Рішення

від 30.11.2023 по справі 910/5693/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2023 р. Справа № 910/5693/23

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовомАкціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС", м. Київ

доТовариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ Форвардінг", Київська область, Білоцерківський район, м. Біла Церква

про стягнення 130872,50 грн.

встановив:

Акціонерне товариство "БАНК АЛЬЯНС" (позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ Форвардінг" (відповідач) про стягнення в порядку регресу заборгованість в розмірі 130872,50 грн., з яких: 120749,40 грн. суми відшкодування по сплаченій вимозі та 10123,10 грн. суми заборгованості по процентам.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.04.2023 р. наведений позов із доданими до нього документами було передано за підсудністю до господарського суду Київської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2023 р. наведену позовну заяву було передано для розгляду судді Лопатіну А.В.

Ухвалою господарського суду від 05.06.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; роз`яснено відповідачу, що відзив на позовну заяву подається до суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження (частина перша статті 251 ГПК України); у зазначений строк відповідач має подати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 ГПК України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копії відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов; встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до частини сьомої статті 252 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано позивачу у строк до п`яти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу заперечення у порядку, передбаченому статтями 166, 167, 251 Господарського процесуального кодексу України.

01.06.2023 р. та 08.06.2023 р. до суду від відповідача надійшли відзиви на позов.

15.06.2023 р. до суду від позивача надійшла відповідь на позов.

Відповідно до частини восьмої ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною четвертою ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

27.01.2022 р. між AT "Банк Альянс" (далі - Гарант/Банк) та ТОВ "ДІПІ Форвардінг" (далі - Принципал) було укладено Договір про надання гарантії №1889-22 (далі - Договір гарантії).

На підставі вказаного Договору гарантії, 27.01.2022 р. AT "Банк Альянс" було надано Банківську гарантію №1889-22 (далі - Гарантія), згідно якої Гарант гарантує належне виконання ТОВ "ДІПІ Форвардінг" (далі - Принципал) зобов`язань по виконанню контракту/ договору, що укладається за результатами закупівлі (УГВ-Сервіс 21П-316_Послуги вантажних транспортних засобів для перевезення обладнання та матеріалів; 60180000-3 Прокат вантажних транспортних засобів із водієм для перевезення товарів за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника, оголошення № UA-2021-11-23-007412-а від 23.11.2021 року) (далі Договір), укладеного Принципалом з Акціонерним товариством "Укргазвидобування", іменованим надалі "Бенефіціар".

Відповідно до умов наведеної банківської гарантії, Гарант справжнім безвідклично та безумовно та без заперечень зобов`язується виплатити Бенефіціару на вимогу будь-яку суму вказану в вимозі Бенефіціара, що не перевищує UAH 172499,40 грн. не пізніше п`яти робочих днів з дати отримання вимоги Бенефіціара, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення Принципалом зобов`язань, в забезпечення якого видана ця гарантія, та без необхідності подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, надання додаткових обґрунтувань.

Відповідно до умов Банківської гарантії №1889-22 від 27.01.2022 р. форма представлення гарантії в тому числі може бути в електронній формі: ключованим SWIFT повідомленням. Для електронної форми передача вимоги здійснюється через банк Бенефіціара ключованим повідомленням SWIFT з цитуванням повного тексту вимоги Бенефіціара, включаючи відповідну дату виставлення вимоги. Дата отримання такого SWIFT повідомлення буде розглядатися як дата подання вимоги.

Місце представлення вимоги в електронній формі: ключованим повідомленням SWIFT.

28.11.2022 р. Банком була отримана вимога Бенефіціара повідомленням SWIFT за Банківською гарантією №1889-22 від 27.01.2022 р. (дата виставлення вимоги 21.11.2022 р. (далі - Вимога) в сумі 172 499,40 гривень (сто сімдесят дві тисячі чотири дев`яносто дев`ять гривень 40 копійок) у зв`язку з тим, що Принципал не виконав зобов`язання за вказаним договором в частині надання послуг у повному обсязі та у встановлені строки у відповідності до поданих заявок (замовлень) замовника. Станом на 21.11.2022 р. договірні зобов`язання по договору не виконані у повному обсязі.

Після чого, у відповідності до п. 6.1. Договору гарантії Банк повідомив Принципала (відповідач) про отримання наведеної вимоги від Бенефіціара листом від 28.11.2022 р. № 21.5/3291, в якому, він, крім іншого, також повідомив, що відповідно до умов п. 2.13. Договору Принципалом розміщено грошове забезпеченням (покриття) у розмірі 51 750,00 гривень (п`ятдесят одна тисяча сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок), яке перераховано на рахунок № НОМЕР_1 в AT "Банк Альянс". Грошові кошти, що знаходяться на цьому рахунку виступають забезпеченням по цій Гарантії. Умовами Договору передбачено право Банку здійснити списання (в т.ч. договірне) на користь Банку грошової суми з рахунку Грошового покриття. Після перерахування Банком грошових коштів на користь Бенефіціара за зазначеною вимогою, AT "Банк Альянс" буде відшкодовано понесені витрати за рахунок вказаного грошового забезпечення (покриття). У зв`язку з вищенаведеним та відповідно до п 6.1 та п. 6.2. Договору Банк також зазначив про необхідність протягом 2 (двох) банківських днів перерахувати залишок коштів для покриття можливих витрат за Гарантією, а саме кошти в сумі 120 749,40 грн. (сто двадцять тисяч сімсот сорок дев`ять гривень 40 копійок) на рахунок № НОМЕР_2 в AT "Банк Альянс", код Банку 300119, ідентифікаційний код юридичної особи (Принципала) 36858306, призначення платежу: "Сплата можливих витрат відповідно до вимоги по банківській гарантії від 27.01.2022 р. № 1889-22". Крім зазначеного, Банк звернув увагу, що у випадку невиконання Принципалом умов п. 6.2. Договору, та сплати Банком коштів за Гарантією на вимогу Бенефіціара, і порушення ним зобов`язання, передбаченого п. 4.3.12 Договору, Принципал має повністю відшкодувати Банку такі виплати та усі пов`язані з цим витрати Банку, до повного такого відшкодування, крім цього Принципал сплачує Банку проценти від суми боргу в розмірі 30 % (тридцять) процентів річних. Також, Банк повідомив, що він має нічим не обмежене право на зворотну вимогу до Принципала (регрес) у розмірі всіх сум, сплачених Банком за Гарантією, процентів, пені та будь-яких витрат (збитків) та про те, що це Повідомлення є підставою для сплати.

Щодо належного повідомлення Банком (позивач) Принципала (відповідач) про отримання ним зазначеної вимоги від Бенефіціара про сплату за гарантією 172499,40 грн. відповідач заперечень не заявив.

В подальшому, як свідчать матеріали справи, з урахуванням наведених обставин, врахувавши належне пред`явлення вимоги Бенефіціаром та дотримуючись зобов`язань по гарантії № 1889-22 від 27.01.2022 р., АТ "Банк Альянс" 02.12.2022 р. сплатило кошти на користь Бенефіціара в розмірі 172499,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 28530, у зв`язку з чим, як зазначає позивач, у нього виникло право регресної вимоги до ТОВ "ДІПІ Форвардінг", з огляду, в тому числі на таке:

Відповідно до п. 4.1.9 Договору гарантії, враховуючи положення ст. 569 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що Банк має нічим не обмежене право на зворотну вимогу до Принципала (Регрес) у розмірі всіх сум, сплачених Банком за гарантією процентів, пені та будь-яких витрат (збитків). Достатньою підставою для виникнення зобов`язання Принципала відшкодувати вказані кошти (в т.ч. витрати, збитки, проценти, пеню тощо) є факт здійснення Гарантом платежу на вимогу Бенефіціара. Відшкодування має бути здійснено Принципалом своєчасно та незалежно від відповідності/невідповідності сплати Банком сум за Гарантією передбаченому Гарантією порядку такої сплати, а також незалежно від факту доведеності Бенефіціаром настання гарантійного випадку за Гарантією, дійсності Вимоги чи відсутності гарантійного випадку за гарантією на бачення Принципала.

Згідно з п. 4.3.10 Договору гарантії Принципал зобов`язаний в день здійснення Гарантом (Банком) платежу за Гарантією на користь Бенефіціара відшкодувати Гаранту Банку) суму коштів, сплачену Бенефіціару по Гарантії, у зв`язку з виникненням у Гаранта регресної вимоги до Принципала.

Частина суми в розмірі 51 750,00 грн. (п`ятдесят одна тисяча сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок) була відшкодована за рахунок коштів, які були розміщені в забезпечення виконання зобов`язань Принципалом за Договором гарантії.

Також, як свідчать матеріали справи та не заперечує відповідач (Принципал), Банк звертався до відповідача з вимогою про сплату регресу, в якій вимагав здійснити відшкодування залишку суми коштів, сплачених за гарантією, а саме: суму у розмірі 120749,40 грн. не пізніше 03.03.2023 р. на реквізити зазначені у цій вимозі про сплату регресу. Крім цього, Банк звернув увагу Принципала (відповідача) на те, що він, у випадку не виконання даної вимоги у встановлений строк, має здійснити сплату на користь Банку процентів від суми боргу в розмірі 30 % річних та пеню, а Банк буде змушений звернутись з відповідним позовом до суду (вимога про сплату регресу від 27.02.2023 р. № 21.5/471).

Виходячи з наведених обставин, врахувавши те, що відповідачем не виконано зобов`язання за Договором гарантії та не відредаговано на вказану вимогу про сплату регресу від 27.02.2023 р. № 21.5/471, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення на його користь з відповідача заборгованості у розмірі 130872,59 грн., з яких: сума відшкодування по сплаченій вимозі - 120749,40 грн.; сума заборгованості за процентами - 10123,10 грн.

Відповідачем, в свою чергу, подано відзив на позов, в якому він заявляє про неправомірність дій Банку щодо задоволення вимоги Бенефіціара, так як, на переконання відповідача, Банком не здійснено перевірку обґрунтованості вимог Бенефіціара щодо порушення відповідачем умов договору про надання послуг № УГВС 30/25-22 від 02.02.2022 р. Так, на переконання відповідача, невиконання умов договору про надання послуг № УГВС 30/25-22 від 02.02.2022 р. зі сторони відповідача відбулось не з його вини, а у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин та не внесення змін до умов договору з вини Бенефіціара відносно вартості дизельного палива, включеного у розрахунок собівартості послуги за договором.

Позивач, у свою чергу, у відповіді на відзив вказує на те, що відповідач не надав доказів, які б свідчили про обставини, що унеможливили виконання вказаного договору під час воєнного стану, введеного в Україні, а сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов`язання. Крім цього, позивач також зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про вимогу, що надійшла від Бенефіціара, однак заперечення від відповідача відносно такої вимоги та будь-які інші документи не надходили.

У ст. 86 ГПК України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що наведені позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке:

За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) гарантія є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (Гарант) гарантує перед кредитором (Бенефіціаром) виконання боржником (Принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порядок, умови надання та отримання Банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням №639, згідно з пп.9 п.3 розд. І якого, гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Відповідно до ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (частина перша ст. 565 ЦК України).

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, яка є загальною щодо спорів про стягнення боргу за гарантією, враховуючи приписи статей 560, 563, 565 ЦК України, обов`язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (постанови Верховного Суду від 18.10.2018 р. у справі №910/21641/17, від 20.06.2018 р. у справі №904/9536/17, від 02.03.2018 р. у справі №910/8297/17, від 14.11.2019 р. у справі №910/20326/17, від 18.06.2021 р. у справі №910/16898/19, від 07.12.2021 р. у справі №910/2831/20, від 21.12.2021 р. у справі №910/17772/20 тощо).

В даному випадку, у справі, що розглядається, Банк видав гарантію, що є безумовною і безвідкличною, тобто такою, за якою Банк-Гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти Бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов (Аналогічного висновку дотримується Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 р. у справі № 910/16898/19).

Відповідно до п. 36 розд. V Положення №639 банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.

Вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта / банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією / контргарантією. Вимога за гарантією складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (у якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту. Вимога за контргарантією складається банком-гарантом (або іншим банком-контргарантом) і подається за довільною, якщо інше не визначено умовами контргарантії, формою або надсилається у формі повідомлення банку-контргаранту (пп.7 п.2 розд.І Положення №639)

Тобто, отримавши вимогу від Бенефіціара, в даному випадку, Банк (гарант) повинен був перевірити її на відповідність таким критеріям: 1) чи є така вимога належним представленням; 2) чи є така вимога достовірною (зокрема, чи має місце порушення товариством (Принципалом) зобов`язань за Договором, що є підставою для виплати визначеної банківською гарантією суми).

Відповідно до пп.11 п.2 розд. І Положення №639 належне представлення - представлення документів за гарантією / контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії / контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія / контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії / контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями / контргарантіями.

При цьому для визначення належності представлення необхідно керуватись саме умовами виданої Банком банківської гарантії (подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02.10.2020 р. у справі №904/1156/19).

В частині змісту вимоги та доданих до неї документів законодавцем чітко встановлено, що обов`язковим є зазначення у вимозі або у доданих до неї документах того, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Проте обов`язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, закон не містить, тобто законодавець залишив на розсуд особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії певного переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією (постанова Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №910/16898/19).

Положеннями виданої Банком банківської гарантії передбачено:

Гарант гарантує належне виконання ТОВ "ДІПІ Форвардінг" (далі - Принципал) зобов`язань по виконанню контракту/ договору, що укладається за результатами закупівлі (УГВ-Сервіс 21П-316_Послуги вантажних транспортних засобів для перевезення обладнання та матеріалів; 60180000-3 Прокат вантажних транспортних засобів із водієм для перевезення товарів за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника, оголошення № UA-2021-11-23-007412-а від 23.11.2021 року) (далі Договір), укладеного Принципалом з Акціонерним товариством "Укргазвидобування", іменованим надалі "Бенефіціар".

Відповідно до умов наведеної банківської гарантії, Гарант справжнім безвідклично та безумовно та без заперечень зобов`язується виплатити Бенефіціару на вимогу будь-яку суму вказану в Вимозі Бенефіціара, що не перевищує UAH 172499,40 грн. не пізніше п`яти робочих днів з дати отримання Вимоги Бенефіціара, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення Принципалом зобов`язань, в забезпечення якого видана ця гарантія, та без необхідності подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, надання додаткових обґрунтувань.

Відповідно до умов Банківської гарантії №1889-22 від 27.01.2022 р. форма представлення гарантії в тому числі може бути в електронній формі: ключованим SWIFT повідомленням. Для електронної форми передача вимоги здійснюється через банк Бенефіціара ключованим повідомленням SWIFT з цитуванням повного текстувимоги Бенефіціара, включаючи відповідну дату виставлення вимоги. Дата отримання такого SWIFT повідомлення буде розглядатися як дата подання вимоги.

Місце представлення вимоги в електронній формі: ключованим повідомленням SWIFT.

Ця гарантія, набирає чинності з дати видачі та діє до 13.11.2023 р. включно.

Як вже зазначалось, 28.11.2022 р. Банком була отримана вимога Бенефіціара повідомленням SWIFT за Банківською гарантією №1889-22 від 27.01.2022 р. (дата виставлення вимоги 21.11.2022 р. (далі - Вимога) в сумі 172 499,40 гривень (сто сімдесят дві тисячі чотири дев`яносто дев`ять гривень 40 копійок), у зв`язку з тим, що Принципал не виконав зобов`язання за вказаним договором в частині надання послуг у повному обсязі та у встановлені строки у відповідності до поданих заявок (замовлень) замовника.

Тобто, Бенефіціар надіслав Банку вимогу у строки, визначені гарантією, виданою Банком, а також з дотриманням інших її положень щодо змісту та форми. Відповідно, така вимога є належним представленням в розумінні Положення №639.

Крім того, як було зазначено вище, п. 36 розд. V Положення №639 передбачає здійснення банком-гарантом перевірки достовірності вимоги, отриманої від бенефіціара.

При цьому ні Положення №639, ні інші акти чинного законодавства, що регулюють відповідні правовідносини, не розкривають поняття достовірної вимоги, а також не встановлюють критеріїв, у разі недотримання яких така вимога є недостовірною, а у банку-гаранта є підстави для відмови у виплаті суми гарантії. Відповідні положення також відсутні і у гарантії, виданій Банком.

Разом з тим, суд враховує, що підставою для пред`явлення вимог до Гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов`язань перед Бенефіціаром за основним зобов`язанням. Тобто Гарант сплачує Бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань (постанова Верховного Суду від 04.03.2021 р. у справі №910/3500/19).

Згідно з частиною першою ст. 565 ЦК України Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Тобто, Банк-Гарант перевіряє отриману вимогу на відповідність умовам гарантії, в тому числі щодо того, чи відповідає описаний бенефіціаром випадок одній із підстав для виплати гарантії.

Відповідно до частини третьої ст. 200 ГК України гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що правовою підставою для виплати грошових коштів за гарантією є належним чином оформлена вимога бенефіціара, а зобов`язання гаранта платити за гарантією не залежить від вимог або заперечень, що випливають із будь-яких відносин поза відносинами між гарантом та бенефіціаром (постанови Верховного Суду від 02.10.2020 р. у справі №904/1156/19, від 04.03.2021 р. у справі №910/3500/19).

Тобто, обов`язок Гаранта є безумовним та не залежить від причин невиконання ним свого зобов`язання перед Бенефіціаром, такі причини не мали б з`ясовуватись Банком під час ухвалення рішення про виплату суми гарантії. Тому, визначаючи, чи відповідає вимога Бенефіціара умовам гарантії, Банк-Гарант не повинен вдаватись до аналізу відносин, які склались між Бенефіціаром та Принципалом і, відповідно, встановлювати, з чиєї вини відбулось порушення принципалом зобов`язання, чи було таке порушення вимушеним тощо. Натомість для виплати суми банківської гарантії достатньо встановити, що таке порушення відбулось.

Як вже зазначалось, відповідач в обґрунтування заперечень, вказує на те, що невиконання його зобов`язань за договором про надання послуг № УГВС 30/25-22 від 02.02.2022 р. (що призвело до звернення Бенефіціара з вимогою до Банку), відбулось не з його вини, а у зв`язку з бездіяльністю Бенефіціара щодо погодження змін до умов договору про збільшення вартості пального та у зв`язку з загальновідомими форс-мажорними обставинами: військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Здійснивши аналіз наведеного в сукупності з наданими позивачем аргументами і поданими на їх підтвердження доказами, суд зазначає наступне:

По-перше, аналіз наведених у відзиві аргументів свідчить, що відповідач не заперечує факту невиконання ним своїх зобов`язань за договором про надання послуг № УГВС 30/25-22 від 02.02.2022 р., забезпечених Банківською гарантією від 27.01.2022 р. № 1889-22.

По-друге, судом враховано, що Банк (позивач) на виконання умов договору про надання гарантії від 27.01.2022 р. № 1889-22 (п. 6.1.) та положень частини першої статті 564 ЦК України повідомив боржника (відповідача, принципала) про отримання вимоги від Бенефіціара про виплату гарантії у розмірі 172499,40 грн. Однак, відповідач жодним чином не відреагував на дане повідомлення, документів, які б спростовували факт настання гарантійного випадку не надав.

Крім цього, судом також враховано, що відповідно до п. 4.3.7. договору про надання гарантії від 27.01.2022 р. № 1889-22, Принципал зобов`язаний, у випадку неможливості виконати зобов`язання згідно з умовами основного зобов`язання за будь-яких причин, за 10 (десять) банківських днів до настання строку виконання за основним зобов`язанням письмово повідомити про це Гаранта, на вимогу Гаранта передати йому всі необхідні документи, що стосуються виконання зобов`язань за даним договором та згідно з умовами основного зобов`язання. Однак, матеріали справи не містять документів, які б свідчили, що Принципал (відповідач) виконав свої зобов`язання згідно наведених умов договору, належним чином повідомив Банк про обставини невиконання основного зобов`язань.

Вищенаведені обставини бездіяльності відповідача не спростовані жодними доказами.

По-третє, відносно посилання відповідача на те, що основне зобов`язання, забезпечене Банківською гарантією від 27.01.2022 р. № 1889-22 не було виконано не звини відповідача, а у зв`язку з загальновідомими форс-мажорними обставинами: військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", суд зазначає таке:

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст. 617 ЦК, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні").

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 р. у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

24.02.2022 р. у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 р. введено воєнний стан.

ТПП України листом від 28.02.2022 р. №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 р. у справі №910/8580/22 зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 р. є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 р. у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Отже, лист ТПП від 28.02.2022 р. №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність у нього форс-мажорних обставин.

ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону "Про ТПП в Україні").

Згідно з частиною першою ст. 14-1 Закону "Про ТПП в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом або договором.

Зважаючи на такі висновки, сформовані Верховним Судом, суд зазначає, що лист ТПП від 28.02.2022 р. №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 13.09.2023 р. № 910/7679/22 висловив позицію, відповідно до якої навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Виходячи з аналізу наведеного, саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно відповідні обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку за конкретним договором.

В даному випадку, умовами договору про надання послуг від 02.02.2022 р. № УГВС30/25-22 сторонами узгоджено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/ або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин. У випадку, якщо виконавець надає документи, що є доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії, видані іншим уповноваженим органом, ніж Торгово-промислова палата, постачальник зобов`язаний надати документи, що підтверджують повноваження такого органу.

З таких документів повинно вбачатися, що він стосується неможливості виконання стороною, яка посилається на обставини непереборної сили, конкретних зобов`язань по договору внаслідок дії таких обставин із зазначенням конкретної обставини та тим, що така обставина є обставиною непереборної сили, а також причинно-наслідковий зв`язок між обставиною непереборної сили і неможливістю виконання такою стороною своїх зобов`язань за цим договором.

Разом з тим, за результатами аналізу наданих відповідачем документів, судом встановлено, що відповідачем не доведено наявності обставин, що в даному випадку призвели до неможливості виконання умов саме договору про надання послуг № УГВС 30/25-22 від 02.02.2022 р., надання відповідачем відповідних послуг на замовлення Бенефіціара, що мало місце згідно аргументів відповідача та аналізу наданих ним доказів у вересні 2022 року. При цьому, судом враховано, що згідно наданих доказів, всі дії, які було вчинено відповідачем з метою врегулювання спірних правовідносин з Бенефіціаром були спрямовані виключно на розірвання договірних відносин, а не внесення до договору необхідних (згідно тверджень відповідача) змін та належного виконання своїх зобов`язань.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем заходів спрямованих на належне виконання основного зобов`язання, забезпеченого Банківською гарантією від 27.01.2022 р. № 1889-22 та, відповідно, документів, які б свідчили, що порушення такого зобов`язання відбулось не з вини відповідача, а у зв`язку з обставинами, що не залежали від його волі.

За таких обставин, за результатами аналізу матеріалів справи та наданих доказів, врахувавши: належне пред`явлення Бенефіціаром вимоги, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання, забезпеченого Банківською гарантією від 27.01.2022 р. № 1889-22; здійснення Банком на виконання зобов`язань по гарантії від 27.01.2022 р. № 1889-22 сплати коштів на користь Бенефіціара у розмірі 172499,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 02.12.2022 р. № 28530; відшкодування Банку виплаченої суми гарантії в розмірі 51 750,00 грн. за рахунок коштів, які були розміщені в забезпечення виконання зобов`язань Принципалом за Договором гарантії, виходячи з положень частини першої статті 569 ЦК України, судом встановлено, що в даному випадку, позивач обґрунтовано заявляє, що він має право, як Гарант на зворотну вимогу (регрес) до боржника (відповідача) в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові (Бенефіціарові), а саме: 120749,40 грн.

Крім того, статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до умов договору про надання гарантії від 27.01.2022 р. № 1889-22, Принципал, крім іншого, зобов`язаний:

В день здійснення Гарантом платежу за гарантією на користь Бенефіціара відшкодувати Гаранту суму коштів, сплачену Бенефіціару по гарантії, у зв`язку з виникненням у Гаранта регресної вимоги до Принципала (п. 4.3.10.).

У разі виплати Гарантом грошових сум по гарантії за рахунок інших джерел, ніж сформоване грошове покриття, Принципал зобов`язаний відшкодувати Гаранту суму відшкодування в строк та порядку, визначеному цим договором. В разі порушення строків відшкодування, що передбачені цим договором, відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання встановлюється у розмірі 30% річних у гривні та нараховується виключно на прострочену суму відшкодування, починаючи з дня виникнення такого порушення та закінчуючи днем повного погашення. Такий розмір процентної ставки є іншим розміром процентів (ст. 625 ЦК України), що встановлений цим договором, в разі прострочення виконання грошового зобов`язання від несплаченої принципалом суми відшкодування або її несплаченої частини, який погоджено сторонами (п. 4.3.12).

Згідно п. 4.3.12.1. вказаного договору проценти нараховуються з дня перерахування (сплати) Гарантом грошових коштів Бенефіціару за Гарантією до моменту фактичного повернення/ відшкодування Принципалом Гаранту у повному обсязі всієї суми відшкодування.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини другої ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин третьої та четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, обов`язок доведення відсутності підстав для задоволення позову (тобто в даному випадку відсутності порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором) покладено на відповідача, однак останнім не спростовано заявлених позивачем позовних вимог, а заявлені ним аргументи не є підставою для звільнення його від зобов`язань за договором про надання банківської гарантії від 27.01.2022 р. № 1889-22, а відтак, врахувавши, що станом на дату судового засідання відповідачем не подано доказів відшкодування на користь Банку грошової суми виплаченої ним по гарантії, здійснивши також перевірку розрахунку позивачем вимог в частині 30 % річних, суд дійшов до висновку, що позивач обґрунтовано звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 120749,40 грн. коштів виплачених Банком по гарантії та 10123,10 грн. 30% річних, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 р. та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 р. зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильне вирішення даного спору.

Приписами статей 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За результатами повного та всебічного дослідження поданих доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору і стосуються предмету доказування, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Врахувавши положення статті 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 237-238, 240 ГПК України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ Форвардінг" (09108, Київська область, Білоцерківський район, м. Біла Церква, вул. Чорних Запорожців, буд. 47; код ЄДРПОУ 36858306) на користь Акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 50; код ЄДРПОУ 14360506) у порядку регресу 120749 (сто двадцять тисяч сімсот сорок дев`ять) гривень 40 копійок грошових коштів виплачених Банком по гарантії, 10123 (десять тисяч сто двадцять три) гривні 10 копійок 30% річних та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок судового збору.

3.Видати накази.

Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання 30.11.2023 р.

Суддя А.В. Лопатін