Рішення

від 29.11.2023 по справі 444/2228/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 444/2228/23

Провадження № 2/466/1996/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2023 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Зими І.Є.

при секретарі Колодій Я.П.

з участю представника

позивачки ОСОБА_1

озглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків, пов`язаних із витребуванням майна, -

в с т а н о в и в:

6.07.2023р. ОСОБА_2 , від імені якої діє представник - ОСОБА_1 , звернулася до Жовківського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування збитків, пов`язаних із витребуванням майна.

Ухвалою суду від 11.07.2023р. цивільна справа була скерована за територіальною підсудністю до Шевченківського районного суду м. Львова та ухвалою даного суду від 07.08.2023р. прийнята до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Позивачка свої вимоги мотивує тим, що 08.05.2018 року між нею та відповідачем - ОСОБА_3 , було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки , кадастровий номер 4610166300:04:003:0076, площею 0,1543 га в АДРЕСА_1 , яка призначена для будівництва об`єктів дошкільного спортивно-навчального закладу. Вказаний правочин був посвідчений приватним нотаріусом Львівського МНО Юзвою Н.Б. та зареєстрований в реєстрі за №1246. В подальшому був виготовлений Державний акт на право власності на земельну ділянку, на якому здійснено відмітку про перехід права власності від 08.05.2010р.

Таким чином, ОСОБА_2 зазначає, що набула право власності на згадану земельну ділянку за оплатним договором, в момент укладення якого були відсутні перешкоди для переходу права власності.

Однак, постановою Львівського апеляційного суду від 13.10.2022 року в справі №466/9577/18 за позовом прокурора Львівської області в інтересах Кабінету Міністрів, правонаступником якого є Львівська обласна державна адміністрація до ОСОБА_2 про витребування майна з незаконного володіння, вирішено витребувати з приватної власності позивачки в державну власність, на користь Львівської облдержадміністрації земельну ділянку за кадастровим номером 4610166300:04:003:0076 площею 0,1543.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_2 в 2010 році набуто у власність земельну ділянку, яка незаконно вибула з володіння держави, та щодо якої в 2012 році вже було ухвалено рішення про витребування від попереднього власника - ОСОБА_3 .

При цьому, спірну ділянку витребувано від неї на користь держави, як в добросовісного набувача на підставі ст. 388 ЦК України, тобто, в особи, яка не знала про відсутність в продавця достатніх правових підстав для розпорядження такою земельною ділянкою.

Внаслідок витребування в ОСОБА_2 придбаної за оплатним договором земельної ділянки вона втратила право власності на набуте у законному порядку майно та понесла збитки у вигляді втрати такого майна.

Згідно із наданим позивачкою звітом з експертної грошової оцінки земельної ділянки від 20.06.2023р., року ринкова вартість земельної ділянки площею 0,1543 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610166300:04:003:0076 становить 3088176,00 грн.

Таким чином, позивачка вважає, що має право на компенсацію їй ринкової вартості витребуваного майна, як втрачених доходів, які б вона могла отримати за звичайних обставин, в розмірі 3088176,00 грн.

Ухвалою судді від 28.09.2023р. закрито підготовче провадження у справі та призначено заочний розгляд.

В судовому засіданні представник позивачки, адвокат Саламаха Н.В. підтримала позовні вимоги, надавши пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просила таку задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Не подав відзив на позовну заяву.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, представник позивачки не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 08.05.2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 4610166300:04:003:0076 площею 0,1543 га в АДРЕСА_1 , яка призначена для будівництва об`єктів дошкільного спортивно-навчального закладу.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від від 09.03.2021р. у справі № 466/9577/18, витребувано з приватної власності ОСОБА_2 в державну власність, на користь Кабінету Міністрів України, земельну ділянку за кадастровим № 4610166300:04:003:0076, площею 0,1543 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 906262646101, номер запису про право власності АДРЕСА_1 .

Вказане рішення було оскаржено в апеляційній та касаційній інстанції, однак залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 13.10.2022 року.

Згідно ст. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено вказаним рішенням суду, а також вбачається з долучених до справи матеріалів, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08.05.2010 року був посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н.Б. та зареєстрований в реєстрі за № 1246. Також право власності позивачки на землю, було підтверджене Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 184502, зареєстрованим за № 02:09:436:00029кн02-7, а також підписаний головою Брюховицької селищної ради, керівником Управління Держкомзему у м. Львові та реєстратором, із проставленням відповідних печаток.

Також встановлено, що підставою витребування у позивачки спірної ділянки було те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18.09.2012р., яке залишено в силі після оскарження в апеляційній та касаційній інстанції, витребувано в ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,7000 га, кадастровий № 4610166300:04:003:0061 державний акт серії ЯЖ № 907041 та зобов`язано повернути таку в розпорядження держави, в особі Кабінету Міністрів України. Згідно з цим рішенням, на момент набуття права власності на неї ОСОБА_3 - 05.11.2008р., вказана ділянка перебувала у власності держави та постійному користуванні «Львівліс». Брюховицька селищна рада не мала права її відчужувати, відтак ТзОВ «Новобуддизайн» не мало правових підстав набути у власність таку земельну ділянку та передавати її іншим особам. За таких обставин, ОСОБА_3 набув на таку без достатньої правової підстави. Первинно витребувана в ОСОБА_2 земельна ділянка вибула з володіння держави на підставі рішення Брюховицької селищної ради, внаслідок чого до моменту набуття її у власність позивачем, відбулося неодноразове її відчуження.

Спірна земельна ділянка 4610166300:04:003:0076, яка була витребувана у ОСОБА_2 , утворилась, внаслідок поділу в 2009 році витребуваної у ОСОБА_3 земельної ділянки 4610166300:04:003:0061, при виконанні вищевказаного судового рішення.

Таким чином, позивачка набула у власність земельну ділянку, щодо якої в 2012 році уже було ухвалено рішення про витребування від попереднього власника, ОСОБА_3 .

Як зазначено у судовому рішенні в справі 466/9577/18, належну ОСОБА_2 земельну ділянку витребувано від неї на користь держави, як в добросовісного набувача, в силу вимог ст. 388 ЦК України, тобто, в особи, яка не знала про відсутність в продавця достатніх правових підстав для розпорядження такою земельною ділянкою.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено право кожного звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. (ч.2 ст. 16 ЦК України).

Як зазначалось вище, внаслідок витребування у позивачки земельної ділянки 4610166300:04:003:0076, що була придбана нею за оплатним договором, остання втратила право власності на набуте у законному порядку майно та понесла збитки у вигляді втрати вартості такого майна.

Жодної компенсації ОСОБА_2 , при розгляді спору про витребування майна, не було присуджено. При цьому, остання втратила можливість отримати дохід від продажу земельної ділянки.

Пунктами 1 та 2 частини 2 статті 22 ЦК України встановлено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч.1 ст. 661 ЦК України, в разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Як зазначив Верховний суд у постанові від 30.10.19р. у справі № 640/14719/15-ц, вирішуючи питання про грошове стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суд має виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29.06.2016р. у справі № 6-1376цс16 та у постанові від 30.10.2019р. у справі № 640/14719/15-ц (провадження № 61- 18323св18).

Окрім того, у постанові Великої Палати ВС від 15.09.2020р. № 469/1044/17, у пункті 122 зазначено, що в разі повернення земельної ділянки від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжної набувачки, в якої придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Таку саму вимогу може заявити і проміжна набувачка до первинного набувача.

Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц у пункті 93, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 63), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 125.6.3)).

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що законодавство України гарантує право заявити до власника позов про відшкодування шкоди, якщо така була заподіяна набувачеві земельної ділянки внаслідок прийняття оскаржених рішень, а також у разі повернення цієї ділянки власникові. Таке відшкодування має бути надане на підставі норм матеріального права згідно з належною юридичною процедурою та за вимогою, що підтверджена доказами.

Згідно наданого позивачкою в розпорядження суду, звіту з експертної грошової оцінки земельної ділянки від 20.06.2023 року, складеного Українським центром експертної оцінки майна та зареєстрованого за базою ФДМУ ЮЖГБЮ3594561, ФОП ОСОБА_4 , ринкова вартість земельної ділянки площею 0,1543 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610166300:04:003:0076 становить 3 088 176,00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 має право на компенсацію ринкової вартості витребуваного від нього майна, як втрачених доходів, які б вона могла отримати за звичайних обставин, якби таке майно не було від неї витребуване, в розмірі 3088176,00 грн.

Адже обставини, які стали підставою витребування у позивачки, придбаної в ОСОБА_3 земельної ділянки, виникли до моменту укладення договору купівлі-продажу від 08.05.2010 року. На момент укладення цього правочину, були відсутні обмеження для переходу права власності до ОСОБА_2 , право власності було посвідчено та зареєстровано у встановленому законом порядку.

Зважаючи на викладене, суд, встановивши повно та всебічно обставини справи, дослідивши, врахувавши та надавши оцінку всім поданим сторонами доказам за своїм внутрішнім переконанням на предмет їх належності, достовірності та достатності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню та з ОСОБА_3 слід стягнути на користь ОСОБА_2 3 088 176,00 грн. збитків, пов`язаних з витребуванням майна.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3 088 176 (три мільйони вісімдесят вісім тисяч сто сімдесят шість) грн. збитків, пов`язаних з витребуванням майна.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн. судового збору.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 , прож: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , прож: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання його копії , в порядку ст. 284-285 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного його тексту безпосередньо до Львівського апеляційного суду .

Повний текст рішення виготовлено 29 листопада 2023 року .

Суддя І. Є. Зима