Постанова
від 15.02.2024 по справі 910/5693/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2024 р. Справа№ 910/5693/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Тарасенко К.В.

без повідомлення учасників справи

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» на рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2023

у справі № 910/5693/23 (суддя Лопатін А.В.)

за позовом Акціонерного товариства «Банк Альянс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг»

про стягнення 130 872,50 грн

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство «Банк Альянс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» про стягнення в порядку регресу заборгованості в загальній сумі 130872,50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем не виконано зобов`язання за Договором гарантії та не відреаговано на вимогу про сплату регресу від 27.02.2023 р. №21.5/471,а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення на його користь з відповідача заборгованості у розмірі 130872,59 грн., з яких: сума відшкодування по сплаченій вимозі - 120749,40 грн.; сума заборгованості за процентами - 10123,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2023 матеріали позовної заяви Акціонерного товариства «Банк Альянс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» про стягнення в порядку регресу заборгованості в сумі 130 872,50 грн. передано за підсудністю до Господарського суду Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.11.2023 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» на користь Акціонерного товариства «Банк Альянс» у порядку регресу 120 749,40 гривень грошових коштів виплачених Банком по гарантії, 10 123,10 гривні 30% річних та 2 684,00 гривні судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» звернулося 12.12.2023 електронною поштою на адресу Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, яка сформована в системі «Електронний суд» 12.12.2023, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2023 у справі № 910/5693/23 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/5693/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №910/5693/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» на рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2023 у справі № 910/5693/23.

20.12.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» на рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2023 у справі № 910/5693/23. Справу призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відрядженні з 13.02.2024 по 18.02.2024 та перебування судді Станіка С.Р. з 15.02.2024 на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.02.2024 у справі №910/5693/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 прийнято справу №910/5693/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ Форвардінг" на рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 13 травня 2024 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, справа №910/5693/23 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 27.01.2022 між AT "Банк Альянс" (далі - Гарант/Банк) та ТОВ "ДІПІ Форвардінг" (далі - Принципал) був укладений Договір про надання гарантії №1889-22 (далі - Договір гарантії).

Відповідно до п.1.6. договору гарантійний випадок - це одержання гарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин. Гарант згідно цього договору повинен виконати свої зобов`язання по гарантії у зв`язку з допущенням принципалом наступних порушень базових відносин: невиконання принципалом зобов`язань за договором, що буде укладений між принципалом та бенефіціаром за результатами процедури закупівлі: послуги вантажних транспортних засобів для перевезення обладнання та матеріалів; 60180000-3 Прокат вантажних транспортних засобів із водієм для перевезення товарів за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника.

Згідно з п.2.1. договору Гарант зобов`язується надати на користь Бенефіціара Гарантію виконання контракту/договору протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання цього Договору за умови виконання Принципалом зобов`язання, передбаченого п.4.3.1 цього Договору, та укладення договору забезпечення (договорів забезпечення), передбаченого (передбачених) п.2.1.3 цього Договору.

Відповідно до п.2.2 договору гарантія надається відповідно до договору, що буде укладений між Принципалом та Бенефіціаром за результатами процедури закупівлі: Послуги вантажних транспортних засобів для перевезення обладнання та матеріалів; 60180000-3 Прокат вантажних транспортних засобів із водієм для перевезення товарів за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника, згідно оголошення про заплановану закупівлю № UA-2021-11-23-007412-а, розмішеного на веб-порталі Уповноваженого органу, надалі - Основне зобов`язання.

За умовами п.2.4-2.8 договору у відповідності до цього договору Гарант зобов`язується надати на користь Бенефіціара гарантію, та сплатити Бенефіціару грошові кошти за Гарантією при настанні Гарантійного випадку відповідно до умов Гарантії. Умови надання Гарантії відповідають вимогам Основного зобов`язання, Заяви, в т.ч. Гарантія надається: безвідклична, безумовна. Гарантія діє до « 13» листопада 2023 року включно. Валюта Гарантії: Гривня (980/UAH). Гранична сума Гарантії становить 172499,40 гривень.

Згідно з абз. 3 п.2.13 договору у випадку настання Гарантійного випадку та сплати Банком коштів на вимогу Бенефіціара, невиконання Принципалом будь яких грошових зобов`язань перед Банком або в інших випадках, передбачених цим Договором, Банк здійснює списання (в т.ч, договірне) грошової суми з рахунку грошового покриття.

Пунктом 3.5 договору визначено, що з метою забезпечення належного, своєчасного та у повному обсязі виконання зобов`язань Принципала за Гарантією, останній, відповідно до вимог ст.26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", доручає Гаранту самостійно здійснювати договірне списання коштів з рахунків Принципала, в тому числі з рахунків відкритих у Гаранта, для виконання зобов`язань Принципала, в тому числі, але не виключно, згідно з п.п. 3.1. 3.2, 3.3, 3.4, 4.3.2, 4.3.10, 4.3.11,4.3.12 та розділу 5 цього Договору, у разі несплати Принципалом самостійно процентів, комісій та будь-яких інших платежів, в тому числі штрафних санкцій, нарахованих згідно умов цього Договору, в останній робочий день періоду сплати чи дати сплати таких платежів, визначених цим Договором та/або у разі наявності у Принципала будь-яких невиконаних зобов`язань за цим Договором (у повному обсязі або у частині) по сплаті будь-якої заборгованості за цим Договором (як простроченої так і строкової), в тому числі, але не виключно, утримувати комісійні винагороди, встановлені тарифами Банка, суми податків/інших зборів/інших витрат, якщо це передбачено чинним законодавством України, та інші витрати, пов`язані з купівлею/продажем та/або обміном валюти для погашення заборгованості за цим Договором. Списання здійснюється в сумі, яка дорівнює сумі заборгованості Принципала за цим Договором (а у випадку недостатності ; коштів на рахунку для повного виконання зобов`язань Принципала за цим Договором - в наявній (доступній) сумі).

Відповідно до п. 4.1.9 Договору гарантії, враховуючи положення ст. 569 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що Банк має нічим не обмежене право на зворотну вимогу до Принципала (Регрес) у розмірі всіх сум, сплачених Банком за гарантією процентів, пені та будь-яких витрат (збитків). Достатньою підставою для виникнення зобов`язання Принципала відшкодувати вказані кошти (в т.ч. витрати, збитки, проценти, пеню тощо) є факт здійснення Гарантом платежу на вимогу Бенефіціара. Відшкодування має бути здійснено Принципалом своєчасно та незалежно від відповідності/невідповідності сплати Банком сум за Гарантією передбаченому Гарантією порядку такої сплати, а також незалежно від факту доведеності Бенефіціаром настання гарантійного випадку за Гарантією, дійсності Вимоги чи відсутності гарантійного випадку за гарантією на бачення Принципала.

У випадку неможливості виконати зобов`язання згідно з умовами Основного зобов`язання за будь-яких причин, за 10 (десять) банківських днів до настання строку виконання за Основним зобов`язанням письмово повідомити про це Гаранта, на вимогу Гаранта передати йому всі необхідні документи, що стосуються виконання зобов`язань за даним Договором та згідно з умовами Основного зобов`язання (п.4.3.7 договору).

Відповідно до п.4.3.10 договору в день здійснення Гарантом платежу за Гарантією на користь Бенефіціара відшкодувати Гаранту суму коштів, сплачену Бенефіціару, по Гарантії у зв`язку з виникненням у Гаранта регресної вимоги до Принципала.

Згідно з абз. 2 п.4.3.12 договору в разі порушення строків відшкодування що передбачені цим Договором, відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання встановлюється у розмірі 30% річних в гривні, та нараховується виключно на прострочену Суму відшкодування, починаючи з дня виникнення такого порушення та закінчуючи днем повного погашення. Такий розмір процентної ставки є іншим розміром процентів (ст.625 ЦК України), що встановлений цим Договором, в разі прострочення виконання: грошового зобов`язання від не сплаченої Принципалом Суми відшкодування або її не сплаченої частини, який погоджений Сторонами.

Проценти нараховуються з дня перерахування (сплати) Гарантом грошових коштів Бенефіціару за Гарантією до моменту фактичного повернення/відшкодування Принципалом Гаранту у повному обсязі всієї Суми відшкодування (п.4.3.12.1 договору).

Відповідно до п.6.1 договору протягом 1 (одного) банківського дня від дати отримання Вимоги Бенефіціара по Гарантії, Гарант письмово повідомляє Принципала про отримання такої вимоги та направляє її копію (разом із копіями документів, якими вона супроводжувалась, якщо подання таких документів передбачалось умовами Гарантії).

Згідно з п.6.2 та 6.2.2. договору принципал в строк, визначений у письмовій вимозі Гаранта зобов`язаний, в тому числі, письмово повідомити Гаранта про виявлені невідповідності у вимозі та/або у доданих до вимоги Бенефіціара документах умовам Гарантії.

Відповідно до п.6.3 договору Гарант повинен розглянути вимогу Бенефіціара разом з доданими до неї документами та прийняти рішення за результатами такого розгляду протягом строку, встановленого в Гарантії та:

або переказує на рахунок Бенефіціара суму, розмір якої не перевищує суму Гарантії (п. 2.8 цього Договору та з урахуванням п. 2.9 цього Договору);

або повідомляє Бенефіціара про відмову у задоволенні його вимоги;

або укладає з Принципалом (який буде боржником) кредитний договір з метою надання йому кредиту з цільовим призначенням - погашення заборгованості за вимогою Бенефіціара за Гарантією.

Принципал зобов`язаний відшкодувати Гаранту в порядку Регресу в повному обсязі Суми відшкодування, не пізніше наступного робочого дня після здійснення Гарантом платежу за Гарантією, якщо інший строк не встановлений у регресній вимозі.

Порушення Принципалом зазначеного в цьому пункті терміну сплати Суми відшкодування, вважається простроченням виконання Принципалом грошового зобов`язання за Договором та встановлюється відповідальність передбачена п. 4.3.12. Договору.

Згідно з п.6.4 договору у разі здійснення виплати за Гарантією, Гарант повідомляє Принципала про здійснений платіж за Гарантією у день такої виплати письмово, по телефону, електронною поштою або за допомогою інших засобів зв`язку протягом 1 (одного) робочого дня після здійснення платежу за Гарантією.

Відповідно до п.6.5 договору одержана Гарантом письмова Вимога від Бенефіціара про сплату грошової суми, що відповідає умовам наданої Гарантії, є достатньою підставою для сплати коштів Бенефіціару за Гарантією. Гарант не відповідає перед Принципалом за наслідки виконання Вимоги, причиною пред`явлення якої стали безпідставні та/або неправомірні дії Бенефіціара або його представників - посадових та уповноважених осіб та/або третіх осіб.

На підставі вказаного Договору гарантії, 27.01.2022 р. AT "Банк Альянс" було надано Банківську гарантію №1889-22 (далі - Гарантія), згідно якої Гарант гарантує належне виконання ТОВ "ДІПІ Форвардінг" (далі - Принципал) зобов`язань по виконанню контракту/ договору, що укладається за результатами закупівлі (УГВ-Сервіс 21П-316_Послуги вантажних транспортних засобів для перевезення обладнання та матеріалів; 60180000-3 Прокат вантажних транспортних засобів із водієм для перевезення товарів за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника, оголошення № UA-2021-11-23-007412-а від 23.11.2021 року) (далі Договір), укладеного Принципалом з Акціонерним товариством "Укргазвидобування", іменованим надалі "Бенефіціар".

Відповідно до умов наведеної банківської гарантії, Гарант справжнім безвідклично та безумовно та без заперечень зобов`язується виплатити Бенефіціару на вимогу будь-яку суму вказану в вимозі Бенефіціара, що не перевищує UAH 172499,40 грн. не пізніше п`яти робочих днів з дати отримання вимоги Бенефіціара, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення Принципалом зобов`язань, в забезпечення якого видана ця гарантія, та без необхідності подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, надання додаткових обґрунтувань.

Відповідно до умов Банківської гарантії №1889-22 від 27.01.2022 р. форма представлення гарантії в тому числі може бути в електронній формі: ключованим SWIFT повідомленням. Для електронної форми передача вимоги здійснюється через банк Бенефіціара ключованим повідомленням SWIFT з цитуванням повного тексту вимоги Бенефіціара, включаючи відповідну дату виставлення вимоги. Дата отримання такого SWIFT повідомлення буде розглядатися як дата подання вимоги.

Місце представлення вимоги в електронній формі: ключованим повідомленням SWIFT.

28.11.2022 Банком була отримана вимога Бенефіціара повідомленням SWIFT за Банківською гарантією №1889-22 від 27.01.2022 (дата виставлення вимоги 21.11.2022 (далі - Вимога) в сумі 172499,40 грн. у зв`язку з тим, що Принципал не виконав зобов`язання за вказаним договором в частині надання послуг у повному обсязі та у встановлені строки у відповідності до поданих заявок (замовлень) замовника. Станом на 21.11.2022 р. договірні зобов`язання по договору не виконані у повному обсязі.

Після чого, у відповідності до п. 6.1. Договору гарантії Банк повідомив Принципала (відповідач) про отримання наведеної вимоги від Бенефіціара листом від 28.11.2022 р. № 21.5/3291, в якому, він, крім іншого, також повідомив, що відповідно до умов п. 2.13. Договору Принципалом розміщено грошове забезпеченням (покриття) у розмірі 51750,00 грн., яке перераховано на рахунок № НОМЕР_1 в AT "Банк Альянс". Грошові кошти, що знаходяться на цьому рахунку виступають забезпеченням по цій Гарантії. Умовами Договору передбачено право Банку здійснити списання (в т.ч. договірне) на користь Банку грошової суми з рахунку Грошового покриття. Після перерахування Банком грошових коштів на користь Бенефіціара за зазначеною вимогою, AT "Банк Альянс" буде відшкодовано понесені витрати за рахунок вказаного грошового забезпечення (покриття). У зв`язку з вищенаведеним та відповідно до п 6.1 та п. 6.2. Договору Банк також зазначив про необхідність протягом 2 (двох) банківських днів перерахувати залишок коштів для покриття можливих витрат за Гарантією, а саме кошти в сумі 120749,40 грн. на рахунок № НОМЕР_2 в AT "Банк Альянс", код Банку 300119, ідентифікаційний код юридичної особи (Принципала) 36858306, призначення платежу: "Сплата можливих витрат відповідно до вимоги по банківській гарантії від 27.01.2022 р. № 1889-22". Крім зазначеного, Банк звернув увагу, що у випадку невиконання Принципалом умов п. 6.2. Договору, та сплати Банком коштів за Гарантією на вимогу Бенефіціара, і порушення ним зобов`язання, передбаченого п. 4.3.12 Договору, Принципал має повністю відшкодувати Банку такі виплати та усі пов`язані з цим витрати Банку, до повного такого відшкодування, крім цього Принципал сплачує Банку проценти від суми боргу в розмірі 30 % (тридцять) процентів річних. Також, Банк повідомив, що він має нічим не обмежене право на зворотну вимогу до Принципала (регрес) у розмірі всіх сум, сплачених Банком за Гарантією, процентів, пені та будь-яких витрат (збитків) та про те, що це Повідомлення є підставою для сплати.

Належне повідомлення Банком (позивач) Принципала (відповідач) про отримання ним зазначеної вимоги від Бенефіціара про сплату за гарантією 172499,40 грн. відповідач не заперечував.

В подальшому, врахувавши належне пред`явлення вимоги Бенефіціаром та дотримуючись зобов`язань по гарантії № 1889-22 від 27.01.2022 р., АТ "Банк Альянс" 02.12.2022 сплатило кошти на користь Бенефіціара в розмірі 172499,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 28530, у зв`язку з чим, як зазначає позивач, у нього виникло право регресної вимоги до ТОВ "ДІПІ Форвардінг".

Частина сум в розмірі 51750,00 грн. була відшкодована за рахунок коштів, які були розміщені в забезпечення виконання зобов`язань Принципалом за Договором гарантії, тобто як часткове виконання зобов`язань Принципала згідно з п.4.3.10. договору.

27.02.2023 Банк звернувся до відповідача з вимогою №21.5/471 про сплату регресу, в якій вимагав здійснити відшкодування залишку суми коштів, сплачених за гарантією, а саме: суму у розмірі 120749,40 грн. (172499,40 грн. - 51750,00 грн.) не пізніше 03.03.2023 на реквізити зазначені у цій вимозі про сплату регресу.

Крім цього, Банк звернув увагу Принципала (відповідача) на те, що він, у випадку невиконання даної вимоги у встановлений строк, має здійснити сплату на користь Банку процентів від суми боргу в розмірі 30 % річних та пеню, а Банк буде змушений звернутись з відповідним позовом до суду.

Проте, відповідачем зобов`язання за Договором гарантії не виконано та відповіді на вказану вимогу від 27.02.2023 р. № 21.5/471 про сплату коштів в сумі 120749,40 грн. не надано, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення на його користь з відповідача заборгованості у розмірі 130872,59 грн., з яких: сума відшкодування по сплаченій вимозі - 120749,40 грн.; сума заборгованості за процентами - 10123,10 грн.

Водночас, відповідач в обґрунтування своїх заперечень, як в суді першої інстанції так і в апеляційному суді, зазначає, що невиконання його зобов`язань за договором про надання послуг №УГВС 30/25-22 від 02.02.2022 р. (що призвело до звернення Бенефіціара з вимогою до Банку), відбулось не з його вини, а у зв`язку з бездіяльністю Бенефіціара щодо погодження змін до умов договору про збільшення вартості пального та у зв`язку з загальновідомими форс-мажорними обставинами: військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". А тому, на думку відповідача, вимога Бенефіціара до Гаранта про сплату суми гарантії була безпідставною, а Банком в свою чергу не здійснено перевірку обґрунтованості вимог Бенефіціара щодо порушення відповідачем умов договору про надання послуг № УГВС 30/25-22 від 02.02.2022.

Місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги повністю з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.

За змістом ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України гарантія є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (Гарант) гарантує перед кредитором (Бенефіціаром) виконання боржником (Принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порядок, умови надання та отримання Банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням №639, згідно з пп.9 п.3 розд. І якого, гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Відповідно до ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (ч. 1 ст. 565 Цивільного кодексу України).

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, яка є загальною щодо спорів про стягнення боргу за гарантією, враховуючи приписи ст. 560, 563, 565 Цивільного кодексу України, обов`язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (постанови Верховного Суду від 18.10.2018 р. у справі №910/21641/17, від 20.06.2018 р. у справі №904/9536/17, від 02.03.2018 р. у справі №910/8297/17, від 14.11.2019 р. у справі №910/20326/17, від 18.06.2021 р. у справі №910/16898/19, від 07.12.2021 р. у справі №910/2831/20, від 21.12.2021 р. у справі №910/17772/20 тощо).

Відповідно до умов наведеної банківської гарантії, Гарант справжнім безвідклично та безумовно та без заперечень зобов`язується виплатити Бенефіціару на вимогу будь-яку суму вказану в Вимозі Бенефіціара, що не перевищує UAH 172499,40 грн. не пізніше п`яти робочих днів з дати отримання Вимоги Бенефіціара, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення Принципалом зобов`язань, в забезпечення якого видана ця гарантія, та без необхідності подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, надання додаткових обґрунтувань.

В даному випадку, у справі, що розглядається, Банк видав гарантію, що є безумовною і безвідкличною, тобто такою, за якою Банк-Гарант у разі порушення Принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти Бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов (Аналогічного висновку дотримується Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 р. у справі № 910/16898/19).

Відповідно до п. 36 розд. V Положення №639 банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.

Вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта / банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією / контргарантією. Вимога за гарантією складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (у якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту. Вимога за контргарантією складається банком-гарантом (або іншим банком-контргарантом) і подається за довільною, якщо інше не визначено умовами контргарантії, формою або надсилається у формі повідомлення банку-контргаранту (пп.7 п.2 розд.І Положення №639)

Тобто, отримавши вимогу від Бенефіціара, в даному випадку, Банк (гарант) повинен був перевірити її на відповідність таким критеріям: 1) чи є така вимога належним представленням; 2) чи є така вимога достовірною (зокрема, чи має місце порушення товариством (Принципалом) зобов`язань за Договором, що є підставою для виплати визначеної банківською гарантією суми).

Відповідно до пп.11 п.2 розд. І Положення №639 належне представлення - представлення документів за гарантією / контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії / контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія / контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії / контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями / контргарантіями.

При цьому для визначення належності представлення необхідно керуватись саме умовами виданої Банком банківської гарантії (подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02.10.2020 р. у справі №904/1156/19).

28.11.2022 р. Банком була отримана вимога Бенефіціара повідомленням SWIFT за Банківською гарантією №1889-22 від 27.01.2022 р. (дата виставлення вимоги 21.11.2022) в сумі 172 499,40 грн., у зв`язку з тим, що Принципал не виконав зобов`язання за вказаним договором в частині надання послуг у повному обсязі та у встановлені строки у відповідності до поданих заявок (замовлень) замовника.

І виходячи з умов спірного договору та доказів, долучених до матеріалів справи, Бенефіціар надіслав Банку вимогу у строки, визначені гарантією, виданою Банком, а також з дотриманням інших її положень щодо змісту та форми. Відповідно, така вимога є належним представленням в розумінні Положення №639.

Умовами договору, а саме, п.6.1 визначено, що протягом 1 банківського дня від дати отримання вимоги бенефіціара по гарантії, гарант письмово повідомляє принципала про отримання такої вимоги та направляє її копію, що було виконано банком та направлено на адресу відповідача повідомлення №21.5/3291 від 28.11.2022.

При цьому, згідно з п.6.2. договору відповідач в строк, визначений у письмовій вимозі Гаранта зобов`язаний був письмово повідомити Гаранта про виявлені невідповідності у вимозі та/або у доданих до вимоги Бенефіціара документах умовам Гарантії. Проте, зазначеного відповідач не виконав, щодо вимоги бенефіціара не заперечив.

Слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово вказував на те, що правовою підставою для виплати грошових коштів за гарантією є належним чином оформлена вимога бенефіціара, а зобов`язання гаранта платити за гарантією не залежить від вимог або заперечень, що випливають із будь-яких відносин поза відносинами між гарантом та бенефіціаром (постанови Верховного Суду від 02.10.2020 р. у справі №904/1156/19, від 04.03.2021 р. у справі №910/3500/19).

В частині змісту вимоги та доданих до неї документів законодавцем чітко встановлено, що обов`язковим є зазначення у вимозі або у доданих до неї документах того, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Проте обов`язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, закон не містить, тобто законодавець залишив на розсуд особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії певного переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією (постанова Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №910/16898/19).

Так, п. 6.2 договору гарантії визначено, що гарант повинен розглянути вимогу Бенефіціара разом з доданими до неї документами та прийняти рішення за результатами такого розгляду протягом строку, встановленого в Гарантії.

В той же час, ні Положення №639, ні інші акти чинного законодавства, що регулюють відповідні правовідносини, не розкривають поняття достовірної вимоги, а також не встановлюють критеріїв, у разі недотримання яких така вимога є недостовірною, а у банку-гаранта є підстави для відмови у виплаті суми гарантії. Відповідні положення також відсутні і у гарантії, виданій Банком.

Колегія суддів звертає увагу на п.6.5 договору, згідно з яким одержана Гарантом письмова Вимога від Бенефіціара про сплату грошової суми, що відповідає умовам наданої Гарантії, є достатньою підставою для сплати коштів Бенефіціару за Гарантією. Гарант не відповідає перед Принципалом за наслідки виконання Вимоги, причиною пред`явлення якої стали безпідставні та/або неправомірні дії Бенефіціара або його представників - посадових та уповноважених осіб та/або третіх осіб.

Тобто, виходячи з аналізу вищевказаного, обов`язок Гаранта є безумовним та не залежить від причин невиконання ним свого зобов`язання перед Бенефіціаром, такі причини не мали б з`ясовуватись Банком під час ухвалення рішення про виплату суми гарантії. Тому, визначаючи, чи відповідає вимога Бенефіціара умовам гарантії, Банк-Гарант не повинен вдаватись до аналізу відносин, які склались між Бенефіціаром та Принципалом і, відповідно, встановлювати, з чиєї вини відбулось порушення принципалом зобов`язання, чи було таке порушення вимушеним тощо. Натомість для виплати суми банківської гарантії достатньо встановити, що таке порушення відбулось.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що відповідач не заперечує факту невиконання ним своїх зобов`язань за договором про надання послуг №УГВС 30/25-22 від 02.02.2022 р., забезпечених Банківською гарантією від 27.01.2022 р. №1889-22.

А також судом першої інстанції вірно звернув увагу на те, що Банк (позивач) на виконання умов договору про надання гарантії від 27.01.2022 р. №1889-22 (п. 6.1.) та положень частини першої статті 564 Цивільного кодексу України повідомив боржника (відповідача, принципала) про отримання вимоги від Бенефіціара про виплату гарантії у розмірі 172499,40 грн. Однак, відповідач жодним чином не відреагував на дане повідомлення, документів, які б спростовували факт настання гарантійного випадку не надав.

Також суд обґрунтовано врахував вимоги п. 4.3.7. договору про надання гарантії від 27.01.2022 р. № 1889-22, за яким Принципал зобов`язаний, у випадку неможливості виконати зобов`язання згідно з умовами основного зобов`язання за будь-яких причин, за 10 (десять) банківських днів до настання строку виконання за основним зобов`язанням письмово повідомити про це Гаранта, на вимогу Гаранта передати йому всі необхідні документи, що стосуються виконання зобов`язань за даним договором та згідно з умовами основного зобов`язання.

Однак, матеріали справи не містять документів, які б свідчили, що Принципал (відповідач) виконав свої зобов`язання згідно наведених умов договору, належним чином повідомив Банк про обставини невиконання основного зобов`язань.

Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Відповідач, невиконання зобов`язань за договором №УГВС-30/25-22 від 02.01.2022 обґрунтовує наявністю форс-мажорних обставин при виконанні умов договору, а саме, тим, що відповідач був об`єктивно позбавлений можливості виконати взяті на себе зобов`язання в зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

При цьому, відповідач як в своєму відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі посилався на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким на підставі ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Але, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом та не приймає такі доводи відповідача, виходячи з наступного.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст. 617 ЦК, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні").

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 р. у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» (далі - Закон) та деталізовано в розділі 6 Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) (далі - Регламент).

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Таким чином, засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

Відповідно до п. 3.3 Регламенту, сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до п. 6.2 Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Згідно п.п. 6.11.6. та 6.11.7. Регламенту, сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), і першим віце- президентом або віце-президентом ТПП України/президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На Сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) проставляється печатка ТПП України/регіональної ТПП на підпис першого віце-президента або віце-президента ТПП України/президента, першого віце-президента або віце-президента регіональної ТПП, який підписав такий Сертифікат.

Отже, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а не шляхом розміщення на веб-сайті ТПП загального офіційного листа від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

Також, лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не відповідає вимогам до оформлення сертифікатів про засвідчення форс-мажорних обставин, оскільки в порушення п. 6.11.6 та 6.11.7. Регламенту його не підписано першим віце-президентом ТПП або віце-президентом ТПП, а також відсутня печатка ТПП на підписах вказаних осіб.

Регламент затверджено рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 №44(5) і саме Президія ТПП має повноваження приймати рішення щодо спрощення процедури отримання сертифікату про форс-мажорні обставини та вносити зміни до Регламенту. Проте, як вбачається з листа ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, він оформлений не у вигляді рішення Президії ТПП, будь-яке посилання в листі на рішення Президії ТПП відсутнє.

Таким чином, лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, розміщений на веб-сайті ТПП, вищенаведеним нормам Закону і Регламенту не відповідає і не може вважатись сертифікатом про форс-мажорні обставини, виданим Торгово-промисловою палатою України відповідачу, і, як наслідок, доказом дії обставин непереборної сили

Крім того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 р. у справі №910/8580/22 зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 р. є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 р. у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Зважаючи на такі висновки, сформовані Верховним Судом, суд першої інстанції зазначив, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду, що лист ТПП від 28.02.2022 р. №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні.

Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 13.09.2023 р. № 910/7679/22 висловив позицію, відповідно до якої навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Виходячи з аналізу наведеного, саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно відповідні обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку за конкретним договором.

Умовами договору про надання послуг від 02.02.2022 р. № УГВС30/25-22 сторонами узгоджено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/ або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин. У випадку, якщо виконавець надає документи, що є доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії, видані іншим уповноваженим органом, ніж Торгово-промислова палата, постачальник зобов`язаний надати документи, що підтверджують повноваження такого органу.

З таких документів повинно вбачатися, що він стосується неможливості виконання стороною, яка посилається на обставини непереборної сили, конкретних зобов`язань по договору внаслідок дії таких обставин із зазначенням конкретної обставини та тим, що така обставина є обставиною непереборної сили, а також причинно-наслідковий зв`язок між обставиною непереборної сили і неможливістю виконання такою стороною своїх зобов`язань за цим договором.

Разом з тим, за результатами аналізу наданих відповідачем документів, місцевий суд дійшов вірного висновку, що відповідачем не доведено наявності обставин, що в даному випадку призвели до неможливості виконання умов саме договору про надання послуг № УГВС 30/25-22 від 02.02.2022 р., надання відповідачем відповідних послуг на замовлення Бенефіціара, що мало місце згідно аргументів відповідача та аналізу наданих ним доказів у вересні 2022 року. При цьому, судом враховано, що згідно наданих доказів, всі дії, які було вчинено відповідачем з метою врегулювання спірних правовідносин з Бенефіціаром були спрямовані виключно на розірвання договірних відносин, а не внесення до договору необхідних (згідно тверджень відповідача) змін та належного виконання своїх зобов`язань.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем заходів спрямованих на належне виконання основного зобов`язання, забезпеченого Банківською гарантією від 27.01.2022 р. № 1889-22 та, відповідно, не містять документів, які б свідчили, що порушення такого зобов`язання відбулось не з вини відповідача, а у зв`язку з обставинами, що не залежали від його волі.

Відтак, твердження позивача, що він має право, як Гарант на зворотну вимогу (регрес) до боржника (відповідача) в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові (Бенефіціарові), а саме: 120749,40 грн. є обґрунтованими, а вимоги таким, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до умов договору про надання гарантії від 27.01.2022 р. № 1889-22, Принципал, крім іншого, зобов`язаний в день здійснення Гарантом платежу за гарантією на користь Бенефіціара відшкодувати Гаранту суму коштів, сплачену Бенефіціару по гарантії, у зв`язку з виникненням у Гаранта регресної вимоги до Принципала (п. 4.3.10.).

В разі порушення строків відшкодування, що передбачені цим договором, відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання встановлюється у розмірі 30% річних у гривні та нараховується виключно на прострочену суму відшкодування, починаючи з дня виникнення такого порушення та закінчуючи днем повного погашення.

Такий розмір процентної ставки є іншим розміром процентів (ст. 625 Цивільного кодексу України), що встановлений цим договором, в разі прострочення виконання грошового зобов`язання від несплаченої принципалом суми відшкодування або її несплаченої частини, який погоджено сторонами (п. 4.3.12).

Згідно п. 4.3.12.1. вказаного договору проценти нараховуються з дня перерахування (сплати) Гарантом грошових коштів Бенефіціару за Гарантією до моменту фактичного повернення/ відшкодування Принципалом Гаранту у повному обсязі всієї суми відшкодування.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки відповідачем не подано доказів відшкодування на користь Банку грошової суми виплаченої ним по гарантії, колегія суддів перевіривши розрахунок 30 % річних, погоджується з висновком місцевого суду, що позивач обґрунтовано звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 120749,40 грн. коштів виплачених Банком по гарантії та 10123,10 грн. 30% річних, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання.

Водночас, колегія суддів зазначає, що аргументи апеляційної скарги не спростовують висновки господарського суду Київської області, а зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди позивача з ухваленим у справі судовим рішенням.

Таким чином, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і обґрунтованим - ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» на рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2023 у справі №910/5693/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2023 у справі №910/5693/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи №910/5693/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано: 20.02.2024.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

К.В. Тарасенко

Дата ухвалення рішення15.02.2024
Оприлюднено23.02.2024

Судовий реєстр по справі —910/5693/23

Постанова від 15.02.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тищенко О.В.

Ухвала від 15.02.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тищенко О.В.

Ухвала від 20.12.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тищенко О.В.

Ухвала від 14.12.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тищенко О.В.

Рішення від 30.11.2023

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 05.06.2023

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 14.04.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Баранов Д.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні