Постанова

від 07.11.2023 по справі 908/3491/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 908/3491/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Білоус В. В., Погребняк В. Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2023

у справі за заявою Головного управління ДПС у Запорізькій області

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Нейроцитрон"

про банкрутство

1. Хід розгляду справи

1.1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.12.2021 відкрито провадження у справі №908/3491/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Нейроцитрон" (далі - ТОВ "Нейроцитрон", боржник). Визнані грошові вимоги кредитора - Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області) до боржника на суму 76700 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 1520054,60 грн - 3 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 1680473,74 грн - 6 черга задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Коршуна В. В. Попереднє засідання суду призначено на 03.02.2022.

1.2. 20.12.2021 у встановленому законодавством порядку оприлюднено повідомлення №67912 про відкриття справи про банкрутство ТОВ "Нейроцитрон".

1.3. 04.04.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшли:

- клопотання ГУ ДПС у Запорізькій області - голови комітету кредиторів про припинення процедури розпорядження майна боржника, визнання ТОВ "Нейроцитрон" банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Коршуна В.В.;

- звіт розпорядника майна про виконану роботу, до якого додані документи за наслідком проведеної інвентаризації майна боржника.

1.4. Постановою Господарського суду Запорізької області від 11.05.2022 ТОВ "Нейроцитрон" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Коршуна В. В.

1.5. 13.04.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява ГУ ДПС у Запорізькій області з грошовими вимогами до боржника на суму 3365035,57 грн.

2. Стислий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.05.2023 грошові вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області до ТОВ "Нейроцитрон" на суму 3365035,57 грн відхилено.

2.2. Ухвала суду мотивована тим, що заявлені ГУ ДПС у Запорізькій області кредиторські вимоги до банкрута на загальну суму 3365035,57 грн, виникли після визнання боржника банкрутом, що суперечать частині першій статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), тому дані вимоги підлягають відхиленню повністю.

3. Стислий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, ГУ ДПС у Запорізькій області звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.05.2023 та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області до ТОВ "Нейроцитрон" у розмірі 3365035,57 грн.

3.2. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2023 апеляційну скаргу залишено без руху, скаржнику надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання доказів сплати судового збору у сумі 8052 грн.

3.3. На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції ГУ ДПС у Запорізькій направило лист, в якому з посиланням на Закон України №2719-ІХ від 03.11.2022 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу" зазначило про те, що за подання заяви з грошовими вимогами до боржника на ГУ ДПС у Запорізькій області поширюються пільги по звільненню від сплати судового збору, передбачені пунктом 27 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

3.4. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2023 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.05.2023 повернуто заявникові на підставі частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, а саме: не надав доказів сплати судового збору.

3.5. Ухвала апеляційного господарського суду мотивована тим, що пунктом 27 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, зокрема, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи, в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що однак не є тотожним заявленню грошових вимог у справі про банкрутство. Відтак, наведена пільга не стосується звільнення податкового органу від сплати судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство, за результатами розгляду якої здійснюється апеляційний перегляд у даній справі.

4. Стислий зміст вимог та доводів касаційної скарги

4.1. ГУ ДПС у Запорізькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2023 та направити справу №908/3491/21 до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду по суті.

4.2. Скаржник, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про те, що оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду не відповідає висновкам суддів судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які при вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою органу Державної податкової служби виходять з того, що пункт 27 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" щодо звільнення від сплати судового збору застосовується до касаційних скарг податкових органів у випадках оскарження судових рішень, постановлених за результатами розгляду власне заяв податкового органу з грошовими вимогами до боржника у справах про банкрутство. Вказаний підхід, зокрема, застосовано в ухвалах Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №922/4359/19, від 26.01.2023 у справі №922/2654/21, від 06.02.2023 у справі №910/15023/21, від 16.03.2023 у справі №9/10, від 22.06.2023 у справі №904/5032/21.

4.3. На переконання скаржника, звернення з кредиторськими вимогами до боржника є елементом відпрацювання податкового боргу, яке направлене на стягнення заборгованості, а тому положення пункту 27 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" поширює свою дію на спірні правовідносини, що помилково не було враховано судом апеляційної інстанції.

5. Касаційне провадження

5.1. Ухвалою Верховного Суду від 12.09.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Запорізькій області на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2023 у справі № 908/3491/21 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, зупинено касаційне провадження до закінчення перегляду палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/8316/20 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.

5.2. Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 910/8316/20 оприлюднена у Єдиному Державному реєстрі судових рішень 06.10.2023.

5.3. Ухвалою Верховного Суду від 23.10.2023 поновлено касаційне провадження у справі № 908/3491/21 за касаційною скаргою ГУ ДПС у Запорізькій області на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2023 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

5.4. Відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої цієї статті).

6.2. Право на апеляційне та, у визначених законом випадках, на касаційне оскарження є складовою права на справедливий суд, яке гарантується в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції, а врахуванню підлягають особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

6.3. Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги закріплені у статті 258 ГПК України. Відповідно до пункту 2 частини третьої названої статті до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

6.4. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору (частина четверта статті 258 ГПК України).

6.5. Положеннями частини другої статті 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу України, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

6.6. Відповідно до частини першої статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

6.7. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою (частина четверта статті 174 ГПК України).

6.8. Як вбачається з матеріалів справи, об`єктом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції, якою на підставі статей 174, 260 ГПК України повернуто апеляційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області на ухвалу місцевого господарського суду про відхилення грошових вимог до боржника.

6.9. За висновком суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС у Запорізькій області належало сплатити судовий збір у розмірі 8 052 грн, виходячи з вимог підпунктів 4 і 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір". Водночас апеляційний господарський суд зазначив про те, що передбачена в пункті 27 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" пільга по сплаті судового збору не підлягає застосуванню до заяв про визнання грошових вимог до боржника, поданих у справах про банкрутство. Оскільки скаржник не виконав вимог суду в частині надання доказів сплати судового збору, апеляційну скаргу було повернуто заявникові.

6.10. ГУ ДПС у Запорізькій області за змістом наведеного у касаційній скарзі обґрунтування доводить, що судом апеляційної інстанції було невірно застосовано положення пункту 27 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" та не враховано практику Верховного Суду з цього питання.

6.11. Врахувавши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, Верховний Суд зазначає наступне.

6.12. За змістом частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

6.13. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

6.14. Згідно з положеннями частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у розмірах, які залежать від найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір, та платника судового збору.

6.15. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу", який набрав чинності 25.11.2022, частину першу статті 5 Закону України "Про судовий збір" доповнено пунктом 27 наступного змісту: "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

6.16. Отже, відповідно до внесених змін, податковий орган як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звільняється від сплати судового збору за подання позову про стягнення сум податкового боргу.

6.17. Разом з тим, банкрутство є окремою судовою процедурою, яка здійснюється судами господарського судочинства з переважним застосуванням норм матеріального та процесуального права, визначених КУзПБ.

6.18. Згідно з положення частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

6.19. За своєю процесуальною формою провадження у справі про банкрутство складається з двох частин. Перша - включає в себе основне провадження, спрямоване на вирішення головного завдання - задоволення грошових вимог кредиторів шляхом застосування спеціальних судових процедур: для юридичних осіб - розпорядження майном, санації і ліквідації; для фізичних - реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника. Друга частина складається з додаткового або відокремленого від основного процесу провадження. У відокремленому провадженні вирішуються майнові спори, стороною яких є боржник. Завдання такого провадження полягає у збереженні й поповненні активів або конкурсної маси боржника.

6.20. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17, судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на такі групи:

- одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо;

- друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.

6.21. Розгляд таких спорів по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду (абзац 3 частини другої статті 7 КУзПБ).

6.22. До судових рішень у процедурі банкрутства належать, зокрема, ухвали за результатами розгляду вимог конкурсних кредиторів (частина шоста статті 45 КУзПБ), ухвали, прийняті за результатами попереднього засідання (частина друга статті 46 КУзПБ), ухвали за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника (статті 42 КУзПБ), ухвали за результатами розгляду вимог поточних кредиторів, заявлених після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом (частина четверта статті 60 КУзПБ).

6.23. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема, статтями 45-47 КУзПБ.

6.24. За змістом статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

6.25. З урахуванням викладеного вище, подання позову про стягнення податкового боргу та подання кредитором заяви з кредиторськими вимогами є різними способами захисту порушених прав.

6.26. Відповідний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.10.2023 у справі №910/8316/20, до закінчення перегляду якої було зупинено касаційне провадження у справі №908/3491/21, а тому вказаний висновок підлягає врахуванню згідно з положеннями частини четвертої статті 300 ГПК України.

6.27. Також у названій постанові судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшла наступних висновків щодо застосування норм права, зокрема пункту 27 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" у процесі розгляду заяви податкового органу про визнання його кредиторських вимог (пункти 88-90 постанови від 04.10.2023 у справі №910/8316/20):

- законодавець розділяє поняття "заява кредитора з грошовими вимогами у справі про банкрутство" та "позовна заява майнового характеру", як і розділяє розміри ставок за подання цих заяв до господарського суду;

- оскільки положення статті 4 Закону України "Про судовий збір" розділяють ставки судового збору за подання позовної заяви та заяви кредитора із грошовими вимогами до боржника, то такі заяви не можуть вважатися тотожними, а тому пільга, передбачена пунктом 27 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" не застосовується до заяви податкового органу із грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство або неплатоспроможність;

- податковий орган, звертаючись з заявою із грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство або неплатоспроможність, сплачує судовий збір на підставі підпункту 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір".

6.28. Викладене в оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції узгоджується з вище наведеними висновками судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі №910/8316/20 та спростовує протилежні аргументи скаржника.

6.29. Твердження в касаційній скарзі про неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду відхиляється колегією суддів з огляду на необхідність врахування висновку про застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.10.2023 у справі №910/8316/20 в порядку частини четвертої статті 300 ГПК України.

6.30. Крім того, у названій постанові судова палата, вирішила відступити від висновків, викладених в ухвалах Верховного Суду від 06.02.2023 у справі №910/15023/21, від 12.01.2023 у справі №922/4359/19, від 26.01.2023 у справі №922/2654/21, про неврахування яких зазначав скаржник в касаційній скарзі.

6.31. Зважаючи на вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у даному випадку положення пункту 27 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" не підлягають застосуванню, а тому при поданні апеляційної скарги ГУ ДПС у Запорізькій області належало сплатити судовий збір у відповідному розмірі.

6.32. Враховуючи, що скаржник не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги без розгляду, що є процесуальним наслідком невиконання скаржником вимог суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги, встановлених ухвалою від 03.07.2023, шляхом подання доказів сплати судового збору.

6.33. Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

6.34. За сукупності наведених обставин, Верховний Суд дійшов висновку про те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження і підстави для зміни чи скасування ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги відсутні.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. За змістом частин першої, третьої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

7.2. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

7.3. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.4. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про те, що викладені у скарзі доводи не знайшли свого підтвердження, відтак оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції від 08.08.2023 підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

7.5. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2023 у справі №908/3491/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

В. Я. Погребняк