Рішення

від 13.09.2023 по справі 910/10992/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.09.2023Справа № 910/10992/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УНПК «ОРАТА» (вул. Європейська 2, оф. 312, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 37863034)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛІНДУСТРІЯ ЛТД» (вул. Дегтярівська 1, корп. Б, пов. 1, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 42137747)

про стягнення 300 893, 46 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УНПК «ОРАТА» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛІНДУСТРІЯ ЛТД» (далі - відповідач) про стягнення 300 893, 46 грн., у тому числі: 240 000, 00 грн. - основного боргу та 60 893, 46 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №УНПК/ОІ/СР/2022 надання послуг спеціальною та автомобільною технікою в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10992/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

03.08.2023 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому підтвердив факт надання позивачем послуг та часткову оплату їх відповідачем в загальній сумі 56 880,00 грн. Крім того, просив суд зменшити розмір пені до 10 000, 00 грн., мотивуючи настанням форс-мажорних обставин з посиланням на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною. Також відповідач зазначив, що повноваження представника позивача на представництво інтересів ТОВ УНПК «ОРАТА» та подання позовної заяви, не підтверджені належним чином, витрати на професійну правничу допомогу належним чином не підтверджені.

14.08.2023 року через канцелярію суду позивач подав відповідь на відзив.

21.08.2023 року через канцелярію суду відповідач подав письмові заперечення.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УНПК «ОРАТА» (далі -позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОІЛІНДУСТРІЯ ЛТД» (далі - відповідач, замовник) було укладено договір № УНПК/ОI/СР/2022 надання послуг спеціальною автомобільною технікою, за умовами якого відповідно до замовлення замовника, підрядник зобов`язався надати послуги спецтехнікою разом із кваліфікованими спеціалістами (операторами), а замовник зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги в порядку та на умовах, передбачених договором (п. 1.1).

За своєю правовою природою укладений сторонами у справі договір №УНПК/ОI/СР/2022 від 05.10.2022 є договором підряду.

Статтею 837 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частина четверта статті 882 Цивільного кодексу України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до п. 2.1 договору, вартість наданих послуг за договором складається з суми рахунків, виставлених підрядником, із застосуванням тарифів на роботу спецтехніки, погоджених сторонами, згідно з додатками до договору.

За умовами пункту 2.4 договору, обсяг послуг підтверджується добовим рапортом, складеним у двох примірниках, підписаним уповноваженими представниками сторін. Один примірник залишається у замовника, а другий примірник - у підрядника.

Договір набирає чинності з дати підписання повноваженими представниками сторін та скріплення печатками, діє до 31.12.2023 в частині надання послуг за даним договором та до повного виконання сторонами розрахунків за даним договором (п. 7.1 договору).

У додатку №1 до договору №УНПК/ОI/СР/2022 від 05.10.2022 сторони погодили тарифи на послуги спеціальною автомобільною технікою.

На виконання умов Договору №УНПК/ОI/СР/2022 від 05.10.2022 позивач надав, а відповідач в свою чергу прийняв послуги спецтехнікою за допомогою агрегату на загальну суму 296 880, 00 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №422 від 12.10.2022 на суму 30 900, 00 грн, № 423 від 12.10.2022 на суму 81 060, 00 грн, №433 від 17.10.2022 на суму 73 080, 00 грн, № 481 від 01.11.2022 на суму 111 840, 00 грн.

Замовник здійснює попередню оплату в розмірі 70 % розрахунку вартості наданих послуг, на підставі рахунку, наданого підрядником (п. 2.3 договору).

Рахунок підлягає оплаті, шляхом перерахування грошових коштів замовника на розрахунковий рахунок підрядника протягом десяти календарних днів з моменту його направлення замовнику (пункт 2.7 договору).

В матеріалах справи містяться рахунки на оплату № 435 від 05.10.2022 на суму 28 014 грн, № 437 від 12.10.2022 на суму 2 886, 00 грн, № 438 від 12.10.2022 на суму 81 060, 00 грн, № 448 від 17.10.2022 на суму 73 080, 00 грн, № 497 від 01.11.2022 на суму 111 840, 00 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач оплатив вартість наданих послуг в розмірі 56 880, 00 грн. за договором №УНПК/ОI/СР/2022 від 05.10.2022, що підтверджується платіжними інструкціями № 90 від 06.10.2022 на суму 28 014, 00 грн, № 123 від 20.10.2022 на суму 2 886, 00 грн, № 168 від 18.11.2022 на суму 20 000, 00 грн, № 397 від 21.03.2023 на суму 5 980, 00 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов даного договору.

Позаяк, відповідач, свої зобов`язання з оплати наданих послуг у повному обсязі та у визначений строк не виконав, утворилась заборгованість у розмірі 240 000, 00 грн.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Позивач, 31.03.2023 звертався до відповідача з вимогою №14 від 31.03.2023, про сплату заборгованості за надані послуги, що підтверджується копією накладної №3600008169100 та описом вкладення в цінний лист, яка залишена останнім без задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Докази направлення вимоги містяться в матеріалах справи, що спростовує твердження відповідача з приводу того, що він не отримував від позивача претензії про сплату заборгованості.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, факт надання позивачем послуг спецтехнікою за допомогою агрегату, визначених умовами договору №УНПК/ОI/СР/2022 від 05.10.2022, та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 240 000, 00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основного боргу розмірі 240 000, 00 грн. підлягають задоволенню.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати наданих послуг, на підставі пункту 4.3 договору позивачем нараховано пеню у розмірі 60 893, 46 грн. окремо по кожному акту та з урахуванням часткової оплати.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями частини 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частин 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 4.3 договору у разі прострочення оплати наданих послуг замовник зобов`язаний сплатити на користь підрядника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такого прострочення, від вартості неоплачених в термін послуг за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним та таким, що відповідає умовам договору та приписам чинного законодавства, відповідно, позовна вимога про стягнення з відповідача 60 893, 46 грн. пені підлягає задоволенню.

З приводу заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені до 10 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного ступеню прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 у справі №910/6046/16 та 27.02.2019 у справі №910/9765/18).

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, на який посилався відповідач у письмовому відзиві, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже, лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Крім того, відповідач, підписуючи договір 05.10.2022, тобто після оголошення воєнного стану в Україні усвідомлював, що має оплатити у визначений договором строк надані послуги, а отже, повинен був розумно оцінити вказану обставину.

Водночас відповідачем не надано суду жодних належних доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Суд, оцінюючи обставини справи, враховує, що відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи договір з визначеним строком оплатити послуги, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання свого зобов`язання та, відповідно, об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

При цьому, наведені відповідачем підстави для зменшення розміру пені не є об`єктивними (винятковими) обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов`язань, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені до 10 000,00 грн., оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача суму витрат, понесених на правову допомогу, у розмірі 15 000,00 грн та поштові витрати.

Згідно з пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

01.07.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «УНПК «ОРАТА» в особі представника за довіреністю Ястреби О.В. та адвокатом Тимохіною Людмилою Сергіївною від імені Адвокатського бюро «ТИМОХІНА АТУМ» укладено договір про надання правничої (правової) допомоги.

За цим договором відповідно до пункту 1.2 юридичні послуги правничої (правової) допомоги безпосередньо пов`язані з наданням правничої (правової) допомоги, складення документів процесуального характеру та представництва ТОВ «УНПК «ОРАТА» у Господарському суді міста Києва щодо розгляду справи про стягнення з ТОВ «ОІЛІНДУСТРІЯ ЛТД» заборгованості у розмірі 240 000, 00 грн. за надання послуг за договором №УНПК/ОI/СР/2022 від 05.10.2022, а також пені у сумі 60 893, 46 грн.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 1.2.1 договору від 01.07.2023 сторони погодили, що правнича (правова) допомога пов`язана із представництвом та супроводженням справи в суді першої інстанції, у Господарському суді міста Києва.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, яка викладена у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до пункту 4.2 договору, враховуючи суму позову та складність справи сторони домовились, що в суді першої інстанції вартість наданих послуг за договором визначається у розмірі 15 000, 00 грн.

Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до матеріалів справи лише договір про надання правничої (правової) допомоги від 01.07.2023, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 509 від 22.02.2007, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 01.07.2023, квитанцію до прибуткового касового ордера № 01 від 01.07.2023 на суму 15 000, 00 грн.

Згідно пункту 4.3 договору від 01.07.2023 виконавець повинен скласти та надати замовнику акт виконаних робіт (наданих послуг).

Однак, позивачем не надано суду ні актів виконаних робіт (наданих послуг), розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт) є підставою для відмови позивачу у покладенні на відповідача судових витрат, у зв`язку з недоведеністю їх наявності. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20.

В силу приписів частин першої та четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчинення чи невчинення нею процесуальних дій, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу, враховуючи встановлений процесуальним законом порядок такої дії, який в даному випадку не дотриманий позивачем.

Вирішуючи, чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у даній справі, Суд враховує, що під час розгляду даної справи представництво інтересів позивача не здійснювалося самим адвокатським об`єднанням, справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження надання правничої допомоги, подання яких є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, оскільки конкретний розмір поштових витрат не визначений позивачем, зазначені витрати за рахунок відповідача відшкодуванню не підлягають.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛІНДУСТРІЯ ЛТД» (вул. Дегтярівська, будинок 1, корпус Б, поверх 1, Київ, 03057, код ЄДРПОУ 42137747) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УНПК «ОРАТА» (вул. Європейська, будинок 2, офіс 312, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 37863034) 240 000 (двісті сорок тисяч) грн 00 коп - основного боргу, 60 893 (шістдесят тисяч вісімсот дев`яносто три) грн 46 коп. - пені, 4 513 (чотири тисячі п`ятсот тринадцять) грн. 40 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2023

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА