Постанова

від 20.11.2023 по справі 910/5133/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2023 р. Справа№ 910/5133/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

учасники справи у судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023

у справі № 910/5133/23 (суддя: Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА»

до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»

про стягнення 5 375 514,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (надалі - АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ») про стягнення 5 375 514,48 грн, з яких: 4 301 448 грн основного боргу, 4 623,20 грн 0,1% річних та 1 069 443,28 грн втрати від інфляції.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором від 07.11.2021 № Дон/НХ-21553/НЮ в частині оплати поставленого товару у встановлений Договором строк.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/5133/23 відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про розстрочення виконання рішення суду у даній справі на 10 місяців; позов задоволено повністю; стягнуто з Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА» заборгованість у розмірі 4 301 448 грн 00 коп., 0,1% річних в розмірі 4 623 грн 20 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 069 443 грн 28 коп., 25 000 грн 00 коп. втрат на правничу допомогу, а також 80 632 грн 72 коп. судового збору.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Покладаючи на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції вказав, зокрема, на відсутність обґрунтованих заперечень відповідача щодо співмірності та розумності судових витрат, а також на характер спірних правовідносин та обсяг матеріалів справи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/5133/23 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн та ухвалити нове рішення в цій частині, стягнувши витрати на професійну правничу допомогу в сумі не більше 5000,00 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат ухвалено без повного з`ясування всіх обставин справи та з порушенням норм процесуального права. Свої доводи обґрунтовує тим, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн. не є спів мірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову.

Також скаржником подано заяву про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/5133/23.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2023 апеляційна скарга у справі № 910/5133/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 відкладено до надходження матеріалів справи № 910/5133/23 до Північного апеляційного господарського суду та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5133/23.

25.09.2023 до Північного апеляційного господарського суду з Господарського суду міста Києва, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 04.09.2023, надійшли матеріали справи № 910/5133/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/5133/23 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 поновлено Акціонерному товариству «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/5133/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/5133/23; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/5133/23 призначено на 20.11.2023; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представники учасників справи в судове засідання 20.11.2023 не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись у встановлений процесуальним законодавством спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документа та довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників учасників справи, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Одночасно, за змістом частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Подібна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн. позивачем до матеріалів справи додані наступні документи:

- копія договору про надання правової допомоги від 27.03.2023 № 27/03/23, що укладений між Товариством і адвокатом Кравченком С.І.;

- копія договору про надання правової допомоги від 04.05.2023 № 04/05/23, що укладений між Товариством і адвокатом Кравченком С.І.;

- копії рахунків від 03.04.2023 № 03/04 на суму 8 000 грн і від 20.06.2023 № 20/06 на суму 17 000 грн;

- копії актів наданих послуг від 03.05.2023 № 1 на суму 8 000 грн та від 20.06.2023 № 1 на суму 17 000 грн;

- копія платіжного доручення від 20.06.2023 № 1254 на суму 30 000 грн;

- копія ордеру від 27.03.2023 № 1110733 серія АР;

- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 19.01.2021 № 002735 серія ЗП.

Таким чином, надані позивачем документи щодо сплати вартості послуг на професійну правничу допомогу адвоката, в рамках розгляду спору у даній справі в суді апеляційної інстанції, є належними і допустимими доказами в підтвердження обставин реальності понесених стороною витрат, визначених ст. 126 ГПК України.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

На переконання колегії суддів відповідачем не надано доказів невідповідності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу критерію реальності адвокатських витрат, неспівмірності понесених позивачем витрат на адвокатські послуги, необхідності та підстав їх зменшення тощо.

Таким чином, оскільки ціна наданих адвокатом послуг була узгоджена ним з позивачем у визначеному сторонами розмірі, надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат, а також з огляду на відсутність належних та достатньо вмотивованих заперечень відповідача про зменшення розміру судових витрат, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявлені позивачем до стягнення витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 25000,00 грн. є співмірними із складністю справи та ціною позову, доведеними, документально обґрунтованими та відповідають критерію розумної необхідності таких витрат.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат ухвалено без повного з`ясування всіх обставин справи та з порушенням норм процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/5133/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/5133/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/5133/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ».

4. Справу № 910/5133/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.11.2023.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак