Постанова

від 25.10.2023 по справі 910/16784/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2023 р. Справа№ 910/16784/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Стретович І.С.

від відповідача: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Київського національного університету імені Тараса Шевченка

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023, повний текст якого складено та підписано 19.06.2023

у справі № 910/16784/21 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерактивні Системи Навчання»

до Київського національного університету імені Тараса Шевченка

про стягнення 732 400,75 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерактивні Системи Навчання» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського національного університету імені Тараса Шевченка про стягнення 732 400,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором № К-78 про публічні закупівлі від 20.08.2020, а саме, в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг, що підтверджується актом приймання-передачі № 1 від 04.09.2020 та актом № 2 від 14.09.2020, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 672 400,00 грн. Крім того, позивач нарахував до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5 892,10 грн, інфляційні втрати у розмірі 30 585,01 грн та пеню у розмірі 23 523,64 грн.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач з позовом не погодився посилаючись на те, що надані позивачем послуги не відповідають вимогам якості, акти приймання-передачі послуг не містять інформації про передачу електронного носія інформації з примірником програмного продукту, програмної та експлуатаційної документації на програмний продукт. Крім того, Держаудитслужба встановила факт порушення норм чинного законодавства при укладанні договору № К-78, зокрема, відсутність програмного продукту як об`єкта інтелектуальної власності, і відповідно, відсутність у позивача майнових прав на програмний продукт.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі № 910/16784/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Київського національного університету імені Тараса Шевченка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерактивні Системи Навчання» заборгованість у розмірі 672 400 грн 00 коп.; інфляційні втрати у розмірі 30 582 грн 01 коп.; 3% річних у розмірі 5 892 грн 10 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 633 грн 16 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивач належним чином виконав умови укладеного між сторонами договору, у той же час відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо оплати за надані послуги за договором здійснено не у повному обсязі та не у строки, визначені умовами договору. Таким чином суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат нарахованих на суму боргу, яка є предметом спору у даній справі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Також до апеляційної скарги додано клопотання про призначення судової комп`ютерно-технічної експертизи та комплексної експертизи.

А саме апелянт посилається на те, що:

- суд не врахував, що позивач не виконав своїх зобов`язань за договором, а надані позивачем послуги не відповідають вимогам якості;

- акти приймання-передачі послуг не містять інформації про передачу електронного носія інформації з примірником програмного продукту, програмної та експлуатаційної документації на програмний продукт;

- договір на публічні закупівлі № К78 від 20.08.2020 не відповідає вимогам законодавства про публічні закупівлі, та тендерній документації, оскільки не містить гарантійних зобов`язань, не визначено строків та умов технічної підтримки програмного продукту, не приєднано електронного носія інформації з примірником програмного продукту, до якого у разі потреби додаються засоби для його встановлення на технічних засобах КНУ імені Тараса Шевченка, не надано програмної та експлуатаційної документації на програмний продукт, відсутні ліцензії або інші документи, що підтверджують правомірність використання програмного продукту, не приєднано умов використання створеного програмного продукту як об`єкта інтелектуальної власності, не визначено майнових прав на створений програмний продукт, як об`єкта інтелектуальної власності, у технічному завданні не передбачено ані проведення аналізу сумісних вибраних технічних параметрів та характеристик створюваного програмного продукту з відповідними параметрами та характеристиками програмних продуктів, ані проведення випробувань, приймання та введення в експлуатацію програмного продукту, ані урахувань положень нормативних документів з питань технічного та криптографічного захисту інформації для програмного продукту, що містить механізм захисту інформації.

- Держаудитслужба встановила факт порушення норм чинного законодавства при укладанні договору № К-78, зокрема, відсутність програмного продукту як об`єкта інтелектуальної власності, і відповідно, відсутність у позивача майнових прав на програмний продукт;

- висновок експертизи, який суд прийняв до уваги, за своїм змістом та формою не відповідає вимогам ГПК України, містить безліч недоліків, які в сукупності характеризують його як недостовірний доказ;

- договір підписано з перевищенням повноважень з боку колишнього проректора з науково-педагогічної роботи КНУ ім. Тараса Шевченка;

- суд безпідставно відмовив у задоволення клопотання відповідач про призначення експертизи актів приймання-передачі та комп`ютерно-технічної експертизи.

Доводи та заперечення позивача

У своєму відзиві на апеляційну скаргу від 02.10.2023 позивач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін посилаючись на те, що:

- поведінка відповідача є недобросовісною, оскільки він до подання позову активно користувався всіма результатами, отриманими за договором у повному обсязі, що підтверджується документами, підписаними відповідачем (акти, накази, звіти);

- факт надання послу підтверджено актами приймання - передачі;

- відповідач особисто оформив звіт про виконання договору 29.01.2021, при цьому жодних зауважень щодо послуг наданих позивачем не заявлено, в тому числі після отримання вищезазначених актів;

- проведена судова експертиза відповідає вимогам чинного законодавства та обґрунтовано врахована судом першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.07.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 постановлено витребувати у Господарського суду Київської області матеріали справи № 910/16784/21 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи № 910/16784/21. Копію ухвали надіслано до Господарського суду першої інстанції.

24.07.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у розмірі 16 479,02 грн. Роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

15.08.2023, через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази сплати судового збору - платіжна інструкція № 6516 від 06.07.2023 на суму 17 290,53 грн.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023, у зв`язку з перебуванням судді Буравльова С.І., який входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/16784/21.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.

Суддя-доповідач доповів колегії суддів про закінчення проведення підготовчих дій та про необхідність призначення справи до розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 постановлено: Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київського національного університету імені Тараса Шевченка на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі № 910/16784/21 Закінчити проведення підготовчих дій. Повідомити учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 09.10.2023 о 14:40 год. Засідання відбудеться у приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1-А, зал судових засідань №9 (другий поверх). Роз`яснити учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 02.10.2023. Встановити учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 02.10.2023. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

Явка представників учасників справи

Представник відповідача в судове засідання 25.10.2023 не з`явився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлений у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема довідку про доставку електронного листа до його електронної скриньки.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Представник позивача в судовому засіданні 25.10.2023 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розгляд клопотань та заяв учасників справи

Відповідачем разом з апеляційною скаргою подано клопотання про призначення комп`ютерно-технічної експертизи, а також клопотання про призначення комплексної експертизи, на вирішення якої поставити питання щодо належності підпису Рожкову О.Д. та відтиску печатки університету на актах приймання-передачі № № 1, 2 від 04.09.2020, а також відповідності дати складання їх датам виготовлення.

Колегія суддів, розглянувши заявлені клопотання, заслухавши думку присутнього в засіданні суду представника позивача, протокольною ухвалою від 25.10.2023 відмовила у їх задоволенні, оскільки матеріали справи містять достатню кількість доказів для повного та об`єктивного вирішення спору, а позивачем не доведено сукупності умов, визначених статтею 99 ГПК України, необхідних для призначення у справі відповідної експертизи.

Крім того, відповідно до статей 86, 99, 104 ГПК України призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду. Питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.

Суд апеляційної інстанції в частині клопотання про призначення комплексної експертизи, серед іншого, зазначає, що висновок експертної установи з визначених апелянтом питань (щодо належності підпису та відповідності печатки юридичної особи на актах) жодним чином не зможе підтвердити або спростувати аргументацію відповідача про невідповідність актів вимогам Закону та/або про прийняття посадовою особою відповідача спірних робіт за актами з перевищенням його повноважень. Натомість, доводів про фальсифікацію чи підробку актів приймання-передачі заяви по суті спору відповідача не містять, а висловлення лише в клопотанні сумнівів щодо оригінальності цих документів без наведення їх причин (наприклад, через відсутність документів у відповідача) не є достатнім обґрунтуванням необхідності призначення експертизи.

До матеріалів апеляційної скарги відповідачем долучено рецензію від 04.07.2023 №35/р/23 на висновок експерта №38607/21-53 від 16.12.2021, в прийнятті якого протокольною ухвалою від 25.10.2023 колегією було відмовлено, оскільки документ не був предметом дослідження в суді першої інстанції, а скаржником не заявлялось клопотання про залучення цієї рецензії з обґрунтуванням поважності причин неможливості подання такого доказу на час вирішення спору Господарським судом міста Києва.

Судова колегія зазначає, що відповідач не був позбавлений права під час розгляду справи в суді першої інстанції як подати свій висновок експерта (фахівця в галузі програмного забезпечення) так і рецензію на експертний висновок, який додав до справи позивач.

Колегія також зазначає, що ця рецензія датована 04.07.2023, тобто складена після прийняття рішення, що оскаржується.

У постанові Верховного Суду від 16.12.2020 №908/1908/19 викладено правову позицію, відповідно до якої: "така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15."

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залиши без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

За результатами проведеної процедури закупівлі №UA-2020-07-15-008018-с від 20 серпня 2020 між Київським національним університетом імені Тараса Шевченка (надалі - замовник/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерактивні системи навчання" (надалі - виконавець/позивач) було укладено Договір № К78 про публічні закупівлі (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується у 2020 році надати замовнику послуги ДК 021:2015 CPV 72260000 - послуги, пов`язані з програмним забезпеченням (послуги щодо поставки та розширення функціоналу комп`ютерної програми з інформаційно-технологічного забезпечення процесі, які використовуються для організації, упорядкування та соціалізації навчального процесу і контролю за навчанням у рамках проекту "Цифровий університет. Університет у смартфоні"), зазначені у технічному завданні, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 2.1 договору виконавець повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає умовам технічного завдання.

Ціна договору становить 1 178 000,00 грн (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.2 договору розрахунок здійснюється замовником протягом 10-ти банківських днів після надання послуг.

У п. 4.1 договору сторонами передбачено, що строк надання послуг: протягом 15 календарних днів з дати підписання договору, але в будь-якому випадку до 05.09.2020 (в редакції Додаткової угоди №1 від 27.08.2020).

Відповідно до п. 5.1 договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному сплачувати за надані послуги.

Згідно з умовами п. 6.1 договору, за невиконання або неналежне виконання сторонами договору обов`язків, винна сторона несе відповідальність, передбачену чинним законодавством.

25.09.2020 року між сторонами була підписана Додаткова угода №2, відповідно до п.1 якої, у зв`язку з необхідністю покращення якостей предмета закупівлі, за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, керуючись ст. ст. 651, 654 Цивільного кодексу України, пунктом 3 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», розділом 10 Договору №К 78 від 20.08.2020 року та для належного виконання взятих на себе зобов`язань Сторони дійшли згоди внести зміни до додатку №2 Договору та викласти його в новій.

Цієї додатковою угодою визначене Технічне завдання до Договору №К 78 від 20.08.2020.

За доводами позивача, виконавцем належним чином виконано зобов`язання за договором №К 78 від 20.08.2020 та додаткових угод, та надано відповідачу послуги на загальну суму 1 178 000,00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі № 1 від 04.09.2020 на суму 510 000,00 грн та № 2 від 14.09.2020 на суму 668 000,00 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Також позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що замовником (відповідачем) особисто сформовано Звіт про виконання договору про закупівлю UA-2020-07-15-008018-с, дата формування звіту: 29 січня 2021. Згідно цього звіту, сума оплати за договором про закупівлю: 505 600,00 грн.

Позивач у позовній заяві, також звертає увагу на ту обставину, що відповідач активно використовує результати послуг позивача - проект «Цифровий університет. Університет у смартфоні», що підтверджується звітом ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Губерського Л. В. За доводами позивача, відповідачем не заявлено жодних зауважень щодо послуг (їх обсягу, кількості та вартості), наданих позивачем відповідно до актів №1, 2 однак, своє зобов`язання щодо вчасності та повноти оплати за надані послуги не виконано, у зв`язку з чим утворився борг у сумі 672 400,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлялася претензія за №0106/2021 від 21.07.2021, яка була залишена без відповіді з боку відповідача, а тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при прийнятті судового рішення

У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Цивільні зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами укладено правочин на удосконалення існуючого програмного забезпечення (розширення функціоналу комп`ютерної програми), тобто результат виконаних позивачем робіт має матеріальний характер та не споживається замовником в процесі їх виконання. Відтак, за правовою природою Договір № К78 про публічні закупівлі від 20.08.2020 є договором підряду, правове регулювання якого здійснюється за правилами Глави 61 ЦК України.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 853 зазначеного Кодексу замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 ЦК України).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (частина 4 статті 882 ЦК України).

Як зазначено вище, суд попередньої інстанції встановив, що акти приймання-передачі № 1 від 04.09.2020 на суму 510 000,00 грн та № 2 від 14.09.2020 на суму 668 000,00 грн підписані відповідачем без зауважень і заперечень. Також колегією суддів не було встановлено наявності відповідних заяв замовника щодо якості та/або обсягу виконаних робіт за вказаними актами приймання, що були ним виявлено вже після прийняття робіт (приховані недоліки).

Поряд з цим під час розгляду цього спору відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначав, що акти не містять інформації про передачу електронного носія інформації з примірником програмного продукту, програмної та експлуатаційної документації на програмний продукт, тощо, а тому не містять обов`язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також Університетом встановлено неналежне виконання службових обов`язків головою тендерного комітету - проректором з науково-педагогічної роботи Рожком О.Д., який у співучасті з керівником ТОВ «Інтерактвні системи навчання» Волковим І.В. вчинили привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем та створили штучний борг перед позивачем на заявлену у цій справі суму основного боргу.

В контексті наведених аргументів, колегією суддів здійснено детальне дослідження змісту умов договору, та встановлено, що його положення не містять умови, що результати виконаних позивачем робіт передаються на електронних носіях в момент підписання акта приймання-передачі. При цьому, з огляду на те, що за договором позивач взяв на себе обов`язок із доопрацювання вже існуючого програмного забезпечення шляхом його розширення функціонального використання (доопрацювання модулів, блоків, сторінок, електронних кабінетів тощо), що, не виключено, може свідчити про проведення оновлення цього програмного комплексу безпосередньо на пристроях замовника. Відтак, посилання апелянта на відсутність в актах інформації щодо передання цифрових носіїв, не доводять неналежне виконання позивачем зобов`язань за договором.

Щодо невідповідності актів первинним бухгалтерським документам колегія зазначає, що положення наведених відповідачем нормативно-правових актів не містять норм, які б встановлювала обов`язковим реквізитом первинного бухгалтерського документа відображення інформації про передання замовнику носія інформації.

Також підлягають відхиленню і твердження апелянта про вчинення вищенаведеними особами дій, що мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 191 КК України, оскільки відповідачем до матеріалів справи не надано обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні, лише який в силу приписів частини 6 статті 75 ГПК України є обов`язковим для господарського суду. Поряд з цим в матеріалах справи наявні постанови про закриття кримінального провадження, зокрема, № 12021100100004277, на яке посилається апелянт у своїй скарзі.

У зв`язку з цим, колегія приходить до висновку, що викладені вище аргументи не можуть бути визнані судом достатньо переконливими в спростування обставин прийняття Університетом належно виконаних за актами приймання-передачі № 1 від 04.09.2020 на суму 510 000,00 грн та № 2 від 14.09.2020 на суму 668 000,00 грн робіт з доопрацювання програмного забезпечення. При цьому, відсутність в договорі умов про передання замовнику прав інтелектуальної власності не є свідчення невиконання позивачем таких робіт.

Відносно тверджень апелянта на те, що Договір № К78 про публічні закупівлі від 20.08.2020 є фіктивним, колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в спростування презумпції правомірності правочину. Більше того, як вірно встановлено місцевим господарським судом, в рамках розгляду справи № 910/19668/21 за позовом Київського національного університету імені Тараса Шевченка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерактивні системи навчання" про визнання недійсним Договору №К78 про публічні закупівлі від 20.08.2020, Університету було відмовлено в задоволенні позову, а доводам щодо фіктивності - надана відповідна правова оцінка. Доводи апелянта, що стосуються недійсності договору, у тому числі про перевищення ректором своїх повноважень, також були предметом розгляду справа № 910/19668/21, однак суд не встановив наявності підстав для визнання їх обґрунтованими. Рішення суду першої інстанції переглядалось в апеляційному та касаційному порядку та було залишено без змін.

Під час розгляду зазначеної справи сторони не заперечували, що на виконання умов Договору №К78 про публічні закупівлі від 20.08.2020 між ними було складено Акт приймання-передачі на суму 510000,00 грн та Акт приймання-передачі на суму 668000,00 грн.

Також в межах цього судового провадження досліджувався Висновок експерта за результатами проведення дослідження, пов`язаного з комп`ютерними програмами і компіляціями даних, №38607/21-53 від 16.12.2021, складеного КНДІСЕ, в якому зазначено, що програмний комплекс, виконаний відповідачем відповідно до умов Договору №К78 про публічні закупівлі від 20.08.2020, є працездатним, повністю відповідає технічному завданню та є об`єктом інтелектуальної власності.

Зазначений висновок був також наданий до матеріалів справи, що розглядається.

У цьому зв`язку Суд зазначає, що згідно з частинами першою, другою 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Такий правовий висновок, який є загальним алгоритмом судового розгляду спору, викладений у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №910/21067/17 та у постанові від 15.06.2021 у справі №916/2479/17, на який посилається скаржник у касаційній скарзі.

До того ж, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи (схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №520/8073/16, від 12.02.2020 у справі №457/906/17, від 15.06.2021 у справі №916/2479/17, від 07.06.2022 у справі №916/302/16).

Колегія судів, надавши оцінку вищенаведеному висновку експерта, встановила, що на дослідження експерта було надано програмний комплекс на електронному носії з можливістю інсталяції Комп`ютерної програми з інформаційно-технічного забезпечення процесів, які використовуються для організації, упорядкування та соціалізації навчального процесу і контролю за навчанням у рамках проєкту «Цифровий університет. Університет у смартфоні» Київського національного університету імені Тараса Шевченка, виконаного згідно договору № К78 про публічні закупівлі від 20.08.2020. За результатами дослідження наданих матеріалів експертом на поставлені питання надано вичерпну відповідь, а саме програмний комплекс є працездатним, повністю відповідає технічному завданню та є об`єктом інтелектуальної власності. Висновок підготовлений експертом в галузі комп`ютерних технологій. Наведені висновки експерта узгоджуються з іншими наявними у справі матеріалами, а саме активне використання Університетом зазначеного програмного забезпечення, що підтверджується також звітом ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Губерського Л. В.

Зокрема, у звіті ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка зазначено: «Одним зі стратегічних пріоритетів розвитку Університету є розпочатий 2020 році Центром інноваційного розвитку проект «Цифровий Університет», який передбачає створення єдиного середовища цифрових сервісів, що адаптовані до цілей і процесів Університету. Це розробка та запровадження цифрових освітніх технологій, які відповідають сучасним вимогам освітньої галузі; запровадження освітніх інновацій, технологій обробки електронних даних в систему управління Університетом; розвиток цифрових компетенцій учасників освітнього процесу.»

…« 3.9. РОЗРОБКА ПРОЕКТУ "ЦИФРОВИЙ УНІВЕРСИТЕТ» - стор. 172 Звіту;

«У грудні 2020 року Університет включено в національний експеримент з дистанційного вступу іноземних абітурієнтів до ЗВО України. Впровадження Платформи для вступу іноземних студентів забезпечує комплексну інтеграцію Університету у світову інформаційну систему.» - стор. 176 Звіту.

Відповідачем не спростовані посилання позивача на те, що, Університет, до подання позову активно користувався всіма результатами, отриманими за договором у повному обсязі, що підтверджується документами, підписаними відповідачем (акти, накази, звіти).

Як вже зазначалось, відповідач прийняв виконану позивачем роботу, що підтверджується відповідними актами приймання - передачі, підписаними сторонами без зауважень, а також 29.01.2021 відповідач особисто оформив звіт про виконання договору.

За встановленого, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги про те, що експертний висновок є недостовірний через допущені експертом численні недоліки, при цьому, не наводячи їх конкретизації.

В свою чергу, відповідач не позбавлений був права надати суду першої інстанції свій висновок експертів (фахівців відповідної галузі), однак не скористався таким правом. В той же час, згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторонам повинна довести ті обставини, на які посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 статті 853 ЦК України якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Матеріали справи не містять відомостей, що відповідач в порядку вищенаведеної норми цивільного законодавства надав докази належної фіксації допущених позивачем відступів від умов договору або інших недоліків, з посиланням на конкретні акти приймання-передачі виконаних робіт, які були ним підписані.

При цьому, недоліки у виконаній підрядником роботі, наявність яких не доведено відповідачем у межах цього спору, не є підставою для неоплати виконаних робіт, а надають замовнику у відповідності до положень статті 858 ЦК України право на звернення до виконавця з вимогою щодо 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Такий розмір пропорційного зменшення ціни або витрат на усунення недоліків підлягає доведенню замовником на загальних підставах.

Щодо посилання апелянта на те, що Держаудитслужба встановила факт порушення норм чинного законодавства при укладанні договору № К-78, зокрема, відсутність програмного продукту як об`єкта інтелектуальної власності, і відповідно, відсутність у позивача майнових прав на програмний продукт.

Ці доводи судова колегія відхиляє, оскільки предметом розгляду цього судового спору є стягнення заборгованості за порушення обов`язку щодо оплати виконаних по договору робіт, які замовник прийняв та використовує за призначенням. Питання переходу права інтелектуальної власності не впливає на обов`язок відповідача оплатити вартість виконаних робіт, як це передбачено умовами укладеного між сторонами договору. При цьому судова колегія звертає увагу на те, що у разі наявності спору щодо належності права інтелектуальної власності на результати виконаних робіт, сторони не позбавлені права вирішити це питання у тому числі і у судовому порядку.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд, надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних обставин справи та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, дійшов неспростованого доводами апеляційної скарги висновку про більше вірогідне існування стверджуваної позивачем обставини належного виконання ним договірних зобов`язань з урахуванням поданих ним доказів.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки відповідач у встановлений договором строк за виконані роботи розрахувався не в повному обсязі, належних і допустимих доказів в спростування обставин невиконання договірних зобов`язань в повному обсязі відповідачем не надано, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за договором в сумі 672 400,00 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального закону

В суді першої інстанції відповідачем заявлено клопотання про призначення комп`ютерно-технічної експертизи, а також клопотання про призначення комплексної експертизи, на вирішення якої поставити питання щодо належності підпису Рожкову О.Д. та відтиску печатки університету на актах приймання-передачі № № 1, 2 від 04.09.2020, а також відповідності дати складання їх датам виготовлення.

Відповідно до частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Беручи до уваги те, що поданий позивачем до матеріалів справи висновок експертного дослідження не викликав обґрунтованих сумнівів щодо його правильності, а відповідачем належними доводами не доведено наявності сукупності умов, необхідних для призначення судової експертизи в порядку статті 99 ГПК України, колегія суддів не вбачає порушень норм процесуального закону судом першої інстанції та відхиляє доводи скаржника щодо нез`ясування обставин, що мають значення для справи через незадоволення його клопотань.

Крім того, відповідно до статей 86, 99, 104 ГПК України призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду. Питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Водночас, незгода скаржника з рішенням суду щодо відмови у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи не свідчить про прийняття судом рішення з порушенням норм процесуального права та не є підставою для його скасування з цих причин.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та річних

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач зазначав про те, що нарахував відповідачеві пеню за період з 21.09.2020 по 11.10.2021 виходячи з обсягу простроченого зобов`язання та розміру облікової ставки Національного банку України у відповідний день прострочення в межах періоду нарахування, вважаючи, що частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафної санкції за прострочення грошового зобов`язання визначений саме в такому розмірі і застосування штрафної санкції за прострочення грошового зобов`язання.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у п. 6.1 договору сторони погодили, що за невиконання або не належне виконання сторонами своїх обов`язків, винна сторона несе відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Колегія погоджується з висновком суду, що частина шоста статті 231 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування розміру нарахованої пені, не встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов`язання, а визначає певний спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку Національного банку України), а відтак не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені.

Таким чином, умовами договору не встановлений розмір пені за порушення виконання грошового зобов`язання, а частина шоста статті 231 Господарського кодексу України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі виходячи з облікової ставки Національного банку України та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду №904/4156/18 від 10.12.2019.

За наведеного, вірним є висновок суду попередньої інстанції про те, що відсутні підстави для застосування такої міри відповідальності як договірна санкція за відсутності конкретно визначеного її розміру в договорі та законі. Судом правомірно було відмовлено в задоволенні даної частини позовних вимог.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5 892,10 грн та втрати від інфляції у розмірі 30 585,01 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку розрахунку нарахованих позивачем сум інфляційних та 3% річних, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності, погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення даної частини позовних вимог в заявлених позивачем сумах, а саме в розмірі 5 892,10 грн 3 % річних та 30 585,01 грн інфляційних.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду судова колегія зазначає, що апелянтом не спростовані висновки суду першої інстанції, всі обставинам, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі судом першої інстанції надана належна правова оцінка на підставі сукупності належних та допустимих доказів. Норми матеріального та процесуального права судом першої інстанції застосовані правильно.

Розглянувши справу колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Оскаржене рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства.

Судові витрати

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі № 910/16784/21 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 24.11.2023.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков