Рішення

від 14.11.2023 по справі 350/1385/23

РОЖНЯТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 350/1385/23

Номер провадження 2/350/438/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2023 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Сокирко Л.М.,

секретаря судових засідань Видойник І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Рожнятів Калуського району Івано-Франківської області в залі судових засідань № 2 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 21 серпня 2023 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з ним їхнім батьком за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачки на його користь аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення дітьми повноліття. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що з 16 липня 2010 року він з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі, в період якого у них народилася двоє дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2019 року шлюб між ними розірвано. На момент розірвання шлюбу діти проживали з ним та спору щодо місця проживання дітей не виникало. Відповідачка з часом почала виїжджати за кордон, де проводила більшість часу, дітьми та їхнім забезпеченням не цікавилася. Він продовжував займатися вихованням дітей, створив всі необхідні умови для їх вихонання, забезпечення і розвитку.

У липні 2023 року відповідачка повернулася в Україну, фактично самовільно вивезла дочку ОСОБА_4 без його згоди за кордоі. Вказав, що старша дочка ОСОБА_3 навчається у 7 класі Брошнівської гімназії, а молодша ОСОБА_4 зарахована у перший клас цієї гімназії. В той час, коли молодша дочка ОСОБА_4 відвідувала ясла-садок, то протягом останніх років він приводив дитину до садочка та забирав її. Таким чином, дочка ОСОБА_3 проживає разом з ним та перебуває на його утриманні, дочка ОСОБА_4 до липня 2023 року проживала разом з ним та перебувала на його утриманні. Відповідачка від утримання дітей ухиляється, жодної матеріальної допомоги не надає, хоча має таку можливість, так як працює та отримує доходи. Ухвалою судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 23 серпня 2023 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження. 21 вересня 2023 року постановлено ухвалу про перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження в розгляд за правилами загального позовного провадження. Ухвалами суду від 16 жовтня 2023 року витребувано докази по справі, закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду. Станом на 1 листопада 2023 року до суду надійшла витребувана інформація. Позивач та його представник в судове засідання не прибули, але 14 листопада 2023 року представник позивача - адвокат Родіков І.С. спрямував до суду заяву, у якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини які зазначені в позові; просив позов задовольнити; не заперечував проти ухвалення рішення в заочному порядку; розгляд справи просив здійснювати без його участі та без участі позивача. Відповідачка в судове засідання не з`явилась, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином; про причини неявки до суду не повідомила, заяв чи клопотань не спрямовувала; заперечення проти позову та/або відзив на позов до суду не надавала. Зі згоди представника позивачаи суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, в порядку, передбаченому статтями 280-282 Цивільного процесуального кодексу України. Відповідно до частини третьої статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно частини першої статті 4 Цмвільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Положеннями статті 12 Цивільного процечуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Відповідно статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Згідно частин першої, другої та п`ятої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав. Суд установив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 липня 2010 року, який на підставі рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2019 року було розірвано (справа № 350/1509/19 провадження № 2/350/594/2019).

При цьому питання з ким із батьків будуть проживати малолітні діти судом не вирішувалося.

Від шлюбу сторони мають двох дітей: дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ). Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Статтею 8 Законом України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно із частиною восьмою статті 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно статті 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити отримання дитиною повної загальної середньої освіти, поважати дитину. Відповідно до частин четвертої, шостої статті 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Відповідно до статті 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Частиною першою статті 161 Сімейного кодексу України, встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання дітей беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою. Із системного тлумачення частини першої статті 3, статті 9 Конвенції про права дитини, частин другої і третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», статті 161 Сімейного кодексу України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. При цьому суд також враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини. З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини. Із довідки, виданої 19 серпня 2023 року за вих. № 2 директором ЗДО (ясла-садок) "Світанок" ОСОБА_1 вбачається, що його дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідувала ЗДО (ясла-садок) "Світанок" і зі слів вихователів групи "Левеня" ОСОБА_10 , ОСОБА_11 протягом останніх років дитину приводив і забирав із садочка батько. З характеристики, виданої 11 вересня 2023 року директором Брошнівської гімназії на ученицю 7 класу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, зокрема, вбачається, що протягом 2023 року навчанням ОСОБА_3 цікавився батько, мати на зв`язок з ласним керівником, вчителями-предметниками, адміністрацією не виходила. Як вбачається із матеріалів справи малолітня ОСОБА_7 навчається у 7 класі Брошнівської гімназії Брошнів-Осадськох селищної ради Калуського району Івано-Франківської області (довідка від 21 вересня 2023 року за вих. № 44 видана директором гімназії ОСОБА_12 ); малолітня ОСОБА_4 зарахована у 1 клас зазначеної вище гімназії (довідка від 21 серпня 2023 року за вих. № 43 видана директором гімназії). Як вбачається із довідки від 14 вересня 2023 року за вих. № 3, виданої директором ЗДО (ясла-садок) "Світанок" ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно відвідувала цей дошкільний заклад; коли дитина відвідувала групу раннього віку (2019-2020 роки) її мати - ОСОБА_2 брала активну участь у роботі садка, була головою батьківського комітету, разом з батьком - ОСОБА_1 приводила і забирала дитину. Протягом 2022-2023 років дитину до садочка приводив і забирав батько. Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов від 16 серпня 2023 року складеного компетентною на те комісією, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 та до складу його сім`ї, зокрема, входять (зареєстровані): ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач самостійно займається вихованням та утриманням дітей, забезпечує їх матеріально та піклується про них, разом із дітьми проживає у будинку своїх батьків, в якому створені належні умови для проживання та розвитку дітей, має власний автомобіль. Позивач, як батько належним чином виконує свої батьківські обов`язки, забезпечує їх усім необхідним, проявляє батьківську турботу, піклується про їх фізичний та духовний розвиток, цікавиться станом здоров`ям та успіхами, виявляє інтерес до їх внутрішнього світу. Тобто з боку позивача відсутні виключні обставини, які б унеможливлювали проживання дітей разом з ним, чи негативно впливали на їхнє виховання та розвиток. На теперішній час малолітня ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на його повному матеріальному утриманні, про що свідчить акт обстеження матеріально-побутових умов від 15 вересня 2023 року, складеного уповноваженою на те комісією (підстава складення - необхідність прийняття рішення щодо визначення місця проживання дітей), з якого вбачається, що ОСОБА_1 разом зі своєю дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом зі своїми батьками у їхньому (батьків) будинку. Зі слів малолітньої ОСОБА_3 , вона хоче проживати з батьком та з бабусею і дідусем; сумує за сестричкою ОСОБА_4 , яку мати забрала у Республіку Польщу. Мати ОСОБА_2 (зі слів дитини) телефонує раз у тиждень, обіцяє допомагати; хотіла б їздити до матері в гості, але проживати хоче тільки з батьком. 27 квітня 2023 року ОСОБА_1 посвідчив у приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу заяву про повідомлення всіх компетентних органів про непогодження (заборону) виїзду за кордон його малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в супроводі матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 або в супроводі будь-яких сторонніх осіб. Як вбачається із списку дітей, які перебувають за кордоном станом на 5 вересня 2023 року, сформованого за підписом директора Брошнівської гімназії Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області (зареєстрованого за вих. № 51/01-16 від 11 вересня 2023 року - ОСОБА_4 , учениця 1 класу, перебуває у Республіці Польща.

Згідно витягу з бази даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території" від 24 жовтня 2023 року за вих. № 91-51580/18/23, сформованого Центром обробки спеціальної ініформації Державної прикордонної служби України громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 п`ять разів перетинала кордон (пункт пропуску Шегині), дати перетину (виїзд): 08-07-2023, 09-09-2023, 26-09-2023, в`їзд: 09-09-2023, 26-09-2023. Тобто, попри нотарільно засвідчену заяву позивача про непогодження (заборону) виїзду, зокрема, малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідачка вивезла дитину у липні 2023 року до Республіки Польщі без згоди батька. Відповідно до висновку органу опіки та піклування Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 3 жовтня 2023 року за № 103, прийнято рішення вважати доцільним визначення місце проживання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 .

Щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 орган опіки та піклування не висловив свою позицію у зазначеному вище висновку.

Як убачається зі змісту висновку, орган опіки та піклування через вайбер-зв`язок повідомляв ОСОБА_2 про засідання комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету, однак остання повідомила, що проживає в місті Перемишль Республіки Польща та не має змоги приїхати на засідання.

Із зазначеного слідує, що відповідачка не повідомила та не надала органу опіки та піклування доказів на підтвердження належних умов проживання її та дитини в Республіці Польща, наявність у неї самостійного доходу, соціальних зв`язків, а також можливості забезпечити виховання, утримання та навчання дочки ОСОБА_4 .

При цьому слід зазначити, що відповідачка тільки за період з 1 липня 2023 року по 24 жовтня 2023 року 116 разів перетнула кордон між Україною та Республікою Польща, із них 5 разів з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , що само собою може негативно вплинути на психологічний стан дитини. Окрім того, чотири перетини кордону дитиною, яка є ученицею Брошнівської гімназії мали місце під час навчального року (у вересні 2023 року) в освітніх закладах України.

Як убачається із пояснень позивача наданих органу опіки та піклування, відповідачка після розірвання шлюбу між ними у 2019 році почала виїздити за кордон, де проводила багато часу, діти постійно залишалися проживати з ним та спору між ними щодо місця проживання дітей не виникало. Однак в липні 2023 року відповідачка забрала доньку ОСОБА_4 до Республіки Польща.

У цьому у висновку зазначено, що у ході розмови працівників органу опіки та піклування із дитиною сторін - ОСОБА_3 , остання повідомила, що бажає проживати з батьком та їздити до матері у гості, дуже сумує за сестричкою Євою, яку мама забрала до Республіки Польща. Мама обіцяє "дещо" передати їй, допомагати, але такого факту ще не було.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що «під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини».

Таким чином, суд установив, що відповідач належним чином виконує свої батьківські обов`язки по відношенню до дітей, створив ім належні умов для виховання і розвитку, а тому виходити з інтересів самих дітей, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки між батьком та дітьми, місце навчання дітей, їх психологічний стан, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог в частині визначення місця проживання дітей разом з батьком.

Щодо стягнення аліментів на утримання дітей. Відповідачка, як мати не надає матеріальну допомогу на утримання спільних дітей, угоди про добровільну сплату аліментів між позивачем та нею не досягнуто. Відповідачка являється матір`ю дітей, а отже зобов`язана забезпечувати належний рівень їхнього життя, є молодою особою, фізично здоровою та має працездатний вік, інших утриманців не має. дітям повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, але такий рівень позивач один не може забезпечити. Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства,» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому обов`язком особистим, індивідуальним. Проживання окремо не звільняє від виконання цього обов`язку. Батьки мають всебічно сприяти розвитку дитини. Забезпечення умов для такого розвитку та навчання пов`язане з належним наданням матеріальної допомоги, що має бути достатньою. Платник аліментів зобов`язаний роботи все можливе для того, щоб його заробіток (доходи) були достатніми для власного утримання та утримання дітей, за належний розвиток яких він відповідальний як батько. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України). Згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення повноліття. Відповідно до частини третьої статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Вирішуючи питання про розмір аліментів, які будуть стягуватися з відповідачки на утримання дітей, суд враховує обставини, інтереси сторін та потреби дітей. З огляду на правові позиції п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Таким чином, у зазначеній нормі права законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей з можливістю батьків надавати таку матеріальну допомогу. Враховуючи обставини справи, положення чинного законодавства, що регулюють правовідносини пов`язані зі сплатою аліментів, виходячи із засад справедливості та захисту прав неповнолітніх дітей, а дітям має забезпечуватися такий захист і піклування, які необхідні для їх благополуччя та повноцінного розвитку, враховуючи, що стаття 180 Сімейного кодексу України покладає обов`язок утримувати дітей на обох батьків, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів з відповідачки на користь позивача у розмірі 1/3 частини всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення старшою дитиною повноліття. Керуючись статтями 4, 12-13, 200, 206, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України,

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів, задовольнити.

Визначити місце проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП невідомий; відомості про місце роботи відсутні на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, до повноліття старшої дитини.

Виконання цього рішення у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду учасниками процесу шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Дата складання повного судового рішення - 24 листопада 2023 року.

Суддя: Сокирко Л.М.