Постанова

від 29.11.2023 по справі 813/1806/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 813/1806/16

касаційне провадження № К/9901/41580/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 (суддя Гавдик З.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 (головуючий суддя - Мікула О.І., судді - Запотічний І.І., Курилець А.Р.) у справі за позовом Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС до Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про стягнення податкового боргу,

УСТАНОВИВ:

Львівське управління Офісу великих платників податків ДФС (далі - позивач, податковий орган) звернулось до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» (далі - Товариство, відповідач, платник) про стягнення на користь бюджету з рахунків Товариства у банках, обслуговуючих такого платника податків, кошти в сумі 14471519,00 грн. у рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про наявність у платника податків заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 14471519,00 грн, яка виникла внаслідок несплати Товариством узгоджених податкових зобов`язань.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 10.04.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017, позов задовольнив повністю: стягнув з рахунків у банках Товариства податковий борг на користь Державного бюджету України в сумі 14471519,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з наявності у Товариства податкового боргу за узгодженими податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість, правомірності зарахування податковим органом сплачених Товариством коштів у рахунок погашення податкового боргу в порядку черговості.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Зазначає, що судами не надано оцінку доказам у справі, зокрема, заяві Товариства від 16.09.2016 №09/1059, відповіді податкового органу від 03.10.2016 №5878/13-1307-00-11 та рішенням судів, на які посилався відповідач у справі та які набрали законної сили. Вважає, що податковий орган зарахував платежі в рахунок податкового боргу по деклараціях, які судом визнані оплаченими. Вказує, що судами не прийнято до уваги, що суми, направлені на погашення заборгованості за податковими повідомленнями-рішеннями, які були скасовані судом. Зазначає про неправомірність дій податкового органу щодо зміни призначення платежу з підстав відсутності податкового боргу за деклараціями, за якими стягнуто такий борг у даній справі.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08.08.2017 відкрив касаційне провадження у справі.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, просить залишити їх без змін, а скаргу відповідача без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.11.2023 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження з 29.11.2023.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій і підтверджується матеріалами справи, за даними картки особового обліку платника податків за відповідачем станом на 01.05.2016 обліковується податковий борг зі сплати податку на додану вартість у сумі 173 247 691,85 грн.

До структури зазначеного податкового боргу входить заборгованість, яка виникла у зв`язку з несплатою самостійно задекларованих податкових зобов`язань з податку на додану вартість у поданих податкових деклараціях за період з серпня 2015 року по лютий 2016 року на загальну суму - 14471519,00 грн, а саме: по податковій декларації від 21.09.2015 №9194906791 за серпень 2015 року на суму 3222481,00 грн; по податковій декларації від 20.10.2015 №9215445286 за вересень 2015 року на суму 3113032,00 грн; по податковій декларації від 18.11.2015 №9236999540 за жовтень 2015 року на суму 3227597,00 грн; по податковій декларації від 18.12.2015 №9256628002 за листопад 2015 року на суму 1993730,00 грн; по податковій декларації від 19.01.2016 №9273453217 за грудень 2015 року на суму 2802313,00 грн; по податковій декларації від 19.02.2016 №9194906791 за січень 2016 року на суму 30254,00 грн; по податковій декларації від 21.03.2016 №90391975141 за лютий 2016 року на суму 82112,00 грн.

Вимоги про сплату податкового боргу від 23.10.2001 № 1/7, від 16.11.2001 № 2/6 були вручені платнику податків у 2001 році.

Контролюючий орган відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України зарахував кошти за платіжними дорученнями товариства в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів.

Загальна сума податкового боргу відповідача станом на 01.05.2016 склала 173247691,85 грн, в тому числі податковий борг, який пред`явлено до стягнення в сумі 14471519,00 грн, що є предметом позовних вимог у даній справі, залишається не погашеним.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Не підлягає оскарженню податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПК України)

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 зазначеної норми визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається)

Таким чином, якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого. При цьому заявник (позивач) не повинен подавати до суду доказів, що підтверджують надсилання повторних податкових вимог у разі, якщо податковий борг збільшився після надсилання податкової вимоги.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Підпунктами 95.1 - 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Підсумовуючи наведені норми права, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що ПК України передбачає зарахування контролюючим органом сплачених платником податків коштів в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати.

Водночас, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що судами першої та апеляційної інстанції не встановлено на підставі належних доказів наявність або відсутність податкового боргу у відповідача, за умови наявності якого контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків у відповідності до вимог пункту 87.9 статті 87 ПК України у редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин.

Оцінюючи обставини справи, суди першої та апеляційної інстанції обмежилися лише посиланнями на вимоги пункту 87.9 статті 87 ПК України, однак не надали оцінку підставам виникнення та наявності у позивача податкового бору, не дослідили яким чином податковим органом проведені зарахування, відображені ним в інтегрованій картці платника, відтак правомірність погашення позивачем заборгованості платника податків за попередні періоди за рахунок поточних платежів.

У даному випадку колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги відповідача про порушення судами норм процесуального права в частині дослідження доказів, оскільки судами попередніх інстанцій не аналізувались дані інтегрованої картки платника щодо наявності у відповідача податкового боргу попередніх періодів з урахуванням 1095 днів, платіжні доручення відповідача, судові рішення (які набрали законної сили), згідно яких були скасовані податкові повідомлення-рішення, якими відповідачу визначались податкові зобов`язання, заява відповідача від 16.09.2016 №09/1059, відповідь податкового органу від 03.10.2016 №5878/13-1307-00-11, на які посилався відповідач під час розгляду справи.

Судами не надано оцінку доводам відповідача про зарахування податковим органом платежів в рахунок податкового боргу по деклараціях, які судом визнані оплаченими, про направлення сум на погашення заборгованості за податковими повідомленнями-рішеннями, які були скасовані судом, про відсутність податкового боргу за деклараціями, за якими стягується такий борг у даній справі.

Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає передчасними висновки судових інстанцій з наведених питань.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв`язку з вищенаведеним Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи та не дослідили зібрані у справі докази, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині задоволених позовних вимог

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк