Ухвала

від 23.11.2023 по справі 308/2083/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/2083/18

У Х В А Л А

23 листопада 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,

суддів: Фазикош Г.В., Джуги С.Д.

за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 травня 2022 року, ухвалене головуючим суддею Данком В.Й., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малаховської Ірини Валентинівни, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерного товариства «Альфа-Банк», ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про визнання недійсним та скасування договору передачі прав за іпотечними договорами та скасування реєстраційних дій

встановив:

У провадженні Закарпатського апеляційного суду знаходиться цивільна справа за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 травня 2022 року, ухвалене у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малаховської І.В., третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерного товариства «Альфа-Банк», ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про визнання недійсним та скасування договору передачі прав за іпотечними договорами та скасування реєстраційних дій.

У судовому засіданні встановлено, що на даний час на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа № 206/4841/20 яка передана ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2022 року, для відступу (шляхом конкретизації) від висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18) та від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційних скарг вважає, що провадження у вказаній справі слід зупинити, виходячи з наступного.

Представник ОСОБА_4 , адвокат Шпуганич В.П. заперечив щодо зупинення провадження в справі. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не позбавлений можливості надати оцінку доводам сторін щодо визнання недійним договорів відступлення права вимоги за договорами іпотеки укладеного 27.09.2017 між ТОВ ФК «Інвест Кредо» та ОСОБА_4 .

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження в справу у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З питань, зазначених в ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд постановляє ухвалу.

Отже, підставою для зупинення провадження в справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.

Предметом позову справи, яка переглядається апеляційним судом є визнання недійсним та скасування договору передачі прав за іпотечними договорами та скасування реєстраційних дій.

З обставин справи вбачається, що позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині оспорювання легітимності договору передачі прав за іпотечним договором №26 від 15.05.2007 за реєстровим №992, іпотечним договором №26/1 від 15.05.2007 за реєстровим №995, іпотечним договором №65 від 10.08.2006 за реєстровим №3751 та іпотечним договором №65/1 від 10.08.2006 за реєстровим №3764, вказує на те, що між відповідачем-1 ( ОСОБА_4 ) та відповідачем-2 (ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» ) укладено договір факторингу, а не цесії, що суперечить приписам цивільного законодавства.

Встановлено,що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 прийнято до розгляду справу 206/4841/20 за касаційною скаргою ОСОБА_7 і ОСОБА_8 подану представником ОСОБА_9 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2021 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року.

Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що за умови дотримання критеріїв розмежування правовідносин факторингу та цесії, які застосовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження №14?222цс18), набувачем права вимоги у кредитних відносинах на підставі договору цесії може бути й фізична особа.

Аналогічна позиція також раніше висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) у якій зазначено: «якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 ЦК України)».

У постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) Велика Палата Верховного Суду відступила від означеного загального висновку, сформульованого у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), конкретизувавши його лише винятком про те, що відступлення права вимоги (цесія) за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що з огляду на обставини цієї справи є підстави для відступу (шляхом конкретизації) від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) про те, що «відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор-банк або інша фінансова установа» та що «відступлення права вимоги за кредитними і забезпечувальними договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації».

Велика Палата Верховного Суду вважала мотиви, викладені в ухвалі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 липня 2022 року, такими, що містять обґрунтування необхідності детального розмежування правочинів факторингу, цесії та купівлі-продажу прав у кредитних правовідносинах і тлумачення зазначених норм матеріального права, а саме положень частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, а тому вважає за необхідне прийняти справу до розгляду.

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

Наявність глибоких і довгострокових розходжень у судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Саме на державу покладається обов`язок створити у своїй правовій системі ефективні механізми, що нададуть можливість подолати можливі розбіжності в судовій практиці (рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2011 року у справі «Брезовець проти Хорватії» (Brezovec v. Croatia), заява № 13488/07).

Оскільки, в цивільній справі 206/4841/20 вирішується питання щодо детального розмежування правочинів факторингу, цесії та купівлі-продажу прав у кредитних правовідносинах і тлумачення зазначених норм матеріального права, а саме положень частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, а тому, вирішення вказаного питання буде мати значення при розгляді справи, яка на даний час переглядається апеляційним судом.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що вирішення вказаної справи є об`єктивно неможливо до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі 206/4841/20, у зв`язку з чим провадження в зазначеній цивільній справі слід зупинити.

Керуючись п.6 ч.1 ст.251, п.2 ч.1 ст.253, 368, 369 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційне провадження у даній цивільній справі зупинити до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі (206/4841/20) за касаційною скаргою ОСОБА_7 і ОСОБА_8 подану представником ОСОБА_9 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2021 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 28 листопада 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: