Рішення

від 16.10.2023 по справі 910/8766/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2023Справа № 910/8766/23Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПСТ Євробуд»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Віском»

про визнання договору оренди припиненим та стягнення 373099,49 грн,

Представники:

від позивача Левківський О.П.

від відповідача Книшов І.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «ПСТ Євробуд» до товариства з обмеженою відповідальністю «Віском» про визнання договору оренди № От-4539 нежитлових приміщень від 20.05.2021 припиненим та стягнення 373099,49 грн в тому числі: 337206,60 грн боргу, 6580,75 грн 3% річних (за період з 08.09.2022 по 17.05.2023), 29312,14 грн інфляційних втрат (за період з вересня 2022 року по квітень 2023 року).

Позивач вважає, що оскільки сторони не підписали відповідну додаткову угоду щодо погодження розміру орендної плати після серпня 2022 року, договір оренди № От-4539 слід визнати припиненим з 01.09.2022, а відповідач зобов`язаний повернути позивачеві 313935,10 грн гарантійного платежу, сплачених позивачем при укладенні цього договору. Також позивач просить стягнути з відповідача 23271,50 грн, сплачених позивачем як відшкодування експлуатаційних послуг та вартості постачання холодної води в серпні 2022 року. Необхідність стягнення цих коштів зумовлена, за твердженням позивача, відсутністю факту користування ним орендованими приміщенням у серпні 2022 року. Вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат мотивовані відмовою відповідача від повернення наведених вище суд.

Суд своєю ухвалою від 08.06.2023 відкрив провадження у справі № 910/8766/23, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач позовні вимоги відхилив з таких підстав:

- позивача продовжує користуватись після серпня 2022 року, оскільки виникло нове узгоджене зобов`язання, а гарантований платіж зараховано в рахунок плати за користування приміщенням у липні, вересні та жовтні 2022 року;

- намір позивача припинити договір № От-4539 з 01.09.2022 є протиправним;

- додаткова угода № 1, яка встановила оренду плату на квітень-серпень 2022 року, на думку відповідача з 01.09.2022 поширила на правовідносини сторін умови договору № От-4539;

- він не отримував звернення позивача про припинення договору № От-4539 з 01.09.2022 і така поведінка позивача є суперечливою.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПСТ Євробуд» подало клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Суд постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначивши судове засідання на 31.07.2023.

Позивач з порушенням строку (05.09.2023), встановленого ч. 2 ст. 46 ГПК України, подав заяву про зменшення розміру позовних. Наслідком порушення строку подачі заяви є втрата права позивача на вчинення відповідної процесуальної дії, у зв`язку з чим суд не розглядає цю заяву позивача.

Позивач подав клопотання про огляд речових доказів за їх місцем знаходження, а саме - оглянути нежитлові приміщення за адресою: проспект Перемоги, 67, м. Київ, які є предметом оренди за договором № От-4539. Суд відмовив у задоволенні клопотання (протокольна ухвала постановлена судом 25.09.2023). Відмовляючи у клопотання суд виходив з того, що метою огляду, відповідно до клопотання позивача, є засвідчення факту використання приміщення третьою особою. Отже, огляд переслідує не з`ясування існування приміщення як об`єкта матеріального світу, а носитиме характер створення судом доказів.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

20 травня 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Віском» (орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю «ПСТ Євробуд» (орендар) уклали договір оренди нежитлових приміщень № От-4539 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 324,0 м.кв. та 13,26 м.кв. (далі - приміщення) по адресі: 03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67.

Відповідно до п. 3.3 Договору орендар зобов`язався протягом 5-ти робочих днів з дати укладання договору та на підставі окремого рахунку-фактури орендодавця сплатити останньому гарантійний платіж (завдаток) в розмірі місячної вартості експлуатаційних послуг та місячної орендної плати (останній місяць оренди приміщення).

27 травня 2021 року орендар перерахував орендодавцю гарантійний платіж (завдаток) в сумі 156967,55 гри, що підтверджується платіжним дорученням № 1152 від 27.05.2021.

Крім цього, на виконання зобов`язань передбачених п.3.3 Договору, та на підставі рахунку № 87597 від 20.05.2021 орендар 27.05.2021 повторно (помилково) перерахував на банківський рахунок орендодавця суму гарантійного платежу (завдатку) в сумі 156967,55 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1159 від 27.05.2021.

Вищезазначена сума коштів в розмірі 313935,10 грн залишилась у орендодавця як забезпечення належного виконання орендарем своїх зобов`язань. Ці обставини судом визнаються та не потребують доказуванню.

Згідно з п. 13.1 Договору, він набуває чинності з дати його підписання та діє до 30.06.2024 (включно), а в частині виконання фінансових зобов`язань, до повного їх виконання.

Відповідно до п. 13.2 Договору строк оренди встановлюється з дати підписання акту прийняття-здачі приміщення, до дати повернення приміщення.

01 липня 2021 року сторони склали акт прийняття-здачі приміщень, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлові приміщення площею 324,0 м.кв. та 13,26 м.кв., по адресі: 03062, м. Київ. пр. Перемоги, 67.

Відповідно до п. 3.1 Договору розмір орендної плати за користування 1 м.кв. приміщення, складає 397,20 грн (в т.ч. ПДВ). Орендна плата нараховується з дати передачі приміщення в оренду згідно з актом прийняття-здачі до дати повернення приміщення відповідно до умов Договору згідно з актом прийняття-здачі.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору розмір орендної плати зазначений в п. 3.1. Договору застосовується в перші 12 місяців оренди. В дванадцятому місяці кожного року оренди приміщення сторони підписують додаткову угоду щодо орендної плати на наступні 12 місяців. У випадку не підписання такої додаткової угоди Договір оренди припиняється, орендар повертає приміщення відповідно до умов Договору.

Положення п. 3.1.1 Договору кореспондуються з умовами, встановленими в п. 10.1.2 Договору, відповідно до яких дія договору достроково припиняється у разі не підписання сторонами додаткової угоди відповідно до підпункту 3.1.1 Договору.

01.04.2022 орендодавець та орендар уклали додаткову угоду № 1 до Договору, якою погодили розмір орендної плати в квітні-серпні 2022 року. Інші умови Договору залишились без змін.

Розмір орендної плати з вересня 2022 року сторонами не погоджений.

За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість сторін двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Договору як юридичному факту властиві такі ознаки:

- в договорі виявляється воля не однієї особи, а двох чи кількох, причому волевиявлення учасників за своїм змістом мають збігатися і відповідати одне одному;

- договір - це така спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків: встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Основною особливістю цивільних правовідносин є те, що вони засновані на рівності, автономії волі, майновій і організаційній відокремленості її суб`єктів. У зв`язку з цим однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (ст. 3 ЦК України), суть якої розкрита у ст. 627 ЦК України і полягає у тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, свобода договору є багатоаспектним поняттям, яке включає в себе різні прояви: прийняття власного рішення про вступ у договірні відносини, самостійний вибір того, з ким буде вступати у правовідносини, визначення умов договору тощо. Одним і проявів свободи договору є не лише вільне укладення договору, а й розірвання та зміна його умов.

Зміна умов договору є правом сторони, яке є елементом прояву свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства. За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у зв`язку із не підписанням між сторонами Договору додаткової угоди про погоджений розмір орендної плати, за період користування приміщенням що слідує за серпнем 2022 року, дія даного Договору припинилася в порядку передбаченому п. 3.1.1. та п. 10.1.2 Договору. Отже останнім днем дії Договору є 31.08.2022.

Згідно із п. 10.3. Договору у всіх випадках припинення дії договору або його строкового розірвання орендар передає орендодавцю приміщення у термін що вказаний в цьому договорі. Факт передачі засвідчується актом прийняття-здачі, який сторони повинні відписати.

Пунктом 4.4. Договору встановлено, що повернення приміщення після закінчення строку оренди, або в зв`язку із достроковим припиненням (розірванням) договору, оформлюється актом прийняття-здачі. Обов`язок щодо підписання акта прийняття-здачі покладається на орендаря.

При цьому положеннями п. 8.2.4 Договору встановлено обов`язок орендодавця прийняти орендоване приміщення у день припинення або дострокового розірвання договору.

На виконання п. 4.4 та п. 10.3 Договору орендар звільнив приміщення від своїх речей, а також підготував, підписав та направив на адресу орендодавця акт прийняття-здачі приміщення в двох екземплярах, по одному для кожної із сторін.

Вищезазначений акт прийняття-здачі приміщення було направлено на адресу орендодавця 29.07.2022 рекомендованим листом із описом вкладення № 0319004759059, та відповідно отримано ним 02.08.2022.

Проте в порушення положень п. 8.2.4 Договору орендодавець до цього дня не повернув орендарю підписаний примірник акту прийняття-здачі приміщення.

З огляду на умови абзацу 2 п. 3.3 Договору сума гарантійного платежу (завдатку перерахована орендарем на банківський рахунок орендодавця, повинна бути повернута орендодавцем протягом 5-ти робочих днів, з дати підписання сторонами акту прийняття-здачі приміщення відповідно до п. 4.5 Договору.

Пунктом 3.3. Договору врегульовано добросовісна послідовність дій сторін у разі закінчення строку Договору і які, у тому числі, становлять зміст зобов`язань за Договором.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Отже, на основі норм зобов`язального права за допомогою певних юридичних фактів виникає зобов`язання, під яким розуміють правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суб`єктами зобов`язання є його сторони: управомочена сторона - кредитор, та зобов`язана сторона - боржник. У переважній більшості зобов`язань кожний із суб`єктів зобов`язання є водночас і кредитором і боржником один щодо одного. А тому, відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін зобов`язання має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Зміст зобов`язання включає суб`єктивне право і відповідний йому суб`єктивний обов`язок.

Суб`єктивне цивільне право - це вид і міра можливої, дозволеної поведінки учасника цивільних правовідносин. Суб`єктивний цивільний обов`язок - це вид і міра належної поведінки зобов`язаного учасника цивільного правовідношення.

Суб`єктивні права і обов`язки взаємопов`язані, і їх здійснення залежить від реалізації тих чи інших.

Цивільне право характеризується тією властивістю, що суб`єкти цивільного права мають право вимагати від зобов`язаних осіб певної поведінки, закладеної у змісті правовідношення. Цивільно-правовий обов`язок, що становить міру поведінки, якої має дотримуватись зобов`язана особа, тісно пов`язаний з тим правом вимоги, яким наділена уповноважена особа.

Невиконання або виконання з порушенням умов (неналежне виконання) суб`єктивного цивільного обов`язку є порушенням зобов`язань (ст. 610 ЦК України), що має наслідком можливість застосування інституту захисту цивільного права.

Право на захист - один з основних елементів будь-кого суб`єктивного цивільного права. Це нормативно врегульована можливість управомоченого суб`єкта застосувати засоби правоохоронного характеру для відновлення порушеного права та застосування передбачених законом методів для припинення дій, завдяки яким право було порушено.

Підсумовуючи наведене суд констатує, що порушення відповідачем свого обов`язку щодо підписання акту прийняття-здачі приміщення не свідчить про ненастання права позивача вимагати суми гарантійного платежу. Гарантійних платіж, що повертається позивачу, відповідно до п. 3.3 Договору підлягає зменшенню на 47418,62 грн, що є вартістю орендної плат та вартістю відшкодування комунальних послуг за липень 2022 року (акт від 31.07.2022 підписаний сторонами електронними підписами).

З огляду на це є правомірним вимоги про стягнення з відповідача 266516,48 грн гарантійного платежу (313935,10 грн - 47128,71 грн). Належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем на суму 266516,48 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду за визначений відповідачем період за несвоєчасне повернення відповідачем 266516,48 грн до стягнення з відповідача підлягає 5520,18 грн 3% річних (за період з 08.09.2022 по 17.05.2023) та 24845,14 грн інфляційних (за період з вересня 2022 року по квітень 2023 року).

Водночас, вимоги про стягнення з відповідача сплачених позивачем 23271,50 грн вартості відшкодування комунальних послуг за серпень 2022 року (рахунком № 95690 від 01.08.2022, платіжною інструкцією № 2324 від 22.08.2022) задоволенню не підлягають. Як встановлено судом вище серпень 2022 року є періодом оренди, що охоплюється Договором, і за умовами останнього відшкодування комунальних послуг під час дії оренди є обов`язком позивача, виконання якого не зумовлено фактичною експлуатацією позивачем орендованими приміщеннями. А тому понесення цих витрат зі сторони позивача не носить характеру безпідставного, а є таким, що засновано на Договорі та, в розумінні ст. 526 ЦК України, є належним виконанням.

Також відсутні підстави для задоволення вимоги про визнання припиненим договору оренди № От-4539 нежитлових приміщень від 20.05.2021.

Правовий зв`язок, який існує між суб`єктами зобов`язань, ніколи не може бути довічний. Цей зв`язок має властивість зникати, і суб`єктивні права і обов`язки, що становили зміст зобов`язального правовідношення, відпадають, у зв`язку з чим дія існуючого цивільно-правового зобов`язання припиняється. За таких обставин постає питання про припинення зобов`язання, що існувало раніше.

За своєю сутністю припинення зобов`язання може бути ототожнене з закінченням (зникненням) правового зв`язку між його суб`єктами, внаслідок чого останні втрачають суб`єктивні права й обов`язки, що склали зміст зобов`язального правовідношення раніше встановленого виду.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов`язань врегульовано главою 50 ЦК України, яка містить норми, що визначають, коли суб`єктивні права й обов`язки, що складали зміст відповідного зобов`язального правовідношення, перестають існувати.

Захист суб`єктивних цивільних прав та охоронюваних законом інтересів здійснюється у передбаченому законом порядку із застосуванням певних форм, засобів та способів захисту. Способи захисту наведені у ст. 16 ЦК України, перелік яких не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Необхідною умовою захисту права у той чи інший спосіб є його ефективність, тобто відповідність змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам, та спроможність відновити право. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом першим частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності для позивача можливості захисту його права.

Таким чином, результатом застосування такого способу захисту права як визнання припиненим договору є отримання того матеріально-правового ефекту, який сторона переслідувала при укладенні цивільно-правового договору та вчиненні дій щодо його виконання.

Водночас, задоволення вимог у випадку припиненим договору здійснюється шляхом примусового виконання обов`язку у натурі, а не шляхом визнання його припиненим. Дане свідчить про неефективність обраного позивачем способу правового захисту, адже вирішення спору не призводить до будь-якого відновлення прав позивача.

Вказані дії позивача не узгоджуються з принципом правової певності та суперечать завданням суду, оскільки в даному випадку фактично предметом позову є встановлення доказів, а не спір про права цивільні.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані в частині вимог позивача про стягнення 266516,48 грн боргу, 5520,18 грн 3% річних, 24845,14 грн інфляційних. Суд відмовляє в іншій частині позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «ПСТ Євробуд» до товариства з обмеженою відповідальністю «Віском».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Віском» (проспект Перемоги, 67, м. Київ, 03062, код 23739647) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПСТ Євробуд» (проспект Перемоги, 67, м. Київ, 03062, код 41605708) 266516,48 грн боргу, 5520,18 грн 3% річних, 24845,14 грн інфляційних, 4453,23 грн судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 29.11.2023.

Суддя С. А. Ковтун