Рішення

від 21.11.2023 по справі 160/619/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року Справа № 160/619/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Н.В. за участі секретаря судового засіданняСватко Є.А. за участі: представника позивача представника відповідача Біднягіної К.В. Сербулової К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/619/19 за позовною заявою Приватного акціонерне товариства «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» (51650, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, смт. Дніпровське, вул. Олександра Островського, буд. 11, код ЄДРПОУ: 00383372) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремлений підрозділ (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ ВП: 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

22 січня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерне товариство «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» (далі позивач) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.10.2018 року №0029741418 за формою «С», яким до ПрАТ «Дніпровський КПК» застосована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 1459565,40 грн.

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо складання в Акті від 05.10.2018 року №59373104-36-14-18/00383372 висновків про порушення статті 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР та п. 7 р. ІІІ Положення по порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 року №281 щодо несплати до державного бюджету позитивної курсової різниці у сумі 1281864,77 грн, що виникли внаслідок здійснення операцій повернення та продажу УМВБ раніше передплачених валютних коштів за імпортним контрактом.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність податкового повідомлення-рішення відповідача від 29.10.2018 року №0029741418, а також висновків Акту від 05.10.2018 року №59373104-36-14-18/00383372. Зазначає, що в 2017 році уклав з фірмою «PAGLIERANI SRL» контракти від 12.05.2017 року №PAG-DKPK-2017-05-12 (далі Контракт від 12.05.2017 року) та від 17.05.2017 року №PAG-DKPK-2017-05-17 (далі Контракт від 17.05.2017 року). Предмети обох контрактів є подібними та полягають у поставці позивачу як покупцю лінії по упаковці товару. По обом контрактам у грудні 2017 року виникла необхідність продовжити строки розрахунку, на що Мінекономрозвитку надало позитивні висновки про продовження строку розрахунків. В березні 2018 року виникла необхідність повторно продовжити строки розрахунку, на що Мінекономрозвитку в обох випадках відмовлено, такі відмови позивачем оскаржено, щодо однієї з відмов станом на день подання позову є рішення суду про визнання такої відмови протиправною. Позивач стверджує, що за таких обставин в його діях відсутня протиправність щодо проведення розрахунків в імпортних операціях, а тому нарахована спірним податковим повідомленням-рішенням пеня за затримку в таких розрахунках є протиправною. Також позивач не погоджується з висновками Акту про результати перевірки щодо порушення позивачем обов`язку щодо сплати до державного бюджету позитивної курсової різниці, яка виникла в результаті повернення іноземним контрагентом коштів, зазначає також, що позивач не є суб`єктом ринку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій залишено без руху, запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05 березня 2019 року.

01 березня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі. Зазначає, що по Контракту від 17.05.2017 року кінцевим терміном розрахунку первинно була дата 13.12.2017 року, згідно висновку Мінекономрозвитку від 27.12.2017 року №1054 такий термін продовжено до 23.03.2017 року, однак кошти позивачу були повернуті лише 24.04.2018 року, в зв`язку з чим виникло прострочення, щодо якого і нарахована пеня. Щодо Контракту від 12.05.2017 року має місце аналогічна ситуація, оскільки з урахуванням висновку Мінекономрозвитку від 27.12.2017 року №1055 термін розрахунків спливав 23.03.2018 року, в той час як кошти позивачу повернуто 24.04.2018 року, в зв`язку з чим також виникло прострочення. Також позивач мав Контракт від 02.11.2017 року №DKPK 2017-11-02 (далі Контракт від 02.11.2017 року), по якому прострочення складає 1 день. Також позивач мав за межами Україні на зберіганні валютні цінності, які підлягають декларуванню, а саме: станом на 01.04.2018 року 455754,60 Євро, однак в декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.04.2018 року позивачем не включено заборгованість від нерезидента.

В судове засідання, призначене на 05 березня 2019 року, сторони не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, в зв`язку з чим протокольною ухвалою відкладено судове засідання на 02 квітня 2019 року.

06 березня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Повторює, що затримка в розрахунках по Контрактам від 12.05.2017 та від 17.05.2017 року існувала, однак позивач звертався до Мінекономрозвитку з заявами про продовження строку таких розрахунків, відповідні висновки в подальшому позивачем оскаржено, щодо одного з висновків судове рішення перебуває на стадії виконавчого провадження (відмову у наданні висновку скасовано, зобов`язано Мінекономрозвитку повторно розглянути заяву позивача про продовження строку розрахунків). Позивач повідомляв відповідачу про ці обставини.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року клопотання представника позивача про зупинення провадження по справі №160/619/19 задоволено, провадження у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/6135/18.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року поновлено провадження у справі №160/619/19, постановлено продовжити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 26 вересня 2023 року.

Про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 26 вересня 2023 року, сторони були повідомлені належним чином.

26 вересня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, до якого додана копія постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 року у справі №826/6135/18.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року клопотання представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про заміну сторони у справі №160/619/19 задоволено, замінено відповідача в адміністративній справі №160/619/19 з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а, код ЄДРПОУ 39394856) на правонаступника - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а, код ЄДРПОУ ВП: 44118658).

Наступне судове засідання призначене на 10 жовтня 2023 року.

09 жовтня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшли пояснення, за змістом яких позивач повідомляє обставини виконання рішень Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2018 року у справі №826/6134/18, від 29.11.2022 року у справі №826/6135/18.

09 жовтня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшли пояснення щодо розрахунку витрат на правничу допомогу.

10 жовтня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшли пояснення по справі, в яких зазначає, що в ході розгляду справ №826/6135/18 та №826/6134/18 ухвалені рішення, які набрали законної сили та якими констатовано, що відмови Міністерства економічного розвитку і торгівлі у наданні позивачу висновків щодо продовження строків розрахунків за спірними імпортними зовнішньоекономічними операціями є протиправними, а відповідні заяви позивача про надання таких висновків були обґрунтованими. Також наводить приклади судової практики щодо визнання первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів саме дату зарахування валютної виручки на відповідний валютний рахунок резидента, в той час як подальший рух коштів з валютного рахунку на поточний рахунок, в т.ч. з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту.

Про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 10 жовтня 2023 року, сторони були повідомлені належним чином. До суду надійшла заява представника відповідача про відкладення судового засідання, в зв`язку з чим протокольною ухвалою відкладено судове засідання на 24 жовтня 2023 року

Про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 24 жовтня 2023 року, сторони були повідомлені належним чином. До суду надійшли заяви сторін про закриття підготовчого провадження у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 14 листопада 2023 року.

25 жовтня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшли пояснення щодо виконання судового рішення у справі №825/6135/18. Зазначає, що 24.10.2023 року позивачем направлено до Мінекономрозвитку копію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 року у справі №826/6135/18 для добровільного виконання.

14 листопада 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшли пояснення щодо підтвердження повноважень на правничу допомогу, до яких додано додатковий договір та акт приймання-передачі послуг.

Судове засідання, призначене на 14 листопада 2023 року, не відбулося в зв`язку з оголошенням сигналу «Повітряна тривога», наступне судове засідання призначено на 21 листопада 2023 року.

В судове засідання, призначене на 21 листопада 2023 року, представники сторін з`явились, надали пояснення та виступили з промовами в судових дебатах.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи та об`єктивно оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Позивач є юридичною особою приватного права, код ЄДРПОУ: 00383372, дата державної реєстрації: 25.06.1991, Дата запису: 03.08.2004, Номер запису: 12021200000000007, КВЕД: 10.62 Виробництво крохмалів і крохмальних продуктів (основний).

Наказом відповідача від 14.09.2018 року №5260-П про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача з 24.09.2018 року тривалістю 5 робочих днів. Перевірку провести за період діяльності з 12.05.2017 року по 21.09.2018 року з метою перевірки дотримання вимог валютного законодавства України при виконання умов зовнішньоекономічних контрактів від 12.05.2017 року №PAG-DKPK-2017-05-12, від 17.05.2017 року №PAG-DKPK-2017-05-17, від 02.11.2017 року №PAG-DKPK-2017-11-02, порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого майна резидента, яке перебуває за межами України.

05 жовтня 2018 року відповідачем складено Акт №59373104-36-14-18/00383372 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства України при виконання умов зовнішньоекономічних контрактів від 12.05.2017 року №PAG-DKPK-2017-05-12, від 17.05.2017 року №PAG-DKPK-2017-05-17, від 02.11.2017 року №PAG-DKPK-2017-11-02, порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого майна резидента, яке перебуває за межами України (далі Акт про результати перевірки).

Розділом 4 «Висновок» Акту про результати перевірки констатовано: за наслідками проведеної перевірки позивача встановлено порушення вимог валютного законодавства:

- ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями) з урахуванням Постанови Правління НБУ від 25.05.2017 року №41 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» при виконанні контрактів 12.05.2017 року №PAG-DKPK-2017-05-12 та від 17.05.2017 року №PAG-DKPK-2017-05-17, складеному з нерезидентом фірмою «ПАГЛИЕРАНИ» (Італія) та від 02.11.2017 року №PAG-DKPK-2017-11-02, складеному з фірмою «R.Simon (Dryere) Limited» (Англія), за що на підставі ст. 4 цього ж Закону позивачу нараховується пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД;

- ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (із змінами та доповненнями), за що у відповідності із п. 2.7. Постанови Правління НБУ від 08.02.00 №49 «Про затвердження Положення про валютний контроль» (зі змінами та доповненнями) та п. 2 ст. 16 Декрету №15-93, позивачу нараховується штрафна санкція за порушення порядку декларування валютних цінностей та іншого майна станом на 01.04.2018 року;

- ст. 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та п. 7 р. ІІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року №281, щодо несплати до державного бюджету позитивної курсової різниці у сумі 1 281 864,77 грн, що виникла внаслідок здійснення операцій повернення та продажу на УМВБ раніше передплачених валютних коштів за імпортним контрактом.

На підставі Акту про результати перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «С» від 29.10.2018 року №0029741418, відповідно до якого встановлено порушення ст. 2 закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями) (далі Закон №185/94-ВР) та на підставі пп. 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України і ст. 4 Закону №185/94-ВР застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 1459 565,40 грн. (далі ППР від 29.10.2018 року).

Вважаючи ППР від 29.10.2018 року протиправним позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування ППР від 29.10.2018 року.

В матеріалах справи міститься документ «Дані про виконання імпортних контрактів ПрАТ Дніпровський КПК» (податковий номер 00383372) за період з 12.05.2017 року по 21.09.2018 року». За змістом цей документ є розрахунком пені, щодо якої в подальшому винесено ППР від 29.10.2018 року. Так, сума пені утворена наступним чином:

Контрагент: фірма «ПАГЛИЕРАНИ» (Італія):

1) 16.06.2017 року позивачем на користь контрагента сплачено 122 394,60 євро згідно Контракту від 17.05.2017 року, граничний термін надходження товарів 13.12.2017 року. В подальшому на підставі висновку Мінекономіки граничний термін продовжено до 23.03.2018 року.

24 квітня 2018 року та 25 квітня 2018 року позивачу його контрагентом двома платежами по 61197,30 євро повернуто передплату за Контрактом від 17.05.2017 року.

Щодо операції з повернення коштів від 24.04.2018 року пеня обчислена наступним чином: 61197,30 Х 0,3% Х 32,333994 (24.03.2018 року) х 32 (24.03-24.04)=189 958,33;

Щодо операції з повернення коштів від 25.04.2018 року пеня обчислена наступним чином: 61197,30 Х 0,3% Х 32,333994 (24.03.2018 року) х 33 (24.03-25.04)=195 894,54.

2) 16.06.2017 року позивачем на користь контрагента сплачено 79 641,77 євро згідно Контракту від 12.05.2017 року, граничний термін надходження товарів 13.12.2017 року. В подальшому на підставі висновку Мінекономіки граничний термін продовжено до 23.03.2018 року.

19.06.2017 року позивачем на користь контрагента сплачено 30 745,86 євро згідно Контракту від 12.05.2017 року, граничний термін надходження товарів 16.12.2017 року. В подальшому на підставі висновку Мінекономіки граничний термін продовжено до 23.03.2018 року.

20.06.2017 року позивачем на користь контрагента сплачено 222 972,37 євро згідно Контракту від 12.05.2017 року, граничний термін надходження товарів 17.12.2017 року. В подальшому на підставі висновку Мінекономіки граничний термін продовжено до 23.03.2018 року.

24 квітня 2018 року та 25 квітня 2018 року позивачу його контрагентом двома платежами по 55 193,81 євро та 278 166,19 євро відповідно повернуто передплату за Контрактом від 12.05.2017 року.

Щодо операції з повернення коштів від 24.04.2018 року пеня обчислена наступним чином: 55193,81 Х 0,3% Х 32,333994 (24.03.2018 року) х 32 (24.03-24.04)=171 323,61;

Щодо операції з повернення коштів від 25.04.2018 року пеня обчислена наступним чином: 278166,19,30 Х 0,3% Х 32,333994 (24.03.2018 року) х 33 (24.03-25.04)=890429,69

Контрагент: фірма «R.Simon (Dryere) Limited» (Англія)

1) 05.01.2018 року позивачем на користь контрагента сплачено 114 077,00 фунтів стерлінгів згідно Контракту від 02.11.2017 року, граничний термін надходження товарів 04.07.2018 року.

05 липня 2018 року позивачу його контрагентом платежем на суму 114 077,00 фунтів стерлінгів повернуто передплату за Контрактом від 02.11.2017 року.

Щодо операції з повернення коштів від 05.07.2018 року пеня обчислена наступним чином: 114077,00 Х 0,3% Х 34,933377 (05.07.2018 року) х 1 =11955,25.

Всього: 1459561,42+340 (декларування) = 1459901,42.

Суд зауважує, що між сторонами відсутній спір щодо викладених фактичних обставин (визначених кінцевих дат розрахунків, фактів їх продовження та непродовження Мінекономрозвитку, розміру сплачених коштів, дат відповідних платежів і тд). Натомість спірним в цій справі є загальна правомірність нарахування позивачу пені за прострочення в розрахунках, оскільки позивач звертався за продовженням строку таких розрахунків до Мінекономрозвитку, а відповідні відмови визнано протиправними в судовому порядку.

Враховуючи зазначене, з урахуванням положень ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України суд визнає встановленими обставини справи, викладені в документі «Дані про виконання імпортних контрактів ПрАТ Дніпровський КПК» (податковий номер 00383372) за період з 12.05.2017 року по 21.09.2018 року».

Відповідно, при вирішенні справи дослідженню та правовій оцінці підлягають обставини нарахування позивачу пені за прострочення в зовнішньоекономічних розрахунках з урахуванням скасування рішень Мінекономрозвитку про відмову в продовженні строків у таких розрахунках.

Доводи позивача в цій частині зводяться до того, що по обом спірним контрактам він заздалегідь звернувся до Мінекономрозвитку із заявами про продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, отримав відмови, які в подальшому визнані судами протиправними.

Так, щодо Контракту від 17.05.2017 року рішенням Мінекономрозвитку від 29 березня 2018 року №4102-10/104 відмовлено в продовжені строку розрахунків за зовнішньоекономічними операціями. Це рішення скасовано рішенням окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2018 року у справі №826/6134/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 року. Судовим рішенням зобов`язано Мінекономрозвитку повторно розглянути заяву позивача про продовження строку розрахунків.

Щодо Контракту від 12.05.2017 року рішенням Мінекономрозвитку від 29 березня 2018 року №4102-10/105 відмовлено в продовжені строку розрахунків за зовнішньоекономічними операціями. Це рішення скасовано рішенням окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2022 року у справі №826/6135/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 року. Судовим рішенням зобов`язано Мінекономрозвитку повторно розглянути заяву позивача про продовження строку розрахунків.

Спірні правовідносини були врегульовані наступними нормами права (в редакції, чинній станом на дату їх виникнення).

Згідно ст. 2 Закону №185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до ст. 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Частиною 6 Закону №185/94-ВР встановлено, що строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2007 року №1409 (далі Порядок №1409)

Згідно п. 3 Порядку №1409 висновок стосовно віднесення операцій резидента до таких, що здійснюються за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, та продовження встановлених строків (далі - висновок) видається Мінекономрозвитку.

Визначений у висновку строк розрахунків може бути продовжений у встановленому порядку за умови подання обґрунтування необхідності такого продовження та підтвердних документів.

Правові наслідки скасування відмови у видачі висновку Порядком №1409 не визначені.

Висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією є індивідуальним правовим актом, видається для збільшення встановлених законодавством строків розрахунків, який усуває відповідальність за правопорушення, скоєне у минулому, а тому має зворотну дію у часі та звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені.

Висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, який виданий вже після перевищення законодавчо встановленого строку розрахунків ретроспективно звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Касаційного адміністративного суду від 15.02.2022 року у справі №160/816/20.

Водночас, за обставин цієї справи відсутні висновки Мінекономрозвитку нового змісту, видані на виконання судових рішень у справах №826/6134/18 та №826/6135/18.

Позивачем з цього приводу надано матеріали виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого у справі №826/6134/18. Щодо справи №826/6135/18 надана пояснення про неможливість ініціювання виконавчого провадження в зв`язку з неможливістю отримання виконавчого листа у справі через ліквідацію Окружного адміністративного суду м. Києва.

Так, згідно листа Мінекономрозвитку від 22.07.2019 року №3102-13/30241-07 ним на виконання рішення суду у справі №826/6134/18 повідомлено, що з 07.02.2019 року введено в дію Закон України «Про валюту і валютні операції», відповідно до положень якого Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 13.02.2019 року №104 «Про затвердження Порядку видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених національним банком». Зазначеною постановою було затверджено механізм видачі висновків щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком та визнано такою, що втратила чинність, зокрема, постанову Кабінету Міністрів України від 29.12.2007 року №1409 «Про затвердження порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями».

Отже, наразі відсутній ані повторний негативний, ані новий позитивний висновок щодо продовження позивачу строків за зовнішньоекономічними розрахунками. Оцінюючи таку обставину справи суд зазначає наступне.

Розглядаючи в рамках справи №826/6134/18 спір щодо правомірності рішення Мінекономрозвитку від 29 березня 2018 року №4102-10/104 про відмову в продовжені строку розрахунків за зовнішньоекономічними операціями за Контрактом від 17.05.2017 року судом першої інстанції в рішенні від 24 вересня 2018 року констатовано: «З урахуванням викладеного суд вважає, що у поданому позивачем листі-зверненні від 15 березня 2018 року №12/266 з проханням видати Висновок щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями на суму 122394,60 євро до 01 липня 2018 року позивач належним чином обґрунтував наявність вказаних підстав для продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.

Тобто, у ході розгляду справи судом встановлено відсутність підстав, передбачених п. 9 Порядку, для відмови у задоволенні листа-звернення позивача від 15 березня 2018 року №12/266 та відповідно наданні позивачу висновку про продовження строків розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічними операціями». Цей висновок підтримано і судом апеляційної інстанції у постанові від 12 грудня 2018 року.

При цьому суд зауважує, що позивач звернувся до Мінекономрозвитку за отриманням висновку про продовження строків розрахунку заздалегідь, до граничного терміну розрахунків, встановленого першим висновком Мінекономрозвитку щодо розрахунків за Контрактом від 17.05.2017 (тобто, до 23.03.2018 року). Відповідно, негативний змісту висновку Мінекономрозвитку від 29 березня 2018 року №4102-10/104 безпосередньо зумовив набуття розрахунками позивача за зовнішньоекономічною операцією характеру порушення та прострочення, за що в подальшому позивачу відповідачем нараховано пеню спірним податковим повідомленням-рішенням, яке є предметом оскарження.

Водночас, протиправність такої відмови Мінекономрозвитку наразі встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили (справа №826/6134/18), при цьому судом зауважено, що лист-звернення позивача був належним чином обґрунтованим, а підстав для відмови не існувало. За таких обставин суд вважає безпідставним покладання на позивача тягаря негативних правових наслідків, що безпосередньо зумовлені протиправним рішенням іншого суб`єкта владних повноважень. Суд повторює, що така протиправність не є спірною, оскільки встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили, в той час як в цій справі судом вирішується питання саме про наслідки встановлення такої протиправності для правомірності спірного рішення відповідача, яке за своїм змістом є реакцією на правове становище, яке було створено протиправним рішенням Мінекономрозвитку. Однак, в зв`язку зі скасуванням такого рішення Мінекономрозвитку в судовому порядку позивач перестав перебувати у протиправному становищі, при цьому юридичні наслідки ухвалення відповідного судового рішення в цілому ліквідують будь-які негативні наслідки від протиправного становища, в якому перебував позивач, з початку існування такого становища, оскільки скасовано рішення Мінекономрозвитку, яким протиправне становище позивача було створено. Зворотній підхід являв би собою покладання на платника податку негативних наслідків від протиправних рішень суб`єкта владних повноважень, що є необґрунтованим та протиправним за своєю суттю.

Оскільки позивач звертався до Мінекономрозвитку листом-зверненням від 15 березня 2018 року №12/266 з проханням продовжити строк розрахунків до 01 липня 2018 року, підстав для непродовження такого строку не існувало, що визнано судовим рішенням в іншій справі, а пеня позивачу нарахована за період з 24.03.2018 року по 24.04.2018 року та з 24.03.2018 року по 25.04.2018 року, тобто в межах періоду, щодо якого позивач звертався за продовженням строку розрахунків, така пеня підлягає скасуванню.

В рамках справи №826/6135/18 наразі відсутня будь-яка відповідь Мінекономрозвитку щодо виконання рішення суду. Цю обставину суд оцінює як таку, що не має визначального значення для можливості розгляду справи в цій частині, оскільки у справі №826/6135/18 судом першої інстанції у рішенні від 29 листопада 2022 року зазначено: «оскільки відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано, яким саме чином позивач повинен обґрунтувати необхідність продовження строків розрахунків за спірною зовнішньоекономічною операцією та не обґрунтував правомірність неприйняття зазначеного позивачем у листі-зверненні обґрунтування як належного, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено у видачі висновку із зазначених підстав, що є підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування судом.

Тобто, у ході розгляду справи судом встановлено відсутність підстав, передбачених пунктом 9 Порядку №1409, для відмови у задоволенні листа-звернення позивача від 15 березня 2018 року №12/265 та відповідно наданні позивачу висновку про продовження строків розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічними операціями із зазначених підстав». Цей висновок підтримано і судом апеляційної інстанції у постанові від 30 травня 2023 року.

Суд констатує, що незалежно від позиції Мінекономіки (як правонаступника Мінекономрозвитку) щодо виконання рішення суду у справі №826/6135/18, сама по собі обставина скасування рішення Мінекономрозвитку від 29 березня 2018 року №4102-10/105 про відмову в продовженні строку розрахунків за зовнішньоекономічною операцією створює правові наслідки, які вже визначені судом щодо скасування у справі №826/6135/18 рішення Мінекономрозвитку від 29 березня 2018 року №4102-10/104. При цьому в своєму листі зверненні від 15 березня 2018 року №12/265 позивач просив продовжити строк розрахунків до 15 серпня 2018 року, а пеня щодо Контракту від 12.05.2017 року нарахована за період з 24.03.2018 року по 24.04.2018 року та з 24.03.2018 року по 25.04.2018 року.

Таким чином, суд висновує, що обставина скасування обох рішень про відмову у продовженні строку розрахунків за зовнішньоекономічною операцією, а також констатація відсутності підстав для такої відмови та виконання позивачем умов для продовження строку таких розрахунків, що констатовано судовими рішеннями, які набрали законної сили, зумовлює протиправний характер наступних рішень інших суб`єктів владних повноважень (в т.ч. спірного податкового повідомлення-рішення), прийнятих виходячи з правомірності скасованих в подальшому рішень Мінекономрозвитку. Однак, в зв`язку зі скасуванням таких рішень Мінекономрозвитку, які були передумовою для винесення податкового-повідомлення рішення, воно також підлягає скасуванню у відповідній частині як таке, що ґрунтується на протиправному акті.

Отже, за Контрактом від 12.05.2017 року та Контрактом від 17.05.2017 року не виникло правопорушення щодо прострочення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, які б були зумовлені правовою поведінкою позивача та, відповідно, могли б спричиняти для нього негативні правові наслідки у вигляді нарахування пені. Таким чином, у відповідній частині податкового повідомлення-рішення, яким така пеня нарахована, воно підлягає скасуванню.

Так, за цими контрактами позивачу в цілому нараховано пені на суму 1 447 606,17 грн. Водночас, ППР від 29.10.2018 року винесено на суму 1 459 565,40 грн. Зі змісту даних про виконання імпортних контрактів вбачається, що до розміру пені додано прострочення за Контрактом від 02.11.2017, а також штраф на суму 340 грн.

Висновки відповідача щодо операції за Контрактом від 02.11.2017 року містяться на стор. 15-18 акту. Відповідач зазначає, що за порушення ст. 2 Закону №185/94-ВР при виконанні цього контракту на підставі ст. 4 Закону №185/94-ВР нараховується пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності.

В якості передумови для такого висновку відповідач посилається на Інструкцію про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затверджено постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 року №136 (далі Постанова №136), зі змісту п. 3.5. якої висновує, що повернення грошових коштів за імпортними контрактами є підставою для завершення імпортних операцій. В подальшому з посиланнями на профільні нормативно-правові акти стверджує, що датою надходження повернених коштів є дата зарахування іноземної валюти та гривневого еквіваленту на поточні рахунки резидента (а не на розподільчі рахунки).

Згідно даних про виконання імпортних контрактів граничним терміном розрахунків було 04.07.2018 року, в той час як такі розрахунку здійснено 05.07.2018 року (дата надходження коштів на поточний рахунок позивача), що вказує на наявність 1 дня прострочення.

Позивач у своїх поясненнях від 10.10.2023 року зазначав, що прострочення відсутнє, оскільки повернення валютних коштів зараховано на розподільчий рахунок позивача в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» № НОМЕР_1 саме 04.07.2018 року, в той час як 05.07.2018 року 100% коштів в гривневому еквіваленті зараховано на поточний рахунок позивача № НОМЕР_2 . Зазначає, що кошти на розподільчому рахунку підлягають обліку, а також визнаються Національним банком України як кошти клієнтів банку.

Поверненню позивачу коштів відбулося у липні 2018 року (згідно позицій сторін 4 або 5 числа), тобто в період дії Постанови Правління Національного банку України «Про запровадження обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті та встановлення розміру обов`язкового продажу таких надходжень» від 12.06.2018 року №65.

Згідно п. 4.5. цієї постанови уповноважений банк зобов`язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з пунктом 1 цієї постанови поширюється вимога щодо обов`язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 "Розподільчі рахунки суб`єктів господарювання" (далі - розподільчий рахунок).

Уповноважений банк зобов`язаний здійснити обов`язковий продаж надходжень в іноземній валюті відповідно до вимог цієї постанови:

1) без доручення клієнта;

2) виключно наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.

Відповідач в свою чергу послався на нечинну постанову правління Національного банку України відповідного змісту, що не впливає на наступні висновки суду.

Відповідно до п. 3.5. Інструкції №136 у разі повернення резиденту коштів, що були перераховані на адресу нерезидента за імпортним договором у зв`язку з тим, що взаємні зобов`язання за цим договором частково або повністю не виконані, резидент самостійно передає банку, який за дорученням резидента здійснив платіж на користь нерезидента, копії документів, які однозначно підтверджують повернення коштів (за умови, що кошти повернуто на рахунок резидента в іншому банку). Відповідальність за порушення цієї умови покладається на резидента.

Згідно пп. «а» п. 5.3. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492, на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів зараховуються такі кошти: а) через розподільні рахунки: перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами).

Також відповідач послався на Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджену Постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 року №280, однак ця інструкція втратила чинність в 2017 році, а тому не підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли в 2018 році.

Узагальнюючи вищевикладені нормативні положення суд констатує рух коштів, перерахованих за зовнішньоекономічним контрактом нерезидентом України на користь резидента України через розподільчий рахунок.

В свою чергу згідно сталої правової позиції Касаційного адміністративного суду датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок резидента. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів (постанови від 15.05.2023 року у справі №820/2419/17, від 07.03.2023 року у справі №804/858/16, від 10.12.2020 року у справі №820/3540/16 та ін.).

Отже, відповідач безпідставно визначав дату повернення валютних виходячи з дати зарахування коштів на поточний рахунок позивача, а не з дати зарахування таких коштів на розподільчий рахунок. В зв`язку з цим безпідставними є доводи відповідача про технічний характер такого рахунку та, як наслідок, висновок про наявність 1 дня прострочення в розрахунках за зовнішнім економічним Контрактом від 02.11.2017 року.

Вищевикладене є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2018 року №0029741418 за формою «С», яким до ПрАТ «Дніпровський КПК» застосована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства, оскільки відповідачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами правомірність його прийняття та відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій щодо складання в Акті про результати перевірки висновків.

Позивачем наведено доводи щодо необґрунтованості висновків Акту про результати перевірки щодо несплати позивачем до державного бюджету позитивної курсової різниці у сумі 1 281 864,77 грн.

Суд зазначає, що станом на дату розгляду судом цієї справи на підставі саме зазначеного висновку акту щодо позивача юридично-значущих рішень не приймалося, предметом оскарження в цій справі такі рішення не є, докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 07.09.2023 року у справі №823/1/18.

Висновки акта перевірки самостійно не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Порушення, допущені суб`єктом владних повноважень при призначенні та/або проведенні перевірки, так само як і висновки перевірки, можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта, дії

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 07.12.2021 року у справі №826/17875/18.

Акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, діяльність яких перевірялася, а тому його висновки не можуть бути предметом спору.

Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 22.04.2021 року у справі №640/8578/19.

Суд звертає увагу, що самим позивачем також конкретно не вказано яким саме чином відповідний висновок Акту про результати перевірки фактично вплинув на права та обов`язку позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 21 131,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 14.01.2019 року №51 та платіжним дорученням від 31.01.2019 року №45.

Отже, розмір судового збору, що підлягає відшкодуванню, складає 19210,00 грн., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Позивачем заявлено до відшкодування такі витрати у розмірі 10000 грн.

Відповідач з цього приводу заперечень не навів, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не надав.

З цього приводу суд зазначає, що за клопотанням іншої сторони суд може зменшити витрати на професійну правничу допомогу згідно ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як критерії, визначені ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом застосовуються незалежно від наявності іншої сторони у справі.

Змістовно аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21, що є релевантним до обставин цієї справи виходячи з тотожності відповідних положень законодавства.

Також суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того чи їх фактично сплачено, чи вони тільки підлягають сплаті, що підтверджується послідовною практикою Касаційного адміністративного суду (наприклад, постанова від 16.02.2023 року по справі №520/562/19).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано:

1) Договір про надання правової допомоги (професійної правничої допомоги адвоката) від 15.01.2019 року №б/н (далі Договір);

2) Додатковий договір від 04.10.2023 року №1 до Договору (далі Додатковий договір);

3) Акт приймання-передачі послуг до Договору від 13.11.2023 року (далі Акт).

Згідно п. 1.1. Договору виконавець бере на себе обов`язок систематично надавати замовнику правову допомогу на платній основі, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати такі послуги відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 1.3. Договору сторони дійшли згоди, що строки виконання послуг, їх конкретні види, а також порядок їх виконання будуть зазначатись додатково шляхом укладення відповідних протоколів та/або в усному порядку.

Пунктами 4.1.-4.2. Договору визначено, що вартість послуг, що будуть надаватися на умовах цього договору, визначається за домовленістю сторін і встановлюється з розрахунку вартості погодинної ставки відповідно до п. 4.2. цього договору. Погодинна ставка становить 1000,00 (одна тисяча) гривень 00 коп. за годину роботи (надання послуг) виконавця/уповноважених осіб виконавця.

Згідно п. 4.4. Договору порядок розрахунків сторони можуть визначити окремою додатковою угодою до цього договору, але в будь-якому випадку до 30 числа грудня місяця поточного року виконавець надає для підписання замовнику Акт приймання-передачі послуг, виконаних і наданих виконавцем в межах юридичного обслуговування.

Додатковим договором продовжено строк дії Договору до 31 грудня 2023 року, а в частині взаєморозрахунків до їх повного виконання.

Згідно Акту узгоджено приймання-передачу наступних послуг:

1) аналіз ситуації (інтерв`ювання, аналіз документів, складання фабули, співставлення вимог клієнта з законодавством, надання висновку та рекомендацій);

2) підготовка та подання позовної заяви.

Відповідно до п. 2 Акту загальна вартість послуг, визначених в п. 1 цього Акту, склала 10000,00 (десять тисяч гривень 00 коп.) грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 27.10.2022 року у справі №360/3253/20

Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 20.09.2022 року у справі №755/7030/21.

У постанові Касаційного адміністративного суду від 23.04.2021 року у справі №140/2371/19 здійснено правозастосування, за змістом якого детальним описом робіт є акт приймання-передачі наданих послуг.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21. Цей правовий висновок є релевантним до обставин цієї справи, оскільки стосується правового застосування норми права, яка є ідентичною ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

За обставин цієї справи Договором визначено погодинний порядок обчислення гонорару адвоката, в той час як згідно Акту відсутня конкретизація щодо витраченого часу на кожну з наданих послуг. Водночас, в наявності загальна сума 10000,00 грн, що вказує на визначення загального витраченого часу 10 годин. Вказане уможливлює відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки в наявності в цілому підтвердження факту надання послуг та обсяг витраченого на них часу.

Суд зазначає, що послуги згідно п. 1.1. Акту є невід`ємною складовою послуги за п. 1.2. Акту та виокремлені штучно. Позовна заява складена на 7 аркушах, в яких викладено доводи щодо обставин справи, які підтверджуються документами на 90 аркушах, предмет спору стосується непоширених правовідносин та пов`язаний із міжнародними транзакціями, ускладнений пов`язаністю з цим спором двох інших судових спорів, ціна позову при цьому перевищили мільйон гривень.

Застосовуючи критерії, визначені ч. ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги співмірність складності справи із заявленим до відшкодування розміром витрат на адвоката, результат розгляду справи у вигляді часткового задоволення позову, вплив судового рішення на майновий стан позивача, суд вважає за необхідне здійснити розподіл витрат на професійну правничу допомогу шляхом стягнення з відповідача на користь позивача таких витрат в розмірі 8000,00 грн., що є обґрунтованим та пропорційним.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерне товариства «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» (51650, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, смт. Дніпровське, вул. Олександра Островського, буд. 11, код ЄДРПОУ: 00383372) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремлений підрозділ (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ ВП: 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 29 жовтня 2018 року №0029741418.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремлений підрозділ (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ: 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерне товариства «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» (51650, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, смт. Дніпровське, вул. Олександра Островського, буд. 11, код ЄДРПОУ: 00383372) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 19210,00 гривень (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 копійок).

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремлений підрозділ (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ: 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерне товариства «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» (51650, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, смт. Дніпровське, вул. Олександра Островського, буд. 11, код ЄДРПОУ: 00383372) судові витрати з оплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 гривень (вісім тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 29 листопада 2023 року.

Суддя Н.В. Боженко