Рішення

від 23.11.2023 по справі 916/3901/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3901/23Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Білинська І.І.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Пахомов К.Ю.,

від відповідача: Гоцуляк О.А., Счастлівцева Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ до відповідача: Приватного підприємства СОЛЕКС про стягнення 113946,93 грн заборгованості.

Встановив:

Державне підприємство ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ (далі ДП ОМТП, Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства СОЛЕКС (далі ПП СОЛЕКС, Відповідач) 113946,93 грн, з яких 89776,80 грн основного боргу, 21256,76 грн 3% річних та 2913,37 грн 3% річних, у зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань за укладеним 14.06.2005 р. стандартним договором бербоут-чартеру № КД-7411.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 р. позовній заяві ДП ОМТП присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/3901/23 та визначено суддю Гута С.Ф. для її розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2023 р. позовну заяву ДП ОМТП залишено без руху; запропоновано ДП ОМТП надати належним чином засвідчений переклад документів, які є додатком до позовної заяви за порядковими номерами 1-8; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

20.09.2023 р. ДП ОМТП звернулось до господарського суду із заявою про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви, посилаючись на те, що є державним підприємством, що об`єктивно впливає на вибір виконавця робіт із перекладну відповідних документів та їх нотаріального посвідчення, у зв`язку із чим не має можливості представити відповідні документи у встановлений ухвалою строк та просить продовжити строк для усунення недоліків до 02.10.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 р. задоволено заяву ДП ОМТП та продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2023 р. у справі № 916/3901/23, до 02.10.2023 р.

28.09.2023 р. від ДП ОМТП на виконання вимог ухвали від 11.09.2023 р. представлено відповідні докази до господарського суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.10.2023 р. прийнято позовну заяву ДП ОМТП до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3901/23, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 31.10.2023 р.

23.10.2023 р. ПП СОЛЕКС реалізовано право на подачу відзиву на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог. Обгартовуючи підстави, які суд має врахувати для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позивних вимог, посилається на те, що Позивачем не реалізовано право на пред`явлення претензії до подачі позову; те, що у зв`язку із виникненням обставин непереборної сили, які позбавили можливості використання переданого в оренду майну, що на підставі частини 6 статті 762 ЦК України є підставою для звільнення від сплати орендної плати; те, що внаслідок військової агресії РФ та запровадження воєнного стану, мінування акваторії Чорного моря, заборонено вихід плавзасобом, крім рятувальних суден, наявність блокади Одеського морського порту, те, що Одеський морський порт є стратегічним підприємством, доступ орендаря та будь-яких інших осіб до якого заборонено, у зв`язку із чим працівники Відповідача не мають можливості потрапити на територію Одеського морського вокзалу, біля пірсу якого пришвартоване орендоване судно «ГЕНУЯ»; додаткового повідомляє суду, що відносно отриманої від Позивача інформації вихід/прихід судна «ГЕНУЯ» від/до причалу не здійснювався.

Призначене на 31.10.2023 р. судове засідання не відбулось у зв`язку із оголошенням системою цивільної оборони у місті Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.10.2023 р. призначено судове засідання на 09.11.2023 р.

Протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області від 09.11.2023 р. задоволено заявлене в тексті відзиву на позовну заяву клопотання про поновлення строку на подачу відзиву на позовну заяву, та аналогічне усне клопотання заявлене в судовому засіданні, на підставі статей 119,165 ГПК України з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності та рівності перед законом та судом поновлено строк ПП СОЛЕКС для подачі відзиву на позовну заяву, долучено відзив до матеріалів справи та прийнято його до розгляду; оголошено перерву в судовому засіданні до 23.11.2023 р.

15.11.2023 р. від ДП ОМТП надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає про відсутність сертифікату Торгово-промислової палати України в підтвердження виникнення форс-мажорних обставин, у той же сторона, навість за наявності відповідного сертифікати, зобов`язана довести виникнення таких обставин; заперечує проти застосування приписів частини 6 статті 762 ЦК України з підстав того, що Відповідач має можливість використовувати судно «ГЕНУЯ» для інших господарських, наукових і культурних цілей, зазначаючи при цьому, що на судні час від час з`являється капітан; звертає увагу суду на позицію Верховного Суду, викладену у справі № 821/2494/14 стосовно того, що фрахт (до якого відносить договір бербоут-чартеру) слід розглядати як послуги, пов`язані із перевезенням вантажу/пасажирів, відтак неможливо застосувати положення частини 6 статті 762 ЦК України до спірних правовідносин; зазначає, що внесення змін до укладеного договору бербоут-чартеру здійснюється шляхом укладення відповідних угод, однак Відповідач не звертався із відповідними пропозиціями.

20.11.2023 р. від ПП СОЛЕКС надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що в процесі листування від Позивача отримано відповідь, в якому останній визнає наявність форс-мажорних обставин; додатково зазначає про отримання від Позивача відповіді стосовно зупинення діяльності після військової агресії; повідомляє суду, що у зв`язку із прямою забороною збоку органів державної влади Відповідач не мав можливості увійти не тільки на судно, ай на територію Одеського морського порту, зазначаючи, що після 24.02.2022 р. працівники підприємства та члени екіпажів відправлені у неоплачувані відпустки, а теплоходи виведені з експлуатації та законсервовані; те, що Відповідачем орендується пасажирське судно, яке відповідно використовується виключно для перевезення пасажирів, у той же час перед виходом судна до акваторії відбувається відповідна перевірка із наданням дозвільних документів; зазначає, що капітан з`являється на судні у зв`язку зі тим, що він оформлений по сумісництву капітаном буксиру «Кентавр»; звертає увагу суду, що договір бердоут-чартеру фактично стосується найму (оренди) судна.

Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено участь представника ПП СОЛЕКС у засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду після звернення із відповідним клопотанням.

В процесі розгляду справи представник ДП ОМТП підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову, представники ПП СОЛЕКС натомість заперечували проти задоволення заявлених позовних вимог та наполягали на відмові у задоволенні позову.

23.11.2023 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

14.06.2005 р. між ДП ОМТП (Судновласник) та ПП СОЛЕКС (Фрахтувальник) укладено стандартний бербоутний чартер договір (Договір), відповідно до розділу І якого, назва судна, радіопозивні та прапор (ст. 9 (с)) «ГЕНУЯ», прапор Україна (бокс 5); Тип судна Пасажирський катер (бокс 6); Межі перевезень Територіальні води України (бокс 19); Термін дії чартеру 12 місяців (бокс 20); Орендна плата (ст. 10) 70,66 грн за сутки (без урахування ПДВ) (бокс 21); Процентна ставка згідно ст. 10(f) якщо застосовна згідно частини IV Подвійна облікова ставка НБУ (бокс 22); Валюта та засоби оплати (ст. 10) Українська гривня, передоплатою за наступний місяць (пункт 23); Право та арбітраж (зазначити номер узгоджених підпунктів: 26.1,26.2 або 26.3; якщо узгоджений п/п 26.3, зазначити місце арбітражу) (ст.26) У відповідності із законодавством України за місцезнаходженням відповідача (бокс 33).

Термін «судновласники» означає особу або компанію, зареєстровану у якості власників цього судна (бокс 4 Розділу ІІ Договору).

Термін «фрахтувальники» означає бербоутних фрахтувальників та не повинен тлумачитися як фрахтувальники по таймчартеру або по рейсовому чартеру (бокси 5-6 Розділу ІІ Договору).

Судно здається в оренду та приймається фрахтувальниками у порту або у місці, зазначеному у боксі 13, біля підготованого причалу за вказівки фрахтувальників (бокси 9-10 Розділу ІІ Договору).

Судно повинне використовуватися у законних рейсах для перевезення належних; законних вантажів у межах району вантажоперевезень, зазначених у боксі 19. Фрахтувальники зобов`язуються не використовувати судно або не допускати, щоб судно було використано інакше, у відповідності з умовамистрахових документів (включаючи будь-які гарантії, що містяться у них, ясно виражені або що маються на увазі), без попередньої згоди на таке використання судна від страхувальника та без дотримання таких вимог, як додаткова страхова премія, та інших приписів страхувальників. Якщо вимагається, фрахтувальники тимчасово інформують судновласників та кредиторів про заплановані вантажоперевезення судна. Фрахтувальники також зобов`язуються не інформувати судно та не допускати його використання у будь-яких вантажоперевезеннях або у діяльності, заборонених законом будь-якої країни, куди судно може слідувати, або іншим законодавчим актом, або у перевезенні контрабандних або заборонених вантажів, або інших діях, в результаті яких воно може бути притягнуто до відповідальності, позбавленню юридичної сили, вилученню судна або конфіскації (бокси 48-61 Розділу ІІ Договору).

Судно повинне протягом терміну дії чартеру знаходитись у повному володінні та абсолютному розпорядженні для усіх цілей фрахтувальників та у всіх відношеннях та під їх повним контролем (бокси 106-107 Розділу ІІ Договору).

Фрахтувальники сплачують судновласникам оренду судна на умовах люмпсум за календарний місяць, як зазначено у боксі 21, починаючи з дати та часу здачі судна фрахтувальникам та виплачують узгоджену тверду суму (люмпсум) за кожну частину місяця. Оплата оренди продовжується до дати та часу, коли судно повертається фрахтувальникам його власникам (бокси 191-195 Розділу ІІ Договору).

Будь-яка затримка з виплатою орендної плати дає судновласникам право на отримання відсотків за ставкою річних згідно боксу 22. Якщо бокс 22 не заповнено, то за існуючою ринковою ставкою у тій країні, де розташована головна контора судновласників (бокси 214-217 Розділу ІІ Договору).

Протягом терміну оренди судно страхується фрахтувальниками за їх рахунок від морських та воєнних ризиків та від відповідальності перед третіми особами у тій формі, на яку отримано згоду судновласників у письмовій формі, у чому судновласники не повинні не обґрунтовано відмовляти. Такі морські, воєнні ризики та ризик від відповідальності перед третіми особами повинні бути застраховані фрахтувальниками для захисту інтересів як судновласників, так і фрахтувальників та кредиторів, якщо такі залучені, та фрахтувальники мають право захищати таким страхуванням інтереси будь-яких керуючих, яких вони можуть призначити. У сі страхові поліси оформляються на загальне ім`я судновласників та фрахтувальників відповідно їх інтересам (бокси 236-244 Розділу ІІ Договору).

Глава 14 Розділу ІІ має назву «Повернення судна з оренди».

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.

Додатковими умовами до Договору передбачено, що Термін дії угоди встановлюється з моменту підписання акту прийому-передачі (стаття 27 Договору); Термін дії чартеру може бути пролонгованим на наступні 12 місяців за письмовою згодою сторін, якщо сторони не мають претензій одна до одної (пункт 29 Договору); У період експлуатації судна у порту Одеса Судновласник надає Фрахтувальнику місце на причалі-плавпірсі 16А та інш. причалах порту, оснащене для стоянки, посадки та висадки пасажирів з оплатою Фрахтувальником (пункт 32 Договору).

14.06.2002 р. між ДП ОМТП як Судновласником та ПП СОЛЕКС як Фрахтувальником підписано акт прийому судна «ГЕНУЯ» в бербоут-чартер за угодою від 14.06.2005 р.

Додатковою угодою від 23.09.2005 р. внесено зміни до Договору, а саме пункт 20 викладено у новій редакції: « 5 років з моменту підписання акту приймання-передачі»; доповнено додаткові умови статтею 33: «Усі інші питання, не урегульовані цією Угодою, вирішуються у відповідності із діючим законодавством України. Усі спори та суперечки, що можуть виникнути у майбутньому з цієї Угоди або у зв`язку з ним, повинні вирішуватися між Сторонами шляхом переговорів. Якщо сторони не дійдуть єдиної думки, будь-який спор, що виник з-за цієї Угоди або у зв`язку з ним, передається на розгляд господарського суду у відповідності із діючим законодавством України».

Додатковою угодою від 10.10.2006 р. внесено зміни до Договору, а саме пункт 20 викладено у новій редакції: « 10 років з моменту підписання акту приймання-передачі».

Додатковою угодою від 29.10.2013 р. внесено зміни до пункту (боксу) 21 договору, виклавши у новій редакції: « 74,59 грн за добу (без урахування ПДВ).

Додатковою угодою від 12.06.2015 р. внесено зміни до Договору, а саме викладено пункт (бокс) 20 у новій редакції: « 11 років з моменту підписання акту приймання-передачі»; пункт 21 (бокс) 21 у новій редакції: « 115,00 грн за добу (без урахування ПДВ) ПДВ нараховується у відповідності із діючим законодавством».

Додатковою угодою від 30.09.2016 р. внесено зміни до Договору, а саме викладено бокс 20 у новій редакції: « 16 років з моменту підписання акту приймання-передачі»; бокс 21 у новій редакції: « 135,00 грн за добу (без урахування ПДВ) ПДВ нараховується у відповідності із діючим законодавством».

Додатковою угодою від 19.01.2017 р. внесено зміни до реквізитів сторін Договору.

Додатковою угодою від 23.09.2019 р. внесено зміни до реквізитів сторін Договору.

Додатковою угодою від 07.12.2021 р. внесено зміни до Договору, а саме викладено бокс 20 у новій редакції: « 21 років з моменту підписання акту приймання-передачі»; бокс 21 у новій редакції: « 222,00 грн за добу (без урахування ПДВ) ПДВ нараховується у відповідності із діючим законодавством».

18.03.2022 р. ПП СОЛЕКС звернулось до ДП ОМТП із листом № 09, в якому посилаючись на введений воєнний стан, бойові дії, неможливість отримання доступу до теплоходу «ГЕНУЯ», повідомляє про відсутність можливості оплачувати рахунку.

25.03.2022 р. ДП ОМТП надано лист № 06/25.03.2022 р. у відповідь на звернення ПП СОЛЕКС, в якому зазначає, що факт військової агресії є форс-мажорною обставиною, яка не потребує доказування та визнається Позивачем, у зв`язку із чим повідомляє про звільнення від відповідальності у випадку порушення строків оплати, у той же час зазначає, що наявність існуючих форс-мажорних обставин не може бути підставою відсутності сплати орендної плати за користування державним майном.

Доводить до відома ПП СОЛЕКС, що внаслідок військової агресії РФ діяльність порту частково зупинена, підприємство введено у простій 01.03.2022 р.

ПП СОЛЕКС звернулось до ДП ОМТП із запитом стосовно приходу та відходу суден, в т.ч. «ГЕНУЯ» з 24.02.2022 р.

19.09.2022 р. ДП ОМТП надано відповідь № 41-15/1-105 на запит ПП СОЛЕКС, в якій посилаючись на введений Указом Президента України воєнний стан та відповідно до даних диспетчерської портового флоту, в період з 24.02.2022 р. по дату відповіді відхід/прихід суден, в т.ч. «ГЕНУЯ», які зафрахтовані Відповідачем від/до причалу порту Одеса не здійснювався.

25.02.2022 р. ДП ОМТП виставлено ПП СОЛЕКС рахунок № 610028 загальною вартістю 8258,40 грн за період 01-31.03.2022 р.; 25.03.2022 р. рахунок № 610037 загальною вартістю 7992,00 грн за період 01-30.04.2022 р.; 11.04.2022 р. рахунок № 610048 загальною вартістю 8258,40 грн за період 01-31.05.2022 р.; 10.06.2022 р. рахунок № 610065 загальною вартістю 7992,00 грн за період 01-30.06.2022 р.; 10.06.2022 р. рахунок № 610068 загальною вартістю 8258,40 грн за період 01-31.07.2022 р.; 10.06.2022 р. рахунок № 610076 загальною вартістю 8258,40 грн за період 01-31.08.2022 р.; 22.08.2022 р. рахунок № 610084 загальною вартістю 7992,00 грн за період 01-30.09.2022 р.; 26.09.2022 р. рахунок № 610094 загальною вартістю 8258,40 грн за період 01-31.10.2022 р.; 18.07.2022 р. рахунок № 610104 загальною вартістю 7992,00 грн за період 01-30.11.2022 р.; 24.11.2022 р. рахунок № 610114 загальною вартістю 8258,40 грн за період 01-31.12.2022 р.; 26.12.2022 р. рахунок № 61008 загальною вартістю 8258,40 грн за період 01-31.01.2023 р.

16.03.2023 р. ДП ОМТП складено до ПП СОЛЕКС претензію стосовно порушення взятих на себе за укладеним Договором зобов`язань в частині своєчасного та остаточного внесення орендної плати за вищепереліченими рахунками.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 1 КТМ України визначено, що під торговельним мореплавством у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов`язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибогосподарської діяльності, розвідки та видобування корисних копалин, пошуку і рятування людей, що зазнали лиха на морі, виконання буксирних, криголамних і аварійно-рятувальних операцій, навігаційно-гідрографічних робіт, прокладання кабелю, а також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

У той же час, відповідно до приписів статті 203 КТМ України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов`язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Положення статті 204 КТМ України передбачають, що договір чартеру (фрахтування) судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі.

У той же час, стаття 206 КТМ України має назву «Суборенда» та передбачає, що фрахтувальник може в межах прав, що надаються йому за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час, укласти від свого імені самостійний договір чартеру (фрахтування) судна з третьою особою. Укладання такого договору не звільняє фрахтувальника від виконання договору, укладеного ним з судновласником.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписи статті 903 ЦК України встановлюють, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 912 ЦК України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов`язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

У той же час, відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частини 1 та 3 статті 760 ЦК України встановлюють, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Згідно із частиною 1 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між ДП ОМТП та ПП СОЛЕКС виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір бербоут-чартеру від 14.06.2005 р., за умовами якого ПП СОЛЕКС надається в оренду судно «ГЕНУЯ» для використання у законних рейсах для перевезення належних, законних вантажів у межах Територіальних вод України.

Правова конструкція статті 203 КТМ України передбачає надання судна фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час, а правова конструкція статей 901,912 ЦК України передбачає як надання певної послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, так і надання за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення.

В свою чергу, приписи статті 762 ЦК України встановлюють, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

В контексті наведеного, на переконання господарського суду укладеному між ДП ОМТП та ПП СОЛЕКС Договору бербоут-чартеру від 14.06.2005 р. притаманні саме риси договору найму (оренди), адже фактично ДП ОМТП як судновласник не здійснює перевезення за замовленням ПП СОЛЕКС, а надає останньому визначену індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживну річ) судно «ГЕНУЯ», яке Відповідач зобов`язався використовувати відповідно до умов договору.

Фактично, відсутнє спожиття послуги, в процесі її надання або здійснення діяльності, адже з моменту передачі судна за актом приймання-передачі, ПП СОЛЕКС як фрахтувальник має право неодноразово використовувати неспоживну річ, а не звертатись до ДП ОМТП із заявами про перевезення пасажирів.

Окрім того, умови укладеного Договору бербоут-чартеру, як на російській, так і українській мовах, передбачають, сплату саме «орендної плати», «передачу судна в оренду», а не сплату вартості наданих послуг.

Відповідно до приписів частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду, викладена у справі № 821/2494/14 стосовно того, що фрахт (до якого відносить договір бербоут-чартеру) слід розглядати як послуги, пов`язані із перевезенням вантажу/пасажирів, стосувались питання визначення оподаткування, та не стосується правовідносин між сторонами за відповідним договором бербоут-чартером, відтак, в даному випадку, господарський суд не враховує відповідний висновок Верховного Суду.

Частини 6 статті 762 ЦК України передбачає, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Водночас за змістом частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статті 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 р. у справі № 910/353/19).

Відповідно до частини 3 статті 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який в подальшому відповідними затвердженими Верховною Радою України Указами Президента України продовжено.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що загальновідомим є факт того, що приміщення та територія ДП ОМТП, в т.ч. до яких віднесено причали порту, відносяться до об`єктів стратегічної інфраструктури, в силу введеного воєнного стану відносно яких запроваджено певні обмежування у використанні, з метою посилання обороноздатності країни.

В силу свого стратегічного розташування з моменту введення воєнного стану перебування в приміщеннях та на території ДП ОМТП обмежено для усіх осіб, в т.ч. для орендаря за укладеним Договором бербоут-чартеру, тобто не потребує доказування факт неможливості ПП СОЛЕКС отримати доступ до судна «ГЕНУЯ», у той же час ДП ОМТП має можливість встановлення використання орендованого судна працівниками Відповідача, однак належних та допустимих доказів використання відповідного судна Позивачем до матеріалів справи не представлено, не дивлячись на те, що судно пришвартовано біля причалу порту Одеса.

Приписи статті 91 КТМ України передбачають, що кожне судно зобов`язане до виходу з морського порту одержати на це дозвіл капітана порту.

В свою чергу, стаття 2 КТМ України встановлює, що діяльність, що входить у поняття "торговельне мореплавство", відповідно до статті 1 цього Кодексу можуть провадити суб`єкти господарювання за наявності в них відповідної ліцензії, якщо її отримання передбачено законом.

В контексті наведеного суд зазначає, що ДП ОМТП не представлено до матеріалів справи дозволу капітана порту на вихід судна «ГЕНУЯ» в море, наявність відповідних у ПП СОЛЕКС ліцензій та дозволу (від позивача як судновласника) стосовно можливості використання пасажирського судна у іншому виді діяльності, аніж перевезення пасажирів або вантажу. У той же час, є загальновідомими та такими, що не потребують доказування, обставини мінування акваторії Чорного моря, в т.ч. Одеського порту, для уникнення можливості підходу воєнних кораблів РФ.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги розпочату РФ 24.02.2022 р. воєнну агресію, перешкоди як у використанні майна, розміщеного в межах території стратегічних підприємства, так і можливості отримання доступу до майна, розміщено на території відповідних підприємства, відсутність як представлених зі сторони останнього доказів використання з моменту введення воєнного стану такого майна (судна) працівниками фрахтувальника, так і дозволу капітана порту на вихід судна «ГЕНУЯ» в море, на переконання господарського суду наявні правові підстави для застосування частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення ПП СОЛЕКС від сплати орендної плати за спірний період протягом березня 2022 січня 2023 рр. у зв`язку із неможливість використання судна «ГЕНУЯ» після введеного воєнного стану, та недоведеністю іншого Позивачем.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 р. Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 р.).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ до відповідача: Приватного підприємства СОЛЕКС про стягнення 113946,93 грн заборгованості відмовити.

Витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви покласти на Державне підприємство ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 28 листопада 2023 р.

Суддя С.Ф. Гут