Постанова

від 28.11.2023 по справі 177/276/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9040/23 Справа № 177/276/19 Суддя у 1-й інстанції - Строгова Г.Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.,

секретар судового засідання Гладиш К.І.,

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідачі:Держава України в особі Дніпропетровської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області,Державної казначейської служби України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК», Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк»,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги відповідача-2Головного управлінняНаціональної поліціїв Дніпропетровськійобласті,позивача ОСОБА_1 ,відіменіта вінтересахякоїдіє представникадвокатСамуляк МихайлоЮрійовична рішенняКриворізького районногосуду Дніпропетровськоїобласті від01вересня 2023року,ухвалене суддею Строговою Г.Г. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 08 вересня 2023 року,

ВСТАНОВИВ

У лютому 2029 року позивач ОСОБА_1 звернулася досуду зпозовом додержавив особіДніпропетровської обласноїпрокуратури,Головного управлінняНаціональної поліціїв Дніпропетровськійобласті,Державноїказначейської службиУкраїни,третіособи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмету споруТовариство зобмеженою відповідальністю«МІК»,Акціонерне товариство«Державний експортно-імпортнийбанк»,простягнення матеріальноїта моральноїшкоди,завданої незаконнимидіями посадовихосіб органівдержавної влади,що містятьознаки кримінальногоправопорушення.

В обґрунтування позову зазначила, що внаслідок незаконних дій та злочинної бездіяльності відповідальних посадових осіб органів поліції та прокуратури їй як засновнику ТОВ «МІК» спричинена значна матеріальна та моральна шкоду.

Так, органами досудового розслідування Дніпропетровської області позивач визнана потерпілою в кримінальних провадженнях№12017040750001436 за ч.1 ст.185 КК України, №42017041750000205 за ч.1 ст.185 КК України, №42017041750000208 за ч.1 ст.185 КК України №4101604175000006 за ч.1 ст.194 КК України, №42017041750000209 за ч.1 ст.185 КК України,№42016041750000003 за ч.1 ст.206 КК України, №42016041750000007 за ч.1 ст.206-2 КК України, №42018041750000186 за ч.1ст.367 КК України. Довготривале розслідування вказаних кримінальних проваджень та бездіяльність слідчих,які здійснювали досудове розслідування в них призвели до пошкодження та викрадення майна визнаного в кримінальних провадженнях речовим доказом,яке належить ТОВ «МІК», перешкоджає здійсненню підприємством виробничої діяльності. Внаслідок вказаного позивач понесла матеріальну шкоду на суму 161 520 000 грн.

Крім того, вказаними діями органів державної влади позивачу заподіяна моральна шкода, яка обґрунтовується фактичним безпідставним позбавленням права на справедливе розслідування злочинної діяльності слідчих, які призвели до позбавлення позивача володіння і користування майном. Позивач як засновник підприємства не маючи можливості здійснювати виробничу діяльність понесла втрату ділової репутації, через неможливість виконати зобов`язання перед сім`єю та трудовим колективом.Позивач позбавлена можливості вести звичайний образ життя, права на роботу, не має можливості займатися спортом, зазначає постійних депресивних станів через втрату віри у власні можливості. Моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 150 000 грн.

Просила стягнути з державного бюджету на її користь 161 520 000 грн матеріальної шкоди та 150 000 грн моральної шкодизавданої незаконними діями посадових осіб Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділу поліції, Прокуратури Дніпропетровської області та Державної казначейської служби України, що містять ознаки кримінального правопорушення солідарно.

Крім того, позивач просила визнати її цивільним позивачем у кримінальному провадженні №42018041750000186 від 24.10.2018, скасувати постанови та висновки слідчого Лисицького В.В. та зобов`язати прокуратуру передати кримінальне провадження№42018041750000186 від 24.10.2018 за ст.367 ч.1КК Україниза підслідністю до належного органу досудового розслідування.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до держави в особі Дніпропетровської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області,Державної казначейської служби України,треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК», Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк»,про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями посадових осіб органів державної влади, що містять ознаки кримінального правопорушеннязадоволені частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) гривень.

В задоволенні іншихпозовних вимогвідмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 адвокат Самуляк М.Ю., посилаючись на незаконність оскаржуваного судового рішення, ухваленого з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

При цьому, скаржник зазначає, що суд першої інстанції, відмовивши ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди не взяв до уваги висновок Верховного Суду, викладений в ухвалі від 04 травня 2023 року у справі №357/5940/19, тому вважає, що суд першої інстанції не міг відмовити у задоволені позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди лише з тієї підстави, що у національному законодавстві відсутній відповідний нормативно-правовий акт, який визначає такий порядок відшкодування шкоди. Посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №916/1423/17, представник позивача зазначає, що у держави Україна, відповідно до статті 1177 ЦК України є обов`язок компенсувати шкоду саме фізичним особам. Вказує, що, враховуючи ту обставину, що протиправність, бездіяльність слідчих та прокурорів органів державної влади України була встановлена ухвалами слідчих суддів, що дає право позивачу на відшкодування матеріальної шкоди на підставі статей 1173, 1174, 1177 ЦК України.

Окрім того, сторона позивача не погоджується із визначеним судом до стягнення розміром моральної шкоди та вважає, що стягненню підлягає заявлена у позові сума моральної шкоди, яка оцінена позивачем 150 000 грн., оскільки порушення законних прав позивача триває більше 6 років.

Представник позивача зазначає, що попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи становлять 20000 грн., які складаються з витрат на професійну правничу домопогу.

В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, посилаючись на незаконність судового рішення, просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким у повному обсязі відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог.

Скаржник вважає, що позивачем не надано жодних доказів спричинення їй моральних страждань ГУНП в Дніпропетровській області в результаті начебто неналежного досудового розслідування кримінального провадження. Вказує, що сам факт зобов`язання ухвалою суду внести відповідні відомості до ЄРДР не свідчить про протиправність дій ГУНП та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені. Зазначає, що незгода позивача з прийнятим слідчим поліції процесуальним рішенням, що могло бути оскаржено в передбаченому КПК України порядку не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди в межах відповідного кримінального провадження.

Скаржник вважає, що позивачем не надано доказів протиправних (незаконних) дій або бездіяльності органів прокуратури та Нацполіції, які б давали правові підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди на підставі положень статей 1173, 1174, 1176 ЦК України. Вказує, що позивачем не доведено складу будь-якого правопорушення в діях ГУНП в Дніпропетровській області, який би став підставою у відповідності до ст.1167 ЦК України для відшкодування моральної шкоди, а тому позовна вимога щодо стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 10000 грн. не підлягає задоволенню.

Відзиви на апеляційні скарги не подано.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши думку позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , які кожен окремо підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди та часткового задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у повному обсязі задовольнити заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги, заперечували проти задоволення апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, представника відповідача Дніпропетровської обласної прокуратури Новікову С.А., яка підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, просила рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 грн. скасувати, ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги сторони позивача, представника третьої особи ТОВ «МІК» Носенко Т.С., яка у вирішенні спору поклалася на розсуд колегії суддів, вважала позовні вимоги заявленими передчасно, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не може бути задоволена, тоді як апеляційна скарга відповідача - 2 підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволених судом першої інстанції позовних вимогах про стягнення моральної шкоди, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В провадженні Саксаганського ВП Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області станом на день звернення позивача до суду перебували матеріали кримінального провадження №41016041750000003 від 03.02.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогост.206 ч.1 КК України, в якому позивач ОСОБА_1 є потерпілою (а.с.86 т.1)

До вказаного кримінального провадження приєднані матеріали кримінальних проваджень: №42016041750000007 від 04.02.2016, відомості про якевнесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1ст.206-2 КК Українина підставі ухвали слідчого судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогуза фактом протиправного заволодіння майна ТОВ «МІК» у періодчасу з24.10.2014по 10.12.2014. Позивачу ОСОБА_1 18.08.2017 вручена пам`ятка про права та обов`язки потерпілого в даному кримінальному провадженні (а.с.85 т.1); №42016041750000006 від 04.02.2016 відомості про якевнесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1ст.194 КК Українина підставі ухвали слідчого судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогуза фактом пошкодження майна ТОВ «МІК» у період часу з 24.10.2014 по 10.12.2014, до якого також приєднані матеріли кримінальних проваджень (а.с103 т.1): №12017040750001436 від 07.06.2017відомості про якевнесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1ст.185 КК Українина підставі ухвали слідчого судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогуза заявою ОСОБА_1 від 12.05.2017. Позивачу ОСОБА_1 18.08.2017 вручена пам`ятка про права та обов`язки потерпілого в даному кримінальному провадженні (а.с.79 т.1); №42017041750000205 від 05.12.2017 відомості про якевнесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1ст.185 КК Українина підставі ухвали слідчого судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогуза фактом викрадення майна ТОВ «МІК» за адресою: вул.Бикова,10 м. Кривий Ріг; №42017041750000208 від 06.12.2017 відомості про якевнесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1ст.185 КК Українина підставі ухвали слідчого судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогуза фактом викрадення майна ТОВ «МІК»; №42017041750000209 від 08.12.2017 відомості про якевнесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1ст.185 КК Українина підставі ухвали слідчого судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогуза фактом викрадення майна ТОВ «МІК» ОСОБА_3 ; №42017041750000203 від 04.12.2017 відомості про якевнесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1ст.185 КК Україниза фактом звернення ОСОБА_1 про те, що невстановлена особа заволоділа майном (його частиною) ТОВ «МІК», яке знаходилось по АДРЕСА_1 .

Ініціатором вказаних кримінальних правопорушень, згідно інформації органів досудового розслідування (а.с.178-192 т. 2) є ОСОБА_1 як співзасновником ТОВ «МІК», яка заявила про протиправне заволодіння майном ТОВ «МІК» у період часу з 24.10.2014 по 10.12.2014.

Вказане майно являє собою обладнання для виробництва кондитерських виробів, яке було виявлене під час обшуку 21.08.2017 та визнано речовим доказом в кримінальному провадженні №12017040750001436 згідно постанови слідчого від 14.07.2018 (а.с.80 т.1).

Ухвалою слідчого судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 17.10.2018 задоволена скарга ОСОБА_1 щодо невнесення відомостей до ЄРДР її заяви від 19.09.2018 щодо притягнення до кримінальної відповідальності слідчого СВ Саксаганського ВП КВП ОСОБА_4 за фактом службової недбалості. На підставі вказаної ухвали внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №342018041750000186 від 23.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.367 КК України(а.с.7-9 т.1).

29.12.2018 ОСОБА_1 визнана потерпілою в даному кримінальному провадженні (а.с.12 т.1) .

Позивач стверджує, що внаслідок злочинної недбалості слідчих, яка полягала у неналежному збереженні речових доказів, порушенні інструкції щодо порядку передачі кримінальних проваджень від одного слідчого до іншого, не вирішенні її клопотань про проведення слідчих та процесуальних дій, було пошкоджено та повторно втрачене майно ТОВ «МІК» таїй як засновнику ТОВ «МІК» завдано матеріальну шкоду на суму 161 520 000 грн.

На підтвердження вказаного розміру матеріального збитку позивач надала розрахунок шкоди спричиненої нерозслідуваням злочину протягом 1600 днів, який ґрунтується на фактичних даних бухгалтерської звітностіза період з 2013 по 2014 рік, довідці про балансову вартістьосновних засобів ТОВ «МІК», аналізі цін на кондитерську продукцію, як упущену вигоду внаслідок втрати обладнання (а.с.17-41, 226-227 т.2)

Факт неналежного виконання слідчими службових обов`язків при проведенні досудових розслідувань у кримінальних провадженнях, в яких позивача визнано потерпілою, підтверджується: відповіддю Криворізького відділу ГУНП в Дніпропетровській області від 17.05.2018 №48/8-М-365 на звернення позивача, згідно якої за порушення вимогКПК, які допущені слідчим ОСОБА_4 при розслідуванні вищевказаних кримінальних проваджень, її попереджено про недопущення аналогічних порушеньв подальшій службовій діяльності та вказано про активізацію проведення досудового розслідування (а.с.118-119 т.1); листомКриворізького відділу ГУНП в Дніпропетровській області від 04.07.2016 №8/М-697 на звернення позивача, згідно якого під час службової перевірки знайшли своє підтвердження факти тривалого проведення досудового розслідуванняу кримінальних провадженнях, в яких потерпілою є позивач, та не проведення всіх можливих слідчих дій для встановлення істини у справі внаслідок бездіяльностіслідчого ОСОБА_5 (а.с. 161 т.1); ухвалою слідчого судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.03.2018,якою визнано бездіяльність слідчого Дмитренко І.В. щодо розгляду клопотань потерпілої ОСОБА_1 (а.с.177 т.1); ухвалою слідчого судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.07.2017, якою скасовані постанови слідчого СВ Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області від 20.09.2016 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42016041750000006 від 03.02.2016 за ч.1ст.194 КК України; від05.10.2016 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42016041750000005 від 03.02.2016 за ч.1 ст.206КК України; від 30.12.2016 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42016041750000007від 03.02.2016 за ч.1ст.206-2 КК України(а.с.43-45 т.2).

Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з держави матеріальної шкоди, завданої незаконними діями посадових осіб органів державної влади в розмірі 161 520 000 грн., виходив з відсутності спеціальних підстав для застосуваннястатті 1176 ЦК України. Позивач, заявляючи про відшкодування матеріальної шкоди, посилалася на положення ч.2ст.1177 ЦК України, яка не формулюєнорм прямоїдії,які брегулювали відносинищодо відшкодуваннямайнової шкоди,завданої фізичнійособі внаслідокзлочину.Встановлено лише,що держававідшкодовує майновушкоду,завдану майнуфізичної особизлочином,якщо невстановлено особу,яка вчинилазлочин,або якщовона єнеплатоспроможною. Інші умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особивнаслідок злочину, мають визначатися законом. Зазначення при цьому про встановлення законом не тільки порядку, а й умов відшкодування шкоди виключає пряме застосуванняст.1177 ЦК Українидо прийняття відповідного закону.

Колегія суддів, ретельно вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг частково погоджується з висновками суду першої інстанції, а саме погоджується з висновком про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди, проте не погоджується з висновком суду про наявність підстав для стягнення моральної шкоди, з огляду на таке.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першастатті 15 ЦК України, частина першастатті 16 ЦК України). Насамперед, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об`єктивні обставини - сам факт порушення суб`єктивного цивільного права або охоронюваного законом інтересу позивача відповідачем.

У справі, яка переглядається, позивач звернулася до суду з позовом про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконними діями посадових осіб органів державної влади, що містять ознаки кримінального правопорушення. В обґрунтування позову зазначено, що внаслідок незаконних дій та злочинної бездіяльності відповідальних посадових осіб органів поліції та прокуратури ОСОБА_1 як засновнику ТОВ «МІК» спричинена значна матеріальна та моральна шкоду.

Отже, предметом спору у справі, що перегладається є вимога позивача про стягнення з держави відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю органів досудового розслідування, які протягом тривалого часу не завершили розслідування у кримінальних провадженнях, що призвело до пошкодження та викрадення майна визнаного в кримінальних провадженнях речовим доказом,яке належить ТОВ «МІК», перешкоджає здійсненню підприємством виробничої діяльності.

Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша та третя статті 22 ЦК України).

За загальним правилом шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

Конституція України(стаття 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з положеннямистатті 1176 ЦК України, якою врегульовано питання відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

За відсутності підстав для застосування частини першоїстатті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті1173,1174цьогоКодексу).

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судовогорішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2016 за заявою ФОП ОСОБА_6 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», введено процедуру розпорядження майном боржника та розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Жиленко Н.О. (а.с.32-36, т.5)

З цієї ухвали встановлено, що представники боржника, тобто ТОВ «МІК» у відзиві на позов посилались на те, що майна боржника достатньо для задоволення вимог кредиторів та вказували на те, що учасниками боржника 15.12.2015 прийнято рішення про припинення товариства шляхом ліквідації, створено ліквідаційну комісію, тобто розпочата процедура добровільної ліквідації (а.с.34, т.5).

Окрім того, в ухвалі зазначено, що згідно інформації Відділу ДВС Криворізького районного управління юстиції від 16.12.2015 №02-14/23663 станом на 16.12.2015 на виконанні у відділі цієї ДВС перебуває зведене виконавче провадження №45535252 від 19.11.2014 щодо стягнення з ТОВ «МІК» заборгованості на користь різних стягувачів та держави, а саме 194 виконавчих провадження на суму 15 222245,66 грн. Виконання виконавчих документів ускладнено відмовою боржника ТОВ «МІК» надати майно для опису та погашення заборгованості за виконавчими документами (а.с.33-34 т.5).

Матеріали даної справи містять заяву засновника ТОВ «МІК» ОСОБА_1 від 10.02.2017 на ім`я Генерального прокурора України Луценка Ю.В., де позивач просить провести всебічну та неупереджену перевірку фактів злочинної дії посадових осіб ТОВ «Дніпроолія» і особисто ОСОБА_7 , які 24.10.2014 із застосуванням фізичної сили та погрози життю та здоров`ю збороєю здійснили рейдерський захват виробничих приміщень та обладнання що належить ТОВ «МІК», за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Коломойцевська,3, що в подальшому призвело до повної зупинки виробничого процесу підприємства з усіма тяжкими наслідками для його функціонування. В заяві також зазначено, що через дії ТОВ «Дніпроолія», ТОВ «МІК» організувало перевіз виробничого обладнання на нове місце. Але 10.12.2014 під час демонтажу обладнання у орендоване приміщення зайшли невідомі люди і під загрозою фізичної розправи захопили приміщення, де знаходилось майно Товариства (а.с.98-98, т.1).

Так, в судовому засіданні та численних заявах до правоохоронних органів, позивач ОСОБА_1 стверджувала, що діяльність ТОВ "МІК" зупинилась через розкрадання майна невідомими особами в жовтні (в деяких документах - в грудні) 2014 року.

Ці твердження не відповідають дійсності адже як пояснила розпорядник майна ТОВ "МІК" арбітражний керуючий ОСОБА_8 всі рахунки товариства було заарештовано ще в квітні 2014 року.

На час порушення справи про банкрутство, як слідує з ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2016 року станом на 16.12.2015 року на виконанні держваного виконавця перебували вже 194 виконавчі провадження на користь різних стягувачів та держави (судові провадження за 2013-2015 рр) на суму 15 222245, 66 грн. (а.с.33, т.5).

На час розгляду справи в суді апеляційної інстанції арбітражним керуючим, розпорядником майна і виконуючим обов`язки директора ТОВ «МІК» за ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 04.09.2023 року призначено ОСОБА_8 . Проте ні її, ні попередніх арбітражних керючих - розпорядників майна ТОВ "МІК"(з 2016 року змінилось декілька згідно Єдиного реєстру судових рішень) не було залучено до участі в даній цивільній справі, чому позивач не повідомила про відкриту процедуру розпорядження майном ТОВ "МІК" суду першої інстанції і не вказала арбітражного керуючого для виклику в судове засідання для представлення інтересів ТОВ "МІК", вона не пояснила.

Суд першої інстанції зі свого боку не прийняв заходи до з`ясування цього питання, тому в першій інстанції дана справа розглянута без участі повноважного представника ТОВ "МІК".

Як свідчать копії процесуальних документів, долучених до справи за клопотанням самої позивачки, нею не було повідомлено і слідчих про те, що розпорядженням майном ТОВ "МІК" здійснюється з 2016 року арбітражним керуючим.

Після ухвали про передачу позивачу ОСОБА_1 арештованих слідчим суддею частини майна ТОВ "МІК" 11.09.2017 року вона відмовилась прийняти його на зберігання, пояснюючи свою відмову тим, що не слідчим було виконано висунуті нею вимоги про забезпечення присутності представника банку та експерта Торгово-промислової палати, які на її думку повинні були провести експертизу (копія "Заяви про скасування передачі обладнання на відповідальне матерілальне зберігання т.4 а.с.16). Проте і в цьому документі немає відомостей про сповіщення розпорядника майна.

Окрім того, матеріали справи містять копію протоколу огляду приміщень від 05 липня 2016 року, проведеного в рамках кримінального провадження №42017041750000203 та допит свідка ОСОБА_3 , який перебував на посаді директора ТОВ «Дніпроолія» з 2009 року, який пояснював, що ТОВ «МІК» орендувало у ТОВ «Дніпроолія» приміщення по вул.Коломойцевська,3 в Саксаганському районі м.Кривого Рогу, але з 2011 чи 2012 року орендодавець підняв суму оплати оренди, що не задовольнило ТОВ «МІК» і орендар перестав сплачувати щомісячну орендну плату та проплачувати електроенергію, однак продовжував свою підприємницьку діяльність, що приводило до збитку ТОВ «Дніпроолія», у зв`язку з чим направлялись листи вимоги про звільнення приміщення. Далі юристи ТОВ «Дніпроолія» почали звертатися до Господарського суду з позовами про стягнення неустойки. По ухвалі Господарського суду все майно було арештоване і на початку грудня ТОВ «МІК» припинило своє функціонування і ТОВ «Дніпроолія» прийняло рішення зайняти територію на який був розташований ТОВ «МІК». Своїми силами ТОВ «Дніпроолія» перевезло усе майно, що зазначено в огляді приміщень до боксу, що розташований по АДРЕСА_1 , де зараз воно і знаходиться. Повідомив, що на колишній території ТОВ «МІК» залишилися лише чотири стаціонарні газові печі, які є громіздкі та вмонтовані в приміщення та є арештованими виконавчою службою, представники якої щомісячно приходять та перевіряють наявність арештованого майна (а.с.84-85, т.4).

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ТОВ "МІК" Носенко Т.С. суду пояснила, що розмір кредитної заборгованості Товариства складає 42839959 грн., окрім того за бухгалтерськими документами є заборгованість 7,5 млн. грн. по заробітній платі.

Крім того,за данимиЄдиного державногореєстру судових рішеньбуло з`ясовано,що вгосподарській справіпро банкрутствоза ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023 у справі №904/11028/15 (904/6582/21) у провадженні судді Первушина Ю.Ю. перебуває також позов ТОВ «МІК» до Дніпропетровської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про солідарне стягнення майнової шкоди у розмірі 171360000 грн., завданої незаконною бездіяльністю посадових осіб та моральної шкоди у розмірі 1500000 грн. (а.с.43-48, т.5).

Позивач та її адвокат в судовому засіданні не змогли пояснити як співідносяться заявлені суми майнової шкоди в даній цивільній справі на суму 161 млн 520 тис. грн. та в господарській на 171 млн. 360 тис. грн. заподіяних на думку ОСОБА_1 незаконною бездіяльністю посадових осіб Дніпропетровської обласної прокуратури та ГУНП в Дніпропетровській області.

Крім того, в господарській справі прийнято позов третьої особи Компанії "Р.В.TROMP ОСОБА_9 " на суму майнової шкоди 199945, 00 Євро та 5000 Євро моральної шкоди мотивової тим, що бездіяльність слідчих та їх процесуальних керівників у кримінальних провадженнях, відкритих за заявами зосновників ТОВ "МІК", свідчить про умисне невиконання посадовими особами відповідачів своїх обов`язків щодо проведення ефективного розслідування злочинів, внаслідок чого Компанія "Р.В.TROMP Holding B.V." втратила здійснені нею в Україні інвестиції та зазнала збитків, що підлягають відшкодуванню державою (Ухвала Господарського суду Дніпрпоетровської області від 25.02.2022 року а.с.39-42, т.5).

Дані позови як і в цілому господарська справа про банкрутство ТОВ "МІК" не розглянута з 2016 року

При перегляді даної цивільної справи в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та її представник наполягали на необхідності задовільнити її позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди з держави за бездіяльність посадових осіб правоохоронних оганінів, заподіяної їй як фізичній особі- співзасновнику ТОВ "МІК",(другим засновником якого є її чоловік ОСОБА_10 , який позови не подавав), тому що вона як співзасновник товариства має право на прибуток під діяльності ТОВ та відповідає як поручитель за правочинами ТОВ "МІК".

Проте, враховуючи встановлені судом обставини, а саме те, що господарська дільність ТОВ "МІК" була зупинена ще в квітні 2014 року після арешту рахунків, наявність кредиторської заборгованості товариства на 2016 рік на суму більше 15 млн грн, за судовими провадженнями з 2013 - 2015 років, а на даний час лише безспірна заборгованість складає більше 42 млн грн., що безумно свідчить про першочергову матеріальну зацікавленість у виконанні судових рішень про задоволення вимог передусім кредиторів ТОВ "МІК", а не виплати частини умовного прибутку засновникам, при цьому факти розкрадання майна підприємства, які за твердженням позивачки відбулися в жовтні-грудні 2014 року поки не знайшли підтвердження в обвинувальному вироку суду, не визнано винними жодних посадових осіб правоохоронних органів, не розглянуто по суті заявлені аналогічні підтримувані ОСОБА_1 господарські позови ТОВ "МІК" з приводу тієж бездіяльності, на її думку, посадових осіб правоохоронних органів в господарській справі, аналогічний позов іноземного інвестора, колегія суддів приходить до думки, що дані позовні вимоги заявлені передчасно, будуються на припущеннях і не доведені належними та допустими доказами.

З приводу заявлених позивачкою ОСОБА_1 вимог немайнового характеру, обгрунтованих встановленими ухвалами слідчих суддів недоліків проведення досудового розслідування колегія виходить з наступного.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, щонеправомірність бездіяльності та рішень посадових осібвідповідачів ГУНП в Дніпропетровській області та Дніпропетровської обласної прокуратури, підтверджена належним чином,а тому відповідно достатті 1174 ЦК України ОСОБА_11 має право на відшкодування моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях, завданих такою бездіяльністю та рішеннями посадових осіб вказаних державних органів.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції,враховуючи принципи розумності, виваженості та справедливості, тривалість кримінального досудового розслідуванняу восьми кримінальних провадженнях більше шести років визначив позивачу відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставістатті 1174 ЦК України.

Зазначений правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року № 440цс16.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність судового рішення щодо визнання незаконною бездіяльності слідчого та ухилення його від виконання вказівок суду безумовно не встановлює доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності для стягнення шкоди.

Позивач обґрунтовувала свої вимоги не тільки окремими фактами бездіяльності в ході розслідування кримінальних проваджень, а його неефективністю в цілому, оскільки протягом більш як 6 років після початку кримінального провадження, винні у вчиненні кримінального порушення особи не знайдені і не притягнуті до кримінальної відповідальності. На думку позивача, саме внаслідок такої ситуації вона, як один із засновників ТОВ «МІК» не має можливості повернути майно належне Товариству чи стягнути з винної особи вартість збитків, спричинених злочином і тому хоче отримати таке відшкодування з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом (частина друга статті 1177 ЦК України).

За загальним правилом державу не може бути визнано винною за дії приватних осіб з покладенням на неї обов`язку з відшкодування завданої злочинами шкоди, держава не бере на себе обов`язок відшкодовувати шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням. Однак із загального правила існують винятки, про що законодавець зазначив у нормі частини другоїстатті 1177 ЦК України, коли держава компенсує потерпілому шкоду, завдану йому кримінальним правопорушенням.

Необхідною умовою для застосування частини другоїстатті 1177 ЦК Україниє наявність вироку суду, що набрав законної сили, або постанови слідчого, дізнавача, прокурора чи ухвали суду про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, яким встановлено те, що особа є винуватою у вчиненні кримінального правопорушення або, і це є найголовнішим, встановлено сам факт вчинення стосовно потерпілої особи кримінального правопорушення.

Невирішення судом або зазначеними посадовими особами описаних питань та неухвалення відповідних процесуальних рішень апріорі не дає змоги застосувати правило частини другоїстатті 1177 ЦК України, а тому право на позов відповідно до цієї правової норми у позивача не виникає.

У фізичної особи, яка вважає себе потерпілою від кримінального правопорушення, досудове розслідування щодо якого триває і факт вчинення кримінального правопорушення (злочину) належно не встановлений, не виникає права на позов про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, на підставі частини другоїстатті 1177 ЦК України, оскільки підставою для компенсації такої шкоди потерпілій особі державою є завдання шкоди кримінальним правопорушенням, що має бути встановлено у передбаченому законом порядку.

У разі ненастання таких обставин фізична особа за наявності відповідних підстав має право на позов про відшкодування їй заподіяної шкоди на загальних засадах (згідно зі статтями 1166 і/або 1167ЦК України) або відповідно до іншого спеціального делікту в разі, якщо протиправність дій держави, її органів та/чи посадових осіб окремо встановлені.

У справі, що переглядається жодне з кримінальних проваджень не передано до суду, триває досудове розслідування, осіб винних у вчиненні злочину не встановлено, відповідно відсутній вирок суду, а отже у позивача відсутнє право на позов відповідно до правової норми частини другоїстатті 1177 ЦК України, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення майнової шкоди на підставі зазної норми закону, а доводи сторони позивача у цій частині вважає необґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факту спричинення їй довготривалим розслідуванням кримінальних проваджень та бездіяльністю слідчих,які здійснювали досудове розслідування, моральної шкоди, оскільки наявність судового рішення щодо визнання незаконною бездіяльності слідчого та ухилення його від виконання вказівок суду безумовно не встановлює доведеності всіх складових цивільно-правової відповідальності для задоволення позову про стягнення моральної шкоди, вимоги заявлені передчасно, оскільки вироку суду щодо злочинних дій невстановлених на цей час осіб немає, тому рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про повну відмову у задоволенні позовних вимог.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у справі №233/2582/17 (провадження №61-1911св18).

Згідно ч.1 ст.376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі наведеного вище колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду справи неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та частково задовольнивши позов в частині стягнення моральної шкоди ухвалив незаконне й необґрунтоване судове рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог про стягнення моральної шкоди у повному обсязі.

Керуючисьст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області задовольнити.

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 ,від іменіта вінтересах якоїдіє представник адвокатСамуляк МихайлоЮрійович залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2023 року в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди скасувати, ухвали у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог в повному обсязі.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30 листопада 2023 року.

Головуючий:

Судді: