Ухвала

від 29.11.2023 по справі 522/1515/16-ц

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 522/1515/16-ц

(6/199/675/23)

УХВАЛА

29.11.2023

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Спаї В.В.

секретар судового засідання Подварченко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про тимчасове обмеження фізичноїособи управі виїздуза межіУкраїни,

ВСТАНОВИВ:

Подання містить вимогу про встановлення тимчасового обмеження щодо боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на неї за рішенням Приморського районногосуду м.Одеси №522/1515/16-ц,яке набрало законноїсили 03.11.2022р., в межах загальної суми боргу в розмірі 200000,00 доларів США та 353456,71 грн., у виконавчому провадженні за № 71281854. Подання мотивовано тим, що за період з моменту відкриття виконавчого провадження та станом на дату звернення до суду з поданням, боржник ОСОБА_1 перетинала кордон (за даними Державної прикордонної служби) декілька разів, тобто систематично перетинає кордон України, ймовірно, з метою відпочинку, в тому числі на автомобілі; такі висновки слідують з відомостей, наданих АТ КБ «ПриватБанк» на запит виконавця, а саме, з рахунку ОСОБА_1 систематично оплачується пальне на АЗС, в тому числі які знаходяться за кордоном України, оплачується сервіс авто в СЕРВІС ЦЕНТР TOYOTA Дніпро (в той час, коли згідно відповіді МВС транспортні засоби за боржником не зареєстровані), сплачуються рахунки в ресторанах, в тому числі за кордом України, в таких містах, як ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ін. Також, на думку приватного виконавця, про належний майновий стан ОСОБА_1 свідчить систематичне поповнення рахунку боржника, а саме згідно виписки наданої банківською установою, боржниця в період з моменту видачі виконавчого документу та станом на дату відкриття виконавчого провадження (період 3 місяці до винесення постанови про арешт коштів) внесла, лише на один свій картковий рахунок, більше 348000 (триста сорок вісім тисяч) грн. 00коп., в той час, коли Державна податкова інспекція надає відомості про те, що ОСОБА_5 доходи не отримує та відповідно до відомостей Пенсійого фонду України -особу знайденов РЗО,але відсутнідані проотримання доходу.

На переконання приватного виконавця, вищевикладене свідчить про ухилення боржника від виконання судового рішення та приховування майна та коштів, а також ймовірне ведення діяльності та отримання коштів за кордоном; не зважаючи на вимоги Закону та судового рішення, боржник за виконавчим провадженням відверто ігнорує вимоги виконавця, ухиляється від виконання рішення та не виявляє жодного наміру повністю чи частково виконати рішення суду.

Розглянув подання приватного виконавця, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.03.2023 р., приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Приморським районним судом м. Одеси 16.12.2022 р., про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 200000,00 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ на час винесення рішення 5 234000 (п`ять мільйонів двісті тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, - 3% річних від простроченої суми боргу за період з 02.08.2015 р. по 23.04.2018 р. (тобто за 996 днів) у сумі 353456 (триста п`ятдесят три тисячі чотириста п`ятдесят шість) гривень 71 копійок, судового збору в розмірі 6890 (шість тисяч вісімсот дев`яносто) гривень 00 копійок.

Наведений приватним виконавцем хід виконавчого провадження підтверджується письмовими докази, зокрема, постановами приватного виконавця, запитами та відповідями на них тощо.

На даний час судове рішення боржником не виконано.

Відмовляючи в задоволення подання приватного виконавця, суд керується наступним.

Згідно ст.33КонституціїУкраїни кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України«Пропорядоквиїзду зУкраїниів`їздувУкраїнугромадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.6ЗаконуУкраїни«Про порядоквиїздузУкраїни ів`їздувУкраїнугромадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень та відповідно дост. 441 ЦПК України, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1 3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбаченихпунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Проте, в порушення зазначених вимог приватним виконавцем не надано доказів отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.03.2023 р. Приватним виконавцем наданий список №1 листів рекомендованих, відправних ним, на адресу низки боржників, утому числі ОСОБА_1 , згідно з яким на адресу боржника ОСОБА_1 надіслана 14.03.2023 р. постанова від 13.03.2023 р. з відповідним супровідним листом, втім, докази отримання такої постанови відсутні .

Роздруківка з сайту поштового оператора свідчить про те, що станом на 15.03.2023 р. «відправлення не вручене під час доставки: інші причини», відтак, відсутні докази про обізнаність боржника з питання відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження №71281854.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У відповідності до п. 19 ч. 3 ст.18ЗаконуУкраїни«Про виконавчепровадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків.

Виходячи зі змісту ст. 33 Конституції України, ст. 313 ЦК України, п. 19 ч. 3ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України, і в`їзду в Україну громадян України», в їх системному зв`язку, вбачається, що право боржника на свободу пересування може бути обмежено лише у виключних випадках у зв`язку з навмисними діями останнього, що спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Відмовляючи в задоволенні подання, суд виходить з того, що суду не надано належних та допустимих доказів про вжиття виконавцем заходів щодо розшуку боржника (в матеріалах подання відсутні доведені виконавцем до відома боржника у порядку, визначеному ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», виклики виконавця про виклик боржника; виконавцем не перевірялося місце реєстрації проживання/перебування боржника, що також вказує на те, що приватним виконавцем не вчинені в повному обсязі виконавчі дії, спрямовані на встановлення місця проживання боржника.

Також суд наголошує на тому, що в матеріалах подання відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що виконавець у повній мірі у відповідності дост.18ЗаконуУкраїни«Про виконавчепровадження» використав надані йому права у точній відповідності іззаконом.

Поняття доказів та вимоги до доказів визначені у ст.ст. 76-80 ЦПК України.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17. Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова Вс від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц).

Оскільки доказів (ст.ст.76-80ЦПК України)на підтвердженнятого,що боржник ухиляєтьсявід виконаннязобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, суду не надано, підстави для задоволення подання відсутні.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст.ст.10-13,п. 1 ч. 1 ст. 258, ст.ст. 259,260,261,268,441 ЦПК України,ст. 33 Конституції України,ст. 313 Цивільного кодексу України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України, і в`їзду в Україну громадян України»,ст.ст. 18, 28 Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України відмовити повністю.

Дата складення та підписання ухвали 29.11.2023 р.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.В. Спаї