Рішення

від 30.11.2023 по справі 463/3730/18

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/3730/18

Провадження № 2/463/28/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судових засідань: Онишкевича О.І.,

прокурора: Байтали Ю.В.,

представника відповідача: Семиренка П.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Львівської міської ради, ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Андрійчак Ольга Олексіївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гал-Дім» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення,-

встановив:

заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №1 звернувся до суду із позовом, поданим в інтересах держави, про визнання незаконним та скасування рішення Винниківської міської ради №1913 від 25 червня 2015 року «Про затвердження звіту про оцінку майна нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 та відчуження шляхом викупу ОСОБА_4 нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 »; визнання недійсним укладеного між Винниківською міською радою та ОСОБА_4 договору купівлі-продажу 41/100 (сорок однієї сотої) частини нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 , посвідчений 26 червня 2015 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Андрійчак О.О. за №450, та застосування наслідків недійсності правочину; скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 на нежитлові приміщення площею 124,1 кв. м., що знаходяться на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 718640846101). Судові витрати просив покласти на відповідачів.

Позов мотивував тим, що рішенням Винниківської міської ради №1913 від 25 червня 2015 року «Про затвердження звіту про оцінкуку майна нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 та відчуження шляхом викупу гр. ОСОБА_4 нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 » затверджено звіт про оцінку майна на нежитлові приміщення пл. 124,1 кв. м. по АДРЕСА_1 та відчужено шляхом викупу згадані приміщення на користь ОСОБА_4 . В подальшому, на підставі згаданого рішення 26 червня 2015 року між Винниківською міською радою та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу 41/100 (сорок однієї сотої) частини нежитлового приміщення, відповідно до умов якого останньому продано 41/100 частину нежитлового приміщення загальною площею 299,5 кв.м., яке розташоване на АДРЕСА_1 , а саме приміщення 1/18,0 кв.м., VІ/33,9 кв.м., V/24,1 кв.м., VІІ/24,4 кв.м., заг. площею 124,1 кв.м., за 276000 гривень. Водночас встановлено, що згадане рішення Винниківської міської ради та договір купівлі-продажу суперечать вимогам цивільного законодавства і підлягають скасуванню та визнанню недійсними.

Так 5 липня 2005 року між КП «Управління ресурсів м. Винники» та Львівською централізованою бібліотечною системою для дорослих м. Львова укладено договір оренди нежитлових приміщень, відповідно до умов якого орендодавець передав в оренду терміном до 20 липня 2024 року нежитлове приміщення, загальною площею 175,4 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 . Даний договір на даний час є чинним та ніким не скасований. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення, будівлі (споруди, приміщення) або їх окремі частини, де розміщуються бібліотеки не можуть бути об`єктами малої приватизації. Відтак оскільки приміщення на АДРЕСА_1 використовується для бібліотеки, то відповідно приватизація 41/100 частини згаданого приміщення неможлива виходячи з вказаних положень Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Окрім того відповідно до відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна загальною площею 299,5 кв.м. на АДРЕСА_1 є 668167846101. Вказаний реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна характеризує згадане приміщення як індивідуально визначену річ та дає змогу його ідентифікувати. Водночас, предметом договору купівлі-продажу від 26 червня 2015 року є не окрема індивідуально визначена річ, а 41/100 частини нежитлового приміщення, що також підтверджується і записом про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відтак вважає, що приватизація частини нежитлового приміщення теж суперечить вимогам ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», оскільки таке не є індивідуально визначеним майном. Звертає увагу на те, що інформацію про вказані приміщення як самостійний об`єкт нерухомого майна внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно лише 27 серпня 2015 року, тобто, вже після укладення оспорюваного договору та прийняття Винниківською міською радою оспорюваного рішення, що також свідчить про неможливість їх бути предметом приватизації.

Також зазначає, що ОСОБА_4 на момент приватизації не був орендарем приміщення, що надавало б йому переважне право на викуп орендованої будівлі (споруди, приміщення) відповідно до норм Законів України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про приватизацію державного майна», Господарського кодексу України, а був лише суборендарем приміщення площею 124,1 кв.м. відповідно до договору суборенди нежитлових приміщень від 10 березня 2015 року, укладеного між ТОВ «Гал-Дім» та ОСОБА_4 , та рішення Винниківської міської ради №1822 від 30 квітня 2015 року.

Звертає увагу на позицію, викладену Вищим господарським судом України в постанові від 18 вересня 2012 року у справі №5013/139/12, та вказує, що оскільки договір купівлі-продажу 41/100 (сорок однієї сотої) частини нежитлового приміщення укладений 25 червня 2015 року між Винниківською міською радою та ОСОБА_4 не відповідає вимогам Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про приватизацію державного майна», відтак такий є недійсним у відповідності до ст. 215 ЦК України та дане приміщення підлягає поверненню орендодавцю відповідно до ст. 216 ЦК України. Окрім того вважає, що з огляду на вказане вище рішення Винниківської міської ради №1913 від 25 червня 2015 року підлягає визнанню незаконним та скасуванню у судовому порядку. Також оскільки ОСОБА_4 27 серпня 2015 року було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну частину нежитлового приміщення як самостійного об`єкта нерухомого майна, то відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» така державна реєстрація теж підлягає скасуванню.

Щодо права на звернення до суду в інтересах держави з даним позовом вказує, що дії Винниківської міської ради по прийняттю зазначеного рішення та укладенню спірного договору купівлі-продажу підривають матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якими, в тому числі, є доходи місцевих бюджетів, нерухоме майно, що перебуває у власності територіальної громади міста, чим завдають шкоди інтересам держави, яка, згідно з ст. 7 Конституції України, гарантує місцеве самоврядування, а також бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Відтак підставою для представництва інтересів держави шляхом подання позову, є неправомірне вибуття з власності територіальної громади м. Винник спірних нежитлових приміщень, що у свою чергу призвело до заподіяння шкоди інтересам держави.

Зазначає, що враховуючи те, що ОСОБА_4 не був орендарем спірних приміщень та відповідно не мав права на викуп орендованого майна, то відповідно останній міг набути спірне приміщення у власність лише на аукціоні в порядку, передбаченому ст. 13 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Набуття ОСОБА_4 права власності на спірні приміщення у позаконкурентний спосіб позбавило права територіальної громади м. Винник на отримання максимального розміру доходу від відчуження спірного приміщення, що міг становити більше, ніж 2000 гривень за 1 кв.м. При цьому, позов заявлено заступником керівника Львівської місцевої прокуратури №1 самостійно, оскільки Винниківська міська рада, яка уповноважена представляти інтереси територіальної громади м. Винник, приймаючи оскаржуване рішення та укладаючи оспорюваний договір, діяла всупереч інтересів громади та з порушенням вимог чинного законодавства.

Щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які понесено і які очікує понести місцева прокуратура в зв`язку із розглядом справи вказує, що такі витрати на час звернення з позовом складались з судового збору, сплаченого при зверненні до суду в розмірі 5286 гривень.

Ухвалою суду від 12 липня 2018 року відкрито провадження у даній справі, розпочато в такій підготовче провадження та призначено в ній підготовче засідання.

Ухвалою суду від 18 липня 2018 року забезпечено позов у даній справі та накладено арешт на: нежитлові приміщення, площею 124, 1 кв. м., що знаходяться на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 718640846101, номер запису про право власності - 11066317); 41/100 (сорок одну соту) частини нежитлового приміщення площею 299,5 кв.м., що знаходиться на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 668167846101, номер запису про право власності - 10359998).

Протокольною ухвалою підготовчого засідання 3 грудня 2018 року залучено до участі у справі у якості третіх осіб приватного нотаріуса Львівського МНО Андрійчак О.О. та ТОВ «Гал-Дім».

Ухвалою суду від 22 січня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено таку до судового розгляду.

Ухвалою суду від 30 травня 2019 року у зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_4 провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 8 вересня 2021 року поновлено провадження у справі, залучено у статусі відповідачів у справі спадкоємців померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Надалі справу неодноразово було призначено до розгляду в судових засіданнях, однак розгляд справи в таких було відкладено у зв`язку з неявками учасників справи та клопотаннями представників останніх про відкладення розгляду.

Протокольною ухвалою судового засідання 7 червня 2022 року за клопотанням заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова про заміну сторони у справі вирішено вважати Галицьку окружну прокуратуру міста Львова позивачем у справі як правонаступника Львівської місцевої прокуратури №1.

Окрім того протокольною ухвалою судового засідання 7 червня 2022 року за клопотанням прокурора залучено до участі у справі як співвідповідача Львівську міську раду як правонаступника Винниківської міської ради.

В судовому засіданні 19 жовтня 2022 року прокурор подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою просить: визнати незаконним та скасувати рішення Винниківської міської ради №1913 від 25 червня 2015 року «Про затвердження звіту про оцінку майна нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 та відчуження шляхом викупу гр. ОСОБА_4 нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 »; визнати недійсним укладений між Винниківською міською радою та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу 41/100 (сорок однієї сотої) частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 від 26 червня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Андрійчак О.О. за №450 та застосувати наслідки недійсності правочину; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Державну реєстрацію речових прав - на нежитлові приміщення загальною площею 124,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 718640846101), право власності на які було зареєстроване за ОСОБА_4 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , спадкоємцями після смерті якого є: ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; судові витрати стягнути солідарно з відповідачів на користь Львівської обласної прокуратури (ідентифікаційний код юридичної особи - 02910031).

15 листопада 2022 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Юнко М.В., що діє на підставі ордеру серії ВС №1039639 від 1 жовтня 2020 року, подано до суду відзив, згідно з яким просить застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Щодо підстави звернення позивачем до суду вказує, що посилання на правову позицію Вищого господарського суду України у справі №916/2543/13 від 16 жовтня 2014 року є недоречним, оскільки такої не існує, а правовий висновок ВСУ у справі №6-2161цс16 від 2 листопада 2016 року не стосується даної справи, оскільки у такій позивач посилається на інші обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права. Щодо керування позивачем до спірних правовідносин позицією Вищого господарського суду України у справі №5013/139/12 від 18 вересня 2012 року звертає увагу на те, що предметом дослідження у згаданій справі було застосування ч. 4 ст.362 ЦК України до спірних між сторонами правовідносин, яка не є підставою заявлених позовних вимог у даній справі.

Також відповідач вважає, що позивачем не доведено права звернення до суду з даним позовом. Звертає увагу на Рекомендації СМ/Rес (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятій Комітетом міністрів Ради Європи 19 вересня 2012 року, а також на позиції Європейського суду з прав людини, викладені у ряді рішень. Зазначає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Вказує, що відповідно до висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такою органу. При цьому суд вказав, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтверджений судом підстав для представництва. Звертає увагу на те, що згідно з матеріалами справи органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є саме орган місцевого самоврядування, однак прокурор не звернувся до такого до подання даного позову до суду, чим на думку відповідача позбавив його можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. При цьому зазначає, що за правовою позицією, викладеною у постанові ВП ВС від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17, за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема, тоді коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Вказує, що прокурором не наведено відповідних обставин та не подано доказів, що підтверджують невиконання або неналежне виконання Львівською міською радою (Винниківською міською радою), яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади стосовно спірного майна, щодо якого заявлено позовні вимоги. Окрім цього, ч. 2 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», станом на час виникнення спірних правовідносин, не передбачала таких підстав, які наведені позивачем у заявленому позові, щодо права звернутись до суду з позовом в інтересах держави. У зв`язку з наведеним представник відповідача вважає, що наявні підстави для залишення позову без розгляду.

Сторона відповідача вважає заявлені позовні вимоги та їх обґрунтування безпідставними, оскільки відповідно до матеріалів позовної заяви згідно з рішенням виконавчого комітету Винниківської міської ради від 20 липня 2004 року №213 «Про оформлення права власності па нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 » оформлено право власності на нежитлове приміщення загальною площею 299,5 кв.м., що розташовано на АДРЕСА_1 , за територіальною громадою м. Винники в особі Винниківської міської ради. Надалі, комунальному підприємству «Управління ресурсів м. Винники» доручено укласти з Львівською централізованою бібліотечною системою для дорослих м. Львова договір оренди нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 175,5 кв.м. для бібліотеки філії 34 терміном на 20 років та такий договір оренди комунального майна територіальної громади м. Винники укладено 20 липня 2004 року, який набуває чинності в день його підписання та діє до 20 липня 2024 року. Переукладено між сторонами такий договір шляхом нотаріального засвідчення 5 липня 2005 року. 21 травня 2012 року Винниківською міською радою укладено договір оренди нежитлових приміщень м. Винники з ТОВ «Гал-Дім», строком до 20 травня 2015 року, (рішення виконкому №113 від 20 березня 2012 року, зареєстрований за №01-05-12 від 21 травня 2012 року), який пролонговано згідно рішення виконавчого комітету від 30 квітня 2015 року №1822 «Про надання дозволу ТОВ «Гал-Дім» на виготовлення документів на викуп нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 ». терміном на один рік, предмет оренди: нежитлові приміщення загальною площею 124,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . Підпунктом 4.3.3. пункту 4 «Права та обов`язки сторін» згаданого договору оренди орендар має право за відома орендодавця укладати договір суборенди на дані приміщення. 3 березня 2015 року ТОВ «Гал-Дім» звернулось до Винниківської міської ради із заявою про намір укласти договір суборенди нежитлових приміщень, що перебувають у користуванні на підставі договору оренди від 21 травня 2012 року. 10 березня 2015 року ТОВ «Гал-Дім» укладено з ОСОБА_4 договір суборенди нежитлових приміщень м. Винники, який діє до моменту закінчення дії основного договору оренди №01-05-12 від 21 травня 2012 року. Листом від 11 березня 2012 року ТОВ «Гал-Дім» повідомило Винниківську міську раду про укладення договору суборенди приміщення. 16 березня 2015 року ТОВ «Гал-Дім» та ОСОБА_4 спільно звернулись до Винниківської міської ради про продовження дії основного договору оренди приміщень та надання дозволу на приватизацію шляхом викупу. Рішенням Винниківської міської ради від 25 червня 2015 року №1913 «Про затвердження звіту про оцінку майна нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 та відчуження шляхом викупу громадянином ОСОБА_4 нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 », затверджено звіт про оцінку майна на суму 276000 гривень з ПДВ та відчужено шляхом викупу нежитлові приміщення загальною площею 124,1 кв.м. 26 червня 2015 року укладено договір купівлі продажу 41/100 частини нежитлового приміщення, яким продавець - територіальна громада м. Винник передала у власність покупця ОСОБА_4 41/100 частини нежитлового приміщення, площею 299,5 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , а саме приміщення загальною площею 124,1 кв.м.

Вказує, що з наведеного вбачається, що в липні 2004 року на спірні приміщення площею 299,5 кв.м. оформлено право власності за територіальною громадою м. Винники в особі Винниківської міської ради. Надалі, приміщення передано в оренду двом орендарям: Львівській централізованій бібліотечній системі для дорослих м. Львова (2004-2005 роки) та ТОВ «Гал-Дім» (2012 рік), договір суборенди укладено 10 березня 2015 року.

Зазначає, що не знаходить свого підтвердження позиція позивача щодо неправомірності дій відповідача під час проведення процедури викупу приміщення, оскільки у даному випадку об`єктом приватизації були приміщення у яких не розміщувалась бібліотека, а саме під погреби бібліотеки приміщення було передано в оренду на загальних підставах з встановленою орендною платою у розмірі однієї гривні в рік, а приміщення, які передані в оренду ТОВ «Гал-Дім», є відокремленими та не накладаються/співпадають з приміщеннями, які орендуються для потреб бібліотеки, отже, не є приміщенням чи їх частиною де розмішується бібліотека.

Звертає увагу на те, що відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» саме місцевим радам надано право визначати способи малої приватизації та визначення переліків об`єктів, що підлягають приватизації, а ціна продажу такого об`єкта шляхом викупу встановлюється на підставі результатів його оцінки. Згідно рішення Винниківської міської ради №1822 від 30 квітня 2015 року до переліку об`єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу включено приміщення на АДРЕСА_1 загальною площею 124,1 кв.м. із вказанням їх літерного позначення в плані. Вказує, що відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 22 липня 1998 року №1114 «Про затвердження Методики оцінки вартості майна під час приватизації», від 15 серпня 1996 року №961 «Про затвердження Методики оцінки вартості майна під час приватизації», від 12 жовтня 2000 року №1554 «Про затвердження Методики оцінки вартості майна під час приватизації» індивідуально визначене майно - інвентарні об`єкти або групи інвентарних об`єктів та інше майно, що реалізується окремо як самостійний об`єкт продажу. Відповідно до роз`яснення Фонду державного майна України щодо змісту і порядку застосування Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року №786 поняття «окреме індивідуально визначене майно» включає в себе нерухоме майно та інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств. Вважає, що враховуючи наведене приміщення, які передані в оренду ТОВ «Гал-Дім» могли бути включені до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Окрім цього вказує, що відповідно до ст. 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», чинного на час виникнення правовідносин, до договору суборенди застосовуються положення про договір оренди, а тому суборендар саме в спосіб передбачений законодавством звернувся до Винниківської міської ради із заявою про надання дозволу на приватизацію шляхом викупу суборендованих нежитлових приміщень листом від 16 березня 2015 року.

Зазначає, що нормами чинного законодавства передбачена необхідність прийняття місцевою радою рішення про включення спірного приміщення до переліку об`єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу та відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях ради. На підставі вищевказаних норм чинного законодавства на сесії Винниківської міської ради було розглянуто та включено до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу спірні приміщення, рішення №1822 від 30 квітня 2015 року. Звертає увагу на те, що незважаючи на те, що актом органу місцевого самоврядування, який за висновком прокурора порушує інтереси держави є рішення Винниківської міської ради №1913 від 25 червня 2015 року «Про затвердження звіту про оцінку майна нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 та відчуження шляхом викупу гр. ОСОБА_4 нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 », однак позивач не оскаржує вказане вище рішення Винниківської міської ради про включення такого приміщення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу. Окрім цього, під час приватизації об`єкта шляхом викупу для суборендаря вимагається надати документ про згоду орендаря на приватизацію об`єкта суборендарем, така згода була надана листом від 16 березня 2015 року. Відтак вважає, що спірні правовідносини виникли не 25 червня 2015 року у зв`язку із затвердженням звіту про оцінку майна, як вважає позивач, а з моменту надання згоди на таку приватизацію орендарем ТОВ «Гал-Дім» - 16 березня 2015 року, або прийняття відповідного рішення про включення спірного приміщення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу - 30 квітня 2015 року. Вказує, що моментом з якого позивач довідався або міг довідатися про порушення законодавства в процедурі приватизації комунального майна слід визнати 16 березня 2015 року, а отже позивачем заявлено позов поза межам строку позовної давності, клопотання про поновлення такого строку не надано. Зважаючи на наведене, просить суд врахувати сплив позовної давності.

Звертає увагу на те, що відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються зокрема речові права на об`єкти нерухомого майна, в тому числі будівлі, споруди (їх окремі частини), нежитлові приміщення (стаття 5 Закону).

Відтак вважає, що не знаходить свого підтвердження позиція позивача щодо неможливості відчужити 41/100 частини приміщення, оскільки це не є індивідуально визначена річ, бо відчужені приміщення належать до індивідуально визначеного майна. Щодо посилання позивача на реєстрацію приміщень як самостійного об`єкту лише 27 серпня 2015 року вказує, що таке не відповідає дійсності, оскільки як вбачається з долученої до позову інформації з реєстрів щодо реєстраційного номеру об`єкта нерухомого майна 668167846101, дата та час державної реєстрації 26 червня 2015 року о 16:05:20. Щодо реєстрації 27 серпня 2015 року звертає увагу на те, що це реєстрація новоствореного об`єкту, який утворився в результаті виділу частки з об`єкту, що відповідало вимогам ст. 21 Закону на час виникнення правовідносин.

Зазначає, що з аналізу ст.ст. 203, 215 ЦК України вбачається, що сторонами договору було дотримано усіх вимог в момент вчинення правочину.

Окрім наведеного вважає, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав. Зокрема вказує, що відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 7 листопада 2018, року у справі №488/5027/14-ц, постанові від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, постанові від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права. Вказує, що такий позов позивачем не був заявлений, а одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених випадках.

Крім того зазначає, що відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації, відтак задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав у частині належності права власності на спірне майно. Вказує, що замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову, як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц.

Щодо судових витрат вказує, що відповідно до умов розділу 4 договору №10/01/2019-1 від 10 січня 2019 року вартість послуг АО визначається в протоколі погодження ціпи. Так згідно протоколу погодження ціни від 6 жовтня 2021 року вартість послуг/гонорару розраховується з вартості однієї години надання правової допомоги в розмірі 1600 гривень. До розрахунку кількості годин затрачених для надання правової допомоги обліковується: час затрачений на підготовку заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, інших заяв, що мають відношення до справи; час/години необхідні для підготовки адвоката до судового/их засідання (не менше 1 год. до судового засідання), витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку (не менше 1 год.), його очікування (очікування до 1 год. розраховується як 1 год.) та безпосередню участь у судовому засіданні (тривалістю до 1 год. розраховується як 1 год., з 61 хвилини - фактичній тривалості). Зазначає, що станом на 14 листопада 2022 року ОСОБА_2 сплачено гонорар у розмірі 14400 гривень відповідно до рахунку на оплату від 1 серпня 2022 року. Додатково вказує, що докази понесених судових витрат будуть надані суду до закінчення судових дебатів у справі.

Протокольною ухвалою судового засідання 16 листопада 2022 року виключено з числа відповідачів у справі Винниківську міську раду, а також прийнято заяву про уточнення позовних вимог до розгляду.

22 листопада 2022 року до суду надійшло заперечення (відповідь) керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Ольшанецького І.В. на відзив представника відповідача Уварової У.М.

Зазначає що Галицька окружна прокуратура міста Львова не погоджується з доводами відповідача, вказаними у відзиві.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зокрема вказує, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді на підставі ст. 131-1 Конституції України та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Зазначає, що оскаржуване рішення Винниківської міської ради №1913 прийняте 25 червня 2015 року, оскаржуваний договір купівлі-продажу 41/10 частини нежитлового приміщення укладений 26 червня 2015 року, а позов у справі пред`явлений 22 червня 2018 року. Звертає увагу на те, що з моменту прийняття оскаржуваного рішення та укладення договору купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень, а також протягом усього часу розгляду даної справи у суді, ні Винниківська міська рада, ні її виконавчі органи не вжили жодних заходів, які б свідчили про намір повернути спірні приміщення у комунальну власність територіальної громади. Вказує, що нездійснення Винниківською міською радою та її виконавчими органами протягом тривалого часу жодних заходів щодо захисту майнових інтересів територіальної громади та повернення спірного нерухомого майна свідчить про наявність правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та самостійного звернення до суду з позовом, а тому твердження сторони відповідача про те, що прокурор позбавив міську раду права виступити позивачем з даним позовом є безпідставним.

Також звертає увагу на вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України щодо змісту правочину, а також те, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) таких вимог є підставою недійсності правочину. Вказує, що ч. 3 ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» встановлено заборона приватизовувати приміщення, де розміщуються бібліотеки або їх окремі частини, а стороною відповідача не спростовано того, що 41/100 частини придбаного нежитлового приміщення, не є частиною приміщення, у якому розміщена бібліотека.

Щодо строку позовної давності зауважує, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, позов пред`явлений 22 червня 2018 року, тобто в межах даного строку від дня прийняття оскаржуваного рішення та укладення оскаржуваного договору, та відтак твердження сторони відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності також є безпідставним.

Окрім того звертає увагу на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залучено до участі у справі у статусі відповідачів ухвалою від 8 вересня 2021 року, відзив на позов відправлений засобами поштового зв`язку 15 листопада 2022 року без будь-яких обґрунтувань щодо його подання на стадії судового розгляду справи, відтак вважає, що суд має вирішувати справу за наявними матеріалами.

6 грудня 2022 року представник відповідача Львівської міської ради Шевченко М.І., що діє в порядку самопредставництва юридичної особи на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, подала до суду письмові пояснення.

Вказує, що Львівська міська рада визнає позовні вимоги Галицької районної прокуратури міста Львова, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Зазначає, що право власності на нежитлове приміщення загальною площею 299,5 кв. м на АДРЕСА_1 оформлено відповідно до рішення Винниківської міської ради №213 від 20 липня 2004 року та право комунальної власності територіальної громади м. Винники в особі Винниківської міської ради на вказане нежитлове приміщення зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. 26 червня 2015 року Винниківська міська рада на підставі договору купівлі-продажу 41/100 частини нежитлового приміщення відчужила ОСОБА_4 41/100 нежитлового приміщення площею 299,5 кв.м. на АДРЕСА_1 . Відтак нежитлові приміщення, які були об`єктом купівлі-продажу за вказаним договором не є самостійним, окремим індивідуально-визначним майном, право власності на них, як на окремий об`єкт нерухомого майна, до моменту продажу, за Винниківською міською радою зареєстровано не було, розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо неї не відкрито. Оскільки право власності на нежитлові приміщення площею 124,1 кв.м. як самостійний об`єкт нерухомого майна не було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, розділ в реєстрі щодо цього об`єкту не відкривався, то приміщення площею 124,1 кв.м. не були окремим індивідуально визначеним майном, а отже не могли бути об`єктами малої приватизації відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». При цьому спірний об`єкт нерухомості був легалізований як окреме індивідуально визначене майно лише 27 серпня 2015 року, тобто вже після укладення договору купівлі, продажу, шляхом реєстрації права власності на вказані нежитлові приміщення за ОСОБА_4 .

Звертає увагу на положення ст. 21 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації права власності на спірні приміщення, відповідно до якої у разі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об`єкта скасовується, а для кожного з новостворених об`єктів нерухомого майна відкривається новий розділ і нова реєстраційна справа, кожному з таких об`єктів присвоюється новий реєстраційний номер. Вказує, що в порушення цього положення нотаріус Андрійчак О.О. відкрила новий розділ Державного реєстру і зареєструвала право власності ОСОБА_4 на нежитлове приміщення площею 124,1 кв.м. на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 718640846101), проте не закрила розділ на об`єкт нерухомого майна загальною площею 299,5 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 668167846101), що зумовило подвійну реєстрацію на один і той самий об`єкт нерухомого майна.

Також вказує, що чинне на той час законодавство, а саме ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та ч. 1 ст. 289 ГК України, передбачало можливість орендаря викупити орендоване ним майно, якщо таке право передбачено договором оренди. Однак у даному випадку ОСОБА_4 не був орендарем спірних нежитлових приміщень, а їх суборендарем, законодавством права на викуп орендованого майна суборендарем не передбачено.

Враховуючи наведене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 15 лютого 2023 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подала клопотання про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 15 лютого 2023 року в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про закриття провадження у справі відмовлено.

Протокольною ухвалою судового засідання 12 квітня 2023 року судом було зобов`язано прокурора надати інформацію стосовно спірного майна.

В судовому засіданні 19 червня 2023 року прокурор Байтала Ю.В. на вимогу суду надав ряд документів щодо переходу права власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 до ОСОБА_3 .

Протокольною ухвалою судового засідання 12 квітня 2023 року судом було зобов`язано сторони у справі надати актуальний витяг по об`єкту щодо права власності на спірне майно.

5 липня 2023 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подала на електронну адресу суду на виконання вказаної вище вимоги інформаційну довідку з ЄДППР щодо об`єкта нерухомого майна.

Окрім того аналогічну інформаційну довідку було надано в судовому засіданні 5 липня 2023 року прокурором Байталою Ю.В.

Протокольною ухвалою судового засідання 5 липня 2023 року за клопотанням керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова Ольшанецького І.В. залучено до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_3 .

В судовому засіданні 14 вересня 2023 року прокурор Байтала Ю.В. подав суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою просить: визнати незаконним та скасувати рішення Винниківської міської ради №1913 від 25 червня 2015 року «Про затвердження звіту про оцінку майна нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 та відчуження шляхом викупу ОСОБА_4 нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 »; визнати недійсним укладений між Винниківською міською радою та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу 41/100 (сорок однієї сотої) частини нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 , посвідчений 26 червня 2015 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Андрійчак О.О. за №450, та застосувати наслідки недійсності правочину; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення площею 124,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 718640846101, що зареєстроване на праві власності за ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; судові витрати стягнути солідарно з відповідачів на користь Львівської обласної прокуратури (ідентифікаційний код юридичної особи - 02910031).

Протокольною ухвалою судового засідання 14 вересня 2023 року судом прийнято уточнену позовну заяву.

23 жовтня 2023 року представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Семиренко П.Я., що діє на підставі ордеру серії ВС №1233258 від 4 жовтня 2023 року, подав до суду відзив, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю заявлених вимог.

Щодо представництва органом прокуратури інтересів держави у суді у формі самостійного пред`явлення позову посилається на ряд рішень Європейського суду з прав людини, положення Конституції України, Закону України «Про прокуратуру», правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі №905/803/18, від 25 жовтня 2019 року у справі №911/1107/18, від 20 листопада 2019 року у справі №911/1110/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, а також ряді інших постанов. Зокрема зазначає, що прокурору для звернення до суду з позовом достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. При цьому з наявних матеріалів справи вбачається, що прокурор не звергався до Винниківської міської ради та/або Львівської міської ради з питання належного реагування на порушення відповідачами інтересів територіальної громади внаслідок протиправного, на думку позивача, вилучення нерухомого майна з розпорядження цієї громади, до подачі позовної заяви до суду, як того передбачає норма ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Зазначає, що з поданої до суду позовної заяви вбачається, що прокурор не навів достатніх обґрунтувань існування порушення інтересів держави оспорюваним рішенням органу місцевого самоврядування та оспорюваним правочином (договором купівлі-продажу, нерухомого майна) та не довів, що захист інтересів у цій сфері не здійснює або неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування (відповідач). Окрім того вказує, що у даній справі прокурор пред`явив позов в інтересах держави, відповідачем при цьому визначивши Винниківську міську раду (правонаступником якої є Львівська міська рада), а отже, позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Львівської міської ради). Відтак на думку відповідача у даному випадку має місце поєднання в одній особі позивача і відповідача, що у свою чергу унеможливлює наявність спору.

Щодо правових підстав звернення прокурором з позовом до суду також звертає увагу на те, що у рішенні 20-ї сесії Винниківської міської ради від 30 квітня 2015 року № 1822, яким було надано нежитловим приміщенням (в плані позначені цифрами І, ІІ, V, VI, VII), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 124,1 кв.м. статусу об`єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу, вказані нежитлові приміщення були визначені як окремі об`єкти нерухомого майна. Зазначає, що вказане рішення Винниківської міської ради набуло у встановленому законом порядку чинності, ніким не оспорювалося та в подальшому було реалізовано шляхом його виконання (відбувся викуп приміщень орендарями). Посилається на положення Закону України «Про місцеве самоврядування», в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин, вказуючи, що у даному випадку єдиним уповноваженим органом, який мав право приймати рішення щодо визначення переліку об`єктів, які підлягають приватизації, була Винниківська міська рада, а повноваження щодо відчуження комунального майна, у тому числі в порядку малої приватизації шляхом викупу, відносилися до її дискреційних повноважень. Окрім того звертає увагу на те, що предметом договору від 20 липня 2004 року, укладеного між КП «Управління ресурсів м. Винники» та централізованою бібліотечною системою для дорослих м. Львова, є оренда нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Винники, вул. Галицька, 49 загальною площею 175,4 кв.м. Ідентичним є предмет договору оренди укладеного між тими самими сторонами 5 липня 2005 року та посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В. Поряд з цим предметом договору від 21 травня 2012 року укладеного між Винниківською міською радою та ТОВ «Гал-Дім» є оренда нежитлових приміщень, позначених в плані цифрами І, ІІ, V, VI, VII, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 124,1 кв.м. Тобто у даному конкретному випадку об`єктом приватизації були приміщення, в яких не розміщувалася бібліотека. Натомість спірні приміщення, які були передані ТОВ «Гал-Дім», згідно умов договору оренди були відокремленими від приміщень бібліотеки та використовувалися для розміщення кафе-бару. В контексті наведеного наголошує, що згідно з Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» саме місцевим радам надано право визначати способи малої приватизації та визначати переліки об`єктів, що підлягають приватизації.

Також вважає необґрунтованим твердження прокурора щодо неналежності суб`єкту, який набув право на спірні приміщення внаслідок їхнього викупу, оскільки позивачем не враховано, що і ТОВ «Гал-Дім» і ОСОБА_4 на момент приватизації спірних приміщень перебували у статусі орендарів таких приміщень на підставі укладених договорів оренди і суборенди. Крім того позивачем залишено поза увагою, що статус суборендаря за своїм змістом є ідентичним статусу орендаря з огляду на однаковий (тотожний) обсяг прав і обов`язків, який виникає на підставі факту отримання у користування одного й того ж самого нерухомого майна. При цьому звертає увагу на наявну в матеріалах справи заяву від 16 березня 2015 року, в якій ТОВ «Гал-Дім» не заперечило проти реалізацією ОСОБА_4 свого права як фактичного орендаря майна на його викуп.

Відтак зазначає, що оскільки відповідач вважає, що оспорюване прокурором рішення Винниківської міської ради №1913 від 25 червня 2015 року прийнято Винниківською міською радою у спосіб та в межах повноважень передбачених законодавством і підстави для його скасування відсутні, то й інші заявлені позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, які є похідними від первісної позовної вимоги, не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 23 жовтня 2023 року представник відповідача Львівської міської ради - Шевченко М.І. подала до суду пояснення, аналогічні поданим до суду 6 грудня 2022 року, згідно з якими просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі зазначаючи, що Львівська міська рада визнає позовні вимоги Галицької районної прокуратури міста Львова, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

25 жовтня 2023 року керівник Галицької окружної прокуратури м. Львова Ольшанецький І.В. подав до суду відповідь на відзив у якому вказує, що не погоджується з доводами відповідача, зазначеними у відзиві представника відповідача Уварової Т.С.

Зокрема посилається на положення Конституції України, Закону України «Про прокуратуру», та вказує, що поняття «державний інтерес» у сталій практиці Верховного Суду є оціночним поняттям. Зазначає, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення щодо розпорядження нерухомим майном, цей орган, який мав би виступати представником місцевого самоврядування та реалізовувати відповідне цивільне право в межах компетенції, визначеної законом, виступає порушником речових прав (територіальної громади), як дійсного власника, що об`єктивно унеможливлює звернення цього ж органу до суду за захистом порушених прав. Саме для того, щоб такі порушені права не залишились без захисту, прокурору надано право звертатись до суду в інтересах держави у якості самостійного позивача у випадку, коли єдиний орган, уповноважений на представництво інтересів держави у спірних правовідносинах, є відповідачем у справі. Відтак оскільки Винниківська міська рада (правонаступник - Львівська міська рада), як орган місцевого самоврядування, яка зобов`язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у даному випадку сама порушила закон, що виразилось у прийнятті оскаржуваного рішення та укладення договору купівлі-продажу спірного майна, а відтак, у даному випадку, міська рада виступає відповідачем по справі, що процесуально позбавляє її можливості бути позивачем.

Також звертає увагу на те, що у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 вересня 2020 року (справа № 921/341/19); від 7 квітня 2021 року (справа №922/708/19), постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року (справа №698/119/18) судом зазначено, що у разі коли у позовній заяві прокурор визначив орган державної влади одним із співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконними та скасування його рішень, помилковими є висновки судів про неможливість захисту прокурором інтересів держави самостійно за вимогами, які він заявив, оскільки відсутній орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (цей орган не може бути одночасно і позивачем, і відповідачем).

Зазначає, що оскаржуване рішення Винниківської міської ради №1913 прийняте 25 червня 2015 року, оскаржуваний договір купівлі-продажу 41/100 частини нежитлового приміщення укладений 26 червня 2015 року, позов у справі пред`явлений 22 червня 2018 року, з моменту прийняття оскаржуваного рішення та укладення договору, а також протягом усього часу розгляду даної справи у суді, ні Винниківська міська рада, ні її виконавчі органи не вжили жодних заходів, які б свідчили про намір повернути спірні приміщення у комунальну власність територіальної громади. Вважає, що нездійснення Винниківською міською радою та її виконавчими органами протягом тривалого часу жодних заходів щодо захисту майнових інтересів територіальної громади та повернення спірного нерухомого майна свідчить про наявність правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та самостійного звернення до суду з позовом. При цьому зазначає, що у вказаній статті Закону не встановлено обов`язку для прокурора, який є самостійним позивачем у справі та здійснює захист порушених прав невизначеного кола осіб - територіальної громади, попередньо, перед звернення до суду, повідомляти про це відповідача (орган місцевого самоврядування).

Також звертає увагу на те, що спірні нежитлові приміщення виділені та зареєстровані як окремий об`єкт нерухомого майна вже після набуття їх у власність ОСОБА_4 на підставі оскаржуваного рішення №1913 від 25 червня 2015 року та договору купівлі-продажу 41/100 (сорок однієї сотої) частини нежитлового приміщення. Вважає, що відповідачами не спростовано доводів позивача щодо незаконного відчуження спірних приміщень та порушення вимог ч. 3 ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

В судовому засіданні 30 листопада 2023 року прокурор Байтала Ю.В., вимоги позову підтримав в редакції заяви про уточнення позовних вимог з мотивів, викладених у позові та інших заявах по суті, просив задовольнити позовні вимоги, щодо ухвалення рішення у за відсутності учасників, що не з`явились в судове засідання не заперечив.

Представник відповідача ОСОБА_3 Семиренко П.Я. в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з мотивів, викладених у відзиві, в задоволенні позову просив відмовити.

Відповідач Львівська міська рада в судове засідання 30 листопада 2023 року явку свого представника не забезпечила, представник даного відповідача ОСОБА_7 подала 30 листопада 2023 року на електронну адресу суду клопотання про проведення даного судового засідання у відсутності представника Львівської міської ради, згідно з яким позов визнають в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та треті особи в судове засідання 30 листопада 2023 року, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, також не з`явились, явку представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду не подали.

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання та завершити розгляд справи у відсутності учасників, що не з`явились в таке.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому відповідно з ч. 2 ст. 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Зокрема частиною 3 ст. 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках до суду з позовною заявою звертається прокурор, бере участь у розгляді справ за його позовами.

Положеннями ч. 5 даної статті Кодексу визначено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому у відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так пунктами 2, 4 та 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в тому числі визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, а також визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Судовим розглядом встановлено, що згідно з рішенням виконавчого комітету №213 від 20 липня 2004 року «Про оформлення права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 » Винниківською міською радою було вирішено звернутись до Львівського обласного комунального бюро інвентаризації та експертної оцінки про оформлення права власності на нежитлове приміщення загальною площею 299,5 кв.м., що розташовано на АДРЕСА_1 , за територіальною громадою м. Винники в особі Винниківської міської ради (т. 1 а.с. 10).

Як вбачається з відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, 30 серпня 2004 року право власності на вказане нежитлове приміщення було зареєстровано за територіальною громадою м. Винники в особі Винниківської міської ради на підставі свідоцтва про право власності від 30 серпня 2004 року на підставі зазначеного вище рішення (т. 1 а.с. 33-34).

Рішенням виконавчого комітету Винниківської міської ради №219 від 20 липня 2004 року доручено Комунальному підприємству «Управління ресурсів м. Винники» укласти з Львівською централізованою бібліотечною системою для дорослих м. Львова договір оренди нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 175,4 кв.м. для бібліотеки філії 34 терміном на 20 років (т. 1 а.с. 11).

20 липня 2004 року Комунальним підприємством «Управління ресурсів м. Винники» укладено з централізованою бібліотечною системою для дорослих м. Львова договір оренди комунального майна територіальної громади м. Винники, відповідно до якого передано орендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 175,4 кв.м. для використання його для бібліотеки строком до 20 липня 2024 року (т. 1 а.с. 12-14).

5 липня 2005 року між Комунальним підприємством «Управління ресурсів м. Винники» та Львівською централізованою бібліотечною системою для дорослих м. Львова укладено договір оренди нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В., відповідно до умов якого орендодавцем на підставі рішення №219 виконавчого комітету Винниківської міської ради від 20 липня 2004 року передано орендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення, позначене на плані літерою «А-1», загальною площею 175,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Об`єкт оренди використовується для бібліотеки. Термін оренди до 20 липня 2024 року (т. 1 а.с. 15-18).

21 травня 2012 року Винниківською міською радою укладено з ТОВ «Гал-Дім», договір оренди нежитлових приміщень м. Винники, відповідно до умов якого передано орендареві в строкове платне користування нежитлові приміщення (в плані позначені цифрами І, ІІ, V, VI, VII), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 124,1 кв.м. для використання його для розміщення кафе-бару строком до 20 травня 2015 року (т. 1 а.с. 19-21). Пунктом 4.3.2 даного договору орендарю було надано право приватизувати об`єкт оренди шляхом викупу у випадку внесення даного об`єкту оренди до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу. А пунктом 4.3.3 такого - право за відома орендодавця укладати договір суборенди на дані приміщення. Договір зареєстрований у журналі реєстрації договорів оренди комунального майна територіальної громади м. Винники за №01-05-12 від 21 травня 2012 року.

3 березня 2015 року ТОВ «Гал-Дім» подало до Винниківської міської ради заяву про намір укласти договір суборенди нежитлових приміщень, що перебувають у користуванні на підставі договору оренди від 21 травня 2012 року, якою повідомило про намір передати об`єкт оренди в суборенду ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 97).

10 березня 2015 року ТОВ «Гал-Дім» укладено з ОСОБА_4 договір суборенди нежитлових приміщень м. Винники, яким передано суборендареві в строкове платне користування нежитлові приміщення (в плані позначені цифрами І, ІІ, V, VI, VII), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 124,1 кв.м. для використання його для розміщення кафе-бару строком до моменту закінчення дії основного договору оренди №01-05-12 від 21 травня 2012 року (т. 1 а.с. 22-24). Пунктом 4.3.3 даного договору суборендарю також було надано право приватизувати об`єкт оренди шляхом викупу у випадку внесення даного об`єкту оренди до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу та за умови письмової згоди на викуп від орендаря.

11 березня 2012 року ТОВ «Гал-Дім» подало до Винниківської міської ради заяву, якою повідомило про укладення вказаного вище договору суборенди приміщення (т. 1 а.с. 102).

16 березня 2015 року ТОВ «Гал-Дім» та ОСОБА_4 подали до Винниківської міської ради спільну заяву, якою просили продовжити термін дії основного договору оренди приміщень та надати дозвіл ОСОБА_4 на приватизацію вказаних нежитлових приміщень шляхом викупу. Даною заявою ТОВ «Гал-Дім» як орендар таких приміщень надав згоду на їх приватизацію шляхом викупу ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 103).

Рішенням сесії Винниківської міської ради №1822 від 30 квітня 2015 року включено до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу об`єкт майна територіальної громади м. Винники, а саме нежитлові приміщення (в плані позначені цифрами І, ІІ, V, VI, VII), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 124,1 кв.м. Даним рішенням продовжено термін дії договору оренди нежитлових приміщень №01-05-12 від 21 травня 2012 року терміном на 1 рік та надано згоду на виготовлення документації на приватизацію вказаних нежитлових приміщень шляхом викупу ТОВ «Гал-Дім» (т. 1 а.с. 26).

2 червня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Винниківської міської ради з заявою про затвердження звіту про оцінку майна на нежитлові приміщення та надання йому дозволу на викуп даного приміщення (т. 1 а.с. 105).

25 червня 2015 року рішенням сесії Винниківської міської ради №1913 затверджено звіт про оцінку майна на нежитлові приміщення (підвал), загальною площею 124,1 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1 , що виконаний ПП «Експерт-Тур-Проект» на суму 276000 гривень з ПДВ. Даним рішенням вирішено відчужити шляхом викупу нежитлові приміщення (в плані позначені цифрами І, ІІ, V, VI, VII), загальною площею 124,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , за 276000 гривень з ПДВ, шляхом укладення з ОСОБА_4 договору купівлі-продажу таких (т. 1 а.с. 27).

26 червня 2015 року Територіальною громадою м. Винники в особі Винниківської міської ради та ОСОБА_4 укладено договір купівлі продажу 41/100 частини нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Андрійчак О.О. за №450, яким продавець передав у власність покупця 41/100 частини нежитлового приміщення, загальною площею 299,5 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , а саме приміщення І/18,0 кв.м., ІІ/23,7 кв.м., VІ/33,9 кв.м., V/24,1 кв.м., VІІ/24,4 кв.м., загальною площею 124,1 кв.м. (т. 1 а.с. 28-30).

Згідно з Інформацією з реєстрів 26 червня 2015 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Андрійчак О.О. зареєстровано право власності на нежитлового приміщення, загальною площею 299,5 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та присвоєно даному майну реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 668167846101. 10 липня 2015 року вказаним приватним нотаріусом в межах того ж розділу внесено до реєстру зміни щодо розміру частки, належної територіальній громаді м. Винники з 1 на 59/100, а також зареєстровано за ОСОБА_4 право власності на 41/100 частину вказаного нежитлового приміщення, а саме приміщення І/18,0 кв.м., ІІ/23,7 кв.м., VІ/33,9 кв.м., V/24,1 кв.м., VІІ/24,4 кв.м., площею 124,1 кв.м. (т. 1 а.с. 31-33).

17 серпня 2015 року ФОП ОСОБА_8 було надано висновок №1/13 про технічну можливість виділення приміщення підвального поверху, загальною площею 124,1 кв.м. в будівлі літ. А-1 на АДРЕСА_1 в самостійний об`єкт нерухомого майна.

Також 17 серпня 2015 року ФОП ОСОБА_8 було виготовлено технічний паспорт на нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 299,9 кв.м, з якого вбачається що приміщення знаходяться на 1-му поверсі та в підвалі, приміщення І площею 18,0 кв.м., ІІ площею 23,7 кв.м., V площею 24,1 кв.м., VІ площею 33,9 кв.м. та VІІ площею 24,4 кв.м. розташовані в підвалі

19 серпня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до міського голови м. Винники з листом щодо надання дозволу на виділ належної йому частки в самостійний об`єкт нерухомого майна та присвоєння йому адреси: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 116).

Рішенням виконавчого комітету Винниківської міської ради №201 від 20 серпня 2015 року надано дозвіл ОСОБА_4 на виділ частки (41/100) приміщень підвальн6ого поверху, а саме приміщення І/18,0 кв.м., ІІ/23,7 кв.м., V/24,1 кв.м., VІ/33,9 кв.м., VІІ/24,4 кв.м., загальною площею 124,1 кв.м. в буд. АДРЕСА_1 у самостійний об`єкт нерухомого майна, присвоєно даним нежитловим приміщенням нову поштову адресу: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 119).

З Інформації з реєстрів вбачається, що 27 серпня 2015 року державним реєстратором Львівського міського управління юстиції Трубою О.М. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_4 на нежитлове приміщення загальною площею 124,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , присвоєно такому реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 718640846101, розмір частки: 1 (т. 1 а.с. 35-36).

22 червня 2018 року заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №1 Ваврик В. звернувся до суду з даним позовом (т. 1 а.с. 37-38).

27 червня 2018 року ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_3 договір дарування нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Андрійчак О.О., зареєстрований в реєстрі за №709. Відповідно до даного договору ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_3 прийняла у дар нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 124,1 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 718640846101 (т. 3 а.с. 21-22).

16 квітня 2019 року відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер, що стверджується актовим записом про смерть №292 від 17 квітня 2019 року (т. 1 а.с. 197).

Після смерті ОСОБА_4 приватним нотаріусом Андрійчак О.О. було заведено спадкову справу №15/2019 (номер у Спадковому реєстрі 64839970) та 3 жовтня 2019 року до неї звернулися з заявами про прийняття спадщини син померлого ОСОБА_1 та дочка - ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 206). Відомості про видачу спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину в матеріалах справи відсутні.

Ухвалою №8 1-шої сесії 8-го скликання Львівської міської ради від 29 грудня 2020 року вирішено припинити шляхом приєднання до Львівської міської ради юридичну особу Винниківську міську раду. Встановлено, що Львівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків вказаної місцевої ради (т. 2 а.с. 73).

Також ухвалою №6 1-шої сесії 8-го скликання Львівської міської ради від 29 грудня 2020 року визначено Львівську міську територіальну громаду правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, територія яких включена до території Львівської міської територіальної громади, в тому числі Винниківської (т. 2 а.с. 74).

5 січня 2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про прийняття рішення про припинення юридичної особи Винниківської міської ради у зв`язку з реорганізацією, а саме приєднанням.

Наказом генерального прокурора №39 від 17 лютого 2021 року затверджено перелік і територіальну юрисдикцію окружних прокуратур та зобов`язано керівників обласних прокуратур зокрема організувати здійснення заходів щодо початку роботи окружних прокуратур, приймання-передачу справ місцевих прокуратур (т. 2 а.с. 51-52).

Згідно з затвердженим вказаним наказом переліком м. Винники, що входить до Львівської міської територіальної громади, віднесено до територіальної юрисдикції Галицької окружної прокуратури м. Львова (т. 2 а.с. 59).

Наказом генерального прокурора №39 від 17 лютого 2021 року днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15 березня 2021 року (т. 2 а.с. 67).

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №338007483 від 5 липня 2023 року, на даний час власником спірного майна, а саме нежитлових приміщень площею 124,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 718640846101, є ОСОБА_3 (т. 3 а.с. 40).

Звертаючись до суду з позовом прокурор посилається на те, що рішення Винниківської міської ради №1913 від 25 червня 2015 року, яким надано дозвіл на відчуження ОСОБА_4 шляхом викупу нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 , було видано всупереч вимогам чинного законодавства та відтак договір купівлі-продажу зазначеного майна є незаконним та підлягає скасуванню з застосуванням наслідків недійсності правочину, а саме скасування реєстрації права власності на вказані нежитлові приміщення за поточним власником таких.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), Законами України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про приватизацію державного майна», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Водночас, в першу чергу у зв`язку з запереченнями представників відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо права прокурора на звернення до суду з даним позовом в інтересах держави суд звертає увагу на наступне.

Так оцінка аналогічним аргументам представника відповідача ОСОБА_2 вже надавалась судом в ухвалі від 15 лютого 2023 року, якою було відмовлено у закритті провадження у справі з зазначених підстав.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Зокрема ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

При цьому згідно зі ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній на час подання позову, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зокрема як вказує Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 20 липня 2022 року у справі №910/5201/19, держава може вступати в цивільні (господарські) та адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цих правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Також Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що і в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з абзацами першим - третім частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновки, що суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу влади, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII, застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункти 50, 51 указаної постанови).

У Рішенні № 3-рп/99 від 8 квітня 1999 року, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», Конституційний Суд України у процесі дослідження встановив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, пункт 35).

При цьому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 урегульовуючи розбіжності у викладених раніше правових позиціях вказала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Суд зазначив, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так в ухвалі від 15 лютого 2023 року судом було взято до уваги те, що звертаючись до суду з даним позовом прокурор вказав, що дії Винниківської міської ради по прийняттю оскаржуваного рішення та укладенню спірного договору купівлі-продажу підривають матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якими, в тому числі, є доходи місцевих бюджетів, нерухоме майно, що перебуває у власності територіальної громади міста, чим завдають шкоди інтересам держави, відтак підставою для представництва інтересів держави шляхом подання позову, є неправомірне вибуття з власності територіальної громади м. Винник спірних нежитлових приміщень, що у свою чергу призвело до заподіяння шкоди інтересам держави. При цьому прокурор зазначав, що позов заявлено заступником керівника Львівської місцевої прокуратури №1 самостійно, оскільки Винниківська міська рада, яка уповноважена представляти інтереси територіальної громади м. Винник, приймаючи оскаржуване рішення та укладаючи оспорюваний договір, діяла всупереч інтересів громади та з порушенням вимог чинного законодавства.

Однак суд звертає увагу на те, що на даний час склад учасників судового процесу змінився, прокурор не заперечує тієї обставини, що перед зверненням до суду з даним позовом він не звертався до Винниківської міської ради в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», посилаючись зокрема на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 вересня 2020 року (справа № 921/341/19); від 7 квітня 2021 року (справа №922/708/19), постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року (справа №698/119/18), згідно з якими у разі визначення прокурором у позовній заяві органу державної влади одним із співвідповідачів у справі та заявлення вимоги про визнання незаконними та скасування його рішень висновки судів про неможливість захисту прокурором інтересів держави самостійно є помилковими, оскільки відсутній орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (цей орган не може бути одночасно і позивачем, і відповідачем).

Водночас, як встановлено судом під час розгляду справи, право власності на спірні нежитлові приміщення ще до відкриття провадження у справі (12 липня 2018 року) перейшло від первісного відповідача ОСОБА_4 до особи, що не була стороною оспорюваного договору та жодним чином не брала участі в поданні документів для ухвалення Винниківською міською радою оскаржуваного рішення - ОСОБА_3 , яка на даний час вважається добросовісним набувачем. Вимоги про оскарження договору дарування ОСОБА_3 зазначених нежитлових приміщень прокурором не заявлялось, хоч він і просить скасувати державну реєстрацію права власності за останньою на спірні приміщення. При цьому оскільки спірні нежитлові приміщення вибули з власності ОСОБА_4 ще за життя останнього, відтак такі не входили до складу спадкового майна та даний спір не стосується прав та інтересів його правонаступників.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 у постанові від 30 січня 2019 року зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати останню правову позицію Великої Палати.

Зокрема слід зауважити, що відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 7 листопада 2018, року у справі №488/5027/14-ц, постанові від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, постанові від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права.

Аналогічна позиція викладена зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц, в якій зокрема Львівська місцева прокуратура №2 зверталась з позовом в інтересах Львівської міської ради про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності.

Суд звернув увагу на те, що частиною першою статті 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності.

Згідно із частиною п`ятою статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

У вказаному спорі відповідач також одержав спірне майно за безвідплатними договорами - договорами дарування, у зв`язку з чим Велика Палата Верховного Суду звернула увагу та те, що відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Отже, в разі безвідплатного набуття майна в особи, яка не мала права його відчужувати, власник на підставі статті 387 ЦК України має право витребувати його від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, незалежно від добросовісності останньої.

Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Частинами першою, другою статті 388 ЦК України встановлений перелік випадків, коли власник має право на витребування майна від добросовісного набувача за відплатним договором. Водночас з огляду на висновок про безвідплатність набуття майна зазначені норми не підлягають застосуванню у цій справі.

Натомість застосовується стаття 387 ЦК України, відповідно до якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Тому Велика Палата Верховного Суду вважала, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позову в частині витребування спірного майна із чужого незаконного володіння.

При цьому Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що відповідно до усталеної практики якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, первісно даний позов було пред`явлено заступником керівника Львівської місцевої прокуратури №1 зокрема до Винниківської міської ради, оскільки такою було винесено рішення №1913 від 25 червня 2015 року «Про затвердження звіту про оцінку майна нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 та відчуження шляхом викупу ОСОБА_4 нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 », яке прокурор просить визнати незаконним та скасувати, а також остання була стороною укладеного з ОСОБА_4 договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, яке прокурор також просить визнати недійсним.

В подальшому ухвалою №8 1-шої сесії 8-го скликання Львівської міської ради від 29 грудня 2020 року вирішено припинити шляхом приєднання до Львівської міської ради Винниківську міську раду. Встановлено, що Львівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків вказаної місцевої ради (т. 2 а.с. 73). Також ухвалою №6 1-шої сесії 8-го скликання Львівської міської ради від 29 грудня 2020 року визначено Львівську міську територіальну громаду правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, територія яких включена до території Львівської міської територіальної громади, в тому числі Винниківської (т. 2 а.с. 74).

Окрім того наказом генерального прокурора №39 від 17 лютого 2021 року затверджено перелік і територіальну юрисдикцію окружних прокуратур та зобов`язано керівників обласних прокуратур зокрема організувати здійснення заходів щодо початку роботи окружних прокуратур, приймання-передачу справ місцевих прокуратур (т. 2 а.с. 51-52). Згідно з затвердженим вказаним наказом переліком м. Винники, що входить до Львівської міської територіальної громади, віднесено до територіальної юрисдикції Галицької окружної прокуратури м. Львова (т. 2 а.с. 59). Наказом генерального прокурора №39 від 17 лютого 2021 року днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15 березня 2021 року (т. 2 а.с. 67).

У зв`язку з наведеним вище протокольними ухвалами судового засідання 7 червня 2022 року вирішено вважати Галицьку окружну прокуратуру міста Львова позивачем у справі як правонаступника Львівської місцевої прокуратури №1, а також залучено до участі у справі як співвідповідача Львівську міську раду як правонаступника Винниківської міської ради, а протокольною ухвалою судового засідання 16 листопада 2022 року Винниківську міську раду виключено з числа відповідачів у справі.

Аналізуючи обставини, що склались у даній справі слід зауважити, що дійсно в первісній редакції позову, що пред`являвся прокурором до Винниківської міської ради та ОСОБА_4 , прокурором не пред`явлено віндикаційного позову, оскільки він не є власником спірного майна, натомість таким власником була Винниківська міська рада як представник територіальної громади м. Винники, однак з позовом в її інтересах чи інтересах територіальної громади м. Винники прокурор не звертається. Вказаний позов, як описано вище, не стосується прав і обов`язків правонаступників первісного відповідача ОСОБА_4 , оскільки як встановлено судом і описано вище, при відкритті провадження у справі власником майна вже була ОСОБА_3 . Інформацію про власника спірного нерухомого майна на момент звернення з позовом, відкриття провадження у справі, підготовчого провадження, прокурор міг отримати з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, однак належного власника нерухомого майна ним встановлено не було, у зв`язку з чим було сформульовано позовні вимоги, що не забезпечують належного захисту порушеного права.

Крім того, прокурор не звертався до Винниківської міської ради в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про усунення порушень виявлених на його думку вимог чинного законодавства. На даний час правонаступником всього майна, прав та обов`язків Винниківської територіальної громади є Львівська міська рада, якій відповідно мало б належати право на пред`явлення віндикаційного позову до ОСОБА_3 , при цьому Львівська міська рада позовні вимоги визнає, а відтак дійсно бажає захистити права та інтереси територіальної громади. Однак інші відповідачі у справі відносно задоволення позовних вимог заперечують. Водночас у зв`язку з тим, що прокурором при пред`явленні позову було визначено Винниківську міську раду як відповідача, Львівська міська рада у даній справі як правонаступник прав та обов`язків останньої також набула аналогічного процесуального статусу, а відтак позбавлена можливості в рамках даного спору пред`явити відповідну вимогу для належного захисту прав та інтересів, в тому числі вжитті заходів для ефективного захисту можливого порушеного права щодо захисту майнових інтересів територіальної громади та повернення спірного нерухомого майна.

З врахуванням наведеного вище, оскільки обраний прокурором спосіб захисту порушеного права з врахуванням існуючих на даний час обставин і обставин, які існували на момент відкриття провадження у справі, проведення підготовчого провадження та судового розгляду, є неефективним, а для належного захисту інтересів держави йому в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» необхідно було спершу звернутись до Винниківської міської ради, на даний час вже до Львівської міської ради, для усунення можливих порушень чинного законодавства, або пред`явлення органом місцевого самоврядування відповідного позову, або ж пред`явлення позову від його імені у випадку не усунення можливих виявлених порушень чинного законодавства самим органом місцевого самоврядування, що прокурором зроблено не було, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки сформульовані прокурором позовні вимоги при зверненні з позовом до суду та подальшим уточненням позовних вимог не забезпечать належного захисту можливого порушеного права, об`єкт нерухомого майна не повернеться попередньому власнику.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи та в судових засіданнях, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи, норм матеріального права та процесуального закону, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Оскільки суд прийшов до переконання про повну відмову в задоволенні позову, відтак з урахуванням вимог ч. 2 ст. 164 ЦПК України судові витрати позивачу не відшкодовуються. Щодо судових витрат відповідачів, то питання розподілу таких судом не вирішується, оскільки доказів їх понесення відповідачами суду на час ухвалення рішення не надано.

Крім того, у відповідності до положень ч. 9 ст. 158 ЦПК України вжиті ухвалою суду від 18 липня 2018 року заходи забезпечення позову, якою накладено арешт на: нежитлові приміщення, площею 124,1 кв.м., що знаходяться на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 718640846101, номер запису про право власності - 11066317); 41/100 (сорок одну соту) частини нежитлового приміщення площею 299,5 кв.м., що знаходиться на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 668167846101, номер запису про право власності - 10359998), слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 81, 82, 141, 258, 265, 273 ЦПК України, суд,-

постановив:

в задоволенні позову заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Львівської міської ради, ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Андрійчак Ольга Олексіївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гал-Дім» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення - відмовити.

Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 18 липня 2018 року про накладення арешту на: нежитлові приміщення, площею 124, 1 кв. м., що знаходяться на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 718640846101, номер запису про право власності - 11066317); 41/100 (сорок одну соту) частини нежитлового приміщення площею 299,5 кв.м., що знаходиться на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 668167846101, номер запису про право власності - 10359998) - скасувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Галицька окружна прокуратура міста Львова, місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. Ак. Богомольця, 9, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України Львівської обласної прокуратури 02910031.

Відповідачі: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

Львівська міська рада, місцезнаходження: 79008, Львів, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04055896;

ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Андрійчак Ольга Олексіївна, місцезнаходження: АДРЕСА_4;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гал-Дім», місцезнаходження: 79495, м. Львів-Винники, вул. Стрілецька, 4-Б/2, ідентифікаційний номер 32800891.

Суддя: Стрепко Н.Л.