Постанова

від 28.11.2023 по справі 753/25413/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №753/25413/21 Головуючий у І інстанції - Цимбал І.К.

апеляційне провадження №22-ц/824/2594/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Гуля В.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 17 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Ноосфера» про стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПП «Ноосфера» про стягнення заробітної плати.

27 вересня 2022 року представник відповідача Загородний Є.В. подав до суду заяву, в якій повідомив суд про те, що директор ПП «Ноосфера» Бровченко Ю.Ю., починаючи з 24 лютого 2022 року і по сьогоднішній день перебуває на військовій службі, у зв`язку з чим просив відтермінувати розгляд цивільної справи.

Зауважував, що з березня 2022 року припинені всі трудові договори з працівниками, включаючи бухгалтера, а вся документація підприємства була вивезена, у зв`язку з чим належним чином підготуватися до справи, зібрати та надати суду всі необхідні докази не представляється можливим.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 жовтня 2022 року провадження у справі зупинено до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

Не погоджуючись з указаною ухвалою, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У мотивування скарги зазначає, що директор ПП «Ноосфера», про якого зазначено в оскаржуваній ухвалі, не є стороною та/або третьою особою у даній справі, відповідачем є ПП «Ноосфера», а тому вважає, що ухвала суду першої інстанції грубо порушує приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів доходить висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що директор приватного підприємства (відповідача) перебуває у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, про що останній надав довідку Міністерства оборони України.

Статтею 263 ЦПК України установлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Проте, оскаржувана ухвала не відповідає указаним нормам, що згідно статті 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

Статтею 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України може бути застосована судами при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Учасниками справи у справах позовного провадження є сторони, треті особи (частина перша статті 42 ЦПК України).

Відповідно до положень статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно частин першої, другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Положеннями частин першо-третьої статті 58 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем є ПП «Ноосфера», директором якого є Бровченко Ю.Ю .

Під час розгляду справи в суді першої інстанції інтереси відповідача ПП «Ноосфера» представляв адвокат Загорний Єгор Володимирович, який діяв на підставі довіреності №2 від 18 січня 2022 року, виданої ПП «Ноосфера» в особі директора Бровченка Ю.Ю., строком на три роки та дійсної до 18 січня 2025 року.

Таким чином, у даному випадку, Бровченко Ю.Ю. є керівником ПП «Ноосфера», але не є стороною у цій справі №753/25413/21, а стороною у справі є саме ПП «Ноосфера», яке, у свою чергу, є юридичною особою, тому, зважаючи на наведені норми права, вказане виключає застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яким чітко та безумовно визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Окрім того, матеріалами справи встановлено, що представник ПП «Ноосфера» - Загорний Є.В. звернувся до суду із заявою про відтермінування розгляду цивільної справи, в якій як на підставу для відтермінування розгляду справи на пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України не посилався.

При цьому, доводи заяви представника ПП «Ноосфера» - Загорного Є.В., що з березня 2022 року припинені всі трудові договори з працівниками, включаючи бухгалтера, а вся документація підприємства була вивезена, у зв`язку з чим належним чином підготуватися до справи, зібрати та надати суду всі необхідні докази не представляється можливим, не заслуговують на увагу суду і з тих підстав, що відомості при припинення юридичної особи ПП «Ноосфера» або призупинення діяльності останньої у матеріалах справи відсутні.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Отже, виходячи з вищенаведеного, колегія доходить висновку, що місцевий суд не врахував вищенаведені обставини, у зв`язку з чим зробив помилковий висновок про наявність підстав для зупинення провадження, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 17 жовтня 2022 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий В.В. Гуль

Судді Ю.О. Матвієнко

Я.С. Мельник