Постанова

від 23.12.2024 по справі 461/666/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/666/23 Головуючий у 1 інстанції: Мироненко Л.Д.

Провадження № 22-ц/811/15/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Буляндри Христини Володимирівни на рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 листопада 2023 року та додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства - Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» про відшкодування шкоди, стягнення пені, інфляційних витрат, та трьох відсотків річних, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що 22 листопада 2018 року близько 06 год. 30 хв. поблизу будинку 48-А по вулиці Шевченка в селі Скнилові Пустомитівського району Львівської області відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої водій ОСОБА_2 , керуючи мікроавтобусом марки «Мерседес 208», реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив наїзд на лежачого пішохода ОСОБА_3 , внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких помер на місці пригоди.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ АСК «Скарбниця», відтак обов`язок щодо відшкодування завданої позивачу шкоди покладається на відповідача як на страховика.

Позивач зазначала, що на день смерті свого чоловіка досягла встановленого законом пенсійного віку, відтак була непрацездатною і перебувала на його утриманні, відтак має право на відшкодування шкоди, завданої смертю чоловіка, розмір якої не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Вказує, що у січні 2020 року вона разом з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звертались до Галицького районного суду м. Львова з позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерної страхової компанії «Скарбниця» про відшкодування в тому числі шкоди, завданої смертю чоловіка в розмірі 134 028,00 грн.

Заочним рішення Галицького районного суду м. Львова позов було задоволено повністю, однак згодом постановою Львівського апеляційного суду заочне рішення Галицького районного суду м. Львова було скасовано та відмовлено позивачу ОСОБА_1 в частині відшкодування шкоди, завданої смертю чоловіка, у зв`язку з недоведеністю (відсутністю належних та допустимих доказів) її перебування на утриманні померлого ОСОБА_3 .

Позивач вказувала, що після відмови у задоволенні її позовних вимог Львівським апеляційним судом, вона зібрала документи, що підтверджують факт її перебування на утриманні чоловіка ОСОБА_3 та звернулась до відповідача із заявою про здійснення страхового відшкодування в розмірі 134028 грн., яке складається із відшкодування шкоди, заподіяної непрацездатній дружині смертю чоловіка, однак їй було відмовлено.

ОСОБА_1 вважає вказане рішення відповідача незаконним, а тому звертається із вказаним позовом до суду, у якому просила стягнути з Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» на свою користь шкоду, завдану смертю чоловіка в розмірі 110 648,00 грн., а також пеню, інфляційні втрати та 3 % річних.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства - Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» про відшкодування шкоди, стягнення пені, інфляційних витрат, та трьох відсотків річних - відмовлено.

Додатковим рішенням Галицького районного суду м. Львова від 28 листопада 2023 року клопотання представника відповідача про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства - Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» про відшкодування шкоди, стягнення пені, інфляційних витрат, та трьох відсотків річних,-- задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» (код ЄДРПОУ 13809430) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 ( п`ять тисяч) грн.

Рішення та додаткове рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - адвокат Буляндра Христина Володимирівна.

Вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Покликається на те, що позивач ОСОБА_1 , будучи пенсіонеркою за віком на час смерті свого загиблого внаслідок ДТП чоловіка, перебувала на його утриманні як непрацездатна особа і на підтвердження вказаного факту стороною позивача надавалися як страховику, так і суду всі необхідні документи.

Стверджує, що на законодавчому рівні визначено, що документом, який засвідчує факт перебування на утриманні є довідки органу місцевого самоврядування, і вибіркове застосування норм законодавства судом першої інстанції є, на її думку, несправедливим і містить ознаки дискримінації громадян, які мають право на страхове відшкодування на підставі пункту 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 1200 ЦК України в порівнянні із громадянами, яким призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Також покликається на те, що загиблий внаслідок ДТП ОСОБА_3 мав можливість надавати своїй дружині (позивачці) матеріальну допомогу, оскільки його щомісячні доходи окрім пенсії у розмірі 1848,68 грн. також складалися з: - 3000 грн. заробітної плати, - доходів отриманих за обробіток земельних ділянок та зварювальних робіт, розмір яких коливався та залежав від таких факторів як сезонність, погодні умови, обсяг робіт і т.і.

Що стосується додатково рішення суду, то покликається на те, що з матеріалів даної справи вбачається, що в такій відсутній договір № 73.23 від 01 січня 2023 року про надання правничої допомоги, укладений між адвокатським бюро «Анни Горбаєнко» та приватним акціонерним товариством - акціонерна страхова компанія «Скарбниця», в якому прописано права та обов`язки сторін щодо виконання умов такого, а також розмір гонорару, що є обов`язковим доказом при вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу.

Просить скасувати рішення суду та додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог та відмову в ухваленні додаткового рішення суду.

18 березня 2024 року від Акціонерної страхової компанії «Скарбниця» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому міститься прохання апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду та додаткове рішення суду першої інстанції відповідають зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди, стягнення пені, інфляційних витрат, та трьох відсотків річних, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем по справі не доведено що основним і постійним джерелом засобів до існування була допомога чоловіка, оскільки надавалась чоловіком своїй дружині систематично, носила постійний характер та була її основним джерелом до належного існування, що свідчить про перебування позивача на утриманні чоловіка до дня його смерті.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 22.11.2018 року близько 06 години 30 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи мікроавтобусом марки «Мерседес 208», реєстраційний номер НОМЕР_1 , при проїзді по вул. Шевченка поблизу будинку №48-А, що у селі Скнилів Пустомитівського району Львівської області, здійснив наїзд (переїзд) на лежачого пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В результаті даної ДТП пішохід ОСОБА_3 від отриманих травм загинув на місці пригоди.

22 листопада 2018 року відомості про вищевказаний факт СУ ГУ Національної поліції у Львівській області було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018140000000608 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Згідно із висновком автотехнічної експертизи №1/1739 від 12.02.2019 року, в даній дорожній ситуації водій мікроавтобуса марки «Мерседес 208», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 при русі своїм мікроавтобусом із швидкістю 50 км/год. був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування із заданого моменту виникнення небезпеки для руху. З технічної точки зору, причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди стали обставини пов`язані з тим, що об`єктивна можливість виявлення попереду в межах своєї смуги руху лежачого пішохода, для водія мікроавтобуса марки «Мерседес 208», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 настає на такій відстані з якої він вже був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду на останнього шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування.

27 лютого 2019 року постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУ Національної поліції у Львівській області полковника поліції Саса М.В. кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018140000000608 від 22.11.2018р. - закрито у зв`язку з відсутністю у діяннях ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 01.08.1981 року, свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 08.06.1982 року, свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 26.08.1989 року та свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 01.10.2011 року, позивач ОСОБА_1 є дружиною загиблого ОСОБА_3 , а позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є його сином та дочкою.

Станом на момент настання ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ № АМ/2879227 зі строком дії з 15.02.2018 року до 14.02.2019 року була застрахована відповідачем ПрАТ АСК «Скарбниця».

20 листопада 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до відповідача із заявами про страхове відшкодування.

14 січня 2020 року ПрАТ АСК «Скарбниця» у відповідь позивачам повідомила, що не визнає дану подію страховим випадком, а тому змушена відмовити у виплаті страхового відшкодування.

У січні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися Галицького районного суду м. Львова з позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерної страхової компанії «Скарбниця» про відшкодування шкоди.

Заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 березня 2020 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ПрАТ АСК «Скарбниця» було задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» на користь ОСОБА_1 шкоду, завдану смертю чоловіка в розмірі 134 028,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 14 892,00 грн., а разом 148 920,00 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 16 червня 2021 року заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» на користь ОСОБА_1 шкоду у розмірі 14 892,00 грн, на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 14 892,00 грн. та витрати на поховання в розмірі 4200 грн., а разом 19 092,00 грн., на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 14 892,00 грн. В решті позовних вимог було відмовлено.

29 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» із заявою № 510, згідно якої просила прийняти рішення про здійснення їй страхового відшкодування в розмірі 134028 грн., яке складається із відшкодування шкоди, заподіяної непрацездатній дружині смертю чоловіка.

З листа приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» № 2 від 27.01.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 було фактично відмовлено у здійсненні страхового відшкодування та зазначено, що усі необхідні докази остання повинна була подати під час подання первинної заяви про страхове відшкодування або під час подання і розгляду судової справи.

Відповідно до довідки про доходи № 2250 5622 6023 1712, виданій пенсіонеру ОСОБА_1 , остання перебуває на обліку в Галицькому об`єднаному управлінні ПФУ м. Львова та отримує пенсію за віком у наступних розмірах:

- липень 2018 року - 2824.21 грн.;

- серпень 2018 року - 3502,02 грн.;

- вересень 2018 року - 3502,02 грн.;

- жовтень 2018 року - 3500,93 грн.

Відповідно до акту засвідчення факту перебування на утриманні від 27.09.2021 року, ОСОБА_1 , перебуваючи у становищі за якого необхідні витрати перевищували її дохід, потребувала та фактично знаходилась на утриманні ОСОБА_3 , що підтверджують сусіди ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Довідкою Скнилівського старостинського округу Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області підтверджено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 та зазначено, що останні спільно проживали та вели спільне господарство до моменту смерті ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до виписки із медичної карти пацієнти ОСОБА_1 остання перебувала на лікуванні у Інституті вертеблології та реабілітації з 19.03.2019 року по 20.05.2019 року із діагнозом «остеохондроз хребта у дорослих, протрузії міжребцевих дисків».

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 від 15.10.2021 року у останньої наявне захворювання - «остеохондроз хребта у дорослих, протрузії міжребцевих дисків».

Відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 21.08.2023 року, інформація про доходи ОСОБА_3 за період з 4 кварталу 2017 року по 4 квартал 2018 року відсутня.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 18.08.2023 року, ОСОБА_3 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримував пенсію за віком у наступних розмірах:

-з листопада 2017 року по березень 2018 року - 1770,98 грн.;

-з квітня 2018 року по жовтень 2018 року - 1848,68 грн.

Згідно із статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Положення цієї статті кореспондується з частиною першою статті 16 Закону України «Про страхування», за змістом якої договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування» страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За вимогами статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Частиною 1 ст. 25 ЗУ «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника.

Спеціальним законом (ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено надання страховику документів, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, а саме довідку про призначену державну пенсію, надану утриманцям внаслідок втрати годувальника та розмір даної пенсії.

Відповідно до п.п. є п.2 ст. 35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника до заяви про виплату страхового відшкодування додаються документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника.

Таким чином, для отримання недоотриманого доходу в зв`язку зі смертю годувальника, позивачу необхідно надати до страховика наступні документи: оригінал довідки про стан сім`ї за життя загиблого, оригінал довідки про доходи загиблого за дванадцять місяців до дорожньо-транспортної пригоди, довідку про призначення утриманцю пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групидоказів).

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно із ч. 4 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Судом враховано, що позивачка на момент страхового випадку (дорожньо-транспортної пригоди) і смерті її чоловіка отримувала дохід у вигляді пенсії за віком, однак доказів того, що вона знаходилася на повному утриманні свого чоловіка ОСОБА_3 суду не надано.

При цьому, позивач ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами, що допомога чоловіка була основним та постійним джерелом її існування.

Надана органом місцевого самоврядування довідка про те, що позивач перебувала на утриманні її померлого чоловіка, не є належним та допустимим доказом, оскільки не може підтверджувати факт такого перебування на утриманні, оскільки не зазначені підстави такого висновку. Сам по собі факт проживання позивача за однією адресою із загиблим не може свідчити про її перебування на його утриманні.

Так, у постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 223/828/18 Верховний Суд зазначив, що повним утриманням є відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди, заподіяної смертю, доказуванню підлягає не лише факт родинних відносин, а й факт перебування на утриманні померлого та потреба позивача у матеріальній допомозі, яка надавалась і була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Звертаючись з вказаним позовом до суду, позивач у позовній заяві покладається на ті обставини, що вона досягли пенсійного віку, перебувала на утриманні чоловіка, а тому має право на відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника, відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 1200 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення страхового відшкодування у зв`язку зі смертю фізичної особи, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку про безпідставність заявлених позивачем позовних вимог про стягнення страхового відшкодування у порядку статті 1200 ЦК України, оскільки позивачем не доведено, що дохід померлого для нього був основним і постійним джерелом існування та факту перебування позивача на утриманні померлого.

Позивачем як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що вона, як непрацездатна особа на день смерті чоловіка потребувала матеріальної допомоги (якими можуть бути виписка з медичної картки, довідка про потребу у сторонній допомозі, покази свідків).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у чоловіка Позивачки - пенсія менша, ніж пенсія Позивачки і нижче прожиткового мінімуму, факт працевлаштування чоловіка Позивачки ОСОБА_3 не підтвердився, жодних документів, що підтверджували будь-які його доходи (крім пенсії) у справі немає.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що позивач не довела належними та допустимими доказами як потреби у матеріальній допомозі, тобто права на утримання від померлого, так і того, що чоловік надавав їй таку допомогу, яка була би постійним та основним джерелом для її існування.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження судом першої інстанції і у рішенні суду їм надано правильну правову оцінку.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до незгоди із рішенням суду першої інстанції і переоцінки доказів та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду.

Що стосується додаткового рішення, то слід вказати наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 01.01.2023 року між відповідачем та адвокатським бюро «Анни Горбаєнко» було укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 73.23.

Згідно п. 6.1. договору про надання правничої допомоги № 73.23, розмір гонорару встановлюється у відповідності до кількості витраченого часу на виконання доручень клієнта в порядку п. 1.2. договору.

Відповідно до п. 1.2. цього договору, надання правової допомоги, здійснюється на підставі окремих доручень клієнта, що можуть бути здійснені усно, письмово, засобами електронного зв`язку.

Відповідно до акту наданих послуг № 73/23/007/01, адвокатом були надані послуги у сфері права, а саме, а саме:

-первинна консультація. Збір інформації, оцінка доказової бази та позиції позивача. - 2000 грн

-участь у судових засіданнях (15.11.23 p., 01.11.2023 р., 16.10 2023 р., 22.08.2023 р.) - 6000 грн.

-підготовка до судових дебатів: аналіз нових доказів, що були подані в процесі розгляду справи до судових дебатів (крім поданих разом із позовною заявою), аналіз свідчень свідків зі сторони позивача, формування контраргументів для судових дебатів, аналіз судової практики. - 4000 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 13342 від 20.11.2023 року відповідачем на користь АБ «Анни Горбаєнко» сплачено 12000 грн. за правничу допомогу по справі.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20) та від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19 (провадження № 61-14735св20).

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.

Такі висновки зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з врахуванням того, чи виник у заявника обов`язок зі сплати таких витрат та чи та чи була їх сума обґрунтованою і не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18.

Враховуючи конкретні обставини даної справи, її складність, обсяг наданих адвокатом послуг з правничої допомоги, принцип співмірності судових витрат, обґрунтування заявниками розміру цих витрат, критерій реальності адвокатських витрат, їх дійсність та необхідність, ту обставину, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний характер, те, що в задоволенні позову відмовлено, колегія суддів погоджується з розміром стягнутих судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу з позивача на користь відповідача.

Доводи апеляційної скарги на додаткове рішення суду не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 ( п`ять тисяч) грн.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувані рішення суду та додаткове рішення суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Буляндри Христини Володимирівни - залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 листопада 2023 року та додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 23.12.2024 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.