Постанова

від 29.11.2023 по справі 826/12553/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 826/12553/17

адміністративне провадження № К/9901/46876/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В. від 19 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Земляної Г.В., суддів Ісаєнко Ю.А., Сорочко Є.О. від 27 лютого 2018 року у справі за позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - позивач, контролюючий орган) звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - відповідач, Товариство), в якому просило стягнути заборгованість у розмірі 1 939 077,02 грн. (з пені, нарахованої у зв`язку з несплатою у встановлений законодавством строк узгоджених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємства).

В обґрунтування позовних вимог вказувало, що у зв`язку з несвоєчасною сплатою відокремленим підрозділом Товариства (Нафтогазовидобувним управлінням «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта») самостійно задекларованих грошових зобов`язань зі плати податку на прибуток підприємства за 2014 рік, за платником податків утворився податковий борг в сумі 3191570,16 грн., який в подальшому сплачений лише 03 серпня 2017 року; відтак, на підставі пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на суму несвоєчасно погашеного податкового зобов`язання нарахована пеня у розмірі 1 939 077,02 грн., яка не сплачена відповідачем в добровільному порядку, а тому, враховуючи вимоги пунктів 95.1, 95.4 статті 95 ПК України, просить суд прийняти рішення про стягнення згаданої заборгованості.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року, позов задоволено.

Своє рішення суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтував відповідністю законодавству дій контролюючого органу щодо стягнення з Товариства у судовому порядку несплаченої пені, нарахованої у зв`язку із порушенням граничного строку сплати узгоджених грошових зобов`язань по податку на прибуток підприємства за 2014 рік, а тому визнав наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права (підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20, статті 59, пункту 95.2 статті 95, пункту 133.1 статті 133 ПК України) та порушення процесуальних норм (статей 73, 77, 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України; далі - КАС України), просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, адже Товариству, яке є платником консолідованого податку, податкова вимога про сплату податкового боргу з податку на прибуток підприємства позивачем не направлялась, як і не здійснювалася його сплата відповідачем у даній справі, що виключає за таких обставин нарахування пені та право контролюючого органу на звернення до суду про її стягнення у зв`язку з недотриманням останнім встановленого ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порядку здійснення заходів щодо погашення податкового боргу; вважає, що вжиття останніх належить до виключної компетенції Офісу великих платників податків, в якому перебуває на обліку Товариство як платник податків.

Позивач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство зареєстровано за адресою: 04053, місто Київ, Шевченківський район, провулок Несторівський, будинок 3-5, знаходиться на податковому обліку в Міжрегіональному головному управлінні ДФС - Центральному офісі з обслуговування великих платників; має відокремлений підрозділ - Нафтогазовидобувне управління «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта» (код ЄДРПОУ 00136490), який знаходиться за адресою: 77500, Івано-Франківська область, Долинський район, місто Долина, вул. Промислова, буд.7 та з 31 березня 1994 року перебуває на обліку в Долинській ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області як платник податків за основним місцем обліку у зв`язку із прийняттям Товариством рішення про консолідовану сплату податку на прибуток за місцезнаходженням такого структурного підрозділу.

30 березня 2015 року Товариством подано до Долинської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за 2014 рік, яким підприємством самостійно визначено суму грошових зобов`язань, що підлягають сплаті до бюджету, у розмірі 3 985 753,00 грн.; у зв`язку з цим у Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта» виник податковий борг в розмірі 3 191 570,16 грн.

У зв`язку з несплатою податкового боргу Долинською ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області сформовано податкову вимогу від 04 квітня 2015 року №2-23 на суму 3 191 569,57 грн. та надіслано її на адресу Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта», яку останнє отримало 12 червня 2015 року, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно даних контролюючого органу податковий борг по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3 191 569,57 грн. повністю сплачений Нафтогазовидобувним управлінням «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта» трьома платежами 03 серпня 2017 року.

На підставі підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України контролюючим органом нарахована пеня у сумі 1 939 077,02 грн.

Таким чином, як установили суди, загальна сума нарахованої пені за період по 03 серпня 2017 року (дата погашення податкового боргу) складає 1 939 077,02 грн., що підтверджується обліковою карткою.

За наведених підстав та у зв`язку із несплатою відповідачем суми грошових зобов`язань по сплаті пені у добровільному порядку, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх стягнення в судовому порядку.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як визначено підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У відповідності з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПК України).

Строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.1 якої передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 59.1статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

У зв`язку із цим слід зазначити, що відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня (підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України).

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань (129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України).

За змістом пункту 129.4 статті 129 ПК України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Варто вказати, що чинними на момент виникнення спірних відносин положеннями законодавства не передбачалося обов`язку контролюючого органу щодо необхідності прийняття та надсилання платнику податків окремого рішення про нарахування пені на суму несвоєчасно погашеної узгодженої суми грошового зобов`язання.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що у зв`язку з несвоєчасною сплатою самостійно задекларованих грошових зобов`язань із податку на прибуток підприємства за 2014 рік, за платником податків утворився податковий борг в сумі 3191570,16 грн., який в подальшому сплачений Нафтогазовидобувним управлінням «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта» лише 03 серпня 2017 року; на підставі пункту 129.1 статті 129 ПК України на суму несвоєчасно погашеного податкового зобов`язання була нарахована пеня у розмірі 1 939 077,02 грн., яка не сплачена в добровільному порядку.

З урахуванням того, що розмір нарахованої пені підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення з Товариства спірної суми заборгованості по сплаті пені, яка є предметом розгляду даної справи.

Стосовно ж доводів та обґрунтувань, наведених Товариством у касаційній скарзі, слід зазначити наступне.

Згідно з пунктом 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

За змістом пункту 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Покладені ж в основу касаційної скарги доводи Товариства не узгоджується із указаними законодавчими положеннями, які свідчать про те, що контролюючим органом (якому надано повноваження, зокрема, надіслати платникові податкову вимогу) є центральний орган доходів і зборів, будь-який його територіальний орган як за місцем основного обліку платника, так за місцем його неосновного обліку (у тому числі за місцем реєстрації його підрозділів, знаходженням майна тощо), який здійснює адміністрування будь-якого виду податку.

Враховуючи приписи підпункту 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, якими передбачалося, що платниками податку можуть бути відокремлені підрозділи юридичної особи, надсилання Долинською ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області платникові (відокремленому підрозділу юридичної особи) податкової вимоги, а також вжиття цим податковим органом інших передбачених Законом заходів, спрямованих на примусове стягнення податкового боргу, не можна кваліфікувати як дії суб`єкта владних повноважень, що вчинені поза межами його компетенції та не відповідають меті, з якою ці повноваження надані.

У даному випадку суди попередніх інстанцій з огляду на зміст обставин справи виходили з відсутності доказів консолідованої сплати саме Товариством податку на прибуток підприємства за 2014 рік у розмірі 3 985 753,00 грн., а також повідомлення контролюючих органів за місцезнаходженням Товариства та його відокремленого підрозділу про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства в 2014 році в порядку пункту 152.4 статті 152 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин); натомість дійшли висновку про підтвердження матеріалами справи обставин самостійної сплати Нафтогазовидобувним управлінням «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта» відповідних грошових зобов`язань, на які нарахована пеня, а тому, враховуючи положення частини третьої статті 48 КАС України щодо адміністративної процесуальної правосуб`єктності (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), визнали наявність у позивача в цій справі права вимоги про стягнення з Товариства суми заборгованості, що є предметом спору.

В контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову; натомість доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі, мотивів, покладених в основу оскаржуваних рішень, не спростовують.

За правилами частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.Я.Олендер І.А. Васильєва