Рішення

від 29.11.2023 по справі 140/25337/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року ЛуцькСправа № 140/25337/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинського обласного центру зайнятості, Володимир-Волинської філії Волинського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Волинського обласного центру зайнятості (далі відповідач-1), Володимир-Волинської філії Волинського обласного центру зайнятості (далі відповідач-2) про визнання протиправними дій Володимир-Волинської філії Волинського обласного центру зайнятості щодо не врахування при призначенні допомоги по безробіттю страхового стажу за період роботи з лютого 2022року по січень 2023року; зобов`язання Волинського обласного центру зайнятості провести перерахунок і виплату (з урахуванням виплачених сум) допомоги по безробіттю відповідно до статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з урахуванням страхового стажу за період роботи з лютого 2022року по січень 2023 року включно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебувала на обліку у Володимир-Волинській філії Волинського обласного центру зайнятості в статусі безробітної, проте допомога по безробіттю була виплачена в мінімальному розмірі без врахування страхового стажу та сплачених із заробітної плати страхових внесків за період з лютого 2022 року по січень 2023 року включно, у зв`язку з тим, що роботодавцем (ДП « Шахта №1 Нововолинська») не було сплачено єдиний соціальний внесок (далі - ЄСВ).

ОСОБА_1 вважає такі дії відповідача неправомірними з огляду на те, що несплата роботодавцем ЄСВ не може впливати на її право отримати допомоги по безробіттю в належному розмірі.

Позивач зазначила, що згідно довідки про нараховану заробітну плату та фактичну сплату ЄСВ, виданої страхувальником ДП «Шахта №1 Нововолинська» від 31.03.2022 №94 за період з червня 2015 року по січень 2023 року, в тому числі за період з з лютого 2022 року по січень 2023 року включно, вбачається, що їй була нарахована та виплачена заробітна плата (заборгованість відсутня), та страхувальником щомісячно здійснювалося відрахування страхових внесків із заробітної плати позивача та сплачувалися дані внески за неї, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Нарахування і виплати Володимир-Волинською філією Волинського обласного центру зайнятості допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі, тобто, без урахування страхового стажу за попередні 12 місяців перед наданням статусу безробітного, порушує її права, та позивач вважає, що набула право на виплату допомоги по безробіттю в розмірі, визначеному статтею 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 Волинський обласний центр зайнятості позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своєї позицію вказує, що розрахунковим періодом для призначення допомоги по безробіттю позивача є лютий 2022 року - січень 2023 року. За даними Державного реєстру ДП «Шахта № 1 «Нововолинська» не сплачено єдиний соціальний внесок за вказаний період, що також підтверджується даними Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОК-5, про що зазначає позивачка у позовній заяві. Оскільки, страховий стаж протягом 12 місяців, які передували реєстрації в службі зайнятості Позивачки становить 0 місяців, а тому їй призначено допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Щодо записів в трудовій книжці про період зайнятості позивача на ДП «Шахти №1 «Нововолинська», зауважує, що трудова книжка - це основний документ про трудову діяльність (зайнятість) працівника, який підтверджує стаж роботи, а також дає змогу власнику при прийнятті на роботу мати уяву про досвід роботи працівника. Однак, трудова книжка не підтверджує наявність страхового стажу.

У позові позивач зазначає, що згідно довідки ДП «Шахти № 1 «Нововолинська», за період з лютого 2022 по 31.01.2023 підприємством сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в повному розмірі Однак, згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон - №2464) у разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Виходячи з чого перерахування коштів роботодавцем на сплату єдиного соціального внеску позивача за період з лютого 2022 по 31.01.2023, не є підтвердженням її страхового стажу, що впливає на визначення розміру допомоги по безробіттю ї не може бути використане центром зайнятості. Крім того, відомості про страховий стаж та заробітну плату, розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, що використовуються для обчислення та призначення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру.

В той же час, центр зайнятості не здійснює контролю за сплатою єдиного внеску, не проводить зарахування періоду роботи до страхового стажу та у своїй роботі керується даними Державного реєстру виключно для призначення допомоги по безробіттю.

Вказує, що позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували ї страховий стаж, а тому відсутні правові підстави для призначення їй допомоги по безробіттю з врахуванням страхового стажу та перерахунку допомоги по безробіттю.

Вважає твердження позивача, що порушення страхувальником вимог закону щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку з чим і утворилася заборгованість із сплати страхових внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи, не стосується спору, та не має законного відображення як фактор впливу на обчислення страхового стажу безробітного.

Жодним нормативним актом не передбачено можливість зарахування періоду роботи страхового стажу без сплати страхових внесків.

Крім того, звертає увагу, що позивач не позбавлена права вимагати відшкодування їй шкоди, заподіяної несвоєчасною сплатою страхових внесків, внаслідок чого вона був позбавлений права на отримання допомоги по безробіттю у спірному розмірі, від роботодавця, з чиєї вини така була заподіяна, у порядку цивільного судочинства або ж відповідно до пункту 3 частини першої ст. 16 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

Право застрахованої особи на допомогу по безробіттю безпосередньо пов`язана із наявністю у неї певного страхового стажу, при цьому обов`язковою умовою для визнання певного періоду страховим стажем є сплата страхових внесків самою застрахованою особою або страхувальником.

При цьому, відповідач не заперечує того факту, що позивач не повинна нести відповідальність за обов`язок ДП «Шахта № 1 «Нововолинська» зі сплати ЄСВ, однак служба зайнятості не наділена повноваженнями здійснювати зарахування до страхового стажу Позивача періоду його роботи з лютого 2022 року по січень 2023 року та проводити нарахування допомоги по безробіттю, всупереч відомостям Державного реєстру.

З врахуванням наведеного, відповідач-1 просить в задоволенні адміністративного позову відмовити.

У відзиві на позовну заяву відповідач-2 Володимир-Волинська філія Волинського обласного центру зайнятості позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що позивачем не надано доказів того, що їй було відмовлено відповідачем в зарахуванні для призначення допомоги по безробіттю страхового стажу за період роботи з лютого 2022 року по січень 2023 року. У відповідь на звернення від 10.07.2023 року позивача лише було поінформовано про нормативні акти на підставі яких їй було призначено допомогу по безробіттю та роз`яснено, що зі змісту поданої ОСОБА_1 довідки ОК-5-індивідуальних відомостей про застраховану особу з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, як підтвердження наявності страхового стажу випливає, що за період з лютого 2022 року по січень 2023 року, який позивач вказувала у зверненні, страхові внески роботодавцем не сплачені, а тому даний період не може бути включений до страхового стажу для розрахунку виплати допомоги по безробіттю. Інших звернень від ОСОБА_1 не надходило та відповідей відповідачем не надавалось. Відтак на думку відповідача підстави для визнання неправомірними дій щодо відмови в зарахуванні для призначення допомоги по безробіттю позивача вказаного страхового стажу відсутні.

Щодо проведення перерахунку і виплати допомоги по безробіттю відповідно до ч. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з врахуванням страхового стажу та сплачених із заробітної плати страхових внесків за період з лютого 2022 року по січень 2023 року, з врахуванням виплачених сум, що розрахунковим періодом для призначення допомоги позивача є лютий 2022 року січень 2023 року. За даними державного реєстру ДП «Шахта №1 «Нововолинська» не сплачено єдиний соціальний внесок за вказаний період, що також підтверджується даними індивідуальних відомостей про застраховану особу ОК-5, долучених позивачем до звернення від 10.07.2023 року.

Отже, страховий стаж протягом 12 місяців, які передували реєстрації в службі зайнятості позивача становить 0 місяців, а тому їй призначено допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Відтак, Володимир-Волинською філією Волинського обласного центру зайнятості допомогу по безробіттю ОСОБА_1 призначено з урахуванням норм чинного законодавства.

Звертає увагу, що допомога по безробіттю обчислюються виходячи з даних про страховий стаж безробітного, який виникає в разі сплати страхових внесків. Факт сплати підтверджується даними Державного реєстру. Інші джерела інформації законодавством не передбачені, та не можуть бути використані центром зайнятості при призначенні допомоги по безробіттю.

При призначенні допомоги по безробіттю центр зайнятості керується виключно даними Державного реєстру. В той же час, центр зайнятості не здійснює контроль за сплатою єдиного внеску, не проводить зарахування періоду роботи до страхового стажу та у своїй роботі керується даними Державного реєстру виключно для призначення допомоги по безробіттю.

Реалізація передбаченого права застрахованої особи на допомогу по безробіттю безпосередньо пов`язана із наявністю у неї певного страхового стажу, при цьому обов`язковою умовою для визнання певного періоду страховим стажем є сплата страхових внесків самою застрахованою особою або страхувальником.

Крім того, звертає увагу, що позивач не позбавлений права вимагати відшкодування йому шкоди, заподіяної несвоєчасною сплатою страхових внесків, внаслідок чого він був позбавлений права на отримання допомоги по безробіттю у спірному розмірі, від роботодавця, з чиєї вини така була заподіяна, у порядку цивільного судочинства.

При цьому, відповідач не заперечує того факту, що позивач не повинен нести відповідальність за обов`язок ДП «Шахта №1 «Нововолинська» зі сплати ЄСВ, однак служба зайнятості не наділена повноваженнями здійснювати зарахування до страхового стажу Позивача періоду його роботи з лютого 2022 по січень 2023 року та проводити нарахування допомоги по безробіттю, всупереч відомостям Державного реєстру.

Також зазначає, що після надходження необхідних даних про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру (сплати ЄСВ), здійснюється перерахунок виплати допомоги по безробіттю з дня її призначення. У разі припинення реєстрації безробітного перерахунок може здійснюватися за заявою особи, згідно абзацу 2 пункту 11 Порядку надання допомоги по безробіттю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2022 р. № 735 «Про особливості реалізації державної політики у сферах зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час воєнного стану та після його припинення або скасування».

З врахуванням наведеного, відповідач-2 просить в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Суд перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , зокрема, в період з 02.06.2015 по 31.01.2023 працювала на посаді в.о. головного бухгалтера ДП «Шахта №1 «Нововолинська», що підтверджується записами її трудової книжки НОМЕР_1 .

31.01.2023 позивач звільнена з займаної посади за частиною 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

23.02.2023 позивач звернулась до Володимир-Волинської філії Волинського обласного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні.

Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» ОСОБА_1 наказом від 23.02.2023 №НТ230223 надано статус безробітного з 23.02.2023.

23.02.2023 позивачем подано заяву про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю. 24.02.2023 наказом №НТ230224 центром зайнятості на підставі пункту 2 статті 22 та пункту 3 статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» прийнято рішення про призначення позивачу допомоги по безробіттю строком на 90 календарних днів з 24.02.2023 по 24.05.2023.

З 24.02.2023 розпочато виплату допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі.

30.05.2023 згідно наказу №НТ230530 центром зайнятості припинено виплату допомоги по безробіттю позивачу з 25.05.2023 на підставі пункту 3-3 розділу VIII Прикінцевих положень Закону № 1533-ІІІ.

24.07.2023 згідно наказу НТ230630 ОСОБА_1 припинено реєстрацію в центрі зайнятості (у зв`язку з працевлаштуванням).

10.07.2023 позивач звернулася до Володимир-Волинської філії Волинського обласного центру зайнятості із заявою проведення з 23.02.2023 перерахунок і виплату раніше призначеної допомоги по безробіттю відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону № 1533-III з урахуванням страхового стажу за період з лютого 2022 року по січень 2023 року та виплачених центром зайнятості сум.

Листом від 08.08.2023 №2089/145/23 відповідач-2 повідомив позивача про нормативно-правові акти на підставі яких їй було призначено допомогу по безробіттю.

Вважаючи протиправними дії відповідача-2 дій щодо неврахування страхового стажу за періоди роботи з лютого 2022 року по січень 2023 року в ДП «Шахта №1 «Нововолинська» до розрахунку допомоги по безробіттю, позивач звернулася до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантоване право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000р. №1533-ІІІ (далі - Закон №1533-ІІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із преамбулою Закону №1533-III цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

За приписами статті 1 Закону № 1533-III у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем);

страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.

Терміни «застрахована особа», «страхувальники» та «роботодавці» вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI, в редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктами 3, 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено значення термінів, зокрема: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1533-ІІІ страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Частиною першою статті 6 Закону №1533-ІІІ встановлено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Одним із видів такого забезпечення є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності (абзац другий частини першої статті 7 Закону № 1533-ІІІ).

Згідно з частиною першою статті 22 Закону №1533-III право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону №1533-III застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Частиною першою статті 23 Закону №1533-ІІІ встановлено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Обчислення страхового стажу визначено статтею 21 Закону №1533-ІІІ, відповідно до частини першої якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний пред`являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.

З цим правом кореспондується обов`язок платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, який закріплений у пункті 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI, який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як це передбачено частиною дванадцятою статті 9 Закону №2464-V.

Як передбачено частинами сьомою, восьмою, десятою, одинадцятою статті 9 Закону №2464-V, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону №2464-V за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Виходячи зі змісту наведених норм, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов`язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.

При цьому особи, які сплачують такі внески через роботодавця, без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на отримання соціальних гарантій. Несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для позбавлення права застрахованої особи на отримання соціальних гарантій, оскільки це призведе до порушення принципу рівності перед законом.

Такий правовий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 29.04.2020 у справі №266/970/16-а, від 22.04.2021 у справі №752/20612/17, від 16.01.2023 у справі №823/1764/17.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо неврахування Володимир-Волинськоюї філією Волинського обласного центру зайнятості до страхового стажу для призначення допомоги по безробіттю періоду роботи позивача з лютого 2022 року по січень 2023 року через відсутність даних про сплату роботодавцем позивача страхових внесків.

Разом з тим, судом встановлено, що за періоди роботи з лютого 2022 року по січень 2023 року ОСОБА_1 була нарахована та виплачена заробітна плата, з якої нараховані та сплачені страхові внески у розмірі, більшому ніж мінімальний страховий внесок, що підтверджується довідкою ДП «Шахта №1 «Нововолинська» від 22.08.2023 №67.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за період з лютого 2022 року по січень 2023 року була включена до поданої ДП «Шахта №1 «Нововолинська» звітності «Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», про що зазначено у листі ГУ ДПС у Волинській області (вх. №78560/23 від 21.09.2023).

При цьому, відсутність за даними системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату страхових внесків обумовлена тим, що у ДП «Шахта №1 «Нововолинська» була наявна заборгованість по сплаті страхових внесків, тому зарахування поточних платежів відбувалося в рахунок погашення заборгованості.

Таким чином, несплата підприємством страхових внесків, які роботодавець попередньо відрахував із заробітної плати працівника, не може бути підставою для позбавлення його права на отримання соціальних гарантій.

Крім того, механізм державного соціального страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.

Відомості про те, що Пенсійний Фонд у вказаний період вживав заходів на усунення порушень з боку ДП «Шахта №1 «Нововолинська» стосовно несплати підприємством страхових внесків за спірний період, в матеріалах справи відсутні. Це свідчить про відсутність контролю з боку уповноваженого органу, який в силу своїх повноважень був зобов`язаний вжити відповідних заходів щодо усунення порушень з боку роботодавця.

Враховуючи викладене, позивач не може бути позбавлена права на отримання соціальних гарантій внаслідок того, що орган, відповідальний за повноту та своєчасність сплати страхових внесків своєчасно не вжив дієвих заходів.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № 242/2088/17 та від 29.04.2020 у справі №266/970/16-а.

Статтею 16 Закону № 2464-VI передбачено ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації.

Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування

Згідно з пунктом 4 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Отже, за наявного правового регулювання право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців. Але страховий стаж визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, який включає реєстр застрахованих осіб, який формує та веде Пенсійний фонд України.

Суд встановив, що страховий стаж позивача протягом 12 місяців, що передували реєстрації її як безробітної, становить не менше ніж шість місяців. Проте, відповідні дані про стаж позивача не внесено до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, існує ситуація, у якій позивач отримувала зменшений розмір допомоги через відсутність повних даних про його страховий стаж у Державному реєстрі, за формування якого відповідальний Пенсійний фонд України.

Враховуючи, що позивач не відповідальний за формування та ведення Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, але при цьому має страховий стаж достатній для отримання допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу, а не у мінімальному розмірі, суд дійшов висновку про необхідність звернутись до практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з п. 71 Рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04) державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, право позивача на отримання допомоги у належному розмірі не може бути поставлене у залежність від дій державних органів, які не дотримуються своїх власних процедур, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного суду від 16.05.2019 справа №460/5659/16-а.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №266/970/16-а.

Суд зазначає, що розрахунковим періодом для призначення та виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_2 з 24.02.2023 по 24.05.2023 є лютий 2022 року січень 2023 року.

Відтак, Володимир-Волинською філією Волинського обласного центру зайнятості протиправно не враховано для призначення допомоги по безробіттю протягом 12 місяців, що передували реєстрації ОСОБА_2 як безробітної в період з 23.02.2023 по 24.07.2023, страховий стаж позивача в ДП «Шахта №1 «Нововолинська» з 01.02.2022 по 31.01.2023.

На переконання суду, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.08.2018 у справі №490/12392/16-а, від 01.11.2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 26.03.2020 №299/3616/16-а.

Суд зазначає, що внаслідок невиконання ДП «Шахта №1 «Нововолинська» обов`язку зі своєчасної сплати страхових внесків позивач фактично позбавлена соціальної захищеності (отримання належного матеріального забезпечення на випадок безробіття) з урахуванням стажу роботи на вказаному підприємстві, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Таким чином, оскільки з наявних у справі доказів видно, що з лютого 2022 року по січень 2023 року включно у позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися та сплачувались страхові внески, тому цей період підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 , що зумовлює висновок суду про наявність у позивача права на виплату допомоги по безробіттю в розмірі, визначеному частиною першою статті 23 Закону №1533-ІІІ.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Даючи оцінку поведінці відповідача Володимир-Волинської філії Волинського обласного центру зайнятості, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що призначення допомоги без урахування страхового стажу позивача за період роботи з лютого 2022 року по січень 2023 року включно порушує її право на соціальний захист, тому дії вказаного відповідача щодо призначення допомоги у мінімальному розмірі не відповідають критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зокрема, принципу рівності перед законом та принципу пропорційного прийняття рішень (з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тому є протиправними.

Що стосується вимог зобов`язального характеру, то суд, з врахуванням позиції Восьмого апеляційного адміністративного суду викладеній в постанові від 16.03.2023 у справі №140/5820/22 та від 01.12.2022 у справі №140/3528/22, вважає, що зобов`язання Волинського обласного центру зайнятості провести перерахунок і виплату допомоги по безробіттю відповідно до статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» за період з 24.02.2023 по 24.05.2023 з урахуванням страхового стажу за період роботи з лютого 2022 року по січень 2023 року включно є ефективним способом захисту порушених прав позивача, який свідчитиме про те, що спір остаточно вирішено.

Відтак, позов слід задовольнити.

За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Волинського обласного центру зайнятості необхідно стягнути судовий збір в сумі 1073,60 грн, який сплачений відповідно до квитанції від 24.08.2023.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Володимир-Волинської філії Волинського обласного центру зайнятості щодо не врахування при призначенні допомоги по безробіттю ОСОБА_1 її страхового стажу за період роботи з лютого 2022 року по січень 2023 року.

Зобов`язати Волинський обласний центр зайнятості (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, 3а, код ЄДРПОУ 05427482) провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) перерахунок і виплату (з урахуванням виплачених сум) допомоги по безробіттю відповідно до статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» за період з 24.02.2023 по 24.05.2023 з урахуванням страхового стажу за період роботи з лютого 2022 року по січень 2023 року включно.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Волинського обласного центру зайнятості (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, 3а, код ЄДРПОУ 05427482) судовий збір у сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк