Постанова

від 29.11.2023 по справі 473/6598/23

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/6598/23

РІШЕННЯ

іменем України

"29" листопада 2023 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Ціліциної О.В.,

представника позивача Хоржевського Д.Е.,

відповідача ОСОБА_1 , його представника Романенка П.В.,

перекладача Кіпоренка Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську адміністративну справу за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до ОСОБА_2 про продовження строку затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України,

ВСТАНОВИВ:

27листопада 2023року ЦМУДМС ум.Києві таКиївській областізвернулося досуду зпозовом до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.

Свої вимоги мотивувало тим, що 30 серпня 2023 року працівники ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області виявили громадянина російської федерації ОСОБА_1 , який порушивЗакон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме проживав без документів, які б надавали йому право законного перебування на території України на визначений строк та не виконав рішення про примусове повернення з України.

Під час з`ясування обставин порушення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області встановило, що відповідач прибув на територію України у 2005 році з приватною метою через ПП «Бориспіль». В Україні іноземець відбував покарання в місцях позбавлення волі в період з 2011 по 2018 роки. Для отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні до компетентних органів іноземець не звертався. Будь-яких інших дій для легалізації факту свого перебування на території України не вживав. За порушення правил перебування відповідача на території України 06 жовтня 2022 року працівники ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області стосовно відповідача склали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1ст. 203 КУпАПта винесли постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн, який не було сплачено. Разом з цим, 06 жовтня 2022 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийняло відносно відповідача рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, та зобов`язало останнього залишити територію України не пізніше 16 жовтня 2022 року із подальшою забороною в`їзду в Україну строком на 3 роки. Відповідач рішення про примусове повернення до суду не оскаржував, однак і не виконав без поважних на те причин.

24 серпня 2023 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відносно відповідача прийняло рішення про примусове видворення з України.

30 серпня 2023 року працівники ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області затримали відповідача для з`ясування причин та обставин правопорушення і умов, що йому сприяли, у порядку ч. 2ст. 263 КУпАП, строком на 72 години.

01 вересня 2023 року Дніпровський районний суд м. Києва ухвалив рішення (яке залишив без змін Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 жовтня 2023 року) про затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України на строк, достатній для ідентифікації та забезпечення примусового видворення, але не більше трьох місяців з часу фактичного затримання.

На виконання вказаного рішення ОСОБА_3 був поміщений до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС».

Оскільки строк затримання ОСОБА_1 спливає, а тому позивач просив продовжити строк затримання відповідача на шість місяців.

28 листопада 2023 року від представника відповідача Романенка П.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з відсутністю доказів вжиття позивачем будь-яких заходів, направлених на примусове видворення ОСОБА_1 протягом строку затримання відповідача, та відсутністю об`єктивної можливості для реалізації видворення до країни громадянської належності останнього.

В судовому засіданні представник позивача Хоржевський Д.Е. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що підставами для продовження строку затримання відповідача є відсутність співпраці з його боку та неможливість видворення останнього до країни громадянської належності або третьої країни.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив не продовжувати строк його затримання. При цьому просив врахувати, що його особа встановлена та посвідчується дійсним паспортом громадянина російської федерації, він не бажає повертатися до країни громадянської належності, а хоче залишитися на території України, де постійно мешкав протягом тривалого часу, має тут близьких родичів та постійне місце проживання, а також джерело прибутку, не погоджується з рішенням про його примусове видворення та бажає його оскаржити, також хоче отримати на території України статус біженця.

Представник відповідача Романенко П.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві та наданим відповідачем, вказував на відсутність законних підстав для продовження строку затримання відповідача та обмеження державою його права на свободу та особисту недоторканість.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_4 , відповідача ОСОБА_1 , його представника Романенка П.В., дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

В судовому засіданні суд встановив, що 30 серпня 2023 року працівники ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області виявили громадянина російської федерації ОСОБА_1 , який порушивЗакон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме проживав без документів, які б надавали йому право законного перебування на території України на визначений строк та не виконав рішення про примусове повернення з України.

Під час з`ясування обставин порушення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області встановило, що відповідач прибув на територію України у 2005 році з приватною метою через ПП «Бориспіль». В Україні іноземець відбував покарання в місцях позбавлення волі в період з 2011 по 2018 роки. Для отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні до компетентних органів іноземець не звертався. Будь-яких інших дій для легалізації факту свого перебування на території України не вживав. За порушення правил перебування відповідача на території України 06 жовтня 2022 року працівники ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області стосовно відповідача склали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1ст. 203 КУпАПта винесли постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн. Разом з цим, 06 жовтня 2022 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийняло відносно відповідача рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, та зобов`язало останнього залишити територію України не пізніше 16 жовтня 2022 року із подальшою забороною в`їзду в Україну строком на 3 роки. Відповідач рішення про примусове повернення до суду не оскаржував, однак і не виконав.

24 серпня 2023 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відносно відповідача прийняло рішення про примусове видворення з України.

30 серпня 2023 року працівники ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області затримали відповідача для з`ясування причин та обставин правопорушення і умов, що йому сприяли, у порядку ч. 2ст. 263 КУпАП, строком на 72 години.

01 вересня 2023 року Дніпровський районний суд м. Києва ухвалив рішення (яке залишив без змін Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 жовтня 2023 року) про затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України на строк, достатній для ідентифікації та забезпечення примусового видворення, але не більше трьох місяців з часу фактичного затримання.

На виконання вказаного рішення ОСОБА_3 був поміщений до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС».

Строк затримання відповідача спливає 30 листопада 2023 року.

Аналізуючи вимоги та заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Чахал проти Великобританії» будь-яке позбавлення волі відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободбуде виправданим доти, доки триває процедура депортації. Якщо така процедура не провадиться з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим.

Європейський Суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» та у справі «Дугуз проти Греції» вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» при вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року,статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановленізакономвиключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в Законі.

За приписами ч. 4ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Згідно ч.1ст.289КАС Україниза наявностіобґрунтованих підставвважати,що іноземецьабо особабез громадянства,стосовно якого(якої)прийнято рішенняпро примусовевидворення абореадмісію,ухилятиметься відвиконання рішенняпро його(її)примусове видворення,перешкоджатиме проведеннюпроцедури видвореннячи реадмісіївідповідно доміжнародних договорівУкраїни прореадмісію абоякщо існуєризик його(її)втечі,а таксамо уразі відсутностів іноземцяабо особибез громадянства,стосовно якого(якої)прийнято рішенняпро примусовевидворення,документа,що даєправо навиїзд зУкраїни,центральний органвиконавчої влади,що реалізуєдержавну політикуу сферіміграції (імміграціїта еміграції),у томучислі протидіїнелегальній (незаконній)міграції,громадянства,реєстрації фізичнихосіб,біженців таінших визначенихзаконодавством категоріймігрантів,його територіальнийорган чипідрозділ,орган охоронидержавного кордону,орган Службибезпеки Україниподає домісцевого загальногосуду якадміністративного судуза місцезнаходженнямзазначених органів(підрозділів)або замісцезнаходженням пунктутимчасового перебуванняіноземців таосіб безгромадянства,які незаконноперебувають вУкраїні,позовну заявупро застосуваннясудом доіноземця абоособи безгромадянства одногоз такихзаходів: затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; зобов`язання внести заставу.

Строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні (ч.ч. 11, 12 ст. 289 КАС України).

Згідно ч.13ст.289КАС України,п. 6 розділу ІІІ«Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150(далі -Інструкція) умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Вказані обставини надають підстави для прийняття адміністративним судом рішення про продовження затримання такої особи в межах максимально можливого строку (18 місяців).

Порядок дій з ідентифікації та документування іноземців встановлено розділом VIІнструкції, пунктом 1 якого передбачено, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.

Після здійснення дій щодо ідентифікації та документування відповідний орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо видворення іноземця до країни походження або третьої країни в порядку, визначеному розділом VIІІнструкції.

В судовому засіданні суд встановив, що особа відповідача та приналежність його до громадянства російської федерації повністю встановлена за допомогою дійсного паспортного документа (а.с. 12).

Водночас у своєму позові ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області не зазначає жодної підстави з переліку, передбаченого ч. 13 ст. 289 КАС України, яка встановлює умови, що свідчать про неможливість ідентифікації іноземця або забезпечення його примусового видворення. Позов не містить жодного обґрунтування щодо необхідності продовження строку затримання відповідача та інформації щодо дій або заходів, що вживалися органом для забезпечення виконання рішення про примусове видворення.

В судовому засіданні представник позивача Хоржевський Д.Е. на уточнююче запитання суду пояснив, що підставами для продовження строку для затримання ОСОБА_1 є відсутність співпраці з його боку та неможливість видворення останнього до країни громадянської належності або третьої країни.

Однак матеріали справи не містять жодних доказів наявності вказаних обставин.

Зокрема з пояснень представника позивача ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_1 було встановлено, що протягом тримісячного строку перебування відповідача в умовах фактичного обмеження волі ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області з метою реалізації примусового видворення вчинило лише одну дію звернулося з усним запитом до адміністрації ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС» щодо з`ясування думки відповідача, у яку третю країну останній бажає повернутися.

Жодних інших дій, направлених на виконання рішення про примусове видворення відповідача (зокрема анкетування, відібрання особистих пояснень у ОСОБА_1 , звернення до державних органів України (зокрема Міністерства закордонних справ України), дипломатичних чи консульських установ, міжнародних організацій з метою сприяння та надання допомоги у видворенні тощо) позивач не здійснював, що підтвердилося поясненнями представника позивача ОСОБА_4 та матеріалами справи.

Також матеріали справи не містять жодного підтвердження доводів представника позивача про відсутність співпраці з боку іноземця під час його ідентифікації. Навпаки, з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_3 надав органу ДМС усю необхідну та правдиву інформацію про свою особу, також надав дійсний паспортний документ, що посвідчує особу та громадянську належність.

Встановлене в сукупності свідчить про:

- те, що процедура примусового видворення не проводилася позивачем з належною ретельністю, а тому затримання ОСОБА_1 перестає бути допустимим;

- недоведеність позивачем передбачених ч. 13 ст. 289 КАС України підстав для продовження строку затримання відповідача.

За встановлених обставин, суд не вбачає підстав для продовження строку затримання ОСОБА_1 , а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 8-10, 77, 241-246, 271, 289 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до ОСОБА_2 про продовження строку затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України відмовити.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.В. Вуїв