Рішення

від 21.11.2023 по справі 711/7255/23

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

711/7255/23

2/707/1306/23

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

21 листопада 2023 року м.Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Суходольського О.М.

з участю секретаря Культенко Н.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, Прокуратури Черкаської області, Головного Управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаського апеляційного суду, Чигиринського районного суду, Соснівського районного суду м.Черкаси, Придніпровського районного суду м.Черкаси, про встановлення права на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, як потерпілого від кримінального правопорушення, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, Прокуратури Черкаської області, Головного Управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаського апеляційного суду, Чигиринського районного суду, Соснівського районного суду м.Черкаси, Придніпровського районного суду м.Черкаси, про встановлення права на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, як потерпілого від кримінального правопорушення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він був двічі незаконно арештованим, обвинуваченим за ч.3 ст.135 КК України та незаконно засудженим у порядку, передбаченому п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, внаслідок чого є необхідність визнання у судовому порядку його права на відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позивачем вказано, що всі відповідачі, до яких він позивається, відмовляються визнавати гарантії, передбачені ст.24 Конституції України, які регламентують та забезпечують рівні права та свободи громадян перед законом, а тому незаконно затриманому, арештованому та обвинуваченому позивачу ОСОБА_1 , який насправді є свідком в кримінальному провадженні, передбачені такі права на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, як особі, що є незаконно обвинуваченою, стосовно якої не було закрито кримінальне провадження чи не було постановлено виправдувальний вирок. Таким чином, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд постановити рішення, за яким ОСОБА_1 має право, передбачене ст.56 Конституції України та у відповідності до ст.ст.22, 23 та ст.1173, 1174, 1177 ЦК України на відшкодування (компенсацію) матеріальної та моральної шкоди як потерпілий внаслідок кримінального правопорушення за рахунок Державного бюджету України.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про відкриття провадження від 23.10.2023 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.

06.11.2023 року на адресу суду від представника відповідача Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області Яроша С.В. надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , згідно якого відповідач проти позову заперечив. Відзив обґрунтовано тим, що позивача не було незаконно засуджено, незаконно притягнено до кримінальної відповідальності, незаконно застосовано запобіжний захід, незаконно затримано, незаконно накладено адміністративне стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, а тому при вирішенні спору не підлягають застосуванню приписи ч.1 ст.1176 ЦК України. Відповідач вказав, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність неправомірних дій цього органу, наявність шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, а також той факт, що наявність цих умов має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України. Відповідач вважає, що позивачем не доведено факт наявності шкоди, а також її виникнення внаслідок дій працівників органів прокуратури, Національної поліції та судових органів, та підтверджень наявності причинного зв`язку між шкодою та відповідними діями працівників органів державної влади. Крім того, позивачем не визначено суми, в яку він оцінив завдану йому шкоду.

09.11.2023 року на адресу суду від відповідача Придніпровського районного суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , згідно якого відповідач просить позов ОСОБА_1 залишити без розгляду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно п. 4 ч.3 ст. 175 ЦПК України, якщо позов подано до кількох відповідачів, то позовна заява повинна містити зміст позовних вимог щодо кожного з них. У позовній заяві ОСОБА_1 позовні вимоги саме до Придніпровського районного суду м. Черкаси, обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, докази, що підтверджують вказані обставини - не містяться.

13.11.2023 року на адресу суду від представника відповідача Черкаської обласної прокуратури Головні І. надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 . Представник відповідача проти позову заперечив та обґрунтував це тим, що посилання позивача на той факт, що його незаконно затримували, обвинувачували, засуджували, що зумовило його моральні страждання як потерпілого від злочину, не підтверджено жодним доказом. Також, відсутній зв`язок між рішеннями, діями або бездіяльністю суду, органу досудового розслідування, прокуратури і можливо завданої позивачеві моральної шкоди. Констатуючи факт тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб, надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні позивач не довів, чим йому заподіяно моральну шкоду, жодним чином не обґрунтував, в чому саме полягають вказані факти та якими доказами підтверджуються.

13.11.2023 року на адресу суду від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , згідно якого відповідач вважає, що даний позов не підлягає до задоволення з наступних підстав. В порушення вимог ст. 175 ЦПК України позовна заява ОСОБА_1 не містить ідентифікаційного коду позивача та відповідачів, адреси електронної пошти, а також визначаючи коло відповідачів, позивач не зазначає зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Крім того, відповідач вказує, що позивачем не надано доказів, які підтверджують завдання останньому матеріальної шкоди та жодним доказом у справі не доведено її. Також, не зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. У вказаній позивачем справі відсутні докази наявності у діянні ГУНП в Черкаській області складу цивільно-правового порушення, а саме наявність такої шкоди, причинний зв`язок між шкодою і протиправним діянням відповідача.

16.11.2023 року на адресу суду від відповідача Соснівського районного суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , згідно якого відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. У відзиві відповідач зазначив, що в позовній заяві ОСОБА_1 позовні вимоги не конкретизовані, обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не зазначені, вимоги до відповідача Соснівського районного суду м.Черкаси не визначені. В провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 не перебувало та не перебуває.

16.11.2023 року на адресу суду від відповідача Чигиринського районного суду Черкаської області надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , згідно якого проти позовних вимог заперечує з наступних підстав. Доводи позовної заяви ОСОБА_1 не містять жодних відомостей про незаконний характер поведінки відносно позивача, що мають своїм наслідком заподіяння йому збитків та моральної шкоди. Копії письмових доказів, доданих до позовної заяви в обґрунтування заявленого позову, не доводять факту заподіяння шкоди та не містять жодних доказів у їх підтвердження. Скасування постанов слідчого, направлення справи для проведення додаткового досудового розслідування, зміна обраної міри запобіжного заходу тощо, не можуть бути самостійною підставою для відшкодування шкоди, оскільки правове значення має не сам факт скасування процесуального рішення, а встановлена його незаконність. Позивачем не надано належних доказів в обґрунтування своїх доводів незаконності процесуальних дій і рішень, прийнятих відносно нього органами досудового слідства, прокуратури і судів.

Дослідивши надані позивачем письмові докази, надані відзиви, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтями 12, 13, 77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Судом встановлено, що вироком Чигиринського районного суду Черкаської області 18.06.2007 року ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за ч.3 ст.135 КК України до 3 років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 16.10.2007 року вирок Чигиринського районного суду Черкаської області від 18.06.2007 року скасовано, справу повернуто прокурору Чигиринського району на додаткове розслідування. Запобіжний захід змінено на підписку про невиїзд, ОСОБА_1 з-під варти звільнено із зали суду.

На даний час досудове розслідування триває. ОСОБА_1 наразі має процесуальний статус свідка у вищевказаному кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Право на відшкодування шкоди має особа, згідно ст. 22, 23, 1167, 1168 ЦК України, тобто таке право прямо визначене законом. При цьому в своїй позовній заяві позивач просить саме визнати за ним право, передбачене ст. 56 Конституцією України та у відповідності до ст. 22, 23, 1173, 1174, 1177 ЦК України на відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Однак, суд вважає безпідставним визнання за особою права, яке і так прямо передбачене Конституцією України та законами України, оскільки особа вже наділена таким правом та не потребує визнання такого права за нею.

При цьому суд констатує, що відшкодування шкоди можливе у випадку, якщо особа доведе чи була їй завдана така шкода, зазначено розмір матеріальної чи моральної шкоди та обґрунтовано її розмір, а також у випадку, якщо вона доведе вину заподіювача шкоди, якщо інше не передбачено законом. При цьому, суд констатує, що позовних вимог про стягнення шкоди позивачем не заявлено.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди позивачем не надано обґрунтованих та належних доказів, які підтверджують завдання йому такої шкоди, не зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, не вказано та не обґрунтовано розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. Оскільки позивачем не доведено обґрунтованість своїх позовних вимог, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.

Скасування вироку не може бути безумовною підставою для відшкодування шкоди (постанова ВС від 11.09.2019р. по справі №336/5519/18, поставнова ВС від 05.10.2022р. по справі №766/9484/20).

Стаття 1177 ЦК України, на яку позивач посилається як на одну з правових підстав своїх позовних вимог, не підлягає застосуванню, оскільки позивач не мав і не має права на даний час процесуального статусу потерпілого від кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є недоведені та необґрунтовані, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, Прокуратури Черкаської області, Головного Управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаського апеляційного суду, Чигиринського районного суду, Соснівського районного суду м.Черкаси, Придніпровського районного суду м.Черкаси, про встановлення права на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, як потерпілого від кримінального правопорушення - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлений 24.11.2023 року.

Суддя: О. М. Суходольський