Ухвала

від 28.11.2023 по справі 359/3900/23

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/3900/23

Провадження № 2-з/359/140/2023

УХВАЛА

Іменем України

28 листопада 2023 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Яковлєва Л.В., розглянувши заяву Київської обласної прокуратури про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури Грабець І. звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київська область із заявою про забезпечення позову, якою просить : накладення арештуна земельніділянки зкадастровими номерами3220886001:01:021:0368, 3220886001:01:021:0369,3220886001:01:021:0370,3220886001:01:021:0371, які належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3220886001:01:021:0368, 3220886001:01:021:0369, 3220886001:01:021:0370, 3220886001:01:021:0371, в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію) права власності, поділу, об`єднання земельних ділянок, застави або іншого виду зміни власників та об`єктів цивільних прав.

Заяву обґрунтовано тим, що в провадженніБориспільського міськрайонногосуду перебуваєсправа №359/3900/23за позовомКиївської обласноїпрокуратури вінтересах державив особіКиївської обласноїдержавної адміністраціїдо ОСОБА_1 про поверненняземельних ділянокта скасуваннярішень проїх державнуреєстрацію.Підставами дляпред`явлення досуду вказаногопозову слугувалопорушення вимогстаттей 20,21,55,56,57,116,141,149Земельного кодексуУкраїни тастаттей 5,7,57Лісового кодексуУкраїни принабутті уприватну власністьспірних земельлісогосподарського призначення.

Так,зокрема встановлено,що ОСОБА_1 за наслідкамиукладення рядуцивільно-правовихугод неправомірнонабуто правовласності наземельну ділянкуз кадастровимномером 3220886000:04:001:0017(зарахунок поділуякої уподальшому утвореноспірні земельніділянки зкадастровими номерами3220886001:01:021:0368,3220886001:01:021:0369,3220886001:01:021:0370,3220886001:01:021:0371),яка відноситьсядо земельлісогосподарського призначення,що перебуваютьу постійномукористуванні філії«Бориспільське лісовегосподарство» ДП«Ліси України».Оскільки зареєстрованіза ОСОБА_1 на правівласності земельніділянки належатьдо земельлісо господар-ськогопризначення,права державивважатимуться ефективнозахищеними лишеу разі,якщо ціділянки повернутьсядо державноївласності упервинному вигляді,зберігши своїунікальні природніхарактеристики.Заходи забезпеченняпозову вживаютьсядля того,щоб гарантувативиконання можливогорішення суду,і повиннізастосовуватися лишев разінеобхідності,оскільки безпідставнезвернення дотаких дійможе призвестидо порушенняправ тазаконних інтересівінших осібчи учасниківпроцесу.Розглядаючи заявупро забезпеченняпозову,суд маєз урахуваннямдоказів,наданих позивачемна підтвердженнясвоїх вимог,пересвідчитися,зокрема,у тому,що міжсторонами справдівиник спірта існуєреальна загрозаневиконання чиутруднення виконанняможливого рішеннясуду прозадоволення позову;з`ясуватиобсяг позовнихвимог,дані проособу відповідача,а такожвідповідність видузабезпечення позову,який проситьзастосувати особа,котра звернуласяз такоюзаявою,позовним вимогам.Відповідні висновкивикладені впостанові ВеликоїПалати ВерховногоСуду від12лютого 2020року усправі №381/4019/18,у постановівід 01липня 2020року усправі №756/7833/19.Верховний Судвказав,що ненаданняпозивачем доказів,які бсвідчили провчинення відповідачамидій,спрямованих навідчуження спірногонерухомого майна,не єбезумовною підставоюдля відмовив забезпеченніпозову,оскільки умовоюзастосування відповіднихзаходів єдостатньо обґрунтованеприпущення,що невжиттятаких заходівможе утруднитиабо унеможливитивиконання рішеннясуду.Крім того,процесуальний законне зобов`язуєсуд прирозгляді питаньпро забезпеченняпозову перевірятивсі обставини,які маютьзначення длясправи івстановлення якихнеобхідне длявирішення спорупо суті.Забезпечення позовує тимчасовимобмеженням ійого значенняполягає втому,щоб захиститизаконні інтересипозивача натой випадок,коли невжиттязаходів забезпеченняпозову можепризвести донеможливості виконаннясудового рішенняу подальшому.

Також упостанові ВеликоїПалати ВерховногоСуду від15вересня 2020року усправі №753/22860/17вказано,що умовоюзастосування заходівзабезпечення позовує достатньообґрунтоване припущення,що невжиттятаких заходівможе істотноускладнити чиунеможливити виконаннярішення судуабо ефективнийзахист абопоновлення поруше-нихчи оспорюванихправ абоінтересів позивача.У ційсправі ВеликаПалата ВерховногоСуду погодиласяз висновкамисуду апеляційноїінстанції проте,що тривалістьчасу користуваннявідповідачем нерухомиммайном іневчинення дій,що моглиби підтвердитинамір негайновідчужити його(відсутністьдоказів зверненнядо ріелторівчи розміщенняоголошення пропродаж),не спростовуютьвисновків пронаявність увідповідача якв одноособовоговласника можливостівільно убудь-якийчас розпорядитисянерухомим майном,якщо невжити заходівзабезпечення позову.Вимога наданнядоказів щодоочевидних речей(доведеннянічим необмеженого прававідповідача вбудь-якиймомент розпорядитисясвоїм майном)є нещо інше,як застосуваннязавищеного абонавіть заздалегідьнедосяжного стандартудоказування,що порушуєбаланс інтересівсторін (правовапозиція,викладена упостанові об`єднаноїпалати Касаційногогосподарського судуу складіВерховного Судувід 03березня 2023року усправі №905/448/22).

Наведена судова практика підтверджує, що при ініціюванні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову у справі шляхом арешту нерухомого майна та заборони вчинення щодо нього дій не вимагається подання доказів реального вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження майна, оскільки достатнім для задоволення такої заяви є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення поруше-них чи оспорюваних прав або інтересів позивача. На користь такого припущення свідчить існування у відповідача як одноособового власника юридичної можливості вільно у будь-який час розпорядитися нерухомим майном. Тобто обрані заходи є належними, допусти-мими, ефективними заходами забезпечення позову. Вони є співмірними із заявленими вимогами, відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, гарантують справедливий баланс інтересів учасників справи та ефективний захист прав заявника у випадку задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову є тимчасовими, їх дія пов`язана з перебуванням справи у провадженні суду та обмежена встановленими ст. 158 ЦПК України часовими межами. У цей період відповідні заходи мають легітимну мету, прямо передбачену національним законодавством - забезпечення виконання рішення суду в разі задоволення позову. А тому їх вжиття не може оцінюватися як втручання у право особи на мирне володіння майном. Накладення арешту на майно, на яке незаконно зареєстроване право приватної власності, а також заборона державним реєстраторам здійснювати будь- які реєстраційні дії, не призведе до завдання збитків відповідачу, тому застосування зустрічного забезпечення є недоцільним. Зважаючи на наведені обставини у справі, які переконливо свідчать про можливість відчуження спірних земельних ділянок або їх використання з порушенням встановлених законодавством обмежень, з метою запобігання таким діями чи їх негативним наслідкам, що може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на цю землю та заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо неї.

Дана заява про забезпечення доказів передана згідно журналу реєстрації вхідної кореспонденції суду на розгляд судді Яковлєвій Л.В. 27 листопада 2023 року.

Згідно положень ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на вказане, розгляд заяви в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України проводиться судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, мотиви і обґрунтування заяви, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст. 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Суд, згідно ч. 2, 3 ст. 150 ЦПК України, може застосувати кілька видів забезпечення позову. При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Відповідно роз`яснень Пленум Верховного Суду України п.4 постанови за № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову застосовуються, якщо існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; вжиття заходів забезпечення повинно бути доцільним. Відповідно до п. 4постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни за№ 9від 22грудня 2006року «Пропрактику застосуваннясудами цивільногопроцесуального законодавствапри розглядісправ прозабезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Судом встановлено, що в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача : Державне підприємство «Ліси України» про повернення земельних ділянок та скасування рішень про їх державну реєстрацію.

Ухвалою суду від 12 вересня 2023 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання з викликом і повідомленням сторін.

17 жовтня 2023 року ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору : ОСОБА_2 ;ТОВ «Зелений гай Плюс»; ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент»; ТОВ «Ермес-Менеджмент»; ТОВ «Шанні»; ОСОБА_3 ..

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Крім того, відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

За змістом ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6Конвенції Прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За змістом правового висновку Верховного суду, наведеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі за № 183/5864/17-ц, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою, а доводи, викладені в ній свідчити про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

З викладених у заяві про забезпечення позову обставин вбачається, що між сторонами існує спір щодо неправомірного набуття права власності на земельну ділянку.

Судом встановлено, що заявником не надано жодних доказів щодо наявності намірів відповідача щодо відчуження земельних ділянок. Доводи заявника ґрунтуються виключно на посиланнях на судову практику Верховного Суду України і наразі є лише припущенням, які не обґрунтовано та не доведено належними і допустимими доказами.

За таких обставин, враховуючи, що заявником не доведено факту унеможливлення чи утруднення виконання рішення суду, у разі невжиття заходів забезпечення позову, та з метою не порушення прав і законних інтересів власника майна, суд приходить висновку про відмову у забезпеченні позову.

Одночасно суд роз`я снює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали суду та наявності для цього підстав.

За таких умов, суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність підстав та ризиків, визначенихст.149 ЦПК України визначених і доведених для забезпечення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 7, 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України,п.3,4постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни за № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», п.1 ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд -

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви Київської обласноїпрокуратури прозабезпечення позову відмовити.

Копію ухвали суду невідкладно направити заявнику - Київській обласній прокуратурі.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: http://bpm.ko.court.gov.ua/sud1005.

Суддя Яковлєва Л.В.