Постанова

від 28.11.2023 по справі 420/10959/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/10959/23

Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

секретар - Цибульська Ю.М.,

за участю: представника Одеської обласної прокуратури Шептіліс О.І.,

представника Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) - Лех А.О.,

представника Філії "Ананьївське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"- адвоката Павлишина Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Філії "Ананьївське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року у справі № 420/10959/23 за адміністративним позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) до Філії "Ананьївське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про визнання протиправним та скасування лісорубного квитка №000934 виданого 06.01.2023 року та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2023 року Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) звернувся з вищевказаним адміністративним позовом до суду, у якому просив:

визнати протиправним та скасувати лісорубний квиток № 000934, виданий 06.01.2023 Філією Ананьївське лісове господарство ДП Ліси України на проведення вибірково-санітарної вирубки у 26 кварталі 6 та 14 відділах Северинівського лісництва.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що Указом Президента України від 01.01.2022 №3/2022 на території Березівського та Одеського районів Одеської області створено Національний парк Куяльницький, до території якого погоджено включення 10800,8867 га земель державної та комунальної власності, а саме 3490,6753 га, що надаються національному природному парку в постійне користування та 7310,2114 га, що включаються до його території без вилучення у землекористувачів, в тому числі землі ДП Ширяївське лісове господарство площею 200,438 га, ДП Одеське лісове господарство площею 1042,0642 га. Оданк, Філією Ананьївське лісове господарство ДП Ліси України видано лісорубний квиток № 000934 від 06.01.2023 на проведення вибірково-санітарної вирубки у 26 кварталі 6 та 14 відділах Северинівського лісництва. Водночас, згідно листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 28.03.2023 №25/2-11/4665-23 з моменту створення парку та станом на 28.03.2023 ліміт на використання природних ресурсів у межах парку Міндовкіллям не затверджувалися.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що на даний час не виконано Указ Президента Про створення національного природного парку Куяльницький від 01.01.2022 №3/2022, оскільки не надано національному природному парку Куяльницький у постійне користування 3490,6753 гектара земель державної власності, не проведено державну реєстрацію речових прав на відповідні земельні ділянки, не розроблено проект землеустрою з організації та встановлення меж території національного природного парку Куяльницький, як і не розроблено Проекту організації території національного природного парку Куяльницький, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів.

Тому відповідач вважає, що відсутня можливість на місцевості з`ясувати які саме землі та території увійшли до національного природного парку Куяльницький і де вони знаходяться, оскільки не оформлено охоронних зобов`язань Національного природного парку Куяльницький, не встановлені в натурі (на місцевості) межі парку, не встановлені на території парку у визначених місцях необхідні державні інформаційні та охоронні знаки затвердженого зразка та з інших вказаних обставин. Натомість усупереч доводам прокурора відповідач вказує, що у зв`язку з необхідністю виконання лісозахисних заходів та підтримання санітарного стану в лісі, на підставі відповідних лісопатологічних обстежень насаджень, відповідач здійснюючи санітарні вибіркові рубки виконував свої обов`язки щодо захисту лісів від шкідників і хвороб, з метою збереження лісу від ослаблення та іншого негативного впливу та дотримувався вимог діючого законодавства. В зв`язку з викладеним відповідач вважає, що мав законне і обґрунтоване право видавати лісорубний квиток в установленому порядку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 21 липня 2023 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував лісорубний квиток № 000934, виданий 06.01.2023 Філією Ананьївське лісове господарство ДП Ліси України на проведення вибірково-санітарної вирубки у 26 кварталі 6 та 14 відділах Северинівського лісництва.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Філія Ананьївське лісове господарство ДП Ліси України подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не звернув уваги на те, що згідно п 3.1, 3.2 Положення Філія «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України» є відокремленим підрозділом Підприємства, який не має статусу юридичної особи і не може бути відповідачем у справі

- суд першої інстанції проігнорував, що відповідач здійснюючи санітарні вибіркові рубки виконував свої обов`язки щодо захисту лісів від шкідників і хвороб, з метою збереження лісу від ослаблення та іншого негативного впливу та дотримувався вимог діючого законодавства;

- суд першої інстанції залишив без уваги те, що на теперішній час не виконано Указ Президента «Про створення національного природного парку "Куяльницький" від 01.01.2022 №3/2022. а саме: не виконано надання національному природному парку "Куяльницький" у постійне користування 3490,6753 гектара земель державної власності згідно з додатком 1 проведення державної реєстрації речових прав на відповідні земельні ділянки, розроблення проекту землеустрою з організації та встановлення меж території національного природного парку "Куяльницький";

- суд першої інстанції не з`ясував, не дослідив і не оцінив те, що Охоронні зобов`язання на території та об`єкти природно- заповідного фонду НПП Куяльницький не оформлювалися та під охорону не передавалися;

- суд першої інстанції не з`ясував, не дослідив і не оцінив те, що з Проекту не вбачається, що Квартали 26, 27, 28 Северинівського лісництва відносяться до НПП «Куяльницький»;

- суд першої інстанції не з`ясував, не дослідив і не оцінив те, що Міндовкілля листом №25/2-11/4665-23 від 28 03.2023 повідомлено, що Проект організації території Парку на затвердження до Міндовкілля не надходив;

- суд першої інстанції не з`ясував, не дослідив і не оцінив те, що з Листа Департаменту Екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації №630/06/05-41/2-23/1192 від 06.04.2023 який наданий Прокурором до позову вбачається, що Департамент лише 08.02.2023 звернувся до Міндовкілля з проханням направити один примірник проекту створення НПП «Куяльницький»

- суд першої інстанції проігнорував те, що неможливо стверджувати те, що Філія проводила санітарні вибіркові рубки на території національного природного Парку «Куяльницький» та порушила порядок видачі лісорубного квитка;

- суд першої інстанції не дослідив у повній мірі те, що одне тільки посилання на фінансову неспроможність ДЕІ без підтвердження такого факту належними доказами не є достатнім аргументом для підтвердження підстав для представництва прокуратурою ДЕІ;

- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову.

Обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Указом Президента України від 01.01.2022 №3/2022 на території Березівського та Одеського районів Одеської області створено Національний парк Куяльницький, до території якого погоджено включення 10800,8867 га земель державної та комунальної власності, а саме 3490,6753 га, що надаються національному природному парку в постійне користування та 7310,2114 га, що включаються до його території без вилучення у землекористувачів, в тому числі землі ДП Ширяївське лісове господарство площею 200,438 га, ДП Одеське лісове господарство площею 1042,0642 га (а.с.13,т.1).

Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 04.04.2022 №169 затверджено Положення про Національний природний парк Куяльницький(а.с.75-89,т.1).

Згідно матеріалів проекту створення Національного природного парку Куяльницький, а саме: наукового обґрунтування створення національного природного парку, листа ДП Ширяївське лісове господарство від 05.10.2017 № 90, експлікації земель Національного природного парку Куяльницький на території Северинівської сільської ради Іванівського району, до території об`єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення включено квартали 26, 27, 28 Северинівського лісництва ДП Ширяївське лісове господарство(а.с.90-111,т.1).

На підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 №578 та згідно постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання реформування управління лісової галузі від 07.09.2022 № 1003 відповідач є правонаступником прав та обов`язків ДП Ширяївське лісове господарство, у тому числі і права постійного користування земельними ділянками(а.с.22-24,т.1).

Відповідачем 06.01.2023 видано лісорубний квиток № 000934 для заходів формування і оздоровлення лісів (інших заходів) відповідно до завдань 2023 року у 26 кварталі 14,6 виділах Северинівського лісництва (а.с.60,т.1).

Також судом з`ясовано, що Спеціалізованою екологічною прокуратурою (на правах відділу) обласної прокуратури здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12023162260000064 від 02.02.2023 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України щодо можливих неправомірних дій співробітників Філії Ананьївське лісове господарство ДП Ліси України при використанні лісових ресурсів у межах території об`єктів природно-заповідного фонду(а.с.61-62,т.1).

У ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження виявлено факт видачі відповідачем лісорубного квитка № 000934.

При вирішенні питання про наявність підстав представництва інтересів держави в суді прокурором отримано листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 28.03.2023 № 25/2-11/4665-23 та листа Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації від 06.04.2023 № 680/06/05-41/2-23/1192, згідно з якими з моменту створення парку та станом на 28.03.2023 ліміти на використання природних ресурсів у межах території парку не затверджувалися і відповідні матеріали проектів лімітів на використання природних ресурсів в межах Національного природного парку Куяльницький не надходили.

Листом від 07.04.2023 №12-511вих23, Одеською обласною прокуратурою повідомлено Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про виявлене порушення у сфері охорони, захисту та використання лісів у відповідь на який Інспекція листом від 12.04.2023 № 1326/1.2 повідомила про те, що у зв`язку з обмеженим фінансуванням органу в частині оплати судового збору, у тому числі із урахуванням розміру орієнтовних судових витрат, пов`язаних із розглядом вказаної справи, заходи, у тому числі позовного характеру, не вживатимуться(а.с.115-121,т.1).

Уважаючи, що відповідачем протиправно, всупереч норм Лісового кодексу України, Закону України Про природо-заповідний фонд України та при відсутності визначених законом дозвільних документів та затверджених лімітів видано лісорубний квиток № 000934 від 06.01.2023 на проведення вибірково-санітарної рубки у 26 кварталі 14,9 виділах Северинівського лісництва, прокурор звернувся до суду із цим позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог Закону України « Про природно-заповідний фонд України», відповідач протиправно видав лісорубний квиток від 06.01.2023 за №000934, оскільки останній видано без отримання дозволу та за відсутності затвердженого ліміту на використання природних ресурсів.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Лісового кодексу України, Закону України Про природо-заповідний фонд України.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо повноважень прокурора звертатись із позовом до суду.

Частинами третьою та четвертою статті 53 КАС України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закона України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Колегія суддів зазначає, зі змісту частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII випливає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Проте підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно.

Таке нездійснення захисту полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їхнього захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Водночас здійснення захисту неналежним чином полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Проте неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача/відповідача.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.

Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 лютого 2019 року в справі № 826/13768/16.

Водночас, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затверджену постановою Кабінета Міністрів України від 19.04.2017 №275, Держекоінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Статтею 1 Закону України «Про державний нагляд (контроль)» встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність, зокрема, уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Таким чином, реалізації права Інспекції на звернення до суду з позовом передує реалізація нею своїх повноважень щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у встановленому законодавством порядку.

Проте судом встановлено, що Листом від 07.04.2023 №12-511вих23, Одеською обласною прокуратурою повідомлено Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про виявлене порушення у сфері охорони, захисту та використання лісів у відповідь на який Інспекція листом від 12.04.2023 № 1326/1.2 повідомила про те, що у зв`язку з обмеженим фінансуванням органу в частині оплати судового збору, у тому числі із урахуванням розміру орієнтовних судових витрат, пов`язаних із розглядом вказаної справи, заходи, у тому числі позовного характеру, не вживатимуться (а.с.115-121,т.1).

Отже, ключовою підставою для визначення права прокурора на звернення до суду з цим позовом є встановлення факту невжиття Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) дій щодо захисту інтересів держави.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що в межах спірних правовідносин у позивача наявні правові підстави для здійснення представництва по цій справі законних інтересів держави.

Щодо суті спору.

Відповідно до обставин справи спір між сторонами виник щодо протиправності та скасування лісорубного квитка № 000934, виданого 06.01.2023 Філією Ананьївське лісове господарство ДП Ліси України на проведення вибірково-санітарної вирубки у 26 кварталі 6 та 14 відділах Северинівського лісництва, яке у свою чергу включено до меж земель природно-заповідного фонду НПП «Куяльницький».

Статтею 13 Конституції України, статтею 1 Лісового кодексу України, статтею 1 Земельного кодексу України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, ліси, води та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу.

Відповідно до приписів статей 5, 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» 25 червня 1991 року № 1264-XII, ліс як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України. Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.

Статтями 16, 17, 19 Лісового кодексу України установлено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Постійні лісокористувачі мають: 1) право самостійно господарювати в лісах; 2) виключне право на заготівлю деревини; 3) право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації; 4) право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством; 5) право здійснювати відповідно до законодавства будівництво доріг, спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд, необхідних для ведення лісового господарства; 6) право встановлювати ліміти на використання лісових ресурсів під час здійснення побічних лісових користувань у лісах на землях усіх категорій, якщо сумарна площа лісових ділянок таких лісокористувачів до 100 гектарів, крім територій природно-заповідного фонду та земель іншого природоохоронного призначення.

Постійні лісокористувачі зобов`язані: 1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; 2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; 3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; 4) вести первинний облік лісів; 5) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства; 8) забезпечувати безперешкодний доступ до об`єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування. Законом можуть бути передбачені й інші права та обов`язки постійних лісокористувачів.

За приписами статті 45 Лісового кодексу України, лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Пунктами 3, 4 частини 1 статті 46 Лісового кодексу України встановлено, що лісовпорядкування передбачає, у тому числі, інвентаризацію лісового фонду України з визначенням породного та вікового складу деревостанів, їх стану, якісних і кількісних характеристик лісових ресурсів; виявлення деревостанів, що потребують рубок, з метою поліпшення якісного складу лісів.

Відповідно до статті 47 Лісового кодексу України, лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Статтею 48 Лісового кодексу України закріплено, що у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Статтями 65, 67 Лісового кодексу України установлено, що використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.

У порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів: 1) заготівля деревини; 2) заготівля другорядних лісових матеріалів; 3) побічні лісові користування; 4) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.

Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання лісових ресурсів.

Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети.

Порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 68 Лісового кодексу України, спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється на лісових ділянках, які виділяються для цієї мети, без надання земельних ділянок.

Статтею 69 Лісового кодексу України установлено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.

Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства.

Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 70 Лісового кодексу України заготівля деревини здійснюється при використанні лісових ресурсів у порядку рубок головного користування, що проводяться в стиглих і перестійних деревостанах. Деревина заготовляється також під час здійснення лісогосподарських заходів, не пов`язаних з використанням лісових ресурсів (поліпшення якісного складу лісів), та під час проведення інших заходів (розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв`язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо).

За змістом наведеної норми заготівля деревини здійснюється як під час використання лісових ресурсів (у порядку рубок головного користування) так і під час здійснення інших заходів, які не пов`язані з використанням лісових ресурсів, до яких, серед іншого, належать лісогосподарські заходи з поліпшення якісного складу лісів.

Отже, лісогосподарські заходи з поліпшення якісного складу лісів, як складова заготівлі деревини, також належать до спеціального використання лісових ресурсів, відтак потребує отримання як спеціального дозволу, так і затвердження лімітів користування.

Ці ж правові висновки знайшли своє підтвердження у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2023 року по справі № 824/540/17-а.

Згідно із приписами статті 100 Лісового кодексу України порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України Про природно-заповідний фонд України, цього Кодексу та інших актів законодавства.

Водночас, порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів, форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів.

Так, згідно з пунктом 1 затвердженого зазначеною вище постановою Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, цей Порядок визначає умови і механізм видачі лісорубного або лісового квитка як спеціального дозволу на використання лісових ресурсів.

Пунктами 2, 8 цього Порядку установлено, що лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів.

Лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем для: заготівлі другорядних лісових матеріалів; здійснення побічних лісових користувань; використання корисних властивостей лісів на умовах короткострокового тимчасового користування.

Пунктами 9, 14 вказаного Порядку № 761 визначено, що лісовий квиток видається щороку на підставі лімітів використання лісових ресурсів під час заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань (у межах території та об`єктів природно-заповідного фонду - за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями).

Дії щодо погодження видачі лісового квитка вчиняються без залучення підприємств, установ, організацій і громадян (далі - лісокористувачі) протягом строку, встановленого для видачі лісового квитка. Для здійснення погодження власник лісів або постійний лісокористувач не пізніше дня, що настає за днем одержання від лісокористувача заявки надсилає її копію у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді органам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів. За результатами розгляду документів, надісланих на погодження, органи, зазначені в абзаці першому цього пункту, надають погодження, які у паперовому або електронному вигляді надсилають власнику лісів або постійному лісокористувачу.

Лісорубний або лісовий квиток може бути анульований за рішенням органів Держлісагентства, власників лісів або постійних лісокористувачів, які видали квиток, відповідно до закону, а також у випадках, передбачених Законом України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності.

Основні вимоги до здійснення лісогосподарських заходів, спрямованих на підвищення стійкості та продуктивності деревостанів, збереження біорізноманіття лісів, їх оздоровлення і посилення захисних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших функцій шляхом проведення рубок формування і оздоровлення лісів визначені у Правилах поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 724 (далі - Правила № 724, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 зазначених Правил під час проведення рубок формування і оздоровлення лісів застосовуються такі рубки: догляду, санітарні, лісовідновні, переформування, пов`язані з реконструкцією, ландшафтні.

При цьому, пунктом 4 Правил № 724 визначено, що підставою для рубок формування і оздоровлення лісів, є матеріали лісовпорядкування та обстежень, які проводяться власниками лісів і постійними лісокористувачами. У разі проведення зазначених рубок у деревостанах, не запроектованих лісовпорядкуванням, власники лісів і постійні лісокористувачі повідомляють про це орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласну, Київську та Севастопольську міські держадміністрації.

Згідно із пунктом 55 Правил, для проведення рубок формування і оздоровлення лісів власником лісів або постійним лісокористувачем видається лісорубний квиток в установленому порядку.

Пунктами 19, 20 цих Правил установлено, що санітарні рубки спрямовуються на оздоровлення та посилення біологічної стійкості лісів, запобігання їх захворюванню і пошкодженню. Вимоги до проведення санітарних рубок визначені Санітарними правилами в лісах України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року № 555.

Пунктами 1 5 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 № 555 передбачено, що санітарні правила в лісах України - це сукупність норм щодо здійснення заходів з поліпшення санітарного стану лісів та санітарних вимог, які встановлюються з метою охорони та захисту лісів під час ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів та проведення робіт, не пов`язаних з веденням лісового господарства, підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Види, обсяги, строки, місце та особливості здійснення заходів з поліпшення санітарного стану лісів визначаються державними спеціалізованими лісозахисними підприємствами, органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства, а також власниками лісів, постійними лісокористувачами на основі погоджених відповідно до вимог статті 29-1 Лісового кодексу України матеріалів лісовпорядкування, а також результатів оцінки санітарного стану лісових насаджень.

Для поліпшення санітарного стану лісів здійснюються такі заходи: вибіркові санітарні рубки; суцільні санітарні рубки; ліквідація захаращеності; профілактика виникнення та поширення осередків шкідників і хвороб лісу, боротьба з ними та захист заготовленої деревини від шкідників і хвороб лісу.

Заходи з поліпшення санітарного стану лісів здійснюються незалежно від віку насаджень у лісах усіх категорій. Заходи з поліпшення санітарного стану лісів у межах природно-заповідного фонду здійснюються відповідно до Закону України Про природно-заповідний фонд України, інших актів законодавства щодо збереження пралісів і старовікових насаджень та цих Правил.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, апеляційний суд зазначає, що підставою для рубок формування та оздоровлення лісів є матеріали лісовпорядкування, а спеціальним дозволом для таких рубок є лісорубний квиток, у свою чергу відповідно до пункту 9 Порядку № 761 визначено, що лісовий квиток видається щороку на підставі лімітів використання лісових ресурсів.

При цьому, слід зазначити, що вищенаведеними нормативними актами установлений припис щодо здійснення використання лісів (у тому числі заходів з поліпшення їх санітарного стану) у межах природно-заповідного фонду відповідно до Закону України Про природно-заповідний фонд України та інших актів законодавства у галузі охорони природно-заповідного фонду та навколишнього природного середовища.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, відповідач є постійним лісокористувачем.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про Філію Ананьївське лісове господарство ДП Ліси України Філія створена, зокрема, з метою отриання Підприємством прибутку від здійснення на промисловій та комерційній основі гсподарської діяльності, яка направлена на ведення лісового господарства, охорону, захист, раціональне використання та відтворення лісів.

Так, Лісорубний квиток № 000934 від 06.01.2023 виданий з метою проведення заходів формування і оздоровлення лісів (інших заходів) відповідно до завдань 2023 року у 26 кварталі 14 та 5 виділах Северинівського лісництва.

Водночас, 26 квартал Северинівського лісництва знаходиться в межах об`єкту природно-заповідного фонду - Національного природного парку Куяльницький відповідно до Указу Президента України від 01.01.2022 № 3/2022, матеріалів проекту створення Національного природного парку Куяльницький.

Зокрема, сторонами не заперечується, що вся територія ДП Ширяївське лісове господарство в тому числі Северинівського лісництва, увійшла до складу території ДП Ананьївське лісове господарство, правонаступником якого на даний час відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 №1003 є Філія Ананьївське лісове господарство ДП Ліси України.

Так, зідно матеріалів проекту створення Національного природного парку Куяльницький, а саме: наукового обґрунтування створення національного природного парку, листа ДП Ширяївське лісове господарство від 05.10.2017 № 90, експлікації земель Національного природного парку Куяльницький на території Северинівської сільської ради Іванівського району, до території об`єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення включено квартали 26, 27, 28 Северинівського лісництва ДП Ширяївське лісове господарство(а.с. 103,т.1).

Згідно із статтею 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

За змістом статей 40, 41, 60, 61 вказаного Закону, використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні. Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають встановлення лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище. Особливій охороні підлягають природні території та об`єкти, що мають велику екологічну цінність як унікальні та типові природні комплекси, для збереження сприятливої екологічної обстановки, попередження та стабілізації негативних природних процесів і явищ.

Природні території та об`єкти, що підлягають особливій охороні, утворюють єдину територіальну систему і включають території та об`єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші типи територій та об`єктів, що визначаються законодавством України. Ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об`єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і економічну цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об`єктом природно-заповідного фонду України.

До складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

Згідно з преамбулою Закону України Про природно-заповідний фонд України від 16.06.1992 № 2456-XII, цей Закон визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів. Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Згідно із статтею 3 Закону № 2456-XII, до природно-заповідного фонду України належать природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Частиною 4 статті 7 Закону № 2456-XII унормовано, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Правовий аналіз зазначених норм матеріального права дає можливість дійти висновку, що правовідносини щодо особливого режиму використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду виникають не з моменту встановлення їх меж в натурі, складання і затвердження проектів землеустрою, формування земельних ділянок та передачі їх у користування об`єкту природно-заповідного фонду, складання і затвердження проектів організації території об`єкту та охорони його природних комплексів, оскільки до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

На користь правового висновку свідчить позиція Верховного Суду викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 820/5402/16.

Відповідно до статті 9 Закону № 2456-XII території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.

Статтею 9-1 Закону №2456-XII унормовані питання спеціального використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Так, за цією правовою нормою спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів. Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі дозволів, що видаються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Отже, з урахуванням того, що відповідно до статті 100 Лісового кодексу України порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України Про природно-заповідний фонд України, цього Кодексу та інших актів законодавства. Згідно абзацу 4 пункту 5 затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 №555 Санітарних правил в лісах України, заходи з поліпшення санітарного стану лісів у межах природно-заповідного фонду здійснюються відповідно до Закону України Про природно-заповідний фонд України, інших актів законодавства щодо збереження пралісів і старовікових насаджень та цих Правил, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення Закону України Про природно-заповідний фонд України.

Відповідно до статті 5 Закону № 2456-XII завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону.

Таким чином, режим та порядок використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається затвердженими у встановленому законом порядку положенням про такий об`єкт.

Як встановлено під час розгляду справи, що Національний природний парк Куяльницький було створено Указом Президента України від 01.01.2022 № 3/2022 на території Березівського та Одеського районів Одеської області з метою збереження, відтворення, ефективного використання природних комплексів та об`єктів у басейні Куяльницького лиману, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню, естетичну цінність .

Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 04.04.2022 №169 затверджено Положення про Національний природний парк Куяльницький (а.с.75-89,т.1).

Відповідно до пункту 4.5 цього Положення спеціальне використання природних ресурсів у межах території Парку здійснюється на підставі дозволів, виданих Одеською обласною державною адміністрацією та у межах лімітів, затверджених Міндовкілля (а.с.82,т.1).

Колегія суддів констатує, що відповідно до частини 4 статті 7 Закону № 2456-XII, до моменту встановлення в натурі згідно законодавства, площа та межі території Національного природного парку Куяльницький визначаються відповідно до розробленого Департаментом екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, Інститутом проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України, Державним підприємством Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою Проекту створення національного природного парку Куяльницький на території Біляївського, Іванівського, Лиманського районів Одеської області та міста Одеса, який затверджено 17.07.2020 Вченою радою Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин спеціальне використання природних ресурсів на території Національного природного парку Куяльницький (без вилучення), в т.ч. у вигляді лісогосподарських заходів з поліпшення якісного складу лісів (рубка формування і оздоровлення лісів), може здійснюватись лише на підставі лімітів, що видаються центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Однак в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що з метою отримання лісорубного квитка № 000934 від 06.01.2023 відповідач звертався за видачею лімітів, а також, що було затверджено ліміт на використання природних ресурсів та відповідні органи державної влади надали дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів.

Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки в порушення вимог Закону України Про природно-заповідний фонд України відповідач видав лісорубний квиток № 000934 від 06.01.2023 без отримання дозволу та за відсутності затвердженого ліміту на використання природних ресурсів, відповідно останній підлягає визнанню протиправним.

За приписами статті 78 Лісового кодексу України, право використання лісових ресурсів припиняється в разі: 1) добровільної відмови від використання лісових ресурсів; 2) закінчення строку, на який було надано право використання лісових ресурсів; 3)припинення діяльності лісокористувачів, яким було надано право використання лісових ресурсів; 4) порушення правил і норм, умов спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів; 5) використання лісових ресурсів способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення навколишнього природного середовища; 6) порушення встановлених строків справляння збору за використання лісових ресурсів; 7) використання лісової ділянки не за цільовим призначенням; 8) невідшкодування в установленому порядку збитків, заподіяних лісовому господарству внаслідок порушень лісового законодавства, та невиконання вимог щодо усунення виявлених недоліків.

Припинення права використання лісових ресурсів здійснюється в установленому порядку шляхом анулювання лісорубного квитка або лісового квитка тими органами, які їх видали.

Відповідно до пункту 14 постанови Кабінету Міністрів України Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів № 761 від 23.05.2007, лісорубний або лісовий квиток може бути анульований за рішенням органів Держлісагентства, власників лісів або постійних лісокористувачів, які видали квиток, відповідно до закону, а також у випадках, передбачених Законом України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності.

Водночас, за правилами частини 7 статті 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності від 06.09.2005 №2806-IV, дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав: звернення суб`єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця.

Дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; 2) здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов ґрунтовного висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) шляхом визнання протиправним та скасування виданого Філією Ананьївське лісове господарство ДП Ліси України лісорубного квитка № 000934 від 06.01.2023 на проведення вибірково-санітарної рубки у 28 кварталі 4 виділі Северинівського лісництва.

Доводи апеляційної скарги.

Посилання апелянта на те, що Філія «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України» є відокремленим підрозділом Підприємства, який не має статусу юридичної особи і не може бути відповідачем у справі колегія суддів відхиляє з огляду на те, що предметом спірних правовідносин є правомірність видачі лісорубного квитка № 000934, від 06.01.2023 , виданого на проведення вибірково-санітарної вирубки у 26 кварталі 6 та 14 відділах Северинівського лісництва.

Вказані ділянки Северинівського лісництва входили до складу ДП «Ширяєвське лісове господарство», яке наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 припинено шляхом реорганізації, а саме: приєднання до Державного підприємства «Ананьївське лісове господарство», яке набуло всіх прав та обов`язків ДП «Ширяєвське лісове господарство».

Філія «Ананьївське лісове господарство» діє на підставі Положення про філію (а.с.39-58,т.1), є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого підприємства «Ліси України». Згідно з п.10.5.11 Положення для здійснення господарської діяльності Філії делеговані повноваження, зокрема, по видачі спеціальних дозволів лісорубних квитків на проведення рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарств

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що на теперішній час не виконано Указ Президента «Про створення національного природного парку "Куяльницький" від 01.01.2022 №3/2022, а саме: не виконано надання національному природному парку "Куяльницький" у постійне користування 3490,6753 гектара земель державної власності згідно з додатком 1 проведення державної реєстрації речових прав на відповідні земельні ділянки, розроблення проекту землеустрою з організації та встановлення меж території національного природного парку "Куяльницький", оскільки предметом спору є правомірність видачі лісорубного квитка, обставини щодо виконання Указа Президента не є достатньою підставою для не виконання норм чинного законодавства щодо отримання лімітів з метою видачі лісорубного квитка.

Водночас відповідно до статті 1 Лісового кодексу України, ліси є її національним багатством. Усі ліси на території України незалежно від форми власності становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Щодо посилання апелянта на те, що Охоронні зобов`язання на території та об`єкти природно- заповідного фонду НПП Куяльницький не оформлювалися та під охорону не передавалися відповідачу колегія суддів зазначає, що не оформлення охоронних зобов`язань не спростовують факту створення НПП «Куяльницький» та не звільняє відповідача як постійного лісокористувача від законодавчо визначених обов`язків щодо дотримання вимог з охорони, збереження та використання території об`єкта природно-заповідного фонду загально державного значення.

Відхиляє апеляційний і посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не з`ясував, не дослідив і не оцінив те, що з Проекту не вбачається, що Квартали 26, 27, 28 Северинівського лісництва відносяться до НПП «Куяльницький», з огляду на таке.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ДП «Ширяївське лісове господарство» погоджує включення до меж НПП «Куяльницький» лісові масиви Северинівського лісництва Северинівської сільської ради Іванівського району, загальною площею 201,0 га. Урочище «Нижній ліс» , а саме квартали 26, 27, 28 Северинівського лісництва ДП Ширяївське лісове господарство(а.с.103,т.1).

До того ж, відповідно до листа Іванівської РДА Одеської області від 20.11.2017 № 01/1649/02/02-46/2531 остання погодила створення НПП «Куяльницький» на території Іванівського району, у тому числі на території Северинівської сільської ради.

Водночас, відповідно до Додатку 2 до Указу Президента України від 01.01.2022 №3/2022 було погоджено включення до території НПП «Куяльницький» земель ДП «Ширяївське лісове господарство» у розмірі 200,438 га без вилучення у землекористувачів.

Отже, землі ДП «Ширяївське лісове господарство» у розмірі 200,438 га включені до НПП «Куяльницький» без вилучення у користувача.

Щодо посилань апелянта на те, що Міндовкілля листом №25/2-11/4665-23 від 28. 03.2023 повідомлено, що Проект організації території Парку на затвердження до Міндовкілля не надходив; що з Листа Департаменту Екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації № 630/06/05-41/2-23/1192 від 06.04.2023 який наданий Прокурором до позову вбачається, що Департамент лише 08.02.2023 звернувся до Міндовкілля з проханням направити один примірник проекту створення НПП «Куяльницький» колегія суддів зазначає, що зазначені обставини не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, оскільки виконання відповідними органами процедури здійснення своїх повноважень не може бути підставою для порушення порядку отримання лісорубного квитка в рамках спірних правовідносин.

Отже, дотримання режиму охорони та використання природних ресурсів в межах території об`єкта природно-заповідного фонду полягає в лімітуванні господарської діяльності та особливих вимогах щодо здійснення додаткових заходів, спрямованих на збереження, відновлення та раціональне використання особливо цінних природних комплексів та об`єктів в установленому законодавством порядку.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Ураховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку, що необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін не має, оскільки апеляційним судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Філії "Ананьївське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Філії "Ананьївське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року у справі № 420/10959/23 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення 30 листопада 2023 року.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк