Рішення

від 22.11.2023 по справі 917/67/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2023 Справа № 917/67/21

м.Полтава

за позовною заявою Глобинської окружної прокуратури Полтавської області, вул.Центральна, 191, м.Глобине, Полтавська область, 39000, ел пошта: globinskij@pol.gp.gov.ua в інтересах держави в особі:

1. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул.Уютна,23, м.Полтава,36039;

2. Семенівської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, вул.Незалежності,44а, смт. Семенівка, Кременчуцького району, Полтавської області, 38200

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба", вул. Центральна, 33б, с. Очеретувате, Семенівський район, Полтавська область,38270

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Семенівська районна державна адміністрація Полтавської області, вул.Незалежності,44, смт.Семенівка, Полтавської області,38200

про розірвання договору оренди земельної ділянки, розірвання Додаткової угоди, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи: Першим заступником Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області (ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.09.2023 замінено на Глобинську окружну прокуратуру Полтавської області) подано позов в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та Семенівської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області до Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба" про розірвання договору оренди землі від 06.09.2010, укладеного між Семенівською районною державною адміністрацією Полтавської області та Приватним сільськогосподарським підприємством "Дружба", щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324585600:00:002:0634 площею 130,31 га, розташованої на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області за межами населених пунктів, розірвання Додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 06 вересня 2010 року та внесення до нього змін від 16.06.2016, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки; розірвання договору оренди землі від 06.09.2010, укладеного між Семенівською районною державною адміністрацією Полтавської області та Приватним сільськогосподарським підприємством "Дружба", щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324585600:00:001:0631 площею 10,01 га, розташованої на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області за межами населених пунктів, розірвання Додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 06 вересня 2010 року та внесення до нього змін від 16.06.2016, скасування державної реєстрації додаткових угод та повернення земельної ділянки.

Прокурор в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що земельні ділянки: кадастровий номер 5324585600:00:002:0634 площею 130,31 га, кадастровий номер 5324585600:00:001:0631 площею 10,01 га, які розташовані на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області за межами населених пунктів та перебувають в оренді ПСП «Дружба» використовуються з порушенням природоохоронного режиму використання земель, що є порушенням ст. 37 Закону України «Про охорону земель», ст. 96 Земельного кодексу України та пунктів 15, 17, 31 умов укладених договорів оренди землі та пунктів 17, 29 додаткових угод про поновлення цих договорів.

Вищезазначені земельні ділянки, як зазначає прокурор, віднесені до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності є сіножатями, можуть використовуватися лише у межах вказаного виду користування, і використання земельних ділянок повинно було здійснюватися відповідачем з урахуванням обмежень, встановлених законом.

Посилаючись на Акт перевірки Держгеокадастру у Полтавської області дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 25.05.2020 №318- ДК/0211/АП/09/01/-20 ГУ, прокурор зазначає, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером 5324585600:00:002:0634 площею 130,31 га та з кадастровим номером 5324585600:00:001:0631 площею 10,01га представлені ріллею з посівом сільськогосподарських культур (соняшника) і таким чином використовуються з порушенням вимог статті 37 Закону України «Про охорону земель», тобто, здійснюється їх нецільове використання.

Відповідач у відзивах (вх. № 2309 від 01.03.2021 р., вх.№2306 від 01.03.2021) позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що відповідач дотримується всіх прав та обов`язків, що передбачені чинним законодавством та умовами вищезазначених договорів, як орендар. Прокурором безпідставно отожнюється поняття «порушення природоохоронного режиму» та «зміна цільового призначення», оскільки ні в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 25 травня 2020 року №318-ДК/0211/АП/09/01/-20, ні в інформації Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 05.01.2021 року 10-16-06-76/2-21 не вказано факт зміни відповідачем цільового призначення земельних ділянок, навпаки наголошено, що «листи Головного управління не є нормативно-правовими актами і носять інформативний характер», тобто є суб`єктивним баченням ситуації посадовою особою.

Посилаючись на Український класифікатор цільового використання землі, затверджений листом Держкомзему України від 24.04.1998р. № 14-1-7/1205, ч. 1-4 ст.22 ЗК України, відповідач зазначає, що п. "б" ч. 3 ст. 22 ЗК України чітко визначив, що землі сільськогосподарського призначення незалежно від виду використання земельної ділянки (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) надаються у користування сільськогосподарським підприємствам лише для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідач наголошує, що твердження позивача, що відповідачем порушено ст.37 Закону України «Про охорону земель» та ст.96 Земельного кодексу України помилкове, оскільки не підтверджені ніякими доказами, які б свідчили про те, що відповідач не виконує обов`язки землекористувача, чи не виконує обмеження щодо використання земельної ділянки.

Відповідач зазначає, що обмеження у використанні земельних ділянок за кадастровими номерами 5324585600:00:001:0631, 5324585600:00:002:0634 відсутні, оскільки відомості про такі обмеження відсутні у Витягах з Державного земельного кадастру про земельні ділянки.

У пунктах 24 Додаткової угоди до договорів зазначено: «На орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб», а отже, як зазначає відповідач, обмеження (обтяження) користування земельними ділянками сторонами врегульовано.

Посилаючись на Наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15.12.2020 року №5Р-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та додаток до Акту приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 15.12.2020 року, де в графі «відомості про обмеження у використанні земельної ділянки» з кадастровими номерами 5324585600:00:001:0631, 5324585600:00;001:0634 стоїть відмітка «відсутні», відповідач зазначає, що твердження прокурора про наявність обмежень є безпідставними та не підтверджені належними доказами.

Посилаючись на ст.651 ЦК України, ч.ч. 3,4 ст. 31, ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», п. «г» ч. 1 ст. 141, 143 ЗК України, відповідач зазначає, що засівання наданих для товарного сільськогосподарського виробництва земельних ділянок посівами сільськогосподарських культур не призводить до зміни її цільового призначення. Земельна ділянка при цьому залишається земельною сільськогосподарського призначення та такою, що використовується для сільськогосподарського виробництва. Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи 916/1998/19.

Крім того, як вказує відповідач, до ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви. Також, вказана норма пов`язує можливість розорення сіножатей та пасовищ з метою їх докорінного поліпшення, але з умовою використання їх під кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби (посилається на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2019 року № 912/2263/19).

Посилаючись на розділ II Наказу Державного комітету статистики України від 05.08.2008р. №270 «Про затвердження Методики проведення розрахунків основних показників обсягів виробництва продукції тваринництва у господарствах усіх категорій», відповідач зазначає, що сільськогосподарські угіддя - земельні ділянки, які систематично використовуються для одержання сільськогосподарської продукції. До їхнього складу входить рілля (включаючи чисті пари), перелоги, багаторічні насадження, сіножаті та пасовища.

Рілля - земельні ділянки, які систематично обробляються та використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари, площі парників та теплиць. До площі ріллі не належать сіножаті та пасовища, які розорано з метою їх докорінного поліпшення та які використовуються кормовими культурами для сінокосіння та випасу худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

Таким чином, як зазначає відповідач, сіножаті - це земельна ділянка, яка розорана з метою її докорінного поліпшення та яка використовується постійно під кормовими культурами і разове засіяння спірних земельних ділянок соняшником, що відноситься до кормових культур, не є використанням земельної ділянки як ріллі, а спрямоване на докорінне поліпшення грунтів. Зазначений в матеріалах справи акт перевірки не містить будь-яких даних щодо систематичного розорювання та не є доказом зміни ПСП «Дружбою» виду використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення з сіножаті на ріллю.

Відповідач також зазначає, що Полтавським окружним адміністративним судом 16 листопада 2020 року прийнято рішення у справі №440/3960/20, яким визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з проведення перевірок за використанням та охороною земель під час використання земельних ділянок, в тому числі земельних ділянок за кадастровими номерами 5324585600:00;001:0634, 5324585600:00;001:0631 державної форми власності, що були проведені на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області № 318-ДК від 19 травня 2020 року та № 331-ДК від 22 травня 2020 року, та результати яких оформлені актами № 318-ДК/0211/АП/09/01/-20 від 25 травня 2020 року та № 331-ДК/0220/АП/09/01/-20 від 29 травня 2020 року, а саме акт №318- ДК/0211/АП/09/01/-20 від 25 травня 2020 року, який додано прокурором в якості основного доказу про нібито скоєне порушення відповідачем, що є неналежним доказом.

Відповідач зазначає, що на підставі вищезазначеного акту, 14.05.2020 року відкрито кримінальне провадження №42020171240000075 стосовно ПСП «Дружба» за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.197-1, ч.1 ст.254 Кримінального Кодексу України, в ході розслідування якого питання цільового використання орендованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення, в тому числі спірних земельних ділянок, неодноразово було предметом судових розглядів.

Відмовляючи в задоволенні клопотань слідчих щодо арешту майна (спірних земельних ділянок, посіяних на них сільськогосподарських культур (врожаю), слідчий суддя посилався на недоведення факту нецільового використання земельних ділянок.

Відповідач також зазначає, що станом на дату звернення до суду (15.01.2021 року), Семенівська ОТГ ще не була власником спірних земельних ділянок, і як наслідок, її права на момент звернення не було порушено, а тому у позивача відсутні підстави для звернення з позовом до суду в її інтересах.

Прокуратура у поясненнях (вх. №2715 від 22.04.2022р.) зазначає, що розпорядженням голови Семенівської РДА від 06.09.2010 між Семенівською РДА та ПСП «Дружба» укладено 2 договори оренди земельної ділянки площею 130,31 га та 10 га сіножатей за межами населеного пункту на території Очеретуватської сільської ради строком на 5 років.

16.06.2016 між ГУ Держгеокадастру в Полтавській області на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 16.06.2016 Но4125-СГ додатковими угодами поновлено договори оренди землі на 5 років до 07.09.2022.

У п. 2 договорів оренди землі, що є предметом позову зазначено, що в оренду передаються земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва сіножаті площею 130,31 га та 10 га.

Посилаючись на ч.ч. 1-3 ст. 37 Закону України «Про охорону земель» прокурор зазначає, що на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій, розорювання сіножатей, пасовищ.

Верховним судом у постанові Верховного Суду від 12.12.2019р. у справі № 904/1054/19 зроблено висновок, що використання орендованої земельної ділянки не за передбаченим договором видом цільового призначення є підставою для дострокового розірвання договору оренди землі та її повернення власнику в особі позивача.

У вказаній справі, яка є аналогічною за змістом до правовідносин щодо яких подано позов, судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій зроблено висновок про необхідність розірвання договору оренди землі, хоча оскаржуваний у цій справі договір оренди землі також не містив спеціальних обмежень щодо розорювання сіножатей та підстав розірвання договору у результаті такого розорювання.

Прокурор зазначає, що відповідно до правового висновку, викладеного в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки чинним законодавством не передбачено. Разом з тим, користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

Враховуючи викладені правові позиції та матеріали до позовної заяви, прокурор вважає, що використання сіножатей як рільних земель є порушенням законодавства, умов договору оренди землі і не потребує встановлення додаткових обмежень у договорі, які прямо забороняють вчиняти такі дії.

У відповіді на пояснення (вх. № 2879 від 04.05.2022р.) відповідач зазначає, що у поясненнях прокурор посилається на постанову Верховного суду України № 904/1054/19 від 12.12.2019р., яка містить зовсім інші обставини та обґрунтована письмовими доказами, що встановлюють інші фактичні обставини справи, а ніж в тій, що в даний час розглядається судом, чим свідомо намагається ввести суд в оману та відволікти увагу суду від предмета спору.

Відповідач також зазначає, що ПСП «Дружба» використовує спірні земельні ділянки відповідно до умов діючих договорів та з урахуванням вимог чинного земельного законодавства. Пояснення направлено прокурором суду з порушенням строків та вимог передбачених ГПК України. Позивач плутає поняття «зміна виду використання земельної ділянки» та «зміна виду угідь земельних ділянок».

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.05.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 суд відмовив у задоволенні позову.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 17.05.2023 скасував постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 та рішення Господарського суду Полтавської області від 19.05.2022 у справі № 917/67/21, справу передав на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2023, для розгляду справи № 917/67/21 визначено суддю Кльопова І.Г.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.06.2023 суд ухвалив прийняти справу до провадження, підготовче засідання призначено на 27.07.2023.

17.07.2023 за вхід. №8764 від Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба" надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

10.08.2023 за вхід. № 9860 від Глобинської окружної прокуратури Полтавської області надійшли пояснення по справіі

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.09.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.10.2023.

06.11.2023 за вхід. № 14211 від відповідача надійшли пояснення по справі

У судовому засіданні 22.11.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи , розпорядженням голови Семенівської районної державної адміністрації №647 від 14.12.2009 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою ПСП «Дружба»» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками, загальною площею 539,42 га, у тому числі: 86,04 га ріллі земель запасу, 219,46 га сіножатей, 233,92 га пасовищ на території Очеретуватської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Приватному сільськогосподарському підприємству «Дружба».

Пунктами 2, 3 вказаного розпорядження продовжено ПСП «Дружба» термін дії договорів оренди земельних ділянок, загальною площею 539,42 га, у тому числі: 86,04 га ріллі земель запасу, 219,46 га сіножатей, 233,92 га пасовищ на території Очеретуватської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на 5 років. Встановлено орендну плату у розмірі 350,00 грн за 1 га ріллі за рік, 40,00 грн за 1 га пасовищ за рік, 50,00 грн за 1 га сіножатей за рік.

06.09.2010 між Семенівською районною державною адміністрацією, орендодавцем, та ПСП «Дружба» в особі засновника Семигреєнка Сергія Васильовича, орендарем, укладено договори оренди земельної ділянки, згідно яких орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Очеретуватської сільської ради.

Відповідно до п.2 договорів, в оренду передаються земельні ділянки, загальною площею 130,31 га та 10,01 га сіножатей, за межами населеного пункту на території Очеретуватської сільської ради.

Згідно з п.8 договорів договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 15 договорів визначено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За змістом п.16 договорів цільове призначенням земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.

Умови збереження стану об`єкта оренди - використання за цільовим призначенням (п.17 договорів).

Вказані договори оренди земельної ділянки 06.09.2010 зареєстровано у Семенівському районному відділі ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено записи за №№041056200059, 041056200058.

16.06.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області, орендодавцем, та ПСП «Дружба», орендарем, на підставі наказу від 16.06.2016 № 4125-СГ укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 06.09.2010 та внесення до нього змін, відповідно до пункту 1 якої орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер 5324585600:00:002:0634 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області.

Також, 16.06.2016 між вищезазначеними сторонами на підставі наказу від 16.06.2016 №4126-СГ укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 06.09.2010 та внесення до нього змін, відповідно до пункту 1 якої орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер 5324585600:00:001:0631 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області.

Згідно з п. 2 додаткової угоди щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324585600:00:001:0631 в оренду передається земельна ділянка загальною площею загальною площею 10,0100 га, у тому числі сіножаті 10,0100 га.

Згідно з п. 2 додаткової угоди щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324585600:00:001:0634 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 130,3100 га, у тому числі сіножаті 130,3100 га.

Відповідно до п.8 додаткових угод договір укладено терміном на 7 років, починаючи з 07.09.2015 по 07.09.2022.

Пунктами 14 додаткових угод передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цільове призначення земельної ділянки-землі сільськогосподарського призначення, код використання згідно з КВЦПЗ А.01.01.02 (п.15 додаткових угод).

За змістом п.16 додаткових угод умови збереження стану об`єкта оренди - використання ділянки згідно цільового призначення з дотриманням вимог чинного законодавства.

Зазначені додаткові угоди 24.06.2016 зареєстровані у встановленому порядку державним реєстратором Семенівської РДА, номер запису про інше речове право 15136763 (земельна ділянка за кадастровим номером 5324585600:00:002:0634) та номер запису про інше речове право 15136032 (земельна ділянка за кадастровим номером 5324585600:00:001:0631).

Відповідно до інформації Відділу у Семенівському районі ГУ Держгеокадастру в Полтавській області №814/115-20 від 10.12.2020 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 130,31 га, кадастровий номер 5324585600:00:002:0634 становить 1 913 021,76грн, земельної ділянки площею 10,0093 га, кадастровий номер 5324585600:00:001:0631 становить 40 262,51 грн.

15.12.2020 наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №50-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Семенівській селищній раді Кременчуцького району (Семенівського району) Полтавської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 5164,7674 га, які розташовані за межами населених пунктів згідно з актом приймання-передачі.

Актом приймання-передачі від 15.12.2020 Семенівською селищною радою прийнято у комунальну власність, у тому числі, земельну ділянку площею 130,31 га кадастровий номер 5324585600:00:002:0634, земельну ділянку площею 10,01 га кадастровий номер 5324585600:00:001:0631.

30.12.2020 на першій сесії Семенівської селищної ради восьмого скликання прийнято рішення №61 «Про прийняття у комунальну власність Семенівською селищною радою з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення», у тому числі земельні ділянки площею 130,3100 га кадастровий номер 5324585600:00:002:0634 та площею 10,0093 га кадастровий номер 5324585600:00:001:0631.

16.01.2021 зареєстровано право комунальної власності Семенівської селищної ради на земельну ділянку площею 130,3100 га кадастровий номер 5324585600:00:002:0634, 18.01.2021 - на земельну ділянку площею 10,01 га кадастровий номер 5324585600:00:001:0631.

10.09.2021 між Семенівською Селищною радою в особі селищного голови Милашевич Л.П. та ПСП «Дружба» на підставі рішень п`ятої сесії восьмого скликання Семенівської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області № 453 та № 452 від 31.08.2021 укладено додаткові угоди №2 до договорів оренди землі від 06.09.2010 та до додаткових угод від 16.06.2016, згідно п.7 яких, договори укладено строком на 10 років.

Дані додаткові угоди підписані сторонами та скріплені печатками. Вказані зміни зареєстровано 10.09.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

25.05.2020 Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області було здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровими номерами, зокрема: 5324585600:00:002:0634 площею 130,3100 га, 5324585600:00:001:0631 площею 10,0100 га, розташованих на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області, за результатами якої складено акт №318-ДК/0211/АП/09/01/-20.

Перевіркою встановлено, що зазначені земельні ділянки представлені ріллею з посівами сільськогосподарської культури (соняшника), перебувають в оренді ПСП «Дружба» на підставі договорів оренди строком на 7 років, зареєстрованих в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.06.2016 за № 15136763 та за № 1516032. В діях ПСП «Дружба», яке здійснило розорювання сіножатей та посів сільськогосподарської культури (соняшника), встановлене порушення вимог ст. 37 Закону України «Про охорону земель».

За фактом розорювання сіножатей на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Лубенською місцевою прокуратурою розпочато кримінальне провадження №42020171240000075 від 14.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.254 Кримінального кодексу України.

Прокурор вважає, що спірні земельні ділянки віднесені до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, які зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є ріллею, можуть використовуватися виключно у межах вказаного виду користування, і використання земельних ділянок повинно було здійснюватися відповідачем з урахуванням обмежень, встановлених законом. На думку прокурора, наведені у позові обставини свідчать про нецільове використання ПСП «Дружба» земельних ділянок державної власності, що є порушенням статті 37 Закону України «Про охорону земель», статті 96 Земельного кодексу України, а також пунктів 15, 17, 31 умов укладених договорів оренди землі та пунктів 17, 29 додаткових угод до договорів оренди.

Зі змісту листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15.06.2020 №0-16-0.4-3147/2-20 вбачається, що він наданий у відповідь на звернення Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області від 15.05.2020 №33/5-5059вих-20 щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельних ділянок, зокрема: з кадастровим номером 5324585600:00:002:0634, площею 130,3100 га, та з кадастровым номером 5324585600:00:001:0631, площею 10,01 га. Як зазначено в листі за результатами перевірки встановлено, що вказані земельні ділянки використовуються з порушенням вимог ст.37 Закону України «Про охорону земель».

Лубенською місцевою прокуратурою Полтавської області Головному управлінню Держгеокадастру в Полтавській області, в порядку ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» було направлено листи №33/5-24вих21 та №33/5-25вих21 від 04.01.2021, в яких прокуратура просила повідомити про те, чи зверталося ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з позовом про розірвання договорів оренди землі від 06.09.2010 та додаткових угод до них, відповідно до яких ПСП «Дружба» надано в користування на умовах оренди спірні земельні ділянки та чи планує звертатися з таким позовом.

У відповідь Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області листами №10-16-0.6-75/2-21, №10-16-0.6-76/2-21 від 05.01.2021 повідомило, що у зв`язку з великим обсягом роботи та значним навантаженням на працівників юридичного управління, Головне управління наразі не має можливості звернутися до суду із вказаним позовом.

06.01.2021 Лубенська місцева прокуратура Полтавської області звернулась до Семенівської селищної ради в порядку ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» з листами №33/5-73вих21 та №33/5-72вих21, в яких прокуратура просила повідомити про те, чи зверталась Семенівська селищна рада з позовом про розірвання договорів оренди землі від 06.09.2010 та додаткових угод до них, відповідно до яких ПСП «Дружба» надано в користування на умовах оренди спірні земельні ділянки та чи планує звертатися з таким позовом.

У відповідь Виконавчий комітет Семенівської селищної ради листами №01-17/29 та №01-17/30 від 11.01.2021 зазначив, що у зв`язку зі значним навантаженням на юридичний відділ Виконавчого комітету Семенівської селищної ради, зумовленим передачею земельних ділянок у комунальну власність, та недостатністю коштів у бюджеті, що унеможливлює сплату судового збору, Семенівська селищна рада з позовом про розірвання договорів оренди від 06.09.2010 та додаткових угод до них не зверталася та звертатися на даний час не планує.

При прийнятті рішення, беручи до уваги вказівки Верховного Суду, судом враховано наступне

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно зі ст.4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Приписами частин 1, 2 ст.13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, здійснюючи владні управлінські функції при прийнятті рішень щодо земель державної та комунальної власності, мають діяти виключно у порядок та спосіб визначений законом.

Відповідно до ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Статтею 35 Закону України Про охорону земель передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 111 Земельного кодексу України обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації. Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені. Обмеження у використанні земель, встановлені містобудівною документацією на місцевому рівні, є чинними з моменту внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру. Це положення не поширюється на обмеження, встановлені до набрання чинності цим абзацом. Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), містобудівній документації. Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру №НВ-5317608652021 від 03.02.2021 та № НВ-5317615522021 від 03.02.2021 відомості щодо обмежень у використанні земельних ділянок за кадастровим номером 5324585600:00:001:0631 та за кадастровим номером 5324585600:00:002:0634 не зареєстровані.

Згідно додатку до акту приймання-передачі від 15.12.2020 Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області передало із земель державної власності Семенівській селищній раді у комунальну власність земельні ділянки площею 130,31 га з кадастровим номером 5324585600:00:002:0634 та площею 10,01 га з кадастровим номером 5324585600:00:001:0631. Відомості про обмеження у використанні земельними ділянками (цільове призначення земельних ділянок 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) відсутні.

У пункті 26 договорів оренди землі від 06.09.2010 та п.24 додаткових угод до договорів зазначено, що на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб.

Таким чином обмеження (обтяження) користування земельною ділянкою сторонами врегульовано.

Згідно з пунктом 30 договорів та пунктом 28 додаткових угод орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Згідно із статтею 1 Закону України Про землеустрій цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306, код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у Державному земельному кадастрі. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Так, код використання згідно з КВЦПЗ А.01.01.02, який визначений в додаткових угодах від 16.06.2016, застосовується до земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Згідно ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

3. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Статтею 37 Закону України "Про охорону земель" визначено, що власники та землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

Відповідно до ст.32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно ст. ст. 141, 143 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельної ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Згідно ст. 651 ЦК України, ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним вважається таке порушення стороною договору, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, йдеться про таке порушення однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею предмета Договору.

Так, прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка представленна ріллею з посівом сільськогосподарських культур ( соняшнику) і таким чином використовується з порушенням вимог ст.37 Закону України "Про охорону земель"

Рілля - це земельні ділянки, які систематично обробляються та використовуються під посіви сільськогосподарських культур, уключаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари, площі парників та теплиць. До площі ріллі не належать сіножаті та посовища, які розорано з метою їх докорінного поліпшення та які використовуються постійно під кормовими культурами для сінокосіння та випасу худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

Так, сіножаті - це земельна ділянка, яка розорана з метою її докорінного поліпшення та яка використовується постійно під кормовими культурами.

Отже, разове засіяння земельної ділянки соняшником, що відноситься до кормових культур, не є використанням земельної ділянки як ріллі, а спрямоване на докорінне поліпшення грунтів.

Прокурор посилається на Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки від 29.05.2020 №318-ДК/0211/АП/09/01/-20, яким встановлено, що спірні земельні ділянки представлені ріллею з посівами сільськогосподарської культури (соняшника). Проте, ні Акт ні інші матеріали не містять відомостей щодо систематичного розорювання земельної ділянки, вирощування на ній будь-яких сільськогосподарських культур, збирання врожаю, які б напряму вказували на використання спірної ділянки не за цільовим призначенням.

Крім того, суд зазначає, що Полтавським окружним адміністративним судом 16.11.2020 прийнято рішення у справі №440/3960/20, яким визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з проведення перевірок за використанням та охороною земель під час використання земельних ділянок, в тому числі земельних ділянок за кадастровими номерами 5324585600:00:002:0634, 5324585600:00:001:0631 державної форми власності, що були проведені на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області № 318-ДК від 19.05.2020 та № 331-ДК від 22.05.2020, та результати яких оформлені актами № 318-ДК/0211/АП/09/01/-20 від 25.05.2020 та № 331-ДК/0220/АП/09/01/-20 від 29.05.2020, а саме акт №318- ДК/0211/АП/09/01/-20 від 25.05.2020.

Зокрема, рішенням суду від 16.11.2020 у справі №440/3960/20 встановлено, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області здійснено перевірки з суттєвим порушенням процедури, встановленої Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, наслідком чого є визнання дій щодо проведення таких перевірок протиправними.

Щодо посилань прокурора на правовий висновок, викладений в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19.

Як вбачається з постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, перший заступник керівника Уманської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави з позовом до Нагірнянської сільської ради Жашківського району Черкаської області та Фермерського господарства «Тищук», в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Нагірнянської сільської ради Жашківського району Черкаської області від 04.08.2016 №11-З/УІІ та визнати недійсним договір оренди землі від 30.11.2016, укладений між відповідачами щодо земельних ділянок площею 3,2904 га та 7,4059 га з кадастровими номерами 7120984600:02:001:0459 та 7120984600:02:001:0460.

В обґрунтування позову прокурор вказав, зокрема, на невідповідність спірного рішення та договору статтям 6, 16 Закону України "Про оренду землі", статтям 12, 19, 20, 22, 31, 33-37, 78, 80, 83, 90, 116, 122, 124, 134 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про землеустрій", статтям 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерські господарства", з огляду на те, що винесення рішення, а потім і укладення договору мало здійснюватися у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди, тобто на конкурентних засадах (земельних торгах). Земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення (сіножаті), тобто систематично використовувались для сінокосіння (код КВЦПЗ - 01.01.08), однак надана громадянину Тищуку М.В. в оренду для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ - 01.01.02), тобто мала місце зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення. Під час прийняття оспорюваного рішення Нагірнянська сільська рада Жашківського району Черкаської області протиправно здійснила зміну цільового призначення земельної ділянки з виду цільового використання земель «для сінокосіння та випасання худоби» на такий вид цільового використання землі як «для ведення фермерського господарства».

Рішенням Господарського суду Черкаської області, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Змінюючи мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Відповідно до абзаців 1, 2 ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених ст.ст. 31, 33 -37 цього Кодексу.

З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Указаними нормами права визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33 - 37 Земельного кодексу України для такого виду використання.

Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки, зокрема на землі фермерського господарства, без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено.

Ураховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 05.03.2013 у справі № 21-417а12, від 08.04.2015 у справі № 6-32цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 701/902/17-ц, від 03.06.2019 у справі № 708/933/17, від 24.02.2020 у справі № 701/473/17 про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

Так, з матеріалів справи вбачається, що розпорядженням голови Семенівської районної державної адміністрації №647 від 14.12.2009 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками, загальною площею 539,42 га, у тому числі: 86,04 га ріллі земель запасу, 219,46 га сіножатей, 233,92 га пасовищ на території Очеретуватської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Приватному сільськогосподарському підприємству «Дружба».

У подальшому згідно з умовами договору оренди та додаткових угод до нього відповідач отримав у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (цільове призначення) для ведення товарного виробництва.

Цільове призначення спірної земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного виробництва сторони погодили і у додаткових угодах до договорів оренди від 16.06.2016, 10.09.2021.

Згідно з інформацією, що міститься у Державному земельному кадастрі про земельну ділянку станом на 03.02.2021 цільовим призначенням спірних земельних ділянок є ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З акту Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №318-ДК/0211/АП/09/01/-20 від 25.05.2020 вбачається, що посадовою особою ГУ Держгеокадастру у Полтавській області встановлено ту обставину, що спірна земельна ділянка засіяна соняшником, що не заперечується відповідачем.

Як вже було зазначено, земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України.

Стосовно того, що факт розорювання та посів сільськогосподарських культур на спірних земельних ділянках підтверджується постановою слідчого СВВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції Солод Ю.С., яким встановлено, що відповідно до огляду місця події спірні земельні ділянки розорені та засіяні соняшником, суд зазначає наступне.

Ухвалою слідчого судді Семенівського районного суду Полтавської області у справі №547/636/20 від 09.07.2020, залишеною без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19.08.2020, відмовлено в задоволенні клопотання слідчого Аліна М.С. про арешт майна (земельних ділянок і посіяних на них сільськогосподарських культур (урожаю) та передачу майна в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Ухвалою слідчого судді Семенівського районного суду Полтавської області від 15.07.2020 у справі №547/636/20 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого Семенівського відділення поліції Хорольського відділу поліції ГУ НП у Полтавській області Солода Ю.С. щодо арешту сільськогосподарської техніки ПСП «Дружба».

Ухвалою слідчого судді Семенівського районного суду Полтавської області від 06.08.2020 у справі №547/636/20 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого Семенівського відділення поліції Хорольського відділу поліції ГУ НП у Полтавській області Солода Ю.С. щодо арешту майна (озимої пшениці).

У вказаних судових актах слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотань слідчих, посилався на не доведення факту нецільового використання ПСП «Дружба» земельних ділянок, у тому числі і спірних земельних ділянок.

Постановою слідчого СВ ВП № 1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанту поліції Солод Ю.С. від 21.04.2021 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020171240000075 від 14.05.2020 закрито у зв`язку з встановленням відсутності в діях посадових осіб ПСП «Дружба» складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1, ч.1 ст.254 Кримінального кодексу України.

За таких обставин, матеріали справи не містять доказів на підтвердження порушення відповідачем обмежень щодо використання спірної земельної ділянки. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.08.2022 у справі № 917/363/21.

Згідно з вимогами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Натомість суд констатує, що всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України жодних належних, допустимих та вірогідних доказів на спростування правових та фактичних підстав для задоволення позову відповідачем суду не надано.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що долучені до матеріалів справи докази були ретельно та у повному обсязі досліджені судом і наведених вище висновків

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України

Повне рішення складено: 30.11.2023

Суддя Кльопов І.Г.