Постанова

від 29.11.2023 по справі 140/9311/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року

м. Київ

справа №140/9311/23

адміністративне провадження № К/990/31900/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПУМБА ОІЛ" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Гінди О. М. (суддя-доповідач), Ніколіна В. В., Пліша М. А., у справі № 140/9311/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПУМБА ОІЛ" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування розпоряджень, зобов`язання вчинити певні дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПУМБА ОІЛ» (далі - позивач, скаржник, ТОВ «ПУМБА ОІЛ») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Волинській області), у якому просило:

- визнати протиправними та скасувати розпорядження ГУ ДПС у Волинській області в частині анулювання ліцензії ТОВ «ПУМБА ОІЛ» на право роздрібної торгівлі пальним № 03180314202100057 (внутрішній номер: 120957) та за № 03080314202100052 (внутрішній номер: 120960);

- зобов`язати ГУ ДПС у Волинській області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним № 03180314202100057 (внутрішній номер: 120957) та № 03080314202100052 (внутрішній номер: 120960).

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних розпоряджень про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що здійснення позивачем господарської діяльності напряму залежить від наявності відповідних ліцензій на роздрібну торгівлю пальним, а їх анулювання призводить до зупинення такої діяльності, що тягне за собою такі наслідки як втрата прибутку від здійснення господарської діяльності, несплату податків, неможливість виплати заробітної плати персоналу, простій обладнання, яке потребує постійного обслуговування, та введення простою у товаристві, а також неможливості виконання зобов`язань щодо реалізації пального за укладеними правочинами, на підтвердження чого надаються вже отримані листи від контрагентів.

Також, позивач указує, що невжиття заходів забезпечення позову матиме наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, його працівників, а також правам та інтересам контрагентам, а для відновлення порушених прав, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат (відновити ті господарські відносини, які були з контрагентами в першу чергу, не допустити подальшого звільнення працівників).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року заяву ТОВ «ПУМБА ОІЛ» про забезпечення позову задоволено: зупинено дію розпоряджень ГУ ДПС у Волинській області про анулювання ліцензій ТОВ «ПУМБА ОІЛ» на право роздрібної торгівлі пальним: внутрішній номер 120957 про анулювання ліцензії за № 03180314202100057; внутрішній номер 120960 про анулювання ліцензії за № 03080314202100052.

Задовольняючи указану заяву, суд першої інстанції дійшов до висновку, що повне зупинення господарської діяльності з продажу пального, що зумовлене анулюванням відповідної ліцензії має вкрай негативні наслідки для позивача як господарюючого суб`єкта, для подолання яких потрібно бути докласти значних зусиль у випадку задоволення позовних вимог позивача.

При цьому суд зазначив, що в умовах воєнного стану та руйнування економіки України внаслідок прямої збройної агресії особливе значення має збереження функціонування суб`єктів економічної системи, які забезпечують саме існування такої системи. Крім того, пальне як товар має істотну соціальну значущість, і вільний доступ до його придбання має істотне значення для збереження соціального благополуччя та спокою серед населення відповідного регіону.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, ГУ ДПС у Волинській області оскаржило її у апеляційному порядку. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликався на те, що приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не звернув увагу, що позивач не навів достатніх доказів і обґрунтування наявної очевидної небезпеки заподіяння шкоди їх правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у цій адміністративній справі, а також неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 серпня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнив: ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року про забезпечення позову у справі скасував та прийняв нову, якою відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, оскільки сам по собі факт прийняття рішення відповідачем про анулювання ліцензії не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ "ПУМБА ОІЛ" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року в частині забезпечення позову та залишити в силі ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року.

Для обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не взяв до уваги того, що позивач довів, а суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що невжиття такого заходу забезпечення позову як зупинення дії рішення контролюючого органу про анулювання ліцензії ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Вказує, що негативні наслідки відобразяться на роботі товариства в цілому, в тому числі, у формі втрати очікуваного прибутку від господарської діяльності, на зобов`язаннях позивача в частині збереження робочих місць та виплати заробітної плати найманим працівникам, а також на податкових зобов`язаннях позивача, оскільки обсяг сплачуваних товариством податків напряму корелюється з фінансовими результатами його господарської діяльності. Указане свідчить, що невжиття заходів із забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених прав позивача.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Ураховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що у справі, яка розглядається, заявник не довів, а суд першої інстанції не встановив і не підтвердив, у передбаченому процесуальним законом порядку, наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою Товариства.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд першої інстанції обмежився лише висновками, що анулювання ліцензії призведе до припинення відповідної діяльності позивача, проте не надав належної оцінки доводам заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову. Судом не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача ГУ ДПС Волинській області в частині анулювання ліцензії ТОВ «ПУМБА ОІЛ» № 03180314202100057 (внутрішній номер: 120957) та № 03080314202100052 (внутрішній номер: 120960) на право роздрібної торгівлі пальним.

Натомість, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зауважив, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Як уже зазначалось вище, підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що позивачем у цій справі не доведено та документально не підтверджено обставини (матеріали справи не містять доказів), які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позов, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для господарської діяльності Товариства, зокрема: щодо кількості працівників, яких буде звільнено чи яким не можливо буде виплачувати заробітну плату; щодо наявності зобов`язань перед третіми особами, виконання яких буде ускладнено внаслідок анулювання ліцензії; обґрунтованого розрахунку можливих фінансових збитків тощо.

Відтак, з огляду на викладене вище, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для забезпечення позову у даній справі у визначений Товариством спосіб та, як наслідок, задоволення відповідної заяви останнього.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, уважає що при ухваленні оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що оскаржуване судове рішення у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд ухвалив рішення, не допустивши порушень норм матеріального та процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПУМБА ОІЛ" залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року у справі № 140/9311/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко