Постанова

від 22.11.2023 по справі 916/2119/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2119/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Г.І. Діброви, Н.М. Принцевської

секретар судового засідання: Іскендерова К.О.

за участю представників учасників справи:

від Одеської міської ради: Асташенкова О.І.

від Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕРОДОТ: Мандриченко Ж.В.

від Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради: Самокиш І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕРОДОТ

на рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2023 року, суддя в І інстанції Рога Н.В., повний текст якого складено 12.05.2023 в м. Одесі

у справі №916/2119/22

за позовом: Одеської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕРОДОТ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради

про стягнення 1 594 501,97 грн

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2022 року Одеська міська рада звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРОДОТ» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1 594 501,97 грн.

Позов обґрунтований тим, що будучи власником об`єкта нерухомого майна, у період з 01.01.2019р. по 08.06.2021р. відповідач користувався земельною ділянкою за адресою м. Одеса, Французький бульвар, 85 без належним чином оформленого права користування, що призвело до неотримання територіальною громадою міста Одеси доходу у вигляді орендної плати, що в свою чергу є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів власника земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.05.2023 у справі №916/2119/22 позов Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕРОДОТ про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1 594 501,97 грн задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕРОДОТ на користь Одеської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 1 594 501,97 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 23 917,53 грн.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що ТОВ ГЕРОДОТ, як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки зберегло у себе кошти, які мало заплатити за користування нею, а відтак, зобов`язано повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

07.07.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕРОДОТ надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить рішення Господарського Одеської області від 02.05.2023 у справі №916/2119/22 скасувати та ухвалити нове рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що дата початку розрахунку, яка визначена позивачем, не є обгрунтованою, оскільки період розрахунку мав мати за основу своїх часових рамок дату державної реєстрації припинення права постійного користування за Одеською обласною радою (28.11.2019) й дату державної реєстрації права оренди за ТОВ «Геродот» (09.06.2021).

Також апелянт зазначає, що ТОВ «Геродот» не користувався всією площею земельної ділянки, що в свою чергу також призводить до зміни суми. Вказує, що єдиний доказ по даному питанні є акт обстеження, виготовлений 10.12.2021, однак, останній виготовлений вже після укладення договору оренди та його державної реєстрації, коли товариство на законних підставах могло користуватись всією площею земельної ділянки, а отже, на думку скаржника, не є належним доказом.

Скаржник вказує, що ТОВ «Геродот» готовий сплатити безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою, але лише згідно до обгрунтованого розрахунку, який матиме за основу площу земельної ділянки під нерухомістю, яка на праві власності належить товариству. На думку апелянта, оскільки останній користувався лише 4,2% площі земельної ділянки, тому розмір щомісячної плати становить 2369,20 грн, а загалом сума безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою становить 45 804,53 грн.

Скаржником до апеляційної скарги додано нові докази, зокрема, листи Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), договір оренди землі від 09.06.2021, узагальнююча податкова консультація, скріншоти фото.

У відзиві на апеляційну скаргу Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради зазначає, що оскільки ТОВ ГЕРОДОТ є власником об`єкту нерухомого майна, про що здійснено запис у Реєстрі речових прав на нерухоме майно від 19.08.2015р. розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар. 85, та користувалось спірною земельною ділянкою без належного оформлення права користування, Департаментом розраховано розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5110137500:47:004:0010, за період з 01.01.2019р. по 08.06.2021р., що складає 1 594 501 грн 97 коп.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги скаржник зазначає про безпідставність та необгрунтованість відзиву Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради з мотивів, викладених останнім у вказаних поясненнях та апеляційної скарги.

15.11.2023 до суду апеляційної інстанції від ТОВ ГЕРОДОТ надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: звернення директору ТОВ «Охоронне агентство Адмірал» Пановському Т.Є. та відповідь на вказане звернення.

В обгрунтування долучення вказаних доказів апелянт зазначає, що ТОВ «Геродот» було направлене звернення директору ТОВ «Охоронне агентство Адмірал» Пановському Т.Є. з проханням укладення Договору охорони на об?єкти нерухомого майна та територію, що є приватною власністю згідно Договору купівлі-продажу, серія та номер 596 та територію приблизно 2 га (кадастровий номер 51110137500:47:004:0010), що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Одеса, Французький бульвар, 85 (Санаторний провулок, 1). Від Директора ТОВ «Охоронне агентство Адмірал» надійшла відповідь на звернення, відповідно до якого повідомлено, що ТОВ «Геродот» не надано оригіналів документів або завірених в установленому порядку їх копій щодо власності чи користування ТОВ «Геродот» земельною ділянкою, а саме: Державний акт чи Договір оренди землі на якій розташовується об`єкт нерухомого майна, зазначений у звернення, тому змушені відмовити вам в укладенні Договору охорони.

Скаржник вказує, що у ТОВ «Геродот» була відсутня можливість раніше надати даний доказ у зв`язку з втратою частини документів товариства за час повномасштабного вторгнення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ ГЕРОДОТ на рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2023 та справу №916/2119/22 до розгляду на 26.09.2023 об 11:30.

Проте, у зв`язку із перебуванням у відрядженні судді-члена колегії Діброви Г.І. з 18.09.2021 року по 19.09.20203 року, відповідно до наказу голови суду Богацької Н.С. від 13.09.2023 року №229-к, судове засідання 26.09.2023 не відбулося.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 розгляд справи №916/2119/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕРОДОТ на рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2023 призначено на 31.10.2023 об 11:30.

Проте, у зв`язку із перебуванням судді-члена колегії Принцевської Н.М. з 31.10.2023 по 07.11.2023, відповідно до наказу голови суду Богацької Н.С. від 24.10.2023 року №217-в у відпустці, судове засідання 31.10.2023 не відбулося.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2023 розгляд даної справи призначено на 22.11.2023 об 11:30.

Розглянувши в судовому засіданні 22.11.2023 клопотання ТОВ ГЕРОДОТ б/н від 15.11.2023 (вх.№2058/23/Д5 від 15.11.2023) про долучення доказів, а саме: звернення ТОВ ГЕРОДОТ директору ТОВ «Охоронне агентство Адмірал» Пановському Т.Є. від 02.11.2020 та відповідь на вказане звернення від 24.11.2020, а також долученні до апеляційної скарги додаткові докази, судова колегія дійшла наступного висновку.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, буде вважатися порушенням положень статей 80, 269 ГПК України.

Наведені положення ГПК України пов`язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи». При цьому, тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів

Така правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 08.09.2022 у справі № 910/5011/18, від 13.04.2021 у справі № 909/722/14 та від 01.07.2021 у справі № 46/603.

Скаржник не просить долучити додані до апеляційної скарги документи до матеріалів справи, не обгрунтовує причину не подання їх до суду першої інстанції, тому колегія суддів не приймає до уваги додані до апеляційної скарги нові докази та не буде надавати їм оцінку при розгляді справи по суті.

Щодо клопотання ТОВ ГЕРОДОТ б/н від 15.11.2023 (вх.№2058/23/Д5 від 15.11.2023) про долучення доказів, а саме: звернення ТОВ ГЕРОДОТ директору ТОВ «Охоронне агентство Адмірал» Пановському Т.Є. від 02.11.2020 та відповідь на вказане звернення від 24.11.2020, судова колегія вважає, що звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про долучення нових доказів відповідачем не обґрунтовано підстави порушення порядку подання доказів до суду, не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення заяви апелянта про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до інформаційної довідки №307688869 від 18.08.2022р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ТОВ «ГЕРОДОТ» зареєстровано право власності на нежитлові будівлі загальною площею 1283,8 кв.м. за адресою: м. Одеса, бульвар Французький, 85 (реєстраційний номер об`єкта нерухового майна 615167051101, номер запису 10875746).

Запис про право власності за відповідачем внесено 19.08.2015р.

Згідно інформаційної довідки №307689046 від 18.08.2022р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 5110137500:47:004:0010 площею 1,9694 га за адресою: м. Одеса, бульвар Французький, 85 зареєстрована на праві комунальної власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради з 28.11.2019р.

Рішенням Одеської міської ради від 11.12.2019р. №5593-VIІ «Про зміну виду використання земельної ділянки площею 1,9664 га за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, та надання її в оренду ТОВ «ГЕРОДОТ» змінено вид використання земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:47:004:0010) площею 1,9664 га (землі рекреаційного призначення), за адресою м. Одеса, бульвар Французький, 85, на «для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд адміністративного типу та благоустрою прилеглої території для повсякденного відпочинку населення», надано ТОВ «ГЕРОДОТ» вказану земельну ділянку в оренду на 5 років, до початку реалізації планувальних рішень територіях, цільове призначення Е.07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд адміністративного типу та благоустрою прилеглої території для повсякденного відпочинку населення; затверджено орендну плату у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; затверджено проект договору оренди землі між Одеською міською радою та ТОВ «ГЕРОДОТ».

Відповідно до п.4 рішення Одеської міської ради від 11.12.2019р. №5593-VIІ, яким був затверджений проект договору оренди земельної ділянки площею 1,9664 га, розташованої за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, орендна плата за користування даною земельною ділянкою розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси, виданим Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області від 23.10.2019р. №2299, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, складає 13 538 224 грн 16 коп.

Відповідно до інформаційної довідки №307689046 земельна ділянка з кадастровим номером 5110137500:47:004:0010 площею 1,9694 га за адресою: м. Одеса, бульвар Французький, 85 передана в оренду ТОВ «ГЕРОДОТ» до 09.06.2026р. на підставі Договору від 09.06.2021.

На адресу ГОВ ГЕРОДОТ Департаментом комунальної власності Одеської міської ради було скеровано вимогу від 18.03.2021р. №01-13/4175 щодо сплати у місячний термін коштів за користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: м. Одеса. Французький бульвар, 85, однак, вказана претензія залишилась без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом.

Отже, предметом апеляційного перегляду даної справи є наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених відповідачем коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності за період з 01.01.2019 по 08.06.2021, що складає 1594501,97 грн.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що ТОВ ГЕРОДОТ набуло право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137500:47:004:0010 на підставі Договору оренди від 09.06.2021. Однак, будучи власником нежилих будівель, розташованих на даній земельній ділянці до моменту укладення договору оренди, використовувало її без правової на те підстави, тобто без встановленого відповідно до чинного законодавства права користування такою земельною ділянкою за відповідачем. Отже, ТОВ «ГЕРОДОТ», як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки зберегло у себе кошти, які мало заплатити за користування нею, а відтак, зобов`язано повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із викладеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 80 Земельного Кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного Кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

В силу статті 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частина перша статті 93 Земельного Кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, відповідач не був орендарем спірної земельної ділянки у період з 01.01.2019 по момент укладення договору оренди - 08.06.2021.

Враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди, зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій цей будинок, будівля, споруда розташовані. В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у ТОВ «ГЕРОДОТ» не може бути визнане як її самовільне використання, однак, не надає права на її безоплатне використання.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №922/981/18 та у постанові № 922/2417/19.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19 неодноразово зазначалося, що оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Отже фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Вказаний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79' Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об?єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об?єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об?єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 10.07.2015 Управлінням Держземагентства у м. Одесі здійснено державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, та присвоєно кадастровий номер 5110137500:47:004:0010.

Зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером: 5110137500:47:004:0010, загальною площею 19664 кв.м.

Між Управлінням обласної ради з майнових відносин та ТОВ «ГЕРОДОТ» 11.08.2015 укладено договір купівлі-продажу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст області, за яким ТОВ «ГЕРОДОТ» набуло право власності на нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, загальною площею 1283,8 кв.м.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 1283,8 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, з 19.08.2015 належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ГЕРОДОТ», що не заперечується останнім.

09.06.2021 між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕРОДОТ» укладено договір оренди землі, загальною площею 1,9664 га, розташованої за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, кадастровий номер: 5110137500:47:004:0010, строком на 5 років, для експлуатації та обслуговування виробничих будівель. Тобто ТОВ ГЕРОДОТ набуло право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137500:47:004:0010 на підставі Договору оренди від 09.06.2021р.

Однак, будучи власником нежилих будівель, розташованих на даній земельній ділянці до моменту укладення договору оренди, використовувало її без правової на те підстави, тобто без встановленого відповідно до чинного законодавства права користування такою земельною ділянкою за відповідачем.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що ТОВ ГЕРОДОТ, як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки зберегло у себе кошти, які мало заплатити за користування нею, а відтак, зобов`язано повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Аргументи скаржника, що дата початку розрахунку, яка визначена позивачем, не є обгрунтованою, оскільки період розрахунку мав мати за основу своїх часових рамок дату державної реєстрації припинення права постійного користування за Одеською обласною радою (28.11.2019) й дату державної реєстрації права оренди за ТОВ «Геродот» (09.06.2021), судова колегія відхиляє, з огляду на те, що хоча право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під нерухомістю, що належить відповідачу на праві власності, належним чином не було оформлене, зазначене не може бути підставою для обмеження права власника нерухомого майна, на користування зазначеним майном та, відповідно, земельною ділянкою на якій воно розташоване, оскільки користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою та безоплатно.

Судова колегія вважає, що ТОВ «ГЕРОДОТ» набуло право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, згідно договору купівлі-продажу майна спільної власності територіальних громад сіл, селиш та міст області укладеного 11.08.2015 року між позивачем та Управлінням обласної ради з майнових відносин.

Тому, в силу вимог ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України набуло право користування земельною ділянкою кадастровий номер 5110137500:47:004:0010, площею 1,9664 га, що розташована за адресою: Одеська область, місто Одеса, Французький бульвар, 85, яка необхідна для обслуговування об`єктів нерухомості з моменту укладення договору купівлі-продажу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст області укладеного 11.08.2015.

Крім того, скаржник посилається на справу №916/3186/17, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю „Геродот звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою визнання припиненим право постійного користування Одеської обласної ради на земельну ділянку кадастровий номер 5110137500:47:004:0010, площею 1,9664 га (ділянка №1), що розташована за адресою: Одеська область, місто Одеса, Французький бульвар, 85 та зобов`язати Одеську міську раду не чинити перешкоди ТОВ „Геродот в оформленні права користування земельною ділянкою кадастровий номер 5110137500:47:004:0010 площею 1,9664 га (ділянка №1), що розташована за адресою: Одеська область, місто Одеса, Французький бульвар, 85.

В обґрунтування заявлених вимог позивач у справі №916/3186/17 посилався на те, що ТОВ „Геродот за результатами аукціону набуло право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, згідно договору купівлі-продажу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст області укладеного 11.08.2015 року між позивачем та Управлінням обласної ради з майнових відносин, та в силу вимог ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України набуло право користування земельною ділянкою кадастровий номер 5110137500:47:004:0010 площею 1,9664 га, що розташована за адресою: Одеська область, місто Одеса, Французький бульвар, 85, яка необхідна для обслуговування об`єктів нерухомості. Отже, позивач вважає, що право постійного користування Одеською обласною радою на підставі Державного акту від 26.05.1999 року ІІ-ОД № 003326 на вказану земельну ділянку, згідно положень ст. 141 Земельного кодексу України припинилося.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.03.2018 у справі №916/3186/17 позов задоволено частково; визнано припиненим право постійного користування Одеської обласної ради (місто Одеса, проспект Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 25042882) на земельну ділянку кадастровий номер 5110137500:47:004:0010, площею 1,9664 га (ділянка № 1), що розташована за адресою: Одеська область, місто Одеса, Французький бульвар, 85; в решті позову відмовлено.

Господарський суд у даній справі дійшов до висновку, що відповідно до вимог ст. 120 Земельного кодексу України, при набутті права власності на нежитлові будівлі та споруди, у позивача виникло право на користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Отже, твердження Одеської міської ради, щодо необґрунтованого збільшення площі земельної ділянки від площі об`єктів нерухомості, є невірним та таким що не відповідають приписам ст. 120 Земельного кодексу України.

Місцевий господарський суд у даній справі також встановив, що з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.09.2017р. земельна ділянка за кадастровим номером 5110137500:47:004:0010, розташована за адресою: Одеська область, місто Одеса, Французький бульвар, 85, площею 1,9664 га, за відомостями з Державного земельного кадастру, і досі знаходиться у користуванні Одеської обласної ради, на підставі Державного акту від 26.05.1999р. ІІ-ОД 003326 (а.с. 17). Отже, наявність такого запису в Державному земельному кадастрі та відмова Одеської обласної ради від подання заяви про добровільну відмову від права користування на вказану земельну ділянку, порушує право позивача на належне оформлення прав на дану земельну ділянку за собою, відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд у справі №916/3186/17 дійшов висновку, що право позивача, як власника нежитлових будівель і споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85 є порушеним та потребує захисту, в зв`язку з чим, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання припиненим права постійного користування Одеської обласної ради на земельну ділянку кадастровий номер 5110137500:47:004:0010, площею 1,9664 га (ділянка № 1), що розташована за адресою: Одеська область, місто Одеса, Французький бульвар, 85.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що вказане рішення не оскаржувалося, набрало законної сили 04.04.2018, а отже припинення права постійного користування за Одеською обласною радою виникло з моменту набрання законної сили рішення №916/3186/17 (04.04.2018), а не з моменту державної реєстрації припинення права постійного користування за Одеською обласною радою (28.11.2019), як помилково стверджує апелянт.

Натомість Одеська міська рада у даній справі, яка наразі розглядається в апеляційному провадженні, періодом, з якого почалося нарахування безпідставно збережених коштів, визначила 01.01.2019.

Щодо доводів скаржника про невірно здійснений розрахунок суми безпідставно збережених коштів.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно пп. 14.1.147., 14.1.136., 14.1.72. п. 14.1. ст.14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди. Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (пп.16.1.4. п.16.1. ст.16. ч.1 ст.269, ст.270. п.286.1. ст.286, п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України).

За приписами п.288.5. ст.288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку (для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено. - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0.3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області): не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2. у разі визначення орендаря на конкурентних засадах; для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку; для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.

Отже, основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018р. по справі №920/739/17).

Відповідно до ч.2 ст.20 та ч.3 ст.23 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, згідно з Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси, виданим Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, від 23.10.2019р. №2299 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 19664 кв.м. за адресою: м. Одеса, бульвар Французький, 85 кадастровий номер 5110137500:47:004:0010 складає 13 538 224 грн 16 коп.

Відповідно до п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Пунктом 289.3. ст.289 Податкового кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Згідно рішення Одеської міської ради від 20.09.2011р. №1267-VІ Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі з урахуванням змін, внесених рішеннями від 27.08.2014 р. №5275-VІ та від 08.02.2017р. №1742-VІІ, ставка орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:47:004:0010 становить 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки вказаної земельної ділянки.

Перевіривши розрахунок заборгованості у вигляді безпідставно збережених грошових коштів за період з 01.012019р. по 08.06.2021р., що становить 1 594 501 грн 97 коп., судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що розрахунок є вірним.

За змістом частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлового приміщення, яке належить відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки.

Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у cправі № 922/2060/20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20).

Відповідно до інформаційної довідки №307689046 земельна ділянка з кадастровим номером 5110137500:47:004:0010 площею 1,9694 га за адресою: м. Одеса, бульвар Французький, 85 передана в оренду ТОВ ГЕРОДОТ до 09.06.2026р. на підставі Договору від 09.06.2021.

Судова колегія звертає увагу, що заперечуючи проти використання земельної ділянки у вказаних позивачем розмірах, відповідач не надав до суду доказів свого звернення до Одеської міської ради із заявою щодо відведення земельної ділянки в меншому розмірі, навпаки орендував земельну ділянку загальною площею 1,9694 га.

Крім того, за змістом ч. ч. 1, 3 ст. 165 ГПК України заперечення проти позову відповідач викладає у відзиві, який повинен містити, зокрема заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Частиною 4 ст. 165 ГПК України встановлено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Враховуючи те, що відповідач був обізнаний про існування вказаного судового провадження в суді першої інстанції з 15.11.2022, що підтвердив сам відповідач у клопотанні про відкладення розгляду справи в суді першої інстанції, втім відзиву на позовну заяву до суду першої інстанції не подавав, з урахуванням положень ч. 4 ст. 165 ГПК України, відповідач не вправі заперечувати проти невірного встановлення тривалості періоду розрахунку безпідставно збережених коштів або щодо здійсненого розрахунку суми безпідставно збережених коштів під час розгляду справи по суті з підстав, які були ним наведені лише в апеляційній інстанції.

Тому, посилання скаржника на не доведення позивачем використання відповідачем всієї площі спірної земельної ділянки також не береться до уваги.

Також судовою колегією враховується, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо сплати ТОВ ГЕРОДОТ земельного податку за користування земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, бульвар Французький, 85 кадастровий номер 5110137500:47:004:0010.

Частиною першою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ «ГЕРОДОТ» використовував земельну ділянку за адресою: Одеська область, місто Одеса, Французький бульвар, 85, кадастровий номер 5110137500:47:004:0010, з 19.08.2015 до моменту укладання договору оренди землі та не сплачував кошти за користування вказаною земельної ділянки, отже ТОВ «ГЕРОДОТ», як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки зберегло у себе кошти, які мало заплатити за користування нею, а відтак зобов`язано повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2023 у справі №916/2119/22.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕРОДОТ на рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2023 у справі №916/2119/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2023 у справі №916/2119/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.11.2023.

Головуючий суддя А.І. Ярош

суддіГ.І. Діброва

Н.М. Принцевська