Постанова

від 18.09.2024 по справі 177/276/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 177/276/19

провадження № 61-18cв24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: держава Україна в особі Дніпропетровської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК», Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2023 року в складі судді Строгової Г. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року в складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до держави України в особі Дніпропетровської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУ НП в Дніпропетровській області), Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) та просила стягнути з державного бюджету на її користь 161 520 000,00 грн на відшкодування майнової шкоди та 150 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями посадових осіб ГУ НП в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділу поліції, Прокуратури Дніпропетровської області та ДКСУ, що містять ознаки кримінального правопорушення.

Позовна заява мотивована тим, що внаслідок незаконних дій та злочинної бездіяльності відповідальних посадових осіб органів поліції та прокуратури їй як засновнику Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (далі - ТОВ «МІК») заподіяна майнова та моральна шкода. Її визнано потерпілою в кримінальних провадженнях № 42016041750000006 від 03 лютого 2016 року за частиною першою статті 185 КК України, частиною першою статті 194 КК України, № 42016041750000003 за частиною першою статті 206 КК України, № 42016041750000007 від 03 лютого 2016 року за частиною першою статті 206- 2 КК України. Довготривале розслідування цих кримінальних проваджень та бездіяльність слідчих, які здійснювали досудове розслідування, призвели до пошкодження та викрадення майна, визнаного в кримінальних провадженнях речовим доказом, яке належить ТОВ «МІК», що перешкоджає здійсненню підприємством виробничої діяльності. Внаслідок вказаних обставин їй заподіяно майнову шкоду у розмірі 161 520 000,00 грн.

Крім того, вказаними діями органів державної влади їй заподіяна моральна шкода у розмірі 150 000,00 грн, оскільки її було безпідставно позбавлено права на справедливе розслідування злочинної діяльності слідчих, яка призвела до позбавлення її володіння і користування майном. Неможливість здійснювати виробничу діяльність призвела до втрати нею як засновником ТОВ «МІК» ділової репутації. Вона позбавлена можливості вести звичайний образ життя, не має можливості займатися спортом, перебуває у постійному депресивному стані через втрату віри у власні можливості.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з відсутності спеціальних підстав для застосування статті 1176 ЦК України та стягнення на користь позивача майнової шкоди, завданої незаконними діями посадових осіб органів державної влади. ОСОБА_1 на обґрунтування заявлених вимог посилалась на частину другу статті 1177 ЦК України, яка не регулює правовідносини щодо відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі внаслідок злочину. Держава відшкодовує майнову шкоду, завдану фізичній особі злочином, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною. Інші умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи внаслідок злочину, мають визначатися спеціальним законом. Зазначення при цьому про встановлення законом не тільки порядку, а й умов відшкодування шкоди, виключає пряме застосування статті 1177 ЦК України до прийняття відповідного закону.

Позивач визнана потерпілою у восьми кримінальних провадженнях, досудове розслідування по яким здійснював на момент виникнення спірних правовідносин Саксаганський ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області. Відомості про вказані кримінальні провадження внесені з 2016 по 2017 роки. На час розгляду цивільної справи вказані кримінальні провадження не завершені, щодо слідчих неодноразово проводились службові перевірки, та деяких з них було притягнуто до дисциплінарної відповідальності із вказівкою на тривалість проваджень, неналежне виконання вимог кримінального процесуального законодавства. Бездіяльність слідчих при проведенні досудового розслідуванням кримінальних проводжень, в яких позивач є потерпілою, була предметом судового контролю слідчих суддів, ухвалами яких були задоволенні скарги позивача та підтверджено таку бездіяльність, яка полягала у не розгляді клопотань, безпідставному закриття кримінальних проваджень.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 відповідно до статті 1174 ЦК України має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю та рішеннями посадових осіб вказаних державних органів.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд, враховуючи принципи розумності, виваженості та справедливості, тривалість досудового розслідування, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2023 року в частині часткового задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що господарська діяльність ТОВ "МІК" була зупинена у квітні 2014 року після накладення арешту на рахунки товариства. Кредиторська заборгованість товариства станом на 2016 рік становила більше 15 000 000,00 грн, на цей час лише безспірна заборгованість складає більше 42 000 000,00 грн.

Факти розкрадання майна підприємства, які за твердженням позивача відбулися в жовтні-грудні 2014 року, не знайшли своє підтвердження в обвинувальному вироку суду, посадові особи правоохоронних органів не визнані винними, не розглянуто по суті заявлені аналогічні господарські позови ТОВ «МІК» щодо бездіяльності посадових осіб правоохоронних органів.

З огляду на те, що вимоги ОСОБА_1 не доведені належними та достатніми доказами та ґрунтуються на припущеннях, жодне з кримінальних проваджень не передано до суду, триває досудове розслідування, осіб, винних у вчиненні злочину, не встановлено, у позивача відсутнє право на відшкодування шкоди на підставі частини другої статті 1177 ЦК України.

Оскільки позивач не довела факт спричинення їй моральної шкоди внаслідок довготривалого розслідування кримінальних проваджень та бездіяльності слідчих, які здійснювали досудове розслідування, на сьогодні немає вироку суду щодо злочинних дій невстановлених на цей час осіб, тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі № 920/715/17, від 25 лютого 2020 року в справі № 641/2572/17, від 04 травня 2023 року в справі № 357/5940/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також вказувала на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

У цій справі з вини АТ «Укрпошта» до апеляційного суду не було доставлено відзив на апеляційну скаргу, який би міг вплинути на рішення суду апеляційної інстанції. На сьогодні відсутня практика Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 360 ЦПК України у випадку неналежної роботи поштової служби і, як наслідок, звуження прав учасника справи.

Негативні наслідки, спричинені викраденням майна ТОВ «МІК», тривають вже більше п'яти років та призвели до вимушеної зміни її професії, втрати роботи, припинення підприємницької діяльності, неможливості продовжувати активне життя, погіршення стосунків з оточуючими та сім'єю.

Безпідставними є висновки судів попередніх інстанцій про відмову у відшкодуванні майнової шкоди у зв'язку з відсутністю в національному законодавстві відповідного нормативно-правового акту, який визначає такий порядок відшкодування.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Криворізького районного суду Дніпропетровської області.

05 лютого 2024 року справа № 177/276/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

ГУ НП в Дніпропетровській області направило відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що в провадженні Саксаганського ВП Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області станом на день звернення позивача до суду перебували матеріали кримінального провадження №41016041750000003 від 03 лютого 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 206 КК України, в якому ОСОБА_1 є потерпілою.

До вказаного кримінального провадження приєднані матеріали кримінальних проваджень:

№42016041750000007 від 04 лютого 2016 року, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за частиною першою статті 206-2 КК України на підставі ухвали слідчого судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу за фактом протиправного заволодіння майном ТОВ «МІК» у період з 24 жовтня 2014 року по 10 грудня 2014 року;

№ 42016041750000006 від 04 лютого 2016 року, відомості про яке внесені до ЄРДР за частиною першою статті 194 КК України на підставі ухвали слідчого судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу за фактом пошкодження майна ТОВ «МІК» у період часу з 24 жовтня 2014 року по 10 грудня 2014 року, до якого також приєднані матеріли кримінальних проваджень №12017040750001436 від 07 червня 2017 року, відомості про яке внесені до ЄРДР за частиною першою статті 185 КК України на підставі ухвали слідчого судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу за заявою ОСОБА_1 ; №42017041750000205 від 05 грудня 2017 року, відомості про яке внесені до ЄРДР за частиною першою статті185 КК України на підставі ухвали слідчого судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу за фактом викрадення майна ТОВ «МІК» за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Бикова, 10; № 42017041750000208 від 06 грудня 2017 року, відомості про яке внесені до ЄРДР за частиною першою статті 185 КК України на підставі ухвали слідчого судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу за фактом викрадення майна ТОВ «МІК»; № 42017041750000209 від 08 грудня 2017 року, відомості про яке внесені до ЄРДР за частиною першою статті 185 КК України на підставі ухвали слідчого судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу за фактом викрадення майна ТОВ «МІК» ОСОБА_5; № 42017041750000203 від 04 грудня 2017 року, відомості про яке внесені до ЄРДР за частиною першою статті 185 КК України за фактом звернення ОСОБА_1 про те, що невстановлена особа заволоділа майном (його частиною) ТОВ «МІК», яке знаходилось на АДРЕСА_1

Згідно інформації органів досудового розслідування заявником у вказаних кримінальних провадженнях є ОСОБА_1 як співзасновник ТОВ «МІК», яка заявила про протиправне заволодіння майном товариства у період з 24 жовтня 2014 року по 10 грудня 2014 року.

Вказаним майном товариства є обладнання для виробництва кондитерських виробів, яке було виявлене під час обшуку 21 серпня 2017 року та визнано речовим доказом в кримінальному провадженні №12017040750001436 згідно постанови слідчого від 14 липня 2018 року.

Ухвалою слідчого судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 17 жовтня 2018 року задоволена скарга ОСОБА_1 щодо невнесення до ЄРДР даних за її заявою від 19 вересня 2018 року щодо притягнення до кримінальної відповідальності слідчого СВ Саксаганського ВП КВП ОСОБА_3 за фактом службової недбалості. На підставі вказаної ухвали внесені відомості до ЄРДР № 342018041750000186 від 23 жовтня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України.

29 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнана потерпілою в цьому кримінальному провадженні.

Мотивуючи свої вимоги, ОСОБА_1 зазначала, що внаслідок злочинної недбалості слідчих, яка полягала у неналежному збереженні речових доказів, порушенні інструкції щодо порядку передачі кримінальних проваджень від одного слідчого до іншого, невирішенні її клопотань про проведення слідчих та процесуальних дій, було пошкоджено та повторно втрачене майно ТОВ «МІК» та їй як засновнику товариства заподіяно майнову шкоду у розмірі 161 520 000,00 грн.

Факт неналежного виконання слідчими службових обов`язків при проведенні досудових розслідувань у кримінальних провадженнях, в яких позивача визнано потерпілою, підтверджується на думку позивача: ухвалою слідчого судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року, якою визнано незаконною бездіяльність слідчого ОСОБА_3 щодо розгляду клопотань потерпілої ОСОБА_1 ; ухвалою слідчого судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 липня 2017 року, якою скасовані постанови слідчого СВ Саксаганського ВП КВП ГУ НП в Дніпропетровській області від 20 вересня 2016 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42016041750000006; від 05 жовтня 2016 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42016041750000005; від 30 грудня 2016 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42016041750000007.

Суди встановили, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27 січня 2016 року за заявою ФОП ОСОБА_4 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «МІК», введено процедуру розпорядження майном боржника та розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Жиленко Н. О.

Крім того, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень в межах справи про банкрутство ТОВ «МІК» в провадженні суду перебуває позовна заява ТОВ «МІК» до Дніпропетровської обласної прокуратури, ГУ НП в Дніпропетровській області про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю посадових осіб.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, її посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Норми статей 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, ці норми не заперечують наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Статтею 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

Держава не несе майнову відповідальність перед потерпілими за всі злочини, які залишилися нерозкритими. Положення статті 1177 ЦК України передбачають порядок відшкодування шкоди, завданої лише фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення.

Необхідною умовою для застосування частини другої статті 1177 ЦК України є наявність вироку суду, що набрав законної сили, або постанови слідчого, дізнавача, прокурора чи ухвали суду про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, яким встановлено те, що особа є винуватою у вчиненні кримінального правопорушення або, і це є найголовнішим, встановлено сам факт вчинення стосовно потерпілої особи кримінального правопорушення.

Невирішення судом або зазначеними посадовими особами описаних питань та неухвалення відповідних процесуальних рішень апріорі не дає змоги застосувати правило частини другої статті 1177 ЦК України, а тому право на позов відповідно до цієї правової норми у позивача не виникає.

У фізичної особи, яка вважає себе потерпілою від кримінального правопорушення, досудове розслідування щодо якого триває і факт вчинення кримінального правопорушення (злочину) належно не встановлений, не виникає права на позов про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, на підставі частини другої статті 1177 ЦК України, оскільки підставою для компенсації такої шкоди потерпілій особі державою є завдання шкоди кримінальним правопорушенням, що має бути встановлено у передбаченому законом порядку.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 07 листопада 2022 року у справі № 757/59343/19 (провадження № 61-9952сво20).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши, що факти розкрадання майна ТОВ «МІК», на які в обґрунтування вимог про відшкодування майнової шкоди посилалась ОСОБА_1 , не знайшли свого підтвердження, жодні посадові особи правоохоронних органів не визнані винними у вчиненні щодо ОСОБА_1 кримінального правопорушення, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні вимог про відшкодування майнової шкоди у зв`язу з їх недоведеністю.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки позивач не надала належні та достатні докази на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди.

Висновки суду не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначеній в касаційній скарзі постанові.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у нескасованій при апеляційному перегляді частині та постанову апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2023 року у нескасованій при апеляційному перегляді частині та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов