Рішення

від 28.11.2023 по справі 906/544/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2023 р. м. Житомир Справа № 906/544/22

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Соловей Л.А.

за участі секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Колесник В.О., керівник, виписка з ЄДР;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "ФАВОРИТ" (с.Червоногранітне Хорошівського району Житомирської області)

до Закритого акціонерного товариства "Vejo akmuo" (Литва, м.Вільнюс)

про стягнення 6053,77євро

Приватне підприємство "ФАВОРИТ" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Vejo akmuo" 6053,77 євро (що за офіційним курсом НБУ станом на 27.07.2022 складає 224292,17грн), з яких: 5517,20 євро заборгованості за поставлений товар та 536,57 євро 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов контракту №7 від 15.02.2018 в частині оплати продукції, переданої у власність покупцю.

Ухвалою суду від 19.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.02.2023. Пунктом 10 ухвали суду провадження у справі №906/544/22 зупинено.

Ухвалою суду від 21.02.2023 постановлено застосовувати під час розгляду даної справи положення Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965; продовжити строк підготовчого провадження, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; відкласти підготовче засідання на 11.09.2023. Пунктом 9 ухвали суду провадження у справі №906/544/22 зупинено.

11.09.2023 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства "Vejo akmuo" 1000 євро, згідно п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з частковою сплатою останнім заборгованості, що підтверджується випискою по рахунку від 11.04.2023.

Ухвалою суду від 11.09.2023 відкладено підготовче засідання на 16.10.2023. Пунктом 6 ухвали суду провадження у справі №906/544/22 зупинено.

Ухвалою суду від 16.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/544/22 до судового розгляду по суті на 28.11.2023.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, повідомив, що 18.10.2023 відповідач здійснив часткове погашення заборгованості на суму 980,00 євро.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, відзиву на позов не подав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищевикладене, відсутність відзиву відповідача, закінчення строку для його подання, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.02.2018 між ПП "ФАВОРИТ" (продавець, позивач) та ЗАТ "Vejo akmuo" (покупець, відповідач) було укладено контракт №7 (8), відповідно до якого ПП "ФАВОРИТ" на підставі заявки ЗАТ "Vejo akmuo" здійснює поставку блоків та виробів з природного каменю українських родовищ по договірним цінам, але не нижче індикативних, існуючих в Україні (розділ 1 договору).

Згідно з п. 2.1 контракту загальна сума контракту складає 800 000,00євро.

Відповідно до п.2.2. контракту ціни договірні встановлюються в євро.

Оплата за товар проводиться покупцем не пізніше ніж 90 днів після оформлення продавцем митних декларацій на відвантаження продукції (п.5.1. контракту).

Пунктом 7.4. контракту сторони передбачили, що строк дії контракту до 31.12.2019.

На виконання умов контракту, позивач у період з червня по листопад 2019 року поставив відповідачу товар на загальну суму 32 267,20євро, що підтверджується наступними митними деклараціями форми МД-2 ВН №№415, 438, 461, 480, 491, 556, 575, 599, 623, 639, 652, 663, 674, 407 (а.с.9-22).

У свою чергу, відповідач отриманий товар оплатив частково в сумі 26 750,00 євро, що підтверджується виписками по рахунку за період з 24.06.2019 по 21.09.2021 (а.с.36-48).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, які виникли на підставі контракту №7 від 15.02.2018, за ЗАТ "Vejo akmuo" утворилась заборгованість у розмірі 5517,20 євро.

За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості 6053,77 євро, з яких: 5517,20 євро заборгованості за поставлений товар та 536,57 євро 3% річних.

Слід зазначити, що після відкриття провадження у справі відповідач частково сплатив суму основного боргу у розмірі 1 980,00 євро, що підтверджується платіжними документами від 11.04.2023 та від 18.10.2023 (а.с.164, 180).

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 1 980,00 євро, основного боргу необхідно закрити за відсутністю предмета спору відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді і всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв`язок із приватноправовими відносинами.

Статтею 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

У розділі 6. контракту сторони погодили, що всі спірні питання й розбіжності, які можуть виникнути з цього контракту або у зв`язку з ним, повинні вирішуватися за взаємною згодою сторін, при неможливості їх вирішення цим способом, вони передаються для вирішення до господарського суду в країні заявника позову.

Виходячи з викладеного переданий спір підлягає розгляду Господарським судом Житомирської області із застосуванням норм права України.

Контракт укладений між позивачем та відповідачем є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний контракт є підставою для виникнення в його сторін прав та обов`язків: майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару згідно контракту на загальну суму 32 267,20 євро.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.5.1 оплата за товар проводиться покупцем не пізніше ніж 90 днів після оформлення продавцем митних декларацій на відвантаження продукції (п.5.1. контракту).

Відповідно до копій митних декларацій форми МД-2, наявних у матеріалах справи, остання поставка товару відбулась 28.11.2019.

Відповідачем, у свою чергу, товар оплачено частково у загальній сумі 28 730,00 євро. Станом на момент ухвалення рішення у справі залишився несплаченим товар на загальну суму 3537,20 євро.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання з оплати поставленого товару в повному обсязі суду не надано.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що заявлена вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 3 537,20 євро підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача за порушення строків оплати товару 3% річних у сумі 536,57 євро.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст.625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

У Постанові ВП ВС від 16.01.2019 року у справі № 464/3790/16-ц (14-465цс18) зроблено висновок, що 3 % річних передбачені ст. 625 ЦК України, можуть бути визначені у доларах США та нараховуються виходячи із простроченої суми, вираженої у відповідній грошовій валюті. У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому, при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті.

Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" перерахунок 3% річних, суд встановив, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним.

Отже, вимога про стягнення з відповідача 536,57 євро 3% річних є такою, що заявлена відповідно до чинного законодавства України та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не спростував визнані судом обґрунтованими позовні вимоги, та не надав доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов`язання щодо оплати вартості товару.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 357,20 євро основного боргу та 536,57 євро 3% річних.

Суд закриває провадження у справі в частині стягнення 1 980,00 євро основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Vejo akmuo" (Литва, м.Вільнюс, вул.S.Zukausko, LТ-09031 Vilnins "Вільнюс", код 304157354)

на користь Приватного підприємства "ФАВОРИТ" (вул.Гранітна, 1, с.Червоногранітне, Хорошівський район, Житомирська область, 12135, код ЄДРПОУ 30104163)

на користь

- 3 537,20 євро основного боргу;

- 536,57 євро 3% річних;

- 3 364,38грн судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 1980,00 євро за відсутністю предмету спору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

3 прим.

1 - в справу;

2 - позивачу (ЄДРПОУ 30104163) (рек. з повід)

3 - відповідачу (код підприємства 304157354) (рек з повід) на адресу: Литва, м. Вільнюс, вул.S.Zukausko LT- 09031 Vilnins + на ел. адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1