Постанова

від 13.02.2024 по справі 359/3900/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №359/3900/23 Головуючий у суді І інстанції: Яковлєва Л.В.

провадження №22-ц/824/3401/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Олійника В.І.,

секретар судового засідання: Гайдаєнко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця Ігоря Несторовича на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2023 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство «Ліси України» про повернення земельних ділянок та скасування рішень про їх державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, яким просив усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886001:01:021:0368 (індексний номер 43283735 від 01.10.2018), 3220886001:01:021:0369 (індексний номер 43284932 від 01.10.2018), 3220886001:01:021:0370 (індексний номер 43285537 від 01.10.2018), 3220886001:01:021:0371 (індексний номер 43288687 від 01.10.2018); усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886001:01:021:0368, 3220886001:01:021:0369, 3220886001:01:021:0370, 3220886001:01:021:0371 шляхом їх повернення від ОСОБА_1 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

24 листопада 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури Грабець І. звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київська область із заявою про забезпечення позову, в якій просив: накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886001:01:021:0368, 3220886001:01:021:0369, 3220886001:01:021:0370, 3220886001:01:021:0371, які належать ОСОБА_1 ; заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3220886001:01:021:0368, 3220886001:01:021:0369, 3220886001:01:021:0370, 3220886001:01:021:0371, в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію) права власності, поділу, об`єднання земельних ділянок, застави або іншого виду зміни власників та об`єктів цивільних прав.

Заяву обґрунтовано тим, що в провадженні Бориспільського міськрайонного суду перебуває справа № 359/3900/23 за позовом Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про повернення земельних ділянок та скасування рішень про їх державну реєстрацію. Підставами для пред`явлення до суду вказаного позову слугувало порушення вимог статтей 20, 21, 55, 56, 57, 116, 141, 149 Земельного кодексу України та статтей 5, 7, 57 Лісового кодексу України при набутті у приватну власність спірних земель лісогосподарського призначення.

Вказував на те, що ОСОБА_1 за наслідками укладення ряду цивільно-правових угод неправомірно набуто право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220886000:04:001:0017 (за рахунок поділу якої у подальшому утворено спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886001:01:021:0368, 3220886001:01:021:0369, 3220886001:01:021:0370, 3220886001:01:021:0371), яка відноситься до земель лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні філії «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України». Оскільки зареєстровані за ОСОБА_1 на праві власності земельні ділянки належать до земель лісо господарського призначення, права держави вважатимуться ефективно захищеними лише у разі, якщо ці ділянки повернуться до державної власності у первинному вигляді, зберігши свої унікальні природні характеристики. Заходи забезпечення позову вживаються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може призвести до порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, заступник керівника Київської обласної прокуратури Грабець Ігор Несторович подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що предметом спору за поданим позовом є повернення спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Вважає, що можливість відповідача в будь-який момент змінити первісний об`єкт цивільних прав шляхом його поділу чи об`єднання, а також відчужити земельні ділянки, які знаходяться у його володінні, є беззаперечною, а зазначене в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Також вважає, що обрані заходи забезпечення є належними, допустимими, ефективними заходами забезпечення позову. Вони є співмірними із заявленими вимогами, відповідають вимогам розумності, обгрунтованості, гарантують справедливий баланс інтересів учасників справи та ефективний захист прав заявника у випадку задоволення позовних вимог. Правові наслідки їх не застосування не призведуть до невиправданих і надмірних обмежень прав відповідача, однак їх незастосування може призвести не лише до чергового відчуження земельної ділянки, а й до настання незворотних наслідків для вказаних земель лісогосподарського призначення через їх використання всупереч режиму, встановленому для територій відповідного цільового призначення.

З урахуванням викладеного скаржник вважає, що висновки суду першої інстанції в частині відсутності належних доказів, які б вказували на наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заявленого заходу забезпечення позову, недоведення наявних ризиків та відповідно відсутності підстав для забезпечення позов є необгрунтованими.

01 лютого 2024 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника відповідача - адвоката Мигаль Христини Орестівни, в якому вона просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги представник відповідача вказувала на те, що ОСОБА_1 добросовісно володіє земельною ділянкою з кадастровим номером 3220886000:04:001:0017, яка ще а 2018 році була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886001:01:021:0368, 3220886001:01:021:0369, 3220886001:01:021:0370, 3220886001:01:021:0371.

Також зазначила, що ОСОБА_1 за весь час володіння земельними ділянками в іпотеку чи оренду їх не передавав, оголошень щодо їх продажу не подавав, відчуження іншим чином не ініціював, не забудовував, не встановлював на них малих архітектурних форм, не розорював, у жодний інший спосіб не змінював первинних властивостей належних йому земельних ділянок.

Також зазначила, що ОСОБА_1 не є боржником за будь-якими грошовими стягненнями, не є стороною у судових спорах про стягнення з нього коштів, відстак відсутній будь-який ризик примусового стягнення коштів за рахунок цих земельних ділянок.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги вважає безпідставними наведені правові висновки Верховного Суду, на які скаржник посилається в своїй апеляційній скарзі, оскільки вони не є релевантними до подібних правовідносин.

Також представник відповідача вважає, що заходи забезпечення позову не відповідають позовним вимогам. Між тим, позивачем не надано доказів, що підтверджують фактичні обставини утруднення виконання рішення суду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову позивача, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що заявником не надано жодних доказів щодо наявності намірів відповідача щодо відчуження земельних ділянок. Вважав, що доводи заявника ґрунтуються виключно на посиланнях на судову практику Верховного Суду України і наразі є лише припущенням, які не обґрунтовано та не доведено належними і допустимими доказами.

Суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки також тим, що заявником не доведено факту унеможливлення чи утруднення виконання рішення суду, у разі невжиття заходів забезпечення позову, та з метою не порушення прав і законних інтересів власника майна, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у забезпеченні позову.

Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання можливе рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання судового рішення. Інститут забезпечення позову захищає однаково інтереси як позивача, так і відповідача.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо існування потреби у вжитті відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 758/10187/21-ц).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Встановлено, що предметом спору є земельні ділянки, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про скасування рішення про державну реєстрацію права власності відповідача на земельні ділянки, усунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом їх повернення від ОСОБА_1 на користь держави.

Враховуючи характер спору і зміст позовних вимог, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що між сторонами існує спір з приводу правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки, а отже, у зв`язку з вирішенням питання про повернення спірної земельної ділянки у власність держави.

Враховуючи предмет позову, а також реальну можливість відповідача здійснити протягом розгляду справи дії щодо відчуження спірної земельної ділянки, з метою недопущення ускладнення виконання рішення суду в разі задоволення позову, існують беззаперечні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на належні на праві власності ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровим номером 3220886001:01:021:0368, 3220886001:01:021:0369, 3220886001:01:021:0370, 3220886001:01:021:0371.

Суд апеляційної інстанції вважає заявлені в заяві заходи забезпечення позову є достатніми, потрібними і співмірними заходами забезпечення позову, виходячи із характеру пред`явлених позивачем вимог, правовою природою відносин, що виникли між сторонами.

Вказані заходи забезпечення позову спрямовані на попередження недобросовісної поведінки відповідача під час розгляду та вирішення юридичного спору, недопущення з її боку дій, що можуть ускладнити у майбутньому виконання ймовірного судового рішення.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки спірні земельні ділянки є предметом судового розгляду та у разі задоволення позовних вимог позивача мають бути повернуті на користь держави в особі Київською обласною державною адміністрацією з незаконного володіння відповідача.

Доводи представника відповідача викладені у відзиві на апеляційну скаргу про те, що заходи забезпечення позову не відповідають позовним вимогам, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки заява про забезпечення позову містить достатньо обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Отже забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Доводи представника відповідача викладені у відзиві на апеляційну скаргу про те, що позивачем не надано доказів, що підтверджують фактичні обставини утруднення виконання рішення суду, суд апеляційної інстанції відхиляє, з огляду на наступне.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Звертаючись з заявою заявник зазначав, що існує високий ризик відчуження земельних ділянок на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.

Апеляційний суд зауважує, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не позбавляє відповідача права володіння та користування майном, а лише обмежує його право розпорядження вказаним майном до часу ухвалення судом рішення у вказаній справі, що є справедливим по відношенню і до позивача.

Відтак, доводи апеляційної скарги заслуговують на уваги суду апеляційної інстанції, а заява позивача про забезпечення позову підлягає до задоволення.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин справи, що мають значення для вирішення заяви про забезпечення позову, не урахував доводів прокурора, не надав їм належної правової оцінки, не перевірив матеріали справи, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, і не дотримався положень ст. 149, 150 ЦПК України при постановленні оскаржуваної ухвали.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви заступника керівника Київської обласної прокуратури - Грабця Ігоря Несторовича про забезпечення позову у відповідності до ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця Ігоря Несторовича задовольнити.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури - Грабця Ігоря Несторовича про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на земельні ділянки з кадастровим номером 3220886001:01:021:0368, 3220886001:01:021:0369, 3220886001:01:021:0370, 3220886001:01:021:0371, які належать ОСОБА_1 .

Заборонити державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровим номерами 3220886001:01:021:0368, 3220886001:01:021:0369, 3220886001:01:021:0370, 3220886001:01:021:0371, в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію) права власності, поділу, об`єднання земельних ділянок, застави або іншого виду зміни власників та об`єктів цивільних прав з дня виготовлення повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Реквізити сторін:

Стягувач: Київська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909996, адреса: бульвар Лесі Українки, 27/2, м. Київ, 01601.

Боржник: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст постанови складено «15» лютого 2024 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Д.Р. Гаращенко

В.І. Олійник