Ухвала

від 29.11.2023 по справі 913/269/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

29 листопада 2023 року м.Харків Справа № 913/269/22

Провадження №30/913/269/22

Господарський суд Луганської області у складі судді Ірини ГОЛЕНКО, розглянувши заяви б/н від 21.11.2023 Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Привілля» та ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду у справі за позовом

Акціонерного товариства «ПроКредит Банк», м. Київ

до першого відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Привілля», с. Привілля Троїцького району Луганської області

до другого відповідача ОСОБА_1 , с. Привілля Троїцького району Луганської області

про стягнення 10000000 грн 00 коп.

Секретар судового засідання Андрій БАГАЦЬКИЙ

від позивача: представник не прибув;

від відповідачів: адвокат Дмитро НАУМОВ на підставі ордеру серії КС № 417621 від 18.10.2021, ордеру серії КС № 417620 від 15.09.2021,

В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Луганської області рішенням від 22.03.2023 позовні вимоги Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Привілля» та ОСОБА_1 задовольнив повністю. Суд стягнув солідарно з Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Привілля» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» суму10000000 грн 00 коп. в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 202.51047/FW202.1429 від 26.11.2021, а також судовий збір у сумі 150000 грн 00 коп.

Господарський суд на виконання рішення від 22.03.2023 видав позивачу наказ від 30.05.2023 № 913/269/22.

Господарський суд Луганської області ухвалою від 07.06.2023 задовольнив заяви Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Привілля» та ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду та відстрочив виконання рішення від 22.03.2023 у справі № 913/269/22 на один рік до 22.03.2024 включно.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 26.09.2023 скасував ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.06.2023 у справі № 913/269/22, у задоволенні заяв Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Привілля» та ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду відмовив.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 02.11.2023 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 913/269/22.

21.11.2023 представник Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Привілля» та ОСОБА_1 адвокат Наумов Д.С., повторно звернувся до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» із заявами б/н від 21.11.2023 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 22.03.2023 у справі № 913/269/22 на один рік.

Перший відповідач в обґрунтування заяви зазначає, що ухвалу Господарського суду Луганської області про відстрочення виконання рішення суд було скасовано на підставі того, що Господарський суд Луганської області нібито не дослідив інші наявні уматеріалах справи докази на предмет надання оцінки вищевказаним відомостям стосовно майна ОСОБА_1 як можливого джерела погашення заборгованості перед банком згідно із рішенням суду в даній справі (зокрема, Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо фізичної особи ОСОБА_1 станом на 29.11.2022). Встановлені місцевим господарським судом обставини щодо того, що боржники знаходяться у стані неплатоспроможності та скрутного матеріального становища узв`язку з повномасштабним вторгненням Росії в Україну та знаходженням в окупації, апеляційним судом не спростовані. Обставини знаходження в окупації ПСП «Агрофірма «Привілля" всього майна підприємства та бізнесу на сьогодні не змінилися. Додатково факт зупинення діяльності підприємства підтверджується довідкою №12-32-12-01-06 ГУ ДПС у Луганській області про звітність та сплачені податки,з якої вбачається, що звітність підприємство регулярно подає, податки на прибуток та єдиний податок не сплачували, що підтверджує нульовий стан доходів підприємства і відповідно база для нарахування цих податків відсутня.

Другий відповідач в обґрунтування своєї заяви зазначає, що апеляційна інстанція помилково встановила обставини про належність другому відповідачу майна, а відповідно про його платоспроможність. Зазначає, що земельна ділянка кадастровий номер 2611092001:22:002:1091, площа (га): 0.0795, адреса: Івано-Франківська область, м.Яремче, с. Поляниця, участок Прелуки не належить йому, але раніше належала. Земельна ділянка кадастровий номер 2611092001:22:002:1091 не належить другому відповідачу з 23.02.2023, тобто вже не належала на момент винесення Господарським судом Луганської області ухвали про відстрочення рішення. Тому ніяких доходів ОСОБА_1 з вищевказаної ділянки згідно з договором сервітуту не отримує (і не отримував).

Незавершене будівництво, на який накладено арешт та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 це один і той самий об`єкт, введений в експлуатацію зодним реєстраційним номером об`єкту нерухомості. На підставі договорів купівлі-продажу другим відповідачем було придбано незавершене будівництво розташоване у с. Поляниця Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області, участок Стаїщі, а також дві земельні ділянки для обслуговування об`єкту нерухомості: ділянка кадастровий номер 2611091201:22:022:1282 та ділянка кадастровий номер 2611092001:22:002:0947, поділена в подальшому на дві - кадастровий номер 611092001:22:002:3111 та кадастровий номер 611092001:22:002:3112, з міркувань вирішення технологічних питань підключення до мереж. Згідно з ухвалою слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Грещук Р.П. від 14.07.2020 (Справа № 354/575/20) з метою збереження речового доказу в об`єднаному кримінальному провадженні № 42020090000000026 від 15.05.2020 на вказане майно було накладено арешт з метою збереження речового доказу у справі про шахрайство, на даний час кримінальна справа не закрита, триває слідство. Одразу після укладання угод купівлі-продажу другий відповідач добудував незавершене будівництво та хоча об`єкт було добудовано ще до арешту майна, але тривало оформлення документів і добудований об`єкт був введений в експлуатацію та зареєстрований в реєстрі вже після арешту, на підставі Декларації проготовність об`єкта до експлуатаціїйому була присвоєна адреса АДРЕСА_1 , але фактично це і є той самий об`єкт, що і незавершене будівництво, готовий об`єкт було внесено в реєстр за тим самим реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 2397710426110. Тобто саме ця будівля з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2397710426110 (яка раніше була незавершеним будівництвом, а зараз введена до експлуатації) згідно з ухвалою слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14.07.2020, знаходиться в арешті, як і земельні ділянки на яких вона розташована кадастровий номер: 2611091201:22:022:1282, кадастровий номер 611092001:22:002:3111, кадастровий номер 611092001:22:002:3112, тобто другий відповідач не може вчиняти будь-які дії по відчуженню, розпорядженню, розподілу чи об`єднанню, а також використанню цього майна.

Зазначає, що у нього відсутні доходи, що підтверджується довідкоюДПС у Луганській області від 11.09.2023 про стан доходів ОСОБА_1 за 2023 рік.

Земельною ділянкою кадастровий номер 2611092001:22:002:2271, площа (га): 0.016, адреса: Івано-Франківська область, м.Яремче, с. Поляниця, участок Прелуки згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що містяться у справі, другий відповідач володіє спільно з громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тобто у власності має лише 1/3 ділянки розміром 0,53сотки, які фактично є під`їзними путями до об`єкту нерухомості, на який накладено арешт, тобто така власність не може спростувати незадовільний матеріальний стан другого відповідача.

Згідно з протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2023 заяви передано на розгляд судді Голенко І.П.

Господарський суд Луганської області ухвалою від 22.11.2023 прийняв до розгляду заяви про відстрочення виконання рішення та призначив до розгляду у судовому засіданні на 29.11.2023 о 12 год. 10 хв. Суд визнав явку сторін необов`язковою.

У судовому засіданні 29.11.2023 прийняв участь представник першого та другого відповідачів адвокат Наумов Д.С.

Позивач участі свого представника у судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання шляхом надсилання ухвали від 22.11.2023 до його електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка була доставлена 22.11.2023 о 17 год. 10 хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

29.11.2023 представник позивача адвокат Бура А.А., подала через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» письмові пояснення б/н від 29.11.2023, у яких зазначає, що аргументи відповідачів як підстави для відстрочення виконання судового рішення (знаходження у стані неплатоспроможності та скрутного матеріального становища; відсутність доходів; накладення арешту на частину майна другого відповідача, що унеможливлює звернення стягнення на це майно; суд помилково встановив, що ОСОБА_1 тайого дружині належить земельна ділянка за кадастровим номером: 2611092001:22:002:1091 площею (га): 0.0795 ( за цією земельною ділянкою зареєстровано право сервітуту)) вже були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції та суд апеляційної інстанції надав їм належну оцінку.

Твердження другого відповідача про відсутність доходів не відповідає дійсності, оскільки за заявою банку було відкрито виконавче провадження № 72981988 щодо стягнення кредитної заборгованості. За цим виконавчим провадженням вже відбувалось списання коштів на користь банку, що свідчить про наявність доходів у другого відповідача та про наявність коштів на його рахунках, за рахунок яких відбувається погашення заборгованості у примусовому порядку.

Другий відповідач посилається на ухвалу слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області у справі №354/575/20, якою накладено арешт на частину майна ОСОБА_1 , що унеможливлює звернення стягнення на майно. Проте відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухомемайно та їх обтяжень`у випадкунакладення арешту на об`єкти інформація щодо такого арешту повинна відображатися в реєстрі Речових прав на нерухоме майно. Станомна 28.11.2023 невідомо чи чинний досі арешт, що був накладений відповідно до ухвали слідчого судді чи ні, ніяких доказів щодо чинності арештів представником відповідачів не було надано. Згідно відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на 28.11.2023 інформації щодо накладення арешту на майно другого відповідача, а саме на будинок в Івано-Франківській області та на земельні ділянки, на яких він розташовується - немає. Цього ж висновку дійшов й Східний апеляційний господарський суд при вирішенні спору.

Також, серед майна ОСОБА_1 наявна 1/3 частина земельної ділянки розміром 0,53 стоки, на яку можна звернути стягнення та частково погасити заборгованість. Твердження представника відповідачів, що наявне майно не спростовує незадовільний майновий стан другого відповідача є оціночним та недоречним, оскільки, вданому контексті мова йде про можливість звернення стягнення на таке майно.

Представник відповідачів стверджує, що ОСОБА_1 не належить земельна ділянка за кадастровим номером 2611092001:22:002:1091, проте, у витязі з ДРРП зазначено, що у ОСОБА_1 наявне право власності на дану земельну ділянку. Окрім того, за даною земельною ділянкою зареєстровано право сервітуту, щосвідчить про наявність доходів у ОСОБА_1 . Відповідачами не було надано жодних доказів, що підтверджували б не належність земельної ділянки ОСОБА_1 . При розгляді справи Східний апеляційний господарський суд зазначив, що жодних пояснень щодо даної земельної ділянки відповідачами не надано.

При відстроченні виконання рішення потрібно враховувати не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення. На сьогодні відповідачі вчиняють всі дії, що навпаки свідчать про ухилення та небажання виконувати рішення суду. Загальна заборгованість першого відповідача перед банком становить 50306778,17 грн, проте банком же було подано позов про стягнення заборгованості за капіталом лише на 1000000,00 грн. Відстрочення виконання судового рішення позбавить банк можливості стягувати заборгованість з відповідачів у примусовому порядку, гарантій про те, що у відповідачів буде можливість через рік погасити заборгованість немає, як і сталого переконання та впевненості, що через рік у відповідачів буде можливість виконати рішення суду.

Розглянувши подані відповідачами заяви про відстрочення виконання рішення суду, вислухавши представника відповідачів, оцінивши надані сторонами докази, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997). Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003). У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) ЄСПЛ наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, якби внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї з сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), GCJ. N 22774/93, n. 66. ECHR 1999-V).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року «Чижов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Згідно із ст. 326 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У ч. ч. 1, 3, 4, 5 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відстрочення - це відкладання чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом, при цьому застосування такого заходу спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

З правового аналізу наведених норм вбачається, відстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.

Зазначена норма не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при застосуванні відстрочення є їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення, що має бути підтверджено відповідними засобами доказування, зокрема, до заяви повинні бути додані як докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення у даний час.

В рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Отже питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви, зокрема, про відстрочення виконання рішення суду, є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Представник другого відповідача в обґрунтування відстрочення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 22.03.2023 у справі № 913/269/22 посилається на те, що апеляційна інстанція помилково встановила обставини, про належність другому відповідачу майна, а відповідно про його платоспроможність.

Суд зазначає, що такі доводи зводяться по суті до незгоди другого відповідача з ухваленим судовим рішенням апеляційної інстанції, яке не може бути переглянуте місцевим господарським судом.

Східний апеляційний господарський суд у постанові від 26.09.2023 у справі № 913/269/22, якою скасовано ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.06.2023, встановив, що:

-згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі інформація з ДРРП) щодо фізичної особи ОСОБА_1 станом на 29.11.2022 (т.1, а.с.92-118) містяться відомості про належні другому відповідачеві на праві власності земельні ділянки та об`єкти нерухомості, що знаходяться на неокупованій території України, зокрема, у м. Яремче Івано-Франківської області;

-у довідці стосовно окремих об`єктів зазначено про наявність арешту, накладеного ухвалами судів від 25.09.2020 у справі №354/371/20 та від 14.07.2020 у справі №354/575/20;

-відомості про арешт відсутні стосовно земельної ділянки кадастровий номер 2611092001:22:002:1091, площа (га): 0.0795, адреса: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.112), яка належить ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_4 , земельної ділянки кадастровий номер 2611092001:22:002:2271, площа (га): 0.016, адреса: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.113) тощо.

-відомості про арешт відсутні стосовно житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 492,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2397710426110 (т.1, а.с.96). Як вбачається із інформації з ДРРП, право власності на вказаний будинок було зареєстровано за ОСОБА_1 29.06.2021, тоді як арешти згідно з вищевказаними ухвалами судів накладалися на майно ОСОБА_1 у 2020 році;

-в інформації з ДРРП станом на 29.11.2022 містяться відомості про наявність договору сервітуту стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:1091, що також може свідчити про наявність доходів у ОСОБА_1 як власника вищевказаної ділянки.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Постанова Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 913/269/22 набрала законної сили станом на дату розгляду заяв.

Отже обставини, встановлені Східним апеляційним господарським судом у постанові від 26.09.2023 у господарській справі № 913/269/22, щодо наявності у другого відповідача ОСОБА_1 згідно інформації з ДРРП станом на 29.11.2022 майна (земельних ділянок, житлового будинку) на підконтрольній Україні території, на яке не накладено арешт, повторного доведення не потребують.

У місцевого господарського суду відсутні підстави для перегляду постанови суду апеляційної інстанції.

Водночас, Господарський суд Луганської області під час повторного розгляду заяв б/н від 21.11.2023 відповідачів про відстрочення виконання рішення суду дослідив наявну в матеріалах справи інформаціюз ДРРП станом на 28.11.2023 щодо права власності фізичної особи ОСОБА_1 на нерухоме майно, яка була надана позивачем.

Згідно вищезазначеної інформації з ДРРП ОСОБА_1 володіє на праві власності з 29.06.2021 житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 492,8 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2397710426110(т. 5, а.с. 109).

Також з інформації з ДРРП станом на 28.11.2023 суд встановив, що земельна ділянка кадастровий номер 2611092001:22:002:2271, площа (га): 0.016, адреса: АДРЕСА_1 (т. 5, а.с. 113) належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 у розмірі 1/3 частки.

Окрім того, земельна ділянка кадастровий номер 2611092001:22:002:1091, площа (га): 0.0795, адреса: АДРЕСА_1 (т. 5, а.с. 113)належить ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_4 . Тобто у власності ОСОБА_1 є зазначеної земельної ділянки. У цій же інформації містяться відомості про наявність договору сервітуту стосовно земельної ділянки кадастровий номер 2611092001:22:002:1091, що також може свідчити про можливу наявність доходів у ОСОБА_1 як власника вищезазначеної ділянки.

Таким чином, доводи представника другого відповідача стосовно того, що земельна ділянка кадастровий номер 2611092001:22:002:1091 не належить ОСОБА_1 спростовується вищенаведеним.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості: заборона відчуження та/або користування; арешт; іпотека; вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна і т.д.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державний реєстр прав містить відомостіпро зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомостіта їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Отже суд під час розгляду заяв враховує інформацію, зокрема, щодо наявності/відсутності арешту нерухомого майна, яка міститься саме у державному реєстрі.

Як свідчить інформація з ДРРП станом на 28.11.2023, відсутні відомості про арешт житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 492,8 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2397710426110 та арешт земельних ділянок кадастровий номер 2611092001:22:002:2271 та 2611092001:22:002:1091, які належать ОСОБА_1 .

Отже, доводи представника відповідачів про те, що майно перебуває в арешті, спростовуються вищевказаними матеріалами справи.

З урахуванням викладеного, наявні в матеріалах справи докази, а також докази, додані до заяв,не спростовують факту наявності майна у другого відповідача ОСОБА_1 , за рахунок якого можна виконати рішення Господарського суду Луганської області від 22.03.2023 у справі № 913/269/22.

Заявниками не доведено наявність жодних обставин, що мають особливий характер і ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, з наявністю яких ч. 3 ст. 331ГПК України пов`язує можливість здійснити відстрочення виконання судового рішення. На даний час рішення набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню.

Крім того, представник відповідачів не надав жодних доказів того, що після відстрочення виконання рішення суду на один рік у них покращиться матеріальний стан, що призведе до виконання судового рішення, або доказів щодо шляхів отримання коштів для розрахунку з позивачем.

Суд зазначає, що відстрочка може надаватися при наявності дійсного бажання виконувати зобов`язання перед позивачем, але за наявності певних перешкод. Відповідачі не продемонстрували добросовісного ставлення до виконання свого обов`язку.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, за відсутності доказів, що беззаперечно б підтверджували неможливість виконання відповідачами рішення про солідарне стягнення з них заборгованості перед банком та водночас за наявності доказів, що свідчать про належність другому відповідачеві майна, на яке можливо звернути стягнення, враховуючи також, що боржники не обґрунтували перспектив подальшої зміни свого майнового стану, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяв про відстрочення виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні заяв б/н від 21.11.2023 Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Привілля» та ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 22.03.2023 у справі № 913/269/22 відмовити.

Ухвала набрала законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду у строк та в порядку, передбаченому ст.ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текс ухвали складено та підписано 01.12.2023.

Суддя Ірина ГОЛЕНКО