Рішення

від 29.11.2023 по справі 903/1007/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 листопада 2023 року Справа № 903/1007/23

за позовом: Приватного підприємства Озера Рекреація Сервіс, м. Луцьк

до відповідача: Ківерцівської міської ради, м. Ківерці, Луцький р-н., Волинська обл.

про визнання договору оренди землі поновленим, визнання недійсним та скасування рішення

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Мачульська Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кучма В.Ю., ордер від 24.10.2023

від відповідача: н/з

встановив: 25.09.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Приватного підприємства Озера Рекреація Сервіс до Ківерцівської міської ради про визнання договору оренди землі поновленим, визнання недійсним та скасування рішення Ківерцівської міської ради восьмого скликання від 21.07.2023 №28/65 Про припинення договору оренди землі, укладеного між територіальною громадою в особі Озерської сільської ради Ківерцівського району Волинської області та Приватним підприємством Озера Рекреація Сервіс.

Позовна заява обґрунтована прийняттям відповідачем рішення, яке позбавило позивача переважного права пролонгації договору оренди землі на наступний період.

Ухвалою суду від 27.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.10.2023 о 10 год. 00 хв. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; позивачу - відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Відповідач ухвалу суду отримав 28.09.2023, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції від 28.09.2023 (а.с. 50).

Строк для подання відзиву по 18.10.2023.

19.10.2023 на адресу суду надійшов відзив відповідача (надісланий поштовим зв`язком 17.10.2023), згідно якого позовні вимоги заперечує. Зазначає, що будь які листи позивача щодо пролонгації договору на адресу міської ради не надходили. Позивач заплатив борг по орендній платі за 2021 рік відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 №140/3769/23. Позивачем податкові декларації з плати за землю за 2022-2023 роки до податкового органу не подавались. Станом на 06.07.2023 за позивачем рахується податковий борг в сумі 8,3 тис. грн. Спірний договір оренди припинений у зв`язку з неналежним виконанням позивачем своїх зобов`язань за договором.

Докази отримання позивачем відзиву відповідача відсутні.

Враховуючи вищевикладене, відсутність доказів отримання позивачем відзиву відповідача, не закінчення строків для подання заяв по суті спору, суд протокольною ухвалою від 25.10.2023 підготовче засідання відклав на 08.11.2023 о 12 год. 00 хв.

27.10.2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив позивача, згідно якої позовні вимоги підтримує. Зазначає, що на момент винесення оскаржуваного рішення заборгованість по орендній платі відсутня. Посилається на ряд негативних наслідків у зв`язку з введення на території України карантину, воєнного стану, як на обставини, що не створювали повноцінних умов для організації зони відпочинку і проведення масових розважальних публічних заходів. Про наявність судового процесу про стягнення податкового боргу підприємство не знало, не було повідомлене та не отримувало жодних вимог чи претензій. У тексті рішення не зазначено, яке правопорушення скоєне. Станом на винесення рішення заборгованості у підприємства не було.

Відповідач відповідь на відзив отримав 01.11.2023 (а.с. 95).

Строк для подання заперечень на відповідь на відзив по 06.11.2023.

06.11.2023 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких відповідач у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що 04.07.2023 відповідачем здійснено оплату ще за заборгованість, яка виникла у 2021 році. У позовній заяві відсутні листи позивача, адресовані відповідачу, про намір продовжити договір оренди. У листі прокуратури вказується на необхідність стягнення боргу, що й підтверджує неналежне виконання позивачем договору оренди.

Враховуючи вищевикладене, виконання мети підготовчого провадження, строки підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 08.11.2023 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 29.11.2023 о 12 год. 00 хв.

27.11.2023 на адресу суду надійшло клопотання позивача про долучення довідки ГУ ДПС у Волинській області від 27.11.2023 про відсутність у підприємства податкового боргу.

З метою повного та всебічного розгляду справи суд долучив довідку до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Зазначив, що шлагбаум, обмеження доступу суміжними земельними ділянками були тимчасовими перешкодами в користуванні об`єктом оренди, не мають значення для розгляду даної справи.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

22.07.2013 між Територіальною громадою в особі Озерської сільської ради Ківерцівського району Волинської області (орендодавець) та ПП «Озера Рекреація Сервіс» (орендар) укладено договір оренди землі (а.с. 17-21).

Згідно умов договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться в с. Озеро Ківерцівського району Волинської області, яка належить орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (п. 1). В оренду передається земельна ділянка площею 0,4734 га, цільове призначення: розташування зони відпочинку, категорія земель: землі рекреаційного призначення, кадастровий номер 0721884801:012:001:0055 (п. 2). Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 87 531 грн 66 коп (п. 3). Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію (п. 7). Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в сумі 4 444 грн в рік шляхом перерахування коштів на рахунок орендодавця (п. 8). Передача земельної ділянки здійснюється з розробленням проекту її відведення, підставою якого є рішення (п. 16). Дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (п. 34).

22.07.2013 внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право оренди ПП «Озера Рекреація Сервіс» земельної ділянки площею 0,4734 га з метою створення зони відпочинку за адресою с. Озеро Ківерцівського району Волинської області, на підставі договору оренди землі від 22.07.2013, строк оренди до 22.07.2023 з правом пролонгації (а.с. 22).

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", яким статтю 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено у новій редакції.

Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнено абзацами третім і четвертим такого змісту:

"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

За висновками Верховного Суду у постановах від 17.05.2023 у справі № 906/925/21 та від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21 поновлення договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення договору).

Отже, поновлення спірного договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору 22.07.2013).

Частинами 1-6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. В разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, про відсутність вагомих підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила у пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Поряд з цим Велика Палата Верховного Суду в пункті 35 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

Базуючись на зазначених вище позиціях Верховного Суду, КГС ВС у постанові від 21.09.2022 по справі № 926/2720/21 підсумував, що алгоритм вирішення спорів щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, що застосовується до спірних правовідносин) в контексті дій сторін договору виглядає таким чином:

- якщо орендар у строки, встановлені договором, або за відсутності інших строків, встановлених договором, у строки, встановлені законом, не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проект договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону;

- якщо орендар своєчасно у строки, встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, проаналізував його умови, у тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився з запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору, то в цьому випадку він діє в рамках своїх повноважень, а отже суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним;

- якщо орендар своєчасно у строки, встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі або відмовив з порушенням місячного терміну, однак при цьому протягом одного місяця після закінчення строку договору надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним, оскільки таке право орендодавця прямо передбачено частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі";

- якщо орендар своєчасно у строки, встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах.

При цьому якщо орендодавець відмовляється укласти чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість якої визначена у частині восьмій статті 33 "Про оренду землі", то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення.

У випадку якщо орендодавець, заперечуючи проти позову про визнання укладеним договору по частині шостій статті 33 Закону України "Про оренду землі", посилається на неналежне виконання орендарем своїх обов`язків, то саме на нього покладається доведення таких обставин, а вони підлягають встановленню судами та за умови їх підтвердження це є підставою для відмови у задоволенні позову.

Зазначене повністю відповідає правовій позиції, сформульованій у пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 де вказано, що як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (див. постанови від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц та № 159/5756/18).

В такий спосіб, оскільки цивільні відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, принципи свободи договору, судового захисту цивільного права та інтересу, справедливості, добросовісності та розумності належать до фундаментальних засад цивільного законодавства, а сторони у договорі оренди землі є однаково зобов`язаними виконувати як умови законодавства, так і цього договору, то визнання договору укладеним внаслідок того, що, не зважаючи на дотримання орендарем вимог закону та договору, орендодавець фактично маючи можливість двічі відмовитись від продовження орендних правовідносин (перший раз у місячний термін з моменту звернення орендаря, а другий протягом місяця після закінчення строку договору оренди) не здійснив жодних юридично значущих дій, спрямованих на припинення відносин, то задоволення позову про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах є способом забезпечення прав більш вразливої (слабкої) сторони у правовідносинах, гарантією стабільності цивільних та господарських правовідносин між їх учасниками.

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 907/18/18 та від 02.02.2021 у справі № 910/14000/18 касаційний суд сформував висновок, за змістом якого поновлення договору оренди землі в судовому порядку, у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави для продовження орендних прав і обов`язків на новий строк. За наслідками розгляду вимоги про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки в резолютивній частині свого рішення суд, керуючись частиною дев`ятою статті 238 ГПК України, має зробити висновки про визнання укладеною додаткової угоди в запропонованій позивачем редакції, виклавши текст редакції, яка за висновками суду відповідає вимогам законодавства та визнається судом укладеною, чи висновки про відмову у визнанні укладеною додаткової угоди в запропонованій позивачем редакції.

Велика Палата Верховного Суду підтримала власний правовий висновок щодо застосування частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", визначивши, що передбачені в частинах 1, 5 і 6 статті 33 Закону "Про оренду землі" підстави для поновлення договору оренди землі пов`язані між собою, а тому для поновлення договору оренди землі в порядку, передбаченому частиною 6 цієї статті, є необхідним надіслання орендарем повідомлення орендодавцю про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі разом з проектом додаткової угоди. Таке поновлення не є автоматичною пролонгацією орендних відносин й обов`язково оформлюється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а в разі якщо орендодавець цього не робить у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту в резолютивній частині рішення суду. Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій - восьмій, одинадцятій статті 33 Закону № 161-XIV додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті

Позивачем направлено лист-повідомлення від 12.06.2023 про намір продовження строку дії договору оренди землі від 22.07.2013 на наступний період на адреси Тростянецької об`єднаної територіальної громади (вул. Волі, буд. 23, с Тростянець, Ківерцівський р-н., Волинська обл), Озерської сільської ради (вул. Олексюка, буд. 12, с. Озеро, Ківерцівський р-н., Волинська обл). До листа позивачем долучено проект договору оренди землі від 22.07.2023 (а.с. 23-32).

04.07.2023 позивачем повторно направлено на адреси Тростянецької об`єднаної територіальної громади, Озерської сільської ради листи-повідомлення №2 про намір продовження дії договору оренди землі (а.с. 33).

Юридична особа Озерська сільська рада припинена 10 січня 2019 року шляхом об`єднання в Тростянецьку сільську територіальну громаду Волинської області.

Розпорядженням КМУ від 12.06.2020 № 708-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області» Тростянецька об`єднана територіальна громада приєднана до Ківерцівської міської ради.

Таким чином, орендодавцем за спірним договором стала Ківерцівська міська рада.

Судом враховано, що інформація про реорганізацію Озерської сільської ради Ківерцівського району Волинської області та приєднання Тростянецької об`єднаної територіально громади до Ківерцівської міської ради є загальнодоступна, міститься у відкритому доступі.

Докази надіслання листів-пропозицій пролонгації договору оренди землі Ківерцівській міській раді (вул. Тараса Шевченка, 14, м. Ківерці, Волинська обл) в матеріалах справи відсутні, що свідчить про порушення орендарем процедури повідомлення про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди.

Якщо орендар у строки, встановлені договором або за відсутності інших строків, встановлених договором, у строки встановлені законом не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проект договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону (наведене відповідає позиції КГС ВС, викладеній у постанові від 21.09.2022 по справі № 926/2720/21).

Згідно листа фінансового управління Ківерцівської міської ради від 01.08.2022 №343/01-15/2-22 станом на 01.08.2022 за ПП «Озера Рекреація Сервіс» рахується заборгованість по сплаті податків в сумі 8 301 грн 84 коп (орендна плата з юридичних осіб). Не сплата податку є систематичною та триває понад 2 роки (а.с .59).

Ківерцівською міською радою на адресу ПП «Озера Рекреація Сервіс» направлено претензію на суму 8 301 грн 84 коп заборгованості по орендній платі (а.с. 69-70).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду №140/3769/23 від 09.05.2023 стягнуто з рахунків ПП «Озера Рекреація Сервіс» в банках, обслуговуючих платника податків, на користь держави податковий борг в сумі 8 637 грн 84 коп., з яких 8 301 грн 84 коп. податковий борг з орендної плати за землю, 336 грн з податку на прибуток приватних підприємств (а.с. 65-68).

Згідно листа ГУ ДПС у Волинській області від 07.07.2023 в порушення податкового законодавства ПП «Озера Рекреація Сервіс» не подано до Ківерцівської ДПІ ГУ ДПС у Волинській області податкову декларацію з плати за землю на 2023 рік та не задекларувало і не сплачено податкові зобов`язання з платежу. Втрати міського бюджету у 2023 році складають 3,5 тис грн (а.с. 71-72).

Рішенням Ківерцівської міської ради №28/65 від 21.07.2023 припинено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,4734 га за кадастровим номером 0721884801:01:001:0055, що знаходиться на території Ківерцівської міської територіальної громади у с. Озеро Луцького району Волинської області у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Відмовлено ПП «Озера Рекреація Сервіс» в укладенні договору оренди земельної ділянки, що знаходиться на території Ківерцівської міської територіальної громади у с. Озеро Луцького району Волинської області на новий строк у зв`язку із неналежним виконанням обов`язків за умовами договору оренди землі, укладеного між Територіальною громадою в особі Озерської сільської ради Ківерцівського району Волинської області та ПП «Озера Рекреація Сервіс» (а.с. 34).

Вказане рішення прийняте з врахуванням рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.05.2023.

Рішення прийнято у строки, визначені ст. 33 ЗУ «Про оренду землі».

У листі від 11.10.2023 ГУ ДПС у Волинській області зазначає, що станом на 11.10.2023 ПП «Озера Рекреація Сервіс» податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік та на 2023 рік за земельну ділянку площею 0,4734 га з кадастровим номером 0721884801:01:001:0055 до Ківерцівської ДПІ ГУ ДПС у Волинській області не подані, відповідно орендна плата не сплачувалася. За результатами проведених камеральних перевірок по ПП «Озера Рекреація Сервіс» складено акти щодо неподання податкової декларації з плати за землю за 2022 рік від 30.01.2023 та на 2023 рік від 03.07.2023, на підставі яких прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.03.2023, 23.08.2023, застосовано штрафні санкції на загальну суму 1 360 грн (а.с. 73).

Посилання позивача, що отримання відповідачем листа-повідомлення про намір пролонгації договору оренди підтверджується посиланням на нього Ківерцівською міською радою у рішенні №28/65 не підтверджує його отримання не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених статтею 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність такого юридичного факту як належне виконання орендарем обов`язків за договором оренди землі, тобто добросовісність орендаря.

Отже переважне право перед іншими особами на продовження орендних правовідносин має дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі.

Матеріалами справи підтверджено ухилення позивача від виконання умов договору оренди землі, яке відображене у систематичній не сплаті орендних платежів у строк, зокрема але не виключно понад 2 роки, що змушувало орендодавця звертатися до суду для їх стягнення в примусовому порядку.

Долучена позивачем до матеріалів справи довідка ГУ ДПС у Волинській області від 13.09.2023 про відсутність станом на 13.09.2023 податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів (у тому числі розстроченої, відстроченої, реструктуризованої), контроль за якими покладено на контролюючий орган (а.с. 35), не приймається судом до уваги, оскільки не спростовує неналежне виконання підприємством умов договору оренди, яке відображено у не сплаті орендних платежів понад 2 роки.

Крім того, судом враховано не виконання позивачем умов договору оренди, зокрема щодо цільового використання землі для розташування зони відпочинку (п. 2 договору).

Згідно п.п. 26, 29 договору орендодавець має право вимагати від орендаря використання землі за цільовим призначенням. Орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку згідно з її цільовим призначенням та зберігати її корисні властивості.

Посилання позивача на не використання землі за цільовим призначенням у зв`язку з введенням карантинних заходів, воєнного стану на території України, не приймається судом, оскільки договір оренди укладено у 2013 році, в той час як карантинні заходи запровадженні з 12.03.2020, воєнний стан 24.02.2022.

Позивач у листі від 12.06.2023 (а.с. 23-25) зазначає, що неодноразово прибувши до місцезнаходження об`єкта оренди підприємство фактично позбавлене можливості вільного доступу до нього, оскільки єдиний доступний шлях доступу був перекритий шлагбаумом із навісним замком. Земельна ділянка фактично оточена суміжними земельними ділянками, що позбавляє підприємство безперешкодного доступу з метою здійснення господарської діяльності. Обмеження доступу унеможливлює будівництво, створення зони відпочинку, прибирання та догляд за земельною ділянкою. Саме через це протягом останніх декількох років земельна ділянка за цільовим призначенням не використовувалась, зона відпочинку створена не була, що призвело до значного забур`янення, погіршення стану земельної ділянки, а також обмеження місцевого населення у доступі до водойми.

П. 5 договору оренди землі від 22.07.2013 визначено, що земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Не можливість використання, створення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою позивач не довів.

Враховуючи вищевикладене, недобросовісність орендаря, що виражається у систематичній не сплаті орендних платежів, тривалому не використанні земельної ділянки за цільовим призначенням (10 років) та погіршення її стану, недотримання позивачем у повному обсязі передбаченого законодавством алгоритму дій орендаря з метою поновлення договору оренди землі, що свідчить про втрату ним переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) в порядку ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону, відсутні підстави для визнання поновленим договору оренди землі у редакції додаткового договору, запропонованого позивачем.

Належним способом захисту порушеного права у випадку застосування положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі" є позов про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих же умовах, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити реального захисту порушеного права, так як договір є поновленим в силу закону, а також в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі") (вказана правова позиція викладена в постанові колегії суддів КГС ВС по справі № 916/600/18 від 06.03.2019 року).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №908/299/18 зазначила, що якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена ч.8 ст.33 Закону України "Про оренду землі", то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Згідно висновків, наведених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 (пункт 54), від 06 квітня 2021 року у справі №910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (пункт 76), від 02 листопада 2021 року у справі №925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі №143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 155), від 06 липня 2022 року у справі №914/2618/16 (пункт 28), обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

За цих умов визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про відмову в пролонгації не призводить до відновлення порушеного права, а тому в задоволенні позову про визнання недійсним рішення Ківерцівської міської ради восьмого скликання від 23.07.2023 №28/654 слід відмовити.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

У зв`язку з відмовою у позові правові підстави у відповідності до ст. 130 ГПК України для покладення судового збору на відповідача відсутні.

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73-80, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позову Приватного підприємства Озера Рекреація Сервіс до Ківерцівської міської ради про визнання договору оренди землі поновленим, визнання недійсним та скасування рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складений 30.11.2023

Суддя Кравчук А. М.