Постанова

від 27.02.2018 по справі 826/12553/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/12553/17 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрнафта

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року (розглянуто у відкритому судовому засіданні)

у справі №826/12553/17

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області

до відповідача Публічного акціонерного товариства Укрнафта

про стягнення заборгованості,

за участю представника позивача Мельника Ю.В.

та представника відповідача Івахненка І.В.

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Укрнафта про стягнення заборгованості у розмірі 1 939 077,02 грн. (пені нарахованої податковим органом, у зв'язку з несплатою у встановлений законодавством строк узгоджених грошових зобов'язань).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача перед бюджетом виникла заборгованість за платежем податок на прибуток приватних підприємств внаслідок несплати в установлений законодавством строк узгоджених грошових зобов'язань. Проте внаслідок самостійної сплати відповідачем нарахованої суми зобов'язань лише 03.08.2017, податкоим органом було нараховану суму пені у розмірі 1 939 077,02 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2017 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Укрнафта заборгованість у сумі 1 939 077,02 грн. з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Публічне акціонерне товариство Укранфта подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що податковим органом неправомірно прийнято рішення про стягнення заборгованості у розмірі 1 939 077,02 грн., а саме пені нарахованої податковим органом, у зв'язку з несплатою у встановлений законодавством строк узгоджених грошових зобов'язань, оскільки вважає, що ГУ ДФС було прийнято рішення, сформовано податкову вимогу за відсутності та те повноважень та крім того податковий орган не сформував окремого рішення про нарахування позивачу пені.

Позивачем було подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПАТ Укрнафта знаходиться за адресою: 04053, місто Київ, Шевченківський район, провулок Несторівський, будинок 3-5, має відокремлений підрозділ Нафтогазовидобувне управління Долинанафтогаз Публічного акціонерного товариства Укрнафта (код ЄДРПОУ 00136490), який знаходиться за адресою: 77500, Івано-Франківська область, Долинський район, місто Долина, вул. Промислова, буд.7, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Нафтогазовидобувне управління Долинанафтогаз ПАТ Укрнафта з 31.03.1994 зареєстровано в Долинській ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області як платник податків за основним місцем обліку, у зв'язку із прийняттям ПАТ Укрнафта рішення про консолідовану сплату податку на прибуток за місцезнаходженням такого структурного підрозділу.

30 березня 2015 року Публічним акціонерним товариством Укрнафта до Долинської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за 2014 рік, яким підприємством самостійно визначено суму грошових зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету. Відповідно до поданої звітності платником самостійно визначено суму зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3 985 753,00 грн. у зв'язку з чим у відповідача виник податковий борг в розмірі 3 191 570,16 грн.

Контролюючим органом була прийнята податкова вимога форми Ю від 04 квітня 2015 року № 2-23, якою сума заборгованості Нафтогазовидобувного управління Долинанафтогаз ПАТ Укрнафта визначена на рівні 3 191 569,57 грн., яка не оскаржувалась відповідачем у судовому порядку.

Згідно даних контролюючого органу, податковий борг за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 3 191 569,57 грн. був повністю сплачений трьома платежами в 2017 році, проте станом на дату звернення до суду із даним позовом залишилась несплаченою пеня, нарахована у зв'язку із порушенням граничного строку сплати відповідачем податкового зобов'язання у загальному розмірі 1 939 077,02 грн.

Несплата відповідачем у встановлений законом строк узгоджених сум податкових зобов'язань обумовила позивача на звернення до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, про обґрунтованість дій податкового органу та правомірності стягнення з товариства несплаченої пені, нарахованої у зв'язку із порушенням граничного строку сплати відповідачем податкового зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктами 16.1.3-16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів та сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції відповідачем подано податкову декларацію, в якій самостійно визначив суму грошових зобов'язань з податку на прибуток.

В силу п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України пеня нараховується: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.3 ст.129 Податкового кодексу України передбачено, що нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини). У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Відповідно до п.129.4 ст.129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом була прийнята податкова вимога форми Ю від 04.04.2015 №2-23. якою сума заборгованості Нафтогазовидобувного управління Долинанафтогаз ПАТ Укрнафта визначена на рівні 3 191 59,57 грн., яка не оскаржувалась відповідачем в судовому порядку.

Відповідно до даних контролюючого органу, податковий борг за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 3 191 569,57 грн. був повністю сплачений відповідачем трьома платежами в 2017 році, за рахунок зарахування коштів з іншого бюджетного рахунку, де у Нафтогазовидобувного управління Долинанафтогаз ПАТ Укрнафта була переплата, що не заперечувалось сторонами.

Разом з цим, з огляду на те, що борг виник на підставі поданого 30.03.2015 уточнюючого розрахунку, та його погашення було здійснено лише 03.08.2017, у відповідача станом на дату звернення до суду із даним позовом була наявна несплаченою пеня, нарахована у зв'язку із порушенням граничного строку сплати відповідачем податкового зобов'язання у загальному розмірі 1 939 077,02 грн.

Згідно пп. 129.1.3 п. 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (п. 129.3.1 п. 129.3 статті 129 Податкового кодексу України).

Положення п. 129.4 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Згідно п. 131.1 статті 131 Податкового кодексу України, нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

Відповідно до п. 131.2 статті 131 Податкового кодексу України, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем було несвоєчасно сплачено зобов'язання з податку на прибуток, та відповідно податковим органом правомірно нараховано товариству пеню, у зв'язку із порушенням граничного строку сплати відповідачем податкового зобов'язання.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що в порушення вимог пп..20.1.34 п.20 ст. 20 Податкового кодексу України позивач не є контролюючим органом відповідача, оскільки згідно з пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, його територіальні органи.

За змістом пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

З аналізу зазначених положень випливає, що контролюючим органом (якому надано повноваження, зокрема, надіслати платникові податкову вимогу) є центральний орган доходів і зборів, будь-який його територіальний орган як за місцем основного обліку платника, так за місцем його неосновного обліку (у тому числі за місцем реєстрації його підрозділів, знаходженням майна тощо), який здійснює адміністрування будь-якого виду податку.

Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Вищого адміністративного суду України викладені у постанові від 16 лютого 2016 року у справі №826/11519/15.

Крім того, є безпідставними посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм ст.116 Податкового кодексу України, з огляду на неотримання відповідачем рішення про нарахування пені, оскільки зазначена норма закону передбачає надсилання платнику податку податкового повідомлення-рішення у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, та не зобов'язує податковий орган надсилати рішення про нарахування пені.

Також є хибним твердження апелянта, про відсутність розрахунку суми пені за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань ПАТ Укрнафта , оскільки на вимогу суду першої інстанції Головним управлінням ДФС було надано відповідний розрахунок пені. (а.с. 80).

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам статті 86 КАС України.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрнафта - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 01 березня 2018 року.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Сорочко Є.О.