Рішення

від 29.11.2023 по справі 440/2969/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/2969/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Бумеранг" до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень і карток відмов, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватне підприємство "Бумеранг" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень і карток відмов, а саме просить /з урахуванням уточнень/:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 20.12.2022 №UA209000/2022/900223/2,

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2022/002705 від 20.12.2023,

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 26.01.2023 №UA209000/2023/900048/2,

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/000307 від 26.01.2023,

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 14.02.2023 №UA209100/2023/900077/2,

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/000597 від 14.02.2023.

В обґрунтування позову зазначено, що згідно контракту № 70 від 07 листопада 2022 року ПП «Бумеранг» купувало у торгово-виробничої фірми «Ковальчик Мечислав» з Республіки Польща та ввозило на митну територію України продукцію зі скла та пластику та іншу продукцію. Згідно пунктів 2.1, 4.1, 5.1, 6.1 контракту № 70 від 07 листопада 2022 року, кількість, ціна та умови оплати товару вказуються в рахунках (інвойсах) на кожну окрему поставку товару. Згідно пункту 4.2 контракту № 70 від 07 листопада 2022 року, в ціну товару включено вартість тари, маркування, отримання всіх експортних ліцензій, дозволів і сертифікатів. Згідно пунктів 3.3, 3.5, 6.1 контракту № 70 від 07 листопада 2022 року, постачання товару здійснюється автотранспортом залученим ПП «Бумеранг». Адреса прибуття автотранспорту вказується в рахунках (інвойсах) на кожну окрему поставку товару. Позивач стверджує, що відповідачем в супереч до вимог частини шостої статті 54 Митного кодексу України відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю, насправді, за відсутності будь-яких а тим більше обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 позов залишено без руху.

13.04.2023 на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху позивачем надано докази.

Ухвалою суду від 18.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/2969/23, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Копія позову з додатками та ухвала суду направлена відповідачу та отримана Львівською митницею.

17.07.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позов в якому зазначено, що Львівська митниця, вважає позов безпідставним та необґрунтованим. Зазначено, що відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості товарів. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 МК України за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 та 3 статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, надані декларантом на запит митного органу документи не місять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Крім того, зазначено, що під час розгляду документів встановлено наступне: 1) у п.3.5 зовнішньоекономічного Контракту № 70 від 07.11.2022 р. зазначено про обов`язковість 100% оплати за отриманий товар, перед його передачею перевізнику, натомість надано платіжне доручення на суму відмінну від зазначеної у комерційному інвойсі. Тобто, платіжні доручення на які посилається представник позивача неможливо ідентифікувати з даними поставками товарів, оскільки в них сума оплати не збігається з сумою зазначеною в інвойсах №6/2023/01 від 23.01.2023, №6/2023/02 від 09.02.2023, №8/2022/12 від 15.12.2022. Отже, беручи до уваги зазначене вище, можна зробити висновок, що платіжні доручення №1 від 16.01.2023, №3 від 03.02.2023, №3 від 28.11.2022 не мають жодного відношення до товарів, що декларувались. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів є, зокрема, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Тобто, позивачем не надано до митного оформлення основний документ, що підтверджує митну вартість - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Таким чином, неподання платіжного документу, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України, є підставою для витребовування додаткових документів, та, у випадку подальшого його неподання - відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Також за доводами відповідача у експортній декларації країни відправника вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у рахунку-фактурі. Крім того, зазначено, що у п.4.2 Контракту зазначено, що у ціні враховано вартість отримання ліцензій, дозволів, сертифікатів, а також тари та маркування, проте, у рахунку фактурі відсутні відомості щодо зазначених складових. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Зазначено, що у рахунку-проформі № 5/02/2023 від 02.02.2003 р. немає підписів представників покупця. Таким чином, Львівською митницею було встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

15.11.2023 позивач надав відповідь на відзив в якій позивач просить суд задовольнити позов та стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

Розгляд даної справи, відповідно до статті 258, частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство «Бумеранг» зареєстровано 23 лютого 2004 року та здійснює законну господарську діяльність у сфері неспеціалізованої оптової торгівлі, код 32860683.

Згідно контракту № 70 від 07 листопада 2022 року ПП «Бумеранг» здійснювало купівлю у торгово-виробничої фірми «Ковальчик Мечислав» з Республіки Польща та ввозило на митну територію України продукцію зі скла та пластику та іншу продукцію (далі за текстом - «товар»).

Згідно пунктів 2.1, 4.1, 5.1, 6.1 контракту № 70 від 07 листопада 2022 року, кількість, ціна та умови оплати товару вказуються в рахунках (інвойсах) на кожну окрему поставку товару.

Згідно пункту 4.2 контракту № 70 від 07 листопада 2022 року, в ціну товару включено вартість тари, маркування, отримання всіх експортних ліцензій, дозволів і сертифікатів.

Згідно пунктів 3.3, 3.5, 6.1 контракту № 70 від 07 листопада 2022 року, постачання товару здійснюється автотранспортом залученим ПП «Бумеранг». Адреса прибуття автотранспорту вказується в рахунках (інвойсах) на кожну окрему поставку товару.

Декларування товару, переміщуваного через митний кордон України, здійснювалося Львівською митницею.

18 грудня 2022 року до Львівської митниці ПП «Бумеранг» подано митну декларацію № 22UA209170100394U5 в якій заявлено митну вартість товару в розмірі 55 331,43 польських злотих (PLN), що у перерахунку за курсом НБУ становило 477 796,02 грн., визначеною за ціною вказаною в рахунку (інвойсі) VAT 8/2022/12 від 15 грудня 2022 року з включенням до її складу витрат на перевезення товару від визначеної в рахунку (інвойсі) VAT 8/2022/12 від 15 грудня 2022 року адреси прибуття автотранспорту, залученого ПП «Бумеранг», - місто Тарнув, Республіка Польща, до кордону України в розмірі 19 463,65 грн.

Львівська митниця не погодилась з правомірністю визначення митної вартості задекларованого ПП «Бумеранг» товару, в зв`язку із чим прийнято рішення про коригування його митної вартості від 20 грудня 2022 року № UA209000/2022/900223/2, яким визначено митну вартість ввезеного ПП «Бумеранг» товару з застосуванням другорядного резервного методу, відповідно до підпункту ґ) пункту 2 частини першої статті 57 та статті 64 Митного кодексу України.

На переконання відповідача про неповноту відомостей про митну вартість товарів свідчать виявлені невідповідності у поданих документах, а саме: у ЦМР графи 1 та 22 заповнені неналежним чином; у графі 3.2 відсутні конкретні умови поставки та відсутнє посилання на документ, в якому воно повинно міститися; у контракті (п.3.5) зазначено, що повинна бути 100% оплата, натомість надано платіжне доручення без відміток банку, на частину суми. Рахунок-проформу не надано.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обгрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Зазначено, що на вимогу декларантом було надіслано: прайс-лист (за суттю комерційна пропозиція), довідка про транспортні витрати, Експортна МД, інформаційний лист щодо страхування. Інших документів згідно вимоги не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою особою документів згідно з переліком або відповідно до умов, зазначених у частині другій четвертій статті 53 МКУ Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Також у рішенні про коригування його митної вартості від 20 грудня 2022 року № UA209000/2022/900223/2, зазначено, що джерелом інформації для коригування митної вартості товарів: Т1 МД UA209140/2022/108938 від 16.10.2022 -2.71 дол. США/кг; Т2 МД UA209190/2022/52113 від 13.12.2022 -2.35 дол. США/кг.

З викладених підстав, згідно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2022/002705 від 20 грудня 2023 року повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

23 січня 2023 року до Львівської митниці ПП «Бумеранг» подано митну декларацію №23UA209170006085U0 в якій заявлено митну вартість товару в розмірі 48 396,26 польських злотих (PLN), що у перерахунку за курсом НБУ становило 427898,31 грн., визначеною за ціною вказаною в рахунку (інвойсі) VAT 6/2023/01 від 23 січня 2023 року з включенням до її складу витрат на перевезення товару від визначеної в рахунку (інвойсі) VAT 6/2023/01 від 23 січня 2023 року адреси прибуття автотранспорту, залученого ПП «Бумеранг», - місто Тарнув, Республіка Польща, до кордону України в розмірі 19 400,00 грн.

Львівська митниця не погодилась з правомірністю визначення митної вартості і цього задекларованого ПП «Бумеранг» товару, в зв`язку із чим прийнято рішення про коригування його митної вартості від 26 січня 2023 року № UA209000/2023/900048/2, яким визначено митну вартість ввезеного ПП «Бумеранг» товару з застосуванням другорядного резервного методу, відповідно до підпункту ґ) пункту 2 частини першої статті 57 та статті 64 Митного кодексу України.

Так у рішенні зазначено, наступні недоліки: у п. 3.5 зовнішньоекономічного Контракту №70 від 07.11.2022 зазначено про обов`язковість 100% оплати за отриманий товар, перед його передачею перевізнику, натомість надано платіжне доручення на суму відмінну від зазначеної у комерційному інвойсі, у п. 4.2 Контракту зазначено, що у ціні враховано вартість отримання ліцензій, дозволів, сертифікатів, а також тари маркування, проте, у рахунку -фактурі відсутні відомості щодо зазначених складових; у рахунку -проформі №5/02/2023 від 02.02.2023 немає підписів представників покупця; у експортній декларації країни відправника вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у рахунку -фактурі.

Таким чином, відповідачем встановлено невідповідність у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обгрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Зазначено, що на вимогу декларантом надіслано: виписка з каталогу виробника, інших документів згідно вимоги не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою особою документів згідно з переліком або відповідно до умов, зазначених у частині другій четвертій статті 53 МКУ Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Також у рішенні про коригування його митної вартості зазначено, що джерелом інформації для коригування митної вартості товарів: Т1 МД UA100100/2023/420074 від 03.01.2023-2.71 дол.США/кг; Т2 МД UA2091090/2022/52113 від 13.12.2022-2.35 дол.США/кг.

З викладених підстав, згідно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/000307 від 26 січня 2023 року повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

13 лютого 2023 року до Львівської митниці ПП «Бумеранг» подано митну декларацію № 23UA209170011382U9 в якій заявлено митну вартість товару в розмірі 66888,20 польських злотих (PLN), що у перерахунку за курсом НБУ становило 565468,58 грн., визначеною за ціною вказаною в рахунку (інвойсі) VAT 6/2023/02 від 09 лютого 2023 року з включенням до її складу витрат на перевезення товару від визначеної в рахунку (інвойсі) VAT 6/2023/02 від 09 лютого 2023 року адреси прибуття автотранспорту, залученого ПП «Бумеранг», - місто Тарнув, Республіка Польща, до кордону України в розмірі 19 400,00 грн.

Львівська митниця і за цим разом не погодилась з правомірністю визначення митної вартості і задекларованого ПП «Бумеранг» товару, в зв`язку із чим прийнято рішення про коригування його митної вартості від 14 лютого 2023 року №UA209100/2023/900077/2, яким визначено митну вартість ввезеного ПП «Бумеранг» товару з застосуванням другорядного резервного методу, відповідно до підпункту г пункту 2 частини першої статті 57 та статті 64 Митного кодексу України.

На переконання відповідача про неповноту відомостей про митну вартість товарів свідчать наступні виявлені невідповідності у поданих документах: - у п.3.5 зовнішньоекономічного Контракту № 70 від 07.11.2022 р. зазначено про обов`язковість 100% оплати за отриманий товар, перед його передачею перевізнику, натомість надано платіжне доручення на суму відмінну від зазначеної у комерційному інвойсі; - у п.4.2 Контракту зазначено, що у ціні враховано вартість отримання ліцензій, дозволів, сертифікатів, а також тари та маркування, проте, у рахунку - фактурі відсутні відомості щодо зазначених складових; - у рахунку-проформі № 5/02/2023 від 02.02.2003 р. немає підписів представників покупця; - у експортній декларації країни відправника вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у рахунку-фактурі.

Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209170/2023/000597 від 14 лютого 2023 року повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

Не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості та картками відмовами в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У відповідності до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно із ч. ч. 3-6 ст. 57 МК України Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч.1 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до 4-5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Судом встановлено, що позивачем подавалася митному органу низка документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митною декларацією, за якою було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю. Окрім того, відповідач вимагав надання документів, не передбачених ч.2-4 ст. 53 МК України, що не відповідає положенням ч.5 ст.53 МК України.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2021 року у справі № 815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018 року, № 815/6827/17 від 29.01.2019 року, № 804/2256/16 від 12.11.2021 року, № 1.380.2019.002016 від 04.11.2021 року № 480/3558/19 від 17.11. 2021 року, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Згідно з вимогами графи 33 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598, у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Таким чином, позивачем для оформлення товару за методом №1 надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості товару. За вказаних обставин суд доходить висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваних рішень щодо коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Водночас, правова позиція щодо обов`язковості чіткого визначення обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування митної вартості товарів викладена в постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а; від 14 серпня 2018 року у справі №821/1617/17 та від 21.12.2018 у справі №815/1670/17, у яких Верховний Суд зокрема зазначив, що крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. А також суд вказав, що при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішенні по справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та № 37943/06, п.49-51) Європейський Суд вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Стосовно доводів відповідача про те, що позивачем до митного оформлення не надано документів, в яких було б виділено складові вартості тари та пакування, суд зазначає, що вартість тари та пакування у відповідності до умов пункту 4.2 контракту № 70 від 07 листопада 2022 року, в ціну включено вартість тари, маркування, отримання всіх експортних ліцензій, дозволів і сертифікатів.

Крім того, позивачем було надано до Львівської митниці документи, які підтверджують транспортування товару та понесення пов`язаних з цим витрат.

Також суд погоджується з твердженням позивача, що документи, які подавались для митного оформлення товарів у повному обсязі відповідали погодженим сторонами умовам оплати.

Отже, позивачем подано для митного оформлення товару повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Згідно практики Верховного Суду у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Натомість, оскаржувані рішення відповідача не містять проаналізованої інформації (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої ним, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Перевіряючи оскаржувані рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення на відповідність їх критеріям, наведених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що при їх прийнятті суб`єкт владних повноважень діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

За наведених доводів, позовні вимоги слід задовольнити та оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України, у силу положень якої за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 04.08.2020 у справі №810/3213/16.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокат у цій справі надала копії: договору №10-1/22/32860683 про надання правничої допомоги від 06.10.2023, рахунок, платіжну інструкцію.

Зі змісту залучених до матеріалів справи документів слідує, що адвокатом надано клієнту правову допомогу у цій справі, вартість якої визначена у розмірі 20000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №160/19098/21.

Оцінюючи надані заявником документи у взаємозв`язку з фактичними обставинами цієї справи, суд враховує, що цей спір не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до його розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо.

Матеріали справи не містять відомостей про збирання адвокатом доказів задля звернення до суду, обсяг наданих письмових доказів є помірним; усі надані разом з позовною заявою письмові докази перебували у володінні позивача.

А тому, виходячи з вищеописаних обставин справи, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 5000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства "Бумеранг" (проспект Свободи, буд. 75, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 32860683) до Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, Львівська область, 79000, код ЄДРПОУ 33462197) про визнання протиправними та скасування рішень і карток відмов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості від 20.12.2022 №UA209000/2022/900223/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2022/002705 від 20.12.2023.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості від 26.01.2023 №UA209000/2023/900048/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/000307 від 26.01.2023.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості від 14.02.2023 №UA209100/2023/900077/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/000597 від 14.02.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці Державної митної служби України на користь Приватного підприємства "Бумеранг" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 12975,29 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЛ.М. Петрова