Постанова

від 22.11.2023 по справі 320/5375/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/5375/19 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі представника позивача Галі Є.С., представника відповідача Гордієнка К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дортехсервіс-2003" до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання дій протиправними

В С Т А Н О В И В :

Рух справи.

03.10.2019 до Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов (з урахуванням уточнень) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дортехсервіс-2003» (ТОВ «Дортехсервіс-2003») до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - Головного управління ДФС у Київській області), про визнання скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 15.05.2019 № 0023445305 та визнання протиправними дії посадових осіб Головного управління ДФС у Київській області щодо відмови розгляду заперечень товариства на акт камеральної перевірки від 19.04.2019 № 001097/10-36-53-05/32734819.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким донараховано орендну плату, є протиправним, оскільки господарські взаємовідносини товариства з місцевою радою щодо оренди земельних ділянок ґрунтувалися виключно на укладених та підписаних повноважними представниками сторін договорах оренди.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2022 позовні вимоги задоволено.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність спірного рішення.

Відповідачем подано апеляційну скаргу в якій вказано на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач при розрахунку орендної плати за земельні ділянки у період 2017 та 2018 не врахував зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Апеляційне провадження відкрито 25.10.2022., справа надійшла до Шостого апеляційного адміністративного суду з Київського окружного адміністративного суду 02.11.2023, призначено до слухання на 22.11.2023.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що ТОВ «Дортехсервіс-2003» зареєстроване з 23.12.2003 як юридична особа та з Демидівською сільською радою Вишгородського району Київської області було укладено договір оренди земельної ділянки від 02.09.2005 № 535.

Відповідно до пункту 1 договору орендодавець на підставі рішення двадцять п`ятої сесії четвертого скликання Демидівської сільської ради від 29.08.2005 № 250-25.VI надає, а орендар приймає у строкове платне володіння земельну ділянку під розміщення ремонтної майстерні, за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Демидів, вул. Комсомольська, 86-а.

Договір укладено на 49 років (пункт 5 договору).

Відповідно до умов цього договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 134657,61 грн. Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату у грошовій формі. Розмір річної орендної плати становить 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки 13465,76 грн в рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Згідно пункту 9 договору, розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку; підвищення цін і тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 22 договору визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Також між Демидівською сільською радою Вишгородського району Київської області (орендодавець) та ТОВ «Дортехсервіс-2003» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 17.07.2007 № 6307.

Відповідно до пункту першого договору орендодавець на підставі рішення шістнадцятої сесії п`ятого скликання Демидівської сільської ради від 19.06.2007 № 2-1-16-VI надає, а орендар приймає у строкове платне володіння земельну ділянку, яка складається з двох частин, під розширення ремонтної майстерні, за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Демидів, вул. Комсомольська, 86-а.

Договір укладено на 49 років (пункт 5 договору).

За умовами цього договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 47881,48 грн. Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату у грошовій формі. Розмір річної орендної плати становить 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки 4788,15 грн в рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Відповідно до пункту 9 договору, розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 23 договору визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Позивач протягом 2017-2018 року сплачував своєчасно орендну плату за земельні ділянки у встановленому у цих договорах розмірах.

Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової звітності, повноти нарахування, своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з орендної плати за землю Товариством з обмеженою відповідальністю «Дортехсервіс-2003», за результатами якої складено акт від 19.04.2019 № 001097/10-36-53-05/32734819.

В акті перевірки відповідач робить висновок, що товариством було занижено грошове зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб за 2017 на 130187,59 грн та за 2018 на 130187,59 грн., що є недотримання товариством положень статті 289 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині використання нормативної грошової оцінки в податковій декларації з плати за землю за 2017 та 2018.

Здійснюючи такий розрахунок відповідач використав інформацію надану Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок за кадастровими номерами 3221882401:227:0102, яка складає 1347155,79 грн, 3221882401:07:227:0103, яка складає 219854,89 грн та 3221882401:07:227:0104, яка складає 180330,42 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0023445305, яким позивачеві визначено суму податкового зобов`язання зі сплати орендної плати за землю за 2017-218 у загальному розмірі 260375,18 грн та 65093,80 грн штрафних санкцій.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 15.05.2019 № 0023445305 та діями податкового органу щодо відмови у розгляді заперечень на акт перевірки позивач і звернувся з позовом 03.10.2019 до суду.

Вказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України (надалі - Кодекс № 2755) визначено, що цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

01.01.2011 набрав чинності ПК України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Землекористувачі згідно із підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК визначив обов`язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Подібне визначення міститься у статті 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (стаття 288 ПК України).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із пунктом 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

1) не може бути меншою за розмір земельного податку:

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

2) не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

3) може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

4) для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку.

5) для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавством визначено нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Інші елементи механізму справляння орендної плати за землю - податковий період, порядок обчислення орендної плати, строку сплати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК України встановлюються статтями 285-287 цього кодексу.

Разом з тим статтею 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Таким чином, законодавством України чітко визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, ПК України регулює лише строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, податковий період, порядок обчислення орендної плати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 14 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 15 зазначеного Закону визначені істотні умови договору оренди, серед яких є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною першою статті 23 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Статтею 14 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України (який є загальним нормативно-правовим актом, що регулює зобов`язальні правовідносини) визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Висновки суду в межах доводів апеляційної скарги.

Таким чином, наведені норми матеріального права дають можливість зробити висновок, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. Проте, у пункті 288.5 статті 288 ПК України встановлено лише обмеження щодо максимального та мінімального розміру орендної плати за землю. За цим виключенням, питання щодо розміру орендної плати регулюються виключно договором оренди.

Отже, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір (ставка) орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Матеріалами справи підтверджено, що при винесенні відповідачем спірного рішення позивачеві не було замінено ставку податку орендної плати за землю, податковим органом застосовано ставку податку визначену договорами 10%, що є із дотриманням положень підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, тобто у діапазоні ставки від 3% до 12 %.

Проте, при прийнятті спірного рішення відповідачем змінено розмір грошової оцінки земельної ділянки шляхом застосування при обчисленні розміру орендної плати нового розміру грошової оцінки земельної ділянки згідно із інформацією Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Відповідно до умов договорів, а саме у пунктах 22 та 23 договорів від 02.09.2005 № 535 та від 17.07.2007 № 6307, сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, та перелічені випадки умов зміни цих договорів.

Отже, одностороння зміна умов договору не допускається, і такі зміни договорів не відбувались.

Апелянтом вказане не спростовано.

Внаслідок наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган, який є не суб`єктом цивільно-правових відносин у цих правовідносинах, прийнявши спірне податкове повідомлення-рішення фактично змінив умови договорів в частині визначення збільшення розміру орендної плати, що в свою чергу є порушенням норм матеріального права та умов договорів, й порушення прав сторін договорів, та є втручанням у господарську діяльність позивача з іншими юридичними особами.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені обставини та вищенаведені норми закону і правові позиції Верховного суду, які суд першої інстанції прийняв до уваги, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та скасування спірного рішення відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність спірного рішення належними та допустимими доказами, як то передбачено чинним законодавством як таке, що прийнято відповідно до вищевказаних норм закону, тому доводи апелянта не заслуговують уваги.

Щодо інших доводів апелянта колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а всі наведені доводи апелянта не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Справу розглянуто в межах доводів апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Повний текст постанови виготовлено 27.11.2023.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 р. - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дортехсервіс-2003" до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання дій протиправними - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

О.В. Епель