Рішення

від 21.11.2023 по справі 904/2479/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2023м. ДніпроСправа № 904/2479/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В. В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авамет" (49019, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Свободи, 89А, ідентифікаційний код 40027997)

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7, ідентифікаційний код 00659101)

про стягнення 575 520,00 грн. заборгованості за надані послуги, 153 867,22 грн. інфляційних втрат, 20 198,39 грн. 3% річних, 24 574,70 грн. пені

та

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7, ідентифікаційний код 00659101)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авамет" (49019, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Свободи, 89А, ідентифікаційний код 40027997)

про стягнення 145 610,52 грн. неустойки, 442 420,00 грн. збитків та 415 800,00 грн. 20% штрафу

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з`явився;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Мельник М.С., АЕ№ 120979 від 04.07.2023, адвокат;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авамет" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 11.05.2023 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" заборгованості на загальну суму 774 160,31 грн., з яких:

- 575 520,00 грн. заборгованість за надані послуги;

- 153 867,22 грн. інфляційні втрати за період з березня 2022 року по березень 2023 року;

- 20 198,39 грн. 3% річних за період з 01.03.2022 по 01.05.2023;

- 24 574,70 грн. пеня за період з 01.03.2022 по 01.05.2023.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 11 612,40 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 50 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором на надання послуг №21052 від 24.03.2021 в частині своєчасної та повної оплати за послуги отримані на загальну суму 2 654 520,00 грн. за наступними актами здачі-приймання наданих послуг:

- №1/21052 від 08.07.2021 на суму 2 079 000,00 грн.;

- №2/21052 від 29.12.2021 на суму 575 520,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/2479/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено підготовче засідання на 19.06.2023 о 11:00 год.

До суду 09.06.2023 Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" подана зустрічна позовна заява №б/н від 09.06.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авамет" заборгованості на загальну суму 588 030,52 грн., з яких:

- 145 610,52 грн. неустойка за період з 20.05.2021 по 08.07.2021 та за період з 14.10.2021 по 29.12.2021;

- 442 420,00 грн. збитки.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 8 820,46 грн.

Зустрічна позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом зобов`язання за договором на надання послуг №21052 від 24.03.2021, а саме порушення вимог п.4.1, п.7.7 договору щодо строків виконання робіт з капітального ремонту, а також не дотримання чинного порядку адміністрування ПДВ, викладеного в Податковому кодексі України.

На підставі п.10.2 договору позивачем за зустрічним позовом нарахована неустойка на загальну суму 145 610,52 грн. за порушення строків виконання робіт з капітального ремонту:

1) вісенакатний верстат моделі КЖ1841 (інв.4530005000): 2 079 000,00 грн. (вартість робіт) х 0,1% (вартість робіт) х 49 календарних днів (з 20.05.2021 по 08.07.2021) = 101 871,00 грн.;

2) токарно-гвинторізний верстат з ЧПУ (інв.4100028000 МСЦ): 575 520,00 грн. (вартість робіт) х 0,1% (вартість робіт) х 76 календарних днів (з 14.10.2021 по 29.12.2021) = 43 739,52 грн.

На підставі п.7.7 договору позивачем за зустрічним позовом нараховані збитки, що завдані внаслідок порушення підрядником обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних на загальну суму 442 420,00 грн.:

1) вісенакатний верстат моделі КЖ1841 (інв.4530005000): 1 732 500,00 грн. (вартість робіт) х 20% (ПДВ) = 346 500,00 грн.;

2) токарно-гвинторізний верстат з ЧПУ (інв.4100028000 МСЦ): 479 000,00 грн. (вартість робіт) х 20% (ПДВ) = 95 920,00 грн.

Також відповідачем за первісним позовом до суду 12.06.2023 за допомогою системи "Електронний суд" подано відзив на позовну заяву яким просить суд відмовити у задоволенні первісного позову посилаючись на те, що підрядником допущено порушення умов договору в частині строків виконання робіт з капітального ремонту вісенакатного верстату моделі КЖ1841 (інв.4530005000) та токарно-гвинторізного верстату з ЧПУ (інв.4100028000 МСЦ).

Крім того, відповідач за первісним позовом зазначає, що у результаті порушень позивачем вимог п.7.7 договору та Податкового кодексу України відповідач позбавлений права на включення суми ПДВ до складу податкового кредиту і права на зменшення податкового зобов`язання на загальну суму 442 420,00 грн. (346 500,00 грн. + 95 920,00 грн.).

Щодо позовної вимоги про стягнення пені у сумі 24 574,70 грн. відповідач за первісним позовом зазначає, що позивач застосовує лише коефіцієнт 0,01%, а не 0,01% облікової ставки НБУ за відповідний період нарахування як це визначено п.10.3 договору.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідач за первісним позовом зазначає, що позивач не має підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат з відповідача на підставі ст. 652 Цивільного кодекс України, оскільки неможливість цього прямо передбачено п.13.2 договору.

Щодо стягнення судових витрат у формі витрат на правову допомогу у розмірі 50 000,00 грн. відповідач за первісним позовом зазначає, що за наявними матеріалами позовної заяви (з датками) не можливо визначити яку саме надано позивачу професійну правничу допомогу за договором про надання правничої (правової) допомоги №Ю-278 від 27.04.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023 прийнято зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авамет" про стягнення 145 610,52 грн. неустойки та 442 420,00 грн. збитків для спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авамет" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення 575 520,00 грн. заборгованості за надані послуги, 153 867,22 грн. інфляційних втрат, 20 198,39 грн. 3% річних, 24 574,70 грн. пені. Розгляд зустрічного позову призначено разом з первісним позовом у підготовчому засіданні, призначеному на 19 червня 2023 року о 11 год. 00 хв.

У підготовчому засіданні 19.06.2023 оголошувалась перерва до 03.07.2023 о 16:30 год.

До суду 27.06.2023 надійшла відповідь позивача за первісним позовом на відзив в якій підтримує заявлені позовні вимоги про стягнення 575 520,00 грн. (суми основного боргу), 153 867,22 грн. (інфляційних втрат), 1 460,88 грн. (пені за період з 01.03.2022 по 01.05.2023) та судових витрат, від решти вимог про стягнення 20 198,39 грн. 3% річних та пені в частині суми 23 113,82 грн. відмовляється.

Щодо вимог про стягнення 20 198,39 грн. 3% річних та пені в частині суми 23 113,82 грн. позивач за первісним позовом просить суд закрити провадження та повернути сплачений судовий збір в цій частині позовних вимог у відповідності до ст. 191 ГПК України.

Позивач за первісним позовом зазначає, що в обґрунтування несплати суми боргу відповідач у п.3 відзиву зазначає, що ним в односторонньому беззаперечному порядку було утримано на виконання п.7.7 договору штраф в розмірі 20% від суми операцій по якій не було зареєстровано, неправильно або несвоєчасно зареєстровано податкову накладну чи розрахунок коригування - загалом на суму 442 420,00 грн. Позивач за первісним позовом зазначає, що встановлена в п.7.7 договору відповідальність позивача становить загалом 40% від загальної суми операцій (20%штраф та 20% збитки ПДВ) та фактично є подвійним стягненням суми ПДВ, сплачену відповідачем позивачу, яку відповідач має право віднести до податкового кредиту. Позивач за первісним позовом стверджує, що фактично такий штраф не носить компенсаторний характер, а фактично є каральною санкцією, оскільки дорівнює встановленому розміру збитків (суми ПДВ), а не є меншим за такі збитки, залежить виключно від встановлених договором процентів та така міра відповідальності є непропорційною, оскільки сукупно встановлений штраф та збитки становлять 40% від ціни операцій та більше 1/3 частини суми договору (штраф + збитки, що застосовуються відповідачем за відзивом та зустрічним позовом становлять сукупно 884 840,00 грн.) та визначений розмір штрафу має на меті отримання відповідачем невиправданого доходу. Позивач за первісним позовом просить суд, керуючись ст. 3, 6, 509, 627 ЦК України, ст. 216, 217 ГК України, керуючись ч.3 ст.551 ЦК України, ст. 233 ГК України, при розгляді вимоги про стягнення заборгованості та дослідженні посилання відповідача на застосування п.7.7 договору про здійснення утримана на виконання п.7.7 договору штраф в розмірі 20% від суми операцій - загалом на суму 442 420 грн., відмовити у визнанні такого зарахування у зв`язку з невідповідності такого штрафу вимогам ст. 3. 6, 509, 627 ЦК України, ст. 216,217 ГК України.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат позивач за первісним позовом зазначає, що згідно з п.10.1 договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України, то позивач має право на стягнення інфляційних втрат в розмірі та порядку, визначеному ч. 2 ст. 625 ЦК України. Щодо нікчемності положення п.13.2 договору про встановлення інфляції в розмірі 0% - позивач за первісним позовом відмічає, що фактично відповідач таким положенням звільнив себе від відповідальності у тому числі за умисне порушення грошового зобов`язання - оскільки не вказується ані підстави такого прострочення, за яких застосовується 0% інфляції, ані період можливого прострочення. У відповідності до ч. 3 ст. 614 ЦК України, передбачено - правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним.

За допомоги системи "Електронний суд" відповідачем за первісним позовом до суду 03.07.2023 надані заперечення на відповідь на відзив в яких зазначає, що укладаючи договір із визначеними у ньому конкретними умовами, зокрема, в частині відповідальності сторін, ТОВ "Авамет" беззаперечно погодилося з такими умовами та, відповідно, з такою відповідальністю. Таким чином, ТОВ "Авамет" не має підстав для стягнення інфляційних втрат з ПрАТ "ДТРЗ" на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки неможливість цього прямо передбачена п.13.2 договору.

До суду 03.07.2023 надійшов відзив відповідач за зустрічним позов на зустрічний позов яким просить суд зменшити суму неустойки за договором до 307,14 грн., в решті позовних вимог за зустрічним позовом відмовити в повному обсязі. Відповідач за зустрічним позовом зазначає, що строк прострочення підлягає відрахунку по першому верстату з 21.05.2021 та становить 48 днів, а по другому верстату - з 15.10.2021 та становить 75 днів. З огляду на викладене, позивач за зустрічним позовом застосовує до ТОВ "Авамет" неустойку за п.10.2 договору - 0,1 % від вартості робіт за кожен календарний день допущеного прострочення.

Відповідач за зустрічним позов стверджує, що в порушення принципу справедливості, добросовісності та рівності сторін укладеного договору, згідно тексту договору, а саме п. 10.2 та 10.3 договору вбачається значна нерівність сторін щодо встановлення санкцій - визначенні неустойки, пені за порушення строків виконання та строків оплати робіт, зокрема: 1) за порушення строків виконання передбачена неустойка за п.10.2 договору -0,1% від вартості робіт за кожен календарний день допущеного прострочення, що фактично становить показник 0,001 від вартості робіт, що розраховується за кожний день простроченню виконання. При цьому фактично строк прострочення складав 48 та 75 днів відповідно щодо окремих верстатів; 2) за порушення ж строків оплати передбачена пеня за п.10.3 договору - 0,01% облікової ставки НБУ від заборгованості за кожен день прострочення, що фактично становить показник залежно від періоду нарахування 0,00000273972 (в період до 02.06.2022) та 0,00000684931 (з 03.06.2022) від суми заборгованості за кожен день прострочення, що на момент 01.05.2023 складало 427 днів. Таким чином, неустойка, що застосовується позивачем за зустрічним позовом перевищує встановлений розмір пені, на яке має право позивач за первісним позовом навіть за найвищим показником в 146 разів, що свідчить про неспіврозмірність таких санкцій та порушення принципу справедливості, добросовісності та рівності сторін за вказаними положеннями укладеного договору.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 3, 6, 509, 627 ЦК України, ст. 216, 217 ГК України, керуючись ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, відповідач за зустрічним позовом просить суд зменшити розмір неустойки, вказаний в п.10.2 договору до розміру, пропорційно - до аналогічного розміру пені за прострочення оплати вартості виконаних робіт - 0,01% облікової ставки НБУ від вартості робіт за кожен день прострочення та встановити неустойку в загальному розмірі 307,14 грн.за весь період прострочення виконання робіт.

Щодо заявленої вимоги про стягнення збитків відповідач за зустрічним позовом зазначає, що відповідно до п.198.5 ПК України строки складання податкових накладних становили не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду - тобто до 31.07.2021 та 31.12.2021 відповідно. З урахуванням викладеного, право на включення сум ПДВ за актами №1/21052 та №2/21052 в податковий кредит зберігається за ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" в сумі 346 500 грн. - до 31.07.2024, та в сумі 95 920 грн. - до 31.12.2024. З урахуванням викладеного, на момент пред`явлення зустрічного позову заявлений позивачем за зустрічним позовом збиток відсутній, виникне в сумі 346 500 грн. - з 01.08.2024, та в сумі 95 920 грн. - з 01.01.2025. З урахуванням викладено, в задоволенні такої вимоги має бути відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 24.07.2023 о 15:30 год.

На електрону пошту суду 07.07.2023 надійшло клопотання позивача за зустрічним позовом про залишення відзиву на зустрічну позовну заяву без розгляду оскільки не надано належних доказів надсилання відзиву з додатками позивачу за зустрічним позовом.

До суду 07.07.2023 позивачем за зустрічним позовом надана відповідь на відзив за зустрічним позовом, відповідно до якого просить зустрічний позов задовольнити в повному обсязі оскільки позиція ТОВ "Авамет" свідчить лише про намагання уникнути відповідальності за несвоєчасно виконану роботу.

Підготовче засідання 24.07.2023 відкладено на 21.08.2023 о 09:30 год.

До суду 16.08.2023 позивачем за зустрічним позовом подана заява, відповідно до якої просить доповнити позовні вимоги. Так, відповідно до умов договору, у випадку порушення підрядником своїх гарантійних зобов`язань, умов щодо виконання робіт, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від вартості неякісно виконаних робіт, а також у повному обсязі будь-які завдані замовнику збитки. У 2022 році верстат №4530005000 вийшов з ладу, про що повідомлялося керівництво ТОВ "Авамет", але останнім дій щодо виконання зобов`язання не вчинялось. Таким чином, позивач вважає, що існують підстави для стягнення з ТОВ "Авамет" штрафу у розмірі 415 800,00 грн.

Отже, позивач за зустрічним позовом просить суд розглядати позовні вимоги в наступній редакції: про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авамет" заборгованості на загальну суму 1 003 830,52 грн., з яких:

- 145 610,52 грн. неустойка за період з 20.05.2021 по 08.07.2021 та за період з 14.10.2021 по 29.12.2021;

- 442 420,00 грн. збитки;

- 415 800,00 грн. 20% штрафу (п.10.4 договору).

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 15 057,46 грн.

У підготовчому засіданні 21.08.2023 оголошувалась перерва до 21.09.2023 о 10:00 год.

На електрону пошту суду 20.09.2023 надійшли заперечення відповідача за зустрічним позовом на заяву позивача за зустрічним позовом про доповнення позовних вимог якими просить суд відмовити в задоволенні заяви повністю оскільки позивачем за зустрічним позовом фактично здійснюється за поданою заявою в порядку ст. 46 Господарського процесуального кодексу України подання ще одного позову з одночасним наміром об`єднати такий новий позов із первісно поданим зустрічним позовом на підставі спільного доказу - договору про надання послуг №21052 від 24.03.2021.

Відповідач за зустрічним позовом стверджує, що позивачем за зустрічним позовом за заявою заявлена нова самостійна матеріально-правова вимога (предмет позову) - стягнення окремої штрафної санкції - штрафу, та одночасно в її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) (обставини спору) - порушення гарантійних зобов`язань. На підтвердження вказаних нових предмету та підстави позову позивач за зустрічним позовом подає разом із заявою абсолютно нові докази, які як він вважає обґрунтовує таке порушення - лист та вимоги. При цьому, предметом спору наразі до прийняття даної заяви є стягнення неустойки, що обґрунтовується порушенням строків виконання робіт та стягнення, збитків у вигляді неотриманого податкового кредиту, що обґрунтовується порушенням порядку подання податкових накладних. Отже, відповідач за зустрічним позовом вважає, що позивачем за зустрічним позовом не здійснюється доповнення обставин справи, а здійснюється викладення саме нових. Таким чином, фактично, позивачем за зустрічним позовом при поданні заяви було допущено порушення ч. 3 ст.46 ГПК України та подано заяву про одночасну зміну предмету та підстав позову.

У підготовчому засіданні 21.09.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати оголосив протокольну ухвалу про залишення без розгляду клопотання відповідача (позивача за зустрічним позовом) про залишення відзиву на зустрічну позовну заяву без розгляду.

Ухвалою господарського суду від 21.09.2023 прийнято заяву від 16.08.2023 в порядку ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивача за зустрічним позовом до розгляду, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 23.10.2023 о 10:00год.

У судовому засіданні 23.10.2023 розгляд справи по суті відкладено на 07.11.2023 о 10:00 год.

У судовому засіданні 07.11.2023 розгляд справи по суті відкладено на 21.11.2023 о 11:00 год.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 21.11.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши в судових засіданнях представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2021 року за результатом проведення в системи електронних торгів SmartTender.bіz процедури закупівлі відкритих торгів аукціон №9766030 від 19.02.2021-01.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авамет" (далі - підрядник, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - замовник, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) укладено договір на надання послуг №21052 (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого підрядник зобов`язався надати своїми силами та зі своїх матеріалів на своїй території, послуги з Капітального ремонту вісенакатного верстату мод.КЖ1841 та токарно-гвинторізного верстату мод.16К20 і здати замовнику у встановлений термін, визначений договором, а замовник зобов`язався прийняти від підрядника згідно з актом виконаних робіт, об`єкт ремонту та оплатити надані послуги, згідно умов договору.

Згідно з п.2.1 договору ціна послуг, доручених до виконання підряднику, встановлюється в кошторисній документації, що є невід`ємною частиною договору, та складає 2 654 520 грн.00 коп. (два мільйони шістсот п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот двадцять гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 442 420 грн. 00 коп. (чотириста сорок дві тисячі чотириста двадцять гривень 00 копійок).

Оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника - відтермінування 60 календарних днів з дати підписання Акту виконаних робіт (п.2.2 договору).

Роботи повинні бути виконані в термін 30 календарних днів від дати отримання підрядником заявки від замовника (п.4.1 договору).

Датою виконання робіт вважається дата підписання сторонами акту виконаних робіт (4.2 договору).

Згідно з п.6.1 договору передача робіт підрядником і приймання їх замовником здійснюється шляхом підписання акту виконаних робіт.

Підрядник гарантує надійність і якість виконаних робіт протягом 5 років з моменту введення в експлуатацію об`єкта замовника з оформленням відповідного акту, що підтверджується гарантійним листом (п.7.1 договору).

Підрядник усуває недоліки, які виникли в гарантійний період, за свій рахунок та власними силами (п.7.2 договору).

Термін гарантії продовжується на час, протягом якого роботи з усунення недоліків перешкоджали умовам нормальної експлуатації об`єкта (п.7.3 договору).

Підрядник дає гарантію, що після підписання акту виконаних робіт верстати не мають дефектів та відповідають по якості, комплектності та технічним характеристикам відповідно до паспортних даних завода-виробника (п.7.6 договору).

Сторони, як платники податку, домовились дотримуватись чинного порядку адміністрування ПДВ, викладеного в Податковому кодексі України. У разі порушення визначеного чинним законодавством порядку та/або строку складення податкової накладної/розрахунку коригування та/або строків її/його реєстрації в ЄРПН, її неприйняття ЄРПН в електронному вигляді, відмова в їх реєстрації, або неподання постачальником пояснень та/або копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (у разі зупинення в їх реєстрації), замовник стягує з постачальника штраф у розмірі 20% від суми операції/й по якій не зареєстровано, неправильно або несвоєчасно зареєстровано податкову/і накладну/і чи розрахунок/і коригування. Вказаний штраф замовник в односторонньому, беззаперечному порядку утримує з сум оплати, що належать до сплати постачальнику або на свій власний розсуд може стягнути окремо. Окрім штрафу замовник має право стягнути з підрядника збитки, що завдані внаслідок порушення постачальником обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних. Підписуючи договір підрядник підтверджує свою ознайомленість і згоду з умовами цього пункту договору (п.7.7 договору).

У випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України (п.10.1 договору).

Відповідно до п.10.2 договору підрядник несе наступну відповідальність:

- за порушення строків виконання робіт встановлених календарним планом, сплачує замовнику неустойку в розмірі 0,1% від вартості робіт за кожен календарний день допущеного прострочення.

Відповідно до п.10.3 договору замовник несе наступну відповідальність:

- за порушення строків остаточної оплати сплачує підряднику пеню в розмірі 0,01% облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день допущеного прострочення.

У випадку порушення підрядником своїх гарантійних зобов`язань, умов, щодо виконання робіт, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від вартості неякісно виконаних робіт, а також у повному обсязі компенсує будь-які завдані замовнику збитки (п.10.4 договору).

Сторони погодились, що текст договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються договору, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони договору, крім випадків, коли таке передавання пов`язане з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання договору або оплати податків, інших обов`язкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством, яке регулює зобов`язання сторін договору. Сторони домовились, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір відсотків та інфляція прирівнюються до нуля відсотків (п.13.2 договору).

Відповідно до п.13.3 договору термін дії договору: початок - з моменту підписання, закінчення - 31.12.2021.

На виконання умов договору:

- 20 квітня 2021 року між сторонами складено Акт приймання-передачі за яким представниками підрядника прийнято для капітального ремонту вісенакатний верстат моделі КЖ1841 (інв.4530005000), а наступного дня за Актом №2 від 21.04.2021 представниками підрядника прийнято документацію (креслення, норми точності). 07.07.2021 комісією замовника проведено випробування верстату на всіх режимах та випробування норм точності. 08.07.2021 між сторонами підписано Акт здачі-приймання наданих послуг №1/21052 на суму 2 079 000,00 грн., в т.ч. ПДВ20% 346 500,00 грн., капітальний ремонт вісенакатного верстату мод.КЖ1841;

- 14 вересня 2021 року між сторонами складено Акт приймання-передачі за яким представниками підрядника прийнято для капітального ремонту токарно-гвинторізний верстат з ЧПУ (інв.4100028000МСЦ). 29.12.2021 комісією замовника проведено випробування токарно-гвинторізного верстату з ЧПУ (точність геометричної форми циліндричної поверхні та обробки партії деталей). 29.12.2021 між сторонами підписано Акт здачі-приймання наданих послуг №2/21052 на суму 575 520,00 грн., в т.ч. ПДВ20% 95 920,00 грн., капітальний ремонт токарно-гвинторізного верстату мод.16К20.

Замовником здійснена оплата частково у сумі 2 079 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №4800 від 30.08.2021, призначення платежу: плата за кап.ремонт вісенакатного верстату за рах.№1 від 09.07.2021, дог.№21052 від 24.03.2021, в т.ч. ПДВ20% 346 500,00 грн.

Позивач за первісним позовом звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 774 160,31 грн., з яких:

- 575 520,00 грн. заборгованість за надані послуги;

- 153 867,22 грн. інфляційні втрати за період з березня 2022 року по березень 2023 року;

- 20 198,39 грн. 3% річних за період з 01.03.2022 по 01.05.2023;

- 24 574,70 грн. пеня (п.10.3 договору) за порушення строків остаточної оплати за період з 01.03.2022 по 01.05.2023.

В свою чергу позивач за зустрічним позовом звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 1 003 830,52 грн., з яких:

- 145 610,52 грн. 0,1% неустойка (п.10.2 договору) за порушення строків виконання робіт за період з 20.05.2021 по 08.07.2021 та за період з 14.10.2021 по 29.12.2021;

- 442 420,00 грн. збитки (п.7.7 договору) завдані внаслідок порушення відповідачем обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних;

- 415 800,00 грн. 20% штрафу (п.10.4 договору) за порушення підрядником гарантійних зобов`язань.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факт надання послуг, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати та надання послуг, наявність порушення гарантійних зобов`язань, факт реєстрації / не реєстрації податкових накладних, наявність підстав для стягнення збитків завданого у вигляді недоотриманого податкового кредиту.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Факт неналежного виконання відповідачем за первісним позовом прийнятих на себе зобов`язань за умовами договору щодо повної оплати вартості отриманих послуг, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 575 520,00 грн. основного боргу є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

До початку розгляду по суті позивач за первісним позовом частково відмовився від позовних вимог у частині стягнення з відповідача 20 198,39 грн. 3% річних та пені в частині суми 23 113,82 грн., просить суд закрити провадження та повернути сплачений судовий збір в цій частині позовних вимог у відповідності до ст. 191 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 46, частини першої статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), а відповідач - визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Заява позивача підписана повноважним представником, не суперечить законодавству і не порушує прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи та інших осіб.

Так, відповідно до частини другої статі 14 Господарського процесуального кодексу України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, що по своїй суті відображає принцип диспозитивності, обов`язковий для застосування у господарському судочинстві.

За таких обставин заява позивача за первісним позовом про відмову від позовних вимог про стягнення 20 198,39 грн. 3% річних та пені в частині суми 23 113,82 грн. судом приймається.

Відповідно до пункту 4 частини першої, частин третьої, четвертої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

За таких обставин провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 20 198,39 грн. 3% річних та пені в частині суми 23 113,82 грн. підлягає закриттю.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На підставі пункту 10.3 договору позивач за первісним позовом нарахував та просить стягнути з відповідача 1 460,88 грн. пені за порушення строків остаточної оплати за період з 01.03.2022 по 01.05.2023.

Перевіривши розрахунок позивача за первісним позовом суми пені, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача 1 460,88 грн. пені.

У пункті 13.2 договору сторони домовились, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені договором, повинні виконуватися без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір відсотків та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.

Частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, ст. 625 Цивільного кодексу України не надає сторонам права встановлювати умови застосування інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання або змінювати їх розмір.

Позивачем за первісним позовом нараховані та заявлені до стягнення 153 867,22 грн. інфляційні втрати за період з березня 2022 року по березень 2023 року.

Перевіривши розрахунок позивача за первісним позовом суми інфляційних втрат, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача 153 867,22 грн. інфляційних втрат.

Щодо вимог за зустрічним позовом.

Позивачем за зустрічним позовом на підставі п.10.2 договору за порушення строків виконання робіт з капітального ремонту, а саме п.4.1 договору (кінцевий строк для капітального ремонту верстату моделі КЖ1841 - 20.05.2021; кінцевий строк для капітального ремонту токарно-гвинторізного верстат з ЧПУ - 14.10.2021) нараховані 145 610,52 грн. 0,1% неустойки:

1) вісенакатний верстат моделі КЖ1841 (інв. 4530005000): 2 079 000,00 грн. х 0,1% х 49 календарних днів (з 20.05.2021 по 08.07.2021) = 101 871,00 грн.;

2) токарно-гвинторізний верстат з ЧПУ (інв. 4100028000 МСЦ): 575 520,00 грн. х 0,1% х 76 календарних днів (з 14.10.2021 по 29.12.2021) = 43 739,52 грн.

Перевіривши розрахунок позивача за зустрічним позовом, суд помилок не виявив, тому вимога є такою, що підлягає задоволенню.

Відповідач за зустрічним позовом просив зменшити розмір неустойки до 307,14 грн.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

За результатом дослідження умов договору, а саме п.10.2 та п.10.3 договору вбачається значна нерівність сторін щодо встановлення санкцій - визначенні неустойки, пені за порушення виконання та строків оплати робіт, зокрема:

1) за порушення строків виконання передбачена неустойка за п.10.2 договору - 0,1% від вартості робіт за кожен календарний день допущеного прострочення, що становить показник 0,001 від вартості робіт, що розраховується за кожний день прострочення виконання. При цьому як вбачається із наведених обставин виконання робіт, фактично прострочення складав 48 та 75 днів відповідно щодо окремих верстатів;

2) за порушення ж строків оплати передбачена пеня за п.10.3 договору - 0,1% облікової ставки НБУ від заборгованості за кожен день прострочення, що фактично становить показник залежно від періоду нарахування 0,00000273972 (в період до 02.06.2022) та 0,00000684931 (з 03.06.2022) від суми заборгованості за кожен день прострочення, що на момент 01.05.2023 складало 427 днів.

Таким чином, неустойка, що застосовується позивачем за зустрічним позов перевищує встановлений розмір пені, на яке має право позивач за первісним позов навіть за найвищим показником в 146 разів, що свідчить про неспіврозмірність та санкцій та порушення принципу справедливості.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, дійшов висновку зменшення неустойки на 50%. Отже, позовні вимоги за зустрічним позовом про стягнення неустойки на підставі п.10.2 договору за порушення строків виконання робіт з капітального ремонту підлягають задоволенню у сумі 72 805,26 грн.

Щодо вимог за зустрічним позовом про стягнення 442 420,00 грн. збитків, що завдані внаслідок порушення підрядником обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних на загальну суму 442 420,00 грн.: 1) вісенакатний верстат моделі КЖ1841 (інв.4530005000): 1 732 500,00 грн. (вартість робіт) х 20% (ПДВ) = 346 500,00 грн.; 2) токарно-гвинторізний верстат з ЧПУ (інв.4100028000 МСЦ): 479 000,00 грн. (вартість робіт) х 20% (ПДВ) = 95 920,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктами 198.1, 198.2 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/ розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/ послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з пунктом 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК та статті 224 ГК України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Як встановлено господарським судом, право на включення сум ПДВ за актами №1/21052 та №2/21052 в податковий кредит зберігається за позивачем за зустрічним позовом в сумі 346 500,00 грн. - до 31.07.2024, та в сумі 95 920,00 грн. - до 31.12.2024.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що позивачем не доведено суду обставин, які свідчать про наявність усіх елементів складу господарського правопорушення.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом про стягнення 442 420,00 грн. збитків, що завдані внаслідок порушення підрядником обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Щодо вимог за зустрічним позовом про стягнення 415 800,00 грн. 20% штрафу від вартості неякісно виконаних робіт (п.10.4 договору) суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи у гарантійний термін 20.04.2022 позивач за зустрічним позовом направив відповідачу лист №23-07/14М-03 в якому зазначив недоліки ремонту та просив направити фахівців відповідача для складання дефектного акту.

З вимогою №15-01/1138 від 08.06.2023 позивач за зустрічним позовом повторно звернувся до відповідача про виклик фахівців відповідача для складання дефектного акту і подальшого усунення недоліків.

З вимогою №15-01/1261 від 20.06.2023 позивач за зустрічним позовом звернувся до відповідачу про сплату штрафу в порядку п.10.4 договору.

Відповідно до п.3.1 договору підрядник зобов`язався забезпечити гарантію надійності і якості виконаних робіт, яка починається з моменту виконання робіт відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, за неякісне виконання відповідачем за зустрічним ремонтних робіт позивач вправі вимагати від останнього штраф, який прямо передбачений умовами договору.

Штраф нараховується на суму неякісно виконаних робіт по вісенакатному верстату моделі КЖ1841 (2 079 000,00 грн.), який складає 415 800,00 грн. та підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма закріплена в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи викладене, відмову позивача за первісним позов від вимог про стягнення 20 198,39 грн. 3% річних та пені в частині суми 23 113,82 грн. до початку розгляду справи по суті суд вважає за необхідну повернути позивачу судовий збір у сумі 324,84 грн.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 10 962,72 грн. покладається на відповідача за первісним позовом.

Також позивач за первісним позов просить стягнути з відповідача 50 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 126 цього ж кодексу передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц, де зазначено наступне.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

В підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у сумі 50 000,00 грн. позивач за первісним позовом надав копії договору №Ю-278 про надання правничої (правової) допомоги від 27.04.2023, додатку №1 від 27.04.2023 до договору №Ю-278 про надання правничої (правової) допомоги від 27.04.2023, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ОД№002968, ордеру на надання правничої допомоги серія АА№1295403 від 27.04.2023, платіжної інструкції №153 від 28.04.2023 про сплату 50 000,00 грн.

Відповідно до п.1.1 договору №Ю-278 клієнт (ТОВ "Авамет") доручає, а адвокат (АО "Антеверіс") зобов`язується надати клієнту правничу (правову) допомогу (послуги), а саме:

- представництво інтересів Клієнта в установах, органах, підприємствах та організаціях усіх форм власності, в правоохоронних органах, в тому числі органах: Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції України, прокуратури і Служби Безпеки України, органах місцевого самоврядування, податкової служби, митної служби, державної виконавчої служби, перед юридичними та фізичними особами з питань пов`язаних із захистом клієнта прав та законних інтересів;

- представництво інтересів клієнта в усіх судових установах (загальних, спеціалізованих (господарських, адміністративних, та ін,.), третейських судах тощо) будь-якої інстанції, будь-якої форми провадження та органах державної виконавчої служби, приватних виконавців;

- захист в кримінальному процесі.

Згідно з п.4.1 договору №Ю-278 клієнт у відповідності до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" оплачує послуги (роботу) адвоката за надану правничу (правову) допомогу, вказану в п.1.1 договору, за договірною ціною, що є гонораром.

Порядок розрахунків, їх форма та строк визначається сторонами відповідним додатком до договору (п.4.2 договору №Ю-278).

Клієнт самостійно здійснює сплату судових та інших необхідних витрат, пов`язаних з розглядом справи. У випадку, якщо цього потребують інтереси клієнта, адвокат вправі провести необхідні додаткові витрати по справі. Порядок відшкодування таких витрат встановлюється відповідним додатком до договору (п.4.3 договору №Ю-278).

У Додатку №1 від 27.04.2023 до договору №Ю-278 про надання правничої (правової) допомоги від 27.04.2023 сторони встановили, що на виконання договору, клієнт доручає, а адвокат бере на себе обов`язок здійснити підготовку необхідних заяв, позовів та інших процесуальних документів тощо та представництво (захист) інтересів клієнта в першій та/або апеляційній інстанціях (у разі подання апеляційної скарги будь-якої стороною спору), у спорі щодо стягнення наявної заборгованості з ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (п.1 Додатку №1).

У п. 4 Додатку №1 сторони домовились визначити вартість послуг, що надаватимуться адвокатом, та порядок їх оплати клієнтом в наступному порядку:

1) сторони визначили наступний розмір винагороди адвоката за надання послуг із підготовки документів та представництва клієнта в спорі, вказаному в п. 1 Додатку №1 до договору та порядок їх оплати:

- загальна вартість винагороди адвоката за надання послуг, визначених в п.1 Додатку №1 складає 50 000,00 грн. без ПДВ;

- клієнт здійснює оплату 100% загальної вартості винагороди адвоката, визначеної п.4.1.1 цього Додатку, в сумі 50 000,00 грн. без ПДВ в строк протягом 10 (десяти) днів з моменту укладення Договору та Додатку №1;

2) сторони погодили, що вартість послуг, визначена у Додатку до договору є звичайною для сторін;

3) приймання-передача послуг або їх частини за Додатком здійснюється шляхом підписання сторонами Актів приймання-передачі наданих послуг - протягом 5 робочих днів з моменту надання відповідної частини послуг;

4) вартість послуг адвоката та їх надання з підготовки процесуальних документів та представництва інтересів в касаційному та/або виконавчому провадженнях у справі, що є предметом цього Додатку №1, визначається сторонами окремо.

Однак, позивач за первісним позовом не надав суду актів приймання-передачі наданих послуг адвоката, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а тому суд позбавлений можливості здійснити перевірку та аналіз наданих адвокатом послуг для вирішення питання обґрунтованості виникнення заявленої суми до стягнення.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення вимог позивача за первісним позовом про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з відповідача.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 8 421,16 грн. покладається на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, п.4 ч.1 ст. 231, ст.ст. 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авамет" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення 575 520,00 грн. заборгованості за надані послуги, 153 867,22 грн. інфляційних втрат, 20 198,39 грн. 3% річних, 24 574,70 грн. пені задовольнити частково.

Прийняти відмову позивача за первісним позовом від позову в частині вимог про стягнення 20 198,39 грн. 3% річних та пені в частині суми 23 113,82 грн.

Закрити провадження у справі в зазначеній частині вимог.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7, ідентифікаційний код 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авамет" (49019, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Свободи, 89А, ідентифікаційний код 40027997) 575 520,00 грн. заборгованості за надані послуги, 153 867,22 грн. інфляційних втрат, 1 460,88 грн. пені та 10 961,72 грн. витрат по сплаті судового збору.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Авамет" (49019, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Свободи, 89А, ідентифікаційний код 40027997) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі у сумі 324,84 грн., сплачений у складі судового збору 112 612,40 грн. за платіжною інструкцією №152 від 28.04.2023, про що видати ухвалу.

Зустрічний позов Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авамет" про стягнення 145 610,52 грн. неустойки, 442 420,00 грн. збитків та 415 800,00 грн. 20% штрафу задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авамет" (49019, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Свободи, 89А, ідентифікаційний код 40027997) на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7, ідентифікаційний код 00659101) 72 805,26 грн. неустойки, 415 800,00 грн. 20% штрафу та 8 421,16 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 30.11.2023.

Суддя Е.М. Бондарєв