Рішення

від 21.11.2023 по справі 908/2672/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/152/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2023 Справа № 908/2672/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

При секретарі судового засідання Шолоховій С.В.

За участю представників учасників справи:

від прокурора Стешенко В.Є., посвідчення № 075793 від 01.03.2023

від позивача-1 не з`явився

від позивача-2 не з`явився

від відповідача - Зелений С.М., ордер АН № 1254291 від 20.09.2023

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2672/23

за позовом: Заступника керівника Луганської обласної прокуратури (вул. Б. Ліщини, буд. 27, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93405; адреса для листування: вул. Героїв Рятувальників, буд. 19, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51931) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах:

позивач-1: Лисичанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області (вул. Ім. Грушевського М, буд. 7, м. Лисичанськ (з), Луганська область, 93100; адреса для листування: вул. Київська, буд. 132/2, м. Обухів, Київська область, 08700)

позивач-2: Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (вул. Сєвєродонецька, буд. 62, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100; адреса для листування: вул. Київська, буд. 132/2, м. Обухів, Київська область, 08700)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Параллель-М ЛТД (б. Шевченка, буд. 71-А, кімната 901, м. Запоріжжя, 69091)

про визнання недійсним договору в частині, стягнення 239 976,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви прокурора, позивачів-1,2

22.08.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 15/2-124-вих-23 від 21.08.2023) Заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах: Лисичанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області (позивач-1), Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю Параллель-М ЛТД, згідно якої просив:

1. Визнати недійсними п. 5.3 договору поставки нафтопродуктів № 0453/22/О від 11.03.2022, укладеного між Управлінням освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та ТОВ Параллель-М ЛТД, а також положення Специфікації, наведених в додатку № 1 до договору, в частині включення до договірної ціни суми податку на додану вартість в розмірі 239976,00 гривень.

2. Стягнути з ТОВ Параллель-М ЛТД на користь Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області 239976,00 гривень, безпідставно сплачених за договором поставки нафтопродуктів № 0453/22/О від 11.03.2022 у вигляді податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що між Управлінням освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та ТОВ Параллель-М ЛТД укладено договір поставки нафтопродуктів № 0453/22/О від 11.03.2022. Управлінням освіти на виконання умов договору оплачено поставлений відповідачем товар у сумі 1439856 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 239976 грн. 00 коп. Метою Програми забезпечення пально-мастильними матеріалами Головного управління Національної поліції у Луганській області на 2002 рік, на яку міститься посилання в преамбулі вказаного договору, визначено забезпечення обороноздатності підрозділів ГУ НП у Луганській області під час воєнного стану, здійснення охорони громадського порядку на території Лисичанської міської територіальної громади. Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби України, Міністерства внутрішніх справ тощо, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Таким чином, зі змісту умов договору вбачається, що його укладено для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а отже операції з постачання нафтопродуктів за договором обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Враховуючи викладене, положення договору щодо включення до ціни договору суми податку на додану вартість та подальше її перерахування не відповідає вимогам чинного законодавства. Відповідач не повернув безпідставно отримані кошти на виконання умов вказаного договору в розмірі 239976 грн. 00 коп. (ПДВ) та продовжує їх утримувати (користуватись).

25.09.2023 від прокуратури надійшла відповідь на відзив. З доводами, викладеними у відзиві, не погодився. Зміст договору свідчить про те, що його укладено для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Наслідком завищення розміру грошових зобов`язань зі сплати ПДВ є або самостійне його приведення платником ПДВ у відповідність із вимогами законодавства, або вчинення таких дій контролюючим органом. Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання, згідно п. 43.1 ст. 43 ПК України, підлягають поверненню платнику, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

23.10.2023 через систему «Електронний суд» та 23.10.2023 поштою від прокурора надійшли додаткові пояснення. З матеріалів кримінального провадження № 42022130000000127 від 18.05.2022, а саме, зокрема з протоколу допиту свідка - водія ОСОБА_1 слідує, що останній 11.03.2022 у супроводі співробітників поліції здійснив доставку 36000 літрів дизельного палива з м. Слов`янськ Донецької області до АЗС «ОСТ» у м. Лисичанськ Луганської області, після чого бачив, як на вказаній автозаправній станції заправлялись службові автомобілі поліції. Саме на дану АЗС здійснено постачання дизельного пального в кількості 36000 літрів по договору № 0453/22/О від 11.03.2022.

Від позивачів-1, 2 пояснення, заяви щодо позову до суду не надходили.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

13.09.2023 надійшов відзив на позов, позов не визнано. Визнав укладення договору № 0453/22/О від 11.03.2022, під час укладення якого було досягнуто домовленості щодо постачання нафтопродуктів саме Управлінню освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області. Саме позивач-2 набув право власності на нафтопродукти. Будь-якої вказівки та інформації щодо постачання нафтопродуктів на користь третіх осіб, зокрема на адресу ГУ Національної поліції у Луганській області, від позивача-2 не надходило. Умови щодо включення ПДВ до ціни договору є обов`язком, який передбачено ПК України. Вважає безпідставним посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року № 178, оскільки ані Указ Президента України № 64 від 24.02.2022, ані підпункт «г» підпункту 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України, посилання на які є в постанові, не містять умов щодо делегуванню Кабінету Міністрів України повноважень по встановленню податків та зборів, або встановленню механізму справляння податків, зміні системи оподаткування. Кабінет Міністрів України з перевищенням своїх повноважень збільшив суб`єктний склад отримувачів товару, що визначені підпунктом «г» підпункту 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України. Відповідач не набув та не міг набути права власності на перераховану суму ПДВ, так як це податкове зобов`язання, яке підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2672/23 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.08.2023 суддею Ярешко О.В. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2672/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.09.2023.

Ухвалою суду від 21.09.2023, у зв`язку з необхідністю витребування у прокурора та позивача-2 доказів, підготовче засідання відкладено на 26.10.2023.

Ухвалою суду від 24.10.2023 підготовче провадження у справі закрито; справу призначено до розгляду по суті на 21.11.2023.

У судове засідання 21.11.2023 з`явилися представники прокуратури та відповідача. Причини неявки представників позивачів-1,2 суду невідомі. Про час та місце судового засідання позивачі повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи належне повідомлення позивачів-1,2 про судовий розгляд справи, суд визнав можливим розглянути дану справу за їх відсутності. Судом враховано, що представники учасників справи в судове засідання з розгляду справи по суті не викликалися.

У судовому засіданні 21.11.2023 справу розглянуто по суті, підписано та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

11.03.2022 між Управлінням освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (покупець за договором, позивач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю Параллель-М ЛТД (постачальник, відповідач) укладено договір № 0453/22/О поставки нафтопродуктів.

У преамбулі договору зазначено, що сторонами укладено договір керуючись Бюджетним, Цивільним та Господарським кодексами України, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану», Розпорядженням керівника Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації № 221 від 10.03.2022 «Про затвердження Програми забезпечення пально-мастильними матеріалами Головного управління Національної поліції у Луганській області на 2002 рік».

Згідно пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язався поставити у визначений договором строк покупцю у власність товар згідно Єдиного закупівельного словника ДК 021-2015 код 09130000-9 Нафта і дистиляти (нафтопродукти в асортименті та у кількості, що передбачені у специфікаціях до цього договору), а покупець зобов`язався прийняти нафтопродукти та сплатити за них у порядку та у строки, встановлені цим договором і специфікаціями до нього. За цим договором покупець може обумовити поставку нафтопродуктів третій особі відповідно до статті 267 ГК України та статті 636 ЦК України. При цьому виконання зобов`язань по постачанню нафтопродуктів за цим договором має право вимагати лише покупець.

Відповідно п. 5.3, загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невід`ємною частиною цього договору. У будь-якому випадку, загальна орієнтовна сума договору не повинна перевищувати 1439856,00 грн., у тому числі ПДВ 239976,00 грн.

До вказаного договору сторонами підписано додаток № 1 «Специфікація», відповідно до якого постачається дизельне паливо в кількості 36000 літрів на загальну суму 1439856,00 грн., у т.ч. ПДВ 239976,00 грн.

Дизельне паливо в кількості 36000 літрів на загальну суму 1439856,00 грн., у т.ч. ПДВ 239976,00 грн., передано відповідачем Управлінню освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області згідно видаткової накладної № 55365 від 11.03.2022.

Позивач-2 перерахував на рахунок відповідача 1439856,00 грн., у т.ч. ПДВ 239976,00 грн., згідно платіжного доручення № 1 від 17.03.2022.

5. Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді

Відповідно ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частин 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 3-рн/99 від 08.04.1999, під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

У постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформовано правовий висновок, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У розділі 6 Програми забезпечення пально-мастильними матеріалами Головного управління Національної поліції у Луганській області на 2002 рік, затвердженої розпорядженням керівника Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 10.03.2022 № 221, фінансове забезпечення Програми здійснюється за рахунок коштів бюджету Лисичанської міської територіальної громади в межах видатків, затверджених розпорядженням керівника Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації щодо бюджету на 2022 рік, шляхом виділення бюджетних асигнувань Управлінню освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області для закупівлі ПММ. Головним розпорядником бюджетних коштів визначено Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

Пред`явлення позову прокурором у цій справі зумовлено тим, що Лисичанська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області та Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області як органи, уповноважені державою на захист її інтересів у спірних правовідносин, на думку прокурора, такого захисту не здійснюють.

Луганська обласна прокуратура листами від 12.04.2023 №№ 15/2-38вих-23, 15/2-39вих-23 інформувала позивачів про існування порушення інтересів держави внаслідок укладення договору поставки нафтопродуктів № 0453/22/О від 11.03.2022 і про наявність підстав для визнання його недійсним в частині. Відповідних позовів пред`явлено не було.

У матеріалах справи міститься повідомлення від 18.08.2023 вих. №№ 15/2-122вих-23, 15/2-123вих-23, адресоване позивачам, щодо пред`явлення відповідної позовної заяви в інтересах держави.

Отже, при зверненні з даним позовом до господарського суду прокурором дотримано норми статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визначено уповноважений державою органи та належним чином обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок, у тому числі, бездіяльності позивачів.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За змістом ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ч.ч. 1, 3, 5 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 зазначено, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 178 ПК України визначено, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом г) підпункту 195.1.2 статті 195 Податкового кодексу України, за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

02.03.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

Відповідно до пунктів 1, 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Адміністрація Державної прикордонної служби України 22.05.2022 за вих. № 11-13381/0/6-22 звернулась за індивідуальною податковою консультацією відповідно до пункту 52.1 ст. 52 Податкового кодексу України.

Згідно з наданою індивідуальною податковою консультацією Державної податкової служби України від 06.06.2022 № 697/ІПК/99-00-21-03-02-05, нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та Постанови № 178, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, що визначені Постановою № 178. ДПС зазначила, що застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.

Тобто, незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), так і за операціями з придбання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених Постановою № 178 категорій суб`єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими пунктом 198.5 ст. 198 розділу V Кодексу, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.

При цьому норми Кодексу не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов`язком, а не правом платника податку.

Податковим кодексом України чітко передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством, а тому суд відхиляє посилання відповідача не те, що постанова Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 суперечить положенням ПК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23.

Розпорядженням керівника Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 10.03.2022 № 221 затверджено Програму забезпечення пально-мастильними матеріалами Головного управління Національної поліції у Луганській області на 2002 рік.

Метою вказаної Програми є забезпечення обороноздатності підрозділів ГУ НП у Луганській області під час воєнного стану, здійснення охорони громадського порядку на території Лисичанської міської територіальної громади. Відповідальним виконавцем Програми та Головним розпорядником бюджетних коштів визначено Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

Відповідальним виконавцем Програми визначено також Головне управління Національної поліції у Луганській області.

Завданням та заходами програми визначено забезпечення умов для виконання заходів щодо охорони громадського порядку зокрема під час комендантської години та обороноздатності підрозділів ГУ НП у Луганській області; очікувані результати: придбання дизельного пального та передача його до ГУ НП у Луганській області в обсязі 36000,00 літрів; обсяг фінансування: 1400000,00 грн.

У пункті 8 Програми визначено, що виконавець програми - Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області проводить закупівлю дизельного пального та передає його для використання ГУ НП у Луганській області. ГУ НП у Луганській області подає звіт про використання дизельного пального до відділу освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації.

Як зазначено в преамбулі договору № 0453/22/О від 11.03.2022, сторони уклали договір керуючись, зокрема розпорядженням керівника Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації № 221 від 10.03.2022 «Про затвердження Програми забезпечення пально-мастильними матеріалами Головного управління Національної поліції у Луганській області на 2002 рік».

Преамбула договору це вступна частина договору, в якій, як правило, зазначаються дані про сторін, їх представників, що підписують договір, та назви документів, на підставі яких вказані представники діють.

Відповідно ч. 4 ст. 180 ГК України, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками (ст. 266 ГК України).

Умова про предмет договору є істотною умовою договору (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

Відтак, преамбула договору не є істотною умовою договору, та в ній сторонами в даному випадку не визначено ціну договору та податок на додану вартість, який є непрямим податком та має справлятися відповідно до податкового законодавства. Посилання в преамбулі договору на розпорядження керівника Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації № 221 від 10.03.2022 не свідчить, що нафтопродукти, передані за договором, мають в обов`язковому порядку використовуватися саме Головним управлінням Національної поліції у Луганській області.

Відповідач не є учасником Програми забезпечення пально-мастильними матеріалами Головного управління Національної поліції у Луганській області на 2022 рік.

Предметом договору № 0453/22/О від 11.03.2022, згідно пункту 1.1, є зобов`язання відповідача поставити позивачу-2 у власність товар: нафтопродукти.

При цьому, згідно даного пункту договору, покупець може обумовити поставку нафтопродуктів третій особі відповідно до ст. 267 ГК України та ст. 636 ЦК України.

Згідно ст. 636 ЦК України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Стаття 267 ГК України визначає строки і порядок поставки. У ч. 6 цієї статті визначено, що договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Відтак, виходячи з умов договору № 0453/22/О від 11.03.2022, обумовлення поставки нафтопродуктів третій стороні залежало від волевиявлення покупця та договором не було визначено, на користь якої саме третьої особи мала бути здійснена поставка. Також, з умов даного договору не вбачається, що поставка нафтопродуктів мала бути в обов`язковому порядку здійснена на користь третьої особи, а саме ГУ НП у Луганській області, як стверджував прокурор.

Будь-яке листування між сторонами договору з цього приводу в матеріалах справи відсутнє.

Дизельне паливо за договором № 0453/22/О від 11.03.2022 було передано відповідачем згідно видаткової накладної № 55365 від 11.03.2022 саме стороні договору - Управлінню освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області. У цій видатковій накладній вказано вантажовідправника по договору зберігання ТОВ «Донбаснафтопродукт», договір № 250/01-15 від 01.10.2015. Даний договір у матеріалах справи відсутній.

У листі від 07.10.2022 вих. № 80, адресованого Слідчому відділу 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, відповідачем зазначено, що 11.03.2022 відбулося постачання палива (на умовах самовивезення покупцем) автотранспортом, який забезпечив покупець, водій Щербанюк Д.С. Пункт навантаження дизельного палива: Донецька область, м. Слов`янськ.

Відповідно ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Прокурором та позивачами не надано документального підтвердження передання отриманого позивачем-2 за спірним договором дизельного пального ГУ НП у Луганській області на виконання Програми забезпечення пально-мастильними матеріалами Головного управління Національної поліції у Луганській області на 2022 рік. Зокрема, не надано складеного ГУ НП у Луганській області звіту про використання дизельного пального, як то передбачено пунктом 8 цієї Програми.

Натомість, у листі Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 26.04.2023 вих. № 185, адресованого Заступнику керівника Луганської обласної прокуратури, зазначено, що Управління освіти не мало жодного документального підтвердження, що придбаний ним товар дизельне паливо за договором № 0453/22/О від 11.03.2022, використовується виключно для заправки (дозаправки) транспорту утворених військових формувань або в інших цілях. Придбане за договором дизельне паливо було передано Лисичанській міській військово-цивільній адміністрації для подальшого використання в цілях Програми.

Протоколи допиту свідків, складених в рамках кримінального провадження № 42022130000000127 від 18.05.2022, копії яких надано прокурором до матеріалів справи, не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, для підтвердження обставин передання дизельного палива саме для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Головного управління Національної поліції в Луганській області.

Прокурором не доведено необґрунтованість дій сторін договору та, зокрема відповідача, щодо включення в спірний договір суми ПДВ, не обґрунтовано безпідставне отримання відповідачем суми 239976,00 грн.

Відповідно до правової позиції, сформованої Європейським судом в рішенні по справі Рисовський проти України від 20.11.2011 щодо принципу Належного урядування, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Велика Палата Верховного Суду висловила у постанові від 5 липня 2023 року в справі 912/2797/21 таку правову позицію. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, як зазначила Велика Палата, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У даному випадку матеріали справи не містять доказів ознайомлення відповідача перед укладенням договору з Програмою забезпечення пально-мастильними матеріалами Головного управління Національної поліції у Луганській області на 2022 рік; доказів того, що позивач-2 при укладенні договору повідомив відповідача, що пальне призначається для ГУ НП у Луганській області та, відповідно, ПДВ не має нараховуватися.

Суд приходить до висновку про неможливість покладення на відповідача, як на добросовісну сторону договору, можливої помилки органу місцевого самоврядування - Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Пунктами 32-35 рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року «Стретч проти Сполученого Королівства» визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком ЄСПЛ у зазначеній справі, «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила». Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

У даному випадку, втручаючись у майнові права відповідача, прокурором не передбачено захисту прав відповідача в даному процесі.

За результатами з`ясування обставин, на які прокурор посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Параллель-М ЛТД про визнання недійсним договору в частині та стягнення сплаченого ПДВ в сумі 239976,00 грн.

7. Судові витрати

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи, у зв`язку з відмовою в позові, покладаються на Луганську обласну прокуратуру.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати покласти на Луганську обласну прокуратуру.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 30 листопада 2023.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко