Постанова

від 03.04.2024 по справі 922/2737/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/2737/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - Жирний О.С.,

Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" - Сивак А.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 (суддя Хотенець П.В.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 (колегія суддів: Шевель О.В., Крестьянінов О.О., Фоміна В.О.)

у справі за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз")

до Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" (далі - ТЕЦ)

про стягнення 237 641 561,82 грн.

СУТЬ СПОРУ

1. АТ "Укртрансгаз" подало до суду позов про стягнення з ТЕЦ компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за листопад - грудень 2016 року та квітень 2017 року, 3% річних та інфляційних втрат на підставі Закону "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (далі - Закон 1730).

2. Суди попередніх інстанцій відмовили в позові з мотивів того, що необхідною умовою для застосування положень ст.8 Закону 1730 є правильне застосування цін реалізації природного газу категоріям споживачів, визначених положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу, однак положення у спірні періоди не встановлювало ціни реалізації природного газу для відповідної категорії споживання і позивач не навів належного нормативно-правового обґрунтування визначення ним цін на газ, застосованих у розрахунку суми позову. Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що акти приймання-передачі газу, направлені відповідачем Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та повернуті останнім без підпису не є належними доказами.

3. АТ "Укртрансгаз" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить направити справу на новий розгляд.

4. У цій справі перед Верховним Судом постали такі питання:

- чи підлягає застосуванню до спірних правовідносин ст.8 Закону 1730;

- чи може суд встановити обсяги та ціни реалізації природного газу категоріям споживачів на підставі наданих позивачем доказів або самостійно, зокрема, застосувавши принцип jura novit curia ("суд знає закони").

5. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу з таких міркувань.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

6. Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України") (постачальником) та ТЕЦ (споживач) укладено договори постачання природного газу від 29.09.2016 №2424/1617-ТЕ-32 для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (т.1, а.с.18), від 31.10.2016 №2578/1617-БО-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (т.1, а.с.46), від 29.09.2016 №2425/1617-РО для виробництва теплової енергії для релігійних організацій (т.1, а.с.32).

7. Пунктами 2.1 договорів постачання природного газу №2424/1617-ТЕ-32, №2578/1617-БО-32, №2425/1617-РО визначено планові обсяги постачання природного газу у листопаді 2016 року: 22442,000 тис. куб. м., 3 130,000 тис. куб. м. 2,000 тис. куб. м. відповідно; у грудні 2016 року: 25385,000 тис. куб. м., 3948,000 тис. куб. м., 2,000 тис. куб. м. відповідно.

8. Згідно з пунктами 2.6 договорів №2424/1617-ТЕ-32, №2578/1617-БО-32, №2425/1617-РО розподіл (транспортування) природного газу за цими договорами здійснюють оператори газорозподільних мереж (газотранспортної системи).

9. На виконання умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.03.2016 №371 АТ "Укртрансгаз" здійснило для відповідача у листопаді 2016 року транспортування 55910,000 тис. куб. м. природного газу, а у грудні 2016 року транспортування 65268,000 тис. куб. м. природного газу, на підтвердження чого сторонами складено акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами від 30.11.2016 №11-16-371 (т.2, а.с.11), від 31.12.2016 №12-16-371 (т.2, а.с.11).

10. Відповідно до умов договору на розподіл природного газу, до якого відповідач приєднався заявою від 01.01.2016 №094205D36EAT016, ПАТ "Харківміськгаз" здійснило для ТЕЦ у листопаді 2016 року розподіл 55910,000 тис. куб. м. природного газу, а у грудні 2016 року розподіл 65268,000 тис. куб. м. природного газу, на підтвердження чого сторонами складено акти наданих послуг з розподілу природного газу від 30.11.2016 №ХРГ00021822 (т.2 а.с.19), від 31.12.2016 №XP00024416 (т.2 а.с.19).

11. 30.11.2016 відповідач та НАК "Нафтогаз України" підписали акти приймання-передачі у листопаді 2016 року на загальний обсяг 27029,000 тис. куб. м. природного газу, в тому числі 24075,000 тис. куб. м. природного газу за договором №2424/1617-ТЕ-32, 2953,000 тис. куб. м. природного газу за договором №2578/1617-БО-32, 1,000 тис. куб. м. природного газу за договором №2425/1617-РО (т.2, а.с.21-22).

12. Наведені вище поставки не є предметом цього судового розгляду.

13. Залишок обсягу 28881,000 тис. куб. м. природного газу (спірний обсяг) був спожитий відповідачем у листопаді 2016 для виробництва електричної енергії (власних потреб).

14. Акт приймання-передачі природного газу на вказаний обсяг було підписано відповідачем та направлено для підписання до НАК "Нафтогаз України", однак згідно з листами НАК "Нафтогаз України" від 12.12.2016 №28-8860/1.2-16, від 14.12.2016 №26-8915/1.2-16 (т.1, а.с.83-85) вказаний акт було повернуто відповідачу без підписання з посиланням на відсутність підстав для оформлення такого акту, оскільки підстави для постачання компанією природного газу підприємству для власних потреб на умовах типового договору постачальником "останньої надії" відсутні.

15. Господарський суд міста Києва розглядав позовну заяву ТЕЦ до НАК "Нафтогаз України" у справі №910/23532/16 про визнання укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" в редакції споживача та відповідно до Типового договору, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501, зобов`язання надати підписану уповноваженою особою письмову форму вказаного договору.

16. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 прийнято відмову ТЕЦ від позову, визнано нечинним рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2017 про задоволення позовних вимог, закрито провадження у справі №910/23532/16.

17. 31.12.2016 відповідач та НАК "Нафтогаз України" підписали акти приймання-передачі у грудні 2016 року на загальний обсяг, в тому числі 26872,000 тис. куб. м. природного газу за договором №2424/1617-ТЕ-32, 3887,000 тис. куб. м. природного газу за договором №2578/1617-БО-32, 1,000 тис. куб. м. природного газу за договором №2425/1617-РО (т.2, а.с.22-23).

18. Вказані акти не є предметом розгляду у цьому судовому розгляді.

19. Залишок обсягу 34508,000 тис. куб. м. природного газу (спірний обсяг) був спожитий ТЕЦ у грудні 2016 для виробництва електричної енергії (власних потреб).

20. Акт приймання-передачі природного газу на вказаний обсяг було підписано відповідачем та направлено для підписання до НАК "Нафтогаз України", однак листом НАК "Нафтогаз України" від 12.01.2017 №26-227/1.8-17 (т.1, а.с.86-87) вказаний акт було повернуто відповідачу без підписання з посиланням на відсутність підстав для постачання компанією природного газу підприємству для власних потреб на умовах типового договору постачальником "останньої надії".

21. На виконання умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.03.2016 №371 позивач здійснив для ТЕЦ у квітні 2017 року транспортування 25802,000 тис. куб. м. природного газу, на підтвердження чого сторони склали акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами від 30.04.2017 №04-17-371 (т.1, а.с.136).

22. Відповідно до умов договору на розподіл природного газу, до якого відповідач приєднався заявою від 01.01.2016 №094205D36EAT016, АТ "Харківміськгаз" здійснило для відповідача у квітні 2017 року розподіл 25802,000 тис. куб. м. природного газу, на підтвердження чого сторони склали акт наданих послуг з розподілу природного газу від 30.04.2017 №ХРГ00010276 (т.1, а.с.137).

23. 18.06.2018 НАК "Нафтогаз України" листом №26-3889/12-18 (т.1, а.с.88-93) повернуло ТЕЦ без підписання акти приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року за договором №2424/1617-ТЕ-32 для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню в обсязі 9987,000 тис. куб. м, за договором №2578/1617-БО-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями в обсязі 972,000 тис. куб. м, за договором №2671/1617-КП-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (які не є бюджетними установами/організаціями) в обсязі 286,000 тис. куб. м., за договором №2425/1617-РО для виробництва теплової енергії для релігійних організацій в обсязі 1,000 тис. куб. м. та за договором №1011/17-ЕЕ для виробництва електричної енергії в обсязі 14556,000 тис. куб. м.

24. В обґрунтування повернення вказаних актів НАК "Нафтогаз України" зазначило про те, що у зв`язку з невиконанням умов п.12 постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 22.03.2017 №187 (далі - Положення №187) ТЕЦ не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу на квітень 2017 року, тому НАК "Нафтогаз України" не здійснювало постачання природного газу ТЕЦ у квітні 2017 року для зазначених категорій споживачів.

25. 19.09.2019 позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про зобов`язання ТЕЦ повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 14 560,000 тис. куб. м., відібраний з газотранспортної системи без номінацій у квітні 2017 року, а також стягнення 97 297 782,40 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 14 560,000 тис. куб. м.

26. Рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі №Б-23/75-02 (922/3026/19) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

27. Судовими рішеннями у справі №Б-23/75-02 (922/3026/19) встановлено, що між НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договори постачання природного газу від 29.09.2016 №2424/1617-ТЕ-32 для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, від 31.10.2016 №2578/1617-БО-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, від 21.04.2017 №2671/1617-КП-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (з 01.04.2017), від 28.04.2017 №1011/17-ЕЕ для виробництва електричної енергії (з 01.04.2017), від 29.09.2016 №2425/1617-РО для виробництва теплової енергії для релігійних організацій. Пунктами 2.1 договорів №2424/1617-ТЕ-32, №2578/1617-БО-32, №2671/1617-КП-32, №1011/17-ЕЕ, №2425/1617-РО визначено планові обсяги постачання природного газу у квітні 2017 року в обсягах 12 458,000 тис. куб. м., 1 606,000 тис. куб. м., 455,000 тис. куб. м., 14 550,000 тис. куб. м., 1,000 тис. куб. м. відповідно. Згідно пунктам 2.6 договорів №2424/1617-ТЕ-32, №2578/1617-БО-32, №2671/1617-КП-32, №1011/17-ЕЕ, №2425/1617-РО розподіл (транспортування) природного газу за цими договорами здійснюють оператори газорозподільних мереж (газотранспортної системи).

28. АТ "Укртрансгаз" є особою, яка до 31.12.2019 виконувала функції оператора газотранспортної системи - суб`єкта господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (п.19 ч.1 ст.1 Закону "Про ринок природного газу").

Короткий зміст позовних вимог

29. АТ "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до ТЕЦ, в якому просило стягнути з відповідача 206 001 803,00 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за листопад - грудень 2016 року та квітень 2017 року; 4 903 407,30 грн 3% річних та 26 736 351,52 грн інфляційних втрат.

30. Як зазначає позивач, обсяг спожитого відповідачем природного газу вартістю 206 001 803,00 грн підтверджується такими доказами:

- реєстрами обсягів природного газу, які були використані споживачами за договорами з НАК "Нафтогаз України", складеними оператором з розподілу природного газу АТ "Харківміськгаз", в яких зазначено про відбір відповідачем природного газу за листопад 2016 року в обсязі 55 910,000 тис. куб .м. (т.1, а.с.95), за грудень 2016 року в обсязі 65 268,000 тис. куб. м. (т.1, а.с.97);

- реєстрами теплопостачальних підприємств, з якими документально оформлені обсяги природного газу за прямими договорами НАК "Нафтогаз України", у яких зазначено документально оформлені обсяги природного газу, спожитого відповідачем: за листопад 2016 року обсягом 27 029,000 тис. куб. м. (т.1, а.с.99), за грудень 2016 року обсягом 30 760,000 тис. куб. м. (т.1, а.с.103);

- звітом АТ "Харківміськгаз" про поділ фактичного обсягу між замовниками послуг транспортування (постачальниками) в розрізі споживачів за квітень 2017 року, згідно з яким у графі "Підтверджений обсяг номінацій" зазначено "0" (т.1, а.с.131);

- актом транспортування природного газу АТ "Укртрансгаз" за квітень 2017 року від 30.04.2017 №04-17-371 (т.1, а.с.136), актом наданих послуг з розподілу природного газу від 30.04.2017 №ХРГ00010276 та технічним актом розподілу від цієї ж дати (т.1, а.с.137), в яких зазначено загальний обсяг природного газу 25 802,000 тис. куб. м.;

- скріншотом з системи EAP SAP щодо наданих послуг транспортування та банківською довідкою на підтвердження оплати за транспортування природного газу за листопад, грудень 2016 року та квітень 2017 року (т.1, а.с.138).

31. До позовної заяви додано таблицю з розрахунком суми основного боргу, із якого вбачається, що за листопад 2016 року вартість газу розраховано виходячи з ціни 6819,00 грн за 1000 куб.м. із позначкою у відповідній графі таблиці "інші організації", за грудень 2016 року вартість газу розраховано за ціною 7148,00 грн за 1000 куб.м. із позначкою у відповідній графі таблиці "інші суб`єкти". Вартість газу за квітень 2017 року розділено на п`ять складових, розрахованих за цінами за 1000 куб. м. для різних категорій споживачів: населення 4942,00 грн; бюджетні установи 7907,20 грн; інші суб`єкти 7907,20 грн; релігійні організації 2471,00 грн; інші, електрична енергія 7907,20 грн.

32. Окрім того, позивач зазначав, що відбір природного газу відповідачем у квітні 2017 року в обсязі 25 802,000 тис. куб. м. також підтверджується рішенням Господарського суду Харківської області від 30.06.2020 у справі №922/3026/19.

33. Як зазначило АТ "Укртрансгаз" у позовній заяві, з відповідача підлягає стягненню частина компенсації вартості відібраних без номінацій за період листопад - грудень 2016 року та квітень 2017 року природного газу, а саме 20 платежів (з 01.10.2021 по 01.06.2023) на загальну суму 206 001 803,00 грн; вартість щомісячної компенсації (платежу) становить 10 300 090,15 грн, яка визначена шляхом поділу на 72 місяці загальної вартості спожитих відповідачем без номінації обсягів природного газу 741 606 490,56 грн (89 191,000 тис. куб. м).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

34. Господарський суд Харківської області рішенням від 05.09.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, в позові відмовив.

35. Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, таким:

- позивач просить стягнути з ТЕЦ 206 001 803,00 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за листопад - грудень 2016 року та квітень 2017 року, а відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку суми основного боргу станом на 01.06.2023 за листопад та грудень 2016 року складають 236 327 446,80 грн та 295 995 820,80 грн відповідно, отже, суд розглядає заявлені у справі позовні вимоги як такі, що стосуються компенсації ТЕЦ позивачу частини вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за листопад 2016 року;

- необхідною умовою для застосування положень ст.8 Закону 1730 є правильне застосування цін реалізації природного газу категоріям споживачів, визначених положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу, чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів;

- у листопаді 2016 року Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затверджене постановою КМУ від 01.10.2015 №758 (далі - Положення №758), не покладало на НАК "Нафтогаз України" спеціального обов`язку постачання природного газу для виробництва електричної енергії, безпосередньо не встановлювало ціни реалізації природного газу для такої категорії споживання, а також не передбачало застосування для цієї категорії цін, які встановлені постачальником із спеціальними обов`язками, однак, при розрахунку суми компенсації (оплати) позивач безпідставно використовує обсяги природного газу, відібрані та спожиті ТЕЦ для виробництва електричної енергії (власних потреб) та використовує для цього ціну 6 819,00 грн за тис. куб. м., яка безпосередньо не передбачена п.16 Положення №758 і згідно з довідкою НАК "Нафтогаз України" від 22.11.2021 №23/4-1305-21 встановлена самим постачальником на природний газ, який використовувався для надання послуг з опалення та постачання бюджетних та інших організацій;

- у грудні 2016 року Положення №758 також не покладало на НАК "Нафтогаз України" спеціального обов`язку постачання природного газу для виробництва електричної енергії, безпосередньо не встановлювало ціни реалізації природного газу для такої категорії споживання, а також не передбачало застосування для цієї категорії цін, які встановлені постачальником із спеціальними обов`язками, починаючи з 23.12.2016 п.16 Положенням №758 взагалі не було передбачено застосування цін на природний газ, що постачається НАК "Нафтогаз України" такій самій категорії споживачів за таких самих умов постачання за ціною, встановленою НАК "Нафтогаз України", однак, при розрахунку суми компенсації (оплати) позивач безпідставно використовує обсяги природного газу, відібрані та спожиті відповідачем для виробництва електричної енергії (власних потреб) та використовує для цього ціну 7 148,00 грн, яка не передбачена п.16 Положення №758 і згідно з довідкою НАК "Нафтогаз України" від 22.11.2021 №23/4-1305-21 встановлена самим постачальником на природний газ для інших суб`єктів (крім бюджетних);

- необґрунтованими є аргументи позивача про поширення дії ч.2 ст.8 Закону 1730 на відбори відповідачем природного газу у листопаді - грудні 2016 року з огляду на віднесення ч.1 ст.1 Закону 1730 до заборгованості, що підлягає врегулюванню, кредиторської заборгованості теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу за спожитий природний газ за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва електричної енергії;

- враховуючи невідповідність заявлених позовних вимог в частині стягнення 206 001 803,00 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу приписам ч.2 ст.8 Закону 1730, п.16 Положення №758, та відсутність у відповідача відповідного зобов`язання з компенсації (оплати), вимога про стягнення суми основного боргу не підлягає задоволенню;

- з огляду на похідний характер вимог про стягнення 4 903 407,30 грн процентів річних, 26 736 351,52 грн інфляційних втрат, вони не підлягають задоволенню.

36. У постанові суд апеляційної інстанції вказав, зокрема, таке:

- із норми ч.2 ст.8 Закону 1730 не вбачається обмеження права позивача щодо заявлення вимог про стягнення компенсації за будь-які періоди (місяці) відборів без номінацій; АТ "Укртрансгаз" обрало правильний механізм визначення відповідних періодів і заявлення позовних вимог про стягнення компенсації як за листопад 2016 року, так і за грудень цього року та квітень 2017 року не суперечить приписам чинного законодавства;

- до предмету доказування в цій справі входять обставини не лише щодо правильності визначення меж відповідних періодів та обсягів природного газу, отриманого відповідачем без номінацій у цих періодах, але й обставини щодо правильності визначення позивачем тих цін за газ, що наведені у доданому до позовної заяви розрахунку;

- для визначення цін за листопад та грудень 2016 року підлягали застосуванню приписи Положення №758;

- Положенням №758 не було встановлено тих цін та категорій споживачів, які застосовані позивачем у доданому до позову розрахунку: за листопад 2016 року - 6 819,00 грн за 1000 куб. м. із позначкою у відповідній графі таблиці "інші організації", за грудень 2016 року - 7 148,00 грн за 1000 куб. м. із позначкою у відповідній графі таблиці "інші суб`єкти"; повноваження щодо встановлення цін на природний газ, який постачається для виробництва теплової енергії та/або надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для зазначених категорій споживачів, надано НАК "Нафтогаз України";

- у листопаді 2016 року Положення №758 не покладало на НАК "Нафтогаз України" спеціального обов`язку постачання природного газу для виробництва електричної енергії, безпосередньо не встановлювало ціни реалізації природного газу для такої категорії споживання, а також не передбачало застосування для цієї категорії цін, які встановлені постачальником із спеціальними обов`язками; відповідне також стосується і ціни 7 148,00 грн за 1000 куб. м. для "інших суб`єктів", застосованої позивачем за грудень 2016 року;

- позивач із посиланням на абз.2 п.16 Положення №758 наполягав на тому, що відповідні ціни встановлюються самим постачальником НАК "Нафтогаз України", однак не навів доказів наявності відповідного локального нормативного акту НАК "Нафтогаз України", що встановлював би такі ціни;

- обґрунтовуючи застосування цін, наведених у розрахунку, за листопад та грудень 2016 року, позивач посилається лише на один документ - довідку НАК "Нафтогаз України" від 22.11.2021 №23/4-1305-21 (т.1, а.с.213 - 217) щодо цін на природний газ для виробників теплової енергії, реалізований у період з грудня 2015 року по грудень 2019 року; із вказаної довідки, складеної самим постачальником, не вбачається, на підставі якого нормативного акту встановлено відповідні ціни (враховуючи, що Положенням №758 було визначено ціни лише щодо населення та релігійних організацій, які не можуть бути застосовані до обсягів газу, спожитих відповідачем у листопаді - грудні 2016 року);

- позивач не надав належного нормативно-правового обґрунтування визначення ним цін на газ, застосованих у розрахунку суми позову, пославшись лише на лист постачальника, який вочевидь має рекомендаційний характер і не є документом, який встановлював би обов`язок відповідача сплачувати за газ саме за такими цінами (6 819,00 грн за 1000 куб. м. за листопад 2016 року та 7 148,00 грн за 1000 куб. м. за грудень 2016 року);

- позивач не довів тих обставин, що абз.2 п.16 Положення №758 підлягає застосуванню до відповідача оскільки, як було встановлено та підтверджено сторонами, спірні обсяги газу у листопаді - грудні 2016 року було використано відповідачем для виробництва електричної енергії (для власних потреб), а не для виробництва теплової енергії та/або надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для установ, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів;

- позивач немотивовано ототожнив різні за характером та правовим регулюванням напрямки використання відповідачем природного газу: для власних потреб та для установ, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів;

- оскільки спірні обсяги газу були використані відповідачем у листопаді та грудні 2016 року для виробництва електричної енергії (власних потреб), враховуючи, що Положенням №758 не передбачено тарифів для такого використання, позивач застосував ціни, вказані у довідці НАК "Нафтогаз України" від 22.11.2021 №23/4-1305-21 для інших організацій та інших суб`єктів, оскільки за тими категоріями споживання, що передбачені Положенням № 758, між відповідачем та НАК "Нафтогаз України" відповідні обсяги газу було передано та прийнято в установленому договорами порядку; вказані ціни за листопад і грудень 2016 року позивач фактично визначив методом виключення, на підставі листа додаткового характеру, а не нормативно-правового акту;

- визначаючи обсяг газу, спожитого відповідачем у квітні 2017 року (25 802,000 тис. куб. м.), позивач керувався, зокрема, звітом ПАТ "Харківміськгаз" про поділ фактичного обсягу між замовниками послуг транспортування (постачальниками) в розрізі споживачів за квітень 2017 року;

- однак, відповідно до вказаного звіту, обсяг спожитого відповідачем газу у квітні 2017 року становить 14 560 тис. куб. м.; обсяг 25 802,000 тис. куб. м. вказано в інших документах - акті транспортування природного газу ПАТ "Укртрансгаз" за квітень 2017 року від 30.04.2017 №04-17-371 (т.1, а.с.136), акті наданих послуг з розподілу природного газу від 30.04.2017 №ХРГ00010276 та технічному акті розподілу від цієї ж дати (т.1, а.с.137), тобто у різних доказах, наданих позивачем, містяться різні відомості про обсяг газу; АТ "Укртрансгаз" не обґрунтовує, з яких підстав воно взяло за основу для розрахунку саме обсяг 25 802,000 тис. куб. м.;

- з рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2020 у справі №922/3026/19 не вбачається, що весь цей обсяг газу (25 802,000 тис. куб. м.) набуто відповідачем без номінацій;

- позивач також посилався на акти приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року, однак вказані акти підписані лише ТЕЦ; обсяги природного газу, які, за твердженням позивача, відповідач спожив у квітні 2017 року, не підтверджено постачальником НАК "Нафтогаз України", який повернув акти із зазначенням, що відповідачу не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу на квітень 2017 року;

- такі документи, складені в односторонньому порядку на підставі договірних відносин між ТЕЦ та НАК "Нафтогаз України", від підписання яких відмовилася інша сторона відповідних договорів (НАК "Нафтогаз України"), не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження обсягів газу, спожитих відповідачем у квітні 2017 року;

- ТЕЦ не складало проекти вказаних актів самостійно, а отримувало їх електронною поштою від постачальника - НЕК "Нафтогаз України", і тому не мало можливості зазначати будь-які інші обсяги газу;

- позивач не довів належними доказами обсяги газу, отриманого відповідачем без номінацій у період квітня 2017 року;

- доведенню підлягав не лише загальний обсяг поставки газу, але і правильність визначення ціни за категоріями згідно з чинним на відповідний період нормативним актом, а саме Положенням №187;

- вартість газу за квітень 2017 року розділено на п`ять складових, розрахованих за цінами за 1 000 куб. м. для різних категорій споживачів: населення - 4 942,00 грн; бюджетні установи - 7 907,20 грн; інші суб`єкти - 7 907,20 грн; релігійні організації - 2 471,00 грн; інші, електрична енергія - 7 907,20 грн; доказів та мотивування на підтвердження обґрунтованості такого самостійного розподілу позивачем обсягів отриманого відповідачем газу за вказаними категоріями позивач не надав;

- АТ "Укртрансгаз" керувалося тими відомостями, які було зазначено в актах, направлених відповідачем НАК "Нафтогаз України" та повернутих останнім без підпису; проте вказані акти не є належними доказами.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

37. 19.12.2023 АТ "Укртрансгаз" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, у якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

38. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилається на пункти 1, 4 ч.2 ст.287, п.1 ч.3 ст.310 ГПК та зазначає, що:

1) суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування ч.2 ст.8 Закону 1730, викладені у постанові від 04.05.2023 у справі №914/1940/22;

2) висновки суду апеляційної інстанції, що не підписані постачальником акти приймання-передачі природного газу не є належними доказами щодо спожитих відповідачем без номінацій обсягів природного газу, є необґрунтованими та такими, що зроблені без належного дослідження наявних в матеріалах справи доказів; надані позивачем докази в сукупності давали можливість судам належним чином встановити обсяги спожитого відповідачем без номінацій природного газу, зокрема і по категоріях споживання;

3) суди попередніх інстанцій порушили норми статей 2, 7, 11, 13, 42, 73-80, 86, 236, 237, 238 ГПК, Закону "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", що спричинило невідповідність висновків суду обставинам справи, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та призвело до ухвалення незаконного рішення.

39. 26.01.2024 до Верховного Суду надійшов відзив ТЕЦ, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

40. У відзиві, зокрема, вказує:

- у справі №914/1940/22 Верховний Суд виходив із встановленої судами попередніх інстанцій обставини здійснення АТ "Укртрансгаз" розрахунку вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначених періодах у загальному розмірі 2 504,054 тис. м. куб. за цінами реалізації природного газу по категоріях споживачів, які були чинні протягом періоду таких відборів, і саме з урахуванням такої встановленої обставини погодився з їх висновками про застосування до спірних правовідносин положення ч.2 ст.8 Закону 1730; в оскаржуваних рішеннях суди врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.05.2023 у справі №914/1940/22 щодо необхідних та визначальних умов для застосування положень ч.2 ст.8 Закону 1730, оскільки прямо посилалися на такі висновки; суди попередніх інстанцій правильно посилалися на те, що необхідною умовою для застосування положень норми ст.8 Закону 1730 є також правильне застосування цін реалізації природного газу категоріям споживачів, визначених положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу, чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів, оскільки це безпосередньо слідує з її змісту;

- позивач необґрунтовано стверджує про подібність відносин у справах №914/1940/22 та №922/2737/23; безпідставними є доводи АТ "Укртрансгаз" про наявність підстав касаційного оскарження, передбачених п.1 ч.2 ст.287 ГПК;

- відповідно до ч.2 ст.8 Закону 1730 підприємства, що виробляють, теплову енергію, які протягом періоду з 01.12.2015 по 31.12.2019 здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов`язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами КМУ на виконання ст.11 Закону "Про ринок природного газу", чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів;

- такі спеціальні обов`язки в період листопада-грудня 2016 були покладені на НАК "Нафтогаз України" Положенням №758; залежно від передбаченої категорії споживання (постачання) Положенням №758 була встановлена різна регульована ціна на природний газ; в контексті застосування ч.2 ст.8 Закону 1730 це означає, що позивач має до кожної складової загального обсягу відбору спірного природного газу без номінацій застосувати правильну ціну; за змістом абз.2 ч.2 ст.8 Закону 1730, виникнення обов`язку компенсації відібраних без номінацій обсягів природного газу прямо обумовлено наявністю визначення відповідним положенням КМУ про покладення спеціальних обов`язків на виконання ст.11 Закону "Про ринок природного газу" певної категорії споживання (постачання) та цін реалізації обсягів природного газу для такої категорії;

- у листопаді та грудні 2016 року Положення №758 не покладало на НАК "Нафтогаз України" спеціального обов`язку постачання природного газу для виробництва електричної енергії, безпосередньо не встановлювало ціни реалізації природного газу для такої категорії споживання, а також не передбачало застосування для цієї категорії цін, які встановлені постачальником із спеціальними обов`язками; зазначені обставини в принципі виключають можливість застосування ч.2 ст.8 Закону 1730 до відповідних обсягів відборів природного газу; з точки зору ч.2 ст.8 Закону 1730 пріоритет у застосуванні має саме спеціальна норма цієї статті, а не загальні положення ст.1 цього Закону;

- норма абз.2 п.16 Положення №758 діяла обмежений період часу - з 19.10.2016 по 23.12.2016, та стосувалася встановлення цін тільки на таку категорію споживання, як "для виробництва теплової енергії та/або надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для установ, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів" (не для власних потреб); побудова норми абз.2 п.16 Положення №758 не свідчить про власне визначення регульованої ціни на природний газ з точки зору абз.2 ч.2 ст.8 Закону 1730 та не дає підстав для застосування ціни, визначеної самим постачальником із спеціальними обов`язками;

- суд апеляційної інстанції правильно встановив, що у різних доказах, наданих позивачем, містяться різні відомості про обсяг газу, відібраного у квітні 2017 року, і при цьому він не мотивував, з яких підстав взято за основу для розрахунку саме обсяг 25 802,000 тис. куб. м.; із рішення у справі №922/3026/19 не вбачається, що весь цей обсяг газу набуто відповідачем без номінацій; позивач не надав до матеріалів справи жодних доказів, які б підтверджували не загальний обсяг відбору природного газу без номінацій у квітні 2017, а достовірність розподілу такого загального обсягу природного газу за категоріями споживання відповідно до регульованих цін, визначених Положенням №187.

41. 19.03.2024 надійшли додаткові пояснення ТЕЦ, у яких, зокрема, зазначає:

- висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у справі №905/2044/19 є такими, що не мають значення для застосування ч.2 ст.8 Закону 1730 при вирішенні справи №922/2737/23;

- висновки у справі №905/2044/19 є релевантними виключно по відношенню до спору, пов`язаного із стягненням оператором ГТС заборгованості з оператора ГРС за надані послуги балансування природного газу за умови наявності у спірний період відборів природного газу без номінацій з боку теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, які підпадають під дію ч.2 ст.8 Закону 1730;

- правовідносини у справах №905/2044/19 та №922/2737/23 не є подібними за змістовним та суб`єктним критеріями;

- загальні необхідні та визначальні умови застосування ст.8 Закону 1730 були належним чином враховані судами в оскаржуваних рішеннях;

- висновки суду касаційної інстанції у справах №905/2044/19, №914/1940/22 не дозволяють дати відповідь на ключові питання, які постали перед Верховним Судом у справі №922/2737/23;

- у постанові від 04.05.2023 у справі №914/1940/22 Верховний Суд правильно виходив із встановленої судами попередніх інстанцій обставини здійснення АТ "Укртрансгаз" розрахунку вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначених періодах за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів, які були чинні протягом періоду таких відборів, і саме з урахуванням такої встановленої обставини погодився з їх висновками про застосування до спірних правовідносин положення ч.2 ст.8 Закону 1730;

- необхідною умовою для застосування положень норми ст.8 Закону 1730 є також правильне застосування цін реалізації природного газу категоріям споживачів, визначених положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу, чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів, оскільки це безпосередньо слідує з її змісту.

42. 25.03.2024 надійшли додаткові пояснення АТ "Укртрансгаз", у яких, зокрема, вказує:

- висновки, зроблені об`єднаною палатою Верховного Суду у справі №905/2044/19 мають значення для правильного вирішення справи №922/2737/23, а тому, повинні бути застосовані при розгляді цієї справи;

- застосування ст.8 Закону 1730 не залежить від категорій споживання обсягів природного газу; вказаним Законом не передбачено виключень в частині відібраних без номінацій обсягів природного газу; усі обсяги природного газу, які були використані без номінацій, підпадають під дію положень ч.2 ст.8 Закону 1730; у наступних частинах 3, 4 ст.8 йдеться про обсяги природного газу, які були відібрані без номінацій, та немає прив`язки таких обсягів до того, на що вони були використані суб`єктами;

- суди попередніх інстанцій проігнорували висновки Верховного Суду щодо застосування ч.2 ст.8 Закону 1730, викладені у постанові від 04.05.2023 у справі №914/1940/22; аналогічні висновки містяться у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2024 у справі №905/2044/19;

- оскільки відповідач здійснював відбір природного газу з газотранспортної системи в обсязі 89 191,000 тис. м. куб у листопаді, грудні 2016 року та квітні 2017 року без поданих постачальником газу номінацій, вартість вказаних обсягів компенсується позивачу в порядку ч.2 ст.8 Закону 1730;

- жодна норма чинного законодавства України не надає право ТЕЦ використовувати природний газ безоплатно;

- Законом 1730 відповідачу було надано строк для врегулювання наявної заборгованості за відібраний ним у листопаді - грудні 2016 року та квітні 2017 року природний газ шляхом укладення договору про реструктуризацію, проте такою можливістю він не скористався;

- складені та підписані відповідачем акти приймання-передачі природного газу свідчать про визнання відповідачем обсягів природного газу, що були ним спожиті протягом спірного періоду, в тому числі по категоріях споживання природного газу;

- відповідач самостійно здійснив розподіл обсягів спожитого природного газу по категоріям споживання, а позивач ці дані відповідача використав для здійснення відповідного розрахунку вартості обсягів природного газу, що підлягають компенсації відповідно до положень Закону 1730;

- для визначення обсягів природного газу, що підлягають компенсації, Закон 1730 чітко передбачає застосування алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та актів приймання-передачі природного газу (які складені та підписані безпосередньо самим відповідачем) за відповідний період споживання на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу;

- висновки суду апеляційної інстанції, що не підписані постачальником акти приймання - передачі природного газу не є належними доказами щодо спожитих без номінацій обсягів природного газу відповідачем, є необґрунтованими та такими, що зроблені без належного дослідження наявних в матеріалах справи доказів;

- докази в сукупності давали можливість судам першої та апеляційної інстанцій встановити належним чином обсяги спожитого відповідачем без номінацій природного газу, в тому числі і по категоріям споживання.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

43. Верховний Суд ухвалою від 08.01.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз", розгляд справи призначив у відкритому судовому засіданні на 28.02.2024.

44. Верховний Суд у судовому засіданні 28.02.2024 оголосив перерву до 03.04.2024.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо застосування Закону 1730

45. АТ "Укртрансгаз" звернулося до суду із позовом до ТЕЦ про стягнення компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за листопад - грудень 2016 року та квітень 2017 року, 3% річних та інфляційних втрат в загальній сумі 237 641 561,82 грн.

46. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у позові зазначили, що необхідною умовою для застосування положень ст.8 Закону 1730 є правильне застосування цін реалізації природного газу категоріям споживачів, визначених положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу, чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів; позивач фактично визначив такі ціни (за листопад та грудень 2016 року) на підставі листа додаткового характеру, а не нормативно-правового акту.

47. Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що обсяги природного газу, які, за твердженням позивача, відповідач спожив у квітні 2017 року є непідтвердженими. Акти приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року, якими керувався позивач при визначенні обсягу та вартості газу за квітень 2017 року не є належними доказами, оскільки не підписані НАК "Нафтогаз України".

48. Скаржник у свою чергу зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування ч.2 ст.8 Закону 1730, викладені у постанові від 04.05.2023 у справі №914/1940/22.

49. Також зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції, що не підписані постачальником акти приймання-передачі природного газу не є належними доказами щодо спожитих відповідачем без номінацій обсягів природного газу, є необґрунтованими та такими, що зроблені без належного дослідження наявних в матеріалах справи доказів; надані позивачем докази в сукупності давали можливість судам належним чином встановити обсяги спожитого відповідачем без номінацій природного газу, зокрема і по категоріях споживання.

50. Верховний Суд погоджується із доводами скаржника з таких мотивів.

51. Правове регулювання взаємовідносин оператора ГРС із суб`єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування ГРС здійснюється Кодексом ГТС, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, а також положеннями Закону "Про ринок природного газу", Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та Господарського кодексу України (далі - ГК).

52. Згідно з частинами 2, 3 гл.1 розд.І Кодексу ГТС (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) цей Кодекс є регламентом функціонування ГТС України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування ГТС України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.

53. Відповідно до ч.5 гл.1 розд.І Кодексу ГТС:

- номінація - попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору ГТС, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до ГТС в точках входу та відібрані з ГТС в точках виходу;

- несанкціоновании? відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженоі? номінаціі? (підтвердженого обсягу природного газу) на відповіднии? розрахунковии? період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу.

54. Відповідно до ч.1 гл.3 розд.І Кодексу ГТС оператор ГТС на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу, зокрема, послуги транспортування природного газу ГТС через газотранспортну систему в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.

55. Пунктом 4 гл.3 розд.І Кодексу ГТС визначено, що експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.

56. Згідно з п.9 гл.1 розд.VІІІ Кодексу ГТС замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора ГТС нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з ГТС; замовлення фізичного транспортування природного газу ГТС на підставі підтвердженої номінації; послугу балансування обсягів природного газу, які подаються до ГТС та які відбираються з неї.

57. Для отримання послуг із транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою) замовник послуг транспортування подає оператору газотранспортної системи номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу в установленому цим розділом порядку (п.1 гл.1 розд.XI Кодексу ГТС).

58. Укладення договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а також подання та підтвердження номінацій є необхідною передумовою для відбору природного газу в межах ГТС.

59. Суди попередніх інстанцій встановили, що АТ "Укртрансгаз" є особою, яка до 31.12.2019 виконувала функції оператора газотранспортної системи - суб`єкта господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (п.19 ч.1 ст.1 Закону "Про ринок природного газу").

60. Частиною 1 ст.11 Закону "Про ринок природного газу" визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених КМУ після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів.

61. КМУ відповідно до ст.11 Закону "Про ринок природного газу" прийняв постанови від 01.10.2015 №758, від 22.03.2017 №187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу". Указані постанови зобов`язували НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів.

62. 30.11.2016 набрав чинності Закон 1730, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

63. У пояснювальній записці до проекту цього Закону зазначено про таке.

64. Прийняття законопроекту обумовлюється необхідністю врегулювання комплексу нагальних проблем підприємств житлово-комунального господарства та погашення кредиторської заборгованості підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожитий природний газ та електричну енергію, що виникла в умовах неповного фінансування передбачених державним та/або місцевими бюджетами видатків для розрахунків за теплову енергію, спожиту підприємствами, організаціями та установами, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів; неповної оплати видатків, передбачених бюджетами всіх рівнів на фінансування пільг та субсидій, встановлених законодавством відносно оплати за енергоносії; неповної та/або невчасної оплати видатків на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги опалення та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню і організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, а також заборгованості із сплати вищезазначеними підприємствами штрафних та фінансових санкцій, нарахованих на заборгованість за спожиті енергоносії в період правової неврегульованості питання нарахування та стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги.

65. Кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, станом на 01.07.2016 становила 18,7 млрд гривень.

66. Відповідно до законопроекту врегулюванню підлягає, зокрема кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

67. Врегулювання вищезазначеної заборгованості пропонується здійснити двома етапами.

68. Перший етап врегулювання заборгованості передбачає, зокрема, погашення заборгованості виробників та постачальників теплової енергії за природний газ використаний для виробництва теплової енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води, а також заборгованості підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за електричну енергію, спожиту для надання відповідних послуг.

69. Другий етап врегулювання заборгованості полягає, зокрема, у реструктуризації кредиторської заборгованості підприємств теплоенергетики за природний газ, використаний до 01.07.2016 для виробництва теплової енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми штрафних санкцій (неустойка), інфляційних нарахувань та відсотків річних, нарахованих на заборгованість за природний газ), непогашеної станом на 31.12.2016, за виключенням заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно із рішеннями суду. Реструктуризацію вищезазначеної заборгованості пропонується здійснювати відповідно до вимог законодавства України з урахуванням визначених Законом особливостей відповідно до порядку реструктуризації заборгованості, що затверджуватиметься КМУ, терміном на 5 років на підставі укладених договорів про реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за використаний для виробництва теплової енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води природний газ. Врегулювання зобов`язань теплопостачальних та теплогенеруючих організацій зі сплати неустойки (штрафів, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань, нарахованих на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, надання послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води до 01.07.2016, пропонується здійснювати в порядку списання при виконанні процедури реструктуризації загального боргу за спожитий природний газ.

70. Відповідно до ст.1 Закону 1730 заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, є, зокрема кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу, операторами ГРС, оператором ГТС та особою, що виконувала функції оператора ГТС до 31.12.2019 включно, за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні та/або у разі правонаступництва), а також послуги з його розподілу і транспортування.

71. Дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення (ст.2 Закону 1730).

72. 29.08.2021 набрав чинності Закон "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (далі - Закон 1639-IX), яким внесено зміни до Закону 1730, зокрема, його ст.8 доповнено ч.2.

73. У пояснювальній записці до проекту Закону 1639-IX вказано, зокрема, таке.

74. Прийняття законопроекту обумовлюється необхідністю врегулювання комплексу нагальних проблем, що унеможливлюють подальше реформування ринку природного газу, перехід до прозорих конкурентних відносин у всіх сегментах ринку та припинення державного втручання в його функціонування шляхом покладення на суб`єктів ринку спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів в процесі його функціонування, насамперед, шляхом урегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу та супутніх ринків, загальний обсяг якої станом на 01.05.2021 може перевищити 100 млрд. грн, а саме: 1) заборгованості постачальників природного газу, в тому числі підтвердженої судовими рішеннями, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам; 2) заборгованості постачальників природного газу, в тому числі підтвердженої судовими рішеннями, за договорами про надання послуг транспортування природного газу перед особою, що здійснює функції оператора ГТС з 01.01.2020; 3) заборгованості операторів ГРС, в тому числі підтвердженої судовими рішенням та/або реструктуризованої, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для виробничо-технологічних потреб, укладеними з НАК "Нафтогаз України"; 4) заборгованості операторів ГРС, в тому числі підтвердженої судовими рішенням, за договорами про надання послуг транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора ГТС до 31.12.2019; 5) заборгованості операторів ГРС, в тому числі підтвердженої судовими рішенням та/або реструктуризованої, за договорами транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора ГТС з 01.01.2020; 6) заборгованості особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019, перед НАК "Нафтогаз України"; 7) заборгованість особи, що здійснює функції оператора ГТС з 01.01.2020, перед НАК "Нафтогаз України"; 8) заборгованості виробників теплової енергії за природний газ, поставлений НАК "Нафтогаз України" в рамках спеціальних обов`язків використаний для їх виробництва, а також неоплаченої вартості обсягів природного газу, відібраних з ГТС підприємствами теплоенергетики протягом 2015-2019 років без документального оформлення, отримання номінацій або включення до реєстру.

75. Окремої уваги в контексті подолання кризових явищ на ринку природного газу потребує питання удосконалення механізмів урегулювання заборгованості виробників та надавачів комунальних послуг за спожиті енергоносії, визначених Законом 1730.

76. За час реалізації Закону 1730 передбачені ним механізми урегулювання заборгованості довели свою ефективність, але наразі Закон у чинній редакції фактично вичерпав свої можливості.

77. Загальний борг теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ станом на 01.04.2021 склав понад 58 млрд грн, у тому числі 8 млрд грн - пені та штрафні санкції. При цьому заборгованість, утворена після 01.07.2016, що не підлягає реструктуризації умовах, визначених Законом 1730, становить близько 40 млрд грн та є об`єктом для нарахування штрафних санкцій, включення яких до тарифів заборонено Законом "Про природні монополії". Відповідно такі нарахування з боку контрагентів на заборгованість за природний газ, його розподіл та транспортування, а також електричну енергію не мають джерел відшкодування.

78. Відповідно до ч.2 ст.8 Закону 1730, підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які протягом періоду з 01.12.2015 по 31.12.2019 здійснювали відбір природного газу з ГТС без поданих номінацій, зобов`язані протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами компенсувати особі, що здійснювала функції оператора ГТС до 31.12.2019 включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами КМУ на виконання ст.11 Закону "Про ринок природного газу", чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.

79. Верховний Суд зазначає, що відповідно до норм права, передбачених Кодексом ГТС (п.8 гл.3 розд.XII, п.1 гл.1 розд.XIV), у разі несанкціонованого відбору газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію на відповідного оператора ГРС, а останній, як замовник послуг транспортування, є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання.

80. З цих норм права вбачається, що обсяги газу, відібрані споживачами за відсутності по оператору ГРС підтвердженої номінації та віднесені в алокацію останнього, оплачуються таким оператором ГРС на користь оператора ГТС на підставі договору транспортування природного газу.

81. Однак, як зазначалося вище, 14.07.2021 законодавцем прийнято Закон 1639-IX, що спрямований на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу шляхом урегулювання заборгованості, зокрема виробників теплової енергії за природний газ, поставлений НАК "Нафтогаз України" в рамках спеціальних обов`язків використаний для їх виробництва, а також неоплаченої вартості обсягів природного газу, відібраних з ГТС підприємствами теплоенергетики протягом 2015 - 2019 років без документального оформлення, отримання номінацій або включення до реєстру.

82. Аналіз приписів Закону 1730 дає підстави для висновку, що необхідними та визначальними умовами для застосування положень ст.8 цього Закону є: 1) учасниками процедури врегулювання заборгованості мають бути - підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно; 2) заборгованість складається з вартості об`ємів природного газу, відбір якого відбувався без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів; 3) період заборгованості - відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015-31.12.2019; 4) строк оплати настав з 01.10.2021.

83. Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 04.05.2023 у справі №914/1940/22, а також Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі №905/2044/19.

84. Верховний Суд у постанові від 04.05.2023 у справі №914/1940/22 зазначив таке:

"8.21. Як встановлено судами попередніх інстанцій: відбір природного газу відповідачем відбувся без поданих постачальником газу (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") номінацій та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів у період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року (листи ПАТ "НАК "Нафтогаз України", адресовані КП "Бродитеплоенерго", акти приймання-передачі природного газу та договори постачання природного газу, укладені між відповідачем та третьою особою; звіти [алокації] про фактичні обсяги природного газу по постачальниках та акти наданих послуг з розподілу природного газу за договором, укладеним між АТ "Львівгаз" та КП "Бродитеплоенерго"); вказані обставини також встановлено у рішеннях суду зі справи №914/1945/19 та справи №910/341/17 (щодо самого факту відбору природного газу та обсягів відібраного відповідачем природного газу з газотранспортної системи АТ "Укртрансгаз") та які в силу положень статті 75 ГПК України не підлягають повторному доведенню; розрахунок вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначених періодах у загальному розмірі 2 504,054 тис.м3 позивачем здійснено за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів, які були чинні протягом періоду таких відборів; між сторонами відсутні суперечності стосовно того, що відповідачем здійснювався такий відбір природного газу без поданих та підтверджених номінацій у спірний період у вказаному об`ємі; відсутні докази оплати відповідачем вартості відібраного без номінацій природного газу ні на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України", ані на користь АТ "Укртрансгаз"

8.22. Таким чином, з урахуванням вставлених судом апеляційної інстанції обставин в аспекті порушених у касаційній скарзі питань, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ та, відповідно про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

8.23. У контексті спірних правовідносин та з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин, Суд також зазначає, що згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

8.24. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 цієї статті, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Такі засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

8.25. Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц)".

85. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.02.2024 у справі №905/2044/19 зазначив, що відібрання підприємствами обсягів природного газу з ГТС без номінацій призводить до негативного небалансу, який вноситься в алокацію на оператора ГРС та який потребує балансування в системі (відновлення обсягу відібраного газу з ГТС шляхом його закупівлі), зокрема з боку оператора ГТС. Тобто в такому випадку відбувається надання оператором ГТС послуг балансування, які підлягають оплаті (компенсації вартості газу, необхідного для відновлення балансу ГТС). Разом з цим витрати оператора ГТС на закупівлю природного газу, відібраного підприємствами без номінацій протягом періоду з 01.12.2015 до 31.12.2019, компенсуються такими підприємствами у порядку, передбаченому ч.2 ст.8 Закону 1730-VIII.

86. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі №905/2044/19 сформував висновок щодо застосування ч.2 ст.8 Закону 1730-VIII та п.8 гл.3 розд.XII, пункти 1-2 гл.1 розд.XIV Кодексу ГТС: при стягненні оператором ГТС (особою, яка виконувала функції оператора ГТС) вартості послуг балансування з оператора ГРС за період 2016 - 2019 роки із загального місячного небалансу оператора ГРС відраховуються обсяги відбору природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, які підпадають під дію ч.2 ст.8 Закону 1730-VIII.

87. Висновки, викладені у постанові від 16.02.2024 у справі №905/2044/19, підлягають врахуванню, оскільки відповідно до ч.4 ст.300 ГПК суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

88. Скаржник посилається на положення частин 3, 4 Закону 1730 та вказує, що у цих нормах йдеться про обсяги природного газу, які були відібрані без номінацій, та немає прив`язки таких обсягів до того, на що вони були використані суб`єктами, які вказані у ч.2 ст.8 Закону.

89. Відповідно до ч.3 ст.8 Закону 1730 обсяги природного газу, зазначені в ч.2 цієї статті, визначаються як різниця між обсягами фактично спожитого природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу та актів приймання-передачі природного газу за відповідний період споживання.

90. Згідно ч.4 ст.8 Закону 1730 різниця між вартістю природного газу за ціною компенсації, що визначена ч.2 цієї статті, та фактичною вартістю природного газу, яку відображено в бухгалтерському обліку особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно, у відповідні періоди відбору природного газу без поданих номінацій, підлягає списанню в обліку особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно.

91. Тобто за таких обставин, враховуючи висновки Верховного Суду, зроблені у справах №914/1940/22 та №905/2044/19, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника, що Законом 1730 не передбачено виключень в частині відібраних без номінацій обсягів природного газу. Усі обсяги природного газу, які були використані без номінацій, підпадають під дію положень ч.2 ст.8 Закону 1730.

92. Обґрунтованими є доводи, що не може залишитися без урегулювання ситуація, коли особа спожила природний газ, проте нікому не оплатила його вартості, а також те, що жодна норма чинного законодавства України не надає право використовувати природний газ безоплатно.

93. У цьому контексті необхідно зазначити, що згідно з ч.1 ст.2 ГПК завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

94. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.2 ст.2 ГПК).

95. Велика Палата Верховного Суду зазначала, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанови від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).

96. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 20.10.2021 у справі №9901/554/19, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20, від 21.09.2022 у справі №908/976/190, від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі №233/4365/18, від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц, від 29.11.2023 у справі №513/879/19).

97. Скаржник вважає, що висновки суду апеляційної інстанції, що не підписані постачальником акти приймання-передачі природного газу не є належними доказами щодо спожитих відповідачем без номінацій обсягів природного газу, є необґрунтованими та такими, що зроблені без належного дослідження наявних в матеріалах справи доказів; надані ним докази в сукупності давали можливість судам належним чином встановити обсяги спожитого відповідачем без номінацій природного газу, зокрема і по категоріях споживання.

98. Зазначає, що на підтвердження обсягів природного газу, що були спожити відповідачем протягом спірного періоду, до матеріалів справи було долучено копії договорів постачання природного газу, укладених між відповідачем та НАК "Нафтогаз України", акти приймання-передачі природного газу, що були складені та підписані відповідачем, реєстри обсягів природного газу, які були використані споживачами за договорами з НАК "Нафтогаз України", що складені АТ "Харківміськгаз", реєстри теплопостачальних підприємств з якими документально оформлені обсяги природного газу за прямими договорами НАК "Нафтогаз України", що складені останнім, звіти АТ "Харківміськгаз" про фактичний обсяг розподілу природного газу за постачальниками за листопад та грудень 2016 року, звіт АТ "Харківміськгаз" про поділ фактичного обсягу між замовниками послуг транспортування (постачальниками) в розрізі споживачів за квітень 2017 року; скріншот з системи ERP SAP щодо наданих послуг транспортування за листопад - грудень 2016; акт транспортування природного газу за квітень 2017 від 30.04.2017 №04-17-371; акт наданих послуг з розподілу природного газу від 30.04.2017 №ХРГ00010276.

99. У справі №914/1940/22, як і у справі, що переглядається, суди надавали оцінку, зокрема, актам приймання-передачі природного газу, встановивши, що такі акти були підписані лише відповідачами та не були підписані НАК "Нафтогаз України".

100. Так, у п.8.21 постанови Верховного Суду від 04.05.2023 зазначено, що суди встановили відбір природного газу відповідачем без поданих постачальником газу (НАК "Нафтогаз України") номінацій та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів у період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року (листи НАК "Нафтогаз України", адресовані КП "Бродитеплоенерго", акти приймання-передачі природного газу та договори постачання природного газу, укладені між відповідачем та третьою особою; звіти (алокації) про фактичні обсяги природного газу по постачальниках та акти наданих послуг з розподілу природного газу за договором, укладеним між АТ "Львівгаз" та КП "Бродитеплоенерго"); вказані обставини також встановлено у рішеннях суду зі справи №914/1945/19 та справи №910/341/17 (щодо самого факту відбору природного газу та обсягів відібраного відповідачем природного газу з газотранспортної системи АТ "Укртрансгаз") та які в силу положень статті 75 ГПК України не підлягають повторному доведенню; розрахунок вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначених періодах у загальному розмірі 2 504,054 тис.м3 позивачем здійснено за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів, які були чинні протягом періоду таких відборів; між сторонами відсутні суперечності стосовно того, що відповідачем здійснювався такий відбір природного газу без поданих та підтверджених номінацій у спірний період у вказаному об`ємі; відсутні докази оплати відповідачем вартості відібраного без номінацій природного газу ні на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України", ані на користь АТ "Укртрансгаз".

101. Однак суд апеляційної інстанції у справі, що переглядається, на відміну від справи №914/1940/22, дійшов помилкового висновку, що акти, якими керувався позивач при визначенні обсягу та вартості газу, не є належними доказами, оскільки не підписані НАК "Нафтогаз України".

102. Щодо тарифів (цін) реалізації природного газу категоріям споживачів, скаржник зазначає, що такі підтверджуються, зокрема, умовами укладених договорів між відповідачем та НАК "Нафтогаз України" (згідно п.17 Положення №758 та п.12 Положення №187). Ціни на природний газ, що відібраний відповідачем без номінацій протягом листопада - грудня 2016, застосовані з урахуванням вимог Положення №758 та з урахуванням довідки щодо цін на природний газ у вказаний період, що була надана НАК "Нафтогаз України" як суб`єкта ринку природного газу, на якого були покладені спеціальні обов`язки (абз.2 п.16 Положення №758). При прийнятті оскаржуваного рішення суд повинен був використати ціну природного газу, що був спожитий відповідачем, саме як для підприємства, що здійснює виробництво та постачання теплової енергії (абз.1 ч.2 ст.8 Закону 1730).

103. Щодо тарифів (цін) за квітень 2017 року вказує, що ціни на природний газ, що застосовані з урахуванням вимог Положення №187, довідки щодо цін на природний газ у вказаний період, що була надана НАК "Нафтогаз України" як суб`єктом ринку природного газу на якого були покладені спеціальні обов`язки. Окрім того, ціни постачання природного газу відповідно до категорій використання, визначені між відповідачем та НАК "Нафтогаз України", в тому числі умовами укладених між ними договорів.

104. Також зазначає, що ціни на спожиті обсяги природного газу відповідно до категорії використання зазначені самим відповідачем в актах приймання-передачі природного газу за квітень 2017, що були підписані відповідачем та повернуті останньому без підпису НАК "Нафтогаз України".

105. Верховний Суд погоджується із цими доводами скаржника.

106. Враховуючи те, що Законом 1730 не передбачено виключень в частині відібраних без номінацій обсягів природного газу і усі обсяги природного газу, які були використані без номінацій, підпадають під дію положень ч.2 ст.8 Закону 1730, а також те, що не може залишитися без урегулювання ситуація, коли особа спожила природний газ, проте нікому не оплатила його вартості, Верховний Суд дійшов висновку, що відмова у позові з мотивів того, що позивач неправильно визначив ціни реалізації природного газу категоріям споживачів є передчасними.

107. Помилковими є твердження суду апеляційної інстанції, що позивач не надав належного нормативно-правового обґрунтування визначення ним цін на газ, застосованих у розрахунку суми позову, пославшись лише на лист постачальника, який вочевидь має рекомендаційний характер і не є документом, який встановлював би обов`язок відповідача сплачувати за газ саме за такими цінами.

108. У цьому контексті необхідно звернути увагу на принцип jura novit curia ("суд знає закони").

109. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, від 28.09.2022 у справі №483/448/20, від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц).

110. Таким чином, вважаючи, що позивач не надав належного нормативно-правового обґрунтування визначення ним цін на газ, натомість пославшись лише лист постачальника, який має рекомендаційний характер, тобто відхиливши лист постачальника як належний доказ, суд, відповідно до принципу jura novit curia ("суд знає закони"), повинен був самостійно здійснити пошук і застосувати відповідну норму права.

111. Верховний Суд звертає увагу на положення ст.8 ЦК, якими передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

112. Також необхідно враховувати, що відповідно до ст.79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

113. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц; п.9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19).

114. Зважаючи на викладене, для правильного вирішення спору у цій справі необхідно здійснити оцінку доводів сторін (не лише позивача, а й відповідача) та наданих ними доказів на підтвердження та спростування позовних вимог, в тому числі щодо цін природного газу у спірному періоді.

115. Тобто, досліджуючи питання щодо тарифів (цін) природного газу у спірні періоди, оцінку потрібно надати не лише обґрунтуванням позивача щодо таких тарифів, а й контраргументам відповідача, якими можуть бути, зокрема, посилання на інші тарифи (ціни) ніж ті, які визначив позивач, та здійснити перевірку проведеного позивачем нарахування заборгованості відповідача з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат, встановлення його обґрунтованості/необґрунтованості, за необхідності застосувавши принцип jura novit curia ("суд знає закони"), положення ст.8 ЦК.

116. Відповідно до ч.2 ст.300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

117. Допущені судами попередніх інстанцій порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (ст.300 ГПК), а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

118. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

119. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (п.2 ч.1 ст.308 ГПК)

120. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (ч.4 ст.310 ГПК).

121. Згідно з ч.5 ст.310 ГПК висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

122. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судові витрати

123. Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат буде здійснений за результатами розгляду справи.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі №922/2737/23 скасувати.

3. Справу №922/2737/23 направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

В. Студенець