Постанова

від 28.11.2023 по справі 2-1111/2006

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2023 року

м. Рівне

Справа № 2-1111/2006

Провадження № 22-ц/4815/1202/23

Головуючий у Костопільському районному суді

Рівненської області: суддя Олійник П.В.

Рішення суду першої інстанції проголошено

(повний текст) о 13 год. 10 хв.

10 жовтня 2006 року у м. Костопіль Рівненської області

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2 );

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Костопільський агропостач";

особа, яка не брала участі у справі, проте вважає, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про її права та обов`язки, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техпостач";

за участі: представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпостач" адвоката Костюченка Станіслава Адамовича та представника ОСОБА_2 адвоката Євгеюка Олександра Євстафійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпостач" Костюченка Станіслава Адамовича на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 10 жовтня 2006 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський агропостач" про визнання права власності на нежитлове приміщення,

в с т а н о в и в :

У вересні 2006 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський агропостач" (далі ТОВ "Костопільський агропостач") про визнання права власності на нежитлове приміщення.

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що рішенням загальних зборів відповідача від 27 квітня 2000 року йому виділено у рахунок належної частки у товаристві частину майна на суму 89 837, 66 гривень, а саме приміщення технічного обмінного пункту, 2/3 частини трансформаторної та 1/5 складу. Ці приміщення передано йому відповідно до акту приймання-передачі.

Оскільки первинної реєстрації права власності на спірні приміщення здійснено не було, а 05 березня 2002 року Комунальним підприємством "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" відмовлено у її проведенні, тому просив задовольнити позов.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 10 жовтня 2006 року позов задоволено і визнано за ОСОБА_1 право власності на приміщення технічного обмінного пункту, 2/3 частини трансформаторної та 1/5 складу, що розташовані по АДРЕСА_1 .

У вересні 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Техпостач" (далі ТОВ "Техпостач") як особою, яка не брала участі у справі, проте вважає, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про її права і обов`язки, подано апеляційну скаргу.

На її обґрунтування покликається про те, що відповідно до п. 4. 2 Статуту товариства власником майна, переданого йому учасниками реорганізації ТОВ "Костопільський агропостач", є ТОВ "Техпостач". Тобто частка ОСОБА_1 , яка передана до статутного фонду, також є власністю заявника.

Звертає увагу, що з 04 квітня 2001 року по цей час на балансі ТОВ "Техпостач" перебуває майно згідно з переліком, долученим до акту приймання-передачі від 04 квітня 2001 року та відповідно до переліку, долученим як додаток до протоколу загальних зборів №2 ТОВ "Костопільський агропостач" від 27 квітня 2000 року. Цей факт підтверджується також угодою про надання послуг №7 від 01 грудня 2009 року, угодами про надання послуг №3/02 від 02 січня 2014 року і №23/08 від 01 січня 2020 року між ТОВ "Техпостач" та підприємцем ОСОБА_3 про прийняття зобов`язань за електрогосподарство складу, рішеннями Костопільської міської ради Рівненської області від 18 грудня 2001 року №1106 про вилучення земельної ділянки, на якій знаходиться технічний об`єкт та від 22 грудня 2017 року №696 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Отже, оскаржуваним рішенням вирішено питання про майно заявника, яке перебуває у його власності, без залучення як учасника справи.

Щодо ОСОБА_1 , то вказувалося про незаконність набуття ним права власності на спірне майно. Вважає, що додаток до протоколу №2 загальних зборів ТОВ "Костопільський агропостач", де наводиться "Перелік майна, що передається учасникам товариства" від 27 квітня 2000 року і копія якого міститься в матеріалах справи, не складався і посадовими особами цього товариства не підписувався. При цьому його підписано секретарем зборів, але не підписано головою зборів. Насправді єдиним додатком до протоколу №2 є "Перелік майна, що передається ТОВ "Техпостач", який є належним документом.

Заявник також вказував про неоднозначність нотаріально посвідченого документа стосовно справжності підпису ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , адже є незрозумілим, як нотаріус могла посвідчити підпис ОСОБА_4 , підпис якого в додатку відсутній. Крім того, викликає сумнів і те, що посвідчення документа здійснено через 6 місяців після того, як відбулися загальні збори ТОВ "Костопільський агропостач".

З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

28 жовтня 2023 року особисто ОСОБА_2 вручено копію апеляційної скарги разом з копіями ухвал про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду, що встановлено змістом рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. При цьому ухвалою Рівненського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року йому роз`яснено право подання відзиву на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали, проте він цим правом не скористався, а відзив не подав.

Представник ТОВ "Костопільський агропостач" подав заяву про визнання апеляційної скарги та розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року залучено ОСОБА_2 до участі у справі замість ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням від 27 квітня 2000 року загальних зборів ТОВ "Костопільський агропостач", оформленим протоколом №2, у зв`язку з відсутністю грошових коштів задоволено заяви членів товариства та вирішено розрахуватися майном товариства згідно з поданими заявами (перелік виділеного майна членам товариства, що виходять з товариства, додається).

Відповідно до додатку до протоколу №2 загальних зборів ТОВ "Костопільський агропостач" від 27 квітня 2000 року "Перелік майна, що передається учасникам товариства" ОСОБА_1 виділено: "Освітлення, 2 трансформаторні, теплотрасу, огорожу, ЛЕП-10 кВт, ЛЕП-40 кВт, газопровід, запасні частини та матеріали, будівлю ТОП (технічного обмінного пункту), автомобіль ГАЗ-53, стелажі, майданчик для збору с/г машин, будівництво складу (1/5)".

Рішенням установчих зборів ТОВ "Техпостач" від 30 серпня 2000 року, оформленого протоколом №1, 1.) створено на базі майна ТОВ "Костопільський агропостач" нове ТОВ "Техпостач"; 2.) затверджено установчий договір та статут ТОВ "Техпостач"; 3.) статутний фонд сформовано за рахунок часток засновників в частині майна ТОВ "Костопільський агропостач" та визначено порядок його розподілу в пункті 9 установчого договору; 4.) обрано директором ТОВ "Техпостач" ОСОБА_1 .

На а.с. 9 міститься копія акту прийому-передачі від 02 квітня 2001 року, де вказується про передачу ТОВ "Костопільський агропостач" на користь ОСОБА_1 такого майна: "Освітлення, 2 трансформаторних, теплотрасу, огорожу, ЛЕП-10 кВт, ЛЕП-40 кВт, газопровід, запасні частини і матеріали, будівля ТОП, автомобіль ГАЗ-53, стелажі, площадка для збору с\г машин, будівництво складу".

З копії акта прийому-передачі від 04 квітня 2001 року видно, що ТОВ "Костопільський агропостач" в особі директора ОСОБА_6 та ТОВ "Техпостач" в особі директора ОСОБА_1 здійснено передачу майна з балансу ТОВ "Костопільський агропостач" на баланс ТОВ "Техпостач" згідно з переліком, що додається. З Переліку майна, що передається ТОВ "Техпостач" видно, що майно, яке було виділено ТОВ "Костопільський агропостач" ОСОБА_1 , передано ТОВ "Костопільський агропостач" на користь ТОВ "Техпостач" (а.с. 23, 24-26).

Вважаючи, що його суб`єктивне право власності на будівлі приміщення технічного обмінного пункту, 2/3 частини трансформаторної та 1/5 складу по АДРЕСА_1 не визнається через відсутність первинної державної реєстрації за попереднім власником, у вересні 2006 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до ТОВ "Костопільський агропостач" про визнання права власності на зазначені речі (об`єкти нерухомості).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості вимог позивача, оскільки спірне майно виділене йому на законних підставах, а відсутність первинної державної реєстрації на нього унеможливлює визнання за ОСОБА_1 титульного речового права на будівлі приміщення технічного обмінного пункту, 2/3 частини трансформаторної та 1/5 частину складу по АДРЕСА_1 .

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Абзацом другим пункту 2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 передбачено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце..

Відповідно до ст.ст. 2, 3, 4, 6 Закону України "Про власність", що діяв на час виникнення спірних правовідносин, право власності це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

Суб`єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава.

Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Власник має право використовувати належне йому майно для підприємницької діяльності.

Результати господарського використання майна (виготовлена продукція, одержані доходи) належать власникові цього майна, якщо інше не встановлено законом або договором.

Власник засобів виробництва та іншого майна має право створити у встановленому законом порядку підприємство, організацію, що є юридичною особою.

Юридична особа здійснює право володіння, користування і розпорядження закріпленим за нею майном власника відповідно до свого статуту.

Норми ст.ст.1,50,51,52,54,56,58Закону України"Прогосподарські товариства"у редакції,що діялана часвиникнення спірнихвідносин, господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених устатті 4цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Рішення товариства з обмеженою відповідальністю про зменшення його статутного капіталу набирає чинності не раніш як через 3 місяці після державної реєстрації і оприлюднення у встановленому порядку.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

З пункту 4.2 ІV "Майно. Прибуток товариства" Статуту ТОВ "Техпостач" вбачається, що товариство є власником майна, переданого йому учасниками в процесі реорганізації ТОВ "Костопільський агропостач".

Згідно зі ст.ст. 1, 12 ГПК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Господарським судам підвідомчі:

1.)справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, зазначених у законодавстві, крім:

- спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

- спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

- інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;

2.) справи про банкрутство;

3.) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних з задоволенням державних потреб.

Пунктами 1.1., 1.5.постанови ПленумуВищого господарськогосуду Українивід 25лютого 2016року №4"Продеякі питанняпрактики вирішенняспорів,що виникаютьз корпоративнихправовідносин"передбачено,що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів. Підвідомчими господарським судам на підставіпункту 4частини першої статті 12 ГПК України є спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи та юридичною особою щодо права власності на майно, передане юридичній особі як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до пунктом 3 ч. 1 ст. 20 чинної редакції ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Приходячи до переконання про закриття провадження у справі, колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_1 при зверненні до суду обґрунтовував свої вимоги тим, що йому, як учаснику господарського товариства, виділено в рахунок частки у ТОВ "Костопільський агропостач" частину майна товариства на суму 89 837, 66 гривень в натурі, а саме приміщення технічного обмінного пункту, 2/3 частини трансформаторної та 1/5 складу. Оскільки у попереднього власника ТОВ "Костопільський агропостач" відсутня первинна державна реєстрація на це майно, він пред`явив позов до цього товариства про визнання за ним права власності на приміщення технічного обмінного пункту, 2/3 частини трансформаторної та 1/5 складу.

В поданій апеляційній скарзі ТОВ "Техпостач", заперечуючи проти оскаржуваного рішення, зазначалося про те, що приміщення технічного обмінного пункту, 2/3 частини трансформаторної та 1/5 складу, як частка ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2 ), перейшла як його вклад до статутного капіталу ТОВ "Техпостач" і є власністю виключно цього товариства, а не позивача.

Отже, правовідносини між сторонами та особою, яка вважає, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про її права та обов`язки, стосуються вкладу (частки) учасника господарського товариства, право на яке оспорюється ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2 ), однак заперечується ТОВ "Техпостач".

З огляду на це спір є таким, що пов`язаний із корпоративними правовідносинами, тому його належить вирішувати за правилами господарського судочинства Господарським судом Рівненської області.

Згідно із ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбаченихстаттями 255та257цього Кодексу.

У разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставіпункту 1частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 255, ст. 256 ЦПК України суд своєюухвалою закриваєпровадження усправі,якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеноїпунктом 1частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Спонуканням для скасування оскаржуваного рішення і закриття провадження у справі відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України є наявність підстави, передбаченої пунктом 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Керуючись ст.ст. 374, 377, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпостач" Костюченка Станіслава Адамовича задовольнити частково.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 10 жовтня 2006 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Роз`яснити, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Позивач вправі протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 28.11.2023

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.О.Гордійчук

Н.М.Ковальчук