Рішення

від 15.11.2023 по справі 761/13040/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/13040/22

Провадження № 2/761/4599/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Харечко О.В.

за участі:

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача 1: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання недійсним правочину; витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

В липні 2022р. позивачка ОСОБА_3 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 1-12) до відповідачів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому просила суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 12 червня 2017р., укладеного між нею та відповідачкою ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О., зареєстровано в реєстрі за № 5041 (далі по тексту - вимога № 1);

- витребувати з чужого незаконного володіння у відповідача ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 на користь позивачки (далі по тексту - вимога № 2).

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 12 червня 2017р. між нею, як продавцем та відповідачкою ОСОБА_4 , як покупцем було укладено договір купівлі - продажу зазначеної вище квартири.

Позивачка вважає, що цей договір купівлі - продажу квартири повинен бути визнаний недійсним на підставі ст. ст. 203, 215, 233 ЦК України, оскільки на її думку, вона не мала на меті укладати цей договір, підписаний договір не був виявом внутрішньої волі останньої, і укладений нею під впливом тяжкої для себе обставини і на вкрай невигідних умовах, які полягали в наявності значних боргових зобов`язань членів її сім`ї перед кредиторами, а також ціна за яку було відчужено належну позивачці квартиру в десятки разів є меншою за реальну ринкову ціну аналогічної квартири. Крім того, позивачка зазначала, що «де-факто» зазначений оспорюваний правочин, було укладено, в якості забезпечення виконання кредитних зобов`язань позивачки перед відповідачкою. Також позивачка просила врахувати суд тяжкі обставини, пов`язані з погіршенням стану її здоров`я, який пов`язаний з розірванням шлюбу між її батьками.

Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, з метою захисту своїх порушених прав, позивачка вимушена була звернутись до суду з вказаним позовом, і вважає, що належним способом захисту її порушених прав є визнання недійсним договору купівлі - продажу спірної квартири, та витребування цієї квартири від відповідача ОСОБА_5 , який набув цю квартиру за договором купівлі - продажу, укладеного з відповідачкою ОСОБА_4 .

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2022р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження і призначено справу в підготовче засідання.

14 листопада 2022р. на адресу суду надійшла заява представника відповідачки ОСОБА_4 про застосування строків позовної давності, в порядку ст. 267 ЦК України, оскільки на думку сторони відповідача, стороною позивача пропущено строки позовної давності без поважних причин, і звернення до суду відбулося через п`ять років, після укладення оспорюваного правочину (а.с. 74, 75).

14 листопада 2022р. на адресу суду надійшов відзив на позов (а.с. 76-80), в якому відповідачка ОСОБА_4 проти позову заперечила, зазначивши, що стороною позивача не доведено належними і допустимими доказами заявлені позовні вимоги, при цьому сторона позивача, в обгрунтування заявлених позовних вимог посилається на положення ст. ст. 203. 215, 233 ЦК України, з додатковим обґрунтуванням та посиланням на положення ст. ст. 225, 235 ЦК України, що є взаємовиключним. На думку сторони відповідача, наявність боргових зобов`язань у позивачки та її матері не свідчать про наявність тяжкої обставини, оскільки такі обставини виникли, саме завдяки діям останніх, які отримували грошові кошти в борг.

Також на думку сторони відповідача безпідставними є посилання позивачки на погіршення її стану здоров`я, внаслідок розірвання шлюбу між її батьками, який відбувся в 2008р., тобто майже за десять років до укладення оспорюваного правочину.

Відповідь на відзив, стороною позивача не подавалась.

18 квітня 2023. на адресу суду стороною позивача були подані письмові пояснення на заяву про застосування строків позовної давності (а.с. 140, 141), в якій сторона позивача зазначала, що строки позовної давності нею не пропущені при зверненні до суду з вказаним позовом, враховуючи положення ст. ст. 256, 257, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023р. судом було залучено до участі у справі, в якості третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О.

24 травня 2023р. стороною позивача було подано до суду, в якості письмового доказу висновок експерта за № СЕ-19-23/19377-ПС від 15 травня 2023р. (а.с. 161-170).

30 травня 2023р. представником відповідачки ОСОБА_4 було подано до суду клопотання про неприйняття судом до розгляду зазначеного висновку експерта, як неналежний доказ (а.с. 179-184).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 червня 2023р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивачки заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, наведених у позові, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_4 проти позову заперечила, з підстав, наведених у відзиві на позов, просила суд залишити позов без задоволення.

Відповідач ОСОБА_5 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, своїх представників до суду не направили, поважності причин неявки не повідомили, процесуальні заяви по суті на адресу суду не подавали.

Враховуючи думку представників позивачки, відповідачки щодо можливості розгляду справи у відсутність відповідача та третьої особи, беручи до уваги положення ст. ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи у їх відсутність.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачки, представника відповідачки, розглянувши подані сторонами, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачаться з матеріалів справи і це встановлено судом, що 13 квітня 2017р. між позивачкою ОСОБА_3 (обдарована) та її матір`ю ОСОБА_6 (дарувальник) було укладено договір дарування квартири (а.с. 14, 15), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербинською О.М., зареєстровано в реєстрі № 237. Відповідно до п. 1.1 -1.5. якого на умовах, передбачених цим договором, дарувальник передає майно - квартиру АДРЕСА_1 у власність обдарованої безоплатно. Квартира, що відчужується, належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Донець Т.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 20 травня 2015р. за реєстром №520. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 травня 2015р., номер запису про право власності: 9635380, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 634317380391. Відповідно до відомостей, що містяться у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно, вказана квартира складається з чотирьох житлових кімнат, житловою площею 62,9 кв.м., загальною площею 213,3 кв.м. Цей дар сторони оцінюють у 748164,00 грн. Оціночна вартість квартири згідно Звіту з незалежної оцінки майна, виконаного ТОВ «Консалтингова компанія «Центр оцінки» (ідент. код 40269978) 23 лютого 2017р., становить 748164,0 грн.

Згідно п. 2.1. договору дарування, ОСОБА_6 , як належний власник квартири стверджує та гарантує, що укладення цього договору не пов`язане із виконанням обдаровуваною будь-яких дій майнового або немайнового характеру на користь дарувальника зараз або в майбутньому; договір не укладається під впливом тяжкої для дарувальника обставини.

За змістом п. 4.1. договору дарування, вимоги Законодавства щодо змісту, значення й правових наслідків правочину, що укладається сторонами та зміст п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, ст. 229, 230, 231, 233, 234, 235, 383, 717-722, 727, 728 ЦК України, ст.270-1 КК України щодо кримінальної відповідальності за умисне знищення або пошкодження об`єктів житлово-комунального господарства, ст. 65, 74, 176 СК України, ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту громадян і безпритульних дітей», зміст ст.120, щодо відповідальності за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності, ст.126, щодо порушення правил сплати (перерахування) податків, п.168.4.5. ст. 168 щодо порядку нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, ст.171, щодо осіб, відповідальних за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку до бюджету, ст.174, щодо оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у дарунок нерухомого майна, ст.179, щодо порядку подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації), п.п. 1.2 п. 161 підрозд. 10 Розд. ХХ Податкового кодексу України, що військового збору, Податкового кодексу України, сторонам нотаріусом роз`яснено.

Сторони підтверджують, що укладення договору відповідає їх інтересам; волевиявлення є вільним, усвідомленим, і відповідає їх внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін, кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому (п. 4.8 договору дарування).

Судом встановлено, і не заперечувалось представниками позивачки та відповідачки в судовому засіданні, що 12 червня 2017р. між позивачкою ОСОБА_3 (продавець) та відповідачкою ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір купівлі продажу квартири, посвідчений третьою особою, зареєстровано в реєстрі за № 5041 (а.с. 16).

Відповідно до п.1-6 цього договору продавець передає у власність покупця квартиру, а Покупець приймає зазначене майно у власність і сплачує за нього зазначену в п. 4 цього договору грошову суму. Квартира, що відчужується за цим договором, розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Квартира складається з чотирьох житлових кімнат, загальна площа квартири - 213,3 кв.м, житлова площа - 62,9 кв.м. Відчужувана квартира належить продавцю на праві приватної власності на підставі договору дарування квартири, посвідченого 13 квітня 2017р. Щербинською О.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 237, право власності на квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 квітня 2017р. Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 634317380391.

Продаж квартири вчинено за домовленістю сторін за 749901,0 грн., які продавець отримав від покупця у повному обсязі до підписання цього договору.

Оціночна (ринкова) вартість квартири згідно Звіту про оцінку майна, виконаного 26 травня 2017р. ТОВ «Консалтингова компанія «Центр оцінки», становить 749901,0 грн. Продавець стверджує, що від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для цього договору; усі інженерні комунікації, що знаходяться у квартирі, перебувають у робочому стані і функціонують за призначенням; зазначена квартира не здана в найом (оренду), до цього часу нікому іншому не відчужена за будь-яким правочином, не заставлена, не перебуває у податковій заставі, у будь-якому спорі, під забороною або арештом, не обтяжена ніякими іншими зобов`язаннями перед третіми особами, відсутні будь-які права на володіння та користування квартирою у третіх осіб, в тому числі малолітніх та/або неповнолітніх; самовільних переобладнань у квартирі немає; а також не існує заборгованості по сплаті комунальних послуг; відчуження квартири здійснено за доброю волею, без будь-яких погроз, примусу чи насильства.

Факт відсутності заборони відчуження квартири, арешту та податкової застави підтверджується відповідними витягами та інформаційними довідками, виданими ОСОБА_7 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

За змістом п. 10, 11 договору купівлі - продажу квартири, сторони підтверджують, що вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними: цей договір не носить характеру фіктивного або удаваного правочину та відповідає їх інтересам, а також сторони свідчать, що відсутні обставини, які б примушували укласти цей договір на вкрай невигідних для себе умовах; значення, умови правочину та його правові наслідки кожна з сторін розуміють однаково. Положення статей ст.ст. 182, ч.3 п.2 ст.210, 229, 230, 234, 235, 331, п.4 ст.334, 405, 406, п.3 ст. 640, 655, 657, 659, 660, 662, 667, 673, 689, 691, 692 ЦК України щодо змісту й правових наслідків договору купівлі-продажу, а також щодо прав членів сім`ї власника житла на користування житлом, нотаріусом роз`яснено. Правові наслідки укриття розміру дійсної продажної ціни відчужуваного майна, зміст Постанови Правління НБУ № 210 від 06 червня 2013р. «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою», ст. 1087 ЦК України, ст. 40 Закону України «Про Національний банк України» та зміст ст.ст. 167, 172 Податкового кодексу України, ст.ст. 57-74 СК України, зміст п. 1.1, 1.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об?єктів нерухомого майна, Правила користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992р. за № 572 (зі змінами, внесеннями згідно з Постановою КМУ № 05 від 14 січня 2009р.), щодо прав і обов?язків власника нерухомого майна, сторонам роз?яснено до підписання цього договору.

Звертаючись до суду з вказаним позовом позивачка ОСОБА_3 зазначала, що вона не мала на меті укладати оспорюваний договір; цей договір не був виявом внутрішньої волі позивачки, і укладений нею під впливом тяжкої для себе обставини і на вкрай невигідних умовах, які полягали в наявності значних боргових зобов`язань членів її сім`ї перед кредиторами, а також ціна за яку було відчужено належну позивачці квартиру в десятки разів є меншою за реальну ринкову ціну аналогічної квартири. Крім того, позивачка зазначала, що «де-факто» зазначений оспорюваний правочин, було укладено, в якості забезпечення виконання кредитних зобов`язань позивачки перед відповідачкою. Також позивачка просила врахувати суд тяжкі обставини, пов`язані з погіршенням стану її здоров`я, який пов`язаний з розірванням шлюбу між її батьками.

Зі змісту позову вбачається, що в розумінні тяжких обставин, в яких перебувала позивачка, які змусили її вчинити оспорюваний правочин є те, що її мати - ОСОБА_6 має корпоративні права, у наступних юридичних особах: 100 % статутного капіталу в ТОВ «Альматерра» (код ЄДРПОУ 37269344) та 50% статутного капіталу в ТОВ «Алматерра» (код ЄДРПОУ 40178713), у зв`язку з фінансовими труднощами, мати позивачки вимушена була укласти наступні правочини:

- кредитний договір з ПАТ «Таскомбанк» від 07 липня 2015р. № ТКФ 06.06.2013 154-2015 на суму 1100000,00 грн. та договір іпотеки (а.с. 19);

- договір позики від 05 січня 2017р. з ОСОБА_8 (а.с. 20);

- договори про надання зворотної фінансової допомоги № 05/05/15-ФП від 05 травня 2015р., № 19086 ФД від 19 серпня 2016р., № 23/09/16-ФП від 23 вересня 2016р., № 101116ФД від 10 листопада 2016р. (а.с. 21-24), укладенні між ТОВ Альматерра (код ЄДРПОУ 37269344) та ТОВ Агрофірма «Петрово» (код ЄДРПОУ 30557631);

- договори позики грошових коштів, укладений між ОСОБА_9 та ТОВ «Алматерра» (код ЄДРПОУ 40178713) від 11 серпня 2017р., від 06 грудня 2017р. (а.с. 25, 26).

Крім того, особисто позивачкою було укладено:

- 26 серпня 2016р. з ПАТ «Кредобанк» кредитний договір за № 7591.09.02.2377 (а.с. 27, 28), відповідно до якого позивачці було надано кредитні кошти в сумі 357985,58 грн., з цільовим призначенням для придбання автомобіля «Renault Dokker», 2016р. випуску, № кузова НОМЕР_1 , і кредитні кошти були перераховані дилеру з продажу автомобілів ТОВ «Автокрай Україна»;

- 21 березня 2018р. договір позики з ОСОБА_10 (а.с. 29, 30), відповідно до якого позивачка отримала в борг 920540,0 грн., що станом на час укладення договору позики становить 35000,0 дол. США, в якості забезпечення зобов`язань за цим договором позики - позивачкою було передано в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 31).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Тлумачення ст. ст. 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Правочин, який оспорюється на підставі ст. 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Підставами визнання правочину недійсним на підставі ст. 233 ЦК України та предметом доказування у справі є:

1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин;

2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.

Тобто для визнання правочину недійсним на підставі ч. 1 ст. 233 ЦК України необхідна сукупність вказаних умов. Такий висновок підтверджується вживанням законодавцем в ч. 1 ст. 233 ЦК України сполучника «і», за допомогою якого відбувається поєднання вказаних умов. Встановлена ст. 233 ЦК України підстава недійсності правочину є сукупністю цих двох елементів; відсутність хоча б одного з них є ознакою знаходження відповідних правовідносин за межами сфери регулювання ч. 1 ст. 233 ЦК України.

Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин, має довести сторона, яка такий правочин оспорює. Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину. Тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства особи, учасника правочину, та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на вкрай невигідних для себе умовах.

Виходячи із системного аналізу наведених норм, визнання правочину недійсним на підставі ст. 233 ЦК України пов`язане із доведеністю наявності чи відсутності власного волевиявлення в особи на його вчинення на тих умовах, за яких був укладений правочин.

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 26 вересня 2018р. у справі № 712/4728/16-ц (провадження № 61-21177св18), від 07 листопада 2018р. у справі № 216/6077/14-ц (провадження № 61-13459св18), від 05 травня 2020р. у справі № 462/3280/17 (провадження № 61-5148св19), від 12 березня 2021р. у справі № 295/17488/15-ц (провадження № 61-9960св19), від 29 березня 2021р. у справі № 369/13272/18-ц (провадження № 61-19054св20) та від 10 серпня 2021р. у справі № 754/16129/17 (провадження № 61-6436св21), від 23 листопада 2022р. у справі № 522/6715/16 (провадження № 61-546св21), що свідчить про сталість судової практики щодо вирішення питання застосування правового механізму, передбаченого ст. 233 ЦК України.

Судом встановлено, що до тяжких обставин, для усунення яких необхідно було укладання позивачкою оспорюваного договору купівлі - продажу квартири, позивачка відносить наявність заборгованості:

- її матері ОСОБА_6 : перед ПАТ «Таскомбанк» за кредитним договором № ТКФ 06.06.2013 154-2015 від 07 липня 2015р.; перед ОСОБА_8 за договором позики від 05 січня 2017р.;

- ТОВ Альматерра (код ЄДРПОУ 37269344) за договорами про надання зворотної фінансової допомоги № 05/05/15-ФП від 05 травня 2015р., № 19086 ФД від 19 серпня 2016р., № 23/09/16-ФП від 23 вересня 2016р., № 101116ФД від 10 листопада 2016р. (а.с. 21-24), укладенні з ТОВ Агрофірма «Петрово» (код ЄДРПОУ 30557631);

- ТОВ «Алматерра» (код ЄДРПОУ 40178713) за договорами позики грошових коштів, укладеними з ОСОБА_9 від 11 серпня 2017р., від 06 грудня 2017р.;

Проте протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною позивача не надано до суду жодного належного і допустимого доказу, що неналежного виконання зобов`язань за наведеними вище правочинами боржниками за цими правочинами, як і не надано доказів того, що виконання зобов`язань щодо повернення грошових коштів було покладено саме на позивачку.

Крім того, протягом всього часу розгляду справи в суді стороною позивача не було надано докази того, що нею не виконуються особисто зобов`язання, як боржником за наступними правочинами:

- від 26 серпня 2016р. за кредитним договором за № 7591.09.02.2377, укладеного з ПАТ «Кредобанк»;

- від 21 березня 2018р. за договором позики з ОСОБА_10 .

До того ж, протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною позивача не було надано до суду належні і допустимі докази на підтвердження існування зобов`язань позивачки перед відповідачкою з кредитних правовідносин.

В судовому засіданні не міг пояснити і представник позивачки, яким чином укладений позивачкою договір позики від 21 березня 2018р., міг вплинути на її рішення укласти оспорюваний правочин 12 червня 2017р., а також у зв`язку з скрутним фінансовим становищем, для чого позивачкою було придбано новий автомобіль, у зв`язку з чим укладено 26 серпня 2016р. кредитний договір № 7591.09.02.2377.

За загальними правилами доказування, визначеними ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом враховано, що протягом всього часу розгляду справи в суді першої інстанції, стороною позивача не було надано до суду належні і допустимі докази (медичні документи), які б підтверджували, на час укладення оспорюваного правочину, що позивачка хворіла на тяжку хворобу. Як і не було надано до суду, консультативного висновку невропатолога ОСОБА_11 від 24 травня 2021р., який було надано стороною позивача судовому експерту, в якості вихідних даних для складення висновку експерта № СЕ-19-23/19377-ПС від 15 травня 2023р.

За змістом позову, та протягом всього часу розгляду справи в суді, судом не вставнолено, що оспорюваний правочин було укладено саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин, викликаних хворобою позивачки.

Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 березня 2023р. у справі № 686/2093/20 (провадження № 61-5435св22).

Також, суд приходить до висновку, що не є тяжкою обставиною в розумінні ст. 233 ЦК України наявність у матері позивачки, ТОВ Альматерра (код ЄДРПОУ 37269344), ТОВ «Алматерра» (код ЄДРПОУ 40178713) сум заборгованості перед кредиторами за кредитними договорами та договорами позики, наведеними вище, враховуючи висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022р. у справі № 912/574/21.

Враховуючи положення (які зазначені вище) п. 1.1-1.5, 2.1, 4.1, 4.8 договору дарування квартири від 13 квітня 2017р.; положення п. 1-6, 10, 11 договору купівлі - продажу квартири від 12 червня 2017р., суд приходить до висновку, що доводи сторони позивача, що відчуження спірної квартири відбулося на вкрай невигідних умовах для сторони позивача, судом оцінюються критично, враховуючи оцінку спірної квартири, яка відбулася перед укладенням договору дарування квартири та враховуючи оцінку квартиру, яка була проведена перед укладенням договору дарування та в подальшому договору купівлі - продажу квартири, при цьому, як зазначала сторона відповідачки ОСОБА_4 , оцінка проводилась за замовленням саме сторони позивача в ТОВ «Консалтингова компанія «Центр оцінки».

Твердження сторони позивача, що в подальшому спірна квартира була відчужена відповідачкою ОСОБА_4 на користь відповідача ОСОБА_5 за ціною значно вищою ніж за оспорюваним договором купівлі - продажу квартири, судом оцінюються критично, і не можуть бути взяті до уваги, враховуючи те, що правочин між відповідачами було укладено 06 листопада 2020р. (а.с. 85-88).

Згідно з висновком експерта № СЕ-19-23/19377-ПС від 15 травня 2023р. (а.с. 161-170), на вирішення експертизи були поставлені стороною позивача наступні питання:

1. Які індивідуально-психічні особливості має ОСОБА_3 .?

2. Яка особистісна значимість для ОСОБА_3 обставин, за яких було проведено угоду купівлі-продажу квартири від 12 червня 2017р.?

3. У якому емоційному стані була ОСОБА_3 під час проведення угоди з купівлі-продажу квартири від 12 червня 2017р.?

4. Чи здатна була ОСОБА_3 повною мірою прогнозувати наслідки власних дій під час угоди купівлі-продажу квартири від 12 червня 2017р.?

Відповідно до резолютивної частини (висновки) зазначеного висновку експерта за № СЕ-19-23/19377-ПС:

1. ОСОБА_3 властиві: доброта, милосердя, старанність, надмірна чутливість, сльозливість, загострене почуття обов`язку. Характерні досить часті періодичні зміни настрою, у період підвищеного настрою ОСОБА_12 товариська, а в період пригніченого - замкнута. Діагностовано незадовільну нервово-психічну стійкість, схильність до порушень психічної діяльності при значних психічних та фізичних навантаженнях.

Дуже висока, реактивна тривожність, що спричиняє порушення уваги та дуже висока особистісна тривожність, яка прямо корелює з наявністю невротичного зриву та з психосоматичними захворюваннями. Тип реагування в складній ситуації - «включення» поведінкових програм, запозичених у конкретних людей з найближчого оточення (матір). Наявна потреба додаткового захисту, потреба в додатковій зовнішній опорі, у підтримці, у прагненні уникнути вирішення проблем шляхом переключення і заміщення діяльності. Сильна залежність від матері, яка вирішує всі складні ситуації за ОСОБА_12 . Важка ситуація сприймається як постійна. Навколишнє середовище тривожне, нестабільне. Наявні наслідки тривожної ситуації, переживання, також наявні невирішені проблеми, незадоволеність, втрата орієнтирів.

Під час діагностики рівня інтелектуального розвитку та логічності мислення було діагностовано слабкий, нижчий за середній інтелект.

2. Під час проведення угоди купівлі-продажу квартири від 12 липня 2017р. ОСОБА_3 керувалась емоційною складовою та наявністю фінансових труднощів. Бачивши фінансові труднощі родини та емоційний стан матері зробила все, як сказала матір, а саме, підписала договір купівлі-продажу.

Також зазначила, що людині, яка обіцяла допомогу ОСОБА_12 та її матері, довіряла та ніяким чином не могла уявити, що нерухомість не повернеться знов до її власності. Через збіг важких життєвих обставин (наявність грошових боргів, що підтверджується наданими на дослідження копіями договорів позик грошових коштів, кредитних договорів, договорів іпотек, договорів про надання зворотної фінансової допомоги) та перебуванні у депресії (зі слів підекспертної) ОСОБА_12 було підписано зазначений договір.

3. За результатом синтезу психологічного аналізу матеріалів, наданих на дослідження, психодіагностичної бесіди та психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 виявлено, що в період досліджуваних подій підекспертна перебувала в пригніченому стані. В період, який передував досліджуваним подіям були наявні ознаки депресії (з її слів та згідно висновку невропатолога у анамнезі ОСОБА_12 панічні атаки в 2017р., напади сильного страху, тривоги. Частота нападів 2-3 р/тиждень, останній 23 травня 2021р. Діагноз: Соматоформний розлад? Панічні атаки?).

4. Під час угоди купівлі-продажу від 12 липня 2017р. ОСОБА_3 не була здатна повною мірою прогнозувати наслідки власних дій. За результатом психологічного аналізу матеріалів, наданих на дослідження, психодіагностичної бесіди та психодіагностичного обстеження підекспертна підвладна людина, у житі ОСОБА_12 лідером є матір, від якої вона залежала та повністю довіряла.

Судом критично оцінюється зазначений висновок експерта № СЕ-19-23/19377-ПС від 15 травня 2023р., виходячи з наступного.

Психологічна експертиза встановлює ті особливості психічної діяльності та такі їх прояви в поведінці особи, які мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки (п. 6.3 Розділу VI «Психологічна експертиза» Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (далі по тексту - Інструкція), затвердженої Наказом МЮ України за № 53/5 від 08 жовтня 1998р. з подальшими змінами.

Так, описова частина цього висновку експерта № СЕ-19-23/19377-ПС, не містить конкретних правочинів з зазначенням сторін цих правочинів, предмету правочину, а також відповідних номерів їх реєстрації, відсутні ці правочини, і в якості додатків до цього висновку, при цьому протягом всього часу розгляду справи в суді стороною позивача не було надано до суду копії адвокатських протоколів опитування ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які були подані стороною позивача, в якості вихідних даних для проведення експертизи, відсутні відомості, коли та за яких обставин, та кому надавала пояснення ОСОБА_6 , які були також використані експертом, в якості вихідних даних. Крім того, відповідно до п. 6.8., 6.9 Розділу VI «Психологічна експертиза» Інструкції, з метою отримання орієнтувальної інформації можуть проводитися опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп`ютерного поліграфа.

Предметом опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп`ютерного поліграфа є отримання орієнтувальної інформації щодо:

ступеня ймовірності повідомленої опитуваною особою інформації;

повноти наданої опитуваною особою інформації;

джерела отриманої опитуваною особою інформації;

уявлень опитуваної особи про певну подію;

іншої орієнтувальної інформації, необхідної для конструювання версій розслідування певних подій.

Такі опитування можуть проводитись тільки за наявності письмової згоди особи, яка проходитиме опитування.

Для проведення дослідження орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), надає експерту можливість психологічного обстеження підекспертної особи та матеріали справи.

Для проведення психологічної експертизи (з огляду на вік підекспертної особи та виходячи з питань, поставлених перед експертом) експерту необхідно надати: медичну документацію, особову справу, шкільні характеристики і характеристики з місця роботи, свідчення співучнів, педагогів, колег, друзів, знайомих, родичів та інших людей, з якими підекспертна особа близько спілкувалася. У свідченнях рідних та близьких повинні бути відображені особливості її розвитку та поведінки, умов життя, оточення, притаманні їй схильності, захоплення, інтереси. За наявності також надаються щоденники, листи, зразки творчості підекспертної особи.

Зі змісту висновку вбачається, що експертом було проведено з ОСОБА_3 психодіагностичну бесіду та психодіагностичне дослідження, проте коли саме воно було проведено (дата, місяць, рік) висновок не містить. До того ж, з переліку документів, які були надані експерту для дослідження з медичних документів було надано лише консультативний висновок невропатолога ОСОБА_11 від 24 травня 2021р. (до суду сторона позивача зазначений висновок не подавала). В судовому засіданні представник позивачки на питання представника відповідачки, чому на дослідження експерту стороною позивача було надано лише один медичний документ, при цьому стороною позивача було подано експерту адвокатські протоколи опитування зацікавлених осіб - родичів позивачки (матері та брата), а також співробітника товариства, який перебуває в підпорядкованості матері позивачки, як керівника, представник позивача не міг пояснити суду. Так само, як і не міг пояснити суду, чи було запропоновано експертом позивачці, з метою отримання орієнтувальної інформації провести її опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп`ютерного поліграфа, та чи погодилась вона на зазначене опитування.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення вимоги № 1, оскільки сторона позивача не довела належними та допустимими доказами факт укладення договору купівлі - продажу квартири від 12 червня 2017р. на вкрай невигідних для неї умовах під впливом тяжких обставин.

За змістом ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Положеннями ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Судом вставнолено, що 06 листопада 2020р. між відповідачами було укладено договір купівлі-продажу квартири (а.с. 85-88), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соболєвою В.Л., зареєстровано в реєстрі за № 2056, за яким відповідач ОСОБА_5 придбав у відповідачки ОСОБА_4 спірну квартиру.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимоги № 1, то не підлягає задоволенню і похідна вимога № 2 про витребування у відповідача ОСОБА_5 на користь позивачки квартири АДРЕСА_1 .

Так, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

При прийнятті рішення суд також враховує, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994р., ст. 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Враховуючи положення п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також беручи до уваги, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову по суті, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви сторони відповідача ОСОБА_4 , поданої в порядку ст. 267 ЦК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідачів не підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 15, 16, 203, 215, 216, 233 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009р. за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 ), третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович (місцезнаходження: м. Київ, вул. Лютеранська, 3, оф. 31) про визнання недійсним правочину; витребування майна з чужого незаконного володіння - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 25 листопада 2023р.

Суддя: