Постанова

від 22.11.2023 по справі 910/21990/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 910/21990/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників сторін:

прокурора - не з`явився,

відповідача 1 - не з`явився,

відповідача 2 - Бакулін О.Ю. (адвокат),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 (у складі колегії суддів: Яковлєв М.Л. (головуючий), Кравчук Г.А., Гончаров С.А.)

за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави

до: 1. Київської міської ради,

2. Приватного підприємства "Фортуна-ХХІ"

про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Перший заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради (далі - Відповідач 1) та Приватного підприємства "Фортуна-ХХІ" (далі - Відповідач 2), в якому просив суд: визнати недійсним договір про укладення договору оренди земельної ділянки (далі - Договір) на новий строк площею 5,7839 (кадастровий номер 8000000000:90:116:0006) по вулиці Промислова, 4-Д в Голосіївському районі міста Києва, укладений між Київською міською радою та Приватним підприємством "Фортуна-ХХІ", який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстровано в реєстрі 05.10.2020 за №788; та зобов`язати Приватне підприємство "Фортуна-ХХІ" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 5,7839 (кадастровий номер 8000000000:90:116:0006) по вулиці Промислова, 4-Д в Голосіївському районі міста Києва у стані не гіршому порівняно з тим, у якому підприємство одержало її в оренду.

1.2. Позовні вимоги Прокурор обґрунтував тим, що договір про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, зареєстрований в реєстрі 05.10.2020 за №788, не відповідає вимогам статті 51 Водного кодексу України, статті 14 Закону України "Про аквакультуру" та Типового договору оренди водного об`єкту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2013 №420, оскільки паспорти на орендовані водні об`єкти не виготовлені, вода (водний простір) як об`єкт користування до договору не включена, плата за користування земельною ділянкою складається тільки з плати за землю, плата за воду (водний простір) сторонами не узгоджена та до оспорюваного договору не внесена, у зв`язку з чим останній підлягає визнанню недійсним.

2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі №910/21990/21 позов задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсним договір про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк площею 5,7839 (кадастровий номер 8000000000:90:116:0006) по вулиці Промислова, 4-Д в Голосіївському районі міста Києва, укладений між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 22883141) та Приватним підприємством "Фортуна-ХХІ" (04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 11; ідентифікаційний код 31725735), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстровано в реєстрі 05.10.2020 за №788.

Зобов`язано Приватне підприємство "Фортуна-ХХІ" (04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 11; ідентифікаційний код 31725735) повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 22883141) земельну ділянку площею 5,7839 (кадастровий номер 8000000000:90:116:0006) по вулиці Промислова, 4-Д в Голосіївському районі міста Києва у стані не гіршому порівняно з тим, у якому підприємство одержало її в оренду.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що договір про укладення договору оренди на новий строк не відповідає умовам Типового договору оренди водних об`єктів та вимогам статті 51 Водного кодексу України, статті 14 Закону України "Про аквакультуру". Враховуючи те, що вказаний вище Договір суперечить актам законодавства, то відповідно останній підлягає визнанню недійсним. Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про недійсність Договору про укладення Договору оренди на новий строк, то відповідно правові підстави для користування Приватним підприємством "Фортуна-ХХІ" земельною ділянкою площею 5,7839 (кадастровий номер 8000000000:90:116:0006) по вулиці Промислова, 4-Д в Голосіївському районі міста Києва відсутні, а тому позовна вимога Прокурора про зобов`язання відповідача повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради спірну земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому підприємство одержало її в оренду, також була задоволена.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 у справі №910/21990/21 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

2.3. Суд апеляційної інстанції у своїй постанові виснував, що невідповідність Договору положенням чинного законодавства, а саме відсутність у такому договорі умов щодо передання в оренду рибогосподарської технологічної водойми та земельної ділянки під водним об`єктом, а також розміру орендної плати за користування водним об`єктом та інших умов, які вимагаються законодавством, з огляду на передачу в оренду рибогосподарської технологічної водойми, не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсним Договору, так як вказані порушенні не є наслідком винної, протиправної поведінки Відповідача 1.

При цьому, прокурором не доведено, як те, що передача в оренду спірної земельної ділянки Відповідачу 2 є незаконною, так і те, що передача в оренду вказаної земельної ділянки повинна відбуватись на значно інших умовах. Задоволення позовних вимог у цій справі буде надмірним тягарем для Відповідача 2, не поновить будь-яких порушених прав громади, і, як наслідок, призведе до додаткових бюджетних витрат.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Відповідача 2 повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 5,7839 (кадастровий номер 8000000000:90:116:0006) по вулиці Промислова, 4-Д в Голосіївському районі міста Києва у стані не гіршому порівняно з тим, у якому підприємство одержало її в оренду, колегія суддів апеляційного суду вказала на те, що вказані позовні вимоги не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком визнання недійсним Договору, а відтак, за відсутності підстав для такого, також не можуть бути задоволені.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Прокурор просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарським судом апеляційної інстанції висновків викладених у постановах: Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/3467/19 щодо застосування застосування положень статті 51 Водного кодексу України та статті 14 Закону України "Про аквакультуру"; Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 920/350/20, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц, № 159/5756/18, від 03.02.2021 у справі № 915/1003/20, від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20, від 21.12.2021 у справі № 910/3499/19, від 10.11.220 у справі № 915/1796/19, від 19.11.2020 у справі № 914/236/18, від 15.02.2022 у справі № 915/1434/20, від 07.06.2022 у справі № 906/400/21, від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21 щодо застосування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі"; Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 910/7063/21, від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603, від 16.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013, від 29.09.2022 у справі № 910/20010/20, від 16.11.2022 у справі № 910/4390/21 щодо застосування положень частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідач 1 своїм правом на подачу відзиву у справі не скористався.

3.4. Відповідач 2 у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 - без змін.

4. Обставини встановлені судами

4.1. Рішенням Київської міської ради від 29.11.2005 Приватному підприємству "Фортуна-ХХІ" було надано в тимчасове користування строком на 10 років земельну ділянку загальною площею 5,79 га, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4-Д для експлуатації, обслуговування та розширення комплексу по розведенню, вирощуванню та вилову цінних порід риби.

4.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2006 у справі № 24/822 позов Приватного підприємства "Фортуна-ХХІ" задоволено; визнано укладеним договір оренди земельної ділянки строком на 10 років загальною площею 5,79 га, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4-Д для експлуатації, обслуговування та розширення комплексу по розведенню, вирощуванню та вилову цінних порід риби, згідно Типового договору оренди земельної ділянки, в наведеній у резолютивній частині рішення редакції.

4.3. На виконання вказаного рішення суду Київською міською радою, як орендодавцем, та Приватним підприємством "Фортуна-ХХІ", як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 30.03.2007 за №79-6-00491 (надалі - Договір оренди), за умовами якого Київська міська рада (орендодавець) надає, а Приватне підприємство "Фортуна-ХХІ" приймає в строкове платне користування земельну ділянку для експлуатації, обслуговування та розширення комплексу по розведенню, вирощуванню та вилову цінних порід риби, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4Д.

4.4. Згідно пунктів 2, 3, 4 Договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 57 839 кв.м. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, які належать орендарю на праві приватної власності, яке складається з: а) нежитлового приміщення під літ. "А" (склад кормів-ангар, загальною площею 405,9 кв.м.; б) господарчо-побутових будов та внутрішньодворових споруд, а саме: - металеві бункери (кормороздатчики), загальною площею 150 кв.м.; - відкритий майданчик (підпірна стінка-майданчик), загальною площею 150 кв.м. Земельна ділянка передається в оренду без об`єктів нерухомого майна, оскільки належного орендодавцю нерухомого майна на ділянці немає.

4.5. У пункті 5 Договору оренди зазначено, що відповідно до витягу з технічної документації № Ю-42699/2007 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 13.03.2007 № 291 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 11 400 202,57 грн.

4.6. Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору оренди).

4.7. Орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі у розмірі, визначеному орендодавцем на підставі Закону України "Про плату за землю". Річна орендна палата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 відсотка від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (п. 9 Договору оренди).

4.8. Відповідно пунктів 15, 16 Договору оренди земельна ділянка передається в оренду за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4Д для експлуатації, обслуговування та розширення комплексу по розведенню, вирощуванню та вилову цінних порід риби. Цільове призначення земельної ділянки: - для експлуатації, обслуговування та розширення комплексу по розведенню, вирощуванню та вилову цінних порід риби.

4.9. Судами також встановлено, що, з урахуванням строку закінчення дії Договору Відповідач 2 зобов`язаний був повідомити письмово Київську міську раду про намір продовжити дію Договору оренди не пізніше ніж 30.12.2016.

4.10. 27.02.2017 Приватне підприємство "Фортуна-ХХІ" звернулось до Київської міської ради з клопотанням про поновлення Договору оренди (укладення договору оренди землі на новий строк).

4.11. Згідно висновку Постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування до кадастрової справи № А-23303 (№ 057/287 від 05.01.2018) було вирішено поновити договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:116:0006 без прийняття Київською міською радою відповідного рішення на 10 років. При цьому, у вказаному висновку зазначено умови, за яких Договір оренди поновлюється, однією з яких є згода орендаря на приведення усіх умов договору у відповідність до вимог законодавства.

4.12. 05.10.2020 між Київською міською радою, як орендодавцем, та Приватним підприємством "Фортуна-ХХІ", як орендарем, укладено договір про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі за №788 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого орендодавець, на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2006 справа № 24/822, пункту 9.11 Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 за № 241/2463, висновку до кадастрової справи № А-23303 постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування до протоколу № 29/62 засідання від 12.12.2017, передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором, для експлуатації, обслуговування та розширення комплексу по розведенню, вирощуванню та вилову цінних порід риби.

4.13. Пунктом 2.1 Договору визначено, що об`єктом оренди відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2006 за № 24/822, висновку до кадастрової справи № А-23303 постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування до протоколу № 29/62 засідання від 12.12.2017, відомостей Державного земельного кадастру та цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер - 8000000000:90:116:0006;

- місце розташування - вулиця Промислова, 4Д у Голосіївському районі м. Києва;

- цільове призначення - 10.12 для цілей розділів 10.01-10.11 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду;

- вид використання - для експлуатації, обслуговування та розширення комплексу по розведенню, вирощуванню та вилову цінних порід риби;

- розмір (площа) - 5,7839 га;

4.13. Відповідно до витягу із технічної документації Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 08.07.2019 за № 4173/86-19 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 19 117 914,20 грн.

4.14. Договір укладено на 10 років (п. 8 Договору). Згідно з розрахунком розміру орендної плати за земельну ділянку від 31.07.2019 за № Ю-48720 (за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 за № 1724) річна орендна плата за земельну ділянку становить 573 537,43 грн. на рік (п. 4.2 Договору).

4.15. Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями Прокурора про недійсність укладеного Договору про продовження Договору оренди та наявність правових підстав для зобов`язання Приватного підприємства "Фортуна-ХХІ" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради спірну земельну ділянку, оскільки оспорюваний правочин не відповідає вимогам статті 51 Водного кодексу України, статті 14 Закону України "Про аквакультуру" та Типовому договору оренди водного об`єкту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2013 № 420.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього представника Відповідача 2, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Спір у справі, що розглядається фактично виник щодо порушення Сторонами порядку укладення Договору про продовження Договору оренди, який передбачений статтею 33 "Про оренду землі", статтею 51 Водного кодексу України, статтею 14 Закону України "Про аквакультуру", та постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2013 № 420, якою затверджений Типовий договір оренди водного об`єкту.

5.3. Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

5.4. Суди при вирішення спору застосовували редакцію статті 33 Закону України "Про оренду землі" на момент виникнення спору.

Так, статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

5.5. Порядок поновлення договору оренди землі визначено у статті 33 Закону України "Про оренду землі", якою регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

5.6. Частою першою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

5.7. Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі" орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

5.8. Частиною 2 статті 187 Господарського кодексу України передбачено, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше. Зважаючи на те, що в резолютивній частині рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2006 у справі №24/822 визначено, що затверджений договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, то днем укладення Договору оренди є дата його реєстрації Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів, тобто 30.03.2007.

5.9. Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів Касаційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлений строк, коли Приватне підприємство "Фортуна-ХХІ" у відповідності до п. 8 Договору оренди, повинно було повідомити письмово Київську міську раду про намір продовжити його дію, а саме не пізніше ніж до 30.12.2016. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у зв`язку із пропуском вказаного вище строку Відповідач-2 втратив своє переважне право на продовження на укладення договору оренди землі на новий строк.

5.10. В свою чергу, оскільки особа втратила переважне право на продовження договору оренди то, відповідно, і Рада не наділена повноваженнями щодо укладання в подальшому Договору з посиланням на приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі".

При цьому сторони не позбавлені права укласти відповідний Договорі оренди на загальних засадах, з дотриманням вимог Земельного кодексу України (статті 134) та Закону України "Про оренду землі", та з урахуванням способу, передбаченого Водним кодексом України та Законом України "Про аквакультуру".

5.11. Зазначені відповідні правові позиції закріпленні Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 у справі № 915/1003/20, від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20, від 21.12.2021 у справі № 910/3499/19, від 10.11.2020 у справі № 915/1796/19, від 19.11.2020 у справі № 914/236/18, щодо того, що сторони користуючись свободою договору, мають можливість врегулювати строк звернення про його поновлення у договорі на власний розсуд, і у такому разі він має перевагу стосовно строку, зазначеного у статті 33 Закону України "Про оренду землі".

5.12. Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, про відсутність правових підстав для спрощеної процедури пролонгації Договору оренди (без прийняття відповідного рішення Київською міською радою), тим більше, за умов встановлених судом першої інстанції обставин, що розміщене на спірній земельній ділянці нерухоме майно Приватного підприємство "Фортуна-ХХІ" є значно меншим за площею ніж площа спірної земельної ділянки, що виключає передачу даної земельної ділянки виключно для обслуговування нерухомого майна, яке на ній знаходиться.

5.13. Також, в контексті доводів касаційної скарги, Суд враховує, що Законом України "Про аквакультуру" визначені принципи державної політики, основні засади розвитку і функціонування аквакультури, правові основи діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері аквакультури.

5.14. Згідно статті 3 Закону України "Про аквакультуру" його дія поширюється на правовідносини у сфері аквакультури, що здійснюються у внутрішніх водних об`єктах (їх частинах), рибогосподарських технологічних водоймах, внутрішніх морських водах, територіальному морі та виключній (морській) економічній зоні України, а також на ділянках суші території України, які використовуються для цілей аквакультури. Діяльність у сфері аквакультури не належить до спеціального використання водних біоресурсів.

5.15. Статтею 6 Водного кодексу України визначено, що води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

5.16. Згідно зі статтею 1 Водного кодексу України рибогосподарський водний об`єкт - водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.

5.17. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:116:0006 була передана у користування Приватному підприємству "Фортуна-ХХІ" для експлуатації, обслуговування та розширення комплексу по розведенню, вирощуванню та вилову цінних порід риби. Окрім того, було встановлено, що паспорт водного об`єкту № 23-01-21П (складеного у 2021 році) на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:116:0006 наявні чотири ставки, в той час як цільове призначення земельної ділянки - для експлуатації, обслуговування та розширення комплексу по розведенню, вирощуванню та вилову цінних порід риби

5.18. Частиною четвертою статті 59 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

5.19. Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про аквакультуру" рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.

5.20. Вказаним Законом було викладено в новій редакції статтю 51 Водного кодексу України, яка визначає порядок користування водними об`єктами на умовах оренди (п.п. 1 п. 2 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про аквакультуру").

5.21. За приписами частин 1, 3-7 статті 51 Водного кодексу України (в чинній редакції) у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

5.22. Типова форма договору оренди водних об`єктів затверджується Кабінетом Міністрів України.

5.23. Умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди водних об`єктів визначаються у договорі оренди.

5.24. Методика визначення розміру плати за надані в оренду водні об`єкти затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

5.25. Сплата орендної плати за водний об`єкт не звільняє від сплати орендної плати за земельну ділянку під цим об`єктом.

5.26. У договорі оренди водного об`єкта визначаються зобов`язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об`єкта, експлуатації водосховищ та ставків відповідно до встановлених для них центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами.

5.27. Наведене також підтверджується Типовим договором, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2013 № 420 (в редакції, чинній станом на дату укладення оспорюваного правочину, 08.06.2021 втратила чинність), з якого вбачається, що умови договору оренди водного об`єкту, повинні містити окреме визначення (характеристики) таких об`єктів як вода та земельна ділянка і відповідно розмір орендної плати як за земельну ділянку, так і за водний об`єкт.

5.28. Із наведених приписів законодавства вбачається, що із набуттям Закону України "Про аквакультуру" у разі передачі в оренду земельної ділянки, на якій є водний об`єкт (природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт), згідно наявного у статті 1 Водного кодексу України визначення), умови договору мають передбачати передання в оренду як водного простору/водного об`єкта, в тому числі рибогосподарської технологічної водойми, так і земельної ділянки під ним; розмір орендної плати як за користування земельною ділянкою, так і водним об`єктом; умови використання водного об`єкту та інші умови, які вимагаються законодавством.

5.29. З огляду на зазначені приписи, з урахуванням раніше викладених обставин, колегія суддів погоджується із місцевим судом щодо того, що договір про укладення Договору оренди на новий строк не містить умов щодо передання в оренду водного об`єкту та, відповідно, не визначає розмір орендної плати за такий об`єкт та не встановлює умов використання водних об`єктів. Як станом на дату набрання чинності Законом України "Про аквакультуру" (01.07.2013), так і станом на дату укладення Договору частиною 3 статті 14 Закону України "Про аквакультуру" передбачалось, що об`єктом користування на умовах оренди рибогосподарської технологічної водойми є земельна ділянка під водою, в межах якої здійснюється аквакультура, та вода (водний простір), які в комплексі одночасно надаються в користування одній і тій самій юридичній чи фізичній особі. Плата за користування на умовах оренди рибогосподарською технологічною водоймою складається з орендної плати за використання земельних ділянок та орендної плати за рибогосподарську технологічну водойму.

5.30. З наведеної норми Закону вбачається, що договір оренди земельної ділянки, на якій наявний водний об`єкт (яким, зокрема, може бути штучно створений ставок для розведення риби), повинен містити два об`єкта оренди - воду (водний простір) та земельну ділянку (в тому числі, розташовану під водоймою).

5.31. Зважаючи на ціль оренди спірної земельної ділянки - для експлуатації, обслуговування та розширення комплексу по розведенню, вирощуванню та вилову цінних порід риби (про що зазначено як в затвердженому рішенням суду договорі оренди, так і в оспорюваному договорі), очевидно, що Приватне підприємство "Фортуна-ХХІ" мало на меті та орендувало водний об`єкт - рибогосподарську технологічну водойму, а відтак правочин, який надає відповідачу-2 право користуватись таким водним об`єктом мав відповідати в першу чергу Водному кодексу України та Закону України "Про аквакультуру".

В свою чергу, рибогосподарський водний об`єкт - водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей (статті 1 Водного кодексу України).

Рибогосподарська технологічна водойма - штучно створена водойма спеціального технологічного призначення, що визначається технічним проектом та/або паспортом, яка наповнюється штучно за допомогою гідротехнічних споруд і пристроїв та призначена для створення умов існування і розвитку об`єктів аквакультури (статті 1 Закону України "Про аквакультуру").

5.32. Із наведених понять вбачається, що вони співвідносяться один до одного як загальне та частина, де рибогосподарський водний об`єкт включає в себе рибогосподарську технологічну водойму, а відтак приписи частини 1 статті 14 Закону України "Про аквакультуру" щодо того, що рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України, є обов`язковими і у разі передання в оренду рибогосподарської технологічної водойми.

5.33 Щодо доводів Приватного підприємства "Фортуна-ХХІ" про те, що дані водні об`єкти є рибогосподарськими технологічними водоймами, а тому погодження паспорту рибогосподарської технологічної водойми з Державним водним агентством України не вимагалось, то суд відзначає, що навіть станом на дату укладення оспорюваного договору абзацу 3 частини 2 статті 14 Закону України "Про аквакультуру" передбачав, що надання рибогосподарської технологічної водойми у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми.

5.34. У постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/3467/19 зазначено, що дотримання порядку укладення договору оренди земель водного фонду, визначеного Земельним та Водними кодексами України, а також Законом України "Про аквакультуру" (набрав чинності з 01.07.2013), для учасників є обов`язковим та не може бути нівельовано шляхом застосування процедур поновлення договору оренди, визначених Законом України "Про оренду землі", а при укладенні нового договору оренди умови договору мають бути узгоджені із нормами чинного законодавства станом на момент такого укладення.

Тобто Верховний Суд, вирішуючи спір про продовження договору оренди земельної ділянки, на якій наявний водний об`єкт, при конкуренції приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" та статті 14 Закону України "Про аквакультуру", прийшов до висновку, що поновлений договір оренди має відповідати вимогам Водного кодексу України та Закону України "Про аквакультуру".

5.35. Відтак, судом встановлено, що між відповідачами не було погоджено у Договорі істотних умов договору, які встановлені чинним законодавством для договору оренди водного об`єкта в комплексі із земельною ділянкою під ним, а відтак оспорюваний договір суперечить вимогам статті 51 Водного кодексу України, статті 14 Закону України "Про аквакультуру" та Типового договору оренди водного об`єкту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2013 № 420.

5.36. Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України).

5.37. Оскільки колегією суддів встановлено, що Договір про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк площею 5,7839 (кадастровий номер 8000000000:90:116:0006) по вулиці Промислова, 4-Д в Голосіївському районі міста Києва, укладений між Київською міською радою та Приватним підприємством "Фортуна-ХХІ", який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстровано в реєстрі 05.10.2020 за № 788, суперечить актам законодавства, то відповідно останній підлягає визнанню недійсним.

5.38. Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, що повернення Відповідачем 2 територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради спірної земельної ділянки, жодним чином не буде перешкоджати Приватному підприємству "Фортуна - ХХІ" користуватись земельною ділянкою під його нерухомим майном та в межах, необхідних для використання такого нерухомого майна (в тому числі, оформити право користування землею, необхідної для обслуговування нерухомого майна, за умови якщо таке майно не має ознак самочинного будівництва).

5.39. Щодо дотримання принципів правомірного втручання в право мирного володіння спірною земельною ділянкою.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак, і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення ЄСПЛ у справі "Ятрідіс проти Греції" від 25.03.1999, заява № 311107/96); у справі "Меллахер та Інші проти Австрії" (1989 року), ЄСПЛ вказав, що право на укладення договору оренди є частиною права власності (право володіння та користування), і тому дане право є одним із аспектів права власності.

У практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Вєренцов проти України", "Щокін проти України", "Сєрков проти України", "Колишній король Греції та інші проти Греції", "Булвес АД проти Болгарії", "Трегубенко проти України") напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно.

Якщо хоча б одного критерію із перелічених не було додержано, то Європейський суд з прав людини констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У рішенні ЄСПЛ від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 ЄСПЛ зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Так, за змістом рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів не бере до уваги посилання Відповідача 2 на принцип "належного урядування", "правомірного очікування", оскільки, як Відповідачу 1 так і Відповідачу 2 під час укладення спірного Договору достеменно були відомі і зрозумілі норми статті 33 Закону України "Про оренду землі", статті 51 Водного кодексу України та статті 14 Закону України "Про аквакультуру". В такому випадку принцип правомірного втручання в право мирного володіння спірною земельною ділянкою є обгрунтованим та не порушує відповідних прав Відповідача 2.

Отже, підставами для визнання недійсним Договору про укладення Договору оренди на новий строк є невідповідність його вимогам законодавства.

5.41. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд при вирішенні спору всебічно, повно та об`єктивно встановив істотні обставини справи в їх сукупності і прийняв законне та обгрунтоване рішення про задоволення позову, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

6.2. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 Господарського процесуального кодексу України).

6.3. З огляду на викладене колегія суддів вважає наведені у касаційній скарзі доводи обґрунтованими, що є підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду із залишенням у силі рішення місцевого господарського суду.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Відповідачів.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 у справі №910/21990/21 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у цій справі залишити в силі.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Фортуна-ХХІ" (04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 11; ідентифікаційний код 31725735) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9; ідентифікаційний код 02910019) 4 540,00 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

4. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 22883141) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9; ідентифікаційний код 02910019) 4 540,00 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв Судді І. Берднік І. Міщенко