Постанова

від 12.09.2024 по справі 910/16784/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2024 р. Справа№ 910/16784/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 12.09.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерактивні Системи Навчання" про ухвалення додаткового рішення у справі

за результатами розгляду апеляційної скарги Київського національного університету імені Тараса Шевченка

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023

у справі №910/16784/21 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерактивні Системи Навчання"

до Київського національного університету імені Тараса Шевченка

про стягнення 732 400,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

25.06.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерактивні Системи Навчання" надійшла заява, в якій просить ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з Київського національного університету імені Тараса Шевченка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерактивні Системи Навчання" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 443,71 грн.

Письмові заперечення учасників апеляційного провадження

11.09.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення в якому останній просить відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Узагальнені доводи заперечень зводяться до того, позивач повторно намагається стягнути з відповідача грошову суму у розмірі 35 443,71 грн. При цьому, у даному випадку позивач визначає цю суму уже як «гонорар успіху» і додає новий договір про надання правничої (правової) допомоги № 13/2024 від 12.01.2024, який був укладений набагато пізніше після прийняття рішення у справі Господарським судом міста Києва та набрання ним законної сили. Як наслідок, позивач та його адвокат, уже після досягнення успіху, намагаються стягнути з відповідача додаткові грошові кошти. При цьому, як і у попередньому випадку, неможливо встановити, за які саме послуги позивач зобов?язаний сплатити гонорар адвокату; час, витрачений адвокатом на надання послуг; вартість кожної наданої послуги тощо, а зазначається тільки про досягнення певного успіху.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду заяви по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерактивні Системи Навчання" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/16784/21 та вирішено здійснювати її розгляд у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення призначено на 29.08.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 відкладено розгляд справі №910/16784/21 на 12.09.2024.

06.09.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерактивні Системи Навчання" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерактивні Системи Навчання" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Представник відповідача з`явився в судове засіданні 12.09.2024 та надав свої пояснення по суті заяви про ухвалення додаткового рішення.

Представник позивача в судове засідання 12.09.2024 не з`явився, проте належним чином повідомлений про дату,час та місце судового засідання, у зв`язку із чим колегія суддів не вбачає підстав для неможливості розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у даному судовому засіданні.

Обставини справи

У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерактивні Системи Навчання" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського національного університету імені Тараса Шевченка (далі - відповідач, скаржник) про стягнення 732 400,75 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі № 910/16784/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Київського національного університету імені Тараса Шевченка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерактивні Системи Навчання" заборгованість у розмірі 672 400 грн 00 коп.; інфляційні втрати у розмірі 30 582 грн 01 коп.; 3% річних у розмірі 5 892 грн 10 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 633 грн 16 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі № 910/16784/21 апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі № 910/16784/21 залишено без змін. Матеріали справи повернуто до Господарського суду першої інстанції.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.04.2024 касаційну скаргу Київського національного університету імені Тараса Шевченка задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі № 910/16784/21 скасовано, справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/16784/21 від 20.06.2024 апеляційну скаргу Київського національного університету імені Тараса Шевченка на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі №910/16784/21 - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі №910/16784/21 - залишено без змін.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 244 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Розподіл судом інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

В постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 наголошено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. З ст. 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

У частині 1 статті 1312 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Колегією суддів встановлено, на підтвердження понесених судових витрат позивачем надано: Договір №13/2024 про надання правничої допомоги (правової) допомоги від 12.01.2024; додаток №1 до Договору №13/2024 від 12.01.2024; рахунок №000046/2024; акт виконаних робіт №000046/2024 від 24.06.2024 до договору №13/2024 від 12.01.2024.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення ЄСПЛ у справі «East/West» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West., заява №19336/04, §268)).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Суд зазначає, що існування обставин, які є підставами для зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката, зацікавлена сторона (в даному випадку - відповідач) доводить суду належними та допустимими доказами при поданні заяви про зменшення розміру адвокатських витрат.

Надаючи правову оцінку запереченням відповідача, колегія суддів не погоджується із доводами останнього стосовно того, що у даному випадку позивач визначає суму адвокатських витрат як «гонорар успіху» і додає договір про надання правничої (правової) допомоги № 13/2024 від 12.01.2024, який був укладений набагато пізніше після прийняття рішення у справі Господарським судом міста Києва та набрання ним законної сили, оскільки, як зазначалось колегією суддів вище, позивачем заявлено про стягнення витрат на правову допомогу саме за апеляційній перегляд оскаржуваного рішення, а тому факт укладення відповідного договору про надання правничої допомоги вже після проголошення оскаржуваного рішення не може бути підставою для відмови в задоволенні відповідної заяви.

Водночас, дослідивши матеріали справи, а також враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла констатує про невідповідність витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності та доходить висновку про зменшення цієї суми, у зв`язку із чим із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами статті 244 Господарського процесуального кодексу України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

З огляду на викладене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерактивні Системи Навчання" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/16784/21 підлягає частковому задоволенню у розмірі 10 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерактивні Системи Навчання" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/16784/21 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 60; ідентифікаційний код 02070944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерактивні Системи Навчання» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 30, офіс 201; ідентифікаційний код 42216158) 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.- витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. В іншій частині в задоволенні заяви - відмовити.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/16784/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 07.10.2024. (після виходу судді Ткаченка Б.О. з відпустки)

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич