Рішення

від 04.11.2024 по справі 753/25413/21

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/25413/21

провадження № 2/753/6278/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Цимбал І.К.

при секретарях - Шамрай І.В., Козін В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Ноосфера», про стягнення заборгованості по заробітній платі -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 39 926, 96 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 62 899,74 грн., компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 32 614,76 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він перебував з відповідачем у трудових відносинах, які були припинені за згодою сторін. Після звільнення позивача, останньому була видана належним чином оформлена трудова книжка, проте не здійснений розрахунок. Так, не був проведений розрахунок по заробітній платі за весь час існування трудових відносин, не був проведений розрахунок щодо невикористаної відпустки, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача окрім вказаної заборгованості, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. В зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав зазначених в останньому та пояснив, що частина невиплаченої заробітної плати була виплачена відповідачем, проте зменшувати розмір позовних вимог це право позивача, а не обов`язок. Крім того, представник позивача зазначив, що укладений сторонами трудовий договір укладений сторонами не передбачає відмови від законного права на отримання гарантованих виплат при звільненні, а питання щодо відсутності матеріальних претензій стосуються матеріальних цінностей, що використовувалися працівником під час трудової дільності.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні останніх, посилаючись на те, що відповідач повністю виплатив позивачу усі кошти, позивач не довів, що має право на компенсацію за невитрачену відпустку. Крім того, відповідно до договору укладеного сторонами та додатку до нього визначено, що після припинення трудових відносин, сторони не мають один до одного матеріальних претензій, у зв`язку з чим позовні вимог є необґрунтованими.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Сторони перебували у трудових відносинах з 04.10.2018 по 30.09.2021 /а.с. 11-12/. Згідно довідки про доходи відповідачем позивачу нараховувалась заробітна плата /а.с.18/, проте не виплачена, що підтверджується довідкою з Пенсійного фонду України та АТ «Кредобанк» /а.с. 17-20/.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до розрахунків позивача з урахуванням часткового погашення боргу по заробітній платі, що підтверджуєтьсяквитанціями заборгованість становить 29926 грн. 96 коп. /а.с. 148-149/.

За період з серпня 2021 року по вересень 2021 року середній заробіток становить за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі становить 62899,74 грн. /а.с. 6/.

Оцінюючи належність допустимість доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач не здійснив належної виплати при звільненні з позивачем та порушив строки виплати заборгованості по заробітній платі, а тому останні підлягають стягненню в судовому порядку.

Суд вважає неспроможними доводи представника відповідача про те, що за трудовим договором укладеного сторонами та додатком до нього, відповідач не повинен був виплачувати заробітну плату при звільненні, оскільки такі умови у договорі та додатку до нього судячи із змісту останніх відсутні.

Крім того, останній платіж по частковій виплаті заробітної плати був здійснений вже після звернення до суду з позовом, що свідчить про визнання відповідачем обов`язку по виплаті відповідних гарантованих сум при звільненні.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині невикористаної відпустки задоволенню не підлягають, оскільки згідно наданих позивачем доказів, зокрема наказу про звільнення позивача в останньому відсутні відомості щодо невикористаної відпустки позивачем на день звільнення, і такі докази матеріали справи не містять, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу Українипокладаються на відповідача. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 908 грн.

Разом з тим, в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн., слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Так, матеріали справи не містять договору укладеного між позивачем та адвокатом, детального опису робіт, що були виконані представником, докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та доказів оплати даних послуг. За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу, а відтак відмовляє позивачу у стягненні судових витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 264, 268, 265, 212 -218, 354 ЦПК України, ст. ст. 47, 115-117 КЗпП України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Ноосфера», про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Ноосфера», м. Київ, вул. В.Сосюри, 6, ЄДРПОУ 31985520 на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 29926 грн. 96 коп.

Стягнути з Приватного підприємства «Ноосфера», м. Київ, вул. В.Сосюри, 6, ЄДРПОУ 31985520 на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 62899 грн. 74 коп.

Стягнути з Приватного підприємства «Ноосфера», м. Київ, вул. В.Сосюри, 6, ЄДРПОУ 31985520 на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 908 грн.

В задоволенні іншоїчастини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: