Рішення

від 15.11.2023 по справі 461/666/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/666/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2023 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

у складі головуючого судді Мироненко Л.Д.,

при секретарі судового засідання Курилюк А.І.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» про відшкодування шкоди, стягнення пені, інфляційних витрат, та трьох відсотків річних,-

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги.

У лютому 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що 22 листопада 2018 року близько 06 год. 30 хв. поблизу будинку 48-А по вулиці Шевченка в селі Скнилові Пустомитівського району Львівської області відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої водій ОСОБА_4 , керуючи мікроавтобусом марки «Мерседес 208», реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив наїзд на лежачого пішохода ОСОБА_5 , внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких помер на місці пригоди.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4 була застрахована у ПрАТ АСК «Скарбниця», відтак обов`язок щодо відшкодування завданої позивачу шкоди покладається на відповідача як на страховика.

Позивач зазначає, що на день смерті свого чоловіка досягла встановленого законом пенсійного віку, відтак була непрацездатною і перебувала на його утриманні, відтак має право на відшкодування шкоди, завданої смертю чоловіка, розмір якої не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Вказує, що у січні 2020 року вона разом з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звертались до Галицького районного суду м. Львова з позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерної страхової компанії «Скарбниця» про відшкодування в тому числі шкоди, завданої смертю чоловіка в розмірі 134 028,00 грн.

Заочним рішення Галицького районного суду м. Львова позов було задоволено повністю, однак згодом постановою Львівського апеляційного суду заочне рішення Галицького районного суду м. Львова було скасовано та відмовлено позивачу ОСОБА_3 в частині відшкодування шкоди, завданої смертю чоловіка, у зв`язку з недоведеністю (відсутністю належних та допустимих доказів) її перебування на утриманні померлого ОСОБА_5 .

Позивач вказує, що після відмови у задоволенні її позовних вимог Львівським апеляційним судом, вона зібрала документи, що підтверджують факт її перебування на утриманні чоловіка ОСОБА_5 та звернулась до відповідача із заявою про здійснення страхового відшкодування в розмірі 134028 грн., яке складається із відшкодування шкоди, заподіяної непрацездатній дружині смертю чоловіка, однак їй було відмовлено.

ОСОБА_3 вважає вказане рішення відповідача незаконним, а тому звертається із вказаним позовом до суду, у якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» на свою користь шкоду, завдану смертю чоловіка в розмірі 110 648,00 грн., а також пеню, інфляційні втрати та 3 % річних.

Рух справи в суді.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03.02.2023 року було відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія «Скарбничка» про відшкодування шкоди.

Постановою Львівського апеляційного суду від 08.05.2023 року ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 03 лютого 2023 року було скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29.05.2023 року справу прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалами суду від 28.06.2023 року задоволено клопотання позивача та витребувано у Головного управління Державної податкової служби у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області інформацію про доходи ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 22.08.2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позиція сторін по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила такий задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала. Зазначила, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт її перебування на утриманні у загиблого чоловіка ОСОБА_5 . Окрім того, вказала, що позивачем не правильно визначено розмір відшкодування шкоди, заподіяної смертю чоловіка, оскільки відповідно до вимог законодавства таке відшкодування відбувається у формі щомісячних платежів, а не одноразової виплати. Повідомила, що позивачем не доведено, що її доходи були меншими за доходи померлого чоловіка, як і не доведено, що такі доходи чоловіка були її єдиним джерелом доходів. Зазначила, що у позивача є повнолітні діти, з якими остання спільно проживає та які зобов`язані її утримувати. Додатково зазначила, що показання допитаних в суді свідків суперечать одне одному та не підтверджуються матеріалами справи.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, 22.11.2018 року близько 06 години 30 хвилин водій ОСОБА_4 , керуючи мікроавтобусом марки «Мерседес 208», реєстраційний номер НОМЕР_1 , при проїзді по вул. Шевченка поблизу будинку №48-А, що у селі Скнилів Пустомитівського району Львівської області, здійснив наїзд (переїзд) на лежачого пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В результаті даної ДТП пішохід ОСОБА_5 від отриманих травм загинув на місці пригоди.

22.11.2018 року відомості про вищевказаний факт СУ ГУ Національної поліції у Львівській області було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018140000000608 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Згідно із висновком автотехнічної експертизи №1/1739 від 12.02.2019 року, в даній дорожній ситуації водій мікроавтобуса марки «Мерседес 208», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 при русі своїм мікроавтобусом із швидкістю 50 км/год. був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування із заданого моменту виникнення небезпеки для руху. З технічної точки зору, причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди стали обставини пов`язані з тим, що об`єктивна можливість виявлення попереду в межах своєї смуги руху лежачого пішохода, для водія мікроавтобуса марки «Мерседес 208», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 настає на такій відстані з якої він вже був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду на останнього шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування.

27.02.2019 року постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУ Національної поліції у Львівській області полковника поліції Саса М.В. кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018140000000608 від 22.11.2018р. - закрито у зв`язку з відсутністю у діяннях ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Як вбачається із свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 01.08.1981 року, свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 08.06.1982 року, свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 26.08.1989 року та свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 01.10.2011 року, позивач ОСОБА_3 є дружиною загиблого ОСОБА_5 , а позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є його сином та дочкою.

Станом на момент настання ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 , відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ № АМ/2879227 зі строком дії з 15.02.2018 року до 14.02.2019 року була застрахована відповідачем ПрАТ АСК «Скарбниця».

20.11.2019 року ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернулися до відповідача із заявами про страхове відшкодування.

14 січня 2020 року ПрАТ АСК «Скарбниця» у відповідь позивачам повідомила, що не визнає дану подію страховим випадком, а тому змушена відмовити у виплаті страхового відшкодування.

У січні 2020 року ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернулися Галицького районного суду м. Львова з позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерної страхової компанії «Скарбниця» про відшкодування шкоди.

Заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 березня 2020 року позов ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ПрАТ АСК «Скарбниця» було задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» на користь ОСОБА_3 шкоду, завдану смертю чоловіка в розмірі 134 028,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 14 892,00 грн., а разом 148 920,00 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 16 червня 2021 року заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» на користь ОСОБА_3 шкоду у розмірі 14 892,00 грн, на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 14 892,00 грн. та витрати на поховання в розмірі 4200 грн., а разом 19 092,00 грн., на ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 14 892,00 грн. В решті позовних вимогбуло відмовлено.

29.10.2021 року ОСОБА_3 звернулась до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» із заявою № 510, згідно якої просила прийняти рішення про здійснення їй страхового відшкодування в розмірі 134028 грн., яке складається із відшкодування шкоди, заподіяної непрацездатній дружині смертю чоловіка.

З листа приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» № 2 від 27.01.2022 року вбачається, що ОСОБА_3 було фактично відмовлено у здійсненні страхового відшкодування та зазначено, що усі необхідні докази остання повинна була подати під час подання первинної заяви про страхове відшкодування або під час подання і розгляду судової справи.

Відповідно до довідки про доходи № 2250 5622 6023 1712, виданій пенсіонеру ОСОБА_3 , остання перебуває на обліку в Галицькому об`єднаному управлінні ПФУ м. Львова та отримує пенсію за віком у наступних розмірах:

-липень 2018 року 2824.21 грн.;

-серпень 2018 року 3502,02 грн.;

-вересень 2018 року 3502,02 грн.;

-жовтень 2018 року 3500,93 грн.

Відповідно до акту засвідчення факту перебування на утриманні від 27.09.2021 року, ОСОБА_3 , перебуваючи у становищі за якого необхідні витрати перевищували її дохід, потребувала та фактично знаходилась на утриманні ОСОБА_5 , що підтверджують сусіди ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Довідкою Скнилівського старостинського округу Зимноводівської сільської ради Львіввського району Львівської області підтверджено факт перебування ОСОБА_3 на утриманні ОСОБА_5 та зазначено, що останні спільно проживали та вели спільне господарство до моменту смерті ОСОБА_5 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до виписки із медичної карти пацієнти ОСОБА_3 остання перебувала на лікуванні у Інституті вертеблології та реабілітації з 19.03.2019 року по 20.05.2019 року із діагнозом «остеохондроз хребта у дорослих, протрузії міжребцевих дисків».

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_3 від 15.10.2021 року у останньої наявне захворювання «остеохондроз хребта у дорослих, протрузії міжребцевих дисків».

Відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 21.08.2023 року, інформація про доходи ОСОБА_5 за період з 4 кварталу 2017 року по 4 квартал 2018 року відсутня.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 18.08.2023 року, ОСОБА_5 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримував пенсію за віком у наступних розмірах:

-з листопада 2017 року по березень 2018 року 1770,98 грн.;

-з квітня 2018 року по жовтень 2018 року 1848,68 грн.

Крім того, в ході судового розгляду були допитані свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , які зазначили, що вони є односельчанами позивача. Вказали, що ОСОБА_3 перебувала на утриманні чоловіка ОСОБА_5 до моменту його смерті у 2018 році. Повідомили, що останній отримував пенсію та працював, однак на якому підприємстві та які доходи отримував,- їм невідомо. Крім того, до моменту смерті, чоловік позивача надавав послуги односельчанам по обробці земельних ділянок та інші послуги. Вказана робота ОСОБА_5 оплачувалась, однак у якому розмірі вони не знають. Також, свідки зазначили, що ОСОБА_3 з 2017 року хворіє та потребує лікування.

Допитана в ході судового засідання свідок ОСОБА_7 зазначила, що вона є донькою ОСОБА_3 та померлого ОСОБА_5 . Вказала, що її батько забезпечував утримання сім`ї з власних доходів. Зокрема, останній отримував пенсію та заробітну плату, однак офіційно працевлаштований не був. Окрім того, останній надав послуги односельчанам з обробки земельних ділянок та зварювання металів, за що теж отримував певні кошти. Зазначила, що її матір з 2017 року має проблеми зі здоров`ям, а тому сім`я була змушена користуватись послугами масажиста та купувати медикаменти, на що були витрачені значні кошти. Також вказала, що ні вона, ні її брат у не можуть матеріально допомагати та утримувати матір.

Допитана в судовому засіданні як свідок, позивач ОСОБА_3 зазначила, що на час смерті чоловіка, вона отримувала близько 3500 грн. пенсії за віком, а її чоловік близько 1800 грн. При цьому, її чоловік також неофіційно працював сторожем на фірмі, але на якій саме, вона сказати не може. Окрім вказаного, її чоловік допомагав односельчанам оброблювати земельні ділянки та за проханням сусідів підробляв зварювальником. Свідок зазначила, що вона потребувала утримання, оскільки з 2018 року хворіє, при цьому звільнилась з роботи у 2017 році за власним бажанням. Вказала, що вона потребувала послуг масажиста та відповідних медикаментів, однак її власних коштів було недостатньо, а відтак зазначені кошти їй надавав чоловік. Діти фінансово не допомагали. Однак, на момент смерті чоловіка були повнолітніми та не навчались. Додатково повідомила, що той момент вона була оформлена як фізична особа-підприємець.

Мотиви прийняття рішення судом.

Відповідно до частини третьоїстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтями15,16 ЦК Українипередбачено право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон Українивід 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі -Закон № 1961-IV).

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: а) непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; б) дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Поняття «непрацездатні громадяни» надається у статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Статтею 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Системний аналіз статей 1200 та 1202 ЦК України дає підстави для висновку, що одна із них визначає перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, інша - порядок відшкодування такої шкоди. Таким чином, вказані норми необхідно розглядати у взаємозв`язку, оскільки вони підлягають застосуванню як елементи єдиного механізму правового регулювання відносин із відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого.

Саме такі правові висновки щодо застосування норм пункту 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV у поєднанні з положеннями статей 1200 та 1202 ЦК України викладено в постановах Верховного Суду від: 18 квітня 2018 року (провадження № 61-11674св18), 05 лютого 2020 року у справі № 326/440/19 (провадження № 61-17499св19), 09 квітня 2020 року у справі № 753/7486/17 (провадження № 61-37342св18), 09 липня 2020 року у справі №756/8644/19 (кримінальна юрисдикція), що свідчить про усталеність такого підходу в судовій практиці.

Вирішуючи питання про наявність утриманства слід застосовувати ознаку "утриманства", визначену Конституційним Судом України в рішенні від 03 червня 1999 року №5-рп/99. Зокрема те, що визначальною ознакою поняття "утриманство" має бути наявність такого фактичного рівня забезпеченості громадянина, який відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України є нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму.

Прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, станом на момент смерті чоловіка заявниці, в Україні складав 1435 гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік"), а розмір її пенсії за віком складав більше 3500 гривень, що вказує на те, що заявниця мала і має в наявності більший фактичний рівень забезпеченості, ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.

Крім того, судом встановлено, що рівень пенсійного забезпечення її чоловіка був значно нижчим, а належних та допустимих доказів про наявність у ОСОБА_5 інших видів доходу та розмір останніх позивачем суду не надано.

Суд не надає віри показанням свідка ОСОБА_7 та показанням допитаної як свідка позивача ОСОБА_3 , оскільки останні є зацікавленими в результатах розгляду справи особами.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням зазначеного, суд не бере до уваги показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , оскільки останні хоча й зазначили, що позивач ОСОБА_3 перебувала на утриманні у свого померлого чоловіка ОСОБА_5 , однак не могли вказати конкретних розмірів допомоги, яку надавав чоловік дружині, конкретних розмірів доходів, які отримувала ОСОБА_3 та її померлий чоловік.

Надана органом місцевого самоврядування довідка про те, що позивач перебувала на утриманні її померлого чоловіка, на думку суду, не є належним та допустимим доказом, оскільки не може підтверджувати факт такого перебування на утриманні, оскільки не зазначені підстави такого висновку. Сам по собі факт проживання позивача за однією адресою із загиблим не може свідчити про її перебування на його утриманні.

Факт хвороби та необхіність лікування позивача, на думку суду, також не може бути підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 .

Таким чином, детально проаналізувавши докази сторони позивача у їх сукупності та взаємозв*язку, суд приходить до наступного висновку. Незважаючи на те, що позивач ОСОБА_3 є пенсіонером за віком, нею не доведено що основнимі постійнимджерелом засобівдо існування буладопомого чоловіка,оскільки надаваласьчоловіком своїйдружині систематично,носила постійнийхарактер табула їїосновним джереломдо належногоіснування,що свідчитьпро перебуванняпозивача наутриманні чоловікадо дняйого смерті. При цьому, розмір пенсії, яку отримувала позивач, відповідав прожитковому мінімуму на місяць для непрацездатних осіб. Вказане, на думку суду, виключає можливість отримання нею страхового відшкодування, заподіяної смертю потерпілого на підставах, передбачених ст.1200 ЦК України та ст.27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.п. 35.1, 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. До заяви додаються документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника, чого позивачем здійснено не було.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову про стягнення страхового відшкодування у порядкустатті 1200 ЦК Українита пункту 27.2статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»слід відмовити.

Судові витрати.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1ст.141 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (ч. 2 ст. 141 ЦПК).

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, суд не вбачає підстав, встановлених законом, для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позивач відповідно доЗакону України «Про судовий збір»звільнена від сплати судового збору, витрати, понесені із розглядом справи, слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 265, 273, 274ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» про відшкодування шкоди, стягнення пені, інфляційних витрат, та трьох відсотків річних, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 24 листопада 2023 року.

Головуючий суддя Л.Д. Мироненко