Рішення

від 29.11.2023 по справі 120/2711/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 листопада 2023 р. Справа № 120/2711/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Одемо" до: Вінницької митниці про: визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд звернулось з адміністративним позовомтовариство з обмеженою відповідальністю «Одемо» до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач уклав зовнішньоекономічний договір про купівлю товару, зокрема, добрива мінеральні азотні/сечовина (карбаміт). Для здійснення митного оформлення придбаного товару була подана митна декларація, в якій митна вартість придбаного товару була визначена за основним методом - за ціною договору. Разом із митною декларацією товариством подано достатні докази на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Відповідач, за результатами опрацювання митної декларації та документів, виніс картку відмови у прийнятті митної декларації №UA401020/2023/000292 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA401020/2023/000009/2 від 28.02.2023.

Позивач не погоджується з прийнятими рішеннями, вважає їх протиправними з підстав того, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства.

За аргументами позивача,наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

У своїх доводах позивач покликається на постанови Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №809/1884/16, від 13.07.2021 року у справі №200/6521/20-а, від 18.11.2022 року у справі №818/902/17.

Позивач вважає посилання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у митній декларації, оскільки мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень.

З огляду на вищевикладене, з метою скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 21.03.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.

Відповідач подав відзив, у якому заперечує задоволення позову. По суті позовних вимог вказав, що до митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) 121 від 23.02.2023, зовнішньоекономічний договір від 20.02.2023 №46, довідка про транспортні витрати від 27.02.2023 № 27/02-2, платіжне доручення від 20.02.2023 №9, митна декларація країни відправлення від 24.02.2023 № 23RОІS2700Е0011214.

Відповідно до зовнішньоекономічного договору від 20.02.2023 №46, товар поставлявся на умовах поставки FСА Соnstanta, проте згідно СМR Б/Н від 22.02.2023 - місце завантаження - IVANESTI. Також встановлено, що сума в валюті RON відрізняється у наданій фактурі (56692,33) та МД країни відправлення (56815.5).

Крім того, відповідач зауважив, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Жоден з вищенаведених документів до митного оформлення не надано, відповідно не надано документи, що відповідно до ч. 1 та ч.2 ст.53 МКУ в обов`язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості.

З огляду на це, відповідач вказав, що у митного органу існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості.

Декларанту направлений електронний лист щодо надання документів, зазначених в ч. 3 ст. 53 МКУ. У відповідь, декларант листом повідомив, що інші документи надаватись не будуть.

Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, тому відповідно до п. п. 2, 3 ст. 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ.

Джерелом числового значення митної вартості товару є ЕМД від 26.02.2023 №UА500370/2023/001437, за якою оформлено ідентичний товар (співпадають фізичні характеристики, країни виробництва, виробник) "Добриво - сечовина (карбамід) у гранулах білого кольору" (не у водному середовищі).

Свої дії відповідач вважає правомірними та такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач також заперечує проти розміру визначених позивачем судових витрат, оскільки вважає його необґрунтованим, завищеним та таким, що не відповідає складності вказаної справи.

03.04.2023 представник позивача подала відповідь на відзив у якій спростовує доводи відповідача та наводить мотиви їх відхилення. Зокрема, щодо поставки товару, то представник вказала, що пунктом 3.1. зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу №46 від 20.02.2023 визначено, що Постачальник поставляє продукцію на умовах FСА, згідно з ІНКОТЕРМС 2010, Константа, Румунія. Місце таможеного оформлення: Дорнешті, Румунія.

Згідно Інкотермс-2010 поставка на умовах FСА означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Тобто, продавець поставляє і передає товари в зазначені терміни і місце передачі, а покупець приймає їх, якщо всі умови дотримані.

Тому, дотримуючись умов поставки, ТОВ «ОДЕМО» самостійно несло усі витрати та ризики у зв`язку з перевезенням товару від місця завантаження до місця призначення.

Позивачем було доведено до відома митного органу те, що перевезення здійснювалось самим отримувачем товару - ТОВ «ОДЕМО», через що витрати на доставку добрива були розраховані окремо, а в їх підтвердження надало довідку, у якій зазначені дані транспортних засобів та калькуляція витрат.

У автотранспортній накладній №Б/Н від 22.02.2023 року (СМR) зазначене місце завантаження - ВАZА (база Іванешті) та проставлена печатка Румунської митниці у Дорнешті, як це було передбачено умовами вищезазначеного контракту. Тобто, Позивачем виконано обумовлені між сторонами умови поставки та розраховано витрати на перевезення та доставку товару у повному обсязі.

З приводу суми RON, яка відрізняється у наданій фактурі (56692.33) та МД країни відправлення (56815.5), то згідно з п. п. 2.2., 2.3. зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу №46 валюта контракту: Євро, валюта платежу: Євро.

Різниця у валюті RON може бути спричинена зміною курсу валюти, адже рахунок- фактура був оформлений 23.02.2023 року, де зазначено, що курс становить 4,9248, а митна декларація країни відправлення - 24.02.2023 року, де курс валюти взагалі не зазначено.

Проте, це жодним чином не впливає на митну вартість товару, оскільки за умовами договору валюта контракту - Євро.

Представник вважає, що наявні документи підтверджують митну вартість товару, кількісні та якісні його характеристики, а тому митний орган не мав права застосовувати інший, окрім першого, методу для визначення митної вартості товару.

Поза тим, представник заперечує доводи відповідача щодо завищеного розміру витрат на правову допомогу, які вважає ґрунтуються на припущеннях.

Враховуючи, що інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Суд, дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, встановив наступне.

Позивач ТОВ «ОДЕМО» уклав зовнішньоекономічний договір від 20.02.2023 №46 з фірмою SC ETUFARM SRL Румунія, як продавець про купівлю товару, а саме добрива (сечовину) (а.с. 16-17).

Вартість і порядок оплати поставленої продукції визначаються ст. 2 цього Договору, за умовами якого оплата провадиться в безготівковому порядку на розрахунковий розрахунок постачальника відповідно до специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Валюта контракту: Євро, загальна сума договору 81620, 00 Євро.

До митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, позивач подав: митну декларацію 23UА401020010246U0 від 27.02.2023, сертифікат якості 7700-0173-22 від 23.10.2022, рахунок-фактура (інвойс): 121 від 23.02.2023, автотранспортна накладна Б/Н від 22.02.2023, сертифікат про походження товару 92 від 27.02.2023, платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 20.02.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 27/02-2 від 27.02.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №46 від 20.02.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 1 від 20.02.2023, інші некласифіковані документи - фото маркування від 27.02.2023, копія митної декларації країни відправлення 23RОІS2700Е0011214 від 24.02.2023.

Митну вартість товару заявлена за першим методом - за ціною договору.

За результатами розгляду поданої декларантом електронної митної декларації та доданих до неї документів, відповідач прийняв картку відмови №UA401020/2023/000292 (а.с. 9) та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA401020/2023/000009/2 від 28.02.2023 (а. с. 8)

Зокрема в рішенні з посиланням на положення ч. 1 ст. 337 Митного кодексу України (далі - МКУ) вказано, що перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені МКУ). Згідно п. 5 ст. 54 МКУ митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно п. 2 ст. 52 МКУ декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Так, згідно зовнішньоекономічного договору від 20.02.2023 №46, товар поставлявся на умовах поставки FСА Соnstanta, проте згідно СМR Б/Н від 22.02.2023 - місце завантаження - IVANESTI. Також встановлено, що сума в валюті RON відрізняється у наданій фактурі (56692,33) та МД країни відправлення (56815.5).

Крім того, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Жоден з вищенаведених документів до митного оформлення не надано, відповідно не надано документи, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 53 МКУ в обов`язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості.

З огляду на вищевикладене існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості. Враховуючи вищезазначене та положення ч. 3 ст. 53 МКУ, 28.02.2023 декларанту було направлено електронне повідомлення щодо витребування додаткових документів згідно ч. 3 ст. 53 МКУ. Декларантом було надіслано повідомлення, що інші документи надаватись не будуть.

Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп. 2, 3 статті 58 застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ.

Джерелом числового значення митної вартості товару є ЕМД від 26.02.2023 №UA500370/2023/001437, за якою оформлено ідентичний товар (співпадають фізичні характеристики, країни виробництва, виробник) «Добриво - сечовина (карбамід) у гранулах білого кольору (не у водному середовищі). Карбамід марки «Б» вищого ґатунку у кількості 3012,817 тон, спаковано у 3336 біг-беги. Вироблений згідно DTS 2081-2010 (ДСТУ 7312:2013). Характеристики: - масова частка азоту, що в перерахунку на суху речовину складає 46.3%; - вміст вологи/води становить 0.1мас%. Хімічна формула: Н2К-СО-NН2. Використовується для сільського господарства та складає 1,2041 ЕUR/кг N.

В результаті консультації декларанту роз`яснено, що згідно з п. 3 ст. 52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст. 55 МКУ. Також роз`яснено право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у органі доходів і зборів вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.

Позивач оскаржує рішення про коригування митної вартості з підстав його протиправності, тому просить його скасувати, а також просить скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, яка прийнята за наслідками цього рішення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Частиною другоюстатті 19 КонституціїУкраїні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюютьсяМитним кодексом України,Податковим кодексом Українита іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно дост. 1 МК, законодавство України з питань митної справи складаєтьсяКонституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені устатті 7цього Кодексу, зміжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цьогоКодексута інших законодавчих актів.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Відповідно достатті 246 Митного кодексу України, метоюмитного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення, яка згідно з цим Кодексом в автоматичному режимі з урахуванням результатів аналізу ризиків та залежно від типу митної декларації, митного режиму, особливостей, засобів і способів переміщення товарів через митний кордон України визначає перелік таких митних формальностей та необхідність участі у їх виконанні посадової особи митного органу (далі - АСМО «Інспектор»).

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленомурозділом VIIIМКтаглавою 8розділу ІІІ МК(ч. 1 ст. 53).

Згідно з ч. 1-3ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених участині першійстатті 58цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55цього Кодексу.

Згідно зст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2ст. 53 МК України).

Так, для підтвердження заявленої митної вартості митному органу, разом з ЕМД позивачем надані: сертифікат якості 7700-0173-22 від 23.10.2022, рахунок-фактура (інвойс): 121 від 23.02.2023, автотранспортна накладна Б/Н від 22.02.2023, сертифікат про походження товару 92 від 27.02.2023, платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 20.02.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 27/02-2 від 27.02.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №46 від 20.02.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 1 від 20.02.2023, інші некласифіковані документи - фото маркування від 27.02.2023, копія митної декларації країни відправлення 23RОІS2700Е0011214 від 24.02.2023.

Відповідач вказує, що товар поставлявся на умовах поставки FСА Соnstanta, проте згідно СМR Б/Н від 22.02.2023 - місце завантаження - IVANESTI. Також встановлено, що сума в валюті RON відрізняється у наданій фактурі (56692,33) та МД країни відправлення(56815.5). З приводу довідки про транспортні витрати, то відповідач вважає, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Суд, щодо встановленої суми в національній валюті країни Румунії RON, яка відрізняється у наданій фактурі (56692,33) та МД країни відправлення (56815.5), зазначає, що за умовами Договору оплата за товар провадиться в безготівковому порядку на розрахунковий розрахунок постачальника відповідно до специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Валюта контракту: Євро, загальна сума договору 81620, 00 Євро.

Відповідно до рахунку-фактури (інвойс) вартість поставленої партії становить 11511,60 Євро, що в розрахунку на національну валюту країни походження товару за ставкою (курс) 4,9248 RON становить 56692,33 = (11511,60 Євро Х 4,9248 RON), що відповідає заявленій ціні в ЕМД графа 42 - 11511,60 Євро(а.с. 11, 21).

Те, що сума у фактурі та МД країни відправлення відрізняється за курсам національної валюти, то це не підтверджує розбіжності у заявленій позивачем ціні товару, оскільки обов`язок позивача сплатити кошти за товар у валюті контракту Євро.

До того ж інвойс був оформлений 23.02.2023 року, де зазначено, що курс в національній валюті країни Румунії, а митна декларація країни відправлення - 24.02.2023 року, де курс валюти взагалі не зазначено. При цьому, позивач не може контролювати заповнення цих складових країною відправлення, так як це не його компетенція, а за умовами Договору товариство зобов`язалось проводити оплату в валюті контракту Євро в безготівковому порядку на розрахунковий розрахунок постачальника відповідно до специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

За наведеного вище, суд не встановив розбіжності між заявленою сумою та умовами договору, тому доводи відповідача відхиляє.

З приводу умов поставки, то за умовами Договору №46 від 20.02.2023 визначено, що Постачальник поставляє продукцію на умовах FСА, згідно з ІНКОТЕРМС 2010, Константа, Румунія. Місце таможеного оформлення: Дорнешті, Румунія.

Термін FСА ("Франко-перевізник"), згідно правил Інкотермс 2010, означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Тобто, продавець поставляє і передає товари в зазначені терміни і місце передачі, а покупець приймає їх, якщо всі умови дотримані.

За обставин справи ТОВ «ОДЕМО» самостійно несло усі витрати та ризики у зв`язку з перевезенням товару від місця завантаження до місця призначення.

Зазначене підтверджується автотранспортною накладною №Б/Н від 22.02.2023 року (СМR), у якій зазначене місце завантаження - ВАZА (база Іванешті) та проставлена печатка Румунської митниці у Дорнешті (а.с. 12-13). В цих же документах вказане авто/AUTO: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

Те, що перевезення здійснювалось самим отримувачем товару - ТОВ «ОДЕМО», доведено до відома митний орган шляхом долучення довідки про транспортні засоби та калькуляцію витрат, у якій зазначений конкретний ТЗ, дані водія, його засоби зв`язку, закордонний паспорт (а.с. 15).

Відтак, суд погоджується із доводами позивача, що ним виконано обумовлені між сторонами умови поставки та розраховано витрати на перевезення та доставку товару.

Покликання відповідача про необхідність надати документи щодо транспортних витрат, якими зокрема, можуть бути рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, суд відхиляє оскільки вони є загальними, без конкретної підстави для їх подання.

Можливість надання декларантом вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності заявленої митної вартості товару прямо залежить від чіткого визначення митним органом конкретного їх переліку, чого зроблено не було.

Положеннями ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність в поданих декларантом документах розбіжностей, наявність ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Необхідність витребування додаткових документів, передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Щодо числових значень понесених транспортних витрат ТОВ «ОДЕМО», то як зазначено у наданій довідці вих. №27/02-2 від 27.02.2023 витрати на доставку добрива були розраховані окремо, а саме: з м. Констанція (Румунія) до кордону України (пункт пропуску Порубне-Сірет) та склали 630,00 євро (а.с. 15).

Також у даній довідці зазначені дані про транспортний засіб, яким здійснювалось перевезення товару, а саме: Автомобіль DАF НОМЕР_1 ; Причіп НОМЕР_2 , що відповідає даним, зазначеним у митній декларації країни відправлення, інвойсу, автотранспортній накладній, а також у сертифікаті про походження товару №92 від 27.02.2023 року, що, у свою чергу, свідчить про віднесення такої довідки до конкретної зовнішньоекономічної операції згідно інвойсу №121 від 23.02.2023 (а.с. 11-13).

Відповідно до абзацу 8 до графи 20 Правил заповнення декларації митної вартості, у разі відсутності будь-яких відомостей про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Отже, митний орган, вправі перевірити числові значення, наведені у довідці декларанта про транспортні витрати, та у своєму рішенні зазначити про те, які саме застосовано тарифи для відповідного виду транспорту і які було застосовано митним органом, чого фактично зроблено не було.

З приводу обраного відповідачем методу визначення митної вартості товару, що ввозився позивачем на митну територію України, суд зазначає таке.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2021 (справа № 200/6521/20-а) зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.

Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проаналізувавши обставини, що встановлені у цій справі суд зазначає, що надані декларантом документи виключали обґрунтовані сумніви Митного органу в правильності зазначеної митної вартості товарів, висновки про що зроблено вище. Документи які подані під час митного оформлення містили конкретні числові значення щодо ціни, яка була сплачена за товар, що ввозився на територію України в режимі імпорту. Тому, митним органом неправомірно, без достатніх на це підстав прийнято рішення про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товару.

При цьому не наведення належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом за відсутності певних документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару (постанова Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 809/872/17).

Довідкою позивача про транспортні витрати окреслені чіткі числові значення, які митний орган міг перевірити, при цьому витрати позивача на перевезення товару підтверджуються документально, а тому коригування митної вартості з формальної підстави є протиправною.

Стосовно обраного відповідачем джерела, яке було взято для визначення митної вартості товару, то в оскаржуваному рішенні, відповідачем зазначено:Джерелом числового значення митної вартості товару є ЕМД від 26.02.2023 № UA500370/2023/001437, за якою оформлено ідентичний товар (співпадають фізичні характеристики, країни виробництва, виробник) «Добриво - сечовина (карбамід) у гранулах білого кольору (не у водному середовищі). Карбамід марки «Б» вищого ґатунку у кількості 3012,817 тон, спаковано у 3336 біг-беги. Вироблений згідно DTS 2081-2010 (ДСТУ 7312:2013). Характеристики: - масова частка азоту, що в перерахунку на суху речовину складає 46.3%; - вміст вологи/води становить 0.1мас%. Хімічна формула: Н2К-СО-NН2. Використовується для сільського господарства та складає 1,2041 ЕUR/кг N.

Верховний Суд у постановах від 24 листопада 2021 року у справі №520/11059/2020 та від 25 лютого 2020 року по справі №260/718/19, звернув увагу на тому, що крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

В контексті спірного питання, суд зазначає, що митним органом не наведено умов поставки за ЕМД від 26.02.2023 № UA500370/2023/001437, за якою взято як джерело числового значення митної вартості товару, комерційних умов, транспортних витрат та інше, тому відповідачем не наведено обгрунтованих пояснень щодо обраного відповідачем джерела.

Підсумовуючи встановлені при розгляді справи обставини та надану їм оцінку, суд робить висновок, що позивачем разом із митною декларацією були надані достатні документи для митного оформлення товару, які містили повну інформацію для підтвердження достовірності задекларованої митної вартості товару.

Відповідачем, в свою чергу, не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у достовірності задекларованої митної вартості товару, оскільки неповні відомості на які зіслався відповідач спростовано дослідженими судом доказами.

Зазначене, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, а відтак вказує на протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної деларації.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 5368, 00 грн, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Питання щодо витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішується, оскільки представник позивача вказав, що докази витрат на правничу допомогу будуть надані на стадії завершення розгляду справи або після винесення рішення суду у справі, про що робить заяву на підставі ч. 7 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Одемо" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401020/2023/000009/2 від 28.02.2023.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2023/000292.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одемо" за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 5 368, 00 грн (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕМО" (код ЄДРПОУ - 37261790, вул. Колгоспна, 1Б, с. Демидівка, Жмеринський р-н, Вінницька область, 23140)

Відповідач: Вінницька митниця Державної митної служби України (код ЄДРПОУ - 43997544, вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034)

СуддяДмитришена Руслана Миколаївна