Вирок

від 29.11.2023 по справі 683/1806/21

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/1806/21

1-кп/683/37/2023

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5

та її захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Старокостянтинова Хмельницької області, українки, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, безробітної, заміжньої, на утриманні має одну малолітню дитину, зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України,

в с т а н о в и в:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_5 (згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 10 травня 2022 року ОСОБА_7 змінила своє прізвище на ОСОБА_8 ) ставиться у вину те, що вона, будучи молодшим сержант військової служби за контрактом та перебуваючи на посаді медичної сестри терапевтичного відділення (з палатами для неврологічних хворих) 1445 Військового госпіталю (на 100 ліжок) Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (на 475 ліжок) військової частини НОМЕР_2 , будучи службовою особою, яка в силу своєї посади наділена організаційно-розпорядчими обов`язками, якій безпосередньо підпорядковуються молодший медичний персонал у військової частини НОМЕР_2 , достовірно знаючи про відсутність хворого ОСОБА_9 на території військової частини НОМЕР_2 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно на внесення до офіційного документу - «Листку лікарських призначень медичної картки стаціонарного хворого № 2112/635 від 08.10.2019» (форма №003-4/о, затверджена наказом МОЗ України 28.07.1999 №184) завідомо неправдивих відомостей 19.10.2019, перебуваючи на своєму посту чергової медичної сестри терапевтичного відділення (з палатами для неврологічних хворих), що розташований по вул. Героїв Крут, 8 у м. Старокостянтинів Хмельницької області, внесла у графу «Виконання» за «Дату» 19.10.2019 листка лікарських призначень, навпроти «Лікар Сестра» свій особистий підпис, внесла завідомо неправдиві відомості до офіційного документу щодо особистого отримання ОСОБА_9 медикаментів «Вазопро» р-н д/ін. 100 мг/мл 5 мл., загальною вартістю 70 грн. 62 коп., та «L-лізин» есцинат р-н д/ін. 5 мл., загальною вартістю 55 грн., а всього на загальну суму 125 грн. 62 коп., чим вчинила службове підроблення.

Вказані дії ОСОБА_10 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.366 КК України, як службове підроблення, а саме, внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

В судовому засіданні ОСОБА_10 вказувала, що свою вину у вчинені інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнає та просить її виправдати за ч.1 ст.366 КК України. Крім того вказала, що під час розгляду справи змінила своє прізвище із ОСОБА_7 на ОСОБА_8 , оскільки зареєструвала шлюб 10.05.2022 року.

На підтвердження винуватості ОСОБА_10 у вчинені інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, стороною обвинувачення надано наступні докази, які були безпосередньо досліджені судом.

Так, витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №198 від 02 жовтня 2018 року підтверджує факт перебування ОСОБА_10 станом на 19 жовтня 2019 року на посаді медичної сестри терапевтичного відділення (з палатами для неврологічних хворих) 1445 Військового госпіталю (на 100 ліжок) Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (на 475 ліжок) військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 .

Функціонально-посадовою інструкцією медичної сестри терапевтичного відділення військової частини НОМЕР_2 , яка затверджена 22 грудня 2018 року командиром військової частини НОМЕР_2 , з якою ОСОБА_10 особисто ознайомлена, що засвідчила своїм підписом, та яка була чинною станом на 19 жовтня 2019 року, визначено функціональні обов`язки ОСОБА_10 .

Зокрема, пунктом 1.4 вказаної посадової інструкції передбачено, що медична сестра безпосередньо підпорядковується начальнику відділення, а також лікарям відділення, черговому лікарю, головній і старшій медичній сестрі відділення.

Згідно пункту 1.5 цієї інструкції медичній сестрі безпосередньо підпорядковується молодший медичний персонал, а пунктом 3.11 визначено, що до функціональних обов`язків медичної сестри відноситься керування роботою молодшого медичного персоналу та перевірка виконання ним правил внутрішнього розпорядку.

Також, на підтвердження того, що ОСОБА_10 є спеціальним суб`єктом інкримінованого їй злочину, стороною обвинувачення було надано Положення про терапевтичне відділення (з палатами для неврологічних хворих) військової частини НОМЕР_2 , затверджене 15 січня 2021 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 , а також Посадову інструкцію медичної сестри терапевтичного відділення (з палатами для неврологічних хворих), яка затверджена 16 березня 2020 року заступником начальника госпіталю з медичної частини начальником військової частини НОМЕР_2 .

Однак, на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_10 злочину (19 жовтня 2019 року), вказане Положення про терапевтичне відділення та Посадова інструкція не діяли, оскільки були затверджені значно пізніше, а саме, 15 січня 2021 року та 16 березня 2020 року відповідно, а тому положення, які містяться у вказаних документах не поширюються на правовідносини, які мали місце 19 жовтня 2019 року, а отже судом до уваги не беруться.

Згідно графіку чергувань терапевтичного відділення військової частини НОМЕР_2 на жовтень 2019 року, який затверджений 30 вересня 2019 року командиром військової частини НОМЕР_2 , вбачається, що ОСОБА_10 19 жовтня 2019 року знаходилась на чергуванні.

Із медичної картки стаціонарного хворого №2112/635 вбачається, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_9 перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_2 з 08 жовтня 2019 року по 22 жовтня 2019 року включно.

Згідно листка лікарських призначень ОСОБА_9 було призначено наступні лікарські засоби: «Вазопро» р-н д/ін.100 мг/мл 5 мл та «L-лізин» есцинат р-н д/ін. 5 мл.

Також у вказаному листку лікарських призначень у графі «Виконання» за «Дату» 19 жовтня 2019 року навпроти запису «Лікар ІНФОРМАЦІЯ_2 » наявні підписи, які зі слів сторони обвинувачення належать ОСОБА_10 .

Факт перебування військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_9 у період з 18 жовтня 2019 року по 21 жовтня 2019 року за межами України підтверджується інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, яка надійшла до ІНФОРМАЦІЯ_3 26 квітня 2021 року за вхідним №428, згідно якої ОСОБА_9 18 жовтня 2019 року о 23 год. 06 хв. здійснив виїзд за межі України через пункт пропуску «Нові Яриловичі», а 21 жовтня 2019 року о 00 год. 14 хв. здійснив в`їзд в Україну через пункт пропуску «Ягодин».

Також вказаний факт підтверджується матеріалами службового розслідування, проведеного у військовій частині НОМЕР_3 , по факту порушення законодавства у сфері охорони державної таємниці, а також встановлення ступеня вини начальника контрольно-перевірної групи технічної позиції підготовки ракет військової частини НОМЕР_3 капітаном ОСОБА_9 .

Представник потерпілого військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_11 показала, що про факт відсутності хворого ОСОБА_9 у військовій частині НОМЕР_2 у період його стаціонарного лікування та виконання медичною сестрою лікарського призначення хворому ОСОБА_9 , якого не було на території України, військовій частині НОМЕР_2 стало відомо у 2021 року. Тоді ж ОСОБА_10 добровільно на рахунок військової частини сплатила завданий збиток в повному розмірі.

Допитана судом свідок ОСОБА_12 , яка перебуває на посаді лікаря-невропатолога військової частини НОМЕР_2 , показала, що у жовтні 2019 року вона була лікарем хворого ОСОБА_9 та призначала йому лікування, яке зафіксувала у медичній картці та у листку лікарських призначень. Лікарське призначення мала виконати медична сестра та зробити про це відповідну відмітку у листку лікарських призначень, однак яка саме медична сестра це робила їй не відомо, оскільки 19 жовтня 2019 року був вихідний день, її на роботі не було і у той день вона не чергувала.

01 липня 2021 року ОСОБА_10 внесла на рахунок військової частини НОМЕР_2 126 грн., як відшкодування коштів за лікарські засоби, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №721 від 01 липня 2021 року.

Крім того, відповідно до копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 10 травня 2022 року ОСОБА_13 змінила своє прізвище на ОСОБА_5 .

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_10 обвинувачується у службовому підробленні, а саме, у внесенні службовою особою до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України (у редакції Закону №1261-VII від 13 травня 2014 року).

Суб`єктом службового підроблення може бути лише службова особа (як службові особи юридичної особи публічного права, так і службові особи юридичної особи приватного права).

Поняття «службова особа» міститься у ч.3 ст.18 КК України, яка має загальний характер, тобто стосується усіх статей Особливої частини КК України, за винятком тих, для яких закон про кримінальну відповідальність, а саме примітка до ст.364 КК України, передбачає окреме визначення (статті 364, 368, 368-2, 369 КК України).

Із цього випливає, що для вжитого в статті 366 КК України поняття «службова особа», відсутнє окреме визначення, яке встановлене приміткою до ст.364 КК України, тому використовується поняття, яке міститься у загальній нормі, а саме у ч.3 ст.18 КК України.

Так, згідно ч.3 ст.18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Організаційно-розпорядчі обов`язки - це обов`язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції, зокрема, виконують керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Тобто під організаційно-розпорядчими обов`язками розуміють дії щодо управління та керівництва діяльністю інших людей, організації їхньої роботи.

Не вважаються службовими особами рядові працівники (первинна структурна одиниця), які за своєю службовою посадою виконують суто виробничі і матеріально-технічні операції (наприклад шофер, сторож, охоронець, посильний, друкарка, кухар тощо).

До службових осіб не відносяться також адвокати, лікарі, педагоги, оскільки їх посади пов`язані з суто професійною діяльністю (надання юридичної допомоги громадянам, лікування хворих, навчання учнів або студентів). Однак, якщо обсяг прав і обов`язків таких осіб свідчить про те, що їх повноваження мають організаційно-розпорядчий характер (наприклад, лікар видає листок по тимчасовій непрацездатності або дає висновок з приводу встановлення інвалідності, викладач приймає іспити), то вони виступають як службові особи.

Для визначення того, чи є особа спеціальним суб`єктом інкримінованого злочину, слід виходити із сукупності всіх обставин, які можуть свідчити про наявність чи відсутність ознак службової особи.

Станом на 19 жовтня 2019 року ОСОБА_10 перебувала на посаді медичної сестри терапевтичного відділення (з палатами для неврологічних хворих) військової частини НОМЕР_2 й на той час у своїй роботі керувалась функціонально-посадовою інструкцією медичної сестри терапевтичного відділення військової частини НОМЕР_2 , яка затверджена 22 грудня 2018 року командиром військової частини НОМЕР_2 .

Пунктом 1.5 вказаної посадової інструкції передбачено, що медичній сестрі безпосередньо підпорядковується молодший медичний персонал, а пунктом 3.11 визначено, що до функціональних обов`язків медичної сестри відноситься керування роботою молодшого медичного персоналу та перевірка виконання ним правил внутрішнього розпорядку.

Отже, медична сестра під час виконання своїх професійних обов`язків із надання медичної допомоги хворим не виконує, а ні організаційно-розпорядчі, а ні адміністративно-господарські обов`язки, притаманні службовим особам. Розпорядження, які вона дає у таких випадках молодшому медичному персоналу, спрямовані на здійснення нею суто професійних функцій із лікування хворих. Такі розпорядження не мають обов`язкового характеру й контроль за роботою молодшого медичного персоналу не має наслідком прийняття медичною сестрою організаційних рішень.

Таки чином, на думку суду, ОСОБА_10 не є службовою особою в розумінні ч.3 ст.18 КК України, й відповідно вона не є суб`єктом злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст.366 КК України, є офіційний документ.

У постанові від 15 лютого 2021 року Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду (справа № 727/5768/18, провадження № 51-1328 кмо 19) висловила позицію щодо предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст.366 КК України.

Так, у примітці до ст.358 КК України визначено, що під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити (штамп, печатку, номер, дату, підпис).

Невідповідність документа хоча б одному з наведених нижче критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.

Передусім офіційний документ як предмет злочину має відповідати таким ознакам: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності.

Одночасно правозастосування - це владна діяльність компетентних органів та посадових осіб з підготовки і прийняття індивідуального юридичного рішення в юридичній справі на основі юридичних фактів і конкретних правових норм. Також поняття правозастосування можна визначити як управлінську діяльність органів державної влади, зокрема їх посадових осіб, а також уповноважених державою суб`єктів з винесення конкретно-індивідуальних приписів, якими на одних учасників правовідносин покладаються обов`язки, а іншим надаються права.

Згідно з обвинуваченням предметом злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_10 , є «Листок лікарських призначень медичної картки стаціонарного хворого №2112/635 від 08.10.2019».

Вказаний документ не є офіційним, оскільки він не відповідає вимогам, визначеним у примітці до ст.358 КК України.

Форму первинної облікової документації №003-4/о «Листок лікарських призначень» та Інструкцію щодо її заповнення затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я №435 від 29 травня 2013 року «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я, які надають амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу населенню, незалежно від підпорядкування та форми власності».

Згідно п.2, 3, 6 та 7 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003-4/о «Листок лікарських призначень», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я №435 від 29 травня 2013 року, форма № 003-4/о є основним обліковим документом, що призначається для реєстрації режиму перебування хворого в стаціонарі, призначеного йому дієтичного харчування, методів обстеження, медикаментозного лікування, фізіотерапевтичних та психотерапевтичних процедур.

Форма № 003-4/о заповнюється лікуючим лікарем у день госпіталізації хворого в стаціонар з внесенням необхідних корективів протягом лікування хворого.

Щодня молодші спеціалісти з медичною освітою роблять відмітки щодо виконання призначень.

Після виписки хворого зі стаціонару форма № 003-4/о зберігається разом з формою первинної облікової документації № 003/о «Медична карта стаціонарного хворого № ___» протягом 25 років.

Отже, у даному випадку листок лікарських призначень не відповідає критерію «складання, видання чи посвідчення відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами», оскільки листок лікарських призначень є формою первинної облікової документації, у якому медична сестра робить лише відмітку щодо виконання призначення лікаря.

Крім того, листок лікарських призначень являється внутрішнім оперативним документом і після виписки хворого постійно зберігається у його медичній картці.

Інформація, яка міститься у листку лікарських призначень не містить юридично значущого характеру, оскільки не підтверджує та не засвідчує конкретних подій, явищ та фактів, які б спричинили наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків.

Таким чином, ОСОБА_10 обвинувачується у вчинені злочину, у якому відсутній один з елементів його складу, а саме, предмет злочину.

Крім того, ОСОБА_10 не є службовою особою в розумінні ч.3 ст.18 КК України, через що не може бути суб`єктом злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Відсутність хоча б одного з елементів злочину свідчить про те, що дії (бездіяльність) особи, поведінка якої оцінюється у даному конкретному випадку, не є злочином.

Відповідно до ст.368КПК України суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, - на потерпілого.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Капо проти Бельгії» від 13.01.2005, тягар доказування винуватості лежить на стороні обвинувачення.

У відповідності до ст.62Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Враховуючи, що ОСОБА_10 не є службовою особою в розумінні ч.3 ст.18 КК України, а листок лікарських призначень не є офіційним документом в розумінні примітки до ст.358 КК України, отже в діях ОСОБА_10 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, а тому на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України її слід виправдати.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати невинуватою та виправдати за ч.1 ст.366 КК України у зв`язку із відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Речові докази:

-оригінал функціонально-посадовоїінструкції медичноїсестри терапевтичноговідділення в/ч НОМЕР_2 на ОСОБА_13 (Т.1 а.с.58-59),оригінал посадовоїінструкція медичноїсестри терапевтичноговідділення (зпалатами дляневрологічних хворих)на ОСОБА_13 (Т.1 а.с.60-62), - повернути Військовій частині НОМЕР_2 ;

-витяг ізнаказу №198від 02.10.2018на ОСОБА_13 (Т.1 а.с.57), копія медичноїкартки стаціонарногохворого №2112/635від 08.10.2019на ім`я ОСОБА_9 (Т.1 а.с.63-71), копія графіку чергувань терапевтичного відділення в/ч НОМЕР_2 на жовтень 2019 року (Т.1 а.с.72), - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Старокостянтинівський районний суд.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя