Постанова

від 22.11.2023 по справі 922/2737/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року м. Харків Справа № 922/2737/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ, вх. №2006 Х/2 на рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023, ухвалене суддею Хотенцем П.В. у приміщенні Господарського суду Харківської області 05.09.2023 о 15:20 год. (повне рішення складено 08.09.2023) у справі №922/2737/23

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ,

до Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки Харківського району,

про стягнення 237641561,82 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство "Укртрансгаз", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", в якому просив стягнути з відповідача 206001803,00 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за листопад - грудень 2016 року та квітень 2017 року; 4903407,30 грн 3% річних та 26736351,52 грн інфляційних втрат; покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/2737/23 у позові відмовлено повністю.

В обґрунтування вказаного рішення господарський суд зазначив наступне: в своїй заяві позивач просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" 206001803,00 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за листопад грудень 2016 року та квітень 2017 року, а відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку суми основного боргу станом на 01 червня 2023 року за листопад та грудень 2016 року складають відповідно 236327446,80 грн та 295995820,80 грн, отже, суд розглядає заявлені у справі позовні вимоги як такі, що стосуються компенсації Приватним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ - 5" позивачу частини вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за листопад 2016 року; необхідною умовою для застосування положень статті 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" є правильне застосування цін реалізації природного газу категоріям споживачів, визначених положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу, чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів; у листопаді 2016 року Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015 (Положення 758) не покладало на НАК "Нафтогаз України" спеціального обов`язку постачання природного газу для виробництва електричної енергії, безпосередньо не встановлювало ціни реалізації природного газу для такої категорії споживання, а також не передбачало застосування для цієї категорії цін, які встановлені постачальником із спеціальними обов`язками, однак, при розрахунку суми компенсації (оплати) позивач безпідставно використовує обсяги природного газу, відібрані та спожиті Приватним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ - 5" для виробництва електричної енергії (власних потреб) та використовує для цього ціну 6819,00 грн. за тис. куб. м., яка безпосередньо не передбачена пунктом 16 Положення № 758 і згідно з довідкою НАК "Нафтогаз України" № 23/4-1305-21 від 22 листопада 2021 року встановлена самим постачальником на природний газ, який використовувався для надання послуг з опалення та постачання бюджетних та інших організацій; у грудні 2016 року Положення № 758 також не покладало на НАК "Нафтогаз України" спеціального обов`язку постачання природного газу для виробництва електричної енергії, безпосередньо не встановлювало ціни реалізації природного газу для такої категорії споживання, а також не передбачало застосування для цієї категорії цін, які встановлені постачальником із спеціальними обов`язками, починаючи з 23 грудня 2016 року пунктом 16 Положення № 758 взагалі не було передбачено застосування цін на природний газ, що постачається НАК "Нафтогаз України" такій самій категорії споживачів за таких самих умов постачання за ціною, встановленою НАК "Нафтогаз України", однак, при розрахунку суми компенсації (оплати) позивач безпідставно використовує обсяги природного газу, відібрані та спожиті відповідачем для виробництва електричної енергії (власних потреб) та використовує для цього ціну 7148,00 грн, яка не передбачена пунктом 16 Положення № 758 і згідно з довідкою НАК "Нафтогаз України" № 23/4-1305-21 від 22 листопада 2021 року встановлена самим постачальником на природний газ для інших суб`єктів (крім бюджетних). Господарський суд критично поставився до аргументів позивача про поширення дії частини 2 статті 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" на відбори відповідачем природного газу у листопаді грудні 2016 року з огляду на віднесення частиною 1 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" до заборгованості, що підлягає врегулюванню, кредиторської заборгованості теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу за спожитий природний газ за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва електричної енергії; приймаючи до уваги невідповідність заявлених позовних вимог в частині стягнення 206001803,00 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу приписам частини 2 статті 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", пункту 16 Положення № 758, та відсутність у відповідача відповідного зобов`язання з компенсації (оплати), суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у стягненні суми основного боргу. Також в оскаржуваному рішенні господарський суд зазначив, що з огляду на похідний характер вимог про стягнення 4903407,30 грн процентів річних, 26736351,52 грн інфляційних втрат, ці вимоги також не підлягають задоволенню.

Позивач через систему "Електронний суд" подав апеляційну скаргу (вх.№2006 Х/2 від 29.09.2023), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/2737/23; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ "Укртрансгаз" у справі №922/2737/23 задовольнити в повному обсязі; витрати АТ "Укртрансгаз" по сплаті судового збору покласти на відповідача.

В обґрунтування вимог скарги заявник зазначає наступне: Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" не передбачено винятків у частині відібраних без номінацій обсягів природного газу, у ст. 8 мова йде про обсяги природного газу, які були відібрані без номінацій, та немає прив`язки таких обсягів до того, на що вони були використані суб`єктами, які вказані у ч. 2 ст.8 Закону; відповідач підтвердив та не заперечував, що спірні обсяги природного газу були ним спожиті без номінацій, в період листопад грудень 2016 та квітень 2017 року. Із посиланням на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 914/1940/22, апелянт зазначає, що не може залишитися без урегулювання ситуація, коли особа спожила природний газ, проте нікому не оплатила його вартості; відповідач використовував природний газ відповідно до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого Постановами Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015, № 187 від 22.03.2017; відповідно до повідомлення постачальника АТ "НАК "Нафтогаз України" (інформація про ціни на природний газ для виробників теплової енергії № 23/4-1305-21 від 22.11.2021) зазначена ціна реалізації природного газу за категоріями споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України "Про ринок природного газу"; ціни на природний газ, що відібраний відповідачем без номінацій протягом листопада грудня 2016, застосовані з урахуванням вимог постанови Кабінету міністрів України № 758 від 01.10.2015 та з урахуванням довідки щодо цін на природний газ у вказаний період, наданої АТ "НАК "Нафтогаз України" як суб`єктом ринку природного газу, на якого були покладені спеціальні обов`язки, ціни на природний газ для відповідної категорії споживання, були також опубліковані на офіційній сторінці АТ "НАК "Нафтогаз України". Щодо споживання природного газу протягом квітня 2017 року, апелянт зазначає наступне: відповідно до ч. 4 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 22.03.2017 на АТ "НАК "Нафтогаз України" покладено обов`язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу, в тому числі для виробництва електричної енергії такими виробниками, на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням; абзацом 2 п. 12 Положення № 187 визначено, що постачання природного газу АТ "НАК "Нафтогаз України" виробникам теплової енергії здійснюється за цінами, визначеними відповідно до пункту 13 цього Положення, на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, що затверджується Кабінетом Міністрів України, згідно з абз. 1 п. 13 Положення № 187 АТ "НАК "Нафтогаз України" з 1 квітня 2017 року здійснює продаж/постачання природного газу відповідно до пунктів 10-12 цього Положення для побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються релігійними організаціями для провадження їх виробничої діяльності) за ціною, що становить 4942 гривні за 1000 куб. метрів; згідно з абз. 6 п. 13 Положення № 187, під час постачання природного газу виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу, в тому числі для виробництва електричної енергії, крім визначених в абзаці першому цього пункту, а також для виробництва електричної енергії такими виробниками згідно з цим Положенням до ціни застосовується коефіцієнт 1,6; також ціни на спожиті обсяги природного газу відповідно до категорії використання, зазначені і самим відповідачем в актах приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року, що були підписані відповідачем та повернуті останньому без підпису АТ "НАК "Нафтогаз України". Також, не погоджуючись з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені у справі позовні вимоги стосуються компенсації Приватним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ - 5" позивачу частини вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу лише за листопад 2016 року, позивач наполягає на тому, що ним було заявлено позовні вимоги про стягнення частини компенсації вартості відібраних відповідачем без номінацій за період листопад грудень 2016 року та квітень 2017 року природного газу, а саме 20 платежів (з 01.10.2021 по 01.06.2023) на загальну суму 206001803,00 грн; вартість щомісячної компенсації (платежу) становить 10300090,15 грн, яка визначена шляхом поділу на 72 місяці загальної вартості спожитих відповідачем без номінації обсягів природного газу 741606490,56 грн (89191,000 тис. куб. м).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 апеляційну скаргу було залишено без руху з тих підстав, що апелянтом не дотримано вимог п.2 ч.3 ст.258 ГПК України, відповідно до якого до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору. Встановлено заявнику десятиденний строк з дня вручення йому копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Іншою ухвалою від цієї ж дати витребувано у суду першої інстанції матеріали даної справи, які надійшли на адресу Східного апеляційного господарського суду 06.10.2023.

Після усунення заявником недоліків скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/2737/23. Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "07" листопада 2023 р. о 12:15 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104. Встановлено учасникам справи строк до 02.11.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання заяв, клопотань тощо.

18.10.2023 до суду надійшла заява представника позивача, адвоката Жирного Олексія Сергійовича, про участь у судовому засіданні у справі №922/2737/23, призначеному на 07.11.2023 о 12:15 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою суду від 19.10.2023 вказану заяву було задоволено.

31.10.2023, тобто в межах установленого судом строку, відповідач через систему "Електронний суд" надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність доводів апелянта, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" без задоволення.

У відзиві відповідач наводить наступні доводи: у справі №914/1940/22, на яку посилається апелянт, Верховний Суд виходив із встановленої судами попередніх інстанцій обставини здійснення АТ "Укртрансгаз" розрахунку вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначених періодах у загальному розмірі 2504,054 тис. м. куб. за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів, які були чинні протягом періоду таких відборів, і саме з урахуванням такої встановленої обставини погодився з їх висновками про застосування до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 8 Закону № 1730; у даній справі №922/2737/23, правовідносини в якій не є подібними до справи №914/1940/22, суд першої інстанції правильно посилався на те, що необхідною умовою для застосування положень норми ст. 8 Закону № 1730 є також правильне застосування цін реалізації природного газу категоріям споживачів, визначених положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу, чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів, оскільки це безпосередньо слідує з її змісту; у справі № 914/1940/22 споживач КП «Бродитеплоенерго» не відбирав без номінацій природний газ для виробництва електричної енергії, а судами не застосовувалися до такої категорії споживання регульовані Положенням №758 ціни інших категорій (бюджетні установи, інші споживачі, тощо) та не надавалася оцінка запереченням проти позовних вимог, подібним до заперечень ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» у справі № 922/2737/23, в яких відповідач наголошував, що позивач має до кожної складової загального обсягу відбору спірного природного газу без номінацій застосувати правильну ціну, однак у листопаді та грудні 2016 року Положення № 758 також не покладало на НАК «Нафтогаз України» спеціального обов`язку постачання природного газу для виробництва електричної енергії, безпосередньо не встановлювало ціни реалізації природного газу для такої категорії споживання, а також не передбачало застосування для цієї категорії цін, які встановлені постачальником із спеціальними обов`язками на думку відповідача зазначене виключає можливість застосування ч. 2 ст. 8 Закону № 1730 до відповідних обсягів відборів природного газу; при розрахунку суми компенсації (оплати) за відбори листопада та грудня 2016 року позивач безпідставно використовує ціни 6819,00 та 7148,00 грн за тис. куб. м., які безпосередньо не визначено п. 16 Положення № 758 і згідно з довідкою НАК «Нафтогаз України» №23/4-1305-21 від 22.11.2021 року встановлено самим постачальником на природний газ, який використовувався для надання послуг з опалення та постачання бюджетних та інших організацій. Також, на думку відповідача, господарський суд правильно розглядав заявлені у справі № 922/2737/23 позовні вимоги як такі, що стосуються компенсації відповідачем позивачу частини вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за листопад 2016 року (206001803,00 грн з 236327446,80 грн), оскільки норма ч. 2 ст. 8 Закону № 1730 буквально передбачає компенсацію виробниками теплової енергії вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу щомісяця рівними частинами, однак не містить припису, що така компенсація має здійснюватися пропорційно одночасно по всім складовим періодам (місяцям) відборів без номінацій.

У судовому засіданні 07.11.2023, в якому взяли участь представники обох сторін (представник позивача - у режимі відеоконференції), було оголошено перерву до 22.11.2023, про що суд постановив відповідну ухвалу. Іншою ухвалою від 07.11.2023 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні 22.11.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

21.11.2023 відповідач через систему "Електронний суд" надав додаткові пояснення з питань, пов`язаних з дослідженням в судовому засіданні 07.11.2023 доказів розподілу за категоріями споживання відібраних відповідачем у квітні 2017 року без номінацій обсягів природного газу. У поясненнях відповідач зазначає наступне: позивачем визначено розподіл відібраних відповідачем обсягів природного газу за категоріями споживання базуючись виключно на відомостях копій актів приймання-передачі газу, які не було підписано між ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» та АТ «НАК «Нафтогаз України» (повернуті постачальником), однак такі документи з точки зору ч. 2 ст. 9 Закону № 996 не є первинними, не містять належної доказової інформації про відповідні господарські операції, оскільки фактично складені поза межами будь-яких договорів постачання природного газу та не підписані постачальником природного газу; позивач не надав до матеріалів справи жодних доказів, які б підтверджували не загальний обсяг відбору природного газу без номінацій у квітні 2017 року, а достовірність розподілу такого загального обсягу природного газу за категоріями споживання відповідно до регульованих цін, визначених «Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187.

У судовому засіданні 22.11.2023, в якому взяли участь представники обох сторін (представник позивача в режимі відеоконференції), представник позивача заперечував проти врахування вищевказаних пояснень відповідача, зазначаючи, що відповідно до ч.2 ст.161 ГПК України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, і що згідно з ч.5 вказаної норми, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним, однак, за твердженням позивача, у минулому судовому засіданні 07.11.2023 суд такого дозволу не надавав.

Щодо вказаних заперечень колегія суддів зазначає, що, як вбачається зі змісту вищевказаних письмових пояснень, вони стосуються саме тих питань, що були предметом дослідження у судовому засідання 07.11.2023, зокрема, щодо документального підтвердження спірних обсягів газу за квітень 2017 року, тому суд дозволяє відповідачу подати вказані додаткові пояснення.

Стосовно суті спору представники сторін підтримали викладену ними письмово правову позицію.

В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Присутні в судовому засіданні представники сторін не висловлювали заперечень щодо повноти дослідження доказів, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальником) та Приватним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ - 5" (відповідачем, споживачем) укладено договори постачання природного газу від 29 вересня 2016 року № 2424/1617-ТЕ-32 для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (т.1, а.с.18), від 31 жовтня 2016 року № 2578/1617-БО-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (т.1, а.с.46), від 29 вересня 2016 року № 2425/1617-РО для виробництва теплової енергії для релігійних організацій (т.1, а.с.32).

Пунктами 2.1. договорів постачання природного газу № 2424/1617-ТЕ-32, № 2578/1617-БО-32, № 2425/1617-РО визначено планові обсяги постачання природного газу у листопаді 2016 року: 22442,000 тис.куб.м., 3 130,000 тис.куб.м. 2,000 тис.куб.м. відповідно; у грудні 2016 року: 25385,000 тис.куб.м., 3948,000 тис.куб.м., 2,000 тис.куб.м.

Згідно з пунктами 2.6. договорів № 2424/1617-ТЕ-32, № 2578/1617-БО-32, № 2425/1617-РО розподіл (транспортування) природного газу за цими договорами здійснюють оператори газорозподільних мереж (газотранспортної системи).

На виконання умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 371 від 31 березня 2016 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (позивач) здійснило для відповідача у листопаді 2016 року транспортування 55910,000 тис.куб.м. природного газу, а у грудні 2016 року транспортування 65268,000 тис.куб.м. природного газу, на підтвердження чого сторонами складено акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами № 11-16-371 від 30 листопада 2016 року (т.2, а.с.11), № 12-16-371 від 31 грудня 2016 року (т.2, а.с.11, зворотний бік).

Відповідно до умов договору на розподіл природного газу, до якого відповідач приєднався заявою № 094205D36EAT016 від 01 січня 2016 року, ПАТ "Харківміськгаз" здійснило для Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" у листопаді 2016 року розподіл 55910,000 тис.куб.м. природного газу, а у грудні 2016 року розподіл 65268,000 тис.куб.м. природного газу, на підтвердження чого сторонами складено акти наданих послуг з розподілу природного газу № ХРГ00021822 від 30 листопада 2016 року (т.2 а.с.19), № XP00024416 від 31 грудня 2016 року (т.2 а.с.19, зворотний бік).

Відповідачем та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 30 листопада 2016 року підписано акти приймання-передачі у листопаді 2016 року на загальний обсяг 27029,000 тис.куб.м. природного газу, в тому числі 24075,000 тис.куб.м. природного газу за договором № 2424/1617-ТЕ-32, 2953,000 тис.куб.м. природного газу за договором № 2578/1617-БО-32, 1,000 тис.куб.м. природного газу за договором № 2425/1617-РО (т.2, а.с. 21 22).

Наведені вище поставки не є предметом даного судового провадження.

Залишок обсягу 28881,000 тис. куб. м. природного газу (спірний обсяг) був спожитий відповідачем у листопаді 2016 для виробництва електричної енергії (власних потреб). Ці обставини, встановлені місцевим господарським судом, підтверджено сторонами в ході апеляційного провадження.

Акт приймання-передачі природного газу на вказаний обсяг було підписано відповідачем та направлено для підписання до ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", однак згідно з листами ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" № 28-8860/1.2-16 від 12 грудня 2016 року, № 26-8915/1.2-16 від 14 грудня 2016 року (т.1, а.с. 83 85) вказаний акт було повернуто відповідачу без підписання з посиланням на відсутність підстав для оформлення такого акту, оскільки підстави для постачання компанією природного газу підприємству для власних потреб на умовах типового договору постачальником "останньої надії" відсутні.

Відповідачем та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 31 грудня 2016 року підписано акти приймання-передачі у грудні 2016 року на загальний обсяг, в тому числі 26872,000 тис.куб.м. природного газу за договором № 2424/1617-ТЕ-32, 3887,000 тис.куб.м. природного газу за договором №2578/1617-БО-32, 1,000 тис.куб.м. природного газу за договором № 2425/1617-РО (т.2, а.с. 22 23). Вказані акти не є предметом розгляду у даному судовому провадженні.

Залишок обсягу 34508,000 тис. куб. м. природного газу (спірний обсяг) був спожитий Приватним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ - 5" у грудні 2016 також для виробництва електричної енергії (власних потреб). Ці обставини, встановлені місцевим господарським судом, підтверджено сторонами в ході апеляційного провадження.

Акт приймання-передачі природного газу на вказаний обсяг було підписано відповідачем та направлено для підписання до ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", однак листом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" № 26-227/1.8-17 від 12 січня 2017 (т.1, а.с.. 86 87) року вказаний акт було повернуто відповідачу без підписання з посиланням на відсутність підстав для постачання компанією природного газу підприємству для власних потреб на умовах типового договору постачальником "останньої надії".

На виконання умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 371 від 31 березня 2016 року позивач здійснив для Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" у квітні 2017 року транспортування 25802,000 тис.куб.м. природного газу, на підтвердження чого сторонами складено акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами № 04-17-371 від 30 квітня 2017 року (т.1, а.с. 136).

Відповідно до умов договору на розподіл природного газу, до якого відповідач приєднався заявою № 094205D36EAT016 від 01 січня 2016 року, АТ "Харківміськгаз" здійснило для відповідача у квітні 2017 року розподіл 25802,000 тис.куб.м. природного газу, на підтвердження чого сторонами складено акт наданих послуг з розподілу природного газу №ХРГ00010276 від 30 квітня 2017 року (т.1, а.с.137).

Листом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" № 26-3889/12-18 від 18 червня 2018 року (т.1, а.с. 88 93) Приватному акціонерному товариству "Харківська ТЕЦ - 5" було повернуто без підписання акти приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року за договором № 2424/1617-ТЕ-32 для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню в обсязі 9987,000 тис.куб.м, за договором № 2578/1617-БО-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями в обсязі 972,000 тис.куб.м, за договором № 2671/1617-КП-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (які не є бюджетними установами/організаціями) в обсязі 286,000 тис.куб.м., за договором № 2425/1617-РО для виробництва теплової енергії для релігійних організацій в обсязі 1,000 тис.куб.м. та за договором № 1011/17-ЕЕ для виробництва електричної енергії в обсязі 14556,000 тис.куб.м. В обґрунтування повернення вказаних актів ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначило про те, що у зв`язку з невиконанням умов п.12 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187 Приватному акціонерному товариству "Харківська ТЕЦ - 5" не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу на квітень 2017 року, таким чином, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не здійснювало постачання природного газу Приватному акціонерному товариству "Харківська ТЕЦ - 5" у квітні 2017 року для зазначених категорій споживачів.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (позивач) є особою, яка до 31 грудня 2019 року виконувала функції оператора газотранспортної системи - суб`єкта господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (пункт 19 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу").

У червні 2023 року АТ "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", 206001803,00 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за листопад - грудень 2016 року та квітень 2017 року; 4903407,30 грн 3% річних та 26736351,52 грн інфляційних втрат.

Як зазначає позивач, обсяг спожитого відповідачем природного газу вартістю 206001803,00 грн підтверджується наступними доказами:

- реєстрами обсягів природного газу, які були використані споживачами за договорами з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", складеними оператором з розподілу природного газу АТ "Харківміськгаз", в яких зазначено про відбір відповідачем природного газу за листопад 2016 року в обсязі 55910,000 тис.куб.м. (т.1, а.с. 95), за грудень 2016 року в обсязі 65268,000 тис.куб.м. (т.1, а.с. 97);

- реєстрами теплопостачальних підприємств, з якими документально оформлені обсяги природного газу за прямими договорами з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", у яких зазначено документально оформлені обсяги природного газу, спожитого відповідачем: за листопад 2016 року обсягом 27029,000 тис.куб.м. (т.1, а.с.99), за грудень 2016 року обсягом 30760,000 тис.куб.м. (т.1, а.с.103);

- звітом АТ "Харківміськгаз" про поділ фактичного обсягу між замовниками послуг транспортування (постачальниками) в розрізі споживачів за квітень 2017 року, згідно з яким у графі "Підтверджений обсяг номінацій" зазначено "0" (т.1, а.с.131);

- актом транспортування природного газу АТ "Укртрансгаз" за квітень 2017 року № 04-17-371 від 30 квітня 2017 року (т.1, а.с. 136), актом наданих послуг з розподілу природного газу №ХРГ00010276 від 30 квітня 2017 року та технічним актом розподілу від цієї ж дати (т.1, а.с.137), в яких зазначено загальний обсяг природного газу 25802,000 тис. куб. м.;

- скріншотом з системи EAP SAP щодо наданих послуг транспортування та банківською довідкою на підтвердження оплати за транспортування природного газу за листопад, грудень 2016 року та квітень 2017 року (т.1, а.с.138).

Окрім того, позивач зазначав, що відбір природного газу відповідачем у квітні 2017 року в обсязі 25802,000 тис. куб. м. також підтверджується рішенням Господарського суду Харківської області від 30.06.2020 у справі №922/3026/19.

До позовної заяви додано таблицю з розрахунком суми основного боргу (т.1, а.с.13), із якого вбачається, що за листопад 2016 року вартість газу розраховано виходячи з ціни 6819,00 грн за 1000 куб.м. із позначкою у відповідній графі таблиці "інші організації", за грудень 2016 року вартість газу розраховано за ціною 7148,00 грн за 1000 куб.м. із позначкою у відповідній графі таблиці "інші суб`єкти". Вартість газу за квітень 2017 року розділено на п`ять складових, розрахованих за цінами за 1000 куб. м. для різних категорій споживачів: населення 4942,00 грн; бюджетні установи 7907,20 грн; інші суб`єкти 7907,20 грн; релігійні організації 2471,00 грн; інші, електрична енергія 7907,20 грн. При цьому, як встановлено в ході апеляційного провадження, такий розподіл по категоріях здійснено виключно на підставі вищевказаних актів приймання-передачі природного газу, не підписаних постачальником, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та повернутих останнім Приватному акціонерному товариству "Харківська ТЕЦ - 5" із посиланням на відсутність підстав для їх підписання (відсутність підстав для постачання компанією природного газу підприємству для власних потреб на умовах типового договору постачальником "останньої надії" у листопаді та грудні 2016 року та не підтвердження планових обсягів (номінацій) природного газу на квітень 2017 року).

Як зазначило АТ "Укртрансгаз" у позовній заяві, з відповідача підлягає стягненню частина компенсації вартості відібраних без номінацій за період листопад грудень 2016 року та квітень 2017 року природного газу, а саме 20 платежів (з 01.10.2021 по 01.06.2023) на загальну суму 206001803,00 грн; вартість щомісячної компенсації (платежу) становить 10300090,15 грн, яка визначена шляхом поділу на 72 місяці загальної вартості спожитих відповідачем без номінації обсягів природного газу 741606490,56 грн (89191,000 тис. куб. м).

Місцевий господарський суд оскаржуваним рішенням відмовив у задоволенні позову з наведених вище підстав.

Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду, про які зазначено вище, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом позову в даній справі є вимога оператора газотранспортної системи (який не має договірних стосунків з відповідачем) про стягнення з підприємства виробника теплової та електричної енергії компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за три періоди: листопад 2016 року, грудень 2016 року та квітень 2017 року.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Відповідно до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 жовтня 2016 року № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" на НАК "Нафтогаз України" та постачальників природного газу було покладено обов`язок до початку опалювального сезону 2016/17 року видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 року № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії", та з дотриманням принципу недискримінації.

Постановами Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", від 22 березня 2017 року № 187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (далі - Положення № 758, № 187) передбачено обов`язок НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії за регульованою (пільговою) ціною.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води), які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов`язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість: відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів; послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами, встановленими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, чинними протягом періоду таких відборів.

Обсяги природного газу, зазначені в частині другій цієї статті, визначаються як різниця між обсягами фактично спожитого природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу та актів приймання-передачі природного газу за відповідний період споживання.

Різниця між вартістю природного газу за ціною компенсації, що визначена частиною другою цієї статті, та фактичною вартістю природного газу, яку відображено в бухгалтерському обліку особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, у відповідні періоди відбору природного газу без поданих номінацій, підлягає списанню в обліку особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 04 травня 2023 року у справі № 914/1940/22, на яку послався місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, аналіз приписів статті 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" дає підстави для висновку, що необхідними та визначальними умовами для застосування положень статті 8 цього Закону є: 1) учасниками процедури врегулювання заборгованості мають бути - підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно; 2) заборгованість складається з вартості об`ємів природного газу, відбір якого відбувався без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів; 3) період заборгованості - відбір природного газу відбувся упродовж 01 грудня 2015 року - 31 грудня 2019 року; 4) строк оплати настав з 01 жовтня 2021 року.

Позивач в апеляційній скарзі також посилається на ст. 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", на висновки Верховного Суду, викладені у вищевказаній постанові та наполягає на тому, що не може залишитися без урегулювання ситуація, коли особа спожила природний газ, проте нікому не оплатила його вартості. Також позивач зазначає, що відповідач використовував природний газ відповідно до Положень № 758, № 187, якими слід керуватися при визначенні вартості газу у спірних періодах.

Колегія суддів зазначає, що, як було встановлено вище, спірні правовідносини у вказані періоди дійсно були врегульовані вищезазначеними нормативними актами.

Відповідач в ході розгляду справи наполягав на тому, що норма ч. 2 ст. 8 Закону № 1730 буквально передбачає компенсацію виробниками теплової енергії вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу щомісяця рівними частинами, однак не містить припису, що така компенсація має здійснюватися пропорційно одночасно по всім складовим періодам (місяцям) відборів без номінацій.

Стосовно наведених аргументів колегія суддів зазначає що із вищевказаної норми закону не вбачається і обмеження права позивача щодо заявлення вимог про стягнення такої компенсації за будь-які періоди (місяці) відборів без номінацій. Тому суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача про те, що АТ "Укртрансгаз" у даній справі обрало правильний механізм визначення відповідних періодів і що заявлення позовних вимог про стягнення такої компенсації як за листопад 2016 року, так і за грудень цього року та за квітень 2017 року не суперечить приписам чинного законодавства.

Водночас, як правильно зазначено місцевим господарським судом та не спростовано апелянтом, необхідною умовою для застосування положень статті 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" є також правильне застосування цін реалізації природного газу категоріям споживачів, визначених положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу, чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.

Тобто до предмету доказування в даній справі входять обставини не лише щодо правильності визначення меж відповідних періодів та обсягів природного газу, отриманого відповідачем без номінацій у цих періодах, але й обставини щодо правильності визначення позивачем тих цін за газ, що наведені у доданому до позовної заяви розрахунку.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, для визначення таких цін за листопад та грудень 2016 року підлягали застосуванню приписи Положення №758.

Згідно з п.16 зазначеного Положення (в редакціях, чинних станом на листопад грудень 2016 року), НАК Нафтогаз України у період з 1 травня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) постачає природний газ виробникам теплової енергії за регульованою ціною (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню в розмірі 4942 гривні за 1000 куб. метрів, а для виробництва теплової енергії для релігійних організацій - в розмірі 2471 гривня за 1000 куб. метрів.

Абзацом 2 п. 16 Положення №758 визначено, що ціна на природний газ, який постачається для виробництва теплової енергії та/або надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для установ, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, повинна відповідати ціні на природний газ, що постачається НАК Нафтогаз України такій самій категорії споживачів за таких самих умов постачання за ціною, встановленою НАК Нафтогаз України.

Тобто зазначеним Положенням не було встановлено тих цін та категорій споживачів, які застосовані позивачем у доданому до позову розрахунку: за листопад 2016 року - 6819,00 грн за 1000 куб.м. із позначкою у відповідній графі таблиці "інші організації", за грудень 2016 року - 7148,00 грн за 1000 куб.м. із позначкою у відповідній графі таблиці "інші суб`єкти". Повноваження щодо встановлення цін на природний газ, який постачається для виробництва теплової енергії та/або надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для зазначених категорій споживачів, надано НАК Нафтогаз України.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні, у листопаді 2016 року Положення № 758 не покладало на НАК "Нафтогаз України" спеціального обов`язку постачання природного газу для виробництва електричної енергії, безпосередньо не встановлювало ціни реалізації природного газу для такої категорії споживання, а також не передбачало застосування для цієї категорії цін, які встановлені постачальником із спеціальними обов`язками, однак при розрахунку суми компенсації (оплати) позивач використовує обсяги природного газу, відібрані та спожиті Приватним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ - 5" для виробництва електричної енергії (власних потреб) та безпідставно використовує для цього ціну 6819,00 грн за 1000 куб.м., яка безпосередньо не передбачена пунктом 16 Положення № 758.

Відповідне також стосується і ціни 7148,00 грн за 1000 куб.м. для "інших суб`єктів", застосованої позивачем за грудень 2016 року. Як обґрунтовано зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, у грудні 2016 року Положення № 758 також не покладало на НАК "Нафтогаз України" спеціального обов`язку постачання природного газу для виробництва електричної енергії, безпосередньо не встановлювало ціни реалізації природного газу для такої категорії споживання, а також не передбачало застосування для цієї категорії цін, які встановлені постачальником із спеціальними обов`язками, починаючи з 23 грудня 2016 року пунктом 16 Положення № 758 взагалі не було передбачено застосування цін на природний газ, що постачається НАК "Нафтогаз України" такій самій категорії споживачів за таких самих умов постачання за ціною, встановленою НАК "Нафтогаз України", однак, при розрахунку суми компенсації (оплати) позивач для обсягів природного газу, відібраних та спожитих відповідачем для виробництва електричної енергії (власних потреб), безпідставно використовує ціну 7148,00 грн, яка не передбачена пунктом 16 Положення № 758.

Позивач із посиланням на абзац 2 п.16 Положення №758 (яким встановлено, що ціна на природний газ, який постачається для виробництва теплової енергії та/або надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для установ, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, повинна відповідати ціні на природний газ, що постачається НАК Нафтогаз України такій самій категорії споживачів за таких самих умов постачання за ціною, встановленою НАК Нафтогаз України) наполягав на тому, що відповідні ціни встановлюються самим постачальником НАК Нафтогаз України. Разом з тим АТ "Укртрансгаз" в суді першої та апеляційної інстанції не навело доказів наявності відповідного локального нормативного акту НАК Нафтогаз України, що встановлював би такі ціни (не надало суду копії такого документа або ж посилання на відкриті джерела, в яких він розміщений).

Обґрунтовуючи застосування цін, наведених у розрахунку, за листопад та грудень 2016 року, позивач посилається лише на один документ довідку НАК "Нафтогаз України" № 23/4-1305-21 від 22 листопада 2021 року (т.1, а.с.213 217) щодо цін на природний газ для виробників теплової енергії, реалізований у період з грудня 2015 року по грудень 2019 року. Згідно з цією довідкою, для листопада 2016 року встановлено такі цінові категорії: населення - 4942 грн за 1000 куб. метрів, релігійні організації - 2471 грн за 1000 куб. метрів, бюджетні та інші організації - 6819,00 грн за 1000 куб. метрів. Для грудня 2016 року: населення - 4942 грн за 1000 куб. метрів, релігійні організації - 2471 грн за 1000 куб. метрів, бюджетні організації з 01.12.2016 по 22.12.2016 - 7148 грн за 1000 куб. метрів, з 23.12.2016 по 31.12.2016 - 4942 грн за 1000 куб. метрів, інші суб`єкти (крім бюджетних) - 7148,00 грн за 1000 куб. метрів.

Проте із вказаного доказу довідки, складеної самим постачальником не вбачається, на підставі якого нормативного акту встановлено відповідні ціни (враховуючи, що, як уже зазначалося, Положенням №758 було визначено ціни лише щодо населення та релігійних організацій, які не можуть бути застосовані до обсягів газу, спожитих відповідачем у листопаді грудні 2016 року).

Тобто позивач не надав належного нормативно-правового обґрунтування визначення ним цін на газ, застосованих у розрахунку суми позову, пославшись лише на лист постачальника, який вочевидь має рекомендаційний характер і не є документом, який встановлював би обов`язок відповідача сплачувати за газ саме за такими цінами (6819,00 грн за 1000 куб. метрів за листопад 2016 року та 7148,00 грн за 1000 куб. метрів за грудень 2016 року).

Також позивач не довів тих обставин, що абзац 2 п.16 Положення №758 підлягає застосуванню до відповідача в даному випадку оскільки, як було встановлено місцевим господарським судом та підтверджено сторонами в ході апеляційного провадження, спірні обсяги газу у листопаді грудні 2016 року було використано відповідачем для виробництва електричної енергії (для власних потреб), а не для виробництва теплової енергії та/або надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для установ, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів (як передбачено абзацом 2 п.16 Положення №758, на який посилається позивач).

Тобто, на думку апеляційного господарського суду, позивач немотивовано ототожнив різні за характером та правовим регулюванням напрямки використання відповідачем природного газу для власних потреб та для установ, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів.

Згідно з поясненнями представника позивача в ході апеляційного провадження, оскільки спірні обсяги газу були використані відповідачем у листопаді та грудні 2016 року для виробництва електричної енергії (власних потреб), враховуючи, що Положенням №758 не передбачено тарифів для такого використання - позивач застосував ціни, вказані у довідці НАК "Нафтогаз України" № 23/4-1305-21 від 22 листопада 2021 року для інших організацій та інших суб`єктів, оскільки за тими категоріями споживання, що передбачені Положенням № 758, між відповідачем та НАК "Нафтогаз України" відповідні обсяги газу було передано та прийнято в установленому договорами порядку.

Тобто вказані ціни за листопад і грудень 2016 року позивач використав фактично методом виключення, на підставі листа додаткового характеру, а не нормативно-правового акту що не може бути визнано належним підтвердженням обґрунтованості застосування такої ціни.

Визначаючи обсяг газу, спожитий відповідачем у квітні 2017 року (25802,000 тис. куб. метрів), позивач (відповідно до наявних у матеріалах справи письмових доказів та усних пояснень представника АТ "Укртрансгаз" в ході апеляційного провадження) керувався, зокрема, звітом АТ "Харківміськгаз" про поділ фактичного обсягу між замовниками послуг транспортування (постачальниками) в розрізі споживачів за квітень 2017 року (т.1, а.с.131).

Однак відповідно до вказаного звіту, обсяг спожитого відповідачем газу у квітні 2017 року становить 14560 тис. куб. метрів. Обсяг 25802,000 тис. куб. м. вказано в інших документах - акті транспортування природного газу АТ "Укртрансгаз" за квітень 2017 року № 04-17-371 від 30 квітня 2017 року (т.1, а.с. 136), акті наданих послуг з розподілу природного газу №ХРГ00010276 від 30 квітня 2017 року та технічним актом розподілу від цієї ж дати (т.1, а.с.137), тобто у різних доказах, наданих позивачем, містяться різні відомості про обсяг газу, при цьому АТ "Укртрансгаз" не мотивовано, з яких підстав ним взято за основу для розрахунку саме обсяг 25802,000 тис. куб. м.

У рішенні Господарського суду Харківської області від 30.06.2020 у справі №922/3026/19 (що було залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 і набрало законної сили), на яке посилається позивач, дійсно зазначено, що у квітні 2017 року ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" спожито 9987 тис. м куб за договором від 29.09.2016 № 2424/1617-ТЕ-32, 972,000 тис. м куб за договором від 31.10.2016; № 2578/1617-БО -32, 286,000 тис. м. куб за договором від 21.04.2017 № 2671/1617-КП-32, 1,000 тис. м.куб. за договором від 29.09.2016, № 2425/1617-РО, 14 556,000 тис. куб.м за договором від 28.04.2017 № 1011/17-ЕЕ, загалом 25802,000 тис. м.куб.

Проте із вказаного рішення не вбачається, що весь цей обсяг газу набуто відповідачем без номінацій, натомість суд зазначив, що відсутність у споживача постачальника (підтвердженого обсягу) природного газу виключає можливість його транспортування (п.3, п.4 глави 1 розділу Х Кодексу ГТС) та розподілу (п. 2, п. 6 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС); згідно з актами № 04-17-371 від 30.04.2017, № ХРГ00010276 від 30.04.2017 транспортування та розподіл спожитих відповідачем 25802,000 тис. куб. метрів природного газу в повному обсязі оформлено операторами ГТС та ГРМ; у вказаному рішення суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що відповідачем безпідставно набуто у власність належний позивачу природний газ в обсязі 14560,000 тис. куб.м.

Позивач також посилався на акти приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року за договором № 2424/1617-ТЕ-32 для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню в обсязі 9987,000 тис.куб.м, за договором №2578/1617-БО-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями в обсязі 972,000 тис.куб.м, за договором № 2671/1617-КП-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (які не є бюджетними установами/організаціями) в обсязі 286,000 тис.куб.м., за договором № 2425/1617-РО для виробництва теплової енергії для релігійних організацій в обсязі 1,000 тис.куб.м. та за договором № 1011/17-ЕЕ для виробництва електричної енергії в обсязі 14556,000 тис.куб.м. (т.1, а.с. 89 93).

Проте, як було встановлено вище, вказані акти, підписані ПрАТ "Харківська ТЕЦ - 5" (тобто лише однією стороною), листом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" № 26-3889/12-18 від 18 червня 2018 року було повернуто Приватному акціонерному товариству "Харківська ТЕЦ - 5" без підписання, із зазначенням про те, що Приватному акціонерному товариству "Харківська ТЕЦ - 5" не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу на квітень 2017 року. Тобто обсяги природного газу, які, за твердженням позивача, відповідач спожив у квітні 2017 року, не підтверджено постачальником - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Отже, такі документи, складені в односторонньому порядку на підставі договірних відносин між ПрАТ "Харківська ТЕЦ - 5" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", від підписання яких відмовилася інша сторона відповідних договорів (ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження обсягів газу, спожитих відповідачем у квітні 2017 року. Відповідне узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду, зокрема, від 23.03.2023 у справі № 917/1285/21.

Окрім того, як пояснив представник відповідача в ході апеляційного провадження, ПрАТ "Харківська ТЕЦ - 5" не складало проекти вказаних актів самостійно, а отримувало їх електронною поштою від постачальника, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", і тому не мало можливості зазначати будь-які інші обсяги газу.

З урахуванням вказаних пояснень, а також тих обставин, що постачальник в подальшому не підписав ці акти і тим самим не підтвердив попередньо визначені ним же обсяги постачання газу ПрАТ "Харківська ТЕЦ - 5" у квітні 2017 року, колегія суддів зазначає, що позивач не довів належними доказами (у розумінні ст.76 ГПК України) обсяги газу, отриманого відповідачем без номінацій у цей період по окремих категоріях споживачів.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що в даному випадку доведенню підлягав не лише загальний обсяг поставки газу, але і правильність визначення ціни за категоріями згідно з чинним на відповідний період нормативним актом, а саме Положенням №187.

Відповідно до п.13 Положення №187, НАК Нафтогаз України з 1 квітня 2017 р. здійснює продаж/постачання природного газу відповідно до пунктів 10-12 цього Положення для побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються релігійними організаціями для провадження їх виробничої діяльності) за ціною, що становить 4942 гривні за 1000 куб. метрів (без урахування податку на додану вартість, тарифів на транспортування та розподіл природного газу, які підлягають обов`язковій оплаті відповідно до умов договорів розподілу природного газу та величини торговельної надбавки (націнки) постачальника природного газу із спеціальними обов`язками, максимальний рівень якої визначений пунктом 14 цього Положення).

У вказаному пункті Положення наведено розрахунок ціни газу та зазначено, що під час продажу природного газу постачальникам природного газу для потреб релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та під час постачання природного газу виробникам теплової енергії для потреб релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) відповідно до цього Положення до ціни застосовується коефіцієнт 0,5; під час постачання природного газу виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу, в тому числі для виробництва електричної енергії, крім визначених в абзаці першому цього пункту, а також для виробництва електричної енергії такими виробниками згідно з цим Положенням до ціни застосовується коефіцієнт 1,6.

Як уже зазначалося, вартість газу за квітень 2017 року розділено на п`ять складових, розрахованих за цінами за 1000 куб. м. для різних категорій споживачів: населення 4942,00 грн; бюджетні установи 7907,20 грн; інші суб`єкти 7907,20 грн; релігійні організації 2471,00 грн; інші, електрична енергія 7907,20 грн. Однак доказів та мотивування на підтвердження обґрунтованості такого самостійного розподілу позивачем обсягів отриманого відповідачем газу за вказаними категоріями позивач не надав суду першої та апеляційної інстанції.

Згідно з поясненнями представника позивача в ході апеляційного провадження, АТ "Укртрансгаз" керувалося тими відомостями, які було зазначено в актах, направлених відповідачем НАК Нафтогаз України та повернутих останнім без підпису. Проте вказані акти суд апеляційної інстанції не визнав належними доказами про що було зазначено вище.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що позивач не довів достовірність розподілу такого загального обсягу природного газу за категоріями споживання відповідно до регульованих цін, визначених Положенням №187.

Представник позивача в ході апеляційного провадження стверджував, що відповідне питання не входить до предмету доказування в даній справі, оскільки АТ "Укртрансгаз" не мало жодного впливу на вказаний розподіл обсягів газу, що повинен здійснюватися відповідачем.

Проте суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки вищенаведені ціни використано позивачем при розрахунку позовних вимог, то суд дослідив це питання з метою перевірки обґрунтованості заявленої позивачем до стягнення суми і, вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, встановив відсутність належного документального підтвердження розміру позовних вимог щодо вартості газу, отриманого відповідачем без номінацій у квітні 2017 року.

В апеляційній скарзі заявник також не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені у справі позовні вимоги стосуються компенсації Приватним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ - 5" позивачу частини вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за листопад 2016 року, і наполягає на тому, що ним було заявлено позовні вимоги про стягнення частини компенсації вартості відібраних відповідачем без номінацій за період листопад грудень 2016 року та квітень 2017 року природного газу, а саме 20 платежів (з 01.10.2021 по 01.06.2023) на загальну суму 206001803,00 грн; вартість щомісячної компенсації (платежу) становить 10300090,15 грн, яка визначена шляхом поділу на 72 місяці загальної вартості спожитих відповідачем без номінації обсягів природного газу 741606490,56 грн (89191,000 тис. куб. м.).

Колегія суддів зазначає, що, як вбачається з оскаржуваного рішення, господарський суд дійсно не перевіряв правомірності нарахування суми компенсації саме за квітень 2017 року. Проте відповідне не вплинуло на правильність висновку про те, що в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню (місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову в повному обсязі, у тому числі, і в частині стягнення суми компенсації за квітень 2017 року) оскільки, як було встановлено в ході апеляційного провадження, позивач не обґрунтував правомірності наданого ним розрахунку суми стягнення за вказаний період (як щодо обсягів газу, отриманого відповідачем без номінацій, так і щодо розподілу цих обсягів за ціновими категоріями, використаними позивачем у розрахунку).

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в даній справі не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки стосовно періодів листопад грудень 2016 року позивач не довів правомірності застосування цін, не передбачених чинним нормативним актом, що регулював спірні правовідносини у вказаний період (Положення №758), а стосовно квітня 2017 року не довів належними доказами обґрунтованості використаних у розрахунку позовних вимог відомостей про обсяг та вартість газу за категоріями споживачів.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак обставин, що могли б бути визнані належною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та для задоволення позову, АТ "Укртрансгаз" в апеляційній скарзі не наведено.

Суд апеляційної інстанції в ході даного провадження надав належну оцінку наявним у справі доказам та доводам апелянта, водночас, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За результатами апеляційного провадження колегією суддів також не було встановлено зазначених у ч.4 ст.269 ГПК України обставин, а саме, наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/2737/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.11.2023

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.О. Фоміна