Ухвала

від 05.02.2025 по справі 761/13040/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 761/13040/22

провадження № 61-17539ск24

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання недійсним правочину, витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року у зазначеній вище справі.

Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що заявник займалася волонтерською діяльністю, а тому не могла вчасно отримати оскаржуване судове рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 06 січня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено заявнику строк для усунення її недоліків, а саме заявнику слід направити на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із наведеними причинами пропуску такого строку та доказами на їх підтвердження та надати уточнену касаційну скаргу.

16 січня 2025 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, а саме уточнена касаційна скарга та заява про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що заявник займалася волонтерською діяльністю, а тому не могла вчасно отримати оскаржуване судове рішення.

27 січня 2025 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення щодо пропуску строку на касаційне оскарження, з посиланням на те, що 10 січня 2025 року заявник звернувся до суду першої інстанції із заявою про видачу оскаржуваної постанови.

На переконання заявника, зазначене є достатньою підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана в межах строку на касаційне оскарження.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Київського апеляційного суду прийнято 29 серпня 2024 року, повний текст якої складено 03 вересня 2024 року та забезпечено надання загального доступу 05 вересня 2024 року.

Згідно із частиною першою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Тобто відлік строку на касаційне оскарження процесуальний закон визначає таким чином: протягом тридцяти днів з дня його проголошення або протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Положеннями частини другої статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини у рішеннях від 09 листопада 2004 року в справі «Науменко проти України», від 18 січня 2005 року в справі «Полтораченко проти України» та від 08 листопада 2005 року в справі «Тімотієвич проти України».

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

За приписами статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр). Реєстр - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі (стаття 3 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З тексту постанови Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року вбачається, зокрема, що позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, від представника позивача неодноразово надходили клопотання про відкладення розгляду справи, які суд визнавав поважними та надавав час для підготовки до судового засідання, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Велика Палата Верховна Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 звернула увагу на те, що позивач із високим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду ініційованої ним справи. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого часу судового провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.

Заявник не надав до Верховного Суду доказів недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень.

Сам по собі факт отримання заявником копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції поза межами встановленого законом строку без наведення об`єктивних причин з наданням відповідних доказів неможливості отримання (порушення судом порядку вручення копії судового рішення) не може свідчити про безумовне підтвердження наявності таких причин та визнання їх поважними.

Указана процесуальна поведінка не демонструє добросовісність використання своїх процесуальних прав і готовність брати участь у справі на всіх етапах її розгляду.

Отже, оскільки ухвалою Верховного Суду від 06 січня 2025 року вказані заявником підстави визнано неповажними, заявник в поданій заяві теж не навів достатніх підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, а тому слід відмовити у відкритті касаційного провадження.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Керуючись статтями 185, 392, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання недійсним правочину, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров