Постанова

від 27.11.2023 по справі 522/7857/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 522/7857/19

провадження № 61-7428св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Червинської М. Є.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2021 року у складі судді Свяченої Ю. Б. та постанову Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 рокуу складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про відшкодування шкоди.

Позов мотивований тим, що 07 жовтня 2013 року між ОСОБА_1

і Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») укладено договір банківського вкладу № 263L/2800/642602, згідно з яким позивач розмістив на рахунку № НОМЕР_1 депозит в іноземній валюті

з правом поповнення, а саме: 07 жовтня 2013 року - 120 000,00 євро, 22 жовтня 2013 року - 1 420,00 євро, 25 жовтня 2013 року - 7 000,00 євро, 05 грудня

2013 року - 800,00 євро, 10 грудня 2013 року - 10 000,00 євро, 17 січня

2014 року - 13 000,00 євро, всього 152 220,00 євро зі ставкою 7,75 % річних на строк до 12 жовтня 2014 року включно.

У подальшому ПАТ «Банк Форум» було віднесено до неплатоспроможних та розпочато процедуру ліквідації. 10 липня 2014 року позивач подав заяву про визнання його кредитором та включення до реєстру кредиторів. У 2014 році позивач отримав від Фонду через уповноважений банк гарантоване відшкодування у розмірі 200 000,00 грн.

У подальшому уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» розпочала часткове задоволення вимог кредиторів четвертої черги

у відсотковому відношенні від загальної суми вимог черги. Позивач неодноразово подавав заяви на перерахування йому грошових коштів, проте його заяви були залишені без задоволення, а 18 червня 2019 року Фонд на його звернення повідомив, що позивач включений до 4-ї черги реєстру кредиторів, акцептована сума заборгованості перед ним становить 3 114 899,46 грн, з яких він отримав грошові кошти у розмірі часткового задоволення вимог кредиторів, що становить 44,75 %, а саме 1 393 917,51 грн. Проте, як зазначав позивач, він цих коштів не отримував і вони йому не перераховувались.

Позивач зазначав, що правовідносини, щодо яких виник спір, зумовлені завданням шкоди внаслідок професійної помилки уповноваженої особи Фонду та бездіяльності Фонду (його працівника) під час задоволення кредиторських вимог у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

ОСОБА_1 з урахуванням заяви про зміну предмета і підстави позову

(т. 1, а. с. 193-197), посилаючись на статті 1166, 1173, 1174 ЦК України, просив стягнути з Фонду на свою користь заподіяну шкоду в розмірі 1 393 917,51 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2021 року

у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що діяльність банку, який перебуває у стадії ліквідації, регулюється спеціальним законодавством, а Фонд покладені на нього законом зобов`язання перед позивачем виконав у повному обсязі в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2021 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції та зазначив, що Фонд в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Катрал Юг» перед ПАТ «Банк Форум» за кредитним договором від 28 жовтня 2013 року № 1-0015/13/28-КL перерахував частково задоволені вимоги позивача у розмірі 44,75 % від загальної суми акцептованих його вимог 3 114 899,46 грн, що становить 1 393 917,51 грн.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

15 травня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

у якій з урахуванням нової редакції просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

На обґрунтування касаційної скарги заявник вказував про те, що причиною неотримання акцептованих кредиторських вимог є неналежне виконання Уповноваженою особою Фонду своїх обов?язків під час ліквідації ПАТ «Банк Форум» в частині формування переліків вкладників та їх рахунків (у розрізі рахунків вкладника), а також безпідставне задоволення акцептованих кредиторських вимог позивача за договором банківського вкладу, який не перебував у заставі, на що суди попередніх інстанцій уваги не звернули.

Аргументи інших учасників справи

24 липня 2023 року Фонд подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року- без змін.

Додаткові аргументи заявника

01 серпня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відповідь на відзив, який мотивовано тим, що відповідач не навів жодного аргументу на спростування незаконного звернення стягнення в позасудовому порядку на грошові кошти.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Приморського районного суду м. Одеси.

21 липня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, і аргументи, наведені у відповіді на відзив, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

07 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 і ПАТ «Банк Форум» укладено договір банківського вкладу № 263L/2800/642602, за яким позивач розмістив на рахунку № НОМЕР_1 депозит в іноземній валюті з правом поповнення, а саме:

07 жовтня 2013 року - 120 000,00 євро, 22 жовтня 2013 року - 1 420,00 євро,

25 жовтня 2013 року - 7 000,00 євро, 05 грудня 2013 року - 800,00 євро,

10 грудня 2013 року - 10 000,00 євро, 17 січня 2014 року - 13 000,00 євро,

всього - 152 220,00 євро, зі ставкою 7,75 % річних, на строк до 12 жовтня

2014 року включно.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 01 березня 2014 року № 135 «Про віднесення ПАТ «Банк Форум» до категорії неплатоспроможних» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від

14 березня 2014 року «Про початок виведення ПАТ «Банк Форум» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 14 березня 2014 року».

Тимчасова адміністрація в банку запроваджується строком на три місяці -

з 14 березня до 13 червня 2014 року.

20 червня 2014 року в офіційному друкованому органі - газеті «Голос України»

№ 117 опубліковано оголошення про те, що відповідно до Постанови Правління національного банку України від 13 червня 2014 року № 355 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Форум» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 16 червня 2014 року № 49 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Форум» з 16 червня 2014 року.

10 липня 2014 року ОСОБА_1 подав заяву до банку про визнання кредитором, в якій він просив включити його до реєстру кредиторів.

У 2014 році позивач отримав від Фонду через уповноважений банк гарантоване відшкодування у розмірі 200 000,00 грн.

02 липня 2018 року Фонд розмістив повідомлення про те, що відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 25 червня 2018 року № 1805 уповноважена особа Фонду розпочала часткове задоволення вимог кредиторів 4-ї черги в розмірі 10 % від загальної суми вкладів.

Заявами від 13 та від 23 липня 2018 року позивач просив уповноважену особу Фонду перерахувати належні йому грошові кошти.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13 грудня 2018 року № 3341 погоджено збільшення розміру часткового задоволення вимог кредиторів четвертої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк Форум» на суму

239 797 493,82 грн, що становить у процентному співвідношенні 10 % від загальної суми черги.

21 березня 2019 року позивач знову звернувся до уповноваженого особи Фонду з вимогою перерахування належних йому коштів.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 27 березня 2019 року № 666 погоджено збільшення розміру часткового задоволення вимог кредиторів четвертої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк Форум» на суму

566 061 985,11 грн, і розмір часткового задоволення вимог кредиторів четвертої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк Форум» збільшився до 1 045 656 972,75 грн, що становило 43,4 % загальної суми акцептованих вимог кредиторів четвертої черги.

У подальшому рішенням виконавчої дирекції Фонду від 04 квітня 2019 року

№ 779 погоджено збільшення розміру часткового задоволення вимог кредиторів четвертої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк Форум» на суму 2 159 893, 32 грн, і розмір часткового задоволення вимог кредиторів четвертої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк Форум» збільшився до 1 047 816 886,07 грн, що становило 43,5 % загальної суми акцептованих вимог кредиторів четвертої черги.

22 квітня 2019 року рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1020 погоджено збільшення розміру часткового задоволення вимог кредиторів четвертої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк Форум» на суму

37 400 184,60 грн, і розмір часткового задоволення вимог кредиторів четвертої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк Форум» збільшився до 1 085 217 070, 67 грн, що становило 44,75 % загальної суми акцептованих вимог кредиторів четвертої черги.

Листом від 18 червня 2019 року № 45-036-10365/19 Фонд повідомив позивача про те, що він включений до 4-ї черги реєстру кредиторів, акцептована сума заборгованості становить 3 114 899,46 грн, з яких позивач отримав грошові кошти у розмірі 1 393 917,51 грн.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень сторін, після закінчення строку дії вказаних договорів суму вкладу та нараховані відсотки банк позивачу не повернув, а Фонд сплатив позивачу 200 000,00 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

У пункті 8 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з пунктом 16 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2018 року

у справі № 308/3282/15-ц (провадження № 61-2519св18).

У пунктах 6.19, 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/22513/17 (провадження № 12-5гс20) зроблено висновок, що «висновок апеляційного суду із застосуванням статті 1166 ЦК України та статті 16 Закону 4452-VI про заподіяння відповідачем шкоди позивачу в розмірі невиконаного договірного зобов`язання з повернення депозитних коштів є помилковим, оскільки обставина невиконання банком грошового договірного зобов`язання з повернення пенсійних активів не перетворює таке договірне зобов`язання банку в деліктне зобов?язання його органу управління (повноваження якого виконує відповідач в особі уповноваженої особи)

з відшкодування шкоди в розмірі цього грошового зобов`язання.

Для відшкодування шкоди відповідно до статті 1166 ЦК України та статті 16 Закону 4452-VI необхідна наявність у потерпілого відповідних майнових втрат. Оскільки на час прийняття судами попередніх інстанції судових рішень у цій справі договірні зобов`язання третьої особи перед позивачем з повернення депозитних коштів (пенсійних активів) продовжували існувати, не можна говорити про наявність у позивача майнових втрат у розмірі цих зобов`язань внаслідок дій відповідача».

Установивши, що договірні зобов`язання перед позивачем з повернення депозитних коштів продовжують існувати, а невиконання банком грошового договірного зобов?язання з повернення коштів не перетворює таке договірне зобов?язання банку в деліктне, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених

у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду, наведеним заявником

у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника із висновками судів першої і апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє

в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя,

у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого

2010 року).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

А. Ю. Зайцев

М. Є. Червинська