ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/23/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.
Справа розглядається в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КАПІТАЛ ІМІДЖ ГРУП
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2023, повний текст якого складено та підписано 26.06.2023
у справі №915/23/23
за позовом Фермерського господарства ,,ГЛИНЯНИЙ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповід альністю ,,КАПІТАЛ ІМІДЖ ГРУП
про: стягнення коштів в сумі 225 993, 40 грн,-
головуючий суддя Олейняш Е.М.
місце прийняття рішення: Господарський суд Миколаївської області
ВСТАНОВИВ:
У січні 2023 року Фермерське господарство ,,ГЛИНЯНИЙ звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КАПІТАЛ ІМІДЖ ГРУП про стягнення з останнього попередньої оплати в загальній сумі 225 993, 40 грн.
Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки № 34 від 12.04.2021 в частині своєчасної поставки товару на суму 225 993, 40 грн., внаслідок чого порушені права позивача.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2023 року по справі №915/23/23 (суддя Олейняш Е.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛ ІМІДЖ ГРУП" на користь позивача Фермерського господарства "ГЛИНЯНИЙ": 225 933, 40 грн. - попередньої оплати; 2 711, 20 грн. - витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю позивачем належними та допустимими доказами факту неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо поставлення товару за укладеним з договором поставки, Разом з тим, оскільки позивачем при розрахунку допущено арифметичну помилку та заявлено до стягнення 225 993, 40 грн., суд дійшов, що позовна вимога про стягнення попередньої оплати підлягає частковому задоволенню у розмірі 225 933, 40 грн.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ,,КАПІТАЛ ІМІДЖ ГРУП звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2023 по справі №915/23/23, в позові відмовити.
Заявник апеляційної інстанції вказує, що 15.06.2022 ТОВ «КАПІТАЛ ІМІДЖ ГРУП» поставив ФГ «ГЛИНЯНИЙ» паливо дизельне Євро EN 59010ppm, що відповідає вимогам ДСТУ 7688-2015, ДП-Євро5-ВО у кількості 3 765 л та 2 355 л на суму 225 933, 40 грн. та 148 365, 00 грн. відповідно, а всього на суму 374 298, 40 грн. Фермерське господарство «ГЛИНЯНИЙ» відмовилось підписати ТТН та видаткові накладні № 98 та № 101 від 15.06.2022, при цьому дизельне пальне прийняло без претензій. Отже, на даний час заборгованість ФГ "ГЛИНЯНИЙ" перед ТОВ «КАПІТАЛ ІМІДЖ ГРУП» становить 148 365, 00 грн.
На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи апелянтом було подано:
-підписаний відповідачем ТОВ «КАПІТАЛ ІМІДЖ ГРУП» акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2022 по 16.11.2022, відповідно до якого заборгованість ФГ "ГЛИНЯНИЙ" на користь ТОВ «КАПІТАЛ ІМІДЖ ГРУП» становить 148 365,00 грн.;
- підписані відповідачем ТОВ «КАПІТАЛ ІМІДЖ ГРУП» видаткова накладна №98 від 15.06.2022 на суму 225 933,40 грн. про поставку дизельного палива в кількості 3 765 по договору №34 від 12.04.2021 та видаткова накладна №101 від 15.06.2022 на суму 148 365,00 грн. на поставку дизельного палива в кількості 2 355 л по договору №44 від 03.06.2020;
- підписані відповідачем ТОВ «КАПІТАЛ ІМІДЖ ГРУП» акти прийому-передачі від 15.06.2022;
- підписані відповідачем ТОВ «КАПІТАЛ ІМІДЖ ГРУП» товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) №2 від 15.06.2022, №6 від 15.06.2022;
-письмові вимоги від 19.07.2022 від 10.08.2022, від 25.11.2022 адресовані ФГ "ГЛИНЯНИЙ" про сплату заборгованості та підписання документів разом з доказами направлення на адресу ФГ "ГЛИНЯНИЙ" (опис вкладення до листа, поштові квитанції, поштові накладні).
Таким чином, апелянт вважає, що факт отримання товару позивачем підтверджено у відповідності до положень договору, підписаним сторонами та направленими в бік позивача вимог щодо оплати боргу та підписанням ТТН. Докази на які посилається апелянт знаходяться в матеріалах справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КАПІТАЛ ІМІДЖ ГРУП про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю ,,КАПІТАЛ ІМІДЖ ГРУП строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2023 року у справі № 915/23/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КАПІТАЛ ІМІДЖ ГРУП на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2023, повний текст якого складено та підписано 26.06.2023 у справі №915/23/23. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КАПІТАЛ ІМІДЖ ГРУП ухвалено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу ФГ "ГЛИНЯНИЙ" просило рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2023 по справі №915/23/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Крім того, у прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу ФГ "ГЛИНЯНИЙ" сформульовано клопотання про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КАПІТАЛ ІМІДЖ ГРУП витрату на професійну правничу допомогу понесені в ході апеляційного провадження в розмірі 10 000 грн.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, 12.04.2021 між ТОВ «КАПІТАЛ ІМІДЖ ГРУП» (постачальник) та ФГ «ГЛИНЯНИЙ» (покупець) було укладено договір поставки № 34 відповідно до умов якого постачальник зобов`язується на протязі дії договору поставляти та передавати у власність покупця нафтопродукти в кількості, по цінам та у строки, що остаточно погоджуються сторонами у відповідності з рахунками або накладними (перелік на поставку), що є невід`ємною частиною даного договору та в асортименті (за номенклатурою), окремими партіями, що передбачено в додатках до даного договору, в подальшому Товар, а покупець зобов`язується прийняти товар від продавця та оплатити його вартість на умовах даного договору (п.1.1 Договору від 12.04.2021р.).
Відповідно до п. 1.2 договору загальний обсяг товару, що поставляється за цим договором, визначається протягом строку його дії з урахуванням кількості та асортименту товару за всіма поставленими відповідно до умов договору окремими партіями товару - по накладних.
Відповідно до п. 1.3 договору загальна сума договору складає (орієнтовно)
Відповідно до п. 2.1 договору оформлення замовлення на поставку товару проводиться покупцем на підставі діючого цінника (прайс-листів) постачальника, діючого на день оформлення. Покупець замовляє товар у формі повідомлення повноважним представникам постачальника - менеджерам з продаж оптового відділу про необхідний асортимент і кількість товару за каталогом та необхідну кількість за позиціями.
Відповідно до п. 2.2 договору замовлення є попереднім погодженням між сторонами цін, кількості, асортименту (номенклатури), умов поставки (в тому числі доставки) товарів, строків та умов оплати товару.
Відповідно до п. 2.3 договору на підставі такого повідомлення постачальник, при наявності товару на складі й у відповідності з діючими цінами, оформляє:
2.3.1 рахунок на оплату, якщо покупець купує товар на умовах 100 % - передопати;
2.3.2 накладну, якщо покупець купує товар на умовах відстрочки платежу або товарного кредиту.
Відповідно до п. 2.4 договору замовлення, як і рахунок на оплату (п. 2.1, 2.2 договору), можуть бути передані або надіслані стороною іншій стороні договору телефонним, факсимільним зв`язком або електронною поштою з послідуючим наданням оригінального документу.
Відповідно до п. 3.1 договору сторони домовляються, що поставки здійснюються окремими партіями і в терміни, згідно замовлення покупця протягом строку дії цього договору.
Відповідно до п. 3.2 договору поставка товару здійснюється за рахунок покупця у вказаний пункт до місця, вказаного покупцем в замовленні. Ціна в накладних вказується без врахування витрат на доставку товару. Оплата транспортних послуг, в разі доставки товару покупцеві силами постачальника проводиться за окремими рахунками протягом 5-ти банківських днів з моменту виставленого рахунку.
Відповідно до п. 3.2.1 договору датою поставки товару є дата виписки постачальником видаткової накладної або іншого документа зазначеного в п. 3.3 цього договору. На кожну партію товару постачальник, в обов`язковому порядку, надає наступні документи: А) рахунок-фактуру, Б) видаткову накладну, В) податкову накладну, Г) копію сертифікату якості заводу виробника або документ замінюючий його, надається покупцеві на його вимогу.
Відповідно до п. 3.3 договору факт здійснення постачання партії товару фіксується накладною або актом звіряння взаєморозрахунків або розпискою або гарантійним листом або квитанцією або декларацією про відправку товару перевізником або іншими документами, що свідчать про отримання товару покупцем. У випадку не підписання, неповернення протягом 10 (десяти) робочих днів покупцем підписаної накладної постачальнику, накладна вважається підтвердженою покупцем, товар прийнятим покупцем без претензій та підлягає оплаті згідно умов договору.
Відповідно до п. 4.1 договору сума даного договору визначається загальною вартістю поставлених за даним договором товарів згідно накладних протягом строку дії договору.
Відповідно до п. 4.2 договору ціни на товар остаточно визначаються сторонами в накладних на момент поставки партії товару та згідно з п. 4.4 цього договору.
Відповідно до п. 4.5 договору покупець зобов`язаний повністю розрахуватись за кожну отриману партію товару в залежності від умови її оплати наступним чином:
4.5.1 при поставці товару із 100 % передоплатою - відповідно до виставленого постачальником рахунку для оплати за умови надходження всієї суми на банківський рахунок постачальника до відпуску товару по накладній;
4.5.2 при поставці з оплатою «за фактом отримання товару» (якщо товар відпущений з відстрочкою платежу, а строк розрахунків в накладній не зазначений) - протягом трьох банківських днів з моменту прийняття покупцем зазначеної партії на суму, вказану в накладній.
Відповідно до п. 6.1 договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем на умовах поставки (Розділ 3 договору).
Відповідно до п 6.2 договору приймання товару здійснюється відповідно до вимог Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України» (затверджена наказом від 02.04.1998 № 81/38/101/235/122).
Відповідно до п. 9.1 договору договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2021 року включно. У разі небажання продовжувати договірні обов`язки, сторона повідомляє про це іншу сторону рекомендованим листом за чотири тижні. У разі відсутності такого повідомлення - строк дії договору кожного разу автоматично продовжується до 31 грудня наступного року включно. Кількість автоматичних пролонгацій договору не обмежена.
Відповідно до п. 9.2 договору за будь-яких обставин договір продовжує діяти до виконання сторонами усіх вже взятих зобов`язань за цим договором та проведення остаточних розрахунків між сторонами.
Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно платіжних доручень № 225 від 29.06.2021 на суму 74 137, 00 грн. та № 227 від 30.06.2021 на суму 74 137, 00 грн. проведено оплату за товар.
Відповідачем поставлено товар згідно видаткової накладної № 364 від 29.06.2021 на суму 74 137, 00 грн. та згідно видаткової накладної № 377 від 30.06.2021 на суму 74 137, 00 грн. Між сторонами відсутні спірні питання по вищевказаним двом поставкам партій товару.
Як встановлено господарським судом, на виконання умов договору відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату № 321 від 12.07.2021 на загальну суму 595 000, 00 грн. у т.ч. ПДВ - 99 166, 67 грн., а саме на оплату товару: дизельне паливо USLD 10 PPM EN 590 ДП-Л-Євро5-ВО УКТЗЕД 2710193400 у кількості 25 000 л за ціною 23, 80 грн. з ПДВ за літр.
На виконання умов договору позивач ФГ «ГЛИНЯНИЙ» (покупець) 12.07.2021 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача ТОВ «КАПІТАЛ ІМІДЖ ГРУП» (постачальник) попередню оплату згідно виставленого рахунку № 321 від 12.07.2021 в сумі 595 000, 00 грн. (100 % від вартості товару), що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 251 від 12.07.2021, в призначенні платежу якої зазначено: "Оплата згідно рахунку № 321 від 12.07.2021".
На виконання вимог податкового законодавства постачальником виписано та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну № 432 від 12.07.2021 на суму 595 000, 00 грн., яку 29.07.2021 зареєстровано в ЄРПН, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної.
Крім того, судом встановлено, що відповідачем (постачальником) в період з 27.07.2021 по 22.10.2021 поставлено, а позивачем (покупцем) прийнято товар (дизельне паливо) в загальній кількості 15 507 л на загальну суму 369 066, 60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме:
- видатковою накладною № 480 від 27.07.2021 на суму 123 022, 20 грн. на поставку дизельного палива USLD 10 PPM EN 590 ДП-Л-Євро5-ВО УКТЗЕД 2710193400 в кількості 5169л; актом прийому-передачі від 27.07.2021; товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 270 від 27.07.2021;
- видатковою накладною № 581 від 06.09.2021 на суму 123 022, 20 грн. на поставку дизельного палива USLD 10 PPM EN 590 ДП-Л-Євро5-ВО УКТЗЕД 2710193400 в кількості 5169 л; актом прийому-передачі від 06.09.2021; товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 371 від 06.09.2021;
- видатковою накладною № 711 від 22.10.2021 на суму 123 022, 20 грн. на поставку дизельного палива USLD 10 PPM EN 590 ДП-Л-Євро5-ВО УКТЗЕД 2710193400 в кількості 5169 л; актом прийому-передачі від 22.10.2021; товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 496 від 22.10.2021.
Всі вищевказані видаткові накладні, акти прийому-передачі та товарно-транспортні накладні підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.
Залишок непоставленого дизельного палива в спірному випадку становить 9 493 л (25 000 л - 5 169 л - 5 169 л - 5 169 л) загальною вартістю 225 933, 40 грн. (9 493 л х 23, 80 грн. = 225 933, 40 грн.).
14.11.2022 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про поставку товару вих. №23 від 14.11.2022, в якій позивач вимагав у відповідача в семиденний строк від дня отримання даної вимоги допоставити залишок недопоставленого дизельного палива USLD 10 PPM EN 590 ДП-Л-Євро5-ВО УКТЗЕД 2710193400 об`ємом 9 493 л.
Факт направлення вимоги на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною та фіскальним чеком.
Вимога про поставку товару № 23 від 14.11.2022 повернута поштовою установою відправнику (позивачу) 01.12.2022 із зазначенням причини повернення "інші причини", що підтверджується конвертом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, інформацією з офіційного сайту «Укрпошта» за результатами відстеження поштового відправлення за поштовим ідентифікатором № 5521002241720.
Також, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.03.2023 у справі № 915/646/22, яке набрало законної сили, відмовлено в позові ТОВ «КАПІТАЛ ІМІДЖ ГРУП» до відповідача Фермерського господарства «ГЛИНЯНИЙ» про стягнення 148 365,00 грн. - основного боргу за договором поставки № 34 від 12.04.2021, а також штрафних санкцій. Судове рішення мотивовано недоведеністю належними доказами факту поставки товару (дизельного палива) 15.06.2022 на суму 148 365, 00 грн.
Вищевикладені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду із даними позовом про стягнення суми попередньої оплати, у зв`язку з не поставкою (недопоставкою) товару відповідачем.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо частково задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України, параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 Цивільного кодексу України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 Цивільного кодексу України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 Цивільного кодексу України, розділом V Господарського кодексу України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України - у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За положеннями статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.
При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.
Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (постанова Верховного Суду від 07.02.2018 року по справі № 910/5444/17, постанова Верховного суду від 20.02.2019 року по справі № 912/2275/17).
Позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару шляхом пред`явлення вимоги у формі позову.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17; п. 68 постанови ВП ВС від 22.09.2020 № 918/631/19).
У відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, ч. 1 ст. 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки. Водночас Велика Палата Верховного Суду не погоджується з доводами скаржника про те, що прострочення зобов`язання з повернення суми попередньої оплати пов`язано також із датою закінчення строку дії контракту, оскільки відсутні підстави ототожнювати цю дату із строком (терміном) виконання постачальником (продавцем) обов`язку повернути суму попередньої оплати (п. 85, 86 постанови ВП ВС від 22.09.2020 № 918/631/19).
Як зазначалось вище, між сторонами у справі укладено договір поставки товару № 34 від 12.04.2021, за умовами якого сторони домовились, що поставка товару здійснюється окремими партіями і в терміни згідно замовлення покупця протягом строку дії цього договору (п. 3.1 договору). За умовами п. 2.3, п. 4.5 договору сторони погодили альтернативний порядок оплати: або 100 % попередня оплата, або оплата «за фактом отримання товару» з відстрочкою платежу.
За умовами п. 3.2.1, п. 3.3 договору датою поставки товару є дата виписки постачальником видаткової накладної або іншого документа зазначеного в п. 3.3 цього договору. Факт здійснення постачання партії товару фіксується накладною або актом звіряння взаєморозрахунків або розпискою або гарантійним листом або квитанцією або декларацією про відправку товару перевізником або іншими документами, що свідчать про отримання товару покупцем.
Як підтверджено під час апеляційного перегляду, на виконання умов договору позивачем проведено попередню оплату в сумі 595 000, 00 грн. за поставку партії товару на підставі виставленого відповідачем позивачу рахунку на оплату № 321 від 12.07.2021, який (рахунок на оплату) в розумінні п. 2.3 договору є підтвердженням постачальника про наявність товару на складі й у відповідності з діючими цінами.
Відповідачем (постачальником) в період з 27.07.2021 по 22.10.2021 поставлено, а позивачем (покупцем) прийнято товар (дизельне паливо) в загальній кількості 15 507 л на загальну суму 369 066, 60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін видатковими накладними № 480 від 27.07.2021, № 581 від 06.09.2021, № 711 від 22.10.2021, а також актами прийому-передачі та товарно-транспортними накладними.
Таким чином, залишок непоставленого дизельного палива в спірному випадку становить 9 493 л (25 000 л - 5 169 л - 5 169 л - 5 169 л) загальною вартістю 225 933, 40 грн. (9 493 л х 23, 80 грн. = 225 933, 40 грн.) або (595 000, 00 грн. - 369 066, 60 грн. = 225 933, 40 грн.).
Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на поставку позивачу товару (дизельного палива) на загальну суму 374 298, 40 грн. оскільки всі документи на підтвердження поставки товару на вказану суму складені відповідачем в односторонньому порядку та не містять підпису покупця товару.
Крім того, колегія суддів звертає увагу апелянта, що в спірному випадку не підлягають застосуванню умови п. 3.3 договору, оскільки подані до господарського суду товарно-транспортні накладні не містять всіх необхідних реквізитів, зокрема, підпису водіїв, прийняття останніми товару (вантажу), здійснення перевезення товару (вантажу) до пункту розвантаження, дати і часу виїзду від вантажовідправника, дати і часу прибуття до вантажоодержувача тощо.
Крім того, матеріали справи не містять доказів замовлення позивачем товару (дизельного палива) по ціні 60, 01 грн., яка вказана у видатковій накладній № 98 від 15.06.2022; 4) видаткова накладна № 101 від 15.06.2022 на суму 148 365, 00 грн. на поставку дизельного палива в кількості 2 355 л стосується іншого договору № 44 від 03.06.2020.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1, 2 ст.76 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для тверджень, що подані відповідачем документи свідчать про отримання товару покупцем (п. 3.3 договору).
Таким чином, колегія суддів зазначає, що до матеріалів справи не подано доказів поставки відповідачем позивачу товару (дизельного палива) в кількості 9 493 л загальною вартістю 225 933, 40 грн.
Отже, у позивача в силу приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України виникло право: або вимагати передання товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Надане вказаною нормою закону право реалізовано позивачем шляхом звернення до суду із позовом про повернення суми попередньої оплати.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановленого судом першої інстанції.
Відтак, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд за результатами оцінки в сукупності всіх наявних у справі матеріалів доказів дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно з ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КАПІТАЛ ІМІДЖ ГРУП залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2023 у справі № 915/23/23 - без змін.
Щодо клопотання ФГ "ГЛИНЯНИЙ" сформульованого у відзиві на апеляційну скаргу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КАПІТАЛ ІМІДЖ ГРУП витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн., колегія суддів зазначає наступне.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником ФГ "ГЛИНЯНИЙ" надано наступні документи:
-попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи;
- копію Договору про надання правової допомоги №05/09/23 від 05.09.2023;
- копія Акту здачі-приймання наданих послуг №1 від 14.10.2023;
- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія МК №001233;
- копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 05.09.2023.
Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 242/4741/16-ц).
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п. п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).
Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 912/1025/20).
У п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
У постанові Верховного Суду від 11.06.2021 року у справі № 34-16/17-3683-2011 викладено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Таким чином, суд касаційної інстанції чітко зазначив, що критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу.
Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
При цьому, витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16).
Так, як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, представником Фермерського господарства ,,ГЛИНЯНИЙ в суді апеляційної інстанції був адвокат Андрій Глушаниця (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія МК №0012334599 від 30.03.2018) відповідно до ордеру серія ВЕ №1097348 від 05.09.2023.
При цьому, вказаним адвокатом у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що Фермерським господарством очікується понести витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Як вбачається з доданих заявником до відзиву на апеляційну скаргу доказів, 05.09.2023 між Адвокатом Глушаниця Андрієм Леонідовичем (Адвокат) та Фермерським господарством «ГЛИНЯНИЙ» (Клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги №05/09/2023.
Відповідно до п.1.1 Договору Адвокат приймає на себе зобов`язання надати Клієнту професійну правничу допомогу у спорі, який виник між Клієнтом та ТОВ ,,КАПІТАЛ ІМІДЖ ГРУП, а Клієнт зобов`язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в поряду, що встановлені цим Договором.
Згідно п.1.2 Договору адвокат зобов`язаний:
-ознайомитись з матеріалами апеляційної скарги ТОВ ,,КАПІТАЛ ІМІДЖ ГРУП на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2023 по справі №915/23/23;
-скласти та подати до Південно-західного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу по справі №915/23/23.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що за правову допомогу, передбачену п.1.2 розділу 1 Договору, клієнт у безготівковій формі сплачує гонорар у фіксованому розмірі, а саме: 10 000 грн. Клієнт зобов`язаний сплатити гонорар до 31.12.2023 року.
Актом приймання-передачі наданих послуг від 14.10.2023 підтверджено, що Адвокатом Глушаниця Андрієм Леонідовичем (Адвокат) та Фермерським господарством «ГЛИНЯНИЙ» (Клієнт) складено вказаний акт про те, що в період з 05.09.2023 по 14.10.2023 Адвокатом за договором про надання правової допомоги №05/09/2023 від 05.09.2023 надані наступні послуги:
-ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги ТОВ ,,КАПІТАЛ ІМІДЖ ГРУП на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2023 по справі №915/23/23;
-складення та подання до Південно-західного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу по справі №915/23/23.
Вартість послуг адвоката становить 10 000 грн.
Як було раніше зазначено колегією суддів за текстом постанови, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При цьому, розподіл судових витрат визначений ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, ч. 4 якої передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відповідно до ч. 3 ст. 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.
Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
При цьому, загальне правило розподілу судових витрат визначене ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, яка є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.
Отже, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, так і відповідно до ч. 5 ст. 129 цього Кодексу.
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас, критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на вказане та наведені вище обставини, оцінивши подані заявником письмові докази на підтвердження витрат на надання правничої допомоги, беручи до уваги відсутність особливої складності справи, яка переглядалася судом апеляційної інстанції, відсутність судових засідань у даній справі, а також недоведеність заявником обґрунтованості та пропорційності розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; негативну поведінку сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи, колегія суддів зазначає, що у даному випадку, з огляду на розумність, обґрунтованість та співмірність розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, такий розмір у сумі 10 000 грн. є значно завищеним заявником, з огляду на що колегія суддів дійшла висновку про те, що достатнім, співмірним та обґрунтованим буде розмір призначення до відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Так, у постанові від 11.01.2023 року у справі № 922/4195/21 Верховний Суд дійшов висновку, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).
При цьому, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 912/1025/20).
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає частково обґрунтованим клопотання Фермерського господарства ,,ГЛИНЯНИЙ про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КАПІТАЛ ІМІДЖ ГРУП на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2023 у справі №915/23/223, та таким, що потребує часткового задоволення з відмовою в іншій частині.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КАПІТАЛ ІМІДЖ ГРУП залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2023 у справі №915/23/23 - без змін.
3. Клопотання Фермерського господарства ,,ГЛИНЯНИЙ про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КАПІТАЛ ІМІДЖ ГРУП на користь Фермерського господарства ,,ГЛИНЯНИЙ 6 000 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині клопотання - відмовити.
3.Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів сторін.
Постанова набирає законної з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови
складено та підписано
30.11.2023 року
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Я.Ф. Савицький
Суддя А.І. Ярош
Суд | Південно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 30.11.2023 |
Оприлюднено | 04.12.2023 |
Номер документу | 115329085 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Південно-західний апеляційний господарський суд
Колоколов С.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні